Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Домовик

Одним із найдавніших демонічних образів у багатьох народів є домовик (похатник, господар, хованець, служка, по

мічник). Але український домовик суттєво відрізняється від своїх "братів", створених уявою інших народів. Це аж ніяк не злий дід, а справжній хатній бог, охоронець домашнього вогнища та родинних святинь. Іноді його вважають істотою невизначеного роду (воно). Проте найчастіше домовик змальовується як невеличкий (вершків дванадцять заввишки) геть оброслий волоссям дідок.

Він прискіпливо стежить за дотриманням родинних ритуалів, шануванням померлих і є, власне, посередником між домочадцями та їхніми предками. Символічна в цьому зв'язку одна з давніх його назв – Щур – однокореневе слово від "пращур" (звався він ще Цур або Пек). На причетність домовика до культу предків вказує й місце його мешкання – під порогом (там, де, за повір'ям, розміщувалися пращури) або під піччю – головною святинею дому.. Вважаючи домового богом, йому віддають належну шану: під Новий рік влаштовують "весілля" печі; при переїзді до нової оселі домовика запрошують із собою, споряджаючи для нього хлібну лопату або помело; коли в дім уперше приходить молода, вона мусить принести чорного півня – своєрідну жертву для хатнього бога.

Побачити домовика можуть зовсім маленькі діти. Іноді він показується на великі свята – Різдво, Великдень, Трійцю. Цікаво, що зовнішній вигляд домовика в народній уяві часто залежить від матеріального стану родини, в домі якої живе домовик. В бідніших домах він голий, у заможних господарів – покритий шерстю чи волоссям.

Домовик не любить сварок, він слідкує за тим, щоб у родині був лад та спокій, щоб сім'я дотримувалась традицій та звичаїв. Не любить домовик, коли дівчата ходять із непокритою головою та лягають спати голими.

Якщо кожен член родини поважає домовика, то останній може допомагати в господарстві, особливо чоловікам. Якщо ж його чимось розгнівити або ж не запросити до свого нового помешкання; то тоді добра в родині не чекай – і робота буде не ладитись, і стосунки між членами родини значно погіршаться.

Домовик може віщувати долю. Для цього він душить людину вночі, і тоді треба запитати: "На добро чи на зло?".

Якщо на добро, то нічого не скаже, якщо ж на зло, то дихне на вас холодним подихом.

У домовиків є своє свято– 10 лютого на день Єфрема Сирина. Кожна господиня цього дня повинна приготувати улюблену страву домовика – кашу та, залишивши її на ніч, запросити домовика на вечерю.

Домовика, незважаючи на всі його гарні риси, християнська релігія вважає нечистою силою. Хоча за дохристиянських часів він виконував роль доброго духа – заступника й охоронця оселі.

Образ домовика як опікуна родинного вогнища переплітається з образом домашнього чорта – дідька. Побутує повір'я, що дідько сидить у курячому зноску і його може виховати кожен, хто виносить яйце дев'ять днів під пахвою. Заможні господарі колись прагнули мати собі таких опікунів і регулярно ставили для них у кутку їжу.

Скарбник

Побутує кілька варіантів трактування цього образу. За одним, скарбник – це вірний охоронець скарбів свого господаря, а також помічник в усіх його справах. Проте після смерті господаря він з'являється зі зграєю круків і вириває запродану йому душу.

Інший варіант пов'язаний із популярними повір'ями про закопані та закляті скарби, що наділялися надзвичайними властивостями. Ці скарби поділяються на чисті та нечисті. До перших належать ті, що закопувалися людьми під час складних життєвих колізій (воєн, нападів, пограбувань). Інші ж скарби перебувають під охороною нечистої сили. Вірять, що раз на сім років закопані та закляті скарби пересушуються й горять. Ті з них, котрі вночі охороняє скарбник, і є закляті. Взяти їх може лише той, кому вони призначаються. Коли ж це буде стороння людина, то скарби перетворяться на черепки, вугілля, гадюк або жаб.

Із надприродними властивостями грошей пов'язано також повір'я про зачаровану монету (інклюз), що має властивість притягувати інші й таким чином збагачувати свого господаря. Опікає цю монету злий дух. Його, як і домовика, можна виховати собі з курячого зноска. Цей дух по смерті господаря забирає його душу.

Крім домовика та скарбника, українська демонологія розрізняє ще й дворового духа – дворовика (стригу) – повелителя худоби та всього господарства, котрий, за повір'ями, має помічника – спориша.

Другими за значеннями демонами є надзвичайно різноманітні божки природи. Як уже зазначалося, вони, як і всі духи, що є на землі, згідно з українськими легендами про створення світу, походять від чорта. Отож, серед великого розмаїття духів природи назвемо насамперед пальовиків, з яких ще виділяються бузничі; водяників та водяниць, які підрозділяються на очеретників та криничників; близьких до них русалок (берегинь) – водяних богинь, які поділяються на мавок, навок, лоскотух, повітруль, бісиць, потерчат тощо; лісовиків (полісунів), із котрих виділяються ще гайовики.

Духи природи, незважаючи на їх численність, становлять єдину демонологічну систему, що відрізняється від інших тим, що ґрунтується не стільки на культових засадах, скільки на легендах та переказах. Звідси й своєрідне ставлення до природних божків не як до нечистої сили, а як до поетичних образів. Недаремно багато з них опоетизовано українською літературою: "Лісова пісня" Лесі Українки – неперевершений зразок художнього осмислення демонології Волині.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші