Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Міфологія

От би жити,

як у богів за дверима.

Уявлення про небо первісні люди мали здавна, бо наочно бачили, що з нього йдуть їм світло й дощ, тому й обожнювали його з найдавнішого часу. Небо – де все те, що над нами. Слов'яни почитали небо й молилися до нього. За вірою наших предків, небо – це місце, де живуть боги, це палата Божа, а зорі – то вікна, в які вони виглядають і дивляться на світ, на людей. На небі все добре, бо Боже, звідси й наше старе прислів'я: "Батьки раді своїй дитині й неба прихилити". На певне явище в нас кажуть: "дар Божий".

В основі духовності будь-якого народу лежать світоглядні уявлення, котрі, зокрема, проявляються через систему вірувань та повір'їв. Народний світогляд українців має три основні шари: демонологічний, міфологічний і християнський. Перший пов'язаний із персоніфікацією як надзвичайних природних явищ, так і конкретних предметів оточуючого світу, у яких вбачаються демони. Мусимо визнати, сьогодні він найбільш життєздатний.

В основі другого шару лежить обожнювання природних, переважно небесних, стихій, уособлених в образах богів. Система уявлень про богів – міфологія – вже відтворює їх певну ієрархічність, виділяючи головних богів і богів другорядних.

Християнська ж релігія абсолютизувала цю ієрархічність, разом із тим намагаючись якщо не зруйнувати стару світоглядну систему, то максимально пристосувати її до своїх

потреб. Результатом такого протиборства ідей стало те, що людина несвідомо "сповідує" всі три віри, і це відчувається й нині.

Як правило, чітко усвідомлюючи, до якої християнської віри ми належимо, ми часто паралельно віримо в упирів, русалок, дідька тощо та водночас "молимося на сонце". Багато хто з нас чув від свого старенького дідуся (бабусі) розповіді про великих богів, які над природою владні (бога чисел або небесного коваля – Сварога), а також жахливі розповіді про живих мерців, відьом, яких часто можна побачити над дахом або ж лісовика, який мешкає отут по сусідству – у тому темному лісі, що його з віконця видко. При цьому старенький не забував хреститися...

І це природно, бо в основі сучасних вірувань лежить могутній шар архаїчних уявлень. І найбагатшим у ньому є пантеон, адже кожен бог, що його створила народна уява,– це велетенська фігура, вражаючий, колоритний образ.

В українській міфології пантеон досить різноманітний, хоча й не становить цілісної системи, як, скажімо, давньогрецький чи давньоримський. Причин цьому декілька. По- перше, він замикався на обслуговуванні верхівки суспільства, не маючи глибинної народної основи; по-друге, не встигнувши створити розгалуженої системи, він змушений

був трансформуватися через інтенсивне поширення християнства, котре більше відповідало суспільним інтересам. Головна ж причина полягає в тому, що міфології протистояла така розвинена світоглядна система, як демонологія, котра становила саме їство українців-русів. Звідси й міфологія мала певне демонологічне забарвлення, поскільки ті природні або космічні сили, які уособлювалися тими чи іншими богами, сприймалися як окремі явища, хоч і наділені божественними властивостями.

Сварог

Бог-творець Всесвіту, чоловіче втілення Роду́. Сварог – небесний коваль, який викував Світ. Він населив Землю різними істотами, створив перших людей, став покровителем шлюбу й сім'ї. У давні часи Сварог зображався лише символічно, бо він був збірним поняттям для всіх богів-місяців, але пізніше його зображали з топірцем у золотих руках, або з молотом у Небесній кузні. Він має епітет прекраснорукий, тобто Бог-митець. Саме від цього образу походить український вислів "золотіруки", яким позначають майстрів якоїсь справи. Сварог є втіленням космічних потуг Світла, Вогню, Повітря (Ефіру), а також Батьком зодіакальних сузір'їв, що отримали назви Сварожичів. Давня чеська книга "Mater Verborum" – "Мати Слів"– перекладає наше ім'я Сварог словом Зодіак. Отже, Коло Свароже означає річне коло сузір'їв, тобто календар. Ім'я Сварог походить із санскритського (давньоарійського) кореня свар-, що означає голос, звук, нота, від яких походять слова зі значенням: звучати, співати, сяяти, блищати, сварити, а також Сонце, сонячне сяйво, небо. Існує також форма Зварог, Зворожини – назва свята, що її старі люди пам'ятали в Україні ще на початку XX століття. Існували й імена, похідні від Сварог, що надавалися людям, народженим в січні:

"Хвалимо Сварога – Діда Божого,

Який тому роду Божеському є началом

І всенькому роду криниця вічна,

Яка витікає влітку від джерела свого,

І взимку ніколи не замерзає.

А тієї Води Живучої п'ючи, живемо,

Допоки не прийдемо, як і все, до нього

І прибудемо до Лук його райських".

Велесова книга, дощечка 11-А.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші