Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Педагогіка arrow Педагогіка вищої школи
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Студент вищого навчального закладу як об'єкт і суб'єкт навчання і виховання

Студентський колектив вищого навчального закладу щорічно оновлюється. З перших днів навчання з юнаків і дівчат формують фахівців певного профілю і громадян України. Ефективність такої підготовки передусім залежить від того, наскільки успішно молода людина адаптується до нового статусу студента, до нової системи навчально-виховної діяльності вищого навчального закладу. Дуже важливо ентузіазм студентів, пов'язаний з очікуванням чогось нового, спрямувати на оволодіння професійними знаннями, уміннями та навичками.

Загальна характеристика і класифікація студентів вищого навчального закладу

Студентський вік припадає на час фізичного розквіту особистості. Організм молодої людини має значну працездатність, високий рівень функціональної активності та витривалості. До 18–20 років завершується формування вегетативних функцій. У цей період спостерігається найбільша пластичність і переключення у формуванні складних психомоторних та інших навичок. Динаміка збудження і гальмування зростає. Оптимального рівня розвитку досягають зір, слух, моторні реакції.

Цей вік найсприятливіший для формування багатьох психічних функцій і розвитку інтелектуальних можливостей людини. Саме в студентські роки формуються характер, світогляд молодих людей. Тому важливо, як зазначав російський педагог К. Ушинський, щоб матеріал, який у цей період вливається в душу молодої людини, був якісний.

Перехід від старшого шкільного віку до студентського супроводжується суперечностями і переорієнтацією звичних життєвих уявлень. Суперечності мають соціально- психологічний характер: з одного боку, розквіт інтелектуальних, фізичних сил студента, а з іншого – обмеженість часу, економічних можливостей для задоволення потреб тощо. На відміну від школярів інтереси студентів переходять у площину майбутньої професії. Самостійність дій у студентському віці набирає практичного характеру. Це пов'язано з проживанням у гуртожитку, розподілом власного бюджету, раціональним використанням вільного часу. Навчання, побут, відпочинок студентів великою мірою залежать від кола спілкування, тобто студентських колективів. їх організованість, ціннісні орієнтації, моральні норми, неформальні лідери помітно впливають на ефективність усієї системи виховної роботи у вищому навчальному закладі.

Молоді люди, вступивши до вищого навчального закладу, стикаються з багатьма труднощами: дидактичними (новизна у процесі навчання, нові методи і організація навчання, відсутність навичок самостійної роботи тощо); соціально-психологічними (зумовлені входженням індивіда в нове середовище (умови життя, оточення, норми поведінки, незвичний режим діяльності, неналагодженість відносин у групі, на курсі, на факультеті, незнайоме місто)); професійними (невміння зорієнтуватися у професійній спрямованості процесу навчання; необхідність вчитися працювати з людьми; складність у формуванні організаторських умінь і навичок тощо); а також особливостями самостійного життя, ведення власного бюджету і подолання можливих матеріальних труднощів тощо. Ці труднощі студенти долають протягом місяців, поступово пристосовуються до нових умов і спрямовують свої сили на здобуття знань.

Подоланню означених труднощів сприяє спеціально організована робота вищого навчального закладу з адаптації, тобто активного і творчого пристосування студентів нового набору до умов вищої школи, в процесі якого формується колектив, особисті навички і вміння раціональної організації розумової діяльності, а також покликання до обраної професії, вибудовується система професійної самоосвіти і самовиховання тощо.

В адаптації студента виокремлюють три фази:

  • 1) психічна реакція організму на нові умови вищого навчального закладу у студентів має різну тривалість, але переважно закінчується в середині першого семестру;
  • 2) включає перебудову пристосовницьких механізмів, динамічного стереотипу, психічних процесів і завершується приблизно до середини другого семестру;
  • 3) період усталеної адаптації, коли завершується формування динамічного стереотипу і пристосовницьких реакцій. У 70% студентів він завершується до кінця першого курсу.

Вищий навчальний заклад має докласти усіх зусиль для створення оптимальних умов для адаптації першокурсників. Ідеться про кваліфіковану допомогу в організації та плануванні самостійної навчальної роботи; озброєння студентів першого курсу знаннями про інноваційну культуру навчальної праці, освоєння сучасних освітніх технологій; ознайомлення їх з особливостями методики самостійної роботи з кожної наукової дисципліни; активізація розумової діяльності студентів на заняттях; забезпечення розуміння змісту навчальних занять як умови логічного аналізу отриманої інформації; консультації (групові й індивідуальні) з інноваційної культури сучасної навчальної праці; формування потреби до самовдосконалення; забезпечення контактності викладачів і студентів.

Особливістю юнацького віку є прагнення до самостійності, що сприятливо впливає на організацію самоосвіти і самовиховання. Максималізм і категоричність в оцінюванні можуть породжувати негативне ставлення до думок дорослих, несприйняття їх порад, а це, у свою чергу, призводить до конфліктів.

У старшому юнацькому віці формується морально- психологічний ідеал людини, який регулює навчання і поведінку. Лише незначна частина студентів першого курсу має чітке уявлення про ідеал і прагне до самовдосконалення відповідно до цього ідеалу. Більшість студентів не замислювалась над своїм ідеалом і конкретного уявлення про нього не має, або він ще нестійкий.

Особам цього віку притаманне почуття любові, яке позначається на всьому їхньому житті і діяльності. Захопленість робить людину благороднішою, мрійливою, чуйною, спонукає до самовдосконалення. У цей період певна частина молоді створює сім'ї, що зумовлює появу різних побутових проблем. Однак розпорядок дня таких студентів стає організованішим і раціональнішим.

Активізації пізнавальної діяльності студентів, їх удосконаленню сприяє властивий старшому юнацькому віку оптимізм, який виявляється в почутті бадьорості і життєрадісному настрої, упевненості в собі, своїх можливостях, переконаності в тому, що мрії збудуться.

Студенти є повноправними громадянами країни, можуть обирати і бути обраними в органи управління. Це активізує їхню участь у молодіжних організаціях, впливає на формування політичної свідомості, вироблення політичної культури, ставлення до релігії і стимулює до самовдосконалення.

У цьому віці важливе значення має формування політичної культури. За її рівнем студентів (майбутніх педагогів) поділяють на кілька груп (І. Козубовська):

  • 1. Студенти, які володіють певними політичними знаннями, але недостатніми для формування стійких переконань і успішної практичної суспільно корисної діяльності.
  • 2. Студенти, які мають політичні знання, що не стали ще стійкими переконаннями.
  • 3. Студенти, що мають певні політичні знання, переконання, але пасивні в суспільно корисній діяльності.
  • 4. Активні у суспільно-політичній діяльності студенти з недостатніми політичними знаннями, помилковими поглядами і переконаннями, внаслідок чого їхня діяльність часто набуває антисоціальної спрямованості.
  • 5. Студенти, які володіють глибокими суспільно-політичними знаннями, переконаннями і активні в політично-громадській діяльності (ця група найменш чисельна).

Організатори виховного процесу, знаючи, до якої з означених груп належать конкретні студенти, можуть диференціювати виховний вплив залежно від рівня політичної культури майбутніх педагогів, спонукаючи їх до формування певних політичних якостей.

Внаслідок набуття нового соціального статусу (студент вищого навчального закладу) формується почуття відповідальності за свою поведінку, навчання і громадську роботу. Вступивши до вищого навчального закладу, обравши шлях самостійного життя, молоді люди переймаються питаннями майбутнього. Надії переважно оптимістичні, але багато залежить від того, чи вдало обрана професія. Це значною мірою впливає на ставлення майбутніх фахівців до здобуття нових знань.

Відмінності в системах цінностей студентів і ступінь їхньої особистісної зрілості у зв'язку з успішністю у навчанні відображаються в різноманітних типологіях студентів, основою яких є ставлення до професії, навчання, а також система життєвих цінностей і установок.

З огляду на ставлення до навчання виокремлюють такі групи студентів:

  • 1. Серйозні студенти, які прагнуть до всього нового незалежно від галузі знань. Вони успішно вивчають усі передбачені навчальним планом предмети, відвідують різноманітні гуртки, виховні заходи, читають художню і науково-популярну літературу, переглядають телепередачі, відвідують музеї, театри, виставки тощо, а також беруть активну участь у громадському житті закладу і за його межами.
  • 2. Студенти, які захоплюються однією галуззю знань, мають глибокі знання в цій галузі, багато читають, стежать за новинками, усвідомлюючи водночас, що необхідно знати й інші предмети, оволодівати професією, намагаються старанно вивчати всі навчальні дисципліни, передбачені навчальним планом.
  • 3. Студенти, які, надавши перевагу певній дисципліні і маючи з цієї дисципліни глибокі і ґрунтовні знання, нехтують усіма іншими. Нерідко вони належать до посередніх або навіть невстигаючих студентів. Саме вони потребують спеціального виховного впливу щодо самоосвіти та самовиховання.

Залежно від ставлення до навчальних дисциплін студентів умовно поділяють на три групи (С. Солодухо). Інтереси студентів першої групи мають пасивний споглядальний характер. Перехід на вищу стадію розвитку інтересів цих студентів гальмує рівень розвитку морально-вольових якостей особистості: почуття обов'язку і відповідальності, працелюбства, дисциплінованості. Друга група студентів не є однорідною за своїм складом. Студенти першої підгрупи захоплюються не тільки теоретичною основою дисципліни, а й її практичною спрямованістю. Вони особливо уважні на лекціях, коли йдеться про застосування теорії та законів на практиці. Друга підгрупа студентів виявляє глибоку зацікавленість теорією навчальної дисципліни, проблемами цієї науки. Важливим елементом структури пізнавального інтересу студентів цієї групи є творче ставлення до предмета. У студентів першої підгрупи необхідно формувати інтерес до теорії предмета, а другої – до практики. Третя група студентів виявляє однаковий інтерес до теорії і практики.

Успішність навчального процесу студентів значною мірою залежить від їх характеру – індивідуального поєднання стійких психічних особливостей людини, які формують властивий для неї тип поведінки і емоційного реагування в певних життєвих обставинах. На відміну від темпераменту характер визначає не енергетичний аспект діяльності, а вибір тих чи інших типових для людини прийомів, способів досягнення мети, "блоків" поведінки. Проте він формується на основі темпераменту і факторів середовища. Як і темперамент, характер прямо не впливає на успішність студента в навчанні, але може створювати труднощі чи сприяти навчанню залежно від організаційних форм, методів викладання, стилю педагогічного спілкування викладача.

Розрізняють декілька типів акцентуації характеру, які можуть бути причиною виникнення труднощів у процесі навчання:

  • 1. Гіпертимний тип. Він енергійний, комунікабельний, характеризується постійно підвищеним настроєм. Неакуратність гіпертимів, галас і грайливість можуть стати причиною конфліктів із викладачем. Схильність до зміни діяльності і захоплень часто призводить до поверхового ставлення до людей та справи.
  • 2. Циклоїдний тип. Його настрій змінюється циклами. Люди такого типу складно адаптуються до зміни життєвих стереотипів, зокрема переходу від шкільного навчання до навчання у вищому навчальному закладі.
  • 3. Лабільний тип. Він страждає перепадами настрою, які можуть бути спричинені різноманітними факторами. За наявності серйозних причин демонструє схильність до реактивних депресій, наслідком яких є порушення навчальної діяльності.
  • 4. Сенситивний тип. Представник цього типу надзвичайно чутливий, сором'язливий, часто закомплексований, спілкується тільки з тими, кого добре знає і від кого не відчуває загрози. Наділений почуттям обов'язку, часто бере провину на себе. Дисциплінований, регулярно працює.
  • 5. Нестабільний тип. Він характеризується підвищеним потягом до розваг, йому не властива стійкість професійних інтересів, не задумується про майбутнє. Схильний до алкоголізму.
  • 6. Конформний тип. Студент такого типу демонструє бездумне, некритичне підпорядкування авторитетам чи більшості у групі. Життєве кредо – бути, як всі. Схиль

ний до зради, але завжди знаходить для себе моральне виправдання.

  • 7. Шизоїдний тип. Він замкнений, емоційно холодний, мало цікавиться внутрішнім світом інших людей. Володіє розвиненим абстрактним мисленням у поєднанні з недостатньою критичністю. Для цього типу рекомендоване включення в колективні форми студентського життя.
  • 8. Епілептоїдний тип. Представник цього типу швидко захоплюється, схильний до емоційних зривів, часто демонструє жорстокість і владність. Його інертність поєднується з акуратністю і пунктуальністю.
  • 9. Істероїдний (демонстративний) тип. Його представник більш за все любить бути в центрі уваги, прагне похвали і захоплення, схильний до театральності. Часто володіє артистичними здібностями. Викладачам слід приділяти більше уваги таким студентам.

У процесі професійної підготовки майбутніх фахівців важливо враховувати їх професійні плани, які засвідчують здатність до самовдосконалення. Показниками характеру і дієвості життєвої програми особистості є система інтересів, бажань і устремлінь; комплекс ділових якостей: єдність слова і діла, самостійність, ініціативність, відповідальність, працездатність, уміння доводити почату справу до кінця тощо.

Поєднання таких характеристик студентів, як мотивація вибору професії, ціннісні орієнтації у професійній сфері, уявлення про професію і соціальні установки на продовження навчання, дає змогу виділити типи студентів за рівнем професійної спрямованості.

Перший тип (70%) студенти з позитивною професійною спрямованістю, які зберігають її до завершення навчання. Вона зумовлена високоморальними принципами обґрунтування вибору професії вищої кваліфікації, чітким уявленням про обрану професію. Орієнтація в професійній сфері пов'язана з привабливістю професії, її відповідністю здібностям, високою суспільною значущістю. Ці студенти характеризуються високим рівнем активності.

Другий тип (20%) – студенти, які ще не визначилися між негативним ставленням до професії і продовженням навчання у вищому навчальному закладі. Більшість із них не має чітко вираженої професійної мотивації і достатньо повної інформації про професію. Основна орієнтація в професійній сфері пов'язана із соціальними можливостями, які надає професія, широким застосуванням професійних навичок і професійним зростанням. Активність цих студентів характеризується непостійністю.

Третій тип (10%) – студенти із негативним ставленням до професії. Мотивація їх вибору зумовлена, як правило, загальносуспільними цінностями вищої освіти. Рівень уявлення студентів про професію низький. У професійній сфері їх найбільше приваблюють матеріальна винагорода, можливість працювати в місті, тобто соціальні можливості, які надає обраний фах. Лише третина з них вважає, що не можна продовжувати навчання у вищому навчальному закладі, негативно ставлячись до обраної професії. Проте установка не реалізується в їх поведінці, вони закінчують навчання і морально не готові до успішної творчої професійної діяльності. Показники активності студентів цього типу невисокі і вкрай нестійкі.

Для майбутнього фахівця важливим є рівень самооцінки, яка стосується фізичних можливостей, розумових здібностей, вчинків, мотивів поведінки, моральних якостей тощо. За рівнем самооцінка може бути високою, середньою і низькою. З погляду адекватності (відповідності фактичним даним особистості) вона буває неадекватно високою (завищеною), неадекватно низькою (заниженою). Така невідповідність часто призводить до психологічних зривів, внутрішніх і зовнішніх конфліктів особистості. Особистість із завищеною самооцінкою часто недооцінює інших людей, а із заниженою – переоцінює їх.

З огляду на ставлення до обраної професії виокремлюють такі типи студентів (В. Лисовський):

  • 1. "Гармонійний". Обирає свою спеціальність усвідомлено. Сумлінно навчається, бере активну участь у науковій і суспільній роботі. Розкутий, вихований, товариський. Сфера інтересів охоплює літературу, живопис, спорт. Чесний, порядний. Має авторитет у колективі як надійний товариш, завжди готовий допомогти іншим, і робить це з неприхованим задоволенням.
  • 2. "Професіонал". Обирає спеціальність за покликанням, наполегливий у навчанні. Однак не цікавиться науково-дослідною роботою. Бере активну участь у всіх студентських заходах, сумлінно виконує доручення. У колективі його поважають, але знають, що основним для

нього є успішне навчання (навряд чи погодиться втекти з лекції "за компанію").

  • 3. "Академік". Обрав спеціальність усвідомлено. Вчиться тільки на "відмінно". Орієнтований на навчання в аспірантурі, тому багато часу приділяє науково-дослідній роботі, іноді на шкоду іншим заняттям. До прохань про допомогу чи пропозицій "а чи не втекти нам усім разом з наступної пари" швидше за все залишиться байдужим.
  • 4. "Громадський працівник". Йому властива яскраво виражена схильність до суспільної діяльності, що, як правило, негативно позначається на навчальній і науковій діяльності. Впевнений, що професію обрав правильно. Цікавиться літературою і мистецтвом, організатор у сфері дозвілля. Схильний підкорятися інстинктам натовпу, однак істотно допомогти не здатний.
  • 5. "Аматор мистецтв". Учиться, як правило, добре, однак науковою роботою не цікавиться. Його інтереси спрямовані переважно у сферу літератури і мистецтва. Має естетичний смак, широкий кругозір, ерудований. За кілька нових романів модних іноземних авторів готовий піти не з однієї, а з усіх пар одразу.
  • 6. "Старанний". Обрав спеціальність не цілком усвідомлено. Вчиться сумлінно, докладаючи максимум зусиль, хоча не має особливих здібностей. Нетовариський, не цікавиться мистецтвом, але любить бувати в кіно, на естрадних концертах і дискотеках. Може пропустити пару.
  • 7. "Середняк". Вчиться "як вийде", не докладаючи жодних зусиль, пишається цим. Його принцип: "Одержу диплом і буду працювати не гірше за інших". Обрав професію, не замислюючись. Однак переконаний, що раз вступив, то потрібно закінчити навчання. Намагається вчитися добре, але не отримує від цього задоволення. Завжди радий утекти із занять. Що стосується взаємодопомоги, то сподівається на неї сам.
  • 8. "Розчарований". Студент, як правило, здібний, але не має інтересу до обраної спеціальності. Однак знає, що мусить закінчити навчальний заклад. Пропускає заняття. Прагне утвердитися у хобі, мистецтві, спорті.
  • 9. "Ледар". Вчиться слабко, не докладаючи жодних зусиль. Цілком задоволений собою. Про своє професійне покликання всерйоз не замислюється, у науково-дослідній і суспільній роботі участі не бере. Однокурсники

ставляться до нього, як до "баласту". Іноді норовить схитрувати, пристосуватися. Коло інтересів зосереджене переважно у сфері дозвілля. Часто є ініціатором "масових втеч" із пар.

  • 10. "Творчий". Такому студентові притаманний творчий підхід до будь-якої справи: навчання, суспільна робота, дозвілля. Однак заняття, які потребують посидючості, акуратності, виконавчої дисципліни, його не захоплюють. Тому, як правило, вчиться "нерівно", поділяючи предмети на "цікаві" й "нудні". З легкістю втікає із занять, навряд чи здатний допомогти іншим.
  • 11. "Богемний". Як правило, успішно вчиться на т. зв. престижних факультетах. Прагне до лідерства в товаристві таких, як він. До інших студентів ставиться зневажливо. "Про все" чув, хоча знання його вибіркові. У сфері мистецтва цікавиться тільки "модними" течіями. Його думка завжди відмінна від думки "сірої маси". Тому на підбурення піти із занять, як правило, не піддається. Оскільки є членом невеликої соціальної групи, то поводиться, як належить у цій групі, а не так, як усі інші.

Типологію сучасного студентства за ставленням до навчання, за науковою і громадською активністю, загальною культурою і відчуттям колективізму розробив російський педагог Б. Ананьев. Він виокремлює шість типів студентів:

  • 1. Відмінно навчається з профільних, загальнотеоретичних, суспільних дисциплін. Займається науково-дослідною роботою. Має високу культуру. Бере активну участь у громадській роботі. З колективом пов'язаний різнобічними інтересами.
  • 2. Добре навчається. Здобуття спеціальності вважає єдиною метою навчання у вищому навчальному закладі. Суспільними дисциплінами цікавиться у межах програми. Пов'язаний з колективом навчальними і професійними інтересами. Бере активну участь у громадській роботі. Викладачі та товариші вважають його хорошим студентом.
  • 3. Відмінно встигає у навчанні, розглядає науку як основну сферу інтересів і діяльності. Виявляє інтерес до суспільних наук як засобу пояснення дійсності і власної поведінки. Має високу загальну культуру. Активний в громадській діяльності, з колективом пов'язаний широкими науковими інтересами. Студенти цього типу – майбутні учені. Деякі з них займаються лише наукою, всі інші заняття вважають марною тратою часу. Саме про них кажуть "раціональність XXI століття".
  • 4. Добре навчається, цікавиться суспільними науками; науково-дослідною роботою, як правило, не займається. Загальна культура обмежена професійними інтересами. Активний у громадській роботі і в житті колективу, інтереси якого розглядає як власні. Його поважають за чесність, принциповість, єдність слова і справи.
  • 5. Встигає у навчанні з усіх дисциплін. Науково-дослідною роботою не займається. Розглядає спеціальність і культуру як основну сферу своїх інтересів і діяльності. У суспільному, громадському житті не бере активної участі. З колективом його поєднують культурні та розважальні інтереси. Серед студентів він – визнаний ерудит, знавець сучасного мистецтва.
  • 6. Має низьку успішність. Науково-дослідною роботою не займається. Пасивний у громадському житті. Відпочинок і розваги розглядає як основну сферу своєї діяльності. З колективом пов'язаний здебільшого інтересами відпочинку. Вважає себе "оригіналом", іноді морально нестійкий. До вищого навчального закладу вступив тому, що це "модно". До своєї професії байдужий і вважає її лише джерелом існування. Навчається з мінімальним зусиллям; де є можливість, використовує шпаргалку.

Хоч би до якої класифікаційної групи належав студент, за час навчання у вищому навчальному закладі він має навчитися поведінки, яка відповідає загальноприйнятим нормам і правилам моралі і права, а також виховати в собі здатність учитися. Освоїти сам процес навчання важливіше, ніж засвоїти конкретну сукупність знань, які швидко застарівають. Ще важливішим є вміння самостійно здобувати знання, основане на творчому мисленні.

Навчально-виховний процес у вищому навчальному закладі, а отже, розвиток особистості студента на різних курсах має певні особливості (О. Бондаренко).

На першому курсі відбувається адаптація колишнього абітурієнта до студентських форм колективного життя. Поведінка студентів характеризується високим ступенем конформізму (пасивне, пристосовницьке прийняття наявних порядків, правил, норм у поведінці). У першокурсників відсутній диференційований підхід до власних ролей.

Другий курс є періодом найнапруженішої навчальної діяльності студентів. У життя другокурсників інтенсивно включені всі форми навчання і виховання. Студенти отримують загальну підготовку, формуються їх широкі запити і потреби. Процес адаптації до середовища здебільшого завершений.

На третьому курсі починається спеціалізація, поглиблюється інтерес до наукової роботи. У цей період звужується сфера інтересів особистості, а її становлення визначається фактором спеціалізації.

На четвертому курсі студенти ознайомлюються зі спеціальністю в період навчальної практики. їх поведінці властивий інтенсивний пошук раціональних шляхів і форм спеціальної підготовки; відбувається переоцінювання цінностей.

П'ятий курс – перспектива швидкого закінчення навчального закладу – формує чіткі практичні установки на майбутній вид діяльності. З'являються нові цінності, пов'язані з матеріальним і сімейним становищем, місцем роботи тощо. Студенти поступово відходять від колективних форм життя.

Загалом розвиток особистості студента як майбутнього спеціаліста з вищою освітою характеризується певними особливостями: зміцнюються ідейні переконання, професійна спрямованість, розвиваються необхідні здібності; удосконалюються, "професіоналізуються" психічні процеси, стани, досвід; посилюються почуття обов'язку, відповідальність за успіх професійної діяльності, рельєфніше виявляється індивідуальність студента; підвищуються вимоги його щодо своєї майбутньої професії; на основі впливу соціального і професійного досвіду на формування потрібних якостей зростають загальна зрілість і стійкість особистості студента; підвищується роль самовиховання у формуванні якостей, досвіду, необхідних йому як майбутньому спеціалісту; утверджуються професійна самостійність і готовність до майбутньої практичної роботи.

Постійне вивчення рівня розвитку і вихованості кожного студента і колективу академічної групи дає змогу ефективно вибудовувати навчально-виховний процес у вищому навчальному закладі з урахуванням тих змін, яких зазнає студентський колектив загалом і кожен його член зокрема, коригувати зміст і методику цього процесу.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші