Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Педагогіка arrow Педагогіка вищої школи
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Формування творчої особистості майбутнього фахівця у вищому навчальному закладі

Важливою ознакою суспільства XXI ст. є його динамізм. Тому не можна готувати в школі чи університеті дитину лише на основі творчого засвоєння суми знань. Навчити навчатися і використовувати на практиці отримані знання – основне завдання навчального процесу в будь-якому навчальному закладі. Тобто слід готувати людину, яка повинна призвичаїтися до постійних змін, мати інноваційні типи мислення та культури.

Творчість – вища форма активності і самостійної діяльності людини. Тому у процесі підготовки майбутнього фахівця у вищій школі слід звертати особливу увагу на формування глибоких і міцних фахових знань, максимальне стимулювання самостійної діяльності студентів, виховання стійких творчих інтересів, цілеспрямованості творчих пошуків, наполегливості у розв'язанні творчих завдань. Усе це є необхідною передумовою виховання творчої особистості майбутнього фахівця.

У процесі підготовки спеціаліста у вищому навчальному закладі розвиток його професійних знань, умінь і творчих здібностей проходить п'ять етапів (рівнів).

  • 1. На інтуїтивному рівні студенти аналізують сукупність передпрофесійних умінь. Приступаючи до розв'язання професійної проблеми, вони не сприймають її навіть як завдання і діють інтуїтивно, часто не вміючи пояснити, чому роблять щось саме так, а не інакше, і чого прагнуть досягти.
  • 2. На репродуктивному рівні студенти, розв'язуючи професійне завдання, не виходять за межі суворо регламентованих інструкцій і правил, надають перевагу роботі за підказкою, існуючими шаблонами і стандартами.
  • 3. Досягнення репродуктивно-творчого рівня означає, що студенти задовільно справляються з розв'язанням типових проблем. Однак у складних ситуаціях вони орієнтуються важко.
  • 4. Творчо-репродуктивний рівень передбачає, що студенти мають достатньо сформовану систему знань, умінь та навичок, які дають змогу переважно успішно виконувати професійні функції. У змінених ситуаціях вони, як правило, не шукають оригінальних способів розв'язання завдань. На цьому рівні недостатньо розвинена здатність до прогнозування виробничих процесів.
  • 5. Творчий рівень – найвищий у розвитку фахових умінь та навичок. Досягнувши його, студенти виявляють виражену професійну спрямованість, добре розвинені узагальнені професійні вміння, їм властивий пошук нових методик, засобів і прийомів роботи.

Роботу з формування творчої особистості майбутнього фахівця можна здійснювати у багатьох напрямах. Зокрема, під час лекцій, практичних і лабораторних занять доцільно розв'язувати навчально-пізнавальні задачі, які сприяють проникненню в суть найважливіших питань майбутньої професійної діяльності. Важливими є спостереження й аналіз виробничих процесів чи їх етапів під час екскурсій, виробничої практики. Згодом студенти під керівництвом викладачів можуть виконувати фрагменти майбутньої професійної діяльності, обговорювати їх на заняттях і впроваджувати в технологічний процес виробництва.

Вагоме значення для формування творчої особистості майбутнього фахівця має залучення його до науково-дослідної роботи і розв'язання наукових проблем із підвищення ефективності виробничих процесів. Щодо цього важливу роль відіграє тематика курсових та дипломних робіт.

Для творчого розвитку студентів С. Сисоєва пропонує такі види завдань:

  • 1) на виявлення протиріч та проблемне бачення: навчальні завдання – прихованого питання, на конструювання проблемних ситуацій, виявлення уявних протиріч; навчально-творчі – завдання-головоломки, завдання- проблеми, парадокси, антиномії, завдання на формулювання проблем;
  • 2) без повної інформації: навчально-творчі завдання – на уточнення мети, умови, вимог та обмежень; з недостатньою вихідною інформацією, яка містить протиріччя; завдання, у яких практично відсутня вихідна інформація, є тільки мета діяльності;
  • 3) на прогнозування: навчально-творчі завдання – на прогресивні екстраполяції, регресивні екстраполяції, безпосереднє висування гіпотези, оригінальної ідеї;
  • 4) на оптимізацію: навчальні завдання – на вибір оптимального розв'язання, оптимізацію прогресу функціонування об'єкта, оптимізацію витрат, засобів діяльності;
  • 5) на рецензування: навчальні завдання – на критичний аналіз прочитаного, виявлення помилок, перевірку результату, оцінювання процесу і результату;
  • 6) на розроблення алгоритмічних і евристичних розпоряджень: навчальні завдання – на розроблення алгоритму та його виконання; навчально-творчі завдання – на виявлення найбільш ефективних евристик, розроблення евристичних розпоряджень, правил;
  • 7) логічні: навчальні завдання – на описування явищ, процесів, визначення понять, доведення; навчально-творчі – аналітико-синтетичні завдання на встановлення причинно-наслідкових зв'язків;
  • 8) на складання протилежних завдань: навчальні завдання – завдання на пошук способу розв'язання, протилежного найбільш очевидному, завдання, які потребують розв'язання від кінця до початку;
  • 9) дослідницькі: навчально-творчі завдання – експериментальні, на моделювання, формалізацію, застосування математичних методів, принципів системності, доповненості, історизму тощо;
  • 10) на винахідливість: навчально-творчі завдання – на пошук нового конструктивного розв'язання, винахід нових конструкцій, засобів діяльності, речовин;
  • 11) на управління: навчально-творчі завдання – на розроблення мети, стратегії діяльності, планування, організацію діяльності, нормування часу діяльності, оцінювання результатів;
  • 12) на комунікативність: навчальні завдання – на розподіл обов'язків у процесі колективної діяльності за зразком, на спілкування; навчально-творчі завдання – на розподіл обов'язків у процесі колективної творчої діяльності, способів співробітництва;
  • 13) на розвиток фантазії та уявлення: навчально-творчі завдання – просторові, на описування явищ, їх наслідків і передумов.

Професійний розвиток людини відбувається водночас з її особистісним розвитком. Як стверджує академік І. Зязюн, в їх основу покладено принцип саморозвитку, який детермінує здатність особистості трансформувати власну життєдіяльність на предмет практичного перетворення, що призводить до вищої форми життєдіяльності особистості – творчої самореалізації.

Єдність особистісного і професійного розвитку забезпечують внутрішнє середовище людини, її активність, потреба в самореалізації. Об'єктом професійного розвитку і формою реалізації творчого потенціалу особистості у професійній діяльності є її інтегральні характеристики: спрямованість, компетентність, емоційна і поведінкова гнучкість. Ці якості професіонала є психологічною основою, необхідною (хоча й різною мірою) в усіх видах діяльності. Фундаментальною умовою розвитку його інтегральних характеристик є усвідомлення ним необхідності зміни, перетворення свого внутрішнього світу і підвищення рівня професійної самосвідомості.

Інтеграція України в світовий інформаційний простір потребує впровадження сучасних та перспективних технологій. Тому особливого значення набувають підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників, їхня здатність швидко опановувати і застосовувати в роботі передовий досвід.

Трансформація навчального процесу в технологію навчання у вищій школі дає змогу роботодавцям отримати фахівців, які адаптуються у стислі терміни і втілюють сучасні вимоги до якості освіти: знання (які визначаються освітньо-кваліфікаційними характеристиками та освітньо-професійними програмами підготовки фахівців), професійну компетентність (наявність знань із конкретних проблем), уміння (готовність належно виконувати типові завдання діяльності, передбачені галузевими стандартами), освітню компетентність (уміння здобувати знання самостійно поза навчальним закладом), автономність (здібності до самостійного, незалежного вирішення питань відповідного рівня компетентності та відповідальності), соціальну адаптованість (узгодження індивідуальної поведінки із соціальними нормами трудового колективу), професійну адаптованість (збереження працездатності фахівця при впровадженні нових технологій і обладнання).

Лише творча особистість здатна до оновлення сучасного виробництва, що має орієнтуватися на інтенсивний розвиток. Вирішальну роль у ньому відіграє ініціативно- перетворювальна виробнича діяльність у режимі безпосереднього творчого пошуку. Отже, для ефективної діяльності будь-якої галузі виробництва потрібна виробнича творчість як масове явище. Це, у свою чергу, потребує постійного професійного самовдосконалення працівника і під час навчання у вищому навчальному закладі, і після його закінчення.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші