Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Педагогіка arrow Педагогіка вищої школи
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Система вищої освіти в Україні

Освіта є духовним обличчям людини, яке формується під впливом моральних і духовних цінностей, що є надбанням її культурного кола, а також процесом виховання, самовиховання, впливу, шліфування. При цьому головним є не обсяг знань, а їх поєднання з особистісними якостями, вміння самостійно розпоряджатися ними (С. Гончаренко).

Згідно з визначенням, прийнятим XX сесією Генеральної конференції ЮНЕСКО, під освітою розуміють процес і результат удосконалення здібностей і поведінки особистості, за якого вона досягає соціальної зрілості та індивідуального зростання.

Вища освіта в Україні спрямована на забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної, практичної підготовки фахівців, які мають визначати темпи і рівень науково-технічного, економічного і соціально- культурного прогресу, а також на формування інтелектуального потенціалу нації та всебічний розвиток особистості як найвищої цінності суспільства. Вона має стати могутнім фактором розвитку духовної культури українського народу, засобом відтворення продуктивних сил України.

Загальні засади побудови системи вищої освіти в Україні

Система вищої освіти України відображає мету і завдання суспільства, зумовлена законами його розвитку і виражає політику держави, потреби суспільного розвитку в галузі освіти і виховання спеціалістів вищої кваліфікації. У ній знаходять свій вияв державна політика, рівень економіки і культури, національні особливості українського народу, його традиції тощо.

Система вищої освітисукупність вищих закладів освіти, які забезпечують фундаментальну наукову, професійну і практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення кваліфікації.

В Україні перелік напрямів та спеціальностей налічує 76 програм підготовки бакалаврів і понад 500 спеціальностей у програмах підготовки магістрів. Його необхідно постійно вдосконалювати з метою уникнення надмірної кількості напрямів і спеціальностей, забезпечення зв'язку сучасної ступеневої системи освіти із потребами економіки та працевлаштування випускників усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Закон України "Про вищу освіту" (ст. 3) гарантує громадянам України право на безкоштовну вищу освіту в усіх державних вищих закладах освіти незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду і характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров'я, місця проживання та інших обставин. Це право забезпечується:

  • – розгалуженою мережею закладів освіти, заснованих на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти;
  • – відкритим характером закладів освіти, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина;
  • – різними формами навчання (стаціонар, заочна, вечірня, екстернат).

Національна доктрина розвитку освіти в Україні з метою забезпечення рівного доступу до здобуття якісної вищої освіти передбачає:

  • – запровадження ефективної системи інформування громадськості про можливості здобуття вищої освіти;
  • – створення умов для здобуття безплатної вищої освіти на конкурсних засадах у державних і комерційних навчальних закладах;
  • – удосконалення правових засад здобуття освіти за рахунок бюджетів усіх рівнів та коштів юридичних і фізичних осіб;
  • – створення умов для здобуття вищої освіти дітьми- сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування та дітьми-інвалідами;
  • – розширення можливостей здобуття вищої освіти шляхом індивідуального кредитування;
  • – забезпечення високої якості вищої освіти та професійної мобільності випускників вищих навчальних закладів на ринку праці шляхом інтеграції вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації, наукових установ та підприємств, запровадження гнучких освітніх програм та інформаційних технологій навчання;
  • – дотримання засад демократичності, прозорості та гласності у формуванні контингенту студентів, у т. ч. шляхом об'єктивного тестування, створення умов для забезпечення навчання відповідно до потреб особистості та ринку праці.

Одним з головних завдань, яке має виконувати система освіти, є забезпечення її якісного рівня. Зростання інтелектуальної змістовної праці спричинює потребу в працівниках, здатних осмислювати свою професійну діяльність, спрямовувати її в русло дослідницької, приймати рішення у складних ситуаціях. Тому нині на ринку праці основним фактором конкуренції фахівців стає якість освіти – властивість освіти, що визначає її цінність і передбачає наявність підготовлених спеціалістів.

Успішне виконання цього завдання, на думку О. Ельбрехт, передусім залежить від таких складових якості освіти:

  • – якість викладацького складу, його здатність і готовність перебудовувати свою роботу відповідно до вимог, що потребує неперервного навчання викладачів, підвищення їхнього соціального статусу, посилення соціальної захищеності;
  • – якість підготовки студентів, Їхньої готовності до отримання саме якісних знань, що пов'язано з диференціацією освітніх програм, удосконаленням системи добору студентів у вищі навчальні заклади, виробленням відповідної культури оцінювання і самооцінювання знань, формуванням загальної культури учасників освітнього процесу;
  • – якість педагогічних технологій у конкретному ВНЗ, що передбачає не лише якість застосування форм, методів, засобів навчання, а їх адекватність майбутній професійній діяльності випускника та спроможність формувати нові якості особистості, які стають актуальними;
  • – якість системи управління закладами освіти; застосування організаційних, науково-методичних, кадрових заходів, спрямованих на підтримку стабільного функціонування і розвиток цих систем з метою вироблення необхідного рівня властивостей, передусім здатності швидко реагувати на зміни навколишнього середовища.

Підготовку фахівців у вищих навчальних закладах можна здійснювати з відривом від виробництва (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм (очно-заочна), екстерном, а також як форму дистанційного навчання.

  • 1. Очна форма навчання. За цієї форми навчання здійснюється з відривом від виробництва з основним акцентом на аудиторні заняття за умов безпосереднього контакту студентів з викладачами і між собою. Переваги такого навчання полягають у максимальному обсязі навчально-виховного взаємовпливу всіх учасників навчального процесу, у можливостях використання усіх видів педагогічного контролю, у широкому використанні групових методів і форм навчання, у можливостях надання максимального обсягу матеріалу.
  • 2. Заочна форма навчання. У цій формі домінує самостійна робота студентів. Безпосередні контакти студентів і викладачів звужені. Контроль семестровий і випускний. Особливістю цієї форми навчання є те, що для деяких видів освіти (наприклад, медичної) вона практично не може бути застосована.

В умовах інтеграції в європейський освітній простір актуальним є завдання адаптації заочної форми навчання до цілей Болонського процесу. Трансформація системи заочного навчання передбачає заходи, необхідні для зміни концепції організації навчального процесу:

  • – поступовий перехід на індивідуальну форму навчання, яка є гібридною, тобто має включати елементи як власне заочної форми, так і дистанційного навчання й екстернату;
  • – перехід від семестрової до накопичувальної системи обліку академічних успіхів студента. Запровадження накопичувальної системи обліку скасовує чіткі терміни навчання студентів;
  • – упровадження модульно-накопичувальної системи контролю самостійної роботи студента заочної форми навчання протягом навчального семестру.

Такі заходи відповідають вимогам Болонського процесу, кредитно-модульної системи організації навчання і дають змогу створити гнучку систему, яка налаштована на інтереси самого студента і водночас задовольняє базові вимоги української вищої школи.

  • 3. Очно-заочна (вечірня) форма навчання. Це одна з форм підготовки спеціалістів вищої кваліфікації без відриву від трудової діяльності. Вищу освіту здобувають у вечірніх вищих навчальних закладах чи на вечірніх факультетах, що існують у більшості вищих навчальних закладів.
  • 4. Екстернат (лат. externus – зовнішній, сторонній). Це особлива форма навчання осіб (екстернів), які мають відповідний освітній, освітньо-кваліфікаційний рівень для здобуття певного рівня вищої освіти шляхом самостійного вивчення навчальних дисциплін і складання у вищому навчальному закладі заліків, іспитів та проходження інших форм підсумкового контролю, передбачених навчальним планом.
  • 5. Дистанційне (лат. distantis – відстань, проміжок між чимось) навчання. Це форма навчання, за якої спілкування між викладачем і студентом відбувається за допомогою листування, магнітофонних, аудіо- та відеокасет, комп'ютерних мереж (Internet), кабельного та супутникового телебачення. В Україні розроблено і затверджено Концепцію розвитку дистанційного навчання. У вищих навчальних закладах України функціонує 8 великих центрів і лабораторій дистанційного навчання.

Вивчивши досвід дистанційного навчання у передових зарубіжних країнах, О. Олійник дійшов висновку, що воно покликане розв'язувати специфічні завдання стосовно розвитку творчої складової освіти й ускладнення звичайного навчання для досягнення його ефективності, результатами чого є:

  • – посилення активної ролі студента в самоосвіті: (постановці мети навчання, виборі його домінантних напрямів, форм і методів);
  • – різке збільшення обсягу освітніх масивів, культурно-історичних досягнень людства, доступ до світових культурних та наукових здобутків студентів з будь-якого населеного пункту, де є телезв'язок;
  • – можливість студентів спілкуватися з педагогами- професіоналами, ровесниками-однодумцями, консультуватися у фахівців високого рівня незалежно від їхнього місця проживання;
  • – збільшення естетичних складових навчального процесу за рахунок застосування інтерактивних форм занять, мультимедійних навчальних програм;
  • – комфортніші порівняно з традиційними умови для творчого самовираження студентів, можливість демонстрації ним продуктів своєї творчої діяльності, широкі експертні потенції оцінювання творчих досягнень;
  • – можливість змагатися зі значною кількістю ровесників, що проживають у різних містах та країнах, беручи участь у дистанційних проектах, конкурсах, олімпіадах.

Ця форма навчання дає змогу індивідуалізувати завдання і здійснювати їх гнучку корекцію згідно зі здібностями й успіхами студентів. Дистанційне навчання відкриває нові можливості в передаванні знань, забезпеченні якості навчання. Водночас ефективність цього виду навчання залежить від певного технічного рівня: наявності комп'ютерних мереж, комп'ютерів із DVD-RW та відповідними технічними характеристиками у регіональних центрах дистанційного навчання або вдома у кожного студента.

Вступ до вищих навчальних закладів відбувається на конкурсній основі відповідно до здібностей і незалежно від форми власності навчального закладу та джерел оплати за навчання. Рівному доступу до здобуття вищої освіти покликана сприяти система зовнішнього оцінювання навчальних досягнень випускників системи загальної середньої освіти, яку впроваджено у 2006 р. Результати тестування випускників загальноосвітніх шкіл у спеціальних навчально-екзаменаційних центрах слугуватимуть підставою для вступу до вищих навчальних закладів та їх зарахування як державної підсумкової атестації.

Для забезпечення зовнішнього оцінювання навчальних досягнень випускників системи загальної середньої освіти створюють навчально-екзаменаційні центри (із визнанням їх результатів для вступу до вищих навчальних закладів і їх зарахуванням як державної підсумкової атестації). Основними завданнями таких центрів є:

  • – здійснення організаційно-технічної підготовки і забезпечення проведення зовнішнього оцінювання та моніторингу якості освіти, що передбачає: розроблення технологічного циклу тестування; розроблення єдиних стандартів програмових вимог; розроблення тестових завдань, створення бази даних тестових завдань, їх стандартизацію; розроблення програмного забезпечення для створення бази даних і оброблення результатів тестування; формування зведеної бази даних випускників та стандартизованих репрезентативних вибірок учнів для проведення моніторингу; підготовку інформаційних та інструктивних матеріалів; навчання осіб, що здійснюють організацію проведення моніторингу на місцях; розроблення екзаменаційних матеріалів і забезпечення їх секретності; підготовку нормативних документів та методичних матеріалів в межах своєї компетенції; проведення тестування у структурних підрозділах центру – регіональних і навчально-екзаменаційних центрах; розроблення схеми оцінювання; надання інформації про результати оцінювання особам, які пройшли зовнішнє оцінювання, та вищим навчальним закладам, до яких вони вступають;
  • – надання технологічної підтримки при зборі статистичної інформації в системі освіти, проведенні соціально- психологічних досліджень та атестації вчителів;
  • – сприяння навчанню інформаційним технологіям учнів навчальних закладів системи загальної середньої освіти на комп'ютерній базі навчально-екзаменаційних центрів.

Реалізація прийнятої Урядом 31 грудня 2005 року постанови "Про невідкладні заходи щодо запровадження зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти" дасть змогу уникнути багатьох проблем щодо комплектування контингенту студентів вищих навчальних закладів. Зокрема, допоможе ліквідувати суб'єктивні підходи до оцінювання навчальних досягнень вступника, утвердить справедливість у доборі на навчання. До того ж перехід на зарахування до вищих навчальних закладів за сертифікатами уможливить проведення моніторингу спеціальностей навчальних закладів і встановлення рейтингу їх престижності та популярності.

Міністерство освіти і науки України оприлюднило нові умови прийому абітурієнтів до вищих навчальних закладів з 2010 р. з метою недопущення зарахування одного абітурієнта, що вступає на пільгових умовах, відразу до кількох ВНЗ. Тепер особи, що мають право на позаконкурсний вступ, у приймальну комісію подаватимуть оригінали документів. Обов'язковим є сертифікат з математики або історії України. Для зарахування абітурієнтові потрібні сертифікати незалежного оцінювання з трьох предметів. Тестування відбуватиметься лише українською мовою. Представники національних меншин можуть користуватися словником.

При вступі до ВНЗ будуть враховувати середній бал атестата (за 12-бальною шкалою). Зі списків "пільговиків" виключено переможців Малої академії наук. Інваліди 1-ї і 2-ї груп та діти-інваліди складатимуть вступні іспити до ВНЗ на основі повної загальної середньої освіти або проходитимуть ЗНО (за вибором).

Без проходження ЗНО за результатами вступних іспитів у ВНЗ мають право вступати: військові Збройних Сил України та інших законних військових формувань; службовці правоохоронних органів спецпризначення; службовці Держспецслужби транспорту; звільнені зі служби в рік вступу до ВНЗ; військовослужбовці, які служать за контрактом (на заочну форму); особи, які мають захворювання, що може бути перешкодою для проходження ЗНО.

При вступі на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра на основі базової вищої освіти тепер обов'язковим є іспит з іноземної мови.

На основі набутого досвіду МОН України, згідно з Наказом № 243 від 26.03.2010, внесло такі зміни до умов прийому до вищих навчальних закладів України на 2010 р.:

  • – вступникам надано право подавати сертифікат Українського центру оцінювання якості освіти, виданий у 2008, 2009 або у 2010 рр. (абітурієнти не позбавлені права проходити ЗНО щорічно);
  • – регламентовано кількість ВНЗ (не більше п'яти) і напрямів підготовки (не більше трьох), куди вступник може подати заяву;
  • – надано право вищому навчальному закладу допускати до участі у конкурсі абітурієнтів із сертифікатом, кількість балів якого з непрофільних предметів нижче 124 балів, за умови, якщо кількість балів з профільних предметів становить не нижче 170 балів з кожного предмета;
  • – передбачено врахування середнього бала атестата з округленням до десятих частин бала (за 200-бальною шкалою);
  • – надано право особам, не атестованим з української мови і літератури, складати вступний іспит з тієї мови, оцінки з якої виставлені в атестаті;
  • – надано право абітурієнтам, які отримали повну загальну середню освіту у 2007 р. і раніше, брати участь у конкурсі за результатами ЗНО або вступних випробувань з конкурсних предметів у вищому навчальному закладі при вступі на навчання без відриву від виробництва.

Відповідно до Закону України "Про освіту" (ст. 6) система вищої освіти України ґрунтується на таких принципах:

  • 1. Доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, які надає держава. Цей принцип передбачає вільний вибір громадянами будь-якого типу вищого навчального закладу на рівних умовах та правах на навчання чоловіків і жінок. Реалізується він через можливість безплатного навчання в усіх типах державних навчальних закладів, забезпечення студентів стипендією.
  • 2. Рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку. Навчальні плани вищих закладів освіти охоплюють цикли предметів, які передбачають не лише належну професійну підготовку майбутніх фахівців певного профілю, а й їх всебічний розвиток. З метою інтенсивного розвитку здібностей і талантів передбачено предмети, які студенти можуть обирати самостійно. На це спрямовані й різні форми позанавчальної – виховної роботи.
  • 3. Гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей. Навчально-виховний процес має орієнтуватися на зміцнення єдності народу, людини і держави. Водночас процес навчання і виховання повинен сприяти самопізнанню й самореалізації кожного індивіда, вибору ним шляху до здійснення мети – особистої і загальнонародної. Педагоги й студенти є повноправними суб'єктами системи освіти. Кожен з них може брати участь у розв'язанні проблем навчально-виховного процесу в межах своєї компетенції, має право вибору навчального закладу та індивідуальних форм досягнення мети.
  • 4. Органічний зв'язок освіти з національними історією, культурою, традиціями. Цей принцип реалізується через національну спрямованість виховання. Він передбачає необхідність оволодіння історією і культурою народу, рідною мовою, а також прищеплення шанобливого ставлення до національно-етнічної обрядовості всіх народів, що населяють Україну.
  • 5. Незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій. Реалізація цього принципу забезпечується конституційною вимогою про недопустимість втручання у навчально-виховний процес закладу освіти політичних, громадських і релігійних об'єднань.
  • 6. Науковий, світський характер освіти. В українському вищому навчальному закладі навчання має світський характер, тобто у навчальних закладах не викладають релігійних предметів. На всіх етапах навчання і виховання студенти здобувають наукові знання про природу, суспільство, науку, культуру, формуючи на їх основі науковий світогляд, моральні, правові, естетичні та інші цінності.
  • 7. Інтеграція з наукою і виробництвом. Цей принцип передбачає вивчення наукових здобутків, постійне вдосконалення освіти на основі найновіших досягнень науки, техніки, культури, посилення світоглядних функцій навчання. Поєднання освіти з виробництвом має не лише виховний ефект, а й економічний, оскільки є засобом всебічного розвитку особистості молодої людини.
  • 8. Взаємозв'язок із наукою інших країн. Освіта в нашій державі будується на інтенсивному використанні досягнень світової науки щодо вдосконалення змісту і технології навчання, підготовки висококваліфікованих спеціалістів. Важливими її завданнями є організація спільних досліджень з іноземними науковцями, виведення української науки на міжнародний рівень.
  • 9. Гнучкість і прогностичність системи освіти. Цей принцип передбачає варіативність, саморегуляцію і безперервне оновлення національної освіти, її адаптацію до нових вимог розвитку нашого суспільства.
  • 10. Єдність і наступність системи освіти. Українська система вищої освіти побудована на принципі послідовності та наступності навчання в усіх ланках і має єдину мету – підготовку висококваліфікованого спеціаліста. Єдність мети освіти забезпечує внутрішню єдність структури й організаційних основ системи освіти.
  • 11. Безперервність і різноманітність системи освіти. Безперервність освіти реалізується шляхом узгодження змісту й координації навчально-виховної діяльності на різних ступенях освіти, що функціонують як продовження попередніх та передбачають підготовку студентів до можливого переходу на наступні ступені.
  • 12. Поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті. Цей принцип полягає у розподілі функцій в управлінні освітою між державними органами та органами самоврядування.

Формування й реалізація принципів побудови освіти в Україні ґрунтується на загальнолюдських цінностях, основоположних засадах організації освітньої діяльності загалом, традиціях вітчизняної вищої школи, врахуванні основних завдань, які освіті необхідно розв'язувати на сучасному етапі.

Перспектива входження системи вищої освіти України до Зони європейської вищої освіти передбачає її побудову з урахуванням принципів, які ґрунтуються на університетській хартії, прийнятій у Болоньї 1988 р. До основних принципів діяльності цієї системи належать:

  • 1. Принцип поєднання автономії з відповідальністю. Відповідно до цього принципу університети повинні мати право формувати свою стратегію, вибирати свої пріоритети в навчанні та проведенні наукових досліджень, витрачати свої ресурси, профілювати свої програми і встановлювати свої критерії для прийому професорів і студентів. Європейські вищі навчальні заклади потребують необхідної організаційної свободи, чітких та сприятливих умов регулювання і достатнього фінансування.
  • 2. Принцип відповідальності освіти перед суспільством. Зона європейської вищої освіти ґрунтується на європейських традиціях відповідальності освіти перед суспільством, на широкому і відкритому доступі як до доступеневого, так і післяступеневого навчання; на освіті для розвитку особистості й навчанні протягом усього життя; на громадянськості як короткочасної, так і довготривалої соціальної доцільності.
  • 3. Принцип вищої освіти, що ґрунтується на наукових дослідженнях. Він передбачає створення Зони європейських наукових досліджень.
  • 4. Принцип організації диверсифікації (лат. diversus – різний і facere – робити). Європейська вища освіта характеризується різноманітністю мов, національних систем, типів інститутів, орієнтацією профілів підготовки і навчальних планів. Водночас її ефективність залежить від здатності організувати це різноманіття так, щоб отримати позитивні результати. Вищі навчальні заклади прагнуть до конвергенції (зближення), тобто до того, щоб мати справу з різноманіттям як з активом, а не причиною для невизнання чи виключення.

Організація національної системи вищої освіти в Україні відповідно до зазначених принципів у процесі розбудови незалежної держави робить систему вищої освіти якісно новою, наближає її до європейських стандартів.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші