Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Педагогіка arrow Педагогіка вищої школи
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Структура системи вищої освіти в США

За структурою вищі навчальні заклади США поділяють на такі групи:

  • 1) заклади після середньої освіти різного виду і напівпрофесійні школи із програмами тривалістю від 1 до 3 років і врученням посвідчень низьких рівнів. Коротка освіта закінчується отриманням сертифіката про певні професійні вміння, довша – присвоєнням асоційованого ступеня з правом виконання роботи рівня техніків і вступу на третій курс коледжів з бакалаврськими програмами;
  • 2) місцеві і молодші коледжі з дворічними програмами, виконання яких уможливлює перехід на третій курс "бакалаврських" коледжів і отримання асоційованого ступеня чи професійної ліцензії;
  • 3) коледжі вільних мистецтв (є істотною особливістю системи вищої освіти США) з викладанням переважно загальних дисциплін (історії, хімії, економіки тощо) і присвоєнням ступеня бакалавра з домінуючим академічним і мінімальним професійним наповненням. У регульованих професіях (медицина і право) для отримання професійної кваліфікації студент повинен пройти ще й програму після- дипломного фахового навчання для досягнення рівня магістра в університетських школах;
  • 4) загальноосвітні коледжі з присвоєнням ступеня бакалавра і магістра (програми включають розвивальні, дофахові і поглиблювальні професійні частини). Більшість цих закладів готує вчителів, бізнесменів, фахівців, діяльність яких вимагає диплома магістра;
  • 5) незалежні професійні школи з бакалаврським рівнем дипломів у галузях технології, мистецтва тощо. Маючи подібний до закладів першої групи зміст програм, ці школи використовують кваліфікованіший персонал з університетською підготовкою, вчать довше і краще;
  • 6) університети з правом підготовки докторів й усіма циклами навчання, які становлять найпрестижнішу групу

ВНЗ. У своєму складі вони мають коледжі бакалаврського рівня, школи для навчання до рівня магістра і вище. Часто цю групу диференціюють на вужчі, спираючись на рівень наукових досліджень (за кількістю і тематичною різноманітністю захищених за рік докторських дисертацій), обсяг наукового фінансування, наявність чи відсутність медичної школи з дослідною клінікою, спектр факультетів, кількість викладачів і студентів й співвідношення між ними. Щороку оприлюднюють рейтинги університетів, особливої уваги заслуговує список 25 кращих університетів СІЛА, який давно вже очолює трійка приватних (Гарвардський, Єльський і Стенфордський) і кілька державних (Мічиганський і два каліфорнійських).

До окремої групи зараховують нетрадиційні заклади вищої освіти, що широко використовують надсучасні засоби транслювання інформації та організовують не заочне, а дистанційне навчання. Однією з перших була компанія IBM, що застосувала двосторонній відеозв'язок через супутник для навчання свого персоналу одночасно на обох берегах Атлантичного океану. Коледж у Ріо-Саладо (Арі- зона) організовує для своїх студентів аудіо- і телеконференції та заняття. Навчання з миттєвим спілкуванням викладача і групи студентів також широко застосовують у багатьох частинах СІНА.

Структура американських ВНЗ дуже різноманітна. Основною ланкою, яка виконує більшу частину їх завдань, є невелике відділення чи департамент, керівника якого призначають або обирають. Він та його колеги вирішують усі питання викладання певної дисципліни й наукової роботи з напряму відділення. Вищі ланки лише затверджують колективні рішення департаменту.

Вища освіта Японії

Інтенсивний розвиток системи вищої освіти Японії відбувся після її поразки у Другій світовій війні, коли всі зусилля нації були спрямовані на розбудову країни. В основу було покладено американську модель освіти, яку японці модифікували на основі власних досягнень і традицій. Стрімкі економічні та технологічні зміни висунули настільки високі вимоги до системи освіти, що японці були змушені постійно її змінювати, відкриваючи нові типи навчальних закладів та вдосконалюючи навчальні програми і методи навчання.

До університетської системи зараховують школи, коледжі та інститути (нерідко з 1–2 факультетами), які за програмами високого рівня готують фахівців необхідних для країни профілів. До складу університетів у Японії входять заклади всіх рівнів освіти (від дитячого садка до технологічних коледжів), випускники яких мають суттєві переваги під час вступу до університетів. Отримані у молодших і технологічних коледжах упродовж 2–3-річної програми кредити зараховуються в закладах університетського рівня.

Вища освіта в Японії охоплює чотири типи навчальних закладів.

  • 1. Університети повного циклу. У них навчання триває 4 роки, на факультеті медицини – 6. Після закінчення основного курсу можна вступити до магістратури, а потім – докторантури. Магістратура передбачає дворічне навчання, докторантура – п'ятирічне. Японські ВНЗ пропонують унікальний інститут "студента-дослідника" – кенкюсей. Студент, який поставив перед собою завдання здобути науковий ступінь, може займатися дослідницькою роботою в конкретному ВНЗ від 6 місяців до одного академічного року. Є два види студентів-дослідників:
    • – студент, який продовжує вчитися в основному ВНЗ і паралельно займається дослідницькою діяльністю;
    • – студент-іноземець, присутній на підготовчих заняттях для вступу до ВНЗ, але тільки строком до двох років. Після цього він повинен повернутися додому, одержати нову в'їзну візу, а потім приїхати назад.
  • 2. Університети прискореного циклу. Вони привабливі здебільшого для дівчат, тому що тут дворічне навчання, підготовка ведеться з таких напрямів, як іноземні мови, література, педагогіка, соціальний захист та ін.
  • 3. Професійні коледжі. Цікаві вони для тих, хто хоче отримати вузько-технічну спеціальність. Навчання триває приблизно три роки.
  • 4. Технічні інститути. Вони дають широку технічну підготовку, навчання триває 5 років. Випускники влаштовуються працювати в престижні фірми і дослідницькі центри, що займаються розробленням нових передових технологій.

Останнім часом міністерство освіти Японії приділяє особливу увагу короткостроковим формам отримання спеціальної освіти іноземцями. Терміни перебування в країні можуть варіюватися від одного семестру до академічного року. Більшість приватних університетів надає таку можливість, їх кількість зростає. Долучилися і державні ВНЗ. При цьому і ті, й інші надають стипендії і різні види матеріальної допомоги на рівних умовах з рештою студентів.

Якщо студент-іноземець добре володіє японською мовою, він може відвідувати будь-які лекції, навчання для іноземців ведеться переважно англійською мовою. Гарантом запрошення студентів-короткостроковиків є ВНЗ, що має спеціальну угоду щодо набору іноземців. Однак у деяких випадках гарантом стає викладач як приватна особа. Однак короткостроковик, що виїжджає на стажування до Японії, може не переривати навчання у своїй країні.

Для отримання звання магістра студент повинен провчитися два роки, представити магістерську дисертацію і одержати за неї позитивну оцінку. Необхідно також скласти іспит за фахом. Після дворічного навчання в магістратурі є всі шанси потрапити в аспірантуру ще на три роки.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші