Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Педагогіка arrow Педагогіка вищої школи
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Організація модульного навчання

Модульне навчання передбачає створення модульного варіанта програми навчальної дисципліни, забезпечення навчального процесу дидактичними матеріалами, визначення типів, видів, методів контролю.

Від правильності побудови модульного варіанта програми залежить ефективність модульного навчання. Модульний варіант програми формується за певною схемою: матеріал програми розбивається на модулі; модуль охоплює кілька тем, об'єднаних спільними поняттями; у модулях поєднуються теоретичні та практичні питання; модульний варіант програми має передбачати відповідний перелік знань, умінь і навичок, окреслювати коло проблем, які підлягають контролю.

У межах навчальної дисципліни кожен модуль змістово пов'язаний з попереднім і наступним. Матеріал модуля може бути поділено на дрібніші структурні частини, тобто "навчальні елементи". Для кожного модуля і в його межах визначено конкретну мету вивчення і подано відповідні методичні вказівки.

З кожної навчальної дисципліни передбачено на семестр З–5 модулів. У деяких навчальних закладах для складання модулів відведено окремий час. Однак така схема має певні недоліки: дещо умовний поділ дисципліни на модулі; вилучення з навчального процесу часу, необхідного для складання модулів; одночасне складання модулів з усіх дисциплін. Доцільніше складати модулі на заняттях за розкладом.

Навчальний матеріал кожного модуля містить головні, базові та допоміжні теоретичні знання, практичні вміння і навички. Модульне планування передбачає виділення опорних знань і вмінь, які актуалізуються перед вивченням матеріалу нового модуля, а також системне повторення головних теоретичних знань, практичних умінь і навичок.

Кожен змістовий модуль містить окремі елементи: розділ, кілька тем або розділів лекційного курсу навчальної дисципліни; одну або кілька лабораторних робіт; індивідуальне завдання (реферат, розрахункова, графічна або розрахунково-графічна робота) або його окрему частину; одне або кілька домашніх завдань (окремі теми або питання лекційного курсу для самостійного опрацювання, задачі, вправи, окремі розрахунки); розділ (кілька розділів) розрахунково-пояснювальної записки курсового проекту або розділ (кілька розділів) курсової роботи; графічну частину курсового проекту (повністю або її окремі листи); зміст про практику.

За кожним елементом змістового модуля передбачено певну форму поточного контролю: письмову контрольну роботу (відповіді на питання лекційного курсу, розв'язання задач, вправ, певні розрахунки тощо); тестування знань студентів з певного розділу (теми) або окремих питань лекційного курсу; усне опитування; виконання і захист лабораторної роботи; виступ на семінарських заняттях (з рефератом, у дискусії); перевірку і захист індивідуального завдання; перевірку домашнього завдання (задачі, вправи, окремі розрахунки); перевірку і захист певного розділу (розділів) курсового проекту (роботи) або графічної частини курсового проекту; захист курсового проекту (роботи); перевірку звіту про практику; захист практики.

Важливим компонентом кредитно-модульної системи є формування індивідуального навчального плану студента, що здійснюється на підставі переліку змістових модулів/бло- ків, сформульованих на основі освітньо-професійної програми підготовки і структурно-логічної схеми підготовки фахівців. Реалізовується такий план протягом періоду, який не перевищує граничного терміну навчання. Нормативний термін навчання визначається на підставі галузевих стандартів вищої освіти, а граничний може перевищувати нормативний на один рік, який не фінансується з державного бюджету.

Індивідуальний навчальний план студента охоплює нормативні і вибіркові змістові модулі, які можуть поєднуватися у певні навчальні дисципліни. Нормативні змістові модулі необхідні для виконання вимог нормативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики. Вибіркові змістові модулі забезпечують виконання вимог варіативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики. Вони дають змогу здійснювати підготовку за спеціалізацією і сприяють академічній мобільності та поглибленій підготовці, необхідній для майбутньої діяльності. Сукупність нормативних змістових модулів визначає нормативну (обов'язкову) складову індивідуального навчального плану студента.

Індивідуальний навчальний план за певним напрямом формує студент під керівництвом куратора в КМСОНП

Він передбачає можливість індивідуального вибору змістових модулів (дисциплін) з дотриманням послідовності їх вивчення відповідно до структурно-логічної схеми підготовки фахівців. При цьому сума обсягів обов'язкових і вибіркових змістових модулів, передбачених для вивчення протягом навчального року, повинна становити не більше 44 кредитів (не менше 60 залікових кредитів).

При формуванні індивідуального навчального плану на наступний навчальний рік враховується фактичне виконання студентом індивідуальних навчальних планів поточного і попередніх навчальних років.

Кредитно-модульна система навчання дає змогу здійснювати перехід студента в межах споріднених напрямів підготовки (певної галузі знань).

Зараховують змістові модулі (дисципліни), що включені в індивідуальний навчальний план, за результатами певного виду контролю якості освіти студента протягом навчального року, як правило, без екзаменаційних сесій.

Надання кваліфікованих консультацій щодо формування індивідуального навчального плану студента, його реалізації протягом всього періоду навчання покладено на куратора. Ним може бути науково-педагогічний працівник випускної кафедри, як правило, професор або доцент, ґрунтовно ознайомлений з вимогами відповідних галузевих стандартів вищої освіти. На куратора покладається виконання таких основних завдань:

  • – ознайомлення студентів з нормативно-методичними матеріалами (інформаційним пакетом), які регламентують організацію навчального процесу за кредитно-модульною системою;
  • – надання рекомендацій студентам щодо засвоєних змістових модулів (навчальних дисциплін) за час перебування в інших вищих навчальних закладах України або за кордоном;
  • – погодження індивідуального навчального плану студента і його затвердження деканом факультету (директором інституту);
  • – контроль за реалізацією індивідуального навчального плану студента на підставі відомостей про зараховані йому залікові кредити, подання пропозицій щодо продовження навчання студента або його відрахування.

Куратор має право: відвідувати всі види занять студента згідно з його індивідуальним навчальним планом; подавати пропозиції деканові факультету щодо переведення на інший курс, відрахування та заохочення студента; брати участь у засіданнях кафедри та вчених рад факультету; подавати пропозиції щодо поліпшення навчального процесу та діяльності кураторів.

Контроль успішності студентів. Академічні успіхи студента визначаються тим методом оцінювання, що використовується у вищому навчальному закладі, реєструється прийнятим у ньому чином з обов'язковим переведенням оцінок до національної шкали і шкали ECTS (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Оцінювання успіхів студентів

ECTS

За національною шкалою

За шкалою навчального закладу (як приклад)

А

Відмінно

90–100

ВС

Добре

75–89

DE

Задовільно

60–74

FX

Незадовільно з можливістю повторного складання

35–59

F

Незадовільно з обов'язковим повторним складанням

1–34

У практичній діяльності вищих навчальних закладів використовують оцінювання успіхів студентів такими буквеними позначками: "А" – "відмінно" (зразкове виконання лише з незначною кількістю помилок) – 90–100 балів; "В" – "дуже добре" (вище від середнього рівня з кількома помилками) – 85–89 балів; "С" – "добре" (правильна робота з певною кількістю грубих помилок) – 75–84 бали; "D" – "задовільно" (непогано, але зі значною кількістю недоліків) – 65–74 бали; "Е" – "достатньо" (виконання задовольняє мінімальні критерії) – 60–64 бали; "FX" – "незадовільно" (потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік) – 35–59 балів; "F" – "незадовільно" (необхідна серйозна подальша робота) – 1–34 бали.

Підсумкове оцінювання засвоєння навчального матеріалу дисципліни здійснюється без проведення семестрового іспиту (заліку). Воно є інтегрованою оцінкою засвоєння всіх змістових модулів з урахуванням "вагових" коефіцієнтів.

Студент, який набрав протягом семестру необхідну кількість балів, має право:

  • – не складати іспит (залік) і отримати набрану кількість балів як підсумкову оцінку;
  • – складати іспит (залік) з метою підвищення свого рейтингу за конкретною навчальною дисципліною;
  • – ліквідувати академічну різницю, пов'язану з переходом на інший напрям підготовки чи до іншого вищого навчального закладу;
  • – поглиблено вивчити окремі розділи (теми) навчальних дисциплін, окремі навчальні дисципліни, які формують кваліфікацію, що відповідає сучасним вимогам ринку праці;
  • – використати час, відведений графіком навчального процесу на екзаменаційну сесію, для задоволення особистих потреб.

Студент, що набрав протягом семестру менше від необхідної кількості балів, зобов'язаний складати іспит (залік).

Державна атестація студентів здійснюється відповідно до чинної нормативної бази.

Формами організації навчального процесу в умовах КМСОНП, як і в традиційній системі, є лекції, практичні, семінарські, лабораторні та індивідуальні заняття, всі види практик і консультацій тощо.

Нині кредитно-модульна система навчання активно впроваджується у вітчизняних вищих навчальних закладах. Вартий уваги досвід Київського національного технічного університету "КПІ" з використання рейтингового оцінювання рівня успішності студентів як важливого компонента цієї системи (В. Головенкін). Вона ґрунтується на поопераційному контролі і накопиченні рейтингових балів за різнобічну навчально-пізнавальну діяльність протягом усього періоду навчання (семестр, навчальний рік, навчання за відповідною програмою підготовки).

Навчальний рейтинг (англ, rating – оцінка) – це інтегральний індекс або комплексний показник якості навчання студента, його розвитку на певному етапі, який визначає не лише якість здобутих знань і вмінь з окремих дисциплін, а й систематичність у роботі, активність, творчість, самостійність студента. Він розкриває якісні, динамічні зміни в підготовці студента, передбачає періодичне ранжування (розташування у певному порядку) студентів (за семестр і навчальний рік, за декілька курсів). Навчальний рейтинг передбачає рейтингові/ оцінку – бали, які отримує студент за виконання індивідуальних завдань, передбачених робочим навчальним планом, за колоквіуми, звіти і захист лабораторних робіт, а також за результатами поточного контролю на практичних і семінарських заняттях.

Рейтинг з дисципліни формується як сума всіх рейтингових оцінок, а також заохочувальних і штрафних балів.

За рішенням кафедри нараховують студентам додаткові заохочувальні бали за активну участь у виконанні творчих робіт (наприклад, факультетські та інститутські олімпіади, доповіді на студентських конференціях, конкурси робіт, виконання завдань з удосконалення дидактичних матеріалів з дисципліни). Окрім того, передбачено штрафні (зі знаком "мінус") бали за несвоєчасне виконання індивідуальних семестрових завдань, несвоєчасне виконання та захист лабораторних робіт, пропуски практичних та семінарських занять тощо. Рейтинг з дисципліни ведеться на кафедрі викладачем, який проводить заняття в навчальній групі з певної дисципліни.

Семестровий рейтинг відображає успішність студента з усіх дисциплін, вивчення яких відповідно до навчального робочого плану та індивідуального плану студента закінчується у семестрі атестацією (іспитом, заліком, диференційованим заліком), а також активність та результативність його творчої роботи. Семестровий рейтинг кожного студента визначається після закінчення семестру на підставі екзаменаційних відомостей і документів, що підтверджують результативність творчої роботи.

Максимально можливе значення семестрового рейтингу за всіма дисциплінами, вивчення яких відповідно до робочого навчального плану завершується у семестрі атестацією, визначається кількістю дисциплін робочого навчального плану, для яких передбачена атестація.

Нормативний семестровий рейтинг є відносним показником, що вимірюється у відсотках від нормативного значення і забезпечує порівняння якості навчання студентів різних напрямів і спеціальностей у семестрі.

Якість навчання студента за попередній період відображає інтегральний рейтинг, що визначається по закінченні чергового семестру на підставі попередніх семестрових рейтингів разом із останнім.

На підставі усіх показників шляхом ранжування нормованих семестрових або нормованих інтегральних рейтингів визначають рейтинг студента, тобто його позицію в навчальній групі, на курсі, на факультеті, в університеті за результатами навчання, яка визначається рейтинговим показником. У разі рівності індивідуальних рейтингів студентам дається однаковий ранг.

Рейтинг активізує роботу студентів протягом семестру, змушує їх працювати систематично і самостійно, забезпечує змагальність навчання, розширює можливості для всебічного розвитку, індивідуалізує навчання, істотно змінює відносини між викладачами і студентами, створює атмосферу співпраці. Така система навчання дає змогу кожному студенту обирати рівень навчання та спосіб отримання підсумкової оцінки з дисципліни, постійно контролювати свій рівень підготовки, вносити своєчасні корективи в навчальну роботу.

Студентів своєчасно інформують про всі рейтингові оцінки. Гласність результатів забезпечується шляхом систематичного роздрукування рейтинг-листів.

Індивідуальні рейтинги студентів з дисциплін щомісяця заносять на відповідні кафедральні екрани (базу даних). Вони слугують для коригування навчального процесу і управління навчальною діяльністю кожного студента.

Атестація студента з навчальної дисципліни здійснюється за результатами підсумкового значення рейтингу з дисципліни. Студенти, що набрали протягом семестру необхідну кількість балів, можуть не складати іспиту (заліку) і отримати екзаменаційну оцінку (залік) "автоматом" відповідно до рейтингу з дисципліни; за бажання отримати вищу екзаменаційну оцінку вони можуть складати іспит.

По закінченні екзаменаційної сесії деканати обчислюють семестрові та інтегральні рейтинги студентів і оприлюднюють результати. На підставі нормованого семестрового рейтингу здійснюються ранжування студентів на факультеті та розрахунок стипендії.

Нормований інтегральний рейтинг студента є підставою для призначення іменних стипендій: державних, університетських, факультетських; для конкурсного відбору студентів на програми підготовки за рівнями "спеціаліст" і "магістр"; пріоритету у виборі спеціальності та спеціалізації; направлення на навчання або на практику за кордон; для отримання різноманітних пільг.

Підсумковий (за весь період навчання) інтегральний рейтинг враховують при рекомендації студентів для продовження навчання в аспірантурі, першочергового працевлаштування на відповідних посадах у навчальному закладі за замовленнями організацій, підприємств, фірм.

Використання рейтингової системи має істотні переваги: орієнтує студента на всебічне розкриття своїх здібностей; активізує його роботу, підвищує навчальну мотивацію; формує самостійність, ініціативність, творчість і відповідальність; сприяє підвищенню якості знань завдяки систематичній роботі, стимулює загальну активність завдяки елементам змагальності; підвищує об'єктивність оцінювання його знань, майже унеможливлює випадкову залежність від вдалої (невдалої) відповіді на заліку чи іспиті; допомагає уникнути психологічних, емоційних і фізичних перевантажень під час заліково-екзаменаційних сесій; ранжирує студентів у групі за рівнем знань тощо.

Рейтингова система оцінювання дає змогу викладачеві отримувати повну інформацію про виконання кожним студентом графіка самостійної роботи; реалізувати прагнення до диференційованого, індивідуального підходу в роботі зі студентами; сприяє активному, творчому, методично обґрунтованому викладанню дисципліни; підвищує точність та об'єктивність оцінювання успішності. Вона також зумовлює нові фактори заохочення до праці, підвищує роль змагальності, відповідальність студентів за результати навчання, розширює межі та значення самостійної роботи студентів, знімає "авральність роботи" і проблему відвідування занять і дає змогу продовжити семестр за рахунок скорочення сесій, уможливлює урізноманітнення форм індивідуалізації навчання, сприяє підвищенню якості навчання тощо.

до диплома

Болонський процес передбачає впровадження додатка до диплома, що має значно спростити процедуру кваліфікацій у європейському регіоні з урахуванням специфіки національної системи вищої освіти.

Додаток до диплома про вищу освіту є документом про освіту, що видається власнику диплома для надання додаткової розширеної інформації про вищий навчальний заклад, який надає кваліфікацію, про рівень кваліфікації, зміст і обсяг освіти, особливості навчання і форми підсумкового контролю, академічні та професійні права власника тощо.

Як невід'ємна складова документа про вищу освіту додаток є дійсним лише з дипломом, серія і номер яких збігається. Додаток заповнюється вищим навчальним закладом на підставі зведеної відомості, що подається державній екзаменаційній (кваліфікаційній) комісії, а також результатів державної атестації. Відповідальність за достовірність поданої в додатку інформації несе керівництво вищого навчального закладу.

Додаток до диплома має вісім розділів, основне призначення яких – надати вичерпні незалежні дані щодо його власника, академічного та професійного визнання отриманої у вищому навчальному закладі кваліфікації. Він містить опис характеру, рівня, контексту, змісту та статусу освіти, яку власник здобув. Інформація має бути наведена у всіх восьми розділах додатка. У разі її відсутності у якомусь із них необхідно вказати причину.

Важливе значення в структурі додатка до диплома має надання інформації щодо змісту програми освіти та системи оцінювання навчальних досягнень. При цьому потрібно використовувати кредитно-модульну систему організації навчального процесу, оцінювати досягнення з використанням об'єктивних методів педагогічного контролю, зокрема тестування.

Додаток до диплома засвідчує успішне виконання освітньої програми певної спрямованості відповідно до Міжнародної стандартної класифікації освіти (МСКО-96) й дає право на:

  • – продовження освіти (академічна спрямованість) за передовими науково-дослідними програмами;
  • – виконання орієнтованої на практику роботи (заняття), для отримання якої треба довести під час перевірок чи тестів відповідність високим вимогам щодо рівня професійної компетентності.

Отже, впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу сприятиме його реформуванню і вдосконаленню, розв'язанню важливих завдань вищої освіти, забезпеченню мобільності студентів, їх саморозвитку й отриманню професійних кваліфікацій відповідно до вимог часу і ринку праці.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші