Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Педагогіка arrow Педагогіка вищої школи
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Антинаркогенне виховання студентів

Антинаркогенне виховання студентської молоді потребує особливої уваги, адже 70% юнаків і дівчат звикають до епізодичного вживання алкоголю ще під час навчання в загальноосвітній школі. Звичною є психологічна установка на обов'язкове вживання алкоголю в різних життєвих ситуаціях, що спричинює інтенсифікацію вживання алкоголю загалом. До факторів, які сприяють цьому, належать і умови проживання в гуртожитку, наявність власних грошей (стипендія), відсутність батьківського контролю та ін. Серйозною проблемою є куріння і вживання студентами наркотичних речовин. Усе це вимагає посилення антинаркогенної виховної роботи зі студентською молоддю.

Антинаркогенне вихованняпедагогічна діяльність, спрямована на формування у студентства несприйнятливості до наркогенних речовин (тютюну, алкоголю, наркотиків), подолання звичок до вживання цих речовин тими молодими людьми, яким вони притаманні.

У процесі антинаркогенного виховання важливо враховувати передусім мотиви, які спонукають молодих людей вживати наркогенні речовини. До таких мотивів належать (І. Зверева, Л. Коваль і С. Хлєбнік):

  • – задоволення цікавості (експериментування, бажання пізнати нові відчуття, все перевірити на власному досвіді, відчуття небезпеки);
  • – прагнення бути прийнятим групою (вживання наркогенних речовин може стати символом певної групи, способом проведення вільного часу і, відповідно, умовою перебування в групі, а "досягнення" у вживанні цих речовин – критерієм оцінювання з боку групи);
  • – орієнтація на авторитет (бажання стати подібним до людини, яка є у студентському середовищі авторитетом, може бути засобом, за допомогою якого легше подолати невпевненість у собі);
  • – бажання продемонструвати свою незалежність, спосіб вираження протесту проти дій викладачів;
  • – прагнення отримати насолоду, досягнути повного розслаблення, спокою або активізуватися, позбутися емоційних бар'єрів, тобто змінити свій психічний стан;
  • – намагання позбутися переживань.

Основними завданнями антинаркогенного виховання є озброєння молодих людей знаннями про згубний вплив вживання тютюну, алкоголю, наркотиків на організм людини і її діяльність; формування у студентів психологічних гальм, які б утримували їх від уживання шкідливих речовин; прищеплення непримиренності до їх вживання ровесниками; своєчасне виявлення студентів, які вживають ці речовини, проведення з ними відповідної виховної роботи.

Важливим аспектом антинаркогенної виховної роботи у вищому навчальному закладі є роз'яснення студентам несумісності вживання шкідливих речовин з принципами моралі, з усім укладом життя. Молодь має усвідомити, що куріння, пияцтво, наркоманія є результатом відсутності сили волі, невміння людини втриматись від спокус. Адже найбільше алкоголь і наркотики спустошують сферу духовного життя людини, її моральність. Під їх впливом високі духовні якості поступаються негативним. Так, чесність і правдивість поступається облудності та брехливості; взаємна повага в сім'ї – сімейним трагедіям, дитячому сирітству при живих батьках; працелюбство – неробству і дармоїдству.

Так настає моральна деградація, що призводить до правопорушень і злочинів. Саме в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння люди скоюють більшість злочинів. Тому студенти мають бути ознайомлені з чинним законодавством щодо боротьби з пияцтвом і наркоманією. Вони мають знати, що скоєння правопорушення чи злочину в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння передбачає підвищення відповідальності, бо суд при цьому враховує не лише характер і ступінь суспільної небезпечності злочину, а й бере до уваги особистісні якості злочинця. Адже зловживання наркогенними речовинами свідчить про аморальність особи, про те, що вона не заслуговує на поблажливість. Необхідно також ознайомлювати молодь із законодавчими гостами, які визначають адміністративні, кримінальні й медичні заходи впливу на осіб, які зловживають алкоголем чи наркотиками.

Антинаркогенна виховна робота передбачає й переконування студентів у згубній дії наркогених речовин на здоров'я людини, особливо на молодий організм. Адже тютюн, алкоголь і наркотики за своїм хімічним складом є сильними отрутами, які виснажують організм, порушують його захисну функцію.

Алкоголь і наркотики завдають великої шкоди сім'ї. Вживання їх робить людину грубою, цинічною, і ці якості передаються дітям. У таких сім'ях зникають спільність інтересів, взаємна повага, що часто спричиняє їх розпад. Крім того, пияцтво чи наркоманія породжують матеріальні нестатки. Особливо небезпечним є вплив алкоголю і наркотиків на потомство (вони згубно діють на статеві клітини, які передають генетичну інформацію майбутньому плоду). Тому в антинаркогенній виховній роботі особливої уваги потребують дівчата.

Одним із важливих питань змісту антинаркогенної виховної роботи зі студентами є розкриття шкідливості впливу тютюну, алкоголю і наркотиків на трудову діяльність людини. Молода людина повинна усвідомити, що сучасне виробництво потребує вміння приймати важливі рішення, чіткості та уважності в роботі. Вживання наркогенних речовин працівником виробництва призводить до зниження продуктивності праці, погіршення трудових відносин, випуску бракованої продукції, скоєння аварій тощо.

Дослідження і досвід переконують, що антинаркогенні виховні заходи доцільно проводити в невеликих групах, за активної участі студентів, щоб вони могли вільно висловлювати свої думки і обговорювати питання, які вважають для себе цікавими і важливими. У процесі обговорення якогось випадку виробляється якщо не єдина, то прийнятна більшістю позиція і водночас відхиляються інші, менш обґрунтовані.

Важливим у профілактиці вживання наркогенних речовин є формування у процесі виховання рис особистості, що об'єктивно перешкоджають розвитку інтересу, прагнень і схильностей до цих речовин. Йдеться про соціально цінні потреби (праця, творчість), а також про прагнення до високих результатів у будь-якому виді діяльності; здатність подолати несприятливі ситуації не пасивним очікуванням, а активною діяльністю; розвиток здатності до самоаналізу поведінки і власного психічного стану; активне ставлення до дійсності, непримиренність до всього, що не відповідає нормам моралі.

Антинаркогенна виховна робота має ґрунтуватися на принципі недопустимості вживання цих речовин молодими людьми. Студенти мають знати, чому люди швидко звикають до тютюну, алкоголю, наркотиків. Глибоке вивчення механізму дії речовин і отрут рослинного походження і механізму хворобливої пристрасті показало, що пристрасть, наприклад до куріння, виникає під впливом нікотину – отрути, яка міститься в тютюні. Цей алкалоїд тимчасово збуджує центральну нервову систему, тобто є своєрідним стимулятором. Курець відчуває "приплив сил", у нього знижується почуття втоми, дещо підвищується настрій, тобто створюється своєрідне відчуття комфорту. Проте такий стан триває недовго, і щоб його підтримувати, людина змушена курити знову і знову. Тому потяг до тютюну стає звичкою, а відтак – пристрастю, яка з роками посилюється. Це стосується і алкоголю, і наркотиків.

У виховній роботі зі студентами слід наголошувати на відверненні негативних наслідків уживання наркогенних речовин, які можуть наступити в найближчий час, а не через десять років. Молоді люди рідко замислюються над тим, що буде з ними через такий тривалий час, тому виховний вплив може не мати бажаних результатів. Якщо ж розповідати, що з ними може трапитися завтра, це може швидше спонукати молоду людину до роздумів над своїм майбутнім. Роз'яснювальну роботу необхідно вибудовувати на контрасті, різниці між хворобливим існуванням пияка чи наркомана і радісним та цікавим життям здорової, тверезої людини.

Проводити антинаркогенну виховну роботу слід цілеспрямовано, виходячи із реального життя у вищому навчальному закладі, використовуючи різноманітні методи і способи.

До методів загальної профілактики щодо вживання наркогенних речовин відносять лекції, кіно- та відеолекторії, бесіди; ігри, конкурси, вікторини; соціально-психологічні тренінги; підготовку і публікації статей у періодичній пресі, проведення теле- і радіопрограм; соціальну рекламу: буклети, відеокліпи; масові заходи: концерти, шоу, дні боротьби із "зеленим змієм" тощо.

Під час використання методів педагогічної профілактики наркогенних звичок важливо підбирати переконливі факти, які б сприяли ефективному формуванню у студентів несприйнятливості до вживання тютюну, алкоголю і наркотиків. Досвід і педагогічні дослідження І. Халіна, М. Георгі, В. Сінюгіна переконують, що при цьому доцільно дотримуватись таких вимог: використання фактів мусить мати конкретизуючу профілактичну мету; негативні факти повинні відповідати не лише профілактичним, а й загальноосвітнім виховним завданням; профілактичні факти мають бути представлені в емоційній формі та відповідати соціальному прагненню студентів до гуманізму, співчутливого ставлення до хворих і непримиренності до розповсюджувачів наркогенних речовин; діяти згідно з принципом типологізації фактів і в той же час – умов їх конкретизації; профілактичні факти повинні сприяти накопиченню морально- практичного досвіду ведення здорового способу життя.

У профілактиці вживання наркогенних речовин важливе місце належить посиленій індивідуальній роботі зі студентами, які виявляють підвищений інтерес до тютюну, алкоголю та наркотиків. Фахівці вважають, що в роботі з такою категорією молоді ефективним засобом є емоційно-стресова психотерапія шляхом творчого самовираження. Фундатор вчення про стрес, канадський паталог Ганс Сельє стверджує, що стрес – це пристосувальна за своєю сутністю напруженість сил організму, яка може нашкодити, а може стати цілющою. Профілактика творчим самовираженням є одним із найефективніших методів. Його мета – допомогти людині стати духовно багатшою, усвідомити свою індивідуальність, знайти корисне застосування своїх здібностей і, врешті- решт, блокувати потяг до вживання наркогенних речовин. Існує кілька таких методик профілактики вживання наркогенних речовин творчістю.

  • 1. Профілактика створенням власних творів. Ідеться не про шедеври мистецтва, а про твори, в яких виражена індивідуальність особистості. Це можуть бути спогади, фотографії, слайди, в яких відображені настрій чи точка зору автора.
  • 2. Профілактика творчим спілкуванням з природою. Використання цього прийому вимагає володіння молодою людиною мінімумом знань про природу, сформованого уявлення про благородний вплив природи на людину, вміння сприймати й відчувати природу по-своєму.
  • 3. Профілактика творчим спілкуванням з літературою, мистецтвом, наукою. Вона передбачає використання музичних творів, поезії, слайдів, картин художників. Бажано, щоб студенти самі підбирали уривки із творів, особливо близьких, співзвучних їм.
  • 4. Профілактика творчим колекціонуванням. Творчі колекції певною мірою оберігають невпевнену у собі людину від негативного потягу. Так, альбом зі значками міст, в яких побувала людина, дає відчуття прожитого і пережитого, але головне, щоб кожен значок, календарик, монетка несли в собі риси індивідуальності збирача, тобто були йому до душі.
  • 5. Профілактика шляхом ведення щоденника чи записної книжки. Записування власних роздумів, переживань допомагає зрозуміти себе, своє місце серед інших людей. Такі записи характеризуються внутрішньою свободою, нескінченністю і незалежністю. Важливо при цьому усвідомлювати, що в кожному такому записі є щось неповторне: цього ніхто, ніде й ніколи не напише.
  • 6. Профілактика творчими мандрівками. Важливо, щоб людина готувалася до мандрівки, читала, виписувала з довідників і словників відомості про місця, де має намір побувати, щоб більше побачити, глибше зрозуміти і, головне, з'ясувати своє ставлення до нового, збагатити свою індивідуальність.

В антинаркогенній виховній роботі зі студентами, які вже проявляють потяг до вживання тютюну, алкоголю і наркотиків, важливу роль відіграє груповий соціально- психологічний тренінг, спрямований на те, щоб в атмосфері взаємної довіри і повної психологічної відкритості кожен із членів групи зміг краще пізнати самого себе, виробити вміння і навички пізнання інших людей, встановити з ними довірчі стосунки.

Групові форми роботи щодо антинаркогенного виховання мають певні переваги над індивідуальною виховною роботою. Передусім груповий досвід протидіє відчуженню, замиканню в собі із своїми труднощами, показує студентові, що подібні проблеми властиві й іншим студентам. У такій групі є можливість отримати зворотний зв'язок і підтримку від людей з подібними проблемами, побачити себе в інших, критично оцінити свої недоліки і переваги. У групі студент може "випробовувати" різні форми поведінки, вести себе по-іншому в атмосфері розуміння, доброзичливості, прийняття і підтримки. У процесі тренінгу учасник групи може ідентифікувати себе з іншими, "зіграти" роль певної людини для кращого розуміння її і себе, знайомства з новими ефективними способами поведінки. У групі є можливість моделювати систему взаємин і взаємозв'язків, характерних для реального життя в суспільстві, що дає змогу побачити і проаналізувати психологічні закономірності спілкування та поведінки інших людей і самих себе.

Зарубіжний досвід антинаркогенного виховання студентів. Важливе значення для антинаркогенного виховання молоді має залучення відомих людей. Так, весною і влітку 1987 р. в США пройшла безпрецедентна антинаркотична кампанія загальнонаціонального характеру.

На чолі з Н. Рейган був створений комітет, до складу якого ввійшли психологи, лікарі, громадські діячі та ін. Заборони й інші репресивні методи впливу на наркоманів у США не мали ефекту, тому було вирішено, що найвидатніші люди країни (артисти, спортсмени, політичні діячі та інші) розкажуть учням про шкідливість наркотиків. Дітям навіювали, що треба боятися торговців наркотиками, не розмовляти з ними, відповідати їм відмовою. У школах розповсюджували плакати "Не будь дурнем – не зачіпай цю погань!", "Разом з усіма – проти кокаїну!", "Просто скажи “Ні!” наркотикам" тощо. У мільйонах брошур та листівок писали про шкідливість наркотиків, цитували передсмертні листи наркоманів, їх звернення до батьків. Завдяки тому що масштаби кампанії і витрати на неї були значними, відразу впали основні показники поширення наркоманії. Такі кампанії згодом не раз повторювали.

Найпопулярнішою у США і багатьох країнах Європи стала 12-крокова програма лікування алкоголізму і наркоманії, створена групами анонімних алкоголіків. У США існують осередки анонімних алкоголіків (АА) й анонімних наркоманів (АН), які лікуються за цими програмами. Програма ґрунтується на самодопомозі.

Основні ідеї програми – свідоме і добровільне прийняття відповідальності за своє життя, відмова від звички звинувачувати інших у своїх невдачах, недоліках і нещастях; окреслення меж власної відповідальності; незалежність від думок і міркувань інших людей; навчання жити за принципами здорового егоїзму: "Я роблю те, у що вірю і що вважаю корисним для себе; поважаю себе та інших і не відповідаю ні за кого, крім себе".

Програма спрямована на те, щоб зробити правильний вибір свого життя "без штучного збудження, втечі від реальності".

Процедура лікування поділена на 12 кроків, кожний з яких має мету і психологічний зміст:

  • 1. Визнання безсилля перед алкоголем чи наркотичною речовиною; розуміння втрати контролю над власним життям.
  • 2. Повернення надії у силу, яка допоможе повернути згублене здоров'я.
  • 3. Прийняття рішення віддати себе і своє здоров'я під захист Бога (як кожний для себе це розуміє).
  • 4. Глибинне і сміливе дослідження своєї поведінки.
  • 5. Зізнання перед Богом, іншими і самим собою у своїх помилках.
  • 6. Готовність позбутися негативних рис свого характеру.
  • 7. Покірливе звертання до Бога з проханням допомоги позбутися цих недоліків.
  • 8. Покаяння перед особами, яким було нанесено зло, і підготовка до компенсації заподіяного зла.
  • 9. Компенсація нанесеного зла всім тим людям, які від нього постраждали, за винятком тих випадків, де компенсація може завдати шкоди.
  • 10. Продовження критичного спостереження за своєю поведінкою, визнання своїх помилок.
  • 11. Поліпшення свого свідомого контролю.
  • 12. Після духовного пробудження передавання свого досвіду особам, які зловживають, дотримання принципів в усіх своїх справах.

Процес одужання, прийняття нової філософії, нового стилю життя і мислення потребує багатьох місяців і навіть років, протягом яких хворі засвоюють нові форми поведінки.

Отже, ефективна антинаркогенна виховна робота повинна бути спрямована на виявлення реального стану вживання наркогенних речовин серед студентської молоді; інформування щодо справжніх властивостей наркогенних речовин, їх впливу на організм людини, формування адекватного ставлення до них, вміння протидіяти наркогенному впливу оточення, уникати ситуацій, пов'язаних із спокусою або примусом; пропаганду здорового способу життя, культури здорового відпочинку, створення умов для подолання особистістю психологічних і соціальних проблем, своєчасне отримання консультації, педагогічної, медичної допомоги; створення умов для задоволення творчих і рекреаційних потреб, змістовного дозвілля.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші