Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Техноекологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ЕНЕРГЕТИКА

  • 2.1. Загальна характеристика
  • 2.2. Використовувані ресурси
  • 2.3. Вплив на довкілля
  • 2.4. Заходи зі зниження рівня негативного впливу енергетики на навколишнє середовище та його попередження
  • 2.5. Відновлювальні види енергії

Загальна характеристика

Характеристика складових енергетичного комплексу

Енергетика – галузь народного господарства, що охоплює енергетичні ресурси, вироблення, перетворення, передачі та використання різних видів енергії. Від стану енергетики залежать темпи науково-технічного прогресу та виробництва, а отже, і життєвий рівень людей. Джерела енергії, які використовує людство, поділяються на: відновлювальні – енергія Сонця, вітру, води, морських припливів, гідроенергія річок, внутрішнього тепла Землі та невідновлювані – викопне органічне та мінеральне паливо.

Відновлювальні не порушують теплового балансу Землі, оскільки під час їх використання відбувається лише перетворення одних видів енергії на інші (наприклад енергія Сонця перетворюється спочатку на електроенергію, а потім на тепло або навпаки).

Використання невідновлювальних джерел енергії супроводжується процесами окиснення (горіння), у цьому випадку більша частина енергії виділяється в біосферу у вигляді теплової енергії, що спричиняє додаткове нагрівання атмосфери та гідросфери. Існує теплова межа, яку людство не повинно переступати, інакше це матиме для нього катастрофічні наслідки. За розрахунками вчених небезпечної теплової межі буде досягнуто в разі використання енергії невідновлюваних

джерел в кількості 100 млрд. КВт (0,1% енергії, що надходить на Землю від Сонця). Поки що людство виробляє енергію на базі невідновлюваних джерел в 10 разів менше за гранично допустиму кількість. Якщо темпи збільшення виробництва енергії залишаться незмінними, то теплової межі буде досягнуто в середині XXI століття.

Як уже згадувалось, енергетика охоплює енергетичні ресурси, добування, перетворення, передачу та використання різних видів енергії. Найпоширенішою галуззю енергетики є електроенергетика. Вона включає в себе всі типи електростанцій: теплові, атомні, сонячні, гідравлічні, вітрові, теплоелектроцентралі та господарство електромереж.

Провідне місце в електроенергетиці України належить атомним (АЕС) та тепловим електростанціям (ТЕС) – разом вони дають більше 90% всієї виробленої електроенергії. Перші ТЕС були побудовані наприкінці XIX ст., набули масового поширення у XX ст. і до переходу на газ розміщувались поблизу джерел паливних ресурсів.

Теплові електростанції потужністю понад 2 млн. КВттод називають державними районними електростанціями (ДРЕС) – їх розташовують у великих промислових регіонах (рис. 2.1).

Найбільшими споживачами електроенергії є промисловість (65%), транспорт та сільське господарство (по 10%), будівництво, побут та інші галузі.

У великих містах працюють теплоелектроцентралі (ТЕЦ), які є результатом комбінування двох виробництв: електроенергії та гарячої води для опалення приміщень у холодну пору року.

Перша у світі атомна електростанція була приведена в експлуатацію 27 червня 1954 р. в м. Обнінськ Калузької області. Від того часу ядерна енергетика у всьому світі стала бурхливо розвиватися. За даними МАГАТЕ (міжнародного агентства з атомної енергетики) на початок 90-рр. XX ст. у світі працювало понад 430 енергоблоків ефективною потужністю біля 318 тис. МВт, які забезпечували 17% світового виробництва електроенергії, на різних стадіях будівництва знаходилося ще 100 реакторів загальною потужністю 80 тис. Мвт. На сьогоднішній день в Україні функціонує чотири АЕС – це Запорізька (6 млн. кВт.), Хмельницька та Південноукраїнська (по 3 млн. кВт.) та Рівненська (1,818 МВт.). Будівництво Кримської та Чигиринської АЕС зупинено, а Чорнобильська АЕС не експлуатується з 15 грудня 2000 р.

Географія розташування електростанцій України

Рис. 2.1. Географія розташування електростанцій України

За сучасних технологій та дотримання норм безпеки атомна енергетика є незамінною для промислового Придніпров'я та' південних, бідних на енергетичні ресурси, районів України. На жаль, складність експлуатації та надзвичайно високі ризики роботи з ядерним паливом стримують більш широке поширення та використання атомних електростанцій.

Роль гідроенергетики в Україні відносно незначна. Великі гідроелектростанції (ГЕС) розміщені на Дніпрі: Київська, Канівська, Кременчуцька, Дніпровська, Дніпродзержинська, Каховська; на Дністрі – Дністровська. Єдина велика ГЕС на гірських річках була споруджена у Карпатах – це Теребле-Ріцька. Всі ГЕС України дають близько 7% електроенергії (табл. 2.1). Загалом на долю ГЕС припадає близько 20% електроенергії, одержуваної на Землі.

Таблиця 2.1

Характеристика енергетичного комплексу України (2012 р.)

Тип електростанцій

Встановлена потужність

Виробництво електричної енергії

млн. кВт

частка у %

млрд. кВт

частка у %

ТЕС

37.2

68.26

83.75

42.09

ЛЕС

13.6

24.95

92.67

46.58

ГЕС

3.7

6.79

10.85

5.45

Інші джерела енергії

-

-

8,73

4.39

Всього

54.5

100

199.00

100

В останні десятиліття розпочато спорудження альтернативних електростанцій, які використовують невичерпні природні ресурси і практично не завдають шкоди навколишньому середовищу. Достатньо потужні вітрові електростанції (ВЕС) збудовані на морських узбережжях: Новоазовська, Чорноморська, Донузлавська та Асканійська ВЕС. Районне значення можуть мати сонячні електростанції (СЕС) та геотермальні (які використовують внутрішнє тепло Землі). Використання енергії відновлювальних джерел дасть можливість знизити споживання дефіцитних для України нафтопродуктів на 5-6%, у тому числі за рахунок використання геліоресурсів – на 1,7%, вітроенергії – на 2,8%, геотермальної енергії – на 0,1%, біогазу – на 0,2%, гідроенергії річок – на 0,9%.

За останні роки в нашій країні поступово зростає потужність електростанцій. Україна водночас є як експортером, так і імпортером електроенергії. Україна експортує електроенергію до країн Центральної Європи (Угорщини, Польщі, Болгарії, Молдови). Донецький регіон частину електроенергії одержує з Росії.

Електроенергія передається на значні відстані за допомогою ліній електропередач (ЛЕП) великої потужності – 500 і більше КВт (ЛЕП-500, ЛЕП- 750, ЛЕП-800, ЛЕП-1500). Електричні мережі Міністерства палива та енергетики України нараховують майже 1 млн. км повітряних та кабельних ліній електропередач усіх класів напруги, більше 202 тисяч трансформаторних підстанцій загальною потужністю 200832 MB A і є складовою Об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України. Ця система працює у паралельному режимі з ОЕС Молдови, а з серпня 2001 року здійснено перехід на паралельну роботу і з ОЕС Російської Федерації. З 1 липня 2002 року після успішних випробувань української ОЕС у паралельному режимі із CETREL/UCTE був виділений так званий “Бурштинський острів”, який включає у себе Бурштинську та Калушську ТЕС, а також Теребля-Рікську ГЕС. “Бурштинський острів”, небезпідставно називають енергетичним вікном для Європи, він успішно пройшов експлуатаційно-випробувальну роботу за європейськими стандартами, отримав позитивне рішення керуючого Союзу з координації передачі електроенергії (UCTE) щодо постійної роботи південно-західної частини України у синхронному режимі з UCTE.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші