Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Техноекологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ТРАНСПОРТ

  • 5.1. Загальна характеристика
  • 5.2. Використовувані ресурси
  • 5.3. Вплив на довкілля
  • 5.4. Заходи зі зниження рівня негативного впливу транспорту на навколишнє середовище та його попередження
  • 5.5. Нові екологічно безпечні транспортні технології

3агальна характеристика

Транспорт – галузь матеріального виробництва, що здійснює перевезення пасажирів і переміщає вантажі виробничого та невиробничого призначення. Основними завданнями транспортного комплексу, який називають “кровоносною системою економіки”, є своєчасне та повне задоволення потреб господарства та населення у перевезеннях і забезпечення стійких зв'язків між окремими галузями та районами країни. Транспортні потоки вантажних і пасажирських перевезень обслуговуються різними видами транспорту. Усі види транспорту є продовженням виробничого процесу в сфері споживання й обслуговування, тому його завданням є зближення у просторі та часі об'єктів виробництва і споживання.

Транспорт щорічно використовує 30% Видобутої енергії. Його частка в загальному забрудненні складає 30%, а у міському – 80%.

Вид шляху можна взяти за основу класифікації транспортних машин. Класифікація транспортних технічних систем за видом шляху представлена на рис. 5.1.

Класифікація транспортних технічних систем за видам шляху.

Puc.5.1. Класифікація транспортних технічних систем за видам шляху.

За характером виконуваної роботи транспорт поділяється на вантажний та пасажирський.

Транспорт загального користування здійснює переміщення сировини, палива, напівфабрикатів і готової продукції між підприємствами і з місць виробництва до місця споживання (авто, авіа, залізничний, трубопровідний).

Промисловий транспорт здійснює транспортні перевезення безпосередньо на підприємстві, а також зв'язок підприємств із транспортом загального користування (це внутрішньозаводський, внутрішньоцеховий та зовнішній транспорт – авто-, електро-, залізничний, конвеєрний, пневматичний).

Перевезення людей виконується транспортом загального користування, спеціалізованим пасажирським транспортом (трамвай, тролейбус, метро і т.д.) і транспортом особистого користування.

Основними складовими елементами будь-якого виду транспорту є: - шлях, яким здійснюється переміщення рухомого складу;

  • – сфера обслуговування рухомого складу та пасажирів,
  • – рухомий склад із силовою установкою, пристосований для перевезення вантажів і/або пасажирів.

Автомобільний транспорт має велике значення у пасажирообігу та перевезенні вантажів на короткі та середні (до 1000 км) відстані і займає важливе місце в єдиній транспортній системі. Автотранспорт розвантажує інші види транспорту від короткопробіжних вантажів і переміщає основну масу вантажів від місць виробництва до місць споживання і перевантаження на залізничні станції, в аеропорти, водні пристані, а потім з місць вивантаження на склади вантажоодержувачів. Обсяги перевезень автомобільним транспортом в останні роки помітно знизилися. Однак, через ще більший спад у роботі інших видів транспорту, нині ним відправляється 64% вантажів. Оскільки транспортують автомобілями вантажі на значно коротші відстані, ніж залізницями чи трубами, то питома вага автомобільного транспорту у вантажообігу невисока (4,8%). За пасажирообігом в Україні він займає друге місце у транспортному комплексі, після залізничного.

Основні технікотвкономічні переваги:

  • – висока маневреність та рухливість,
  • – висока швидкість доставки вантажу "від дверей до дверей",
  • – можливість доставки вантажу на будь-які відстані (внутрішньозаводські, міські; приміські, міжміські і міжнародні перевезення).

Основні недоліки:

  • – висока вартість (у порівнянні з залізничним і водним транспортом),
  • – невелика вантажопідйомність рухомого складу,
  • – низька дорожня безпека,
  • – висока токсичність відпрацьованих газів.

Структура автомобільного парку України представлена на рис. 5.2. Розвиток автомобільного транспорту нерозривно пов'язаний з будівництвом автошляхів, які споруджуються, щоб зробити можливим рух автомобілів з високою швидкістю, необхідною безпекою та зручністю за умови мінімальних дорожніх та транспортних витрат. Сучасна довжина лише магістральних автошляхів з твердим покриттям у світі перевищує 12 млн. км. В Україні довжина автомобільних доріг загального користування сягає майже 170 тис. км, з них біля 96,5% – із твердим покриттям. Найбільш розгалужена мережа автомобільних доріг сформована у Вінницькій, Дніпропетровській та Харківській областях. Водночас найменшу кількість автомобільних доріг загального користування з твердим покриттям мають Херсонська, Миколаївська, Луганська та Чернігівська області. Найважливішими автомагістралями є: Київ – Москва; Київ – Рівне – Львів – Чоп; Санкт-Петербург – Одеса; Москва – Севастополь.

Структура автомобільного парку України.

Рис. 5.2. Структура автомобільного парку України.

Залежно від інтенсивності руху, дозволеної швидкості руху та роду технічних характеристик автомобільні дороги поділяються на 5 категорій (табл.5.1).

Таблиця 5.1

Категорія доріг

Параметри

Категорія доріг

1

2

3

4

5

Середньодобова інтенсивність руху в обох напрямках

Понад 7000

7000- 3000

3000- 1000

1000- 200

Менше 200

Розрахункова швидкість руху, км/год

130

110

100

80

60

Ширина проїзної частини, м

15 і більше

7,5

7

6

4,5

Чим вища категорія дороги, тим більший потік автомобілів вона пропускає і тим більш досконалою вона є у технічному відношенні.

Автомобільна дорога включає в себе ґрунтове полотно та штучні споруди, на яких будується проїзна частина. Дорога повинна бути за можливістю прямою з пологими кривими в площині, щоб поздовжній ухил не перевищував 30% для І категорії та 70% для V категорії. На дорогах вищих категорій роблять розділяючі смуги для розділення потоків автомобілів, які рухаються в зустрічних напрямках.

Залізничний транспорт Залізничний транспорт в Україні посідає перше місце за вантажообігом та пасажирообігом. Експлуатаційна довжина залізниць загального користування дорівнює близько 22,6 тис. км. Найбільш густа його мережа на Донбасі та у Придніпров'ї. Найменше залізниць на Поліссі та на півдні України. Найбільшими залізничними вузлами України є: Київ, Харків, Львів, Запоріжжя, Полтава, Дніпропетровськ, Жмеринка, Лозова та ін. Залізничні магістралі зв'язують Україну з сусідніми державами. У вантажопотоках переважають залізні та марганцеві руди, вугілля, будівельні матеріали, ліс, хімічна сировина, зерно тощо.

Перевезення вантажів залізницями має відносно невелику вартість перевезень та високу швидкість доставки вантажів. Однак, будівництво залізничних шляхів вимагає великих капіталовкладень, що залежить від топографічних, кліматичних та економічних умов. На залізничних шляхах існує два типи тяги – автономна (тепловози) та не автономна (електровози).

На тепловозах використовують дизельні двигуни внутрішнього згоряння та газотурбіни. Електровози класифікують за видом струму в контактній мережі. На сучасних залізницях використовують системи постійного струму напругою 3 кВ і змінного струму напругою 25 кВ і частотою 50 Гц.

Існують ще й комбіновані системи тяги – контактно-акумуляторна система та дизель-контактна, які займають проміжне місце і мають електричні тягові двигуни. Електричний вид тяги використовується на дорогах, що мають електрифіковані шляхи. На таких дільницях електричні тягові двигуни отримують енергію від контактної мережі.

Після виходу за її межі енергія до тягових двигунів поступає від акумуляторів, розташованих на контактно-акумуляторному рухомому потязі. Тягові двигуни дизель-контактного локомотиву отримують енергію на не електрифікованих ділянках живлення від генераторів, які приводяться в дію дизельними двигунами потягу.

Магістральні та промислові тепловози широко використовують для перевезень на підприємствах чорної металургії, вугільної, хімічної, енергетичної промисловості тощо. Наприклад, в металургійній промисловості залізничний транспорт виконує 90% усіх перевезень. Тепловози на підприємствах переміщують потяги на невеликі відстані. В Україні залізницями на відстань 5 – 10 км переміщується до 40 млн. т вантажів за рік. Тепловози також використовують для перевезення рідкого металу від доменного цеху до міксерів, перевезення шлаку тощо.

Загальний ККД електровоза становить 30%, тоді як тепловоза не перевищує 20% (у паровоза – 3 – 5%).

Морський транспорт посідає друге місце за вантажообігом в Україні. У нашій державі він має сприятливі умови для міжнародних та каботажних (між портами всередині держави) перевезень. Найбільшими морськими портами в Україні є Одеса, Іллічівськ, Херсон, Миколаїв, Севастополь, Керч, Феодосія, Маріуполь, Бердянськ. Працюють міжнародні поромні переправи:

  • • Іллічівськ – Варна (Болгарія),
  • • Іллічівськ – Поті (Грузія),
  • • Керч – Тамань (Росія),
  • • Євпаторія – Стамбул (Туреччина).

За середньою довжиною вантажних перевезень (близько 600 км) морський транспорт посідає перше місце серед інших видів транспорту. Але за відстанню перевезення пасажирів значно поступається залізничному і особливо повітряному транспорту.

У структурі перевезення вантажів морськими суднами переважають руди металів, кам'яне вугілля, нафта і нафтопродукти, будівельні матеріали.

Найбільшим морським портом України є Одеса. Він обладнаний під контейнерні перевезення. На залізничній станції Одеса-Порт відбувається перевантаження із залізничного на морський транспорт та навпаки. Одеса має регулярне сполучення більш як із 100 країнами світу. В Одесі обробляють понад 20 млн. тонн вантажів, що становить 20% морського вантажообігу країни. Це такі вантажі, як нафта, зерно, руда, будівельні матеріали, цукор тощо.

На південний захід від Одеси на березі Сухого лиману знаходиться порт Іллічівськ. Він обладнаний під контейнерні перевезення. Сюди надходять марганець, вугілля, залізна руда, будівельні матеріали, хімічні добрива, каучук, зерно, олія тощо.

Своєрідну спеціалізацію має порт Южний на Аджилицькому лимані. Він призначений для відвантаження аміаку, який надходить трубопроводом Тольятті (Росія) – Горлівка – Одеса.

У гирлі Південного Бугу за 74 км від моря знаходиться порт Миколаїв. Тут обробляють переважно нафтові вантажі, марганцеву руду, вугілля, метал. А у гирлі Дніпра знаходиться порт Херсон. Основні його вантажі: вугілля, ліс, зерно, метал, залізна та марганцеві руди, нафта. Це одночасно і морський, і річковий порт. Тут здійснюється перевалка вантажів з морських суден на річкові і навпаки.

Значними портами Азовського моря є Керч,: Маріуполь, Бердянськ. Переважними видами вантажів, що переробляють ці порти є залізна руда, вугілля, а також рибні продукти.

Водотонажні судна поступаються у швидкості іншим видам транспорту, однак для пасажирів передусім важлива швидкість доставки. На ряді напрямків прямий морський шлях з меншою швидкістю забезпечує швидшу доставку, ніж наземні транспортні засоби на об'їзних маршрутах.

В наш час швидкісний зв'язок на морському транспорті забезпечується суднами на підводних крилах і суднами на повітряній подушці. На ряді напрямків час доставки швидкісними суднами співрозмірний з витратами часу у випадку використання повітряного зв'язку.

Річковий транспорт в Україні має допоміжне значення. Найбільші річкові порти розміщені на Дніпрі (Київ, Черкаси, Кременчук, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Каховка, Херсон), Дунаї (Ізмаїл, Юлія, Рені), Південному Бузі (Миколаїв, Первомайськ, Вознесенськ), Дністрі (Білгород-Дністровський). Річками транспортують ліс, будівельні матеріали та ін.

Загальна довжина судноплавних шляхів, що експлуатуються в Україні, складає близько 4 000 км. За основними показниками перевезень вантажів та пасажирів цей вид транспорту знаходиться на останньому місці. Частка річкового транспорту у загальному перевезенні вантажів не перевищує 1,2%, а пасажирів – 0,3%. У структурі вантажних перевезень цього виду транспорту провідне місце належить будівельним матеріалам, вугіллю і коксу, залізній і марганцевій рудам.

Основну роль у перевезенні вантажів та пасажирів відіграє Дніпровський басейн. Дніпром та його найбільшими притоками – Прип'яттю та Десною здійснюється понад 90% всіх перевезень річкового транспорту в країні. На дніпровські порти Київ, Дніпропетровськ, Херсон та Запоріжжя припадає понад 85% всього обсягу роботи щодо перевезення вантажів і пасажирів у Дніпровському басейні.

Переваги пасажирських суден як транспортних засобів порівняно з іншими видами транспорту пасажирські судна (в тому числі автомобільно-пасажирські пороми) забезпечують найбільшу партійність відправлень. Якщо партійність автобусних відправлень не перевищує 60 чол., залізничних – 500 чол., повітряних – 350 чол., то партійність відправлення на пасажирських суднах досягає 2000 чол.

Авіаційний транспорт. Головною спеціалізацією є перевезення пасажирів та термінових вантажів. Найважливішими аеропортами країни є Бориспіль, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Львів, Сімферополь. Через територію України проходять важливі міжнародні повітряні лінії до Німеччини, Росії, Туреччини, Чехії, Франції, Швеції та інших країн світу.

Україна має 36 цивільних аеропортів з твердим покриттям, які рівномірно розташовані на всій території країни. До цієї галузі належить також парк літаків та гелікоптерів.

Трубопровідний транспорт дає змогу подавати на великі відстані нафту, продукти її переробки, природний газ. Газ становить близько 2/3 обсягу транспортування продукції трубопроводами, менше третини припадає на нафту. Загальна довжина трубопроводів в Україні – понад 40 тис. км, з яких 87% припадає на газопроводи, а 13% – нафто- і нафтопродуктопроводи.

Головний елемент трубопровідного транспорту – трубопроводи які більшою частиною розташовані в закритих траншеях та за умови належного будівництва не порушують ні структури Ґрунту, ні ландшафту. Його енергетичні пристрої – компресорні та насосні станції за наявності газотурбінних, дизельних та електричних приводів розміщуються, як правило, за межами міст та населених пунктів, і завдяки цьому вони не створюють значних екологічних загроз.

До складу магістральних трубопроводів входять:

  • • лінійні споруди, що є власне трубопроводом;
  • • системи протикорозійного захисту;
  • • лінії зв'язку, та інше;
  • • перекачувальні та теплові станції;
  • • кінцеві пункти нафтопроводів і нафтопродуктопроводів та газорозподільні станції, на яких приймають продукт, що надходить трубопроводом, і розподіляють його між споживачами.

Магістральні трубопроводи, як правило, заглиблюють в Ґрунт на глибину 0,8 м, якщо інша глибина закладання не диктується геологічними умовами чи потребою підтримання температури нафти на певному рівні.

Перекачувальні станції, які обладнані відцентровими насосами, розташовуються на нафтопроводах з інтервалом 50 – 150 км. Продуктивність застосовуваних магістральних насосів складає до 12500 м3/год. На початку нафтопроводу розташована головна насосна станція (ГНС).

Головна насосна станція відрізняється від проміжних об'ємом резервуарного парку, який рівний дво-, тридобовій пропускній здатності нафтопроводу. Якщо довжина нафтопроводу більше 800 км, його розбивають на експлуатаційні ділянки довжиною 400-800 км, у межах яких можлива незалежна робота насосного обладнання. Проміжні насосні станції повинні мати резервуарний парк об'ємом до 1,5 – добової пропускної здатності трубопроводу.

Теплові станції встановлюють на трубопроводах, що транспортують високов'язкі нафти, іноді їх суміщають з насосними станціями. Для підігріву продукту, що перекачують, застосовують парові або вогневі печі. Для зниження теплових втрат такі трубопроводи мають теплоізоляційне покриття.

Стан та прогноз відправлення вантажів трубопровідним транспортом України наведені в таблиці 5.2.

Таблиця 5.2

Динаміка роботи трубопровідного транспорту України, млн. тонн

Роки

Відправлення вантажів

1990

296

1991

270

1992

264

1993

251

1994

244

1995

246

1996

246

1997

236,6

1998

246

1999

246

2000

247

2005

250

2011

280

Прогноз

2015

290

Трубопровідний транспорт має багато переваг – економічний, потужний, легко автоматизується, надійний в експлуатації, створює незначний негативний вплив на довкілля, не залежить від погодних умов.

Недоліком трубопровідного транспорту можна вважати його вузьку спеціалізацію – трубами можна транспортувати тільки певний вид продукції. Серед трубопроводів найбільш поширені нафтопроводи, газопроводи, продуктопроводи (пропан-бутан, бензин, дизельне паливо, мазут та ін.), аміакопроводи, водопроводи, шламопроводи та інші.

Транспорт електрики передбачає передачу електроенергії на значні відстані. В Україні працюють лінії електропередач (ЛЕП) надвисокої потужності: ЛЕП-500, ЛЕП-750, ЛЕП-800, ЛЕП-1500. Завдяки ним експортується електроенергія з України до Угорщини, Польщі, Болгарії, Молдови, а також надходить частина електроенергії з Росії.

ЛЕП складається з великої кількості . опор, рівномірно розташованих вздовж обраної траси, з приєднаними до них ізоляторами, провідниками та блискавковідводами, які характеризуються зоною захисту – частиною простору, яка захищена від прямих ударів блискавки.

Після закінчення будівництва ЛЕП проводиться відчуження полоси відводу траси. Технічне обслуговування ЛЕП часто проводиться з використанням спеціального колісного пристрою, що самостійно пересувається провідниками, для захисту обслуговуючого персоналу використовується "клітка Фарадея". Експлуатаційні вимоги досить обмежені: утримувати ізолятори в чистоті, перевіряти пошкодження провідників, особливо після аварійних ситуацій, а також забезпечувати структурну цілісність опор.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші