Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Техноекологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Скловироби

Склом називають аморфні тіла, що мають механічні властивості твердих тіл і отримані шляхом переохолодження розплавів. Скло буває природним (утвореним в результаті діяльності вулканів – обсидіан) і штучним.

За призначенням скло підрозділяють на:

  • – технічне (оптичне, хімічне, медичне, ізоляційне),
  • – будівельне (віконне, вітринне, армоване, лицювальне, мозаїчне, склоблоки),
  • – побутове.

Особливість одержання скла – спільність технології:

  • – підготовка сировинних матеріалів,
  • – підготовка однорідної шихти,
  • – варіння скла,
  • – формування виробу,
  • – заключна термічна, хімічна чи механічна обробка виробу.

Сировинні матеріали виробництва скла поділяють на основні

(кварцовий пісок SiO2 – вміст у шихті складає 60 – 75%, сода Na2CO3, поташ К2СО3, вапняк, сульфат натрію Na2SO3, глинозем, крейда) і допоміжні (барвники, освітлювачі – речовини, шо знебарвлюють скло).

Як барвники використовують сполуки заліза (синьо-зелений, жовтий, коричневий колір), сполуки марганцю (фіолетовий), кобальту (синій), хрому (зелений), нікелю (димчастий чи червонясто- фіолетовий), селену – офарблює скло в червоний та рожевий кольори, золото дає колір "золотий рубін" – від темно-червоного до рожевого фарбування, срібло – золотаво-жовтий, мідь – "мідний рубін" – яскраво-червоний.

Освітлювачами є нітрати, оксиди миш'яку і сурми, сульфат натрію, сполуки фтору та амонію. Знебарвлюючими речовинами є сильні окиснювачі: нітрати, оксиди миш'яку, сурми й ін.

Основну сировину піддають подрібненню та збагаченню за допомогою магнітної сепарації та флотації з метою видалення сполук заліза. Шляхом змішування сировини готують шихту. Звичайно будівельне скло готують з 5- або 6-компонентної шихти. Склад шихти попередньо розраховують, звичайно, на 100 масових частин скла. Наприклад, склад листового скла, %

  • – SiO2 – 72,5,
  • – А12O3 -1,5,
  • – СаО – 8,5,
  • – MgO – 3,5,
  • – Na2O – 14,0.

Потім скло варять. Середовище варіння може бути окисним (надлишок кисню в печі), відновним (надлишок СО у печі) або нейтральним.

Варіння скла умовно розділяють на 5 стадій:

1 – стадія силікатоутворення. За 300-400°С карбонати розкладаються з утворенням вуглекислого газу й оксидів металів.

Na2CO2 Na2O

СаСО3 → СаО

MgCO3 MgO

За температури 800 – 900°С оксиди взаємодіють з піском, утворюючи силікати:

Na2O Na2SiO3

СаО + SiO2 → CaSiO3 MgO MgSiO3

Шихта перетворюється в пінистий непрозорий розплав, що містить велику кількість пухирців газу та часточок шихти, що не прореагувала.

  • 2 – стадія склоутворення. На цій стадії (1100 – 1200°С) утворюються складні силікати. У розплаві, що утворився, розчиняються кремнезем та глинозем. Маса стає однорідною і прозорою, але в ній міститься багато газових включень.
  • 3 – стадія освітлення. На цій стадії скломаса звільняється від видимих газових включень (1 кг шихти за 1400°С виділяє до 0,5 м3 СO2). Для прискорення цього процесу підвищують температуру варіння.
  • 4 – стадія гомогенізації проходить за температур 3-їй стадії (1400 – 1500°С) і полягає в інтенсивному перемішуванні скломаси за допомогою мішалок. Після завершення гомогенізації скломаса готова для формування виробів.
  • 5 – стадія охолодження. Скломаса , має температуру 1500 – 1600°С, а температура, що забезпечує робочу в'язкість дорівнює 1100 - 1250°С. Температуру знижують плавно, щоб уникнути утворення включень з розчиненого газу.

Основний агрегат процесу скловаріння – ванна піч періодичної чи безперервної дії. Розміри печей різні. Ванни великих печей уміщають до 2000 т і більше скломаси. Листове скло шириною 6 – 6,5 м варять у печі з довжиною ванни 30 – 32 м і глибиною 1,2 – 1,5 м. Продуктивність печі залежить від розміру і складає від 15 – 60 до 6000 т/доб.

За способом освітлення печі для варіння скла поділяють на:

  • – полум'яні, у яких спалюють рідке чи газоподібне органічне паливо. ККД рівний 18 – 26%, тому що тепло витрачається на нагрівання вогнетривкої кладки печі і на компенсацію втрат тепла;
  • – електричні з ККД не менш 60%, оскільки відсутні втрати тепла з газами, що відходять. Найбільше поширення одержали печі прямого опору. У них нагрівальним елементом служить сама скломаса (скло за підвищеної температури проводить електричній струм, проходячи через скломасу електроенергія переходить у теплову, маса нагрівається, відбувається варіння скла). Струм підводять через графітові чи молібденові електроди. Починають застосовувати електроди з оксиду олова.

Виготовляють листове скло, профільне будівельне скло, пустотілі склоблоки, скловолокно, на основі якого роблять склопластики – композиційні матеріали, у яких скловолокно відіграє роль наповнювача, а зв'язуючими є органічні та неорганічні полімери. З органічних найбільш поширені поліефірні, фенолформальдегідні, епоксидні смоли, кремнійорганічні полімери. З неорганічних – алюмофосфорити та рідке (розчинне) скло.

З одержуваних скловолокнитів і склотекстолітів виготовляють корпуси суден, кузови автомобілів, використовують в авіації, хімічній промисловості.

Викиди в атмосферу:

  • – від горіння органічного палива,
  • – легколетючі домішки із сполук сировини,
  • – в процесі одержання склопластиків – викиди органічних сполук (розчинників, мономерів).

Вироби для покриття підлог

У будівництві використовують полімерні рулонні та плиткові матеріали. Рулонні матеріали для підлог підрозділяють на лінолеуми та синтетичні килимові покриття. За видом вихідного полімеру розрізняють полівінілхлоридні, гліфталеві, гумові, колоксилінові та інші, за структурою – безосновні, зі зміцнювальною, тепло-, звукоізолюючою основою, одношарові та багатошарові.

Будівництво

Виробничий будівельний процес зі всією сукупністю різних етапів будівництва називають будівельною системою, кінцевим результатом якої є закінчений будівельний об'єкт. До об'єктів будівельної системи відносяться цивільні, промислові, енергетичні та інші споруди, інженерні комунікації, промислові агломерації тощо. За своїм розташуванням у плані будівництва об'єкти поділяються на:

  • • компактні (будинки, греблі, мости тощо);
  • • лінійні ( залізниці, трубопроводи, ЛЕП та ін.);
  • • за площею (міста, водосховища, промислові комплекси тощо).

Система, яка відображає всю складність взаємодії будівельного

об'єкту з довкіллям, має назву природно – технічної системи (ПТС). Технічною частиною цієї системи є будівлі та споруди, друга складова – природна, тобто навколишнє середовище (гірські породи, підземні води, біота). Завдання будівельного проектування полягають у створенні єдиної та гармонійної природно-технічної системи.

Будівлі та споруди складаються з окремих конструктивних елементів, які поділяються на несучі та огороджуючі (рис. 10.4).

Основні конструкційні елементи будівлі

Рис. 10.4. Основні конструкційні елементи будівлі:

а – житлового; б – багатоповерхового виробничого; в – одноповерхового виробничого.

Несучі елементи – це фундаменти, стіни, каркаси, перекриття та покриття. Огороджуючі – зовнішні та внутрішні стіни, підлоги, перегородки, заповнення віконних та дверних отворів. Фундамент – підземна або підводна частина будинку (споруди), яка сприймає навантаження і передає його на геологічну основу. Стіни за своїм призначенням і місцем знаходженню в будівлях поділяються на зовнішні та внутрішні і є вертикальними обгороджувачами та одночасно виконують несучі функції. В залежності від цього поділяються на несучі та ненесучі. Несучі можуть бути як зовнішні так і внутрішні. Ненесучі стіни зазвичай є перегородками. Вони служать для розділу в межах поверху великих, обмежених капітальними стінами приміщень на більш мілкі, причому для обпирання перегородки не потребують фундаментів. Зовнішні стіни, окрім того, можуть бути самостійно несучими (опираються на фундаменти і несуть навантаження тільки від своєї ваги), і не несучими (навісні), які є тільки огороджуючими і опираються на кожному поверсі на інші елементи будівлі. Перекриття – це горизонтальні несучі конструкції, які опираються на стіни або стовпи і приймають на себе постійні та часові навантаження. Перекриття поділяють будівлю на поверхи. Дах – це конструктивний елемент, який захищає приміщення та конструкції будівлі від атмосферних опадів. Сходи призначені для сполучення між поверхами. Вікна виконують роль освітлення та провітрювання приміщень; вони складаються з віконних рам або коробок та віконних перепльотів. Двері служать для сполучення між приміщеннями. Складаються з дверних отворів, які влаштовуються в стінах та перегородках. У цивільних будівлях можуть бути і інші конструктивні елементи – вхідні тамбури, балкони тощо).

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші