Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Техноекологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Використовувані ресурси

Сировиною для виробництва багатьох будівельних матеріалів є корисні копалини:

  • • магнезит MgCO3,
  • • доломіт CaCO, MgCO3 Донецька область;
  • • кварцовий пісок – Донецька та Волинська області;
  • • кремній – Донецька та Волинська області;
  • • польовий шпат – Донецька та Волинська області;
  • • вогнестійкі глини – Донецька та Сумська області;
  • • кварцити – Донецька, Луганська та Житомирська області;
  • • вогнестійкі глини – Донбас та Придніпров'я;
  • • бентонітові глини – Закарпатська, Черкаська, Донецька області та Автономна республіка Крим;
  • • формувальний пісок (алювіального та морського походження) – Донецька, Харківська, Запорізька та інші області України.

Україна практично повністю забезпечена сировиною для виробництва будівельних матеріалів.

Ресурсами будівництва є продукта виробництва промисловості будівельних матеріалів – будівельні матеріали. Значення будівельних матеріалів у економіці нашої країни дуже важливе – від рівня їх виробництва залежать темпи та якість будівельних робіт. Різні експлуатаційні умови будівель та споруд, а також параметри технологічних процесів обумовлюють відповідні вимоги до будівельних матеріалів. Будівельні матеріали поділяються на природні та штучні. До природних відносяться лісові – круглий ліс, пиломатеріали; природні матеріали з каменю – звичайний та лицювальний камінь, гравій, пісок, глина тощо. До штучних матеріалів відносяться мінеральні в'яжучі речовини (гіпс, вапно, цемент,), керамічні матеріали (цегла, різна будівельна кераміка), бетони та будівельні розчини; металеві, теплоізоляційні, звукоізоляційні, акустичні, гідроізоляційні матеріали; пластмаси та лакофарбові матеріали. Детально технології виробництва найбільш важливих будівельних матеріалів та їх властивості описано у розділі 10.1.1.

Вплив на довкілля

Вплив на довкілля промисловості будівельних матеріалів

В процесі видобутку природних матеріалів використовують бурові, вибухові, розпилювальні машини і дію високих температур. Внаслідок цього відбувається забруднення атмосфери пилом, продуктами згоряння палива, продуктами дії високих температур, вибуховими речовинами. Для транспортування порожньої породи у відвали і добутого каменю на дробильно-сортувальні фабрики використовують, в основному, автотранспорт (на відстанях 7-10 км), рідше – залізничний (на необмежені відстані) і конвеєрний (на відстанях від 0,2 до 2 – 3 км). У випадку застосування гідровидобутку пил у викидах відсутній, але відбувається забруднення води суспендованими, мінеральними та органічними речовинами.

Виробництво будівельних конструкцій та матеріалів є сукупністю складних технологічних процесів, пов'язаних з перетворенням сировини у різні стани і з різними фізико-механічними властивостями, а також з використанням різного ступеня складності технологічного обладнання та допоміжних механізмів. У багатьох випадках ці процеси супроводжуються виділенням великої кількості полідисперсного пилу, шкідливих газів та інших забруднень. До технологічних процесів, пов'язаних з підвищеним виділенням пилу та шкідливих газів, відносяться завантаження, перевантаження та розвантаження сипучих матеріалів, їх сортування, подрібнення, транспортування, змішування, формування та пакування.

Джерела виділення пилу у виробництві вапна: дробарки, вузли перевантаження, грохоти, випалювальні печі, млини, склади готової продукції.

Таблиця 10.5

Параметри аспіраційного повітря виробництва вапна

№ п/п

Виробничий процес

Витрата, тис.м3/год

Вміст пилу, г/м3

Температура, °С

1

Первинне дроблення сировини

5-12

7,5-10

Перевантаження сировини

1,5-4

10-20

-30-+30

Просівання

4-7

5-7

2

Випал у печах:

- шахтна

11-47

1-4

110-250

- обертова

48-200

10-25

300-800

- з киплячим шаром

67-300

50-100

450-500

3

Вивантаження з печі

2,6-5

6

80

Перевантаження продукту

2-10

7-22

Таблиця 10.6

Склад викидів виробництва вапна, %

Процес

SiO2

А12O3

Fe2O3

СаО

MgO

SO3

Лужні оксиди

Na2O

K2O

1

3,9

1,9

0,2

52,4

1,1

0,1

0,08

0,04

2

7,9

2,3

0,4

63,1

3,9

0,1

0,01

0,05

3

8,8

1,1

0,6

75,5

0,9

0,9

0,05

0,15

У цементній промисловості в місцях розвантаження сировини та продукту, у випадку застосування сухого помелу сировини та розмелу клінкеру виділяється велика кількість пилу. Гази, що відходять від цементних печей, містять цементний пил (до 70 кг/т продукту), до 14,7% SiO2, 8,6% Аl2О3, 22,3% MgO, 2,7% FeOx. Пил високодисперсний, викликає силікози.

Таблиця 10.7.

Питомі показники пилоутворення у виробництві цементу:

Джерела викиду

Об'єм викиду, м3/т продукту

Температура, °С

Вміст пилу, г/м3

Дроблення сировини

100-800

20-30

10-20

Випал сировини мокрим способом

5000

200

50

сухим способом

3000

300

40

Охолодження продукту

1500-3000

200

20

Цех помелу

700-900

100

600

Виробництво керамічних виробів пов'язане із виділенням в атмосферу:

  • – димових газів від згоряння органічного палива,
  • – пилу від млинів, пресів, сушарок, печей випалу, ліній глазурування,
  • – продуктів реакцій між основними компонентами сировини. Основні з них: сполуки сірки, хлору та фтору. Джерелами цих забруднень є водорозчинні хлориди і сульфати, гумусові речовини в глинах, пірит. У шлаках, що на деяких заводах додають у шихту, містяться сполуки фтору, які в процесі нагрівання сублімують або утворюють HF.

В процесі виробництва бетонної суміші у змішувальному відділенні спостерігається підвищене виділення пилу – майже у п'ять разів вище ГДК, у надбункерному приміщенні – у 1,5-2,0 рази, а у відділенні дозування робочої суміші – 3-4 ГДК.

Для арматурних цехів, а також цехів з виробництва нестандартних металевих конструкцій, характерними забруднювальними речовинами є пил металів та їх оксидів (окалин), а також діоксиди вуглецю та марганцю (у складі аерозолів, що утворюються під час зварювання металів). В процесі контактного зварювання санітарні норми оксиду марганцю підвищуються до 1,3, а ГДК зварювальних аерозолів – у 1,1 – 1,3 рази. В процесі ручного електричного зварювання спостерігається виділення оксиду азоту у межах норм, двооксиди вуглецю та марганцю перевищують ГДК відповідно у 1,5 – 2 та 1,3 – 3 рази, зварювальні аерозолі в 3-4 рази.

У технологічному процесі виробництва силікатної цегли підвищене виділення пилу спостерігається в процесі завантаження кранами вапняку та піску, дозування їх на стрічковому конвеєрі, транспортуванні, сортуванні, грохоченні, у змішувачах та в процесі пресування. На робочих місцях у приміщеннях підготовки суміші запиленість перевищує санітарні норми від 2 до 20 раз, а у формувальному цеху – від 2 до 5 разів.

В процесі виробництва кераміки та глиняної цегли пиловидалення перевищує ГДК на складах глини у 1,5 – 2,5 рази, на складах піску – у 5- 7 разів, у сумішоприготувальному цеху – в 12 – 15 раз, а у відділенні помелу шамоту запиленість досягає ЗО – 32 ГДК. На дільниці навантаження та розвантаження запиленість у 2 – 3 рази перевищує допустимі концентрації. У цехах, де відбувається сушіння та випалювання, переважно виділяється оксид вуглецю – його концентрація досягає відповідно до 1,5 – 2,0 і до 3,0 – 4,0 ГДК, сірчаного ангідриду – до 1,5 і 2 – З ГДК.

Основне пиловидалення в процесі виробництва плит мінеральної вати на дільниці підготовки насадки місцями перевищує санітарні норми у 40 – 70 разів, на дільниці печей – у 10 – 20 разів, у формуванні мінеральної вати – у в 5 – 10 разів. Концентрації фенолу, аміаку, формальдегіду перевищують санітарні норми приблизно однаково – до 1,5 – 2,0 ГДК.

Виробництву будівельних конструкцій та матеріалів на окремих дільницях властиві підвищення виділення пари та теплоти. На деяких робочих місцях влітку температура становить 30 – 40 °С, у той же час є робочі місця, де взимку температура буває мінусовою. Існують дільниці з підвищеною (85 – 95%) й дуже малою (25 – 30%) вологістю та протягами.

Матеріали для покриття підлоги типу ковролін чи килимові вироби, текстильні товари, піноізоляційні матеріали виділяють формальдегіди. Формальдегід гостро впливає на кон'юнктиву ока та дихальні шляхи.

У XX столітті в будівництві почали широко застосовувати азбест у вигляді термоізоляційного матеріалу, акустичних покрить, що напиляються на металеві сітки, полум'ягасників у вигляді азбоцементу, вініл-азбестових покрить для підлоги тощо. У процесі експлуатації таких виробів може відбуватися вихід азбестових волокон у повітря приміщень у вигляді силікату магнію. Азбест біологічно дуже активний матеріал, його волокна потрапляючи у легені викликають ушкодження тканин. Це захворювання отримало назву азбестоз. Хвороба може закінчитись розвитком ракової пухлини. У СІЛА азбест віднесений до речовин І групи небезпечності – його кількість у повітрі не повинна перевищувати 0,5 мг/м3, що складає приблизно 1000 волокон в 1 м3 повітря. Небезпека азбестових впливів особливо велика у зв'язку з відтермінованою дією – хвороба розвивається через 20 – 40 років після отримання надлишкової дози.

Надзвичайно активним джерелом забруднення атмосферного повітря є процес виготовлення асфальтобетону. На асфальтобетонних підприємствах із бітумних пароенергетичних агрегатів в атмосферу надходить не тільки пил і сажа, а також сполуки, які містять смоли, оксиди вуглецю та сірки, радіонукліди і важкі метали.

Радіоактивність будівельних матеріалів. В нових стандартах на технічні умови для будівельних матеріалів одним з параметрів їх екологічної безпеки затверджений показник радіаційної якості. Критерієм для прийняття рішень про можливість використання будівельних матеріалів та виробів служить показник „питомої ефективності активності штучних радіонуклідів". Дуже важливо відмітити, що вимоги радіаційно-екологічної оцінки введено в стандарти і на будівельну сировину.

Рівень фону гамма-випромінювання у середині будівлі залежить в основному від радіоактивності будівельних матеріалів. Еквівалентна доза опромінення від будівельних матеріалів та конструкцій становить 55 – 60% від загального опромінювання. Будівельні матеріали можуть містити такі радіонукліди, як уран – 238, торій – 232 і калій – 40. Уран – 238 за геохімічними властивостями та періодом напіврозпаду поділяється на дві групи: уранову та радієву (від радію – 226 до свинцю – 206). В свою чергу продуктом розпаду радію – 226 є радон – 222.

У природних умовах збільшену концентрацію радіонуклідів U, Th, і К мають калієві польові шпати, калійні солі, слюда, глауконіт, мінерали глин: бентоніт, каолініт, гідрослюда та ін., а також акцесорні мінерали: циркон, монацит, сфен і ін. Усереднені значення питомої ефективної активності радію-226 (ARa) у деяких будівельних матеріалів наведено в табл. 10.8.

Таблиця 10.8

Питома ефективна активність радію-226 в будівельних матеріалах З

Матеріал

ARa, Бк/кг

Глина

48,0

Щебень гранітний

35,0

Пісок

9,6

Гравій

16,0

Цемент

41,0

Вапно

26.0

Цегла сілікатна

14,0

Керамзитовий гравій

28,0

Будівельний гіпс

8,9

Розчин будівельний

15,0

З таблиці 10.8. видно, що найбільше значення питомої ефективної активності радію – 226 має глина, щебінь з граніту та керамзитовий гравій. В процесі виготовлення в заводських умовах керамзитового гравію з бентонітових глин з високим вмістом радіонуклідів можливе утворення технологічних зон, небезпечних для здоров'я персоналу. Сам керамзит, широко використовується у будівництві як теплоізоляційний матеріал і на думку багатьох спеціалістів представляє потенційну загрозу для здоров'я людини. У зв'язку з цим пропонується удосконалення існуючих технологій керамзитового виробництва та зменшення його використання як будівельного матеріалу.

Значну небезпеку для здоров'я людини становить виділення радону з деяких будівельних матеріалів. Швидкість ескалації радону з будівельних матеріалів у багатьох випадках визначається концентрацією радону у повітрі всередині помешкань. Середня еквівалентна об'ємна активність в ньому не повинна перевищувати 100 Бк/кг. На концентрацію радону та природних радіонуклідів у приміщеннях значний вплив має сировина, яка використовується для виготовленні будівельних матеріалів, а також технологія їх виготовлення. Виділення радону з будівельних матеріалів впливає на підвищення частоти захворювань на рак легень. Він також може вражати кістковий мозок.

Промислове будівництво зі шлакоблочних матеріалів, природна активність яких не контролюється, призвело до забруднення багатьох приміщень радоном. У Великобританії в процесі обстеження населених пунктів знайдено більше 100 тис. будинків (це 0,5% від загальної кількості), в яких випромінювання радону перевищувало 200 Бк/м3. У ФРН у 10% житлових будинків вміст радону перевищує 80 Бк/м3. В Україні цей показник практично не контролюється.

Для більш широкого контролю за вмістом радону в житлових приміщеннях існує міжнародна програма “Risk communication”, до участі в якій залучені й українські вчені.

Біологічне пошкодження будівельних матеріалів. Будівельні матеріали можуть погіршувати екологічну ситуацію в будівлях і спорудах не тільки в процесі виділення токсичних та радіоактивних речовин, а також можуть сприяти розмноженню мікроорганізмів, грибів, водоростей, комах, гризунів, тощо.

Пошкодження будівельних матеріалів під впливом мікроорганізмів називають біопошкодженням. Біопошкодження знижують рівень екологічної безпеки будівельних матеріалів та їх якість, приносять значний екологічний й економічний збитки.

Біопошкодження значно погіршують не тільки товарний вигляд будівельних матеріалів, але і і їх фізико-механічні властивості, а також негативно впливають на мікроклімат у приміщеннях.

На відміну від мікроскопічних грибів та інших мікроорганізмів вплив бактерій ззовні довгий час може не проявляться, але зміна фізичних властивостей та хімічного складу під їх впливом не менш значна і призводить до біокорозії. Біокорозійне руйнування поширене серед металів, бетону, виробів з деревини та деяких полімерних матеріалів.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші