Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow БЖД arrow Безпека життєдіяльності
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Загальні засади безпеки життєдіяльності

Сутність, становлення та концептуальні основи безпеки життєдіяльності

Сучасний період супроводжується соціально-економічною і екологічною кризами в суспільстві, що спричинило катастрофічне зниження рівня життя людей. В останні роки в Україні спостерігається стійка тенденція до погіршення стану здоров'я населення, із кожним роком зростає кількість чинників, що негативно впливають на людину. Це призводить до збільшення чисельності осіб, особливо молодих, із функціональними захворюваннями і спадковими патологіями. Така ситуація потребує невідкладного оздоровлення дітей, підвищення культури особистості з урахуванням значущості поведінкового компонента у формуванні здоров'я, що відповідає стратегічній програмі Всесвітньої організації охорони здоров'я "Здоров'я для всіх в XXI сторіччі". Тому особливо актуалізується вивчення дисциплін, пов'язаних із питаннями безпечного існування.

Безпека життєдіяльності – галузь знань, що вивчає небезпеки, які загрожують людині в повсякденному житті (вдома, на вулиці, роботі, відпочинку) та за надзвичайних ситуацій (аварії, техногенні та природні катастрофи тощо), і методи захисту від них.

Сутність безпеки життєдіяльності

Термін "життєдіяльність" запроваджено з появою пілотованої космонавтики, але нині його все ширше використовують у різних сферах: ідеться про життєдіяльність села, міста, району, навіть мікроорганізмів.

Життя – це одна з форм існування матерії, що характеризується здатністю до розмноження, розвитку, активної регуляції свого складу та функцій, можливістю пристосовуватись до середовища та наявністю обміну речовин і реакції на подразнення. Життя є вищою формою існування матерії порівняно з іншими (фізичною, хімічною, енергетичною тощо). Невід'ємною властивістю усього живого вважають активність.

Діяльність є людською формою активності, необхідною умовою існування суспільства, зміст якої полягає у зміні та перетворенні людиною навколишнього середовища. Люди трансформують його для задоволення власних потреб, активно взаємодіють з ним, завдяки чому і досягають поставленої мети. Як елемент природи і ланка в глобальній екологічній системі, людина відчуває вплив законів природного світу. Водночас через діяльність, яка поєднує її біологічну, соціальну та духовну сутності, вона сама впливає на природу.

Життєдіяльність – процес збалансованого існування та само

реалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в

єдності їхніх миттєвих потреб і можливостей.

До основних принципів забезпечення життєдіяльності належать:

  • а) безперервне забезпечення фізіологічних процесів організму людини, для якого потрібні: повітря, вода, продукти харчування, світло, тепло, одяг, взуття тощо;
  • б) взаємодія і взаємозалежність із навколишнім середовищем. Життєдіяльність забезпечується навколишнім середовищем, тобто параметрами споживання, енергоресурсами, корисними копалинами тощо, одночасно впливаючи на середовище буття: змінює параметри споживання, рослинний і тваринний світ, виснажує енергоресурси, забруднює навколишнє середовище;
  • в) раціональна організація праці за ціллю, часом, місцем і нормами, що передбачає управління, розроблення принципів організації, мети, завдань, засобів праці;
  • г) матеріальне заохочення під час організування життєдіяльності, що безпосередньо пов'язано з продуктивністю праці, яка визначається людським фактором (способом матеріального заохочення); працездатністю виробничого персоналу; ступенем підготовленості до праці (професійним, фізіологічним, психологічним);

ґ) захист здоров'я та умов життєдіяльності;

д) ліквідація негативних наслідків життєдіяльності. Життєдіяльність людини супроводжується надзвичайними техногенними, екологічними, промисловими та стихійними ситуаціями, тому кожна держава повинна мати професійні структури для ліквідації їх наслідків.

Небезпека для життя людини може виникнути як за надзвичайних ситуацій, так і за звичних умов. Тому гарантування безпеки життєдіяльності необхідне у нормальних і надзвичайних умовах. Відповідно можна виокремити дві групи проблем забезпечення життєдіяльності:

  • 1) охорона здоров'я, прав людини та громадського порядку, праці і захист навколишнього природного середовища;
  • 2) захист населення в надзвичайних ситуаціях, запобігання їм.

Трапляється визначення безпеки як "такого стану будь-якого об'єкта, за якого йому не загрожує небезпека" , але воно лише вказує на відсутність джерела небезпеки. Для складних технічних систем, тим більше для людини чи суспільства ризик – це категорія, що має багато індивідуальних ознак і характеристик; математично точно визначити його надзвичайно складно, інколи неможливо. Часто оцінити ризик можна тільки експертним методом.

Безпека – збалансований стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо (за експертною оцінкою), а безпека людини – стан захищеності особи та суспільства від ризику. Вона є невід'ємною складовою характеристики стратегічного напряму людства, що визначений ООН як сталий людський розвиток, тобто який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду.

Обов'язковою умовою гармонійного розвитку людства і кожної особистості зокрема є безпека життєдіяльності у всіх сферах соціуму – в побуті, на виробництві, під час подорожей тощо. Оскільки загрози можуть виникати не лише внаслідок антропогенних впливів, а й з об'єктивних, не залежних від людини причин, безпека життєдіяльності передбачає уникнення небезпек і активне запобігання їм.

Безпека життєдіяльності (БЖД) – галузь знання та науково- практичної діяльності, спрямована на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, наслідків їхнього впливу на організм людини, основ захисту здоров'я та життя людини і середовища ії проживання від небезпек, а також на розроблення і реалізування відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримання здорових та безпечних умов життя і діяльності людини як у повсякденних умовах побуту та виробництва, так і за надзвичайних ситуацій.

Це поняття охоплює всі аспекти життя і діяльності людини у взаємодії з навколишнім (природним і штучним) середовищем, оскільки вони супроводжуються ризиком.

Питання ризику і небезпек вивчають науки, що мають світоглядний характер:

  • – гуманітарні науки (філософія, теологія, лінгвістика);
  • – природничі науки (математика, фізика, хімія, біологія);
  • – інженерні науки (опір матеріалів, інженерна справа, електроніка);
  • – науки про людину (медицина, психологія, ергономіка, педагогіка);
  • – науки про суспільство (соціологія, економіка, право).

У БЖД акумульовано ті їх здобутки, що дають змогу індивіду реалізувати свій потенціал, не завдаючи шкоди ні собі, ні довкіллю, ні соціуму.

Метою освіти із БЖД є підготовка людини до активної участі в забезпеченні тривалого повноцінного життя в суспільстві, яке динамічно змінюється. Відповідно до основних завдань такої освіти належать:

  • – формування культури людини у сфері безпеки, тобто відповідних моральних цінностей, поглядів, поведінки тощо;
  • – забезпечення певного рівня індивідуальної захищеності людини шляхом формування і розвитку тих її рис, які сприяють розвитку безпеки, а також необхідних знань та умінь;
  • – інтенсифікація методичної, наукової та інших форм освітньої роботи з напряму БЖД як у закладах освіти, так і за їх межами;
  • – сприяння підвищенню ефективності роботи державної системи з безпеки населення шляхом навчання і підготовки людей до їх адекватної взаємодії, вироблення активної позиції щодо вдосконалення державної системи, у т. ч. у законодавчій сфері;
  • – поліпшення управління освітою всіх верств населення за критеріями напряму БЖД.

Об'єктом освітнього напряму з БЖД вважають безпеку особи як явище, а предметом – моделі безпеки. Отже, така освіта готує особу до повноцінного життя з активною участю в гарантуванні рівня безпеки, що залежить від навколишнього середовища (довкілля, побут, транспорт, дозвілля, виробництво, соціальні відносини тощо); державної системи підтримки безпеки людини (пожежна охорона, охорона праці, охорона здоров'я тощо) та індивідуальної захищеності особи (психологічний стан, мотивація, уміння, індивідуальні засоби захисту тощо).

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші