Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow БЖД arrow Безпека життєдіяльності
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Системно-структурний підхід і системний аналіз як методологічна основа БЖД

Безпека життєдіяльності як порівняно нова галузь знань, що виникла на стику природничих, гуманітарних і технічних наук, використовує їх методи, водночас розробляючи власні. Комплексний характер БЖД зумовлює застосування сукупності методів різних наук.

У природі та суспільстві всі явища взаємопов'язані та взаємообумовлені, тобто кожне з них має певні причини і наслідки, тому методологічним принципом БЖД є системно-структурний підхід.

Системно-структурний підхіднапрям методології досліджень, що полягає у вивченні об'єкта як цілісної множини елементів у сукупності відношень і зв'язків між ними, тобто розгляд/ об'єкта як системи.

Основним методом системного підходу є системний аналіз – сукупність методологічних засобів, які використовують для підготовки та обґрунтування рішень стосовно складних питань, що існують або виникають у системах.

Кожна система є сукупністю взаємопов'язаних елементів, які взаємодіють між собою з метою досягнення певних цілей. До таких складових належать не лише матеріальні об'єкти, а й відносини між ними. Системи мають свої властивості, які не характерні для елементів, що її утворюють. Будь-яка система є складовою іншої, а окремі елементи її можна розглядати як самостійні системи. У БЖД вивчають систему "людина – життєве середовище".

Системний аналіз у безпеці життєдіяльності – методологічні засоби, які використовують для визначення небезпек, що виникають у системі"людина – життєве середовище" або на рівні її складових, та їх впливу на самопочуття, здоров'я і життя людини.

Проблеми безпеки життя особистості чи групи потрібно вивчати у зв'язку з екологічними, економічними, технологічними, соціальними, організаційними та іншими компонентами системи, до якої вони належать. Кожен із цих елементів впливає на інший, і всі перебувають у складній взаємозалежності. Вони позначаються на рівні життя, здоров'ї, добробуті, соціальних відносинах, від яких залежать стан духовної та матеріальної культур, характер і темпи їх розвитку.

Системно-структурний підхід у системі "людина – життєве середовище" є не лише основною вимогою до розвитку теоретичних засад БЖД, а й важливим засобом удосконалення діяльності, спрямованої на забезпечення сприятливих і безпечних умов існування.

Системний аналіз безпеки як метод дослідження було започатковано наприкінці 50-х років XX ст., коли виникла наука "безпека систем", що застосовує інженерні та управлінські принципи для гарантування необхідної безпеки, вчасного виявлення ризику небезпек, використання засобів для контролю цих небезпек і запобігання їм протягом життєвого циклу системи з урахуванням ефективності операцій, часу та вартості.

Програми, розроблені військовими і фахівцями у галузі космонавтики, з часом почали застосовувати у промисловості (енергетиці, нафтопереробці, перевезенні вантажів, хімічній промисловості), а згодом у БЖД.

Отже, БЖД розглядає людину саме в системі "людина – життєве середовище", в якій особистість є джерелом активності, спрямованої на життєве середовище. Поза межами цієї системи людина становить об'єкт вивчення антропології, медицини, психології, соціології та інших наук.

Концепція ООН про сталий людський розвиток як концептуальна основа БЖД

Історія розвитку суспільства довела, що нехтування безпекою життєдіяльності може призвести до негативних наслідків і навіть трагедій. Основна мета БЖД – запобігання потенційній небезпеці, яка завжди супроводжує процес взаємодії людини з навколишнім середовищем. Усі дії людини і компоненти навколишнього середовища, крім позитивних властивостей і результатів, здатні генерувати шкідливі і небезпечні наслідки.

Характерною ознакою сучасного періоду розвитку суспільства є зміна домінуючих видів людської діяльності. Про їх безпеку як базисну потребу людини йдеться в Концепції ООН "Про сталий людський розвиток". Мета її полягає у створенні умов для збалансованого безпечного існування кожної людини сучасності і наступних поколінь. Економіку, стабільність державних кордонів, суспільні цінності тощо розглядають як засоби її досягнення.

Сталий стійкий розвитокрозвиток, який відповідає потребам сучасності без завдання шкоди інтересам майбутнього.

38 сесія Генеральної Асамблеї ООН у 1983 р. створила Міжнародну комісію з навколишнього середовища та розвитку, яка мала аналізувати стан довкілля в контексті глобальних перспектив. На основі оцінок авторитетних експертів у 1987 р. Комісія підготувала фундаментальне дослідження "Наше спільне майбутнє". На сучасному рівні у ньому відображено розуміння світовим співтовариством гостроти соціоекологічної проблематики, потребу глобальної переорієнтації соціально-політичного, економічного, технічного, технологічного та культурного розвитку, виконання для цього відповідних національних і загальнопланетарних проектів.

Реалізація концепції ООН і сучасний незадовільний рівень взаємодії з довкіллям потребують суттєвих змін в усіх ланках системи сприяння безпеці життя і діяльності людини (БЖДЛ), установах та органах управління, що дасть змогу освіті бути випереджальною на шляху подолання проблем, які загрожують населенню. Ідеї екологічно безпечного розвитку стали нині важливою складовою національної політики і безпеки багатьох країн, передусім розвинутих, де вже створені і діють державні структури, які організовують і координують діяльність у цьому напрямі. Керівники 28 держав (США, Японії, Німеччини, Китаю та ін.) виклали свої концепції у декларації "Порядок денний на XXI століття", яку було опубліковано у 1996 р. у Німеччині.

Для кожної країни прийняття Концепції сталого розвитку, точніше концепції переходу до сталого розвитку, є важливою і відповідальною справою, оскільки йдеться про стратегію розвитку особистості, суспільства, держави, світу загалом на тривалу перспективу.

Гармонійний розвиток передбачає задоволення численних зростаючих матеріальних і духовних потреб. Цей мотив є основним рушієм розвитку цивілізації, і саме від прагнення людини нерозсудливо реалізовувати свої бажання найбільше потерпає навколишнє середовище. Таку суперечність обов'язково потрібно подолати, оскільки особистість має розвиватися у сприятливих умовах, а людський розвиток у гармонії з природою є неодмінною умовою цивілізаційного поступу.

Людський розвиток – безперервний процес збільшення можливостей якісного і кількісного вибору, якому притаманні можливість тривалий час вести здоровий спосіб життя, здобути освіту, доступ до ресурсів, необхідних для забезпечення нормального життєвого рівня.

Він також передбачає наявність не менш значущих політичних, економічних і соціальних свобод, можливості для творчості, самовираження та інші гарантовані права людини. Сучасні вчені оцінюють рівень людського розвитку, послуговуючись понад 30 показниками. Однак найефективнішим і найточнішим вважають індекс людського розвитку (ІЛР).

Індекс людського розвиткуусереднений інтегральний показник, який характеризує набули людиною якісних ознак (тривалості миля, рівня освіти і реального ВВП на душу населення).

В Україні ІЛР обчислюють із 1992 р., а в інших країнах його використовують десятки років. При цьому зважають не лише на кількісні показники ІЛР, а і на рейтинг держави серед інших країн. Індекс людського розвитку коливається в діапазоні від 0,416 до 0,904 (табл. 1.1). В Україні ІЛР у 2000 р. становив лише 0,721, тоді як у 1992 р. – 0,842. Зниження його зумовило переміщення країни із групи країн з високим рівнем людського розвитку (ІЛР > 0,8) в групу держав із середнім рівнем і рейтингом нижче 80-го місця. Отже, з'ясовуючи сприятливість екологічних умов для гармонійного розвитку людства, необхідно брати до уваги ІЛР.

Таблиця 1.1

Порівняльна таблиця основних показників розвитку країн (2009 р.)

Групи країн

Населення, % до світового

ВВП на душу населення,

Тривалість життя, роки

Грамотність дорослих, %

Індекс людського розвитку

Розвинуті

18,6

21,65

77

98,3

0,904

Країни, що розвиваються

74,4

3,32

66,6

75,9

0,662

Бідні країни

7,0

0,98

50,6

48,5

0,416

Світ загалом

100

6,33

66,7

78,0

0,706

Нещодавно Україна заявила про підтримку Концепції ООН про стійкий людський розвиток як програму дій на XXI ст. Тому удосконалення освіти в Україні у напрямі БЖД є не тільки актуальним з огляду на незадовільний стан безпеки громадян держави, а й першочерговим завданням. Чинники, що зумовлюють необхідність розвитку освіти з БЖД, об'єктивні, більшість із них має глобальний характер. Так, країни Європейської спільноти започаткували діяльність зі створення децентралізованої системи освіти у сфері ризику як найважливішої складової частково відкритої Угоди Ради Європи щодо запобігання і взаємодопомоги за природних і техногенних небезпек (EUR-OPA). Понад 400 університетів практично всіх держав Європи оголосили про підтримку цієї програми, серед них – 32 вищі навчальні заклади України.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші