Мобільна версія
Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow БЖД arrow Безпека життєдіяльності
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Фізичні фактори небезпеки

Імовірність уникнути шкоди здоров'ю різко зростає, якщо людина знає особливості дії небезпечних і шкідливих фізичних факторів на організм.

Фізичні фактори небезпекичинники життєвого середовища, здатні завдати шкоди організму, причиною яких можуть бути шум, вібрації та інші види коливальної дії, неіонізуючі та іонізуючі випромінювання, кліматичні параметри (температура, вологість, швидкість руху повітря, атмосферний тиск), недостатня освітленість, підвищений рівень статичної електрики та ін.

Усі вони мають певний запас енергії, яка при взаємодії передається людині. Сприймати енергію організм здатний тільки у вигляді їжі. Інші види енергії можуть зашкодити. Вплив різних чинників на людину специфічний, однак вважають, що стосовно більшості з них існує певний поріг нечутливості організму.

Фізичні вражаючі фактори поділяють на підгрупи: механічні, термічні, електричні, електромагнітні, ядерні.

Механічні чинники. Вони мають запас кінетичної чи потенціальної енергії (усі рухомі об'єкти чи елементи машин; об'єкти та їхні елементи, розміщені над поверхнею землі, та ін.), передання якої організму спричинює травми – переломи, розриви м'яких тканин, судин. Наприклад, коли людина падає з висотного будинку, вважають, що вона фізіологічно витримує удар за швидкості до 40 км/год.

Термічні чинники. Їм властивий певний запас теплової енергії та аномальна температура (нагріті та охолоджені об'єкти, вогонь, параметри клімату і мікроклімату та ін.). Передаючи її людському організмові, ці об'єкти та явища спричинюють термічні опіки різного ступеня.

Під час нагрівання шкіри до температури 44 °С відбувається її пошкодження і виникають больові відчуття, а при нагріванні до 77 °С – миттєве руйнування. Шкода для організму істотно залежить від площі ураженої ділянки тіла. За цим параметром термічні опіки поділяють на легкі, середні та важкі.

Електричні чинники. Вони мають запас електричної енергії (електричний струм, електричне поле, електричний заряд та ін.). Електричний струм, проходячи через людський організм, спричиняє біологічну, електрохімічну, теплову і механічну дії.

Біологічна дія електричного струму виявляється у подразненні та збудженні тканин організму і супроводжується судомним скороченням м'язів та повного зупинкою серця. Електрохімічна дія зумовлює електроліз (розклад) рідин, у т. ч. крові, порушуючи її склад. Теплова дія призводить до різного ступеня опіків ділянок тіла; механічна дія – до розшарування тканин, відривання частин тіла. Електричні травми об'єднують у три групи: місцеві, загальні та змішані.

Електромагнітні чинники. Вони характеризуються запасом енергії електромагнітних хвиль, величина якої залежить від довжини електромагнітної хвилі:

Е = hv = Ас/λ,

де А – постійна Бланка; υ – частота хвилі; λ – довжина хвилі; с – швидкість світла.

Електромагнітні випромінювання поділяють на три діапазони: радіочастотний (радіохвилі), оптичний (видиме світло, ультрафіолетове, інфрачервоне, лазерне), діапазон іонізуючого випромінювання (рентгенівське та γ-випромінювання).

Ступінь впливу електромагнітних випромінювань на організм людини залежить від діапазону частот, інтенсивності впливу відповідних чинників, тривалості, характеру і режиму опромінення, розмірів поверхні тіла, яка опромінюється, та індивідуальних особливостей організму.

Основними заходами захисту від впливу різних видів випромінювання є: зменшення випромінювання в джерелі (впровадження нових технологій); оптимальне розміщення джерел випромінювання (захист відстанню); зменшення часу перебування (захист часом); екранування джерел випромінювання; використання засобів індивідуального захисту.

Ядерні чинники. До них належать природні та штучні радіонукліди, що мають запас ядерної енергії. Довільне розкладання радіонуклідів супроводжується корпускулярним і фотонним випромінюванням. До корпускулярного випромінювання зараховують: α-, β-частинки, нейрони, протони та ін. Фотонне випромінювання утворюють γ-промені.

Внаслідок дії іонізуючого випромінювання на організм людини у тканинах можуть відбуватися складні фізичні та біологічні процеси. Внаслідок іонізації живої тканини розриваються молекулярні зв'язки і змінюються хімічні структури різних сполук, що призводить до загибелі клітин.

Під дією іонізуючого випромінювання на воду, яка становить 60–70% маси біологічної тканини, утворюються вільні радикали Н та ОН, а за наявності кисню – вільний радикал гідропероксиду (НO2) і пероксиду водню (Н2O2), що є сильними окисниками. Продукти радіолізу вступають у хімічні реакції з молекулами тканин, утворюючи сполуки, не властиві здоровому організму. Це призводить до порушення певних функцій, систем і життєдіяльності організму загалом.

Інтенсивність хімічних реакцій, індукованих вільними радикалами, підвищується і до них залучаються тисячі молекул, що не зазнали опромінювання. Жоден інший вид енергії (теплової, електричної тощо), поглинутої біологічним об'єктом у тій самій кількості, не призводить до таких змін, які спричинюють іонізуючі випромінювання.

Порушення біологічних процесів можуть бути або оборотними, коли нормальна робота клітин опроміненої тканини повністю відновлюється, або необоротними, що призводять до ураження окремих органів або всього організму та виникнення променевої хвороби.

Розрізняють дві форми променевої хвороби: гостру та хронічну. Гостра форма виникає після опромінення великими дозами за короткий інтервал часу. При дозах порядку тисяч рад ураження організму може бути миттєвим ("смерть під променем"). Гостра променева хвороба виникає і під час надходження усередину організму великих кількостей радіонуклідів.

Хронічні ураження розвиваються внаслідок систематичного опромінення дозами, що перевищують гранично допустимі (ГДД). Зміни у стані здоров'я називають соматичними ефектами, якщо вони проявляються безпосередньо в опроміненої людини, та спадковими, які спостерігаються у потомства.

Радіаційна безпека насамперед залежить від малих доз, що супроводжують практичне використання атомної енергії. Тому у нормах радіаційної безпеки за одиницю часу, як правило, обирають рік, оперуючи поняттям "річна доза випромінювання". Несприятливі ефекти у діапазоні малих доз мало залежать від випромінювання. Вплив зумовлює сумарна накопичена доза незалежно від того, отримана вона за один день, одну секунду або за 50 років. Отже, ефекти хронічного опромінювання накопичуються в організмі протягом тривалого часу.

Відмовитися від застосування радіоактивних речовин у промисловості, науці, медицині, техніці, сільському господарстві неможливо через об'єктивні причини. Тому необхідно гарантувати радіаційну безпеку, тобто такий стан середовища життя, за якого радіаційне ураження людини практично відсутнє.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші