Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow БЖД arrow Безпека життєдіяльності
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Психофізіологічні фактори небезпеки

На трудову діяльність людини та її організм впливають обсяг сприймання і перероблення інформації, фізичне, нервово-психологічне, розумове, емоційне перенавантаження, ритм і темп роботи, монотонність праці. їх оцінювання дає змогу визначити ступінь і характер навантаження під час роботи, відповідність робочого місця і засобів праці анатомо-фізіологічним особливостям людини, встановити раціональні режими праці і відпочинку, облаштувати робочі місця, налагодити професійний добір та профорієнтацію тощо.

У кожній професії є певні вимоги до психічних властивостей, станів здоров'я працівників. Звертають увагу на їх темперамент, характер, уважність, сприйняття, пам'ять, мислення, емоції, психомоторику, освіту, досвід, виховання та здоров'я, що визначають здібності, регулюють взаємовідносини між людьми і безпосередньо керують вчинками і діями.

Психофізіологічні фактори небезпеки – чинники, обумовлені

особливостями фізіології та психології людини, що можуть завдати

їй шкоди за певних обставин.

До них належать:

  • – недоліки органів відчуття (дефекти зору, слуху тощо);
  • – порушення зв'язків між сенсорними та моторними центрами, внаслідок чого людина не здатна адекватно реагувати на зміни, що сприймаються органами відчуття;
  • – дефекти координації рухів (особливо складних рухів та операцій, прийомів тощо);
  • – підвищена емоційність, втома;
  • – емоційні явища (конфліктні ситуації, стреси, пов'язані з сім'єю, друзями, керівництвом);
  • – необережність, що може призвести до ураження не лише окремої людини, а й колективу;
  • – відсутність мотивації до трудової діяльності (незацікавленість у досягненні цілей, невдоволення оплатою, монотонність праці, брак пізнавального моменту, тобто нецікава робота);
  • – недостатність досвіду (помилки, неправильні дії, напруження нервово-психічної системи); побоювання зробити помилку посилюють імовірність нещасного випадку.

Небезпечні та шкідливі психофізіологічні виробничі чинники залежно від характеру дії поділяють на такі групи:

  • – фізичні перевантаження (статичні, динамічні);
  • – нервово-психічні перевантаження (розумові перевантаження, перевантаження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Щоб профілактична робота була ефективною, необхідно оперувати повною номенклатурою психофізіологічних небезпечних і шкідливих виробничих чинників, до яких зараховують гіподинамію, гіпокінезію, монотонність, стомлення, втому, сонливість.

Гіподинамія (грец. hypo – під і dynamis – сила) – порушення функцій організму (опорно-рухового апарату, кровообігу, дихання, травлення) через обмеження рухової активності, зниження сили скорочення м'язів. Причинами гіподинамії можуть бути фізичні, фізіологічні та соціальні фактори (зниження навантаження на опорно-руховий апарат, іммобілізація, перебування в невеликих замкнених помешканнях, малорухомий спосіб життя тощо). Більшість людей у всьому світі страждає від недостатньої фізичної активності. Сидячий спосіб життя призводить до розвитку серцево-судинних та інших захворювань. Щорічно від гіподинамії помирає майже 2 млн осіб (прогнозують, що цифра зростатиме).

Лікарі підрахували, що фізична активність протягом півгодини на день може істотно знизити ризик розвитку багатьох найпоширеніших неінфекційних захворювань: гіпертонії, цукрового діабету та ін., оскільки вони часто зумовлені саме гіподинамією. Механізація і автоматизація максимально знизили фізичні навантаження, їх відсутність стала справжньою "хворобою цивілізації". При гіподинамії зменшується кровопостачання тканин, окрім того, нестача фізичної активності негативно позначається на обміні речовин і енергії в організмі, погіршується постачання кисня тканинам і органам, надходження поживних речовин зменшується.

Гіпокінезія (грец. hypo – зниження, недостатність і kinesis – рух) – хворобливий стан організму, зумовлений недостатньою руховою активністю. Іноді цей стан призводить до гіподинамії.

Монотонність (монотонія) – психічний стан людини, спричинений одноманітністю сприйняттів або дій. Відповідно розрізняють:

  • – монотонію, зумовлену інформаційним перевантаженням нервових центрів унаслідок надходження великого обсягу однакових сигналів за багатократного повторення (наприклад, робота на конвеєрах із невеликими операціями);
  • – монотонію, викликану одноманітністю сприйняття (наприклад, тривале спостереження за приладовими пультами в чеканні важливого сигналу).

Отже, спільними ознаками для монотонії є перевантаження інформацією під час виконання роботи або, навпаки, її нестача, що позначається на функціональному стані людини: робітник (оператор) втрачає інтерес до своєї діяльності, у нього виникає стан, який називають "виробнича нудьга"; аналогічний стан у водіїв транспорту – "дорожній гіпноз". Монотонна робота може спричинити переоцінку тривалості робочого часу (робоча зміна видається значно довшою), робітник із нетерпінням чекає закінчення зміни. Монотонність негативно впливає на ефективність: погіршуються економічні показники, підвищуються травматизм і аварійність, збільшується плинність кадрів.

Стомлення – процес зниження працездатності, тимчасовий спад сил, що виникає при виконанні визначеної фізичної або розумової роботи. Це об'єктивне явище, яке зникає після відпочинку.

Розрізняють стомлення, що швидко розвивається, – первинне, і таке, що накопичується повільно, – вторинне. Первинне стомлення настає внаслідок виконання роботи, для якої потрібні значні фізичні зусилля або напруга. Спад сил є результатом порушення центральної координації, виникнення екстрених осередків гальмування через невідповідність завдання функціональним особливостям організму. Основна ознака первинного стомлення – досить швидке відновлення функцій організму. Стомлення, що повільно розвивається, характеризується поступовим зниженням працездатності після звичної, але надмірно тривалої або монотонної роботи. Воно виникає частіше тоді, коли людині бракує трудових навичок.

Запобігти стомленню і підвищити працездатність дає змогу фізіологічна раціоналізація, зокрема оптимальне організування режиму праці і відпочинку, раціональна побудова трудового процесу, ефективне навчання з метою швидкого оволодіння трудовими навичками. Критеріями ефективності режиму діяльності вважають підвищення продуктивності праці, наявність стійкого динамічного робочого стереотипу, прийнятних виробничих і фізіологічних показників.

Втома – це суб'єктивне психічне явище, яке супроводжується відчуттям слабкості та небажанням працювати.

Лікарі з'ясували, що на втому скаржаться приблизно 1/5 пацієнтів, третина підлітків відчувають її як мінімум чотири дні на тиждень. Жінки і чоловіки описують цей стан по-різному: чоловіки скаржаться саме на втому, а жінки відчувають депресію або тривогу.

Втому класифікують на вторинну (зумовлену певним захворюванням), що може тривати місяць або довше, проте загалом менше шести місяців; фізіологічну (виникає внаслідок дисбалансу в рутинному фізичному навантаженні, сні, дієті або іншій активності, не зумовлена жодним захворюванням і минає після відпочинку); хронічну (триває більше шести місяців і не зникає після відпочинку).

Найчастіше етіологією втоми є надмірне фізичне навантаження, погіршення фізичного стану, вірусні захворювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, дія медикаментів, рак і депресія. У третині випадків етіологію втоми встановити не вдається.

Сонливість – це порушення нормального механізму прокидання, що втілюється у постійних спробах заснути. Особи, які потерпають від неї, під впливом будь-якої активності тимчасово прокидаються. Після короткого сну вони почуваються ліпше, а пацієнти із втомою скаржаться на брак енергії, розумове виснаження, м'язову слабкість, повільне відновлення сил після фізичного навантаження та відчуття втоми навіть після сну.

Психічні стани людини мають важливе значення у профілактиці травматизму та попередженні аварійності. Нервово-психологічні перевантаження виникають, як правило, на шляху до втілення життєвих інтересів, при виникненні ситуацій, що перешкоджають (іноді навпаки, зненацька сприяють) цій реалізації. Вони виявляються у критичних станах: стресах, фрустраціях, внутрішніх конфліктах і кризах, трансах, екстазах, параксизмалізмі. У таких ситуаціях допомагають методи сучасної медицини (медикаментозні, психологічна допомога).

Психогенні зміни настрою тривають від кількох хвилин до кількох місяців. Вони виникають із таких причин:

  • 1) незадовільний характер діяльності (великі фізичні навантаження, високий темп, перенапруження аналізаторів, нервове перенапруження та ін.). Наслідком є повне виснаження, ослаблення психіки, послаблення точності, швидкості орієнтації, уваги тощо;
  • 2) загибель близьких людей, перенесений шоковий стан, конфліктна ситуація. Наслідки подібні до тих, які спричинює незадовільна діяльність, також втрачається самоконтроль;
  • 3) стан афекту (вибух емоцій) у результаті несподіваної удачі (або навпаки), образи тощо; супроводжується різкими агресивними рухами, притупленням почуттів небезпеки та відповідальності. Людина, не замислюючись, може піти на ризик і повести за собою інших. Особистості, схильні до афекту, не можуть бути командирами і керівниками;
  • 4) вживання спеціальних препаратів:
    • – легкі стимулятори (чай, кава), що допомагають перебороти сонливість, млявість. Їх дія короткочасна, вони не впливають на координацію, швидкість рухів, реакцію;
    • – транквілізатори, які знімають психологічну активність, уповільнюють реакцію, викликають сонливість, апатію. Їхнє вживання може призвести до травматизму і небезпеки життєдіяльності;
    • – алкоголь, наркотики, що унеможливлюють подальше оцінювання ситуації, притупляють почуття небезпеки, порушують координацію рухів і реакцію тощо, тобто є вкрай небезпечними.

Однією з емоційних реакцій людини на небезпеку є тривога (неспокій). Людина, яка перебуває у такому стані, схильна до помилок або небезпечних вчинків. Тривога може проявлятися як відчуття безпорадності, невпевненості в собі, безсилля перед зовнішніми чинниками. Усвідомлення небезпеки викликає страх, що виявляється в недоцільних вчинках, або навпаки, надмірній обережності, обачливості. Негативно позначається на діяльності людини така форма страху, як паніка.

Отже, психофізіологічні фактори постійно або тимчасово підвищують можливість виникнення небезпек, але це не означає, що їх наявність завжди призводить до небезпечної ситуації. Такі чинники небезпек безпосередньо впливають на фізичні та фізіологічні процеси, працездатність, настрій, продуктивність праці, життєдіяльність загалом.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші