Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow БЖД arrow Безпека життєдіяльності
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Ризики у життєдіяльності людини

Небезпека в будь-якій сфері діяльності має кількісну характеристику і залежить від багатьох чинників, які постійно змінюються в часі. Одним із найхарактерніших проявів небезпеки є ризик. Ризик дії чи ризик бездіяльності наявний у 90% причин аварій травм на виробництві.

Сутність ризику. Ризик-орієнтований підхід як спосіб запобігання ризикам

Поняття "ризик" не має однозначного визначення. Відсутня загальновизнана система термінів у оцінюванні ризику. Найчастіше застосовують поняття "небезпека" і "ризик". Трактування цих термінів не узгоджені, тому важливо дати точне їх визначення, яке б відображало взаємозв'язки і суперечності між суспільством, навколишнім середовищем та найновішими технологіями. Джерелом небезпеки і ризику для здоров'я людини можуть бути суспільство, навколишнє середовище і техніка разом або кожний із цих факторів окремо, тобто можна виокремити джерела небезпеки і ризику природного, соціального або природно-соціального генезу (розвитку).

У найширшому трактуванні ризик розуміють як вчинок, який здійснюють в умовах невизначеності, однак ризиком може бути і пасивність, бездіяльність. Як правило, людина ризикує, щоб досягти бажаної мети, або уникнути фізичної небезпеки. Отже, ризик можна розцінювати і як небезпечну умову, і як вчинок (небезпечну дію людини як елемента системи).

Ризик – статистична частота ймовірності виникнення небезпек, тобто несприятливих обставин, як/ можуть реалізуватися в небажану подію; кількісна характеристика небезпек.

Наслідки або кількісна оцінка збитків, заподіяних небезпекою, залежать від багатьох чинників, наприклад, від чисельності людей, які перебували у небезпечній зоні, кількості та якості матеріальних цінностей, що постраждали, природних ресурсів, перспективності зони тощо.

У структурі предметної діяльності ризик виконує різноманітні психологічні функції. Він може бути і метою діяльності людини, і її мотивом, якщо вона прагне гострих відчуттів. Психологи вважають, що потреба в ризику є у кожного.

За ступенем припустимості ризик буває таким, яким можна знехтувати, допустимий, гранично допустимий, надмірний, однак досягти нульового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки, на практиці неможливо.

Натепер найпоширенішою є концепція допустимого (прийнятного) ризику. Її суть полягає у досягненні такого рівня безпеки, котрий суспільство може прийняти (економічно виправдати). Допустимий ризик визначають як реально існуючий у певному виді діяльності, що не утримує обізнану людину від дій, пов'язаних з імовірною небезпекою. Отже, допустимий ризик – це компроміс між рівнем безпеки та реалізацією технічних, економічних, соціальних і політичних можливостей держави.

Збільшуючи видатки, можна значно зменшити величину ризику, але економічні можливості для підвищення технічної безпеки досить обмежені. Надмірна витрата бюджетних коштів на технічне зниження ризику може завдати шкоди соціальній сфері (зменшуються видатки на медицину, освіту, пенсії) та збільшити економічний ризик. Необхідний баланс між витратами на технічну та соціальну сфери. На це потрібно зважати при виборі допустимого ризику, з яким суспільство має погодитися.

У деяких країнах світу (Голландія, Швеція та ін.) рівень допустимого ризику встановлено законодавчо, наприклад, максимально допустимим рівнем індивідуального ризику загибелі живих істот вважають імовірність 10-6 на рік. Дуже малим є індивідуальний ризик загибелі 10-8 на рік, максимально допустимий ризик для екосистем такий, за якого може постраждати не більше 5% виду біоценозу.

Для порівняння ризику та вигоди у деяких країнах запроваджено фінансову оцінку життя людини. В Україні багато фахівців виступають проти цього, наголошуючи, що людське життя святе і оцінити його фінансово не можна. Однак з метою захисту людини необхідно оцінювати життя, особливо коли йдеться про спрямування коштів на спасіння людини чи компенсацію за заподіяну шкоду. У США людське життя оцінюють від 650 тис. до 7 млн дол. (залежно від штату). Впровадження концепції прийнятного ризику, хоча дехто критикує її за анти- гуманний підхід, дасть змогу значно підвищити безпеку техносфери і людини.

В Україні єдина державна система запобігання надзвичайним ситуаціям і реагування на них досі орієнтована переважно на реагування та подолання наслідків небезпек. Це негативно позначається на можливостях, дієвості заходів, зменшенні збитків та зниженні ризиків. Досвід розвинутих країн підтверджує, що захист населення та територій має ґрунтуватися на управлінні ризиками природно-техногенного характеру шляхом застосування превентивних заходів, запровадження нових кількісних методів оцінювання техногенних і природних ризиків. Необхідно поступово змінювати рефлективну модель управління та переходити до стратегії, зосередженої на запобіганні наслідкам надзвичайних ситуацій і їх мінімізації. Тому актуальними є запровадження ризик-оріентованого підходу для зниження ризику виникнення кризових явищ і розроблення державних програм у галузі запобігання небажаним подіям і їх ліквідації.

Ризик-орієнтований підхід – комплекс організаційних заходів, що передбачає моніторинг, аналіз, оцінювання ризику будь-якого суб'єкта господарювання на основі ймовірнісного аналізу безпеки з метою запобігання надзвичайним ситуаціям і управління ризиком загалом.

Основними завданнями ризик-орієнтованого підходу е гарантування безпеки промислових і складських будівель (споруд), складних потенційно небезпечних об'єктів та об'єктів підвищеної небезпеки, підприємств, технічних систем, об'єктів із масовим перебуванням людей (аеропорти, морські, річкові, залізничні та автомобільні вокзали республіканського та обласного значення, станції), які мають стратегічне значення для економіки держави. Наявність в Україні понад 17 тис. потенційно небезпечних об'єктів зумовлює високу вірогідність виникнення кризових ситуацій, які потенційно загрожують людині, економіці і довкіллю. Це актуалізує створення реальних наукових основ для розроблення методів оцінювання небезпеки об'єктів та наукових засад концепції прийнятного рівня ризику (соціально, економічно, технічно і політично обґрунтованого ризику, який не перевищує гранично допустимого рівня).

Перехід до аналізу та управління ризиками має не лише забезпечити подолання негативної тенденції до зростання кількості надзвичайних ситуацій, а й мінімізувати їх негативні наслідки: людські втрати, фінансові збитки, завдання шкоди довкіллю.

Засади ризик-орієнтованого підходу застосовують як у стратегічному плануванні, так і в повсякденній діяльності служби цивільного захисту. Одним із можливих напрямів удосконалення роботи в цій сфері є більш ефективне проведення практичних заходів щодо запобігання виникненню небезпечних ситуацій та мінімізації їх негативних наслідків. Це можна здійснити шляхом запозичення передового ефективного досвіду регулювання державною безпекою країн Європи.

За ризик-орієнтованого підходу процес управління безпекою передбачає такі етапи:

  • 1. Ідентифікація факторів ризику. Вона полягає у виявленні всіх джерел небезпеки (загроз), подій, що ініціюють виникнення аварій або надзвичайних ситуацій, описі об'єкта та існуючих засобів захисту, можливих сценаріїв перебігу подій та їх ранжування.
  • 2. Оцінювання ризику. Це процес визначення ймовірності виникнення негативної події (аварії) протягом певного періоду та масштабності наслідків для здоров'я людей, майна та навколишнього природного середовища.
  • 3. Управління ризиком. У сфері природно-техногенної безпеки воно зорієнтоване на мінімізацію соціально- економічних наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру в Україні шляхом запровадження сучасних механізмів регулювання на основі ризик-орієнтованого підходу та гарантування прийнятного рівня безпеки населення і територій. Для досягнення задекларованої мети необхідно розвивати:
    • – систему моніторингу, аналізу ризику і прогнозування надзвичайних ситуацій як основу діяльності, спрямовану на зниження ризиків їх виникнення;
    • – систему запобігання надзвичайним ситуаціям і механізмів державного регулювання ризиків;
    • – систему ліквідації надзвичайних ситуацій;
    • – систему підготовки керівного складу органів управління, спеціалістів і населення для зниження ризиків і зменшення масштабів надзвичайних ситуацій.

Ризик-орієнтований підхід передбачає також нормування ризиків – нормативно-правову діяльність із розроблення і затвердження норм техногенної та природної безпеки, правил і регламентів господарської діяльності, які з'ясовуються на основі значень ризику в прийнятних межах. Воно допомагає встановити межі допустимості техногенної діяльності. Для запровадження в Україні нормування ризиків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру необхідно створити державну систему нормування. Для її ефективного функціонування слід: розробити єдині методологічні підходи до оцінювання ризиків джерел небезпеки різних природи і виду, які існують на території України; враховувати всі фактори і джерела небезпеки, що впливають на величину ризику надзвичайних ситуацій; зважати на техногенне навантаження та природно-кліматичні особливості територій, вагомість усіх наслідків (економічних, екологічних, соціальних), які можуть бути спричинені очікуваними надзвичайними ситуаціями природного і техногенного характеру.

Нині ризик-орієнтований підхід до оцінювання екологічних проблем є найперспективнішим напрямом, що швидко розвивається. Застосування його дає змогу розв'язати певні проблеми токсикології і гігієнічного нормування. На основі аналізу ризику можна побудувати нову токсикометрію з відповідним математичним апаратом, уніфікувати гігієнічне нормування на основі створення нової методичної оази. Так, на відміну від токсичних, канцерогенні чинники не мають явного порогу дії, який можна чітко визначити єдине гігієнічне нормування, тому в межах традиційних підходів неможливо встановити нормування. Ризик-орієнтований підхід можна використати як для порогових токсичних, так і безпорогових канцерогенних чинників, що допомагає зблизити пороговість і безпороговість як принципи гігієнічного нормування.

Орієнтиром для становлення рівнів прийнятного ризику в Україні є значення ризиків у розвинутих країнах: мінімально можливий ризик – не більший ніж 1 • 10-6; гранично допустимий – менший, ніж 1 • 10-4.

Методологію ризик-орієнтовного підходу застосовують як в стратегічному плануванні, так і в повсякденній оперативній діяльності.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші