Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow БЖД arrow Безпека життєдіяльності
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Функції організму людини у взаємодії з навколишнім середовищем

Реакції організму е єдиним об'єктивним критерієм впливу довкілля на нього. Адаптаційні реакції організму дають змогу зберігати його відносну сталість в умовах значних коливань параметрів довкілля. Доки організм людини спроможний за допомогою цих реакцій забезпечити стабільне функціонування, її здоров'я перебуває в безпеці. Якщо інтенсивність дії чинників довкілля перевищує адаптаційні можливості людини, то виникають небезпеки для нормальної життєдіяльності. Отже, безпека життєдіяльності людини значною мірою залежить від реакції організму на зовнішні подразники, його можливостей уникати дії небезпечних чинників довкілля та адаптуватися до змінних умов зовнішнього середовища.

Роль аналізаторів в оцінюванні небезпечних факторів середовища

На людину постійно діє безперервний потік зовнішніх подразників, а також різноманітна інформація про процеси, що відбуваються всередині організму і поза ним. Сприйняти цю інформацію і правильно відреагувати на неї особистості дають змогу її органи чуття: очі, вуха, язик, ніс, поверхня шкіри. Кожен із них реагує на певні явища довкілля, перетворює сигнали зовнішнього світу (звук, світло, запах, механічні подразнення) на сигнали нервової системи – нервові імпульси. Мозок отримує ці сигнали, переробляє їх і посилає "наказ" виконавчим органам: людина зупиняється, побачивши червоне світло світлофора; поспішає на кухню, відчувши запах підгорілої їжі; знімає трубку, коли дзвонить телефон. Органи чуття працюють постійно, вони спрямовують дії та контролюють їх.

Кожен вид рецепторів сприймає тільки один вид подразнень, наприклад, лише кілька квантів світла достатньо для виникнення зорового відчуття; слухові рецептори починають посилати сигнали мозкові, коли барабанна перетинка зміщується на відстань у десять разів меншу від атома водню; достатньо 2–3 молекул пахучої речовини, щоб відчути запах. Сприймає людина ці відчуття за допомогою аналізаторів.

Аналізаторисукупність взаємодіючих утворень периферійної і центральної нервової систем, які сприймають та аналізують інформацію про явища, що відбуваються у навколишньому середовищі та всередині організму.

Аналізатор людини складається із рецептора, провідних нервових шляхів і мозкового закінчення. Рецептор перетворює енергію подразнення на нервовий процес. Провідні нервові шляхи передають нервові імпульси корі головного мозку. Мозкове закінчення аналізатора утворюють ядро та розсіяні корою головного мозку елементи, що забезпечують нервові зв'язки між різними аналізаторами. Між рецепторами і мозковим закінченням існує двосторонній зв'язок, який забезпечує саморегуляцію аналізатора. Парність аналізаторів людини сприяє високій надійності їх роботи завдяки частковому дублюванню сигналів та динамічній функціональній асиметрії.

Аналізаторам властиві надзвичайно висока чутливість до адекватних подразників і здатність до адаптації, тобто пристосування рівня своєї чутливості до інтенсивності подразника. Завдяки їй за високої інтенсивності діючих подразників чутливість знижується, за низької – підвищується (наприклад, потрапивши з яскраво освітленого приміщення в темне, людина спочатку нічого не бачить, проте "сліпота" швидко минає). Спроможність до тренування дає змогу підвищити чутливість і пришвидшити адаптаційні процеси в аналізаторах. Вони також можуть певний час зберігати відчуття після припинення дії подразника.

За умови нормального функціонування аналізатори перебувають у постійній взаємодії (вікарування). їх взаємозамінність дає змогу людям, позбавленим деяких, іноді навіть кількох аналізаторів, жити повноцінним життям.

Усім аналізаторам властива наявність абсолютної, диференційної та оперативної меж чутливості до подразника. Абсолютна межа чутливості може бути нижньою – мінімальною величиною подразника, що спричинює чутливість, і верхньою – максимально допустимою величиною подразника, що не викликає болю. Диференційну межу визначають найменшою величиною подразника, яка дає змогу відчути його зміну. Оперативна межа чутливості – величина сигналу, за якої точність і швидкість його розрізнення досягають максимуму.

Мінімальне розходження в силі двох однотипних подразників, необхідне для зміни інтенсивності відчуття, називають порогом розрізнення. Нижні і верхні абсолютні пороги відчуттів (абсолютна чутливість) і пороги розрізнення (відносна чутливість) характеризують межі людської чутливості.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші