Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow БЖД arrow Безпека життєдіяльності
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Психічна і нервова системи людини

Організм людини є сукупністю не лише тілесних (соматичних) і біофізіологічних систем. Психічна і нервова системи відіграють важливу роль у безпеці життя і діяльності.

Психічна система. Вона впливає не тільки на психічні образи, а й на позаобразні компоненти – загальні ціннісні орієнтації особистості, зміст і значення явищ, розумову діяльність тощо.

Психіка (грец. psychikosдушевність)здатність внсокоорганізованої матерії активно відображати об'єктивну дійсність і на основі сформованого психічного образу цілеспрямовано регулювати свої поведінку і діяльність.

Вона властива і тваринам, однак лише людина має свідомість – вищу форму відображення дійсності, пов'язану з абстрактним мисленням, самоконтролем, передбаченням результатів діяльності.

Усі психічні явища класифікують на три групи: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості.

Психічний процес – акт психічної діяльності, що має власний об'єкт відображення і виконує регуляційну функцію. Психічне відображення є формуванням образу тих умов, у яких здійснюють певну діяльність. Серед психічних процесів розрізняють психічні процеси пізнавальні (відчуття, сприйняття, мислення, пам'ять, уява), емоційні та вольові.

Психічний стан – загальний функціональний рівень психічної активності залежно від умов діяльності людини і її особистісних особливостей. Психічні стани є стійкою інтеграцією всіх психічних проявів людини за певної взаємодії з дійсністю. Вони виявляються в загальній організованості психіки. Психічні стани можуть бути короткочасними, ситуативними і стійкими, особистісними.

Усі психічні стани поділяють на чотири види:

  • 1) мотиваційні стани (бажання, прагнення, інтереси, потяги, пристрасті);
  • 2) емоційні стани (емоційний тон відчуттів, емоційний відгук на певні явища, настрій, конфліктні емоційні стани – стрес, афект, фрустрація);
  • 3) вольові стани (ініціативність, цілеспрямованість, рішучість, наполегливість). їх класифікація пов'язана зі структурою складної вольової дії;
  • 4) стани різних рівнів організованості свідомості (вони виявляються в різних рівнях уважності).

Психічні властивості особистості – типові для певної людини особливості психіки, до яких належать темперамент, здібність і характер.

Психіка людини тісно пов'язана з безпекою її життєдіяльності, оскільки саме психологічні якості впливають на її поведінку в найрізноманітніших обставинах. Небезпеки, які впливають на людину, не можна розцінювати ні як події, зумовлені зовнішніми впливами, ні як наслідки рефлекторної реакції організму людини на них. Психічно нормальна людина без причини не прагнутиме потрапити в ризиковану ситуацію. До цього можуть спонукати внутрішні чинники (індивідуальні психологічні або фізіологічні властивості, порушення емоційного стану, недостатність знань і досвіду) або зовнішні.

Нервова система. Вона сприймає зовнішні та внутрішні подразнення, аналізує інформацію, відбирає і перетворює, відповідно регулюючи і координуючи функції організму.

Нервова системасукупність структур в організмі, яка об'єднує діяльність усіх органів і систем, забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в його постійній взаємодії із зовнішнім середовищем.

Нервову систему організму умовно поділяють на центральну і вегетативну. Центральна нервова система керує зв'язками людини із зовнішнім світом. Її утворюють спинний мозок, стовбур мозку, великі півкулі головного мозку, пов'язані із проміжним мозком.

Головний мозок (містить 20 млрд клітин і 300 млрд міжклітинних з'єднань) керує діяльністю всього організму людини. Це центр нервової системи мислення, волі і почуттів. У центральній частині черепної коробки розташований мозочок, який є частиною центральної нервової системи. Він контролює рівновагу тіла і рух м'язів. При отруєнні клітин мозочка (наприклад, алкоголем) порушується координація рухів.

Ліва півкуля виконує функцію оперування вербально-знаковою інформацією, читання, рахування, функція правої – оперування образами, орієнтування у просторі, розрізнення музичних тонів, розпізнавання складних предметів, продукування сновидінь. Людям, мислячим лівою півкулею (логічний тип), властиві оптимістичність і самостійність. їм краще працювати там, де потрібне логічне мислення (математик, викладач, конструктор, організатор виробництва, програміст, пілот, водій тощо). Ушкодження лівої півкулі головного мозку призводить до порушень мови, логічного мислення.

Люди, які мислять правою півкулею (художній тип), схильні до певного песимізму, вони більше покладаються на власні почуття, ніж на логічний аналіз подій. Вони будуть успішними у тих галузях діяльності, де переважає образне мислення (художник, актор, архітектор, лікар, вихователь та ін.).

Порушення цілісності правої півкулі збіднює емоційну складову життєдіяльності. Якщо ушкоджена лобна частина головного мозку, то страждають руховий механізм, регуляція форм поведінки, мислення, якщо скронева – слухові, смакові сприйняття, аналіз і синтез звуків, пам'ять.

Наявність у людини обох типів мислення розширює її можливості.

На мозок людини безперервно впливають різноманітні за кількістю і якістю подразники з внутрішнього і навколишнього середовищ. Безумовні та умовні рефлекси взаємодіють, систематизуються, урівноважуються, забезпечуючи динамічну рівновагу. Виникнення несподіваної та напруженої ситуації призводить до порушення рівноваги між організмом і навколишнім середовищем, неспецифічної реакції організму – стресу.

Вегетативна нервова система підтримує сталий стан внутрішнього середовища (температуру тіла, склад крові), регулює роботу органів кровообігу, дихання, обміну речовин, травлення, ендокринних залоз.

Мозок, нервові системи, ендокринні залози дають змогу організму бути готовим до можливих змін, внутрішніх або зовнішніх ситуацій. Зв'язок між відчуттям і поведінкою встановлюється переважно в певних ділянках кори головного мозку і залежно від подразника зумовлює адекватну дію організму – рефлекс. Рефлекси поділяють на безумовні (стереотипи поведінки, набуті людиною у постійних умовах зовнішнього середовища, які формувалися в процесі всієї попередньої історії розвитку та передаються спадково) та умовні (поведінка, вироблена внаслідок навчання або дій, які часто повторюються, особливо якщо послідовність їх виконання тривалий час залишається незмінною).

Розвиток психіки є результатом еволюції нервової системи під впливом навколишнього середовища.

Людині притаманні такі види поведінки: інстинктивна, поведінка за навичками та свідома. Інстинктивна поведінка – це дії, вчинки, успадковані біологічним видом (homo sapiens). На цьому рівні концентрується вся інформація, нагромаджена у процесі еволюції. До такої поведінки належать вчинки, пов'язані із самозбереженням, продовженням роду тощо. Поведінка за навичками – спосіб дій, вироблених шляхом спроб і помилок або тренувань. Свідома поведінка – найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах. Розрізняють свідомість конкретної людини, що дає змогу пізнати і її самосвідомість, яка є наслідком вивчення людиною свого внутрішнього світу.

Інстинкти та навички можуть впливати і на свідому поведінку, але саме вона керує навичками і гальмує інстинкти.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші