Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow БЖД arrow Безпека життєдіяльності
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Психічні процеси людини, що забезпечують життєдіяльність

До основних психічних процесів людини з погляду безпеки життєдіяльності належать пам'ять, увага, мислення, воля, емоції тощо.

Пам'ять. Це одна з найважливіших функцій людського мозку. Якщо сприйняття є початковим етапом пізнавального процесу, відображенням об'єктивної реальності, що діє на органи чуття у визначений час, то пам'ять – відтворення подій в минулому.

Пам'ятьздатність людини фіксувати, зберігати і відтворювати інформацію, досвід (знання, навички, вміння, звички).

Людська пам'ять утримує два види інформації: генетичну (видову) та набуту (прижиттєву). Залежно від об'єктів запам'ятовування і відтворення виокремлюють такі види пам'яті: рухову, зорову, слухову, емоційну, символічну, словесну, логічну. За тривалістю розрізняють пам'ять миттєву, короткочасну, довготривалу.

У пам'яті зберігається лише незначна частина інформації, яка надходить від органів чуттів. Більшу її частину людина забуває. Це зберігає мозок, який має певну інформаційну ємність, від перевантажень. Із усієї отриманої інформації у довготривалій пам'яті утримується лише 1%, тому інформацію краще зберігати в ущільненій формі у вигляді законів, узагальнень, понять. Однак мозок відбирає у довготривалу пам'ять найнеобхіднішу інформацію. У процесі навчання переведенню потрібної інформації у довготривалу пам'ять сприяє повторення матеріалу.

Обсяг пам'яті – це кількість інформації, яку можна відтворити безпосередньо після одноразового пред'явлення. Точність відтворення – ступінь відповідності засвоєного матеріалу відтвореному.

На розвиток і якість пам'яті впливають фізичний і психічний стан людини, її тренованість, професія, вік. Людина, яка займається розумовою працею, швидше сприймає інформацію, особливо пов'язану з виробничою діяльністю. У цьому разі йдеться про професійну пам'ять.

До 20–25 років пам'ять поліпшується і до ЗО– 40 років зберігається на тому самому рівні. Потім здатність запам'ятовувати і згадувати поступово погіршується. Професійна пам'ять зберігається і в похилому віці.

Людина успішніше запам'ятовуватиме матеріал, якщо знатиме чинники, які впливають на продуктивність пам'яті, та деякі загальні правила її вдосконалення і тренування. Краще повторювати навчальний матеріал частіше і частинами, ніж рідше і багато. Через кожні 40 хв. потрібно робити перерву на 10–15 хв. Вивчений матеріал бажано відтворювати наступного дня. Повторювати його слід через 2–3 год., а не раз за разом. Ефективніше прочитати текст двічі уважно, ніж 10 разів неуважно. Щоб краще запам'ятати матеріал, слід виокремити в ньому основне, уважно вивчити ілюстрації, скласти план, схему, таблицю. Дуже важливо чергувати складний матеріал із доступним, цікавий – із менш цікавим. При засвоєнні нового рекомендовано використовувати всі види пам'яті, для чого можна записувати, конспектувати, повторювати про себе, а ще краще – вголос. Самостійне повторення уголос завжди ефективніше, ніж механічне, навіть багаторазове, читання матеріалу. Складний матеріал корисно повторювати перед сном, оскільки це сприяє закріпленню результатів запам'ятовування. Успішність запам'ятовування і навчання залежить від таких особливостей людини, як мотиви навчання, коло її інтересів, емоційність внутрішнього світу. Якщо матеріал цікавий, його легше запам'ятовувати і засвоювати, а для стимулювання зацікавленості потрібно змінювати мотиви діяльності.

Забування оберігає пам'ять від надлишкової інформації, однак забувається і потрібний матеріал. Основний засіб проти забування – повторення.

Увага. Вона є важливим психічним процесом людини.

Увагаособлива форма психічної діяльності, що виявляється у спрямованості та зосередженості свідомості на певних предметах і явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях.

Вона пов'язана з волею, залежно від якої розрізняють пасивну увагу, що виникає без свідомого вольового зусилля під впливом зовнішніх подразників (сильний звук, яскраве світло тощо) і триває доти, доки вони діють, і активну – свідому увагу, що з'являється внаслідок вольового зусилля і спрямована на сприйняття об'єктів і явищ з визначеною метою. Пасивна та активна увага взаємодіють і доповнюють одна одну.

Розрізняють також зовнішньо і внутрішньо спрямовану увагу. Оператор, розглядаючи табло приладів, напружує зовнішньо спрямовану увагу, а об'єктами внутрішньої є думки, переживання і спогади. Коли вони пов'язані з розв'язанням завдань, які виникають у процесі контролю за приладом, це має позитивне значення. Однак внутрішні переживання, що не стосуються діяльності оператора, можуть відволікати від сприйняття показів приладів і спричинити помилки.

Обсяг уваги визначається кількістю об'єктів, які можна сприйняти одночасно і досить яскраво (у звичайних умовах шість-вісім). Як правило, коли людина виконує певну роботу, вона може одномоментно охопити поглядом не більше двох-трьох об'єктів.

Розподіл уваги – здатність людини зосередитися на кількох об'єктах чи одночасно здійснювати дві і більше дії, досягаючи успішного результату. Це можливо, коли навичку до виконання хоча б однієї з дій доведено до автоматизму.

Швидкість переключення уваги – здатність оперативно змінювати об'єкти уваги та переходити від одних видів діяльності до інших. Ці навички вдосконалюють у процесі професійної діяльності, що дає змогу досвідченим працівникам своєчасно зосереджуватися, швидко переривати розпочаті дії чи змінювати їх на протилежні, адекватно реагувати за неочікуваних критичних ситуацій.

Інтенсивність уваги – це ступінь її напруження при сприйнятті об'єкта. Зі збільшенням інтенсивності уваги сприйняття стає чіткішим.

Стійкість уваги – дотримання необхідної інтенсивності уваги впродовж тривалого часу. Вона залежить від тренованості людини. Дослідження засвідчили, що 40-хвилинну інтенсивну увагу можна зберігати (довільно) без помітного ослаблення (цим обґрунтовано тривалість навчальної години).

Існують професії, для яких важлива наявність однієї з особливостей уваги, і такі, що потребують використання різних її видів. Робота водія, наприклад, у монотонних дорожніх умовах вимагає стійкості уваги, на слизькій дорозі – її інтенсивності, а на великих швидкостях – швидкого переключення уваги.

Однією з причин помилок є неуважність. Найчастіше увага знижується у разі втоми.

Потрібні аспекти уваги виробляються під час навчання і в процесі професійної діяльності. Однак цілеспрямоване свідоме тренування може пришвидшити їх формування. За недостатньої стійкості уваги слід відпрацьовувати здатність не зважати на сторонні подразники і привчати себе продуктивно працювати в будь- яких умовах. Для виховання уваги слід систематично виробляти навички зосереджуватися в будь-який момент на певних об'єктах чи видах діяльності. Формування необхідних якостей уваги вимагає постійних вольових зусиль, дисциплінованості, рішучості, наполегливості. Легше бути уважним, коли робота чи предмет вивчення цікаві. Позитивне значення мають відповідна організація праці і здоровий психологічний клімат у колективі.

Мислення. Пізнати явища навколишнього світу можна лише завдяки мисленню.

Мислення – найвища форма відображення реальності, свідома діяльність людини, спрямована на опосередкування, абстрактне узагальнення, пізнання явищ навколишнього світу, їх суті і взаємозв'язків.

Глибина мислення людини характеризується вмінням проникати в суть пізнаваних явищ, розкривати їх причини, дошукуватися їх основ, усебічно з'ясовувати їх зв'язки, передбачати майбутні події. Протилежною є поверховість мислення, яка полягає в тому, що людину задовольняє часткове з'ясування, вона недостатньо диференціює зрозуміле і незрозуміле, доведене і недоведене.

Послідовність мислення – уміння дотримуватися його логічних правил, не суперечити у своїх міркуваннях, доводити, обґрунтовувати висновки, стежити, щоб думки були послідовні, контролювати їх, не ухилятися від теми міркування.

Самостійним мисленням вважають уміння людини ставити нові питання, знаходити оригінальні підходи до їх з'ясування, виявляти ініціативу. Це е необхідною передумовою новаторської діяльності людини в галузі науки і техніки.

Критичність мислення полягає в здатності переглядати погляди, теорії, що вже сформувалися, змінювати їх, якщо вони суперечать новим даним науки і практики.

Важливими індивідуальними особливостями мислення є гнучкість і швидкість. У гнучкості мислення виявляється вміння людини знаходити нові шляхи розв'язання проблем, бути вільним від шаблону, зважати на конкретні обставини чи явища, події. Протилежною гнучкості є інертність мислення, його відсталість. Швидкість мислення характеризується часом, упродовж якого людина розв'язує пізнавальні завдання.

Для відпрацювання таких характеристик мислення, як винахідливість, кмітливість, швидкість і точність дій за раптових змін обстановки корисне спеціальне тренування не тільки в реальних умовах, а й шляхом моделювання складних ситуацій чи їх елементів за допомогою тренажерів і спеціальних стендів.

Воля. Пам'ять, увага, мислення тісно пов'язані з волею.

Воляздатність людини керувати своїми діями і вчинками.

Вона виражається в мотивованих діях, спрямованих на досягнення свідомо поставленої мети. У вольовому акті найважливіше значення має виконання прийнятого рішення. Основними вольовими якостями є дисциплінованість, самоволодіння, рішучість і наполегливість.

Дисциплінованість – підкорення своїх дій вимогам громадського обов'язку, добросовісне виконання службових обов'язків. Наприклад, дисциплінованість робітника щодо охорони праці втілюється в точному виконанні інструкції та стандартів із безпеки праці.

Недисциплінованість – свідоме порушення встановлених правил, інструкцій та вимог із безпеки праці. Часто причиною недисциплінованості молодих працівників є переоцінка своїх можливостей.

Самоволодіння – вміння в будь-яких умовах керувати своєю розумовою діяльністю, почуттями і вчинками. Воно виражається в здатності не піддаватися страхові в небезпечних, критичних ситуаціях. Смілива людина знає про небезпеку, але твере30 її оцінює.

Рішучість – здатність швидко оцінювати ситуацію, приймати рішення і без вагань виконувати їх. Вона є важливою умовою діяльності людини в аварійній ситуації, особливо за дефіциту часу. Вагання свідчать про нерішучість, що призводить до розгубленості. Такий стан найчастіше виникає у недосвідчених, а також нерішучих працівників.

Наполегливість – здатність довго і зосереджено працювати для реалізації прийнятого рішення.

Емоції. Вольові якості можна розвивати і виховувати. Однак виховання волі має супроводжуватися вихованням почуттів, які залежать від світогляду людини, її моралі і духовності, емоційного стану.

Емоції (лат. emovereзбуджувати, хвилювати)вияв суб'єктивного ставлення людини до навколишнього світу і самої себе.

Виокремлюють такі емоційні стани людини: настрій, афект і стрес. Настрій – найстійкіший емоційний стан, зумовлений слабким та тривалим збудженням, що відображає ставлення особи до навколишнього світу. У психічно здорової людини домінує життєрадісне, оптимістичне світобачення. Афект – імпульсивний слабо керований стан, що виникає в екстремальних умовах у відповідь на сильний подразник, коли людина втрачає контроль над діями. Стрес – сукупність захисних фізіологічних реакцій, що з'являються в організмі людини у відповідь на дію несприятливих зовнішніх чинників. Під час стресу виділяються гормони, змінюється режим роботи багатьох органів і систем (ритм серця, частота пульсу тощо). Стресова реакція може бути активною (зростає ефективність діяльності) і пасивною (ефективність діяльності різко зменшується).

Розрізняють такі емоції: первинні (страх, тривога, радість), з якими людина народжується; вторинні (образа, провина, заздрість), що формуються внаслідок соціалізації та усвідомлення власного Я; позитивні (натхнення, успіх, впевненість); негативні (лють, переляк, страх).

Кожна емоція обслуговує певну потребу, спонукаючи до необхідних для її задоволення дій. Якщо потреби задовольняються, то виникають позитивні емоції, якщо потреби незадоволені – негативні.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші