Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow БЖД arrow Безпека життєдіяльності
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Темперамент і його властивості

Індивідуально-психологічні відмінності між людьми залежать від динамічних особливостей їх психіки – рівня інтенсивності психічних процесів і станів, швидкості їх перебігу. Ці відмінності виявляються в загальній активності людини, її моториці, емоційності, що е достатньо стійкими, тобто в темпераменті.

Темперамент (лат. temperamentumустрій, узгодженість) – сукупність індивідуальних особливостей, які характеризують динамічний та емоційний аспекти поведінки, діяльності і спілкування людини.

Темперамент залежить від типу вищої нервової діяльності.

Тип вищої нервової діяльностікомплекс вроджених та індивідуально набутих властивостей процесів збудження і гальмування.

Властивостями нервових процесів є сила, врівноваженість і рухливість. Сила нервового процесу – властивість нервових клітин зберігати нормальну працездатність за значного напруження збудження і гальмування. Врівноваженість процесів збудження і гальмування – це співвідношення їхньої сили. Рухливість нервових процесів характеризується швидкістю їх виникнення і зміни на протилежний процес. Залежно від поєднання цих властивостей російський фізіолог Іван Павлов (1849–1936) виокремив чотири типи вищої нервової діяльності, які є фізіологічною основою темпераменту. Сильному неврівноваженому типу нервової діяльності відповідає холеричний темперамент, сильному врівноваженому рухливому – сангвінічний, сильному врівноваженому інертному – флегматичний, слабкому – меланхолічний.

Людина холеричного темпераменту енергійна, неврівноважена, схильна до бурхливих емоцій, швидких рухів, різких змін настрою, пристрасна в роботі, здатна до лідерства. Сангвініку властиві висока психічна активність, врівноваженість, швидка зміна вражень, легкість і гнучкість у спілкуванні. Флегматику характерні повільність, інертність, стійкий настрій, постійність і глибина почуттів, розмірені дії і мова, серйозність, наполегливість у роботі. Меланхоліку властиві сповільненість рухів, стриманість у мові, низький рівень психічної активності, схильність до глибоких переживань, замкненість, некомунікабельність. Однак у "чистому" вигляді ці типи трапляються рідко, а такий поділ достатньо умовний.

Властивостями темпераменту є екстраверсія та інтроверсія. Екстраверсія проявляється в переважаючій спрямованості активності людини на навколишній світ, інтроверсія – на явища внутрішнього світу, свої думки і переживання. Залежно від цих властивостей розрізняють екстравертів (зорієнтовані на навколишній світ, безпосередні, активні, відкриті в емоційних проявах, імпульсивні, комунікабельні, гнучкі, оптимістичні, рішучі) та інтровертів (зорієнтовані на власні почуття, стримані, замкнуті, меланхолійні, не надто емоційні).

У трудовій діяльності особливості темпераменту працівників виявляються в активності, емоційності, моториці. Активність характеризується рівнем енергійності, з якою працівник досягає поставлених цілей, долає труднощі. Емоційність визначають емоційні реакції, швидкість зміни одного емоційного стану іншим. Особливості моторики виявляються у швидкості, ритмі, амплітуді і точності рухів під час праці.

Кожний тип темпераменту має позитивні і негативні особливості. Холерик здатний зосереджувати значні зусилля протягом короткого часу, але за тривалої роботи йому бракує витримки. Сангвінік має високу працездатність, швидку реакцію, однак у нього з часом знижується інтерес до роботи. Флегматик може наполегливо працювати, але не вміє швидко переключатися на інші завдання. Меланхоліку властива витримка, хоча він повільно залучається до роботи. Для сильних рухливих типів характерний швидкий темп виконання роботи за недостатньої уваги до підготовчих і контрольних дій. Інертні успішніше виконують завдання, де потрібні повільні рухи; вони пунктуальні, завчасно планують дії. Особливості темпераменту виявляються і в розумовій діяльності, обумовлюючи шляхи і способи роботи, але не визначаючи рівня досягнень. Розумові можливості людини дають змогу компенсувати недоліки. Проте в деяких видах діяльності від темпераменту залежить не тільки процес їх здійснення, а й результат. Індивідуальні особливості динамічних проявів психіки можуть бути критерієм придатності чи непридатності людини до певної діяльності, оскільки впливають на безпеку життєдіяльності.

У більшості професій, а також в індивідуальній діяльності підвищеної складності властивості темпераменту виявляються лише в екстремальних ситуаціях, за яких надто рухливі люди швидко реагують (часто неадекватно), а інертні можуть розгубитися. Так, працівники з вираженою екстравертивністю, пластичністю, емоційністю, імпульсивністю успішно виконують дії, пов'язані зі швидким сприйманням і переробленням інформації, прийняттям рішень. Працівники, яким властиві інтровертивність, ригідність, тривожність, неемоційність, загальмованість, ефективніше виконують регламентовані завдання з усталеним алгоритмом, монотонні роботи та діяльність, яка потребує точності рухів і дій. Недостатня психічна активність у них компенсується підвищеною точністю, чіткістю і акуратністю в діяльності.

Типологічно охарактеризовані якості різних типів проявляються і в інших умовах життєдіяльності, на що слід зважати, дбаючи про безпеку в різних побутових ситуаціях. Наявність у колективі особистостей різних типологічних структур сприяє ефективнішій трудовій діяльності за умови, якщо завдання розподілено з урахуванням їх особливостей.

Структура характеру

Особливості темпераменту як динамічної складової психіки є однією з передумов формування і розвитку тих основних властивостей особистості, які становлять характер людини.

Характерсукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, які формуються і виявляються в діяльності і спілкуванні, зумовлюючи типові для індивіда способи поведінки.

Діючи на основі спільних інтересів, однакових поглядів, мотивів, люди виявляють у поведінці індивідуальні особливості. Вони можуть бути поступливими або стійкими, рішучими або безвольними, впевненими або розгубленими, зауваження можуть висловлювати в доброзичливій або грубій формі тощо.

Індивідуальні особливості, які утворюють характер людини, стосуються насамперед її волі, розуму, почуттів. Ці риси характеру не існують ізольовано, а перебувають у закономірних залежностях. Наприклад, якщо

людина боягузлива, то є підстави вважати, що вона не виявлятиме ініціативи, рішучості, буде обережною.

Одні риси характеру є основними і зумовлюють загальну спрямованість усіх проявів, інші – другорядними. Вони можуть бути спричинені основними рисами або навіть не гармоніювати з ними. Як наслідок, людина може мати цілісний або суперечливий характер.

У структурі характеру виокремлюють чотири підсистеми властивостей, або групи, які детермінують ставлення особистості до різних аспектів дійсності:

  • 1) риси, які виявляються в діяльності (ініціативність, працелюбність, наполегливість, цілеспрямованість, відповідальність, послідовність, раціональність, рішучість або альтернативні риси);
  • 2) риси, що виявляються у стосунках з іншими людьми (тактовність – безтактність, співчуття – байдужість тощо);
  • 3) риси, які виявляються в ставленні до самого себе (самокритичність – завищена самооцінка, почуття власної гідності – приниженість, альтруїзм – егоїзм);
  • 4) риси, що визначають ставлення людини до речей (акуратність – неохайність, щедрість – скупість тощо).

У трудовій діяльності риси характеру є спонукальною, мотивуючою силою, особливо в стресових ситуаціях, коли потрібно зробити вибір дій, подолати значні труднощі. Наприклад, людина йде на ризик, виявляє ініціативу, наполегливість та ін., або не намагається досягти успіху, а прагне уникнути невдачі, а тому ухиляється від ризикованих дій, не виявляє ініціативи, не втручається у складні ситуації з невизначеним результатом.

У комунікативних контактах виразно виявляються такі риси характеру: домінантність – не домінантність, мобільність – ригідність, екстраверсія – інтроверсія. Характер загалом впливає на всі інші властивості особистості, пізнавальні, вольові, емоційні процеси і стани.

Інтегральна характеристика індивідуальності людини постає як сплав ознак темпераменту і характеру, фізіологічною основою якого є тип нервової діяльності. Так, флегматику важче, ніж холерику чи сангвініку, сформувати ініціативність і рішучість; для меланхоліка проблемно подолати нерішучість і тривожність; для сангвініка – сформувати звичку терпляче виконувати нецікаву роботу, для холерика – виробити стриманість і самокритичність. Однак характер зумовлений не лише динамічними особливостями темпераменту, а е і результатом соціалізації особистості, її виховання та самовиховання. Здатність людини в екстремальних ситуаціях оцінити обставини, протидіяти їм, перебороти внутрішні вагання свідчить про величезні можливості її розвитку.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші