Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow БЖД arrow Безпека життєдіяльності
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту життєдіяльності в Україні

Правовою основою безпеки життєдіяльності є Конституція України, законодавство України про охорону здоров'я, Закони України "Про надзвичайний стан", "Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій", "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", "Про правові засади цивільного захисту", "Про захист населення від інфекційних хвороб", "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання", "Про охорону навколишнього середовища", "Про охорону земель ", "Про охорону праці", "Про пожежну безпеку", "Про перевезення небезпечних вантажів", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про Цивільну оборону України", "Про дорожній рух", "Про транспорт", "Про залізничний транспорт", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про поводження з радіоактивними відходами", "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про пестициди і агрохімікати", "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Земельний кодекс України, Водний кодекс України, кримінальне законодавство та ін.

Основи національної безпеки України

Відповідно до п. 17 ч. І ст. 92 Конституції України основи національної безпеки України регламентує однойменний Закон від 19 червня 2003 року № 964. Він визначає головні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів та гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх та внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності. У цьому документі визначено поняття національної безпеки.

Національна безпеказахищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.

Правовою основою у сфері національної безпеки України є Конституція, закони України, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інші нормативно-правові акти. Відповідно до закону Президент України розробляє і затверджує Стратегію національної безпеки України і Воєнну доктрину України, доктрини, концепції, стратегії і програми, якими визначаються цільові настанови та керівні принципи воєнного будівництва, а також напрями діяльності органів державної влади в конкретній галузі з метою своєчасного виявлення, відвернення та нейтралізації реальних і потенційних загроз національним інтересам України. Стратегія національної безпеки України і Воєнна доктрина України є документами, обов'язковими для виконання, і основою для розроблення конкретних програм за складовими державної політики національної безпеки.

До об'єктів національної безпеки належать:

  • – людина і громадянин (їхні конституційні права та свободи);
  • – суспільство (духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище, природні ресурси);
  • – держава (конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність).

Суб'єктами забезпечення національної безпеки є Президент України; Верховна Рада України; Кабінет Міністрів України; Рада національної безпеки та оборони України; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; Національний банк України; суди загальної юрисдикції; прокуратура України; місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування; Збройні Сили України, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені згідно із законами України; громадяни України та їх об'єднання.

Забезпечення національної безпеки ґрунтується на таких основних принципах:

  • – пріоритет прав і свобод людини та громадянина;
  • – верховенство права;
  • – пріоритет договірних (мирних) засобів у розв'язанні конфліктів;
  • – своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів від реальних та потенційних загроз;
  • – чітке розмежування повноважень і взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки;
  • – демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки;
  • – використання в інтересах України міждержавних систем і механізмів міжнародної колективної безпеки.

Національна безпека України забезпечується шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній та інших сферах. Конкретні засоби і способи забезпечення національної безпеки обирають відповідно до характеру і масштабів загроз національним інтересам.

Пріоритетами національних інтересів України є:

  • – гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина;
  • – розвиток громадянського суспільства, його демократичних інститутів;
  • – захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України;
  • – зміцнення політичної і соціальної стабільності в суспільстві;
  • – забезпечення розвитку та функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України, гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов національних меншин України;
  • – створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпечення постійного зростання рівня життя і добробуту населення;
  • – збереження і зміцнення науково-технологічного потенціалу, утвердження інноваційної моделі розвитку;
  • – забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів;
  • – розвиток духовності, моральних засад, інтелектуального потенціалу українського народу, зміцнення фізичного здоров'я нації, створення умов для розширеного відтворення населення;
  • – інтеграція України в європейський політичний, економічний, правовий та євроатлантичний безпековий простір; розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України.

На сучасному етапі до основних реальних і потенційних загроз національній безпеці України і стабільності в суспільстві в економічній сфері належать:

  • – антропогенне порушення і техногенна перевантаженість території України, зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
  • – нераціональне, виснажливе використання мінерально-сировинних невідновлюваних і відновлюваних природних ресурсів;
  • – неподоланність негативних соціально-екологічних наслідків Чорнобильської катастрофи;
  • – погіршення екологічного стану водних басейнів, загострення проблеми транскордонних забруднень і зниження якості води;
  • – загострення техногенного стану гідротехнічних споруд каскаду водосховищ на р. Дніпро;
  • – неконтрольоване ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин, матеріалів і трансгенних рослин, збудників хвороб, небезпечних для людей, тварин, рослин і організмів, екологічно необґрунтоване використання генетично змінених рослин, організмів, речовин та похідних продуктів;
  • – неефективність заходів щодо подолання негативних наслідків військової та іншої екологічно небезпечної діяльності;
  • – небезпека техногенного, у т. ч. ядерного та біологічного, тероризму;
  • – посилення впливу шкідливих генетичних ефектів у популяціях живих організмів, зокрема генетично змінених організмів та біотехнологій;
  • – застарілість і недостатня ефективність комплексів з утилізації токсичних і екологічно небезпечних відходів.

Державна політика з питань національної безпеки України реалізується в таких напрямах:

  • 1) в екологічній сфері:
    • – здійснення комплексу заходів, які гарантують екологічну безпеку ядерних об'єктів і надійний радіаційний захист населення та довкілля, зведення до мінімуму впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
    • – впровадження у виробництво сучасних, екологічно безпечних, ресурсо- та енергозберігаючих технологій, підвищення ефективності використання природних ресурсів, розвиток технологій переробки і утилізації відходів;
    • – поліпшення екологічного стану річок України, насамперед басейну р. Дніпро, та якості питної води;
    • – запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів і поліпшення їх екологічного стану;
    • – стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;
    • – недопущення неконтрольованого ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів, збудників хвороб, небезпечних для людей, тварин, рослин, організмів;
    • – реалізація заходів щодо зменшення негативного впливу глобальних екологічних проблем на стан

екологічної безпеки України, розширення її участі у міжнародній співпраці з цих питань;

  • 2) у соціальній та гуманітарній сферах:
    • – істотне посилення соціальної складової економічної політики, підвищення життєвого рівня населення, передусім на основі підняття вартості оплати праці, своєчасної виплати заробітної плати та гарантованих законом соціальних виплат, посилення цільової спрямованості матеріальної підтримки, зниження рівня безробіття;
    • – створення умов для подолання бідності і надмірного майнового розшарування в суспільстві;
    • – збереження та зміцнення демографічного і трудоресурсного потенціалів країни; подолання кризових демографічних процесів;
    • – створення ефективної системи соціального захисту людини, охорони та відновлення її фізичного і духовного здоров'я, ліквідації алкоголізму, наркоманії, інших негативних явищ;
    • – ліквідація бездоглядності, безпритульності та бродяжництва серед дітей і підлітків.

Відповідно до Конституції і законів України:

  • 1) Президент України як глава держави, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, Верховний головнокомандувач Збройних Сил України і Голова Ради національної безпеки та оборони України здійснює загальне керівництво у сферах національної безпеки та оборони України;
  • 2) Верховна Рада України в межах повноважень, визначених Конституцією України, визначає засади внутрішньої та зовнішньої політики, основи національної безпеки, формує законодавчу базу в цій сфері, схвалює рішення з питань введення надзвичайного і воєнного станів, мобілізації, визначення загальної структури, чисельності, функцій Збройних Сил України та інших військових формувань, створених згідно із законами України;
  • 3) Рада національної безпеки та оборони України координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сферах національної безпеки і оборони; з урахуванням змін у геополітичній обстановці вносить Президенту України пропозиції щодо уточнення Стратегії національної безпеки України та Воєнної доктрини України;
  • 4) Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, вживає заходи щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, обороноздатності, національної безпеки України, громадського порядку і боротьби зі злочинністю;
  • 5) Національний банк України відповідно до основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику в інтересах національної безпеки України;
  • 6) міністерства, Служба безпеки України та інші центральні органи виконавчої влади в межах повноважень забезпечують виконання передбачених Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України завдань, реалізують концепції, програми у сфері національної безпеки, підтримують у стані готовності до застосування сили та засоби забезпечення національної безпеки;
  • 7) місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують вирішення питань у сфері національної безпеки, що належать згідно із законодавством до їхньої компетенції;
  • 8) воєнна організація держави забезпечує оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності кордонів; протидіє зовнішнім воєнним загрозам;
  • 9) правоохоронні органи ведуть боротьбу із злочинністю і протидіють тероризму, забезпечують захист та рятують населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характерів;
  • 10) суди загальної юрисдикції здійснюють судочинство у справах про злочини, що завдають шкоди національній безпеці України;
  • 11) прокуратура України здійснює повноваження у сфері національної безпеки України відповідно до Конституції України та Закону України "Про прокуратуру України";
  • 12) громадяни України, беручи участь у виборах, референдумах, та через інші форми безпосередньої демократії, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які вони обирають, реалізують національні інтереси, добровільно і в порядку виконання конституційних обов'язків здійснюють заходи, визначені законодавством України щодо забезпечення її національної безпеки; як безпосередньо, так і через об'єднання громадян привертають увагу суспільних і державних інститутів до небезпечних явищ і процесів у різних сферах життєдіяльності країни; у законний спосіб і законними засобами захищають власні права, інтереси та безпеку.

Основними функціями суб'єктів забезпечення національної безпеки є:

  • – вироблення і періодичне уточнення Стратегії національної безпеки України і Воєнної доктрини України, доктрин, концепцій, стратегій і програм у сфері національної безпеки, планування і здійснення конкретних заходів щодо протидії та нейтралізації загроз національним інтересам України;
  • – створення нормативно-правової бази, необхідної для ефективного функціонування системи національної безпеки;
  • – удосконалення її організаційної структури;
  • – комплексне кадрове, фінансове, матеріальне, технічне, інформаційне та інше забезпечення життєдіяльності складових (структурних елементів) системи;
  • – підготовка сил і засобів суб'єктів системи до їх застосування згідно з призначенням;
  • – постійний моніторинг впливу на національну безпеку процесів, що відбуваються в політичній, соціальній, економічній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній, воєнній та інших сферах, релігійному середовищі, міжетнічних відносинах; прогнозування змін та потенційних загроз національній безпеці;
  • – систематичне спостереження за станом і проявами міжнародного та інших видів тероризму;
  • – прогнозування, виявлення та оцінювання можливих загроз, дестабілізуючих чинників і конфліктів, причин їх виникнення і наслідків прояву;
  • – розроблення науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо прийняття управлінських рішень із метою захисту національних інтересів України;
  • – запобігання та усунення впливу загроз і дестабілізуючих чинників на національні інтереси;
  • – локалізація, деескалація та врегулювання конфліктів і ліквідація їх наслідків або впливу дестабілізуючих чинників;
  • – оцінювання результативності дій щодо забезпечення національної безпеки та визначення витрат на ці цілі;
  • – участь у дво- і багатосторонньому співробітництві в галузі безпеки, якщо це відповідає національним інтересам України; спільне проведення планових та оперативних заходів у межах міжнародних договорів у галузі безпеки.

Контроль за реалізацією заходів у сфері національної безпеки здійснюють відповідно Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Рада національної безпеки і оборони України в межах їх повноважень, визначених Конституцією і законами України.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші