Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Медицина arrow Стандарт лікування віл-позитивних людей, які є споживачами ін'єкційних наркотиків
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Внутрішньочеревні інфекції

Термін "внутрішньочеревної інфекції" використовується для "об'єднання" багатьох інфекцій, що викликаються мікроорганізмами, які колонізують шлунково-кишковий тракт. Виділяють ускладнені і неускладнені внутрішньочеревні інфекції. При неускладненних інфекціях відсутні ознаки перитоніту, і вони здебільшого потребують профілактичної антибіотикотерапії. Ускладнені інфекції характеризуються поширенням інфекції за межі первинного вогнища, формуванням перитоніту, абсцесу або іншого ускладнення.

Таблиця 19. Основні збудники інтраабдомінальних інфекцій

Основні збудники інтраабдомінальних інфекцій

У ВІЛ-інфікованих у 23-46% випадків етіологічним збудником інтраабдомінальних інфекцій є грам-позитивні мікроорганізми та грибки, що впливає на вибір антибактеріальної терапії.

Основні принципи антибіотикотерапії внутрішньочеревних інфекцій:

  • - антибіотикотерапія є обов'язковим компонентом у лікуванні внутрішньочеревних інфекцій і доповнює адекватне хірургічне лікування;
  • - застосування антибіотиків повинно бути фармакокінетичним (тобто забезпечувати накопичення препарату у вогнищі);
  • - потрібно пам'ятати про побічні реакції антибіотиків;
  • - не потрібно забувати про фармакоекономічні аспекти лікування.

Абсолютні показання для проведення антибіотикотерапії внутрішньочеревних інфекцій:

  • • деструктивний апендицит, холецистит;
  • • перфоративні виразки;
  • • некроз і перфорація кишок;
  • • інфікований панкреанекроз;
  • • перитоніт.

Особливості антибіотикотерапії при деяких абдомінальних інфекціях.

Гострий апендицит

Препарати вибору : амоксицилін/клавуланат, ампіцилін/сульбактам; цефалоспорин ІІІ покоління.

Альтернативні препарати: цефуроксим, ампіцилін+амікацин, метронідазол, інші аміноглікозиди.

Використовують переважно профілактично за 30 - 60хв до операції. При деструктивних формах - лікування продовжується протягом 5-7 діб.

Панкреонекроз (інфікований)

Препарати вибору: карбопенеми, цефепім, метронідазол.

Альтернативні препарати: фторхінолони (ципрофлоксацин, моксифлоксацин) + кліндоміцин, цефоперазон/сульбактам, ванкоміцин, тейкопланін.

Перитоніт

Препарати вибору: амікацин + аміноглікозиди ІІІ+ метронідазол; аміноглікозиди ІІІ + лінкозаміди; цефоперазон / сульбактам + метронідазол + цефалоспорин ІІІ.

Альтернативні препарати: карбопенеми, цефалоспорин IV, фторхінолони, кліндоміцин.

Таблиця 20. Дози препаратів для лікування абдомінальних інфекцій у дорослих

Дози препаратів для лікування абдомінальних інфекцій у дорослих

Інфекції сечовивідних шляхів

Залежно від локалізації інфекції сечовивідних шляхів (СВШ) розділяють на інфекції верхніх (пієлонефрит, карбункул, апостематоз нирок) і нижніх відділів (цистит, уретрит, простатит). Окрім того, виділяють неускладнені та ускладнені форми.

Неускладненими вважають інфекції, що перебігають за відсутності обструктивних уропатій і структурних змін в нирках і СВШ, а також у пацієнтів без супутніх захворювань. Пацієнти з неускладненими інфекціями СВШ частіше лікуються в амбулаторних умовах, їх госпіталізація не обов'язкова.

Ускладнені інфекції виникають у хворих з обструктивними уропатіями на тлі інструментальних методів обстеження і лікування, тяжких супутніх захворювань (цукровий діабет, нейтропенія).

Основні збудники:

Неускладнені інфекції СВШ у понад 90% випадків викликані одним мікроорганізмом, найчастіше з родини ентеробактерій. Основними збудниками є E.coli -80-90%, рідше Stafilococus spp. 3-5%, Klebsiella spp. та інші.

При ускладнених інфекціях СВШ частота висіву E.coli зменшується, частіше виявляють Proteus spp, Pseudomonas spp, Klebsiella spp. Причиною карбункулу нирки майже у 90% випадків є S.aureus. Основні збудники апостематозного пієлонефриту, абсцесу нирок - E.coli, Proteus spp, Klebsiella spp.

Подібно до інших бактеріальних інфекцій, чутливість збудників до антибіотиків має вирішальне значення при виборі препарату для етіотропної терапії.

Принципи лікування інфекцій СВШ

Цистит

Препарати вибору: пероральні фторхінолони (норфлоксацин, офлоксацин, пефлоксацин, ципрофлоксацин левофлоксацин, моксифлоксацин).

Альтернативні (амоксіциліну/клавуланат, фосфоміцин, нітрофурантоїн). Терапія продовжується 5-7днів, при ускладнених формах до 7-14 днів.

Пієлонефрит (легкої та середньої важкості)

Препарати вибору: пероральні та парентеральні фторхінолони зі ступінчастою антибіотикотерапією (офлоксацин, пефлоксацин, ципрофлоксацин моксифлоксацин, амоксициліну клавуланат, ампіцилін, сульбактам).

Альтернативні препарати: пероральні цефалоспорини ІІ-ІІІ покоління (цефуроксим, цефаклор, цефтибутен), при тяжких формах парентеральні цефалоспорини ІІ - IV поколінь (цефуроксим, цефотаксим, цефтріаксон, цефоперазон, цефтазидим, цефепім), ампіцилін + аміноглікозиди (амікацин, нетилміцин), карбопенеми (іміпенем, меропенем).

Продовження терапії: до зникнення лихоманки, потім ступінчаста (пероральна антибіотикотерапія). Загальна тривалість антибіотикотерапії в середньому 12-18 днів.

Ускладнений пієлонефрит (апостематозний та інші).

Препарати вибору: фторхінолони (ступінчасто - спочатку парентерально потім перорально): ципрофлоксацин, левофлоксацин, моксифлоксацин; амоксіциліну клавуланат, ампіциліну сульбактам.

Альтернативні препарати: парентеральні цефалоспорини ІІ - IV поколінь (цефотаксим, цефтріаксон, цефтазидим, цефепім, цефоперазон/сульбактам), цефалоспорини+аміноглікозиди (амікацин, нетилміцин) карбопенеми (меропенем, іміпенем). Збільшується частка застосування глікопептидів (ванкоміцин, тейкопланін).

Застереження при проведенні антибактеріальної терапії інфекції СВШ у ВІЛ-інфікованих:

  • • не призначають цефалоспорини І покоління, у зв'язку з недостатньою активністю до грам- негативної флори;
  • • не застосовують фторхінолони при вагітності (ризик ураження сполучної тканини

плоду);

  • • аміноглікозиди (у тому числі гентаміцин) призначають 1 раз на добу;
  • • антибіотикотерапія повинна продовжуватись не менше 7-14днів.

Інфекції в акушерстві та гінекології

Під терміном запальні захворювання органів малого тазу (ЗЗОМТ) об'єднують весь спектр запальних процесів в області верхніх репродуктивних шляхів у жінок: ендометрит, сальпінгіт, тубооваріальний абсцес і пельвіоперитоніт, як окремі нозологічні форми, так і в різних комбінаціях.

Найчастіше захворювання мають полімікробну етіологію з перевагою збудників, які передаються статевим шляхом: (25-50%), (25-30%), асоціація аеробних і анаеробних мікроорганізмів, які є частиною вагінальної мікрофлори (25-60%).

Схеми лікування ЗЗОМТ повинні емпірично забезпечити елімінацію широкого спектру можливих збудників.

Основні схеми:

  • - Амоксициліну клавуланат, ампіцилін/сульбактам, цефоперазон/сульбактам).
  • - Лінкозаміди (лінкоміцин або кліндаміцин) в сполученні з аміноглікозидами / амікацин або нетилміцин).
  • - Цефалоспорини ІІ -IV поколінь (цефотаксим) у поєднанні з метронідазолом або кліндаміцином.
  • - Фторхінолони (ципрофлоксацин або моксифлоксацин) з метронідазолом або кліндаміцином.
  • - Карбопенеми (іміпенем, меропенем).

Тривалість терапії: парентеральне лікування завершують через 48-72 години після клінічного покращення стану із нормалізацією температури тіла. Подальший пероральний прийом особливо рекомендують для лікування післяпологових ендометритів.

Таблиця 21. Дози препаратів для лікування інфекцій в акушерстві та гінекології

Препарат

Терапевтична доза

всередину

парентерально

Амоксіциліну клавуланат

0,625 г кожні 8 год

2,4 г кожні 6-8 год в/в

Ампіцилин/сульбактам

1,5-3,0 г кожні 6 год в/в, в/м

Ванкоміцин

1,0 г кожні 12 год в/в

Тейкопланин

400 мг кожні 12 год в/в або в/м

Доксіциклін

0,1 г кожні 12 год

0,1 г кожні 12 год в/в

Іміпенем

0,5 г кожні 12 год в/в

Меропенем

0,5 г кожні 6 год в/в

Кларітроміцин

0,25 г кожні 12 год

0,5 г кожні 24 год в/в

Кліндаміцин

0,3-0,45 г кожні 8 год

0,6-1,2 г кожні 6 год в/в, в/м

Лінкоміцин

0,5 г кожні 8 год

0,6-1,2 г кожні 12 год в/в, в/м

Метронідазол

0,5 г кожні 8 год

0,5 г кожні 8 год в/в

Нетилміцин

5,0—6,0 мг/кг в 1 введення в/м, в/в

Амікацін

5,0—6,0 мг/кг в 1 введення в/м, в/в

Оксацилін

0,5 г кожні 6 год

1,0 г кожні 4—6 год в/м

Офлоксацин

0,4 г кожні 12 год

0,4 г кожні 12 год в/в

Спіраміцин

3 млн ОД кожні 8-12 год

3 млн ОД кожні 8-12 год в/в

Тикарциліну клавуланат

3,1 г кожні 4-6 год в/в

Цефазолін

1,0-2,0 г кожні 8 год в/м

Цефепім

1,0—2,0 г кожні 12 год в/в, в/м

Цефоперазон

2,0 г кожні 12 год в/в, в/м

Цефоперазон/сульбактам

2,0-4,0 г кожні 12 год в/м, в/в

Цефотаксим

2,0 г кожні 8-12 год в/в, в/м

Цефтріаксон

2,0 г кожні 24 год в/в, в/м

Цефуроксим

1,5 г кожні 8 год в/в, в/м

Ципрофлоксацин

0,5 г кожні 12 год

0,4 г кожні 12 год в/в

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші