Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Література arrow Українські та зарубіжні письменники
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ІВАН ДРАЧ (нар. 1936)

П'ять літ минало майбутньому поетові в перший рік Вітчизняної війни, а з Перемоги радів на дев'ятому – народився Іван Федорович 17 жовтня 1936 р. в с. Теліжинці на Київщині.

Після війни біографія І. Драча складалася у прискореному темпі: за десятиліття – до військової служби (1955-1958) – він здобув середню освіту, викладав російську мову та літературу в сільській семирічці. Після армії навчався в Київському університеті (завершував навчання заочно, бувши співробітником "Літературної газети"), закінчив Вищі кіносценарні курси в Москві (1964), працював у сценарному відділі Київської кіностудії ім. О. П. Довженка, редакції журналу "Вітчизна", у Спілці письменників України.

Чимало списів ламалося навколо поеми "Ніж у сонці" (1961), якою молодий поет дебютував в "Літературній газеті" ще до виходу першої збірки – "Соняшник".

Нечасто перші книжки молодих літераторів стають таким помітним явищем, як "Соняшник". Ця збірочка, що містила сорок умовних балад, етюдів та інших віршованих або й не зовсім віршованих творів із примхливими образними асоціаціями, малозрозумілими для багатьох тодішніх читачів, і через двадцять років згадувалась як далеко не традиційна, задерикувата, гостро сучасна.

Драча в усіх його книжках не сплутаєш ні з ким. Але він, разом із тим, ніби кожного разу починається заново, ніби йде за власним закликом, проголошеним у другій збірці, "Протуберанці серця" (1965): "Народжуйте себе".

1972 р. вийшла збірка І. Драча "До джерел". До вибраних творів він додав чимало нового, завершив її перекладами з поетів республіканських радянських літератур та літератур зарубіжних.

Та й збірка "Корінь і крона", яка вийшла у 1974 році, почалася вже тут, у роздумах над підсумком першого десятиліття в поезії. Ця книга складена з двох розділів – "Подих доби" та "Подорожник". За неї в 1976 р. І. Драч удостоєний Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка.

У поета є наскрізна внутрішня тема, яка пронизує і з'єднує все, створене ним, – оте горіння, палання у спразі людяності та краси, і змоги, що про нього вже сказано ще в першій серйозній роботі про творчість І. Драча – передмові Л. Новиченка до "Соняшника". Звучить ця тема й у гостро драматичній тональності (назвемо, крім поем "Ніж у сонці" та "Смерть Шевченка", драматичні поеми "Дума про Вчителя" й "Зоря і смерть Пабло Неруди"), і в мажорно-вибуховій, як у вірші "Небо моїх надій", що відкриває і першу збірку, і збірку вибраного "Сонце і слово" (1978).

Чергову книгу російською мовою "Зеленые врата" (Μ., 1980) в 1983 році було відзначено Державною премією СРСР. "Зелена брама" у вірші, який дав назву книзі, – це умовний образ входу в життя і виходу, початок і кінець.

Інший бік поезії Драча – українська історія та культура, її подвижники ("Василеві Симоненкові", "Балада про Кармалюка", "Іван Франко в революційному Києві 1905", "Оскарження Івана Гонти", "Мовчання Стефаника", "Реквієм Павлові Тичині"), Значного резонансу набули драматичні поеми "Дума про Вчителя", "Соловейко-Сольвейг" і "Зоря і смерть Пабло Неруди".

І. Драч працює в багатьох напрямах. Він видає кіноповісті "Криниця для спраглих" та "Іду до тебе" (1970), можна додати до них і поему для кіно "Київський оберіг" та кіноповість "Київська фантазія на тему дикої троянди- шипшини" (обидва твори – у збірці "Київський оберіг", 1983). За кіносценаріями І. Драча були зняті художні фільми "Криниця для спраглих", "Камінний хрест", "Іду до тебе", "Пропала грамота", "Зона". Також І. Драч активно виступає в галузі літературно-мистецької критики, є знаним дослідником біографій українських митців: "Іду до тебе" – про Лесю Українку; "Київська фантазія" – про М. Лисенка; "Григорій Сковорода".

Творчість І. Драча набула широкої популярності й у нашій країні, і за кордоном. Його поезії відомі в перекладах російською (кілька окремих видань), білоруською, азербайджанською, латиською, молдавською, польською, чеською, німецькою та іншими мовами, і кількість перекладних видань зростає.

Нині Іван Драч – ще й відомий політик, депутат Верховної Ради кількох скликань, голова Державного комітету з питань інформаційної політики, один з організаторів Народного Руху України.

Поза політикою Іван Федорович захоплюється японською культурою, любить подорожувати Україною та світом. Гуляти полюбляє Андріївським узвозом, а відпочивати – удома в Кончі-Озерній. Його сусіди – Павло За- гребельний, Дмитро Павличко, Микола Жулинський, Юлія Тимошенко.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси