Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Література arrow Українські та зарубіжні письменники
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ТАМАРА КОЛОМІЄЦЬ (нар. 1935)

Тамара Опанасівна Коломієць народилася в місті Корсунь-Шевченківський на Черкащині. Мати багато працювала, тому вихованням дівчинки займалася бабуся. Тамара виросла "у пелені бабусі Ганни", яка була в міру релігійною, керувалася здоровим глуздом і прислухалася до народної мудрості. Ці риси характеру вона передала внучці. Неписьменна баба Ганна знала напам'ять майже весь "Кобзар" і часто його цитувала.

Мама дівчинки працювала лікарем, але Тамарі ця професія була не зовсім зрозуміла: лікарня, амбулаторія, виклик, знову лікарня. Дідуся і татка, на жаль, уже в ранньому дитинстві у дівчинки не було: дідуся забрала громадянська, а татка – Друга світова війна. Але був ще маленький братик, якому доводилося власноручно майструвати вітрячки, літачки та кораблики.

Тамара Опанасівна належить до покоління, дитинство якого було перерване війною. Ще до війни дівчинка вміла читати. А потім усі підручники замінив "Кобзар" та бабусині козацькі й чумацькі сумовиті пісні, казки, загадки, лічилки, яких вона знала безліч. У дитинстві дівчинка надавала перевагу хлопчачій компанії і гралася виключно з хлопчаками. У шкільні роки мріяла стати лікарем, бо дитяче серце ще довго залишалося чутливим до ран війни. Якщо у школі задавали писати твір на вільну тему, то Тамарі легше було висловлюватись у віршованій формі. А коли в пам'яті народжувався якийсь рядок, то він, як правило, мав бути останнім і на нього "треба було вийти".

Перша збірка лірики Тамари Коломієць – "Проліски" (1956) – з'явилася друком, коли авторка – студентка факультету журналістики Київського університету – мала 21 рік. Тоді ж молоду поетесу прийняли до Спілки письменників. На початку творчого шляху її помітив і благословив напутнім словом М. Рильський. Першим редактором був М. Стельмах. Із більшими чи меншими перервами звідтоді вийшло 10 книжок лірики, зокрема "Осіння борозна" (1981), "Багаття на межі" (1984) та "Дорога в листопад" (1990).

А потім – 15 років – не мовчання поетеси, а невидавання її книжок. Були лише добірки в періодиці – газетах "Вечірній Київ", "Хрещатик", "Я, ти, ми", "Вісті", в журналі "Вітчизна"...

Нині поетеса скерувала свої зусилля в інше русло – у дитячу літературу. Питання рідної мови, святинь та ідеалів, такі актуальні сьогодні, старшим людям освоювати важко, а ще важче – міняти їх. Тому працювати треба з найменшими, вважає Тамара Опанасівна. Тож вона активно пише та співпрацює з різними видавництвами. У її творчому доробку – понад 30 збірок оригінальних казок, віршів, небилиць, лічилок, смішинок, загадок. Найвідоміші її книги: "Починаються дива", "Жмурки", "Пісенька про гнома", "Пісня джерельця", "Дощик-накрапайчик".

Тамара Опанасівна доволі активно якийсь час співпрацювала з популярним журналом "Пізнайко". Нещодавно "Веселка" перевидала її "Веселе місто Алфавіт". У Тамари Коломіець, за книжками якої виросло не одне покоління, – уже своя абеткова бібліотечка: вона має 6 абеток для 6 онуків.

Тамара Коломієць – щаслива мати і бабуся. Вона має двох дочок (Оксану й Мар'яну) і шестеро онуків. Стежками матері пішла донька – талановита поетеса Мар'яна Рочинь, а брат – Петро Коломієць – відомий сьогодні письменник, журналіст, автор багатьох історико-пригодницьких повістей.

ЛІДІЯ КОМПАНІЄЦЬ (1914-2004)

Народилася Лідія Олександрівна Компанієць у селі Новогригоровці Запорізької області. Коли Лідія Олександрівна згадує своє дитинство, то в уяві постає причепурена бабусина хата, у якій долівка встелена пахучою травою, а на покуті – Шевченків портрет у барвистому рушникові...

Потім сім'я переїхала на маленьку станцію Світлодолинську Придніпровської залізниці, де батько працював залізничником. А ще через кілька років оселилися в селі Астраханці коло Мелітополя. Тут маленька Ліда з братами пішла вчитися.

Ще в школі почала писати вірші, які друкувалися в шкільній стінгазеті та в домашньому рукописному журналі "Колючка", що його видавали двоє старших братів. Згодом сім'я переїжджає в Ленінградську область, і Ліда навчається в Ленінградському технікумі культосвітньої роботи на бібліотечному відділі. Але її вабила робота в газеті. Отож, скінчивши технікум, ше зовсім молоденькою дівчиною, пішла працювати до піонерської газети. Був при газеті й літературний гурток, яким керував поет Ілля Садоф'єв.

З Ленінграда вона згодом повернулася на Україну до Нікополя. Нова газета, нові люди.

Через два роки почалася війна. З маленьким сином Лідія виїхала у вугільне місто Караганду. Після Караганди – місто Грозний. І тут вона працювала в газеті. У 1944 виїхала до Києва і стала працювати в газеті "Київська правда" а згодом – в "Радянській Україні".

У 1952 році вийшла збірка віршів для дітей "У всіх у нас діла". Саме тоді її прийняли до Спілки письменників.

Про наслідки війни вона створила сценарій "Доля Марини", за яким у 1954 році був створений фільм. Згодом за її сценаріями були поставлені ще фільми "Коли співають солов'ї", "Літа дівочі" та мультфільм для дітей "Чому втекло кошеня".

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси