Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Література arrow Українські та зарубіжні письменники
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ПЕТРО ПЕРЕБИЙНІС (нар. 1937)

Петро Мойсейович Перебийніс народився 6 червня 1937 року в селі Слободі Шаргородській на Вінниччині. Батько його, Мусій Феодосійович, пішов на фронт, щоб до сина повернутися лише у спогадах. Домашньою його вчителькою була мама, Анастасія Левківна. Змалку вона зачарувала хлопчика піснями, казками і просто своєю самобутньою подільською говіркою.

Закінчив майбутній поет Шаргородський сільськогосподарський технікум і факультет журналістики Львівського університету ім. Івана Франка.

Входив поет у літературу разом зі своїми ровесниками – шістдесятниками. Щоправда, з деяким запізненням. Перша добірка віршів з'явилася в журналі "Вітчизна" 1965 року. Працював він тоді в газеті "Вінницька правда". А згодом – у тернопільській газеті "Ровесник".

Перебуваючи далеко від столичних ареалів, а отже, на периферії літературного життя, молодий поет пішов своїм шляхом. Він шукав красу в людях, природі, у звичайному земному бутті. Поета з глибинки помітили. Його поезії видрукували "Літературна газета" (тепер "Літературна Україна"), журнали "Зміна", "Дніпро". 1980 року Петро Перебийніс став редактором газети "Літературна Україна". На її сторінках одразу ж з'явилися сміливі матеріали стосовно найболючіших питань суспільного та культурного життя.

Тривалий час поет перебував на творчий роботі. 1986 року його було призначено головним редактором журналу "Київ", якому поет присвятив 15 років свого життя.

Петро Перебийніс – автор багатьох книжок поезій, серед яких "Передчуття дороги", "Гроно вогню", "третя спроба", "Присягаю Дніпром", "Дар Вітчизни", "Точний час". На слова поета композитори Олександр Білаш, Володимир Конощенко, Василь Литвин, Віктор Лузан створили цілу низку популярних пісень.

Серед захоплень поета – класична музика та авіація.

Петро Перебийніс – лауреат премій ім. М. Островського, ім. братів Лепких, ім. Володимира Свідзінського; заслужений журналіст України, голова журі щорічного Всеукраїнського літературного конкурсу школярів "Вірю в майбутнє твоє, Україно!" (з 1999).

КАТЕРИНА ПЕРЕЛІСНА (Катерина Федорівна Глянько (Попова) (1902-1995)

Народилась Катерина Федорівна 1902 року на околиці Харкова. Батько її, Федір Глянько (1879-1955), був одним з піонерів українського руху серед харківського робітництва, з 1900 р. – активним членом Української Робітничої Громади в Харкові, очолюваної Гнатом Хоткевичем. Також Федір був співзасновником Українського Робітничого Театру, а з 1917 р. – ще й членом Центральної Ради і учасником Трудового Конгресу.

Навчалась Катерина в українській гімназії ім. Б. Грінченка у Харкові. У цій гімназії викладали найкращі харківські україністи. Як пише Катерина Перелісна у своїй автобіографії, 1917 року вона "перейшла до новозаснованої української гімназії ім. Б. Грінченка, директором якої був М. А. Плевако, а заступником директора і викладачем української мови О. Н. Синівський". Учителями були О. І. Попов, М, Г. Йогансен (Майк Йогансен), поетеса Христя Алчевська. Драматичним гуртком керував молодий тоді педагог Μ. Ф. Сулима (у майбутньому – учений-мовознавець), а фахові поради давав Гнат Хоткевич. На заняттях літературного гуртка чимало уваги приділяли поглибленню знань про українську народну творчість, зокрема пісні. "Гімназія мала тяжкі умови для праці, – пише К. Перелісна, – бо зі зміною влади мінялись умови, поки нарешті її закрили. 1919 року був другий приспішений випуск, до якого попала саме моя кляса. Організувалися педагогічні курси імені Сковороди, що заповнені були головним чином колишніми учнями гімназії імені Б. Грінченка".

Після гімназії Катерина закінчила Харківський інститут народної освіти. У 1919-1931 рр. друкувалася в харківських журналах і газетах. Її псевдоніми і криптоніми – М. Донченко, М. Дичка, Л. Кіс, К. Π., П. К., О. М., Клим Пищик.

Катерина Глянько займалась письменницькою і педагогічною діяльністю, а також редагуванням українських книг. Вона є автором книг "Одарка" (1927), "Євшан-зілля" (1946), "Для малят про звірят" (1952), "Ой, хто там?" (1954), "Три правди" (1967), "Моїй матусі" (1967), "Котикова пригода" (1973), "Вірші для дітей" (1992) та інших.

У 1931 р. був репресований чоловік Катерини, який очолював Український інститут педагогіки. Сама К. Перелісна втратила роботу, у 1942 р. прибула до Львова.

Пізніше, вже із сином, від переслідувань емігрувала з родиною на Захід, жила в Німеччині, потім у м. Чикаго (США). Її батько, як учасник українського руху і діяч УАПЦ, не уникнув репресій з боку комуністів – деякий час провів у радянських тюрмах, тому врешті-решт також емігрував до Північної Америки.

У діаспорі Катерина Перелісна зберегла свій талант письменниці та продовжувала писати для книги дітей, адже переймалась тим, щоб діти української діаспори, відірвані від своєї рідної мови, вчили її та не забували.

Деякі твори Катерини Перелісної покладено на музику, зокрема Українським хором бандуристів (Hryhory Kytasty of the Ukrainian Bandurist Chorus) та композитором Володимиром Кассарабою. Чимало її' пісень друкували журнали "Малі друзі", "Веселка" та інші.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси