Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Література arrow Українські та зарубіжні письменники
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ОКСАНА СЕНАТОВИЧ (1941-1997)

Оксана Павлівна Сенатович народилася 2 січня 1941 року в Бережанах Тернопільської області, у родині сільських учителів. Писати почала ще у шкільні роки. У 1957 р. в колективному збірнику "Яблуневий цвіт" були вміщені її поезії.

У 1962 р. закінчила механіко-технологічний факультет Львівського політехнічного інституту. При інституті діяла літературна студія, яку відвідувала Оксана. Керував студією Микола Петренко, товариш Володимира Лучука. Одного разу на чергове засідання літстудійців завітав і сам В. Лучук та познайомився з цікавою дівчиною із полум'яною душею, яка згодом стала його дружиною.

Відтоді проживала у Львові. Працювала інженером на заводі, у науково-дослідному інституті легкої промисловості, була на профспілковій роботі в Будинку технічної творчості молоді та юнацтва, за що була нагороджена медаллю імені А. Макаренка. У 1993-1997 рр. – головний редактор часопису "Діти Марії".

Та найголовнішою справою у житті стала для неї художня творчість. У 1968 р. вийшла друком перша поетична книжка Оксани Сенатович – "Стебло". А потім були "Діапазон весни", "Голубий голос", "Чоловік з трояндою".

Заслужену популярність Оксана Сенатович здобула саме як дитяча письменниця. Перший її вірш для дітей "Дорога" був надрукований у "Барвінку" ще в 1969 році й відразу полюбився широкій аудиторії. Він обійшов усі збірки, читанки, перекладався різними мовами. Згодом письменниця видала поетичні збірки "Червоні лелеки", "Вісім сотень колобків", "Вчиться вересень читати", "Сніговик", "Живемо в одному домі", "Шпаки на колесах", "Соловейку, тьох-мажор!".

Член Спілки письменників України з 1976 року.

З великим зацікавленням було сприйнято її повість "Не виростуть хлопці без дощу" та чимало інших прозових творів. У 1992 р. вона стала першим лауреатом премії ім. Олени Пчілки, а 1995 – Тернопільської обласної премії імені Іванни Блажкевич.

Оксана Сенатович перекладала для дітей зі слов'янських мов. Наприклад, книжку сербського поета И. Йовановича-Змая "Малий велетень". Її власні твори теж перекладено багатьма іноземними мовами.

Двоє синів Оксани Павлівни – Тарас та Іван – нині також займаються літературною творчістю.

Померла Оксана Сенатович 31 березня 1997 року. Похована на Личаківському цвинтарі.

ВОЛОДИМИР СЕНЦОВСЬКИЙ (Володимир Іванович Ященко) (нар. 1952)

Володимир Іванович Сенцовський (Ященко) народився 22 липня 1952 року в селі Носелівка Борзнянського району Чернігівської області. 1973 року закінчив філологічний факультет Ніжинського педінституту імені М. В. Гоголя. Викладав рідне слово у сільській школі, більше 30 років працює в журналістиці. Редагував райгазету "Вісті Борзнянщини". Член Національної спілки письменників і Національної спілки журналістів України. Володимир Сенцовський – лауреат VI Загальнонаціонального конкурсу "Українська мова – мова єдина" (2005), обласної літературної премії імені Б. Грінченка. Прозаїк, поет, журналіст. Живе і працює в Борзні.

Ще в студентські роки узяв собі літературний псевдонім та твердо вирішив стати письменником. Нині вже і сам він не може пояснити, що означає оте вигадане прізвище Сенцовський, але тисячі дітлахів знають його книги

"Хлоп'ята з Тополиної вулиці" (1983), "Оленка не хоче спати" (1988), "Дивень-ранок" (1993), "Зелена неділя", "У затінку серця" та "Привези мені, тату, сонце" (1994), "Лицар і Попелюшка" (1996), "Забілина альтанка" (1997), "Борзенка" (1998), "Тихий берег, шум ласкавих хвиль" (2004), "Несуть лелеки у дзьобах веселку", "Дванадцять місяців" (2005), "... І мої у синій маєчці літа" (2007), "Повість про велике кохання, яку я ще напишу..."(2008), "Народження Ікара" (2009), "Грицики" (2011) та багато інших. Дитячі оповідання, вірші, смішинки В. Сенцовського друкували і друкують у дитячих читанках і хрестоматіях, у журналах "Барвінок", "Малятко", "Перець", вони звучать у дитячих передачах по радіо.

Вагому оцінку його творчості дали відомі письменники. Скажімо, Євген Гуцало у листі до автора писав: "У "Дивень-раику" прості й милі дитячі речі, світлі, по-доброму наївні, тобто близькі безхмарній юній психіці, яка ще чарується поезією світу". А Віктор Кава, теж дитячий письменник, зазначив: "Коли я прочитав його збірку "Привези мені, тату, сонце", то мовби мурашки забігали по моєму тілуось вона, поезія в прозі, ось нащадок великого Степана Васильченко...". З виходом "Зеленої неділі" молодшого колегу привітав Микола Вінграновський.

Оповідання Володимира Сенцовського легкі, щирі, веселі. Ніби вихоплені з дитинства самого автора, що пройшло в невеликому селі Носелівка, серед неповторної природи. Просто він сповідує одну незаперечну істину – для дітей треба писати так само, як для дорослих, тільки краще.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси