Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Література arrow Українські та зарубіжні письменники
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

НУЗЕТ УМЕРОВ (нар. 1931)

Нузет Абібуллайович Умеров – один з найцікавіших сучасних кримськотатарських письменників. Народився він 13 листопада 1931 р. в м. Сімферополі.

"Після закінчення школи мені довелося попрацювати токарем, слюсарем, шахтарем, – згадує Нузет Абібуллайович у передмові до книжки "Я вас люблю". – Але з дитинства я писав вірші. "На письменників" вчили в Літературному інституті імені М. Горького. І я дуже хотів потрапити туди на навчання. Хоча конкурс був понад дві тисячі чоловік на одне місце, але я ризикнув і відправив свої дитячі вірші. їх прочитав Корній Іванович Чуковський (а це був живий класик дитячої літератури!) і написав зверху: "Хлопець він веселий, толк з нього буде. Який є, таким і беріть!". І мене прийняли, незважаючи на трійки".

Після закінчення Літературного інституту ім. М. Горького йому довірили посаду завідувача відділу художнього перекладу у видавництві "Жазуши" ("Письменник") в Алма-Аті. Згодом – головного редактора Державного комітету Казахської РСР з друку. У 1970 році переїхав у Ташкент, де працював у Союзі письменників Узбекистану, заступником головного режисера Академічного Великого театру ім. Алішер Навої.

Багато років працював на видавничій та журналістській ниві, зокрема головним редактором найстарішої кримськотатарської газети, яка спочатку видавалася в Ташкенті, а з 1992 року, після переїзду до Сімферополя, почала виходити під назвою "Яни дюнья" ("Новий світ"),

Нузет Умеров – заслужений журналіст України, член Національної спілки письменників України. Він – автор понад 50 книг віршів та прози для дорослих і дітей. Його книги виходили в Ташкенті, Москві, Києві, Сімферополі. З-поміж них "Батьківщина", "Золота осінь", "Ведмідь-гора", "Мій друг Руслан" й упорядкована ним книга "Кримськотатарські народні казки та легенди" побачили світ українською мовою.

Один з ініціаторів створення журналу для дітей "ЙылдызчыкъЗірочка" (українською та кримськотатарською мовами), дитячої газети "Балалар дюньясыСвіт дитинства". Автор понад двадцяти книг. Відомий як перекладач з казахської, узбекської, татарської та інших мов. Брав участь у створенні першого післявоєнного кримськотатарського букваря "Еліфбе".

Член Національного Союзу писателей України, академік Кримскої Літературної Академії, заслужений журналіст України.

Його перу належать збірки: "Казка про біле золото", "Алтын урлукъ (Золоте зернятко)", "Амет ве кирамет (Амет і черепиця)", "Аюдагь (Ведмідь-гора)", "Дзвінке дитинство", "Моя Батьківщина", "Подарунок малюкам", "Хочу бути героєм", "Шахтарська каска", "Шахтарське містечко" та ін.

ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ (Осип Домінік Йорданський де Федькович) (1834-1888)

Юрій Федькович (повне ім'я і прізвище – Осип Домінік Гординський де Федькович; ім'я Юрій письменник прибрав у зрілому віці) народився 8 серпня 1834 р. в с. Сторонець-Путилів (тепер смт Путила Чернівецької обл.). Батько його – спольшений шляхтич – займав на час народження сина та пізніше незначні урядові посади. Мати походила з сім'ї українського священика, проте в побуті дотримувалася селянських звичаїв – цю рису перейняв від неї й майбутній письменник.

У 1846-1848 рр. Федькович навчається у нижній реальній школі у Чернівцях. Ґрунтовне і доповнене згодом знання мови, яке виніс Федькович зі школи, стало передумовою його німецькомовної творчості, що розпочалась у роки заробітчанських мандрів юнака по Північній Молдавії та Румунії.

Першими друкованими творами Федьковича були німецька балада та романтичне оповідання "Der Renegat" (1859, сліди балади, опублікованої окремо, загублено).

Творчість німецькою мовою письменник не припиняв до кінця життя, видавши дві збірки поезій ("Gedichte", 1865; "Am Tscheremusch. Gedichte eines Uzulen", 1882) та надрукувавши ряд віршів у часописах. Кілька творів, в тому числі німецький переклад трагедії "Довбуш", лишилися в рукописах. У німецькомовній творчості Федькович розробляє переважно ті ж проблеми, розгортає ті ж мотиви, що й у творчості українською мовою; нерідко твір німецькою мовою є перекладом або переспівом його українського твору або навпаки. Поетичні писання Федьковича німецькою мовою здобули схвальні відгуки І. Франка, О. Маковея, чеського літературознавця К. Кадлеца. Вихід збірки "Аш Tscheremusch" вітала у 1883 р. віденська газета "Neue freie Presse". Нарис про Федьковича подала "Історія німецько-австрійської літератури".

З листопада 1852 р. до лютого 1863 р. Федькович перебуває на службі у цісарській армії. Представники молодої західноукраїнської інтелігенції заохотили офіцера австрійської армії почати писати також рідною мовою. Перші українські вірші Федьковича були опубліковані у брошурі А. Кобилянського "Slovo na slovo do redaktora "Slova" (1861) і захоплено сприйняті читачами.

1862 р. у Львові була видана збірка "Поезії Іосифа Федьковича". Вона складалася з двох розділів. У першому – "Думи і співанки" – вмішено 48 ліричних віршів різної тематики. 10 творів із більш відчутним розповідним сюжетом виділені в розділ "Балади і оповідання", серед них своєрідний цикл – балади "Довбуш", "Юрій Гінда", "Киртчалі".

Ще перебуваючи в армії, Федькович зближується з рядовими жовнірами, співає з ними народних пісень і сам виступає в ролі складача "співанок". З цими напівфольклорними, напівлітературними творами пов'язаний його перший український вірш "Нічліг" ("Звізди по небеснім граді"), складений, ймовірно, в травні 1859 р. під час походу полку в Італію. Фольклорні зацікавлення Федькович проніс крізь усе життя, ставши великим знавцем, збирачем і популяризатором як поетичних (пісні, коломийки), так і прозових (казки, анекдоти, приповідки) творів. У рукописах письменника залишилась фольклорна збірка "Найкращі співанки руського народу на Буковині" (частина опублікована пізніше), серед записів якої в окремий розділ виділені "Співанки Федьковича" – самостійні твори поета на фольклорні мотиви. Фольклористична й етнографічна діяльність Федьковича знайшла поцінування в тому, що письменника було обрано членом Південно-Західного відділу Російського географічного товариства (1873).

У 1863 р. у львівському тижневику "Вечорниці" (ідея його заснування належала Федьковичу) вміщено перші його українські оповідання – "Люба – згуба", "Серце не навчити", "Штефан Славич". Останнє з них уже написано після звільнення з армійської служби.

За винятком нетривалого перебування у Львові, Федькович з 1863 до 1876 р. жив переважно у Сторонці-Путилові, був кілька років шкільним інспектором Вижницького округу. Він виношує плани викладання у школах народною мовою, видає "Співаних для господарських діточок" (1869), де вміщує чимало своїх творів для дітей, складає "Буквар" (не надрукований). Як педагог Федькович обстоював зв'язок школи з життям, господарською діяльністю, критикував засилля церковної схоластики.

У 1860-х рр. Федькович активно виступає на сторінках галицької преси з художніми творами (вірші, поеми, оповідання, а далі й драми), робить спроби розширення їх тематики, розбудови поетики, що, проте, не завжди знаходило співчутливу підтримку.

1876 р. Ю. Федькович завершує поетичний цикл "Дикі думи", що являє собою своєрідний підсумковий огляд художніх ідей і мотивів його поезії.

Значні увагу у своїй творчості, починаючи з 1865 р., Федькович приділяв драматургії. Драматичний рід літератури письменник вважав найголовнішим. Першим драматичним твором Федьковича був жарт на одну дію "Так вам треба!". Пізніше (1884) Федькович розширив п'єсу до трьох дій, назвавши її "Сватання на гостинці".

У так званий львівський період діяльності Федькович створив низку перекладів та переробок п'єс іноземних авторів. Одним з перших серед українських письменників Федькович звернувся до спадщини Шекспіра, травестувавши його комедію "Приборкання непокірної" у "фрашку" "Як козам роги виправляють" (1872), а також переклавши трагедії "Макбет" та "Гамлет".

За відомостями біографів, Федькович, крім перекладу "Мазепи", написав оригінальний драматичний твір під такою ж назвою (досі не відомий), а також виношував плани написати трагедії "Гонта" та "Кара Діорді" (Кара Дьордій, або Карагеоргій – діяч сербського національно-визвольного руху). Проте письменникові не пощастило повністю реалізувати свої творчі задуми.

У Чернівцях, куди після смерті батька переїхав жити Федькович, поглиблюється усамітненість письменника. Він відходить від будь-якої літературної праці, дає волю давньому зацікавленню астрологією. У 1884 р. буковинська інтелігенція робить спроби навернути письменника до літературного та громадського життя. З січня 1885 р. Федькович як редактор підписує новостворену газету "Буковина", де друкує кілька нових своїх творів. Наступного року місцева громадськість відзначила 25-річний ювілей літературної діяльності Федьковича, що стало певним заохоченням його до подальшої праці.

Помер письменник 11 січня 1888 р.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси