Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Література arrow Українські та зарубіжні письменники
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ФЕРЕНЦ ΜΟΡΑ (1879-1934)

Ференц Мора – угорський романіст, журналіст і фахівець з музейної справи. Вважається одним з найбільших угорських письменників.

Ференц Мора народився в бідній сім'ї (його батько Мартон Мора був кравцем, мати Анна Юхас – пекарем), з дитинства проявив неабиякі інтелектуальні здібності. Шкільну освіту отримав з труднощами через фінансове становище родини.

Вступив до Будапештського університету, де здобув освіту з географії та історії. Після цього протягом року працював учителем у м. Фельшельове, округ Ваш. Після цього почав писати книги, основною аудиторією яких були діти та юнацтво.

Автор роману про село перед загрозою фашизму "Пісня про пшеничні поля" (1927), історичного роману з часів римського імператора Діоклетіана "Золотий саркофаг" (1932), а також збірок оповідань і казок, серед яких – "Лис-хитрун" (1913), "Чарівний кожушок" (1918), "У далекому царстві" (1925), віршів.

З 1904 г., паралельно з письменництвом, працював у комбінованій бібліотеці-музеї м. Сегеда та округа Чонград. У 1917 г. був призначений директором цієї бібліотеки-музею й обіймав цю посаду до 1934 г. Нині музей носить його ім'я.

ВОЖЕНА НЕМЦОВА (1820-1862)

Кожен відвідувач Чеської Республіки обов'язково помітить на одній із найбільш ходових чеських банкнот вартістю 500 крон портрет прекрасної дами. Це прекрасне й водночас одухотворене обличчя належить Вожені Нємцовій, чеській письменниці першої половини XIX століття, яка ще за життя стала легендою, і слава якої не згасла навіть через 140 років із дня її смерті.

Одна з перших чеських жінок-письменниць, авторка багатьох оповідань, етнографічних статей і роману "Бабуся", що дотепер входить до переліку кращих літературних творів, написаних чеською мовою, добре відома чеським читачам усіх віків і поколінь. Наймолодші читачі, або найчастіше слухачі, знають чарівні народні казки, які Вожена Немцова з великою любов'ю збирала і записувала. Дівчатка-підлітки читають її розповіді про героїнь, які мріють про кохання, а буквально всі верстви чеського народу знають і люблять її шедевр – роман "Бабуся".

За сюжетами творів Нємцової дотепер знімають фільми, кращі чеські поети, у тому числі й лауреат Нобелівської премії Ярослав Сейферт, або Франтішек Галас, присвятили їй навіть цілі збірки своїх віршів. Художні описи її життя вже майже неможливо полічити. Ким же, власне, була ця таємнича прекрасна дама – Вожена Немцова?

Уже саме походження Божени Нємцової пов'язане з багатьма загадками і таємницями. Барбора Панклова – таким було ім'я та дівоче прізвище письменниці – народилася у Відні в лютому 1820 року. Історики, журналісти, а також шукачі сенсацій дотепер не можуть встановити, хто були її справжні батьки. З'явилися навіть припущення, що Барбора Панклова – це незаконнонароджена дочка герцогині Заганьської та відомого австрійського політика князя Меттерніха. Доказів, звичайно, жодних немає, але залишається фактом, що герцогиня Заганьська забезпечила Барборі виховання у своєму маєтку Ратиборжиці на північному сході Чехії. Майбутню письменницю формально виховувала подружня пара – панський кучер, австрієць Йоганн Панкл і чеська служниця Терезія Новотна.

У Ратиборжицях Барбора Панклова провела ідилічне і щасливе дитинство, яке вона потім описала у своєму найвідомішому романі "Бабуся". Головна героїня роману, бабуся письменниці з боку матері Магдалина Новотна, проста швачка, справді існувала та справила на талановиту і вразливу дівчинку вирішальний вплив.

"Чимало років пройшло відтоді, як я востаннє дивилася на це миле, лагідне обличчя, цілувала її бліді зморшкуваті щоки, дивилася в її сині очі, що випромінювали стільки добра і любові; чимало років тому мене востаннє благословляли її старі руки! Немає на землі доброї бабусі! Давно лежить вона в холодній могилі!

Але для мене вона не вмерла! Образ її закарбувався в моїй душі з усією своєю яскравістю, і поки жива буде моя душа, вона буде в ній жити! Якби я володіла пензлем художника, я оспівала би твою славу, дорога бабусю, по- іншому; але цей начерк, написаний пером... не знаю, наскільки і кому він сподобається!

Але, як ти завжди казала: "Усім не догодиш". Досить, якщо найдеться трохи читачів, що будуть читати про тебе з такою же радістю, з якою я про тебе пишу".

Існують свідчення, що її мати ставилася до неї швидше як мачуха. Можливо, тому, що Тереза і Йозеф Панкли зовсім не були її справжніми батьками, а лише прийомними. Тому невідома і справжня дата народження письменниці. Офіційно це 4 лютого 1820 року, але Вожена Немцова іноді вказувала свій вік на два, а то і три роки більший.

Наступна легенда з життя письменниці – це історія її заручин. Талановита студентка вже у віці сімнадцяти років була заручена з Йосипом Немцом, чиновником фінансового керування, який був удвічі старшим за свою1 наречену. Дотепер розповідають, як поважний чиновник Нємець прийшов свататися до Панклової та застав свою наречену за грою в ляльки.

Йосип Нємець був чуйною людиною і ширим патріотом, але саме через це його не любила австрійська влада. Його постійно відправляли у відрядження в різні чеські міста, тому він не міг постійно жити зі своєю родиною. У Празі розпочалася літературна діяльність його дружини.

1844 року Вожена Немцова надрукувала у журналі свої перші прозові твори – записи чеських народних казок (до цього часу вона пробувала писати вірші). Це були не просто перекази казок. Народна казка слугувала лише за канву, на якій письменниця вміло вишивала свої візерунки. За три роки вона видала сім збірок "Народних казок та переказів".

Через свою політичну діяльність чоловік Нємцової пішов у відставку з жалюгідною пенсією. Вожена Немцова залишилася у Празі сама з чотирма дітьми. Почався найважчий і найсмутніший період її життя, коли вона та її' діти зазнали чимало страждань та голоду, внаслідок чого її старший син Гіней у віці п'ятнадцяти років помер. Саме в цей період Немцова написала свій роман "Бабуся", – щоб хоч на короткий час забути повсякденні турботи і повернутися у спогадах у своє щасливе дитинство. Її роман настільки сповнений поезії та доброти, що він дотепер хвилює читачів будь-якого віку.

Забезпечувати родину і трьох дітей Вожені Нємцовій довелося з доходів за літературну роботу. За півроку до своєї смерті Вожена Немцова переселяється з Праги в місто Літомишл, де пообіцяли видати її твір. Але на початку листопада 1861 року Вожена Немцова одержала від видавця листа зі звісткою, що видавництво не має наміру довше чекати рукопис і що в Літомишлі

їй більше робити немає чого. Ні чоловік, ні друзі не знали, що Божена Немцова залишилася без коштів, а просити про допомогу вона не хотіла. У цей час вона була уже важко хвора, і сили її залишали. Наприкінці листопаду Божена Немцова повертається в Прагу. Своє останнє Різдво вона провела з дітьми. 20 січня 1862 року Божена Немцова одержала авторські примірники першої частини свого роману "Бабуся" і не могла втримати сліз. Книжку було надруковано на найдешевшому папері з величезною кількістю помилок. Божена Немцова померла в січні 1862 року від матеріальних нестатків, однак вона ще встигла стати свідком свого літературного успіху. Успіху, що триває до наших днів.

150 років промайнуло відтоді, як уперше з'явилося видання книги Божени Нємцової "Бабуся". З того часу цей твір, що став класикою чеської літератури, видавався 350 разів. Популярність йому забезпечило не лише ім'я відомої письменниці, а і його історична та етнографічна цінність. У проведеному нещодавно анкетуванні щодо найпопулярніших у Чехії книг "Бабуся" посіла п'яте місце, поступившись лише "Гаррі Поттеру" Джоан Роулінг, "Владареві кілець" Джона Толкіна, Біблії та "Сатурніну" Зденека І ротки.

Однак сама Немцова головним своїм твором вважала роман "Гірське село" (1856), у який вона вклала увесь свій життєвий досвід, усі знання про народ, особливо про словаків.

У повісті "У замку та на підзамчі" (1856) письменниця зуміла показати контраст між умовами життя бідних і багатих, засудила пиху та егоїзм "панів". Але, як і в "Гірському селі", у творі домінує віра авторки в добру сутність людини та в можливість мирного вирішення суспільних конфліктів.

Цією ж вірою пронизано й інші оповідання Нємцової, де центральною постаттю зазвичай є "хороша людина": "Бідні люди" (1856), "Добра людина" (1858), "Хатина біля підніжжя гори" (1858), "Пан учитель" (1859).

Немцова цікавилася українською культурою, зокрема народною прозою. У нарисі "Картини зі словацького життя "(1859) вона описала українські обряди – сватання та весілля. Елементи українського фольклору є у збірці "Словацькі казки та оповіді" (1851-1858).

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси