Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Питання оцінки впливу на навколишнє середовище
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

СПОСТЕРЕЖЕННЯ І КОНТРОЛЬ ЗА СТАНОМ ДОВКІЛЛЯ

Основи моніторингу довкілля в ЄС

Вжиття обґрунтованих природоохоронних заходів, забезпечення екологічної безпеки та їх ефективної реалізації неможливе без впровадження такого єдиного інструмента отримання об'єктивної інформації про стан довкілля, як система моніторингу довкілля. З терміном "моніторинг" пов'язують: періодичний моніторинг з метою побудови рядів спостережень для оцінки динаміки і прогнозу стану довкілля; моніторинг середовища проживання - для оцінки і прогнозу стану здоров'я міського населення; оперативний моніторинг природного середовища (контроль автоматичними засобами типу "хімічний сторож", "чорна скринька" і контроль супутніх еколого- криміналістичних служб). Основне значення англомовного терміну monitoring - контроль - проведення спостережень (вимірювань) над конкретним параметром на закріпленій мережі точок (маршрутів) з метою перевірки відповідності параметрів системи встановленим вимогам (нормативам). Стосовно оцінки стану природних і техногенних систем власне контроль зводиться до проведення спостережень за заданою програмою з метою перевірки відповідності параметрів системи встановленим вимогам (нормативам). Тоді екологічний моніторинг є окремий випадок контролю, який проводиться із заданою періодичністю з метою аналізу і прогнозування змін в екосистемі, що вивчається. Статичність контролю і динамічність екологічного моніторингу лише зовнішні характеристики. Насправді в обох випадках йдеться про спеціальні інформаційні технології. Основними структурними елементами таких технологій є: система представницьких точок

спостереження; система необхідних і достатніх індикаторів; система датчиків, що забезпечують задану індикацію; мережі знімання і передачі сигналів; периферійні блоки обробки й архівування даних; центральний блок обробки і відображення інформації; геоінформаційна й експертна системи.

Регламентом ЄС № 1210/90 було засновано Європейську агенцію з охорони навколишнього середовища (ЄАНС), а також Європейську мережу спостереження й інформації про стан навколишнього середовища (EIONET). Головне завдання ЄАНС - збір, аналіз і надання об'єктивної, надійної й порівняльної інформації, використання якої дає змогу країнам-членам ЄС і широкій громадськості вживати адекватних заходів щодо охорони довкілля, оцінювати ефективність реалізованої політики І потребу її подальшого доопрацювання і корегування. В основу діяльності ЄАНС покладено ланцюг MDIAR, ланки якого включають такі етапи: моніторинг - дані - інформація - оцінка - звітність. Основою звітності є система DPSIR і, відповідно, інформація й показники про рушійні (Driving) сили, що призводять до тиску (Pressue) на довкілля, який впливає на його стан (State) і потенційно спричиняє вплив (Impact). Реагування (Responses) може включати заходи і програми щодо зменшення тиску (впливу). Розроблені за таким підходом індикатори мають просту типологію: А - описові, В - прогресу, С - ефективності та D - загального добробуту. Складовими мережі EIONET є системи EuroAirNet, Euro Water Net та Euro Soil Net, які мають комп'ютерні інформаційні бази даних, відповідно AIRBASE, WATERBASE, SOILBASE із єдиним форматом передачі й обміну інформацією. Системи Euro Air Net і Euro Water Net найрозвинутіші, а ситуація із моніторингом ґрунтів інша, оскільки йому приділяли найменшу увагу. Тому було створено Європейський тематичний центр з туристичного (terrestrial - земний, приземний, континентальний) довкілля (ЕТС-ТЕ), об'єднав вивчення ґрунтів з іншими земельними проблемами на основі базового набору індикаторів Із сталого землекористування, охорони земель та інтегрованої оцінки прибережних територій. Зазначена Інформація нагромаджується в багатоцільовій Європейській інформаційній системі з наземного навколишнього середовища TERRIS, де SOILBASE - інтегрована частина.

Нині в ЄС контролюють усі традиційні викиди в атмосферне повітря забруднювальних речовин: діоксидів сірки й вуглецю, оксиду азоту, аміаку, неметанових летких органічних сполук, важких металів (кадмію, свинцю, ртуті), а також арсену, хрому, міді, нікелю, селену й цинку, озону, речовин у вигляді суспендованих твердих частинок пилу, бензолу, поліциклічних ароматичних вуглеводнів, стійких органічних забруднювачів). Основні зусилля країн спрямовано на запобігання забрудненню в самому джерелі забруднення. Нормативи якості повітря розробляють так, що їх дотримання можливе тільки в разі застосування найкращих із наявних технологій. Мета європейської системи моніторингу якості повітря - створення мережі спостережень із достатнім просторовим покриттям, репрезентативністю та якістю, щоб оперативно отримувати базові дані із затримкою в часі не довше ніж шість місяців та виконувати інформаційні вимоги ЄАНС. Інформація надається у такому вигляді, щоб її можна було використати для реалізації єдиного підходу до визначення викидів у повітря: створення єдиної бази питомих викидів для їх інвентаризації; порівняння якості повітря в усій Європі; оцінювання експозиції європейського населення, матеріалів і екосистем; оцінювання впливу викидів на здоров'я; оцінювання шкоди для матеріалів і рослинності; оцінювання зв'язку емісії й експозиції; підтримки розвитку економічно ефективних стратегій зменшення шкоди; підтримки законодавства (щодо директив якості повітря); перевірки ефективності попередньої політики та прогнозування. Мережа Euro Air Net має надавати репрезентативну картину про якість повітря в Європі. Тут репрезентативність розуміють у термінах ефектів забруднення як функції впливу діяльності людини, об'єктів і екосистем на забруднення повітря з урахуванням таких критеріїв: просторового розподілу населення, об'єктів і екосистем; діапазону експозиційного впливу в просторі й часі (від низької експозиції до найвищої). Внаслідок відмінності рівнів економічного й технічного розвитку та джерел забруднення повітря, якість повітря різниться у великих регіонах країн. В регіонах міста також мають різні рівні забруднення повітря внаслідок відмінностей в умовах розсіювання, у складі джерел, розмірів території. Усі великі міста (з населенням понад 0,5 млн. чол.) І столиці країн зазвичай відбирають для моніторингу Euro Air Net. З менших міст вибирають як мінімум 25% міст із населенням 0,25-0,5 млн. чол. (середніх) І 10% міст із населенням 0,05-0,25 млн. чол. (малих). Із кожного діапазону міст за населеністю вибирають міста з низьким, середнім і високим рівнем індустріалізації. У сільських регіонах (зонах навколо міст із населенням понад 0,05 млн. жителів) найбільшу увагу Приділяють моніторингу повітря щодо впливу на здоров'я вторинних забруднювачів (озон, мілкодисперсні частинки тощо). Кожна країна має оцінювати потребу в охопленні моніторингом сільських регіонів, виходячи з таких показників: кількості регіонів з густотою населення понад певну межу (на розсуд країн); площі репрезентативності розміщених у цих регіонах моніторингових станцій, визначеної з урахуванням просторової мінливості досліджуваних забруднювачів повітря. При цьому 50% сільського населення має бути охоплене моніторингом. Оцінка розміщення ділянок контролю має бути репрезентативною з погляду застосування місцевих технологій будівництва й матеріалів. У сільській місцевості відібрані регіони мають бути репрезентативними за діапазоном кліматичних умов у країні. Не менше ніж у 10% великих міст і 5% сільських регіонів мають бути станції оцінки впливу забруднення на матеріали. У містах рекомендовано вибирати три ділянки:

  • 1) з найвищим рівнем фону в місті, зазвичай біля центру;
  • 2) з усередненим для міста рівнем; 3) у гарячих точках руху транспорту. В індустріальних регіонах обирають дві ділянки - з високим і середнім рівнем забруднення. У сільських регіонах достатньо, щоб було представлено різні кліматичні умови всередині країни (одна ділянка на кожну кліматичну зону).

У ЄС станції моніторингу класифікують за такими критеріями: типами станції (транспортний або трафіковий, індустріальний і фоновий); типами зони (міський, приміський і сільський); характеристикою зони (житлова, комерційна, індустріальна, сільськогосподарська, природна та їх комбінації, наприклад: житлово- комерційна, комерційно-індивідуальна, індивідуально-житлова, житлово-комерційно-індивідуальна, сільскогосподарсько-природна). Моніторингова станція має надавати інформацію про якість повітря, репрезентативну для певної площі навколо неї. Для використання в Euro Air Net запропоновано компоненти для трьох типів реципієнтів: населення, матеріалів і екосистем. Компоненти й індикатори наведено в трьох групах пріоритетності. Оцінюючи ситуацію із забрудненням повітря в містах, регіонах або для Європи загалом, часто використовують певні комбінації компонентів і часові усереднення. Відібрані таким способом компоненти називають індикаторами забруднення. Індикатори також можуть складатися з двох або більше компонентів, які часто називаються індексами забруднення.

Станції, що мають бути включені в мережу Euro Air Net, поділяють на такі: рівень 1 - станції, що належать до національної мережі моніторингу якості повітря та працюють згідно з планом контролю якості, упровадженим на національному рівні (ними керує центральна акредитована лабораторія, що забезпечує порівнянність на національному рівні); рівень 2а - станції, що належать до національної мережі моніторингу якості повітря та працюють згідно з планом контролю якості (ними керує центральна лабораторія (не акредитована), що забезпечує порівнянність на національному рівні); рівень 26 - станції, що належать до локальної мережі моніторингу якості повітря та працюють згідно з планом контролю якості, упровадженим на локальному рівні, але керовані акредитованою лабораторією; рівень 3 - станції, що належать до локальної мережі моніторингу якості повітря, що працюють згідно з планом контролю якості, упровадженим на локальному рівні (ними не керує акредитована лабораторія); рівень 4 - мережі чи станції працюють індивідуально, з мінімальним упровадженням плану контролю якості; рівень 5 - станції, що не мають документально підтвердженого плану контролю якості й тому не придатні для включення в Euro Air Net.

Проблемі забруднення води органічними речовинами, каналізаційними стічними водами, токсичними речовинами, важкими металами, пестицидами та патогенами (вірусами й бактеріями), азотними і фосфорними сполуками, присвячено чимало директив ЄС. Для отримання "своєчасної, цілеспрямованої, значущої та надійної інформації" про всі водні ресурси Європи Європейський тематичний центр спостереження за внутрішніми водами ЄАНС має політичний мандат Ради Міністрів ЄС на створення об'єктивної, надійної та порівнянної інформації, використання якої дало б змогу Комісії, країнам і широкій громадськості скласти думку про ефективність реалізованої політики та визначити потребу подальшого доопрацювання цієї політики. Мережа моніторингу системи Euro Water Net, за допомогою якої ЄАНС отримує інформацію про водні ресурси (їх якість та кількість), охоплює країни ЄС, інші країни - загалом близько 50 країн. Це інформація про загальний стан річок, озер і підземних вод або конкретні проблеми (наприклад, вплив на водні ресурси, вміст біогенних елементів у воді або вплив кислотних дощів на водні ресурси Європи загалом). Мережу моніторингу спроектовано так, що вона дає репрезентативну оцінку різним типам водних ресурсів і варіацій за ступенем антропогенного впливу на них у зоні діяльності ЄАНС. Вона забезпечує порівняння однакових типів водних об'єктів. Потребу порівняти однотипні водні об'єкти задовільняють, використовуючи стратифіковану конструкцію, яка має ідентифіковані й визначені шари, що включають у себе однотипні водні об'єкти. Використання однакових критеріїв відбору таких шарів і типів водних об'єктів дає змогу отримати дієві порівняння їх стану. Основу Euro Water Net становить Інформація, отримана від наявних національних і регіональних мереж моніторингу країн- членів ЄС. Кожна із цих країн вибрала річку й точки розміщення на ній станцій моніторингу відповідно до визначених критеріїв, що утворюють базову мережу, яка дає змогу провести загальну оцінку якості річок Європи. Річкова станція моніторингу - це точка на річці, де вимірюють якість, кількість й інші параметри річки. Інформація про якість річкової води, отримана в даній точці річки, стосується певного створу чи ділянки цієї річки, уздовж яких якість води відносно однорідна чи статистично однакова. Щоб одержати індикатор загального стану водозбірного басейну річки, потрібно провести оцінювання індикаторів стану низки ділянок цього басейну й аналіз того, наскільки ці індикатори змінюються від однієї ділянки водозбірного басейну до другої. Це дає змогу розмістити оптимальну кількість станцій моніторингу, потрібних для отримання характеристики всього водозбірного басейну річки. Станції базової мережі моніторингу надають інформацію про якість води у певних створах річки. Оскільки інформація про якість води в цих окремих створах може бути недостатньою для визначення середньої, найгіршої чи найкращої якості води в усій річці, виникає потреба в інформації про якість води на менших (чи більших) за розміром ділянках річок або на менших за розміром річках. Після оброблення цієї інформації стосовно всієї Європи з урахуванням розмірів річок й інших критеріїв стратифікації даних отримують частотний розподіл показників якості води за станціями моніторингу, а не за окремими ділянками річки. При виборі кількості станцій, потрібних для базової мережі моніторингу, висхідним є відношення кількості річкових станцій моніторингу до загальної кількості всіх станцій моніторингу, що входять до національних або регіональних мереж моніторингу. Кількість річкових станцій моніторингу, відібраних певною країною-членом ЄС із загальної їх кількості, спочатку визначається площею країни з розрахунку густоти мережі, що становить одну річкову станцію моніторингу на 1000 км2 території країни. Якщо є інформація про довжину річок чи їх кількість у кожному з річкових водозборів і регіонів країни, то кількість вибраних для моніторингу річок або річкових станцій моніторингу для даного регіону чи водозбірного басейну потрібно визначати з урахуванням густоти річкової мережі в ньому.

Річкові станції моніторингу на основі деяких їх фізичних характеристик, призначення й антропогенного навантаження в даному водозбірному басейні поділяють на такі типи: В - контрольні; R - репрезентативні; L - найбільші й найважливіші; Е - станції моніторингу транскордонного навантаження щодо забруднювальних речовин. Контрольні річкові станції слід створювати на водозбірних басейнах, на яких ведеться незначна господарська діяльність або її взагалі немає, а частка природного ландшафту, якого не торкнулася господарська діяльність, становить понад 90% території водозбірного басейну. Такі станції розміщують на малих річках, що мають невеликі водозбори. Кількість таких станцій має становити близько 10% від загальної кількості обраних річкових станцій. У країнах ЄС запропоновано такі критерії віднесення річки чи її водозбірного басейну до певної розмірної категорії. Площа водозбору вище за течією від станції: мала річка - менше 50 км2; середня - 50-250 км2; велика - 250- 1000 км2; дуже велика - 1000-2500 км2; найбільша понад - 2500 км2 (в Україні річки поділяють на малі (Р < 2 тис. км2), середні (V = 2- 50 тис. км“) і великі (Р > 50 тис. км2), де Р - площа водозбору; питання поділу річок за площею водозаборів в Україні та в ЄС потребує узгодження). Додаткові річкові станції моніторингу (при необхідності) встановлюють на найбільших і найважливіших річках, а також для моніторингу транскордонного навантаження щодо забруднювальних речовин, які надходять міжнародними річками в окремі країни чи моря Європи.

Відправна точка для Euro Water Net - інформація щодо кількості озер І озерних станцій моніторингу в національних і регіональних мережах моніторингу. Щоб отримати репрезентативну оцінку будь-яких показників якості води озера, може бути достатньо лише однієї станції моніторингу (наприклад, на витоку озера, якщо вода в ньому добре перемішується). Якщо треба враховувати відмінності якості води озера по вертикалі й по горизонталі, то знадобиться кілька станцій. Різні типи озер (контрольні, найбільші) - це субкомпоненти всієї озерної мережі. Репрезентативні озера вибирають так, щоб вони відбивали стан усіх озер країни чи регіону. Щодо кількості озер у мережі, то спочатку визначають загальну кількість озер із площею водної поверхні понад 0,1 км2, на основі даних про загальну площу країни, з розрахунку одне озеро на 1750 км2, визначають кількість озер у мережі. Потрібну для кожної країни кількість озер, включених до мережі, необхідно піддати географічному розподілу по всій її території. Усі озера, потрібні для мережі моніторингу, на основі їх фізичних характеристик і антропогенного навантаження поділяють на такі типи: контрольні озера (вибирають на водозбірних басейнах, господарська діяльність на яких незначна чи її взагалі немає, а частка природного ландшафту, якого не торкнулася господарська діяльність, становить більше 90% території водозбірного басейну (таких озер має бути близько 10% загальної кількості вибраних озер)); репрезентативні озера (відбирають так, щоб вони відображали характеристики більшої частини озер даного регіону (якщо великі озера переважають у загальній кількості озер регіону, то їм слід віддавати перевагу)). Застосовують такі критерії віднесення озера до певної категорії розміру за площею водної поверхні: мале озеро - 0,1-1,0 км2; середнє - 1-10 км2; велике - 10-100 км2; дуже велике - понад 100 км2. Типи озер для Euro Water Net позначають так: В - контрольне; R - репрезентативне; L - найбільше; М - найважливіше.

Основа базової мережі моніторингу підземних вод - наявні національні мережі моніторингу підземних вод. Деяким країнам ЄС запропоновано на добровільних засадах надавати конкретну інформацію принаймні щодо трьох джерел підземних вод включно з концентрацією у них специфічних речовин (амонію, нітритів, нітратів і розчиненого кисню). Ці концентрації потрібно заміряти в свердловинах різних типів (спостережних і використовуваних для інших цілей), розміщених на кожному із джерел підземних вод. Окрім того, надавати мапи підземних водоносних горизонтів із зазначенням їх меж і точок забору проб підземних вод.

Особливе положення ґрунту в природному середовищі зумовлює його тісний зв'язок і енергетичний обмін з атмосферою, літосферою, рослинним і тваринним світом. Майже 98% біологічного різноманіття ландшафтів пов'язано з ґрунтом. У діяльності ЕТС-ТЕ головний акцент щодо ґрунтів - це розвиток чинної системи індикаторів як основного інструмента для отримання інформації та підтримки розвитку стратегії сталого землекористування. Розвиток базового набору індикаторів зосереджено на стійкому землекористуванні, охороні земель й інтегрованій оцінці прибережних територій. Зазначена інформація концентрується в Європейській інформаційній системі з довкілля - TERRIS, у якій SoilBa-se — інтегрована частина. Ця система базується на спеціально відібраних за однаковими критеріями станціях національних систем моніторингу країн-членІв або інших країн, що мають відповідні угоди з ЄАНС. Завдання Європейської системи моніторингу й оцінки стану ґрунтів такі: визначення першочергових завдань щодо охорони й захисту ґрунтів за допомогою розробки практичних індикаторів; визначення наявності чи браку тієї чи іншої Інформації про ґрунти; узагальнення інформації соціально-економічного змісту; обґрунтування переваг застосування міждержавної інформаційної системи (моніторингу й оцінки стану ґрунтів); отримання додаткової інформації за допомогою розробки індикаторів та її аналітична обробка; запровадження системи періодичного звітування про стан ґрунтів у Європі. Параметри оцінювання стану ґрунтів можуть бути самостійними чи інтегральними (комплексними). Інтегральні показники простіші у використанні, вони об'єднують усі наявні дані. Натомість конкретні показники про стан ґрунту надають детальнішу інформацію й можуть бути корисними для специфічних потреб окремих її споживачів. Застосовуються також практичні індикатори з використанням багатофункціонального підходу. Індикатори оцінки стану ґрунтів мають відповідати потребам І можливостям споживачів такої інформації. Так, представники органів державної влади та громадськість зацікавлені в узагальненій інформації, яка дає змогу оцінити картину в цілому. Детальніша інформація потрібна для того, щоб оцінити специфіку окремих процесів або зв'язок між практичними заходами та їх ефективністю. Описові індикатори (тип А) стосується процесів, що відбуваються в довкіллі. Практичні індикатори (тип Б) дають інформацію про те, як певні процеси впливають на довкілля. Якщо такі індикатори підтверджують дійсно значний негативний вплив на довкілля, то важливо також проаналізувати, чи вживають органи влади практичних заходів для поліпшення ситуації (тип індикаторів ефективності В) І чи сприяють вони більш екологічно орієнтованому використанню ґрунтів. Останній тип індикаторів (тип Г) визначає, чи є користь суспільству в цілому від тих чи інших уживаних заходів. Необхідно зазначити, що вміст хімічних забруднень у ґрунті зазвичай нормовано в національних стандартах. Традиційний опис ґрунтів для оцінки їх агрохімічного стану й родючості потрібно доповнювати оцінкою їх екологічного стану згідно зі стандартом ISO 11259.

Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані (LRTAP Convention) стимулювало розробку п'яти спеціалізованих програм міжнародної співпраці (ІСР), підготовлених Робочою групою Європейської економічної комісії (ЄЕК) ООН і покликаних забезпечити достовірні оцінки глобальних і регіональних транскордонних впливів. Серед них - Європейська програма моніторингу перенесення повітряних забруднень (ЕМЕР), Програма лісового моніторингу (ICP-Forest) і Програма інтегрального моніторингу (1СР-ІМ). Інтегральний моніторинг передбачає фізичні, хімічні й біологічні вимірювання компонентів екосистем, що проводяться одночасно в одних і тих самих місцях із заданою періодичністю. На практиці здійснення інтегрального моніторингу зводиться до виконання низки окремих підпрограм, які поєднуються або шляхом отримання стандартного набору параметрів (аналіз потоків між середовищами), або шляхом отримання стандартного набору параметрів на замкнутих мікробасейнах (причинно-наслідковий підхід). В моніторинговій ієрархії ІСР-ІМ займає вищий рівень міжнародної співпраці та є джерелом співставимої багатознакової природоохоронної інформації про комплексний антропогенний вплив на екосистеми, що поширюється через межі кліматичних, геологічних, ландшафтно-геохімічних природних зон і через кордони держав.

Програма ІСР-ІМ, яка вдається до допомоги моніторингових екологічних систем більш низького рівня, має такі три головні задачі: 1) контроль стану екосистем (мікробасейнів водозбору чи майданчиків) й інтерпретація змін, що спостерігаються, як наслідки впливу екологічних чинників, щоб створити наукову базу для контролю емісій; 2) побудова і підтвердження моделей відгуку екосистем на типові сценарії впливів: а) щоб оцінити відгук на реальні чи прогнозовані зміни забруднюючого стресу; б) щоб отримати регіональні оцінки, які узгоджуються з даними зйомок;

3) проведення біомоніторингу для виявлення змін природних компонентів, особливо для оцінки повітряного забруднення і зміни клімату. На станціях інтегрального моніторингу виконується повний об'єм опробування і спостережень за всіма компонентами довкілля. Окрім того, проводяться інтенсивні дослідження взаємовідносин "доза - відгук" між хімічним забрудненням і біологічними ефектами. Це дозволяє потім використовувати гідрохімічні, біогеохімічні й біологічні причинно-наслідкові моделі, результати оцінок, згідно яких обґрунтовують прийняття управлінських рішень у природоохоронній і міждержавній політиці (наприклад, розрахунок критичних навантажень випадань сірки, азоту, важких металів). Тому до таких станцій пред'являються достатньо жорсткі критерії щодо місця їх розташування (зокрема відсутність господарської діяльності). Зазвичай вони розміщуються на особливо охоронних територіях. Вимоги до станцій мають на увазі наявність мікробасейну гідромережі, кінцевої місцевої водойми стоку, поєднання автономних і підпорядкованих ландшафтів. У комплекс спостережень входить інвентаризація рослин, гризунів і птахів, моніторинг повітря, ґрунтів , вод, метеорологічні дослідження.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші