Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Питання оцінки впливу на навколишнє середовище
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Державний екологічний моніторинг в Україні

Система екологічного моніторингу в Україні називається державною системою моніторингу довкілля (ДСМД), яка є основою механізму системи державного екологічного управління (рис. 3.1). Як базові принципи при організації ДСМД в Україні виступають: організація опорних пунктів збору й обробки екологічної інформації на локальному, регіональному і державному рівнях, що мають прямі зв'язки з науково-дослідними інститутами й органами МЕПР і Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС); інтеграція ДСМД у міжнародні системи моніторингу і глобальні бази даних; максимальне використання наявних у відомчих системах збору екологічної інформації обчислювальних потужностей і науково- методичних розробок. Проте і до нині ДСМД як інформаційна система про стан навколишнього середовища не функціонує.

Узагальнена схема функціонування державної системи моніторингу довкілля

Рис. 3.1. Узагальнена схема функціонування державної системи моніторингу довкілля

МЕПР здійснює спостереження за: джерелами промислових викидів в атмосферу та дотриманням норм ГДВ; джерелами скидів стінних вод і дотриманням норм ГДС; станом поверхневих вод суші; станом ґрунтів сільськогосподарських угідь із визначенням залишкової кількості в них пестицидів і важких металів; викидами і скидами з об'єктів, на яких використовуються радіаційно небезпечні технології; станом І складом звалищ промислових і побутових відходів; станом наземних і морських екосистем; станом атмосферного повітря (у тому числі спостереження за транскордонним перенесенням забруднювальних речовин); атмосферними опадами; аерологічними параметрами (на аерологічних станціях); станом і режимом морських вод; станом ґрунтів ; станом озонового шару у верхній частині атмосфери; радіаційною обстановкою (на пунктах радіоспостережень і в районах діяльності АЕС); станом сільськогосподарських посівів, запасами вологи в ґрунті й агрометеорологічними умовами формування врожаю; підземними водами з оцінкою їхніх ресурсів; ендогенними й екзогенними процесами; здійснює державне еколого-геологічне картування території України для оцінки стану геологічного середовища та його змін під впливом господарської діяльності. Національне космічне агентство здійснює авіаційно-космічні спостереження за: станом озонового шару в атмосфері; забрудненістю ґрунтів ; станом та забрудненістю поверхневих вод; сніговим покривом; станом лісів; станом сільськогосподарських посівів; запасами вологи в ґрунті; радіаційним станом. ДСНС проводить спостереження: на територіях зони відчуження й в інших зонах радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС, а також у місцях виникнення надзвичайних ситуацій із загрозою виникнення радіаційного забруднення вод): поверхневих і підземних вод (вміст забруднюючих речовин, у тому числі радіонуклідів); водних екосистем (біоіндикаторні визначення); джерел скидів стічних вод (вміст забруднюючих речовин, обсяги скидів). Організації гідрометеорологічної служби проводять моніторинг: річкових, озерних, морських вод (гідрохімічні й гідробіологічні визначення, вміст забруднюючих речовин, у тому числі радіонуклідів) на базовій мережі спостережень; стихійних та небезпечних гідрометеорологічних явищ: повеней, паводків тощо (у районах спостережних станцій). МОЗ здійснює моніторинг: поверхневих вод суші (у місцях проживання і відпочинку населення, у тому числі на природних територіях курортів) і питної води (хімічні, бактеріологічні, радіологічні, вірусологічні визначення); морських вод (хімічні, бактеріологічні, радіологічні, вірусологічні визначення); підземних вод, що використовуються для господарсько-питного водопостачання та бальнеологічного лікування (хімічні, бактеріологічні, радіологічні, вірусологічні визначення); мінеральних і термальних вод, лікувальних грязей, ропи лиманів та озер. Окрім того, проводить моніторинг поверхневих і підземних вод у пунктах централізованого, децентралізованого господарсько-питного водопостачання та культурно-побутового водокористування; вибірковими перевірками за: хімічним і біологічним забрудненням ґрунтів на території населених пунктів і за побутовими відходами; інтенсивністю фізичних чинників (шум, електромагнітні поля, радіація, вібрація тощо); станом здоров'я населення і впливом на здоров'я забруднення довкілля. Мінагрополітики здійснює: радіологічні, агрохімічні й токсикологічні спостереження за сільськогосподарським використанням земель; токсикологічні й радіологічні спостереження за сільськогосподарськими рослинами і продуктами з них; зоотехнічні, токсикологічні й радіологічні спостереження за сільськогосподарськими тваринами і продуктами з них. Мінжитлокомунгосп проводить спостереження за станом: питної води централізованих систем водопостачання; стічних вод міської каналізаційної мережі та після очисних споруд; процесів підтоплення міст і селищ міського типу. Державне агентство водних ресурсів проводить моніторинг: річок, водосховищ, каналів, зрошувальних систем і водойм у межах водогосподарських систем комплексного призначення, систем міжгалузевого та сільськогосподарського водопостачання; водойм у зонах впливу атомних електростанцій; поверхневих вод у прикордонних зонах і місцях їх інтенсивного виробничо-господарського використання; глибина залягання та мінералізація ґрунтових вод; підтоплення сільських населених пунктів, прибережних зон водосховищ. Державне агентство лісових ресурсів здійснює спостереження за станом лісів, ґрунтів у лісах, мисливської фауни відповідно до програми UNEP-UN/ECE-ICP Forests, тобто Україна бере участь у комплексному моніторингу лісових екосистем Європи. Систематичні спостереження за лісовими ґрунтами не проводяться. Держагенство земельних ресурсів спостерігає за: структурою землекористування; трансформацією земель залежно від їх цільового призначення; станом та якістю ґрунтів і забрудненням ландшафтів; станом рослинного покриву земель; відновленням порушених земель; станом зрошуваних і осушених земель, а також земель з ознаками вторинного підтоплення і засолення; станом берегових ліній річок, морів, озер, водосховищ, лиманів, заток. Підприємства, установи й організації, незалежно від форм власності, діяльність яких призводить чи може призвести до погіршення стану довкілля, зобов'язані вести спостереження за викидами і скидами та розміщенням відходів. Взаємодія зазначених органів, підприємств, установ, організацій і забезпечення функціонування ДСМД на всіх рівнях здійснюється відповідно до міжвідомчих положень і технологічних інструкцій. Методологічне забезпечення функціонування складових частин ДСМД покладено на МЕПР і ґрунтується на єдиній науково-методичній базі щодо визначення й вимірювання показників стану довкілля, зокрема біоти та джерел техногенного впливу на неї, впровадження уніфікованих методів аналізу та прогнозування якості довкілля, загальних правил формування й ведення окремих баз і банків екологічної інформації, картографування екологічних ситуацій, побудови відповідних геоінформаційних систем.

Суб'єкти системи моніторингу довкілля України та координація їх діяльності

Рис. 3.2. Суб'єкти системи моніторингу довкілля України та координація їх діяльності

ДСМД створена на базі наявних мереж відомчого підпорядкування (рис. 3.2). Відомства - суб'єкти моніторингу - створювали свої системи, не враховуючи вимог до єдиної системи. Тому просте об'єднання таких систем не могло створити загальнодержавну систему, що функціонує за єдиним задумом і відповідає загальним вимогам як щодо якості (точності, вірогідності та своєчасності), так і за формою (протоколи обміну даними). Діяльність суб'єктів ДСМД координує Міжвідомча комісія з питань моніторингу довкілля, яка має у своєму складі секції за відповідними напрямами. Основні об'єкти екологічного моніторингу: природні середовища (атмосферне повітря, поверхневі води суші, морські води, ґрунт і земний покрив, ландшафти, геологічне середовище); джерела антропогенного впливу, що призводять до надходження в довкілля токсичних, небезпечних і екологічно шкідливих речовин (стічні води, промислові викиди тощо), до зміни стану природного стану середовища, зміни ландшафту територій; природні ресурси (водні, земельні, лісові й інші біологічні); чинники впливу середовища проживання (шум, теплове забруднення, фізичні поля, радіаційне забруднення); стан біоти, її ареалів і екосистем. При організації екологічного моніторингу повинні враховуватися певні пріоритети. На територіях вищий пріоритет повинен надаватися: містам, зонам питної води і місцям нерестовища риби; в середовищах - атмосферному повітрю і воді прісноводих водойм; для Інгредієнтів повітря — пилу, двоокису сірки і продуктам її перетворень (сірчаній кислоті й сульфатам), важким металам (ртуті, свинцю, кадмію, окислу вуглецю і оксидам азоту 1ЧОх, канцерогенним речовинам, хлорорганічним пестицидам, нафті тощо); для джерел забруднень в містах - автотранспорту, ПЕК, підприємствам металургії тощо. При цьому слід проводити такі види моніторингу: загальний, кризовий і фоновий. Щодо кожного об'єкта природного середовища та їх складових потрібно проводити спостереження, аналіз і оцінювання рівнів забруднення, ступеня небезпеки для життєдіяльності населення та довкілля. До складових державного моніторингу атмосферного повітря належать: атмосферне повітря населених пунктів; атмосферне повітря природоохоронних і рекреаційних територій; атмосферні опади; джерела викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря; транскордонне перенесення забруднювальних речовин з атмосферним повітрям. Щодо зближення ДСМД з міжнародною системою екологічного моніторингу, то в Україні прийнято низку законів і постанов КМУ з питань метрології, стандартизації й сертифікації у галузі природокористування й охорони довкілля. Основою для впровадження більш гнучкої системи управління навколишнім середовищем слугує адаптація і гармонізація до міжнародних стандартів ІБО 9000 та ІБО 14000. Відповідно до ІБО 14000 в Україні розроблено та запроваджено серію українських стандартів, серед них ДСТУ ІБО 14001-97 "Системи управління навколишнім середовищем. Склад і опис елементів, керівні вказівки щодо їх застосування", ДСТУ ІБО 14004-97 "Системи управління навколишнім середовищем. Загальні керівні вказівки щодо принципів управління системами і засобами забезпечення". Щоб забезпечити порівняння результатів вимірів вмісту газів, парів, твердих частинок, хімічних забруднень у повітрі, отриманих фахівцями різних країн, у міжнародному стандарті 180 4226 визначено одиниці виміру та їх позначення, уніфіковані на базі Міжнародної системи одиниць СІ. Загальний формат даних, що використовується для автоматизованого обміну інформацією про якість повітря та її обробки, визначено у міжнародному стандарті ІБО 7168. Отриману інформацію супроводжують даними про джерела викидів, вплив автотранспорту, а також наводять повний опис місцевості. Усі зазначені вище дані вводять у комп'ютер за стандартними формами. Мережа спостережень ДСМД охоплює практично всю територію України. Вона в сукупності відображає загальний стан довкілля країни, а також вплив найважливіших чинників зміни його стану. Спостереження за станом забруднення повітря проводять у 53 містах України на 162 стаціонарних постах, на яких визначають такі домішки, як пил, діоксиди сірки й азоту, оксид вуглецю, формальдегід, бензопірен, свинець і його сполуки. Окрім цих інгредієнтів, залежно від розміщення поста, визначають ще 7-10 специфічних інгредієнтів, характерних для викидів даного регіону. Нині аналізами хімічного складу атмосферних опадів займаються 33 рівномірно розміщені на території України станції, на яких аналізують хімічний склад опадів; на 51 станції визначають рН. В атмосферних опадах визначають вміст сульфатів, хлоридів, нітратів, йонів амонію, натрію, калію, кальцію, магнію. На території України діють дві станції транскордонного перенесення (Світязь, Рава-Руська), розміщені поблизу українсько-польського кордону. До складових державного моніторингу вод належать: поверхневі води суші, зокрема природних і штучних водойм, водотоків й інших об'єктів; підземні води, зокрема питні, мінеральні, промислові, термальні та їх родовища; ґрунтові води; морські води, зокрема перехідні, прибережні, внутрішні, територіальне море та виключна (морська) економічна зона України; джерела забруднення поверхневих вод суші, морських вод, підземних вод; донні відкладення як чинник вторинного забруднення поверхневих вод; джерела та системи постачання питної води; транскордонне перенесення забруднювальних речовин з поверхневими водами; використання водних ресурсів; підземні води, зокрема, оцінювання ресурсів, гідрогеологічні й гідрохімічні визначення складу та властивостей.

В Україні моніторинг водного середовища ведеться за принципом ресурсного підходу. Згідно з Положенням про ДСМД та з Порядком здійснення державного моніторингу вод він здійснюється з метою збирання, обробки, збереження й аналізу інформації про стан вод, прогнозування його змін і розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень у галузі використання й охорони вод і відтворення водних ресурсів (ст. 21 Водного кодексу).

Об'єкт державного екологічного моніторингу земель - усі землі незалежно від форм власності. До складових цього моніторингу належать: забруднення земель природоохоронних територій, територій населених пунктів і зайнятих природокористувачами; забруднення ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення; негативні процеси, пов'язані зі змінами родючості ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення; зміни стану ландшафтів унаслідок процесів, пов'язаних з утворенням ярів, зсувів, селевими потоками, землетрусами, а також карстовими, кріогенними й іншими явищами; стан берегових ліній річок, морів, озер, заток, водосховищ, лиманів, гідротехнічних споруд; небезпечне підняття рівня ґрунтових вод (підтоплення) на території населених пунктів. Згідно ст. 191 Земельного кодексу основними завданнями моніторингу земель є прогноз еколого-економічних наслідків деградації земельних ділянок з метою запобігання або усунення дії негативних процесів.

До складових державного моніторингу біологічного різноманіття належать: наземні й водні екосистеми; біосферні заповідні території (комплексні спостереження); рослинний покрив земель; сільськогосподарські рослини; зелені насадження в містах і селищах міського типу; сільськогосподарські тварини; тваринний світ природного походження. Об'єкт державного моніторингу лісів - лісовий фонд України незалежно від форм його власності, зокрема земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства. До складових моніторингу лісів належать лісова флора і фауна, а також лісові ґрунти. Складові державного моніторингу у сфері поводження з відходами такі: місця й об'єкти збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів; вплив на довкілля місць і об'єктів знешкодження, розміщення та захоронення відходів; транскордонний обіг відходів. Щодо моніторингу фізичних чинників (акустичні; іонізуюче випромінювання, зокрема радіаційне; неіонізуюче випромінювання, зокрема електромагнітне) впливу, то йому підлягають території населених пунктів і ті, що призначені для забудови, а також СЗЗ та зони обмеженої забудови навколо джерел фізичних чинників впливу на довкілля. До складових державного моніторингу геологічного середовища відносяться: екзогенні й ендогенні геодинамічні процеси, зокрема визначення просторових і видових характеристик, активності проявів; геохімічний стан ландшафтів, зокрема визначення вмісту й поширення природних і техногенних хімічних елементів і сполук; геофізичні поля, зокрема визначення фонових і аномальних характеристик.

Аналіз стану діючих в країні систем відомчих засобів спостереження і контролю природного середовища показує, що всі вони мають цілу низку недоліків: недостатнє представництво концептуальної бази комплексу еколого-інформаційних робіт, що проводяться; роз'єднаність і методична несумісність відомчих служб екологічного контролю, дублювання робіт різними відомствами, слабкий ступінь автоматизації процесів отримання, передачі, обробки, зберігання і доведення інформації до споживача; відсутність позавідомчої мережі центрів обробки екологічної інформації, єдиних уніфікованих методик і програм вимірювання екологічних параметрів довкілля, алгоритмів комплексної обробки екологічних даних і прогностичних моделей оцінки екологічної обстановки стосовно повного комплексу природоохоронних заходів і раціонального використання природних ресурсів; значне відставання в оснащенні станцій, постів і обсерваторій сучасними приладами і метрологічним забезпеченням; недосконалість методології моніторингу; орієнтування робіт з екологічного моніторингу на другорядні процеси і явища у вигляді аномальних змін окремих компонентів середовища без урахування інтегральних впливів техносфери на природу. Основні проблеми організації моніторингу пов'язані з вирішенням трьох головних задач: створення мережі пунктів спостереження; можливість оперативного контролю об'єктів; вибір контрольованих параметрів і показників стану об'єктів й індивідуальних аналітичних параметрів, необхідних і достатніх для адекватного опису стану екосистеми. Концепція створення комплексної системи моніторингу в цілому нині практично не може бути реалізована, оскільки існуюча система фактично складається з окремих підсистем моніторингу якості води, повітря, ґрунту, які слабо методологічно пов'язані між собою. Тому на першій стадії слід створювати системи моніторингу окремих середовищ з подальшою їх методологічною і метрологічною ув'язкою.

Для побудови системи оперативного екологічного контролю необхідне створення методології й апаратури автоматичного оперативного стеження за можливими екологічними правопорушеннями на основі приладів типу: "хімічний сторож" для автоматичного контролю можливих нелегальних залпових скидів і відбору проб скидів; "чорна скринька" для автоматичного безперервного контролю і документування стану вод, що скидаються підприємствами чи станціями очищення і повітряних викидів підприємств промислово-енергетичного комплексу; "аналізатор відбитків пальців" для ідентифікації винуватців забруднення шляхом порівняння складу речовин забруднення і складу речовини в потенційних (підозрюваних) джерелах забруднення; прилади для автоматичного відбору, зберігання і підготовки до аналізу проби об'єктів навколишнього середовища в безперервному (on line) режимі. Подібна апаратура забезпечує можливість функціонування багатоступінчатої системи контролю довкілля, що є відкритою ієрархічною структурою, де "на нижньому рівні" встановлена мережа простих датчиків, які керують пристроями відбору проби і включають складніші аналізатори старших рівнів у разі виявлення аномалій складу і властивостей контрольованого середовища.

У сучасних умовах для узгодження стратегічних і оперативних дій України з країнами ЄС великого значення набуває адаптація й гармонізація національних природоохоронних стандартів і нормативів до міжнародних, що особливо актуально для моніторингу довкілля. Порівняльний аналіз системи моніторингу довкілля країн ЄС і ДСМД свідчать про потребу суттєвого вдосконалення останньої, яка побудована на відомчому принципі. Кожне з відомств має власну мережу спостережень, методику, засоби збору, обробки й аналізу інформації, яку збирають за відомчими вертикалями, не узгодженими між собою, що ускладнює комплексний і оперативний аналіз екологічного стану довкілля. При цьому користувачі отримують дані, які не відповідають сучасним вимогам щодо оперативності, достовірності й детальності як для потреб підготовки управлінських рішень, так і для доступу до екологічної інформації громадськості. Удосконалення моніторингу довкілля з урахуванням вимог ЄС потребує інтеграції зусиль усіх суб'єктів ДСМД, які мають бути спрямовані на координацію моніторингових робіт, виключення дублювання, оптимізацію мереж згідно з міжнародними стандартами, узгодження програм спостережень, уніфікацію та вдосконалення технічного, науково - методичного і метрологічного забезпечення.

Мережі спостережень в ДСМД України побудовано без урахування методологічних принципів створення мереж в країнах ЄС. Тому слід уточнити існуючі мережі моніторингу, програми спостережень і набір індикаторів, щоб встановити пріоритетні показники забруднення, методи їх визначення, особливо щодо відповідності міжнародним стандартам і нормативам. Стан організації ДСМД не задовольняє повною мірою інформаційні потреби державних структур управління і громадськості, тому потрібно вдосконалити як просторову організацію мережі спостережень, так і програми спостережень, адаптованої до європейських стандартів і нормативів. Потрібно запровадити систему аналізу технічного забезпечення і стану засобів вимірювальної техніки та розробити рекомендації щодо її вдосконалення відповідно до сучасних загальноєвропейських вимог і зокрема щодо впровадження багатофункціональних приладів, уніфікації засобів вимірювальної техніки, автоматизованих постів спостережень та використання засобів дистанційного спостереження. У переліку контрольованих показників, що використовуються у мережі Euro Water Net і ДСМД України, є розбіжності. Національні програми спостережень, перелік показників значно ширші за європейські, але вони не забезпечують певних параметрів й індикаторів (так, у річках і озерах за програмою Держгідромету спостерігають до 40 показників, за програмою Держагенства водних ресурсів - до ЗО, а за програмою Euro Water Net тільки 17; у морях Держгідромет спостерігає 20 показників, а за програмою Euro Water Net тільки 16). Репрезентативних станцій спостереження, які повною мірою відповідають усім критеріям Euro Water Net, нині немає. З мережі станцій, що відповідають контрольним вимогам Euro Water .Net, одиниці й лише після детального вивчення їх технічного стану можна розглянути питання про можливість їх включення до міжнародної мережі (станції, які виконують транскордонні спостереження, відповідають міжнародним вимогам як за виконуваними функціями, так і за розміщенням). Потрібно проаналізувати й оптимізувати національну мережу спостережень, враховуючи методичні вимоги розміщення спостережної мережі Euro Water Net, і переглянути підхід до розміщення станцій та розподілу функцій контролю між різними відомствами. Разом з тим, слід завершити формування баз даних стану об'єктів моніторингу й інформаційної системи з урахуванням сучасних вимог геоінформатики і створити горизонтальні й вертикальні зв'язки між користувачами Інформації з відпрацьованими механізмами передачі інформації, правами на використання та взаємними зобов'язаннями суб'єктів моніторингу і міжвідомчої координації. Для реалізації поставлених питань і входження в систему Euro Net потрібно створити єдину Державну службу ведення моніторингу довкілля України, одним з основних завдань якої має бути організація і ведення моніторингових робіт із запровадження нових методів спостережень.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші