Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Питання оцінки впливу на навколишнє середовище
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Принципи екололого-економічної оцінки виробництва

Оцінка стану природокористування й охорони довкілля в різних секторах економіки і на всіх рівнях - від підприємства до регіонів і країни в цілому, - важлива складова при формуванні й реалізації еколого-економічної стратегії держави. Зазначене потребує еколого-економічного аналізу (ЕЕА) господарської діяльності - одного з головних інструментів оцінки екологічно стійкого розвитку територій, галузей, підприємств (передує прийняттю оптимальних управлінських рішень у сфері природокористування й охорони довкілля), що містить екологічні експертизу, діагностику, ситуаційний аналіз, маркетинговий аналіз, аудит. Екологічна експертиза - різновидом аналізу, що дозволяє забезпечити перевірку соціально-екологічної обґрунтованості й екобезпечності об'єктів, технологій, матеріалів, техніки, планів, програм, проектів і прогнозів, а також може розглядатися як комплекс заходів юридичного й економічного характеру, які передують реалізації проектів і господарських планів з метою оцінки їх можливості й прийнятності впливу на довкілля. ЕЕ має бути спрямована на виявлення, попередження й усунення негативних екологічних і соціально- економічних наслідків у процесі реалізації проектів, тобто її також можна представити як системний аналіз еколого-економічного ризику. ЕЕ має стати інтегрованою, багатоаспектною експертизою для забезпечення більш фунтовного аналізу екологічних результатів і наслідків реалізації проектів і рішень. До недоліків ЕЕ відносяться: її відносна обмеженість з точки зору впливу проекту чи рішення на складові довкілля; обмеження процедури експертизи простим порівнянням впливів проекту з установленими нормативами і вимогами; відсутність ринково-господарських принципів. Важливою складовою ЕЕА є еколого-економІчна діагностика (ЕЕД) - аналітична діяльність, спрямована на встановлення, аналіз і оцінку екологічних проблем розвитку та підвищення соціально-економічної й екологічної ефективності виробництва І природокористування. Діагностика - перший (аналітичний) етап процесу вдосконалення екологічної діяльності підприємств, у результаті чого визначаються і формулюються першочергові завдання, які підлягають виконанню в ході розроблення і реалізації комплексу заходів щодо охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів. Вона також безпосередньо орієнтована на визначення характеру різних порушень при відхиленні виробничого процесу від соціально- екологічних нормативів з точки зору можливого виникнення проблемних ситуацій у майбутньому, а також на оцінку диспропорцій між виробництвом товарної продукції, послуг і екологічно значущими проблемами охорони довкілля для підприємства, регіону і суспільства в цілому. ЕЕД вимагає відповідного порівняння системи натуральних і вартісних показників. Отримана при цьому інформація про можливі зміни якості навколишнього середовища й екологічну стійкість біогеоценозів під впливом господарської діяльності дозволяє виділити найбільш істотні чинники у відтворювальних процесах і оцінити їх вплив на довкілля, зробити раціональний вибір природоохоронних заходів чи внести зміни в сам виробничий процес. Еколого-економічний ситуаційний аналіз (ЕЕСА) природоохоронної й екологічної діяльності підприємства спрямований на виявлення можливості її регулювання і передбачає дослідження інформації з метою з'ясувати, де виникли порушення у сфері екологічної діяльності й на якому виробничому рівні вони перебувають.

Екологічний маркетинг - комплекс заходів ринкового характеру, що виконуються виробниками, споживачами, державними органами і світовою спільнотою, скерованих на зменшення деструктивного впливу людства на довкілля. Концепція екологічного маркетингу полягає в орієнтації виробництва і збуту на задоволення екологічно орієнтованих потреб і запитів споживачів, створення і стимулювання попиту на екологічні вироби або послуги, які економічно ефективні й екологічно безпечні у виробництві, споживанні й утилізації. Необхідність екологічно орієнтованого стратегічного і маркетингового планування на підприємствах визначається такими складовими організаційно-економічного механізму регулювання природокористування й охорони довкілля: функціонуванням і розвитком системи платного природокористування; впровадженням і перспективами розвитку ринково орієнтованих екологічних і фінансових важелів і стимулів екологізації виробництва, включаючи забезпечення екобезпечності підприємств; розвитком ринку екологічних товарів і послуг; можливістю впровадження системи екологічного страхування; активізацією ролі громадськості у вирішенні регіональних і галузевих екологічних проблем. Розроблення і реалізація середовище захисних заходів може бути сферою маркетингового екологічного планування. Планування технологічних процесів виробництва продукції на основі багатоцільових середовище захисних заходів, які також забезпечують поліпшення еколого-економічних показників діяльності підприємства, охоплює традиційну сферу маркетингового планування. Розвиток ринку екологічних послуг також сприятиме розвитку маркетингового екологічного планування, у рамках якого розробляються заходи щодо надання екологічних послуг (екологічна експертиза, інформаційні послуги, екологічне нормування), їх руху, збуту і цін на ці послуги.

Виділення еколого-стратегічного і маркетингового екологічного планування потребує створення на підприємствах відповідних організаційних структурних підрозділів. Необхідність проведення маркетингових досліджень у процесі екологічної модернізації виробничої системи може виникнути під час вивчення пропозицій щодо модернізації окремих технологічних систем, вузлів, агрегатів виробництва й очисних споруд. Тобто можуть бути застосовані більш досконалі й ефективні методи виробництва, очищення стічних вод, знешкодження відходів або екологічно вдосконалені діючі технології виробництва і виділення відходів за рахунок застосування новітнього обладнання, агрегатів, вузлів. Особливість екологічного маркетингу на рівні підприємства полягає в тому, що його не можна розглядати ізольовано від системи маркетингу підприємства. Функції екологічного маркетингу може виконувати система екоменеджменту підприємства. Концепція такої інтегрованої ефективності - поєднання процесів діяльності . з виробництва товарів, ціноутворення, розповсюдження товарів і стимулювання, спрямованих на виявлення, обслуговування, задоволення споживацьких потреб для досягнення цілей, що стоять перед товаровиробник-ком, із максимально можливим підвищенням якості життя, у першу чергу екологічної чистоти або якості. Екологічний маркетинговий аналіз на підприємстві передбачає: аналіз екологічно орієнтованої кон'юнктури ринку (ринкових сегментів, ніш, потенційного попиту); оцінку можливості побудови екологічно орієнтованої моделі господарського розвитку виробничої системи (зокрема, механізму ціноутворення з урахуванням екологічних чинників, екологічний менеджмент, вплив на екологічно орієнтований попит); аналіз виробництва, просування та реалізації екологічно орієнтованих товарів і послуг.

Екологічний аудит — систематичний документально оформлений процес перевірки екологічних аспектів діяльності підприємства (фірми), а також об'єктивно одержуваних і оцінюваних даних, з метою визначення відповідності видів і умов економічної діяльності, систем адміністративного управління або інформації про ці об'єкти нормативно-законодавчим вимогам і критеріям ефективності у сфері охорони довкілля й екологічної безпеки. Екоаудит - метод, за допомогою якого в стратегію бізнесу і в основні параметри виробничого процесу поетапно впроваджуються екологічні вимоги; інструмент для систематичної перевірки внутрішньо-фірмового екологічного потенціалу, екологічних ризиків і шансів підприємства; інструмент управління, який включає систематичне обстеження й об'єктивну оцінку природоохоронної діяльності на підприємстві та ступінь впливу виробничої діяльності на довкілля з метою забезпечення систем впровадження найкращих екологічно доцільних технологій виробництв. Він є складовою частиною системи екологічного менеджменту, організується на підприємстві з ініціативи керівника і має характер екологічного самоконтролю. У рамках серії стандартів 180 14000 вимоги до екологічного аудиту передбачаються "ІБО 14010-98. Керівні вказівки з екологічного аудиту. Загальні принципи"; "180 14011-98. Керівні вказівки з екологічного аудиту. Процедури аудиту. Проведення аудиту систем управління якістю навколишнього середовища"; "ІБО 14012-98. Керівні вказівки з екологічного аудиту. Кваліфікаційні критерії для аудиторів у сфері екології". Основні функції екологічного аудиту: визначення відповідності діяльності фірми екологічному законодавству і декларованій ним політиці у сфері охорони довкілля, а також економічним цілям фірми; визначення ефективності системи екологічного менеджменту підприємства; надання інформаційного забезпечення менеджменту для ухвалення рішень у сфері охорони довкілля; забезпечення захисту персоналу підприємства, місцевого населення і довкілля від можливих шкідливих дій; аналіз можливості виникнення екологічно небезпечних аварій; визначення реального впливу підприємства на довкілля; "підштовхування" фірми до вдосконалення екологічної політики і виробничої діяльності з метою підвищення рівня її екологічної безпеки. На практиці застосовуються: системний аудит- дослідження підприємства і його процесів стосовно їх структурної та функціональної дієздатності; аудит процесів - перевірка певних виробничих процесів і процедур з погляду заходів для захисту довкілля; контрольний аудит - зокрема, перевірка виконання законодавчих розпоряджень; аудит з особливих приводів, зокрема: аудит обробки спеціальних відходів; аудит впливу виробничого процесу на здоров'я людей; аудит (екологічного життєвого циклу) продукції; аудит якості продуктів; аудит викидів/скидів підприємства в довкілля. Особливе місце серед різних видів аудиторських перевірок належить аудиту систем управління охороною довкілля. Розрізняють такі типи екологічного аудиту: екологічна експрес-оцінка інвестиційних ризиків (інвестиційний або фінансовий аудит); оцінка екологічного стану ділянки території, власником якої є підприємство або якщо власник змінюється в процесі приватизації; аудит продукції на стадії маркетингових досліджень; технічний аудит на стадії виробничої діяльності; аудит системи екоменеджменту підприємств; перевірка функціонування системи екологічного управління; перевірка виконання підприємством екологічних нормативів. Екоаудит застосовують під час приватизації, в інвестиційному процесі, при ціноутворенні та впровадженні високо-екологічних технологій. Він дає змогу без додаткових бюджетних витрат підвищити ефективність управління охороною довкілля та поліпшити ефективність державного екологічного менеджменту. Екоаудит може бути зовнішнім (проводитися за ініціативою, яка виникає поза підприємством) і внутрішнім (проводиться за рішенням організації, що перевіряється). З урахуванням національного законодавства країн (в Україні поки перебуває на стадії законодавчого затвердження) можливе також розмежування аудиту на обов'язковий (проводиться у випадках, прямо встановлених нормативно-правовими актами) та ініціативний (проводиться з Ініціативи самого суб'єкта господарської діяльності). Аудиторські висновки є власністю тільки замовника.

Основні аспекти природоохоронної діяльності підприємства (організаційно-технічний рівень екологічної діяльності, еколого- економічний рівень використання виробничих і природних ресурсів, еколого-економічний рівень впливу підприємства на навколишнє середовище й ефективність виробничих витрат, рівень фінансової забезпеченості й платоспроможності екологічної діяльності), а також ступінь впливу виробництва на довкілля у взаємозв'язку з кінцевими його результатами (прибуток, рентабельність, собівартість) система показників еколого-економічного рівня виробництва (ЕЕРВ). Тому дану систему показників слід використовувати з метою: дослідження впливу екологічного чинника на кінцеві виробничі, економічні й фінансові результати виробничо-господарської діяльності; загальної, комплексної й деталізованої характеристики ЕЕРВ підприємств у часі; регулювання природокористування на основі врахування екологічного чинника при приватизації державного майна, ціноутворенні, маркетингових дослідженнях, розробленні бізнес- планів тощо, а також при створенні інформаційних систем, призначених для дослідження і регулювання еколого-економічних проблем промислового виробництва. Під комплексною оцінкою ЕЕРВ розуміють висновок про рівень екологічності господарської діяльності з урахуванням чинника техногенної безпеки у взаємозв'язку з виробничими ресурсами, умовами і фінансово- економічними результатами господарської діяльності. Ця комплексна оцінка на основі системи показників мас елемент порівняння (як і комплексна оцінка господарської діяльності). Тобто, комплексна оцінка перетворюється у порівняльну комплексну або рейтингову оцінку. Оцінюють складові ЕЕРВ за допомогою індексів (від 0 до 1), які характеризують наближення того чи Іншого показника до оптимального.

Схема регулювання ЕЕРВ та ЕЕСГ підприємств

Рис. 3.6. Схема регулювання ЕЕРВ та ЕЕСГ підприємств

Методи комплексної оцінки ЕЕРВ поділяють на описові та розрахункові. Описові методи використовуються для якісної характеристики результатів господарсько-екологічної діяльності, які важко виміряти кількісно, та є важливими для стратегічних екологічних орієнтацій виробництва і можуть широко використовуватися в практиці господарювання (наприклад, у процесі стратегічного планування розширеного відтворення природних ресурсів на екологічній основі). Основними недоліками цих методів є неоднозначність висновків, розпливчастість формулювань, невідповідність при порівняннях. Розрахункові методи ґрунтуються на показниках господарсько-екологічної діяльності. Реалізація методів порівняльної комплексної рейтингової оцінки передбачає наявність бази порівняння. В економічному аналізі використовуються поняття підрозділу- еталона, підприємства-еталона або об'єкта-еталона. Для оцінки ЕЕРВ використовують і метод відстаней (формулу евклідової відстані). При цьому одночасно враховують різноспрямований характер еколого-економічних показників (на відміну від існуючого підходу), коли за умовний еталон беруть об'єкт лише з максимальними або мінімальними значеннями показників ЕЕРВ.

Особа, що приймає рішення (ОПР), через регуляторний організаційно-економічний механізм природокористування може здійснювати як прямий, так і зворотний вплив між окремими етапами (блоками) аналізу і комплексної оцінки ЕЕРВ та еколого-економічної стратегії господарювання (ЕЕСГ) для розроблення оптимальних управлінських рішень і реалізації екологічних заходів. Вимірювання рівня екологічності виробництва та екобезпечності підприємств здійснюється за системою показників, що є основою для вивчення, регулювання і вдосконалення ЕЕРВ та ЕЕСГ (рис. 3.6). Доцільність використання комплексного показника ЕЕРВ (на відміну від інтегрального показника впливу виробництва на довкілля у формі економічного збитку) для екологічного регулювання виробництва пояснюється тим, що величина збитку тісно пов'язана з організаційно-технічним рівнем виробництва, з місцем розміщення підприємства тощо. При дослідженні форм і напрямків взаємозв'язку показників і чинників необхідно не тільки встановлювати причини та наслідки їх взаємозв'язку, але й здійснювати ранжування чинників. Ранжування підприємств на основі порівняльної комплексної рейтингової оцінки їх ЕЕРВ й ЕЕСГ для певної сукупності об'єктів екологічного регулювання дозволяє обґрунтувати послідовність реалізації економічних важелів, основними з яких є; субсидування середовище захисних заходів, встановлення диференційованого обсягу державного фінансування виробництва залежно від ЕЕСГ; субсидування відсоткових ставок, гарантії з банківських позик; пільги з екологічних податків і платежів за природокористування; надання режиму прискореної амортизації очисного устаткування й іншої екотехніки; регламентація прав на викиди і торгівля ними; регулювання обсягу виробництва екологічно небезпечних видів продукції.

Види й основні напрямки використання порівняльної комплексної рейтингової оцінки ЕЕРВ та ЕЕСГ

Рис. 3.7. Види й основні напрямки використання порівняльної комплексної рейтингової оцінки ЕЕРВ та ЕЕСГ

На рис. 3.7 наведені види й основні напрямки використання комплексної оцінки ЕЕРВ та ЕЕСГ у рамках аналізу природокористування з метою його регулювання. Оцінка господарських рішень у рамках державної екологічної експертизи має враховувати всі наслідки діяльності (соціальні, економічні, екологічні), а також інтерпретувати їх із загальноекономічних позицій на екологічній основі.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші