Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Питання оцінки впливу на навколишнє середовище
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Державна та громадська екологічна експертиза

Екологічна експертиза - встановлення відповідності планованої господарської й Іншої діяльності екологічним вимогам І визначення допустимості її здійснення з метою попередження можливих несприятливих впливів на довкілля і пов'язаних з ними соціальних, економічних й інших наслідків. Екологічна експертиза в Україні - вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань й об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних й інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону довкілля, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки (ст. 1 ЗУ "Про екологічну експертизу"). Еколого-правовий словник визначає ЕЕ як організаційно-правову форму попереджувального контролю й самостійний вид управлінської діяльності, попередню перевірку відповідності господарських проектів, передпроектної документації, програм, виробів, проведення консультацій між зацікавленими відомствами й іншими юридичними особами, а також публікацію кінцевих результатів переговорів і консультацій.

Екологічну експертизу в Україні можуть проводити державні структури та громадські організації. В тому випадку, коли ЕЕ організовується та проводиться спеціально уповноваженими державними органами, вона називається державною екологічною експертизою (ДЕЕ). ДЕЕ організовується і проводиться (ст. 13 ЗУ "Про екологічну експертизу") еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створюваними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів (нині МЕПР України), його органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади. Організація здійснення і проведення ДЕЕ є прерогативою виключно уповноважених на те органів МЕПР (ст.ст. 20, 24 Закону) - Управління (Центральний апарат) екологічної експертизи та інвестицій (нині відділ держекспертизи у складі Управління політики, екологічного страхування, аудиту, сертифікації та експертизи), еколого-експертних підрозділів Державних управлінь охорони навколишнього природного середовища в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також Державних Інспекцій охорони Чорного і Азовського морів. ДЕЕ - невід'ємна складова частина Комплексної державної експертизи. До відання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань ЕЕ та його органів на місцях належить: здійснення ДЕЕ, в тому числі додаткової; затвердження у встановленому порядку нормативно-технічних й інструктивно- методичних документів у галузі ЕЕ; формування системи і структури експертних підрозділів у складі МЕПР та його органів на місцях; створення у встановленому порядку спеціалізованих установ і організацій, необхідних для науково-технічного забезпечення ДЕЕ; залучення фахівців і науковців до проведення ДЕЕ; координація еколого-експертної діяльності, здійснення методичного керівництва з питань проведення ЕЕ незалежно від її форм; узагальнення практики проведення ЕЕ, застосування новітніх форм і методів еколого-експертного аналізу н оцінки; здійснення інших функцій у галузі ЕЕ.

До компетенції Управління екологічної експертизи та інвестицій МЕПР входить організація здійснення ДЕЕ чи безпосереднє її проведення для: техніко-економічних обґрунтувань (ТЕО), техніко-економічних розрахунків (ТЕР) і проектів на будівництво нових і розвиток діючих промислових підприємств й інших господарських об'єктів загальнодержавного значення, які затверджуватимуться КМУ; усіх видів програм і схем розвитку та розміщення продуктивних сил, галузей народного господарства І промисловості, які мають загальнодержавне чи міжобласне значення; матеріалів пропозицій міністерств і відомств щодо розміщення нових, розширення та реконструкції діючих підприємств і об'єктів - за дорученнями Президента, Верховної Ради. КМУ: проектів державних будівельних норм (ДБН), відомчих будівельних норм (ВБН), регіональних будівельних норм (РБН), інструкцій, вказівок, положень й інших подібних документів в частині регламентації ними розробки природоохоронних питань; документації з створення нових технологій і техніки, використання і експлуатація яких можуть негативно впливати на стан довкілля. Окрім того. Управління у порядку вибіркового контролю за якістю проектної документації й висновків місцевих експертних підрозділів може вимагати направлення до МЕПР для здійснення ДЕЕ будь-яких проектних матеріалів і документації, незалежно від наявності висновків по них, раніше підготовлених місцевими органами МЕПР. У таких випадках остаточними діючими висновками ДЕЕ вважаються висновки, організація підготовки яких забезпечена вищестоящим органом. Територіальні еколого-експертні підрозділи - це відділи, сектори, групи й інші подібні структурні формування територіальних н інспекційних органів МЕПР. До компетенції цих експертних підрозділів входить організація здійснення і проведення ДЕЕ для: усіх техніко-економічних обґрунтувань (ТЕО), техніко-економічних розрахунків (ТЕР) і проектів (робочих проектів) будь-якої господарської діяльності (за винятком віднесених до компетенції Управління), пов'язаної із негативним впливом на довкілля (коли об'єкт проектування: має джерела організованих викидів в атмосферу; потребує будівництва самостійних очисних споруд для очистки будь-якого з видів стічних вод - промислових, господарсько- побутових, поверхневих, дренажно-скидних чи споруд передочистки промислових стоків до скиду їх у загальноміські мережі каналізації; вимагає необхідності будівництва шлаконакопичувачів, хвостосховищ, полігонів для складування і захоронення відходів чи створення спеціальних об'єктів для їх утилізації; потребує зайняття більше 10 га площі орних земель чи лісів першої групи); матеріалах усіх видів схем і програм розвитку народногосподарського комплексу області, міста, району з точки зору їх відповідності вимогам природоохоронного законодавства; генеральних планів, проектів районного планування, планування приміських і зелених зон міст, схем генеральних планів промислових вузлів, схем розміщення підприємств у промислових вузлах і промислових районах, схемах впорядкування промислової забудови; документації щодо створення нових технологій і техніки, використання й експлуатації яких можуть негативно впливати на стан довкілля (з підготовкою тільки попередніх висновків); нових матеріалів і речовин. Окрім того, при потребі, місцеві експертні підрозділи можуть організовувати роботу з експертної оцінки екологічної ситуації, що складається на діючих промислових й інших господарських об'єктах. Така робота може доручатися органами МЕПР стороннім організаціям, що мають необхідну для її забезпечення матеріально-технічну базу і досвід у проведенні відповідних досліджень.

ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" та "Про екологічну експертизу" регламентують основи проведення ДЕЕ. Проте, практично не будучи законами прямої дії, вони вимагають наявності іншої нормативно-правової документації. До неї відносяться: укази Президента, постанови КМУ; нормативні документи і накази МЕПР та його територіальних органів; нормативні документи й матеріали інших відомств з ЕЕ; документи МОЗ й інших міністерств і відомств; міжнародні документи (існують і рекомендаційні матеріали, які в Україні не застосовуються, але беруться як прототипи при підготовці національних документів в галузі ЕЕ); Державні стандарти, норми, правила й порядки, переліки й класифікатори (ДБНи, ДСТУ, СаНПіНи тощо), а також керівництва, методики, методичні рекомендації тощо, що регламентують екологічні питання проектування, будівництва й експлуатації різних об'єктів (зокрема, охорони повітряного басейну, поверхневих і підземних вод, ґрунтів і надр, рослинного і тваринного світу, природно-культурної спадщини тощо). Вимоги до якості й обґрунтованості проведення екологічних експертиз постійно підвищуються поряд із прискоренням науково-технічного прогресу, впровадженням у виробництво новітньої техніки й технології. У зв'язку із цим періодично переглядаються законодавчі й нормативні матеріали. ДЕЕ (ст. 14 Закону) підлягають: державні інвестиційні програми, проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку окремих галузей народного господарства; проекти генеральних планів населених пунктів, схем районного планування, схем генеральних планів промислових вузлів, схем розміщення підприємств у промислових вузлах і районах, схем упорядкування промислової забудови, інша передпланова і передпроектна документація;інвестиційні проекти, техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти і робочі проекти на будівництво нових і розширення, реконструкцію, технічне переозброєння діючих підприємств; документація з перепрофілювання, консервації та ліквідації діючих підприємств, окремих цехів, виробництв й інших промислових і господарських об'єктів, які можуть негативно впливати на стан довкілля; проекти законодавчих й інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в галузі забезпечення екологічної (й радіаційної) безпеки,-охорони довкілля і використання природних ресурсів, діяльності, що може негативно впливати на стан довкілля; документація з впровадження нової техніки, технологій, матеріалів і речовин (у тому числі тих, що закуповуються за кордоном), які можуть створити потенційну загрозу довкіллю; документація щодо генетично модифікованих організмів, що призначаються для використання у відкритій системі. Здійснення ДЕЕ є обов'язковим для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Відповідно до рішень КМУ, Уряду АРК, місцевих Рад чи їх виконавчих комітетів ДЕЕ можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об'єкти та комплекси, що мають значний негативний вплив на стан довкілля. До документації на об'єкти ЕЕ додаються обґрунтування щодо забезпечення екологічної безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності з комплексною еколого- економічною оцінкою існуючого чи передбачуваного впливу на стан довкілля, оцінкою екологічного ризику та з альтернативними прогнозними варіантами зменшення цього впливу. Особи, які передають документацію на об'єкти ЕЕ, в разі необхідності організують і фінансують проведення додаткових досліджень, пошукових і експертних робіт, забезпечують гласність і враховують громадську думку щодо запланованої чи здійснюваної діяльності, гарантують достовірність попередньої ОВНС, що відображається в Заяві про екологічні наслідки діяльності (ст. 8 Закону).

Документація може вважатися такою, що відповідає сучасним природоохоронним вимогам (показникам, що оцінюються при здійсненні ДЕЕ), якщо нею передбачається: вдале, з екологічної точки зору, розміщення господарського об'єкта (не порушує меж існуючих об'єктів ПЗФ, їх охоронних зон, територій, що резервуються з метою подальшого заповідання, цінних ландшафтів; не потребує: зайняття територій, перспективних для розробки родовищ корисних копалин, зайняття значних (більше 10 га) площ лісів 1-ої групи, орних земель, багаторічних насаджень, засипки акваторій природних чи штучних водойм, перенесення чи спрямлення ділянок русел рік, обвалування заплав річок тощо, що можуть суттєво змінити природний стан цих територій; враховує характеристики троянди вітрів щодо найближчих сільських населених пунктів і міської житлової забудови); раціональне розташування виробничих, адміністративних, енергетичних й інших об'єктів на обраній території, що дозволяє не порушувати зайвих площ земель і економно використовувати земельні ресурси; застосування досконалих енергозберігаючих, мало- і безвідходних, нересурсоємких технологій виробництва; раціональне використання водних ресурсів, створення водооборотних циклів, повторно- послідовне використання води у виробничому процесі, забезпечення ефективної очистки всіх видів стічних вод до показників, що дають можливість направлення їх для поповнення водооборотних циклів чи гарантують безперешкодне прийняття для остаточної очистки на загальноміські очисні споруди; застосування високоефективних пилогазоочисних споруд, здатних забезпечити неперевищення встановлених показників ГДК забруднюючих речовин в атмосфері на межі нормативної чи розрахункової СЗЗ та в районах прилеглої житлової забудови; забезпечення максимально можливої утилізації всіх видів відходів, що утворюються на підприємстві в процесі його виробничої діяльності (в тому числі шляхом передачі їх для наступної переробки і використання на інші підприємства і об'єкти), чи екологічно безпечного їх захоронення; максимально можливе збереження існуючих зелених насаджень, виконання заходів з охорони тваринного світу (включаючи рибоохоронні заходи на водозабірних спорудах); надійний захист довкілля від шкідливого впливу фізичних чинників - шуму, вібрації, електромагнітних полів, ультра- та інфразвуку тощо.

Експертними підрозділами МЕПР приймається для ДЕЕ документація, яка згідно вимог містить: загальну інформацію про об'єкт проектування; стислий виклад сутності проекту (паспорт чи конспект проекту); розділ (том, частину тощо) ОВНС; заяву про очікувані екологічні наслідки запроектованої запланованої діяльності - як результат матеріалів ОВНС. Окрім того, у кожному конкретному випадку, на вимогу фахівців еколого-експертних підрозділів повинні надаватись для розгляду будь-які інші частини проектної документації (розрахунки, обґрунтування й інші матеріали, що не входять до складу проекту, але зберігаються в проектній організації). До документації повинні додаватися копії всіх погоджень і висновків зацікавлених організацій, а також технічних умов. На вимогу еколого-експертних підрозділів мають також надаватися висновки відомчої експертизи організацій замовників І місцевих органів влади. Щодо спеціальних вимоги до документації на об'єкти ДЕЕ (ст. 15 Закону), то в цій документації повинні передбачатися: комплексна еколого-економічна оцінка впливу запланованої чи здійснюваної діяльності на стан довкілля, використання ї відтворення природних ресурсів, оформлена у вигляді окремого тому (розділу) документації та Заяви про екологічні наслідки діяльності; обґрунтування впровадження сучасних, досконалих нематеріало- і неенергоємних, мало- і безвідходних технологічних процесів; забезпечення комплексної переробки, утилізації й ефективного використання відходів виробництва; заходи із економії водних ресурсів, забезпечення ефективної очистки всіх видів стічних вод, а також їх використання для технічних потреб без скидання цих вод у природні водотоки і водойми; дієвість і досконалість передбачуваних заходів з охорони атмосферного повітря від забруднення; забезпечення збереження, охорони і відтворення об'єктів рослинного і тваринного світу та ПЗФ; забезпечення захисту населення і довкілля від шкідливого впливу антропогенних фізичних, хімічних й біологічних чинників.

Процедура проведення ДЕЕ передбачає вирішення еколого- експертними органами завдань експертного дослідження й оцінку об'єктів ЕЕ, підготовку обґрунтованого еколого-експертного висновку (ст. 33 Закону). Процедура проведення ДЕЕ передбачає: перевірку наявності та повноти необхідних матеріалів на об'єкти ЕЕ та створення еколого-експертних комісій (підготовча стадія); аналітичне опрацювання матеріалів ЕЕ, в разі необхідності натурні обстеження і проведення на їх основі порівняльного аналізу ступеня екологічної безпеки, достатності й ефективності екологічних обґрунтувань діяльності об'єктів ЕЕ (основна стадія); узагальнення окремих експертних досліджень одержаної інформації та наслідків діяльності об'єктів експертизи, підготовку висновку ДЕЕ та подання його зацікавленим органам і особам (заключна стадія). Організація ДЕЕ діючих об'єктів і комплексів здійснюється спільно експертними й інспекційними підрозділами органів МЕПР і може доручатися спеціалізованим організаціям, що мають досвід підготовки екологічних паспортів підприємств, які повинні готувати робочі матеріали попередньої оцінки екологічного стану об'єкта або проекти висновків з цього питання і передавати їх органам МЕПР. В процесі екологічної оцінки діючих об'єктів і комплексів: виявляються наявні джерела забруднення атмосфери - стаціонарні, неорганізовані й пересувні; джерела забруднення водойм - технологічні процеси виробництва, де утворюються забруднені стічні води; джерела забруднення ґрунтів і підземних вод - місця утворення промислових відходів; визначається наявність і ефективність дії природоохоронних очисних споруд, які задіяні на підприємстві для забезпечення попередження негативного впливу джерел забруднення на довкілля; формуються пропозиції щодо доцільності зміни технологічних процесів, реконструкції, ремонту чи повної заміни очисних споруд і установок, монтажу нових додаткових пилогазоочисних установок і споруд для очистки забруднених стічних вод; здійснення додаткових заходів з утилізації чи екологічно безпечного поховання промислових й інших відходів, проведенню заходів з упорядкування, благоустрою й озеленення території підприємства, організації СЗЗ та забезпечення дотримання її статусу. ДЕЕ проводиться у разі (ст. 34 Закону): наявної або можливої потенційної небезпеки об'єктів ЕЕ для довкілля; прийняття відповідного рішення КМУ, Урядом АРК, місцевими Радами чи їх виконавчими комітетами, судом і правоохоронними органами відповідно до законодавства; обумовленості загальнодержавними екологічними інтересами.

Замовник повинен подати до еколого-експертного підрозділу МЕПР заявку (Додаток 4) на проведення ДЕЕ. Після одержання заявки цей орган повідомляє замовнику про орган МЕПР чи іншу організацію, які визначені еколого-експертним підрозділом для здійснення підготовки робочих матеріалів попередньої оцінки проектної документації чи проекту висновку ДЕЕ, до яких повинна бути подана документація на розгляд. Згідно з цим повідомленням замовник передає документацію на ДЕЕ із супроводжувальним листом за підписом відповідного керівника, в якому зазначається дані про замовника та повний перелік документації, що передається на експертизу. Еколого-експертним підрозділом перевіряється склад переданої на ДЕЕ документації та у випадку виявлення неповноти матеріалів документація не вважається прийнятою. Датою прийняття документації на ДЕЕ вважається дата передачі її еколого-експертному підрозділу або іншій визначеній ним організації у повному обсязі. ДЕЕ проводиться за наявності у складі наданих матеріалів: документації з ОВНС господарської діяльності, перед проектної, проектної чи іншої документації, яка підлягає ЕЕ; позитивних висновків /чи документи узгоджень органів державного нагляду і контролю з органами місцевого самоврядування; висновків державних органів виконавчої влади щодо об'єкта ДЕЕ у разі його розгляду вказаними органами і висновків громадської екологічної експертизи при її проведенні; матеріалів обговорень об'єкта ЕЕ з громадянами й громадськими організаціями.

Матеріали, що надані замовником ДЕЕ, надходять у підрозділ екологічної експертизи МЕПР або його територіального органу. Керівник цього підрозділу з числа штатних співробітників визначає відповідального виконавця і передає йому отримані від замовника матеріали. Відповідальний виконавець у тижневий термін з дня реєстрації матеріалів перевіряє комплектність документації та її відповідність необхідним вимогам. За наявності повного комплекту документації відповідальний виконавець визначає складність об'єкта І термін проведення ДЕЕ. Граничні терміни (ст. 38 Закону) проведення ДЕЕ об'єктів: еколого-експертними підрозділами, установами чи організаціями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології - до 45 календарних днів з продовженням у разі потреби до 60 днів (у виняткових випадках, залежно від складності проблеми, - до 120 днів); спеціально створеними міжгалузевими еколого-експертними комісіями чи іншими спеціалізованими організаціями - до 90 календарних днів; за доопрацьованими матеріалами відповідно до висновків попередньої ДЕЕ - до ЗО календарних днів. Початком ДЕЕ вважається день подання еколого-експертному органу комплекту необхідних матеріалів і документів, а у разі необхідності - й додаткової науково- дослідної інформації з тих питань, що виникли під час проведення експертизи.

Експертом ДЕЕ може бути фахівець, який має відповідну кваліфікацію і професійні знання, володіє методикою еколого- експертної оцінки, а також має практичний досвід у відповідній галузі не менше 3 років (ст. 27 Закону). Він має право: одержувати на свою вимогу матеріали, необхідні для проведення ЕЕ, та ставити питання про їх відхилення, якщо вони не відповідають вимогам природоохоронного законодавства, екологічним стандартам і нормативам та врахування яких потребує додаткових досліджень чи виділення додаткових капіталовкладень; вносити пропозиції про залучення до проведення ЕЕ висококваліфікованих фахівців: науковців, створення належної матеріально-технічної й

інформаційної бази; на викладення особистої думки щодо висновків проведеної ЕЕ (ст. 28 Закону). Експерт зобов'язаний (ст. 29 Закону): дотримувати встановлених термінів і порядку здійснення ЕЕ, норм і вимог законодавства про охорону довкілля, раціональне використання і забезпечення екологічної безпеки; забезпечувати всебічне, комплексне, об'єктивне, якісне й ефективне проведення ЕЕ; своєчасно готувати обґрунтовані та об'єктивні висновки; брати участь у підготовці матеріалів, що обґрунтовують облік при проведенні ДЕЕ висновку ГЕЕ; обґрунтовувати пропозиції про повернення документації на об'єкти ЕЕ на доопрацювання (заявляти спеціально уповноваженому державному органу в області екологічної експертизи про необхідність надання замовником на ДЕЕ додаткових матеріалів для усесторонньої й об'єктивної оцінки об'єктів ЕЕ та формулювати особливу думку щодо об'єкта екологічної експертизи, яка додається до висновку ДЕЕ); заявляти самовідвід за наявності особистої зацікавленості щодо конкретного об'єкта ЕЕ.

ДЕЕ проводиться шляхом: аналізу й оцінки об'єктів ЕЕ - групами фахівців еколого-експертних підрозділів чи спеціалізованих установ і організацій; еколого-експертних досліджень і оцінки об'єктів ЕЕ - спеціально створюваними комісіями із залученням фахівців-практиків і науковців інших організацій; створення спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів спільно з іншими органами державної виконавчої влади міжгалузевих експертних комісій; залучення на договірних засадах інших спеціалізованих організацій для попереднього експертного розгляду та підготовки відповідних пропозицій (ст. 37 Закону). ДЕЕ об'єкта починається з дня підписання наказу МЕПР чи його територіального органу про проведення експертизи. У наказі затверджуються склад експертної комісії, ЇЇ керівник, календарний план роботи комісії. Керівник бере участь у формуванні експертної комісії та у підготовці технічного завдання на проведення ДЕЕ, забезпечує проведення екологічної експертизи для конкретного об'єкта, організовує підготовку загального висновку експертної комісії. Після підписання наказу про проведення ДЕЕ протягом 10 днів готується повідомлення органам державної влади, органам місцевого самоврядування, зацікавленим громадським організаціям про проведення засідань експертної комісії щодо об'єкту експертизи. Робота експертної комісії ДЕЕ починається з проведення організаційного засідання, на якому присутні члени експертної комісії, замовник документації, що підлягає екологічній експертизі, чи його представники, а також (при необхідності) представники інших зацікавлених організацій. На організаційному засіданні: представник експертної комісії повідомляє про наказ на проведення ДЕЕ, а керівник - про порядок її проведення; представник замовника чи розробника документації, що надається на експертизу, доповідає про характер планованої діяльності; уточнюється календарній план роботи експертної комісії, експертних груп і експертів; визначається термін підготовки проекту висновку експертної комісії.

На підставі отриманих технічних завдань члени експертної комісії вивчають матеріали, представлені на ЕЕ, а також аналізують висновки громадської екологічної експертизи, аргументовані пропозиції органів місцевого самоврядування, думки громадських організацій і громадян з екологічних аспектів планованої діяльності та готують індивідуальні експертні висновки. Загальна структура експертного висновку включає: перелік матеріалів, представлених на розгляд експерта (обґрунтування інвестицій, Декларація про плановану діяльність, екологічне обґрунтування чи ТЕО, матеріали ОВНС, матеріали узгодження екологічного обґрунтування, земельного й гірничого відведення підприємства, Статут підприємства, Акти перевірки природоохоронної діяльності діючого підприємства тощо); основні положення розглянутих матеріалів (експерт формулює інформаційну основу висновку); аналіз об'єкта експертизи й оцінка допустимості рівня очікуваних впливів на довкілля; зауваження до розглянутих матеріалів і пропозиції з їх обліку та рекомендації з доопрацювання документації; висновки (достатність/недостатність опрацьовування екологічних питань і пропонованих технічних рішень; відповідність планованої діяльності вимогам законодавчих актів і нормативних документів з питань охорони довкілля; допустимість очікуваного впливу на довкілля; можливість реалізації об'єкта експертизи). З метою пояснення проектних рішень керівник експертної комісії може запрошувати замовника для участі у робочих засіданнях експертної комісії. При необхідності організовується виїзд членів комісії на місце планованої господарської діяльності для отримання додаткової інформації. Керівник експертної комісії аналізує й узагальнює висновки експертів, готує проект висновку ДЕЕ і матеріали про розгляд при проведенні ДЕЕ аргументованих пропозицій з екологічних аспектів реалізації планованої діяльності, що надійшли від органів місцевого самоврядування, громадських організацій і громадян. Проект висновку обговорюється на заключному засіданні експертної комісії, на яке запрошуються замовник, розробники матеріалів, представники органів державної влади, громадськості. Керівник експертної комісії доповідає про результати роботи комісії й про проект тексту висновку. Запрошені на заключне засідання експертної комісії можуть висловити до проекту зауваження.

Завершальним етапом ДЕЕ є екологічний висновок (Додаток 5). Він повинен містити оцінку екологічної допустимості й можливості прийняття рішень щодо об'єкта ЕЕ та враховувати соціально-економічні наслідки (ст. 39 Закону). Висновок ДЕЕ повинен бути схвалений кваліфікованою більшістю спискового складу комісії. При незгоді члена експертної комісії з висновками експерт формулює особливу думку й оформляє її у вигляді записки, яка додається до висновку. При цьому експерт підписує висновок експертної комісії з відміткою "особлива думка". Висновки ДЕЕ (ст. 43 Закону) складаються з вступної, констатуючої (описової) та заключної (оціночно-узагальнюючої) частин. У вступній частині містяться дані про орган, що проводив ДЕЕ, склад експертів, час проведення, найменування об'єкта, його кількісні та якісні показники, відомості про виконавців і замовників ЕЕ та про орган, який приймає рішення щодо реалізації об'єкта ДЕЕ. У констатуючій частині подається коротка характеристика видів запланованої чи здійснюваної діяльності, ЇЇ впливу на стан довкілля, ступеня екологічного ризику відповідних заходів, спрямованих на нейтралізацію і запобігання цьому впливові, забезпечення вимог екологічної безпеки, охорону довкілля, раціональне використання і відтворення природних ресурсів. У заключній частині містяться узагальнена оцінка об'єкта ДЕЕ, зауваження і пропозиції щодо вдосконалення обґрунтування його екологічного впливу, висновки щодо схвалення, повернення на доопрацювання чи відхилення його від подальшого еколого- експертного розгляду. При всіх трьох можливих варіантах висновків експертизи, підготовлені висновки візуються відповідальними за них фахівцями та керівниками експертних підрозділів і підписуються уповноваженими на те керівниками МЕПР чи його відповідних органів на місцях. Підписання висновку ДЕЕ відповідним керівником є його затвердженням, після чого висновок стає обов'язковим для виконання. У випадку обґрунтованої незгоди експертних підрозділів органів системи МЕПР з підготовленими за їх завданнями іншими організаціями робочими матеріалами попередньої оцінки проектної документації, ці матеріали повертаються їх авторам для доопрацювання. Узагальнені висновки ДЕЕ повинні зводитися до трьох можливих варіантів: документація, розроблена в цілому у відповідності з вимогами природоохоронного законодавства, діючих нормативних документів, позитивно оцінюється (погоджується; при потребі погодження може обумовлюватись певними умовами щодо додаткового опрацювання деяких питань, виконання яких не потребує суттєвих доробок і витрат коштів і може бути перевірене експертними підрозділами в робочому порядку); документація, що не в повній мірі відповідає вимогам природоохоронного законодавства і діючих нормативних документів, повертається на доопрацювання; документація, реалізація проектних рішень якої вступить у суперечність з вимогами природоохоронного законодавства і є неприйнятою з природоохоронної точки зору, оцінюється негативно (чітка та ясна оцінка документації у висновках ДЕЕ (за одним з вказаних варіантів) є обов'язковою; висновок, що не має такої оцінки, не може бути підписаний чи затверджений уповноваженими на те посадовими особами.

Позитивні висновки ДЕЕ після їх затвердження спеціально уповноваженим органом влади з питань екології є підставою для відкриття фінансування проектів, програм чи діяльності. Реалізація об'єктів ДЕЕ без її позитивних висновків забороняється. Позитивний висновок ДЕЕ не повинен містити зауважень (може містити рекомендації, які не змінюють сутність запропонованих замовником чи розробником документації планованих рішень).

Позитивний висновок ДЕЕ втрачає юридичну силу у випадку: доопрацювання об'єкта експертизи згідно зауважень проведеної раніше ДЕЕ; зміни умов природокористування спеціально уповноваженим на те державним органом в області охорони довкілля; реалізації об'єкта ДЕЕ з відступами від документації, що отримала позитивний висновок, і/чи у разі внесенні змін у зазначену документацію; закінчення терміну дії позитивного висновку ДЕЕ; внесення змін у проектну й іншу документацію після отримання позитивного висновку ДЕЕ. В разі негативної оцінки об'єктів ДЕЕ замовник зобов'язаний забезпечити їх доопрацювання відповідно до вимог еколого-експертного висновку і своєчасну передачу матеріалів на додаткову державну екологічну експертизу. Позитивний висновок ДЕЕ є дійсним протягом трьох років від дня його видачі (ст. 40 Закону). Якщо за цей час не розпочато реалізацію рішення щодо об'єкта ДЕЕ, то він підлягає новій ДЕЕ. Принципово негативний висновок (коли реалізація проекту експертизи визнана недопустимою) - безстроковий. Висновок згідно з яким документація направлена на доопрацювання, діє до того часу, доки вимоги еколого-експертного підрозділу не будуть виконані. Висновки громадської й іншої екологічної експертизи мають рекомендаційний характер і можуть бути враховані при проведенні ДЕЕ, а також при прийнятті рішень щодо подальшої реалізації об'єкта ЕЕ (ст. 12 Закону). Висновок, підготовлений комісією ДЕЕ, підписується керівником цієї комісії та всіма її* членами й не може бути змінений без їх згоди. Висновок вважається прийнятим, якщо він підписаний кваліфікованою більшістю членів комісії, що складає не менше двох третин її спискового складу. При не підписанні висновку кваліфікованою більшістю, а також за наявності особливої думки чи підписанні висновку з посиланням на особливу думку експертами, що складають більше однієї третини спискового складу комісії, ЇЇ керівник доповідає керівництву МЕПР чи його територіального органу про неможливість ухвалення комісією в існуючому складі рішення щодо висновку ДЕЕ. При цьому керівник комісії ДЕЕ має право надати пропозиції про необхідність продовження терміну проведення експертизи і додаткового включення експертів до складу експертної комісії. Якщо висновок експертної комісії не підписаний кваліфікованою більшістю голосів її спискового складу і після продовження терміну проведення ДЕЕ, то екологічна експертиза вважається завершеною без результату. Після завершення ДЕЕ її висновок направляється замовникові протягом 5 днів з дня затвердження; інформація про висновок ДЕЕ надається громадськості й ЗМІ (згідно їх запитів).

Загальний висновок за результатами проведення комплексної державної експертизи містобудівної, передпроектної й проектної документації містить сукупну оцінку економічної доцільності й технічної можливості реалізації проектних рішень з урахуванням вимог екологічної й промислової безпеки, а також відповідності архітектурно-планувальних й інженерно-технічних рішень технологічним вимогам, вимогам конструктивної надійності й безпеки. До загального висновку додаються висновки органів спеціалізованої експертизи, у тому числі ДЕЕ. Позитивний загальний висновок складається за наявності позитивних висновків органів спеціалізованої експертизи. Для здійснення відповідних контрольних функцій інформація про висновок ДЕЕ направляється територіальним органам МЕПР, виконавчої влади і місцевого самоврядування., а також може направлятися і банківським організаціям, які здійснюють фінансування реалізації об'єкта ДЕЕ. Висновок, підписаний кваліфікованою більшістю членів експертної комісії, набуває статусу висновку ДЕЕ тільки після його затвердження наказом МЕПР чи його територіального органу, які мають право не затверджувати висновок експертної комісії у випадках порушення процедури проведення ЕЕ та невідповідності висновків зауваженням експертів.

Як зазначалося, при отриманні негативного висновку замовник має право подавати матеріали на повторну ДЕЕ за умови їх переробки з урахуванням зауважень, викладених у негативному висновку. Підставою для повторного розгляду матеріалів стосовно об'єктів експертизи є: доопрацювання матеріалів згідно зауважень і пропозицій, що викладені у повідомленні експертного підрозділу, який проводив первинний розгляд матеріалів, направлених на ДЕЕ, чи зауважень і пропозицій, що містяться у негативному висновку експертної комісії; зміна умов природокористування; реалізація об'єкта експертизи з відступами від раніше ухвалених рішень, що отримали позитивний висновок ДЕЕ; закінчення терміну дії позитивного висновку ДЕЕ; рішення суду. Повторна ДЕЕ проводиться експертною комісією (як правило) у первинному складі та формується тим самим уповноваженим органом. Особи, зацікавлені у спростуванні висновків ДЕЕ (ст. 44 Закону), подають обґрунтовану заяву до відповідних Рад, органів державної виконавчої влади, ДЕЕ й інших органів, які приймали рішення про проведення такої експертизи. В разі відмови у розгляді заяви вони мають право звернутися до суду. Відповідні органи, які приймали рішення про проведення ДЕЕ, зобов'язані в місячний термін розглянути подану заяву і за наявності підстав призначити проведення додаткової ДЕЕ із залученням незалежних експертів. Оскарження висновків ДЕЕ не припиняє їх дії. Висновки додаткової ДЕЕ є остаточними для прийняття відповідним органом рішення що до подальшої реалізації об'єкта ЕЕ. Висновки ДЕЕ можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі (ст. 45 Закону): порушення вимог законодавства про проведення ДЕЕ; недотримання державних санітарних норм, правил, гігієнічних нормативів, будівельних норм і правил, вимог щодо охорони довкілля, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки; неврахування важливих достовірних відомостей про стан екологічної ситуації, що склалася в районі реалізації об'єкта ЕЕ; порушення прав учасників еколого- експертного процесу, якщо це призвело до неправдивого висновку ЕЕ. Рішення, прийняті відповідними органами на підставі висновків ДЕЕ, можуть бути оскаржені (ст. 46 Закону) зацікавленими юридичними та фізичними особами до відповідних вищих органів протягом місяця від дня їх прийняття, а в разі незгоди з рішеннями цих органів - в судовому порядку відповідно до законодавства України. Фінансове забезпечення повторної ДЕЕ здійснюється замовником. Повторна експертиза за рішенням судових органів здійснюється експертним підрозділом ДЕЕ, що визначається рішенням суду. У випадках проведення повторної ДЕЕ за дорученням судових органів рішення про компенсацію витрат на її проведення ухвалюється судом. Після завершення повторної ДЕЕ висновок екологічної експертизи направляється судовому органу, за рішенням якого вона проводилася.

Права й обов'язки замовника документації, що надається на ДЕЕ, визначені ст. 31 і 32 ЗУ "Про екологічну експертизу". Згідно цього закону замовники документації мають право: порушувати відповідні клопотання та одержувати консультації; надавати суб'єктам ЕЕ письмові чи усні пояснення, зауваження, пропозиції щодо об'єктів експертизи чи з окремих їх рішень та обґрунтувань; знайомитися з висновками ДЕЕ; клопотати про проведення додаткової ДЕЕ; одержувати інформацію про хід проведення ЕЕ; здійснювати й інші функції в галузі ЕЕ в порядку, встановленому законодавством. Замовники ДЕЕ зобов'язані: подавати на ЕЕ необхідні матеріали на об'єкти екологічної експертизи і висновки щодо попередньої оцінки їх впливу на довкілля; сприяти суб'єктам ЕЕ в об'єктивному розгляді об'єктів екологічної експертизи; надавати суб'єктам ЕЕ необхідні додаткові матеріали; своєчасно вносити до документації на об'єкти експертизи необхідні корективи і зміни, що не потребують конструктивних досліджень і розрахунків, оплачувати виконані еколого-експертні роботи згідно з договорами; виконувати вимоги висновків ДЕЕ; вирішувати інші питання відповідно до законодавства України (передавати спеціально уповноваженим державним органам в області ЕЕ і громадським організаціям необхідні матеріали, відомості, розрахунки, додаткові розробки стосовно об'єктів ЕЕ; здійснювати плановану господарську діяльність згідно документації, що отримала позитивний висновок ДЕЕ; передавати дані про висновки ДЕЕ банківським організаціям для відкриття фінансування реалізації об'єкта експертизи). Суб'єктами екологічної експертизи є: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого- експертні підрозділи чи комісії; інші державні органи, місцеві Ради і органи виконавчої влади на місцях відповідно до законодавства; громадські організації екологічного спрямування чи створювані ними спеціалізовані формування; інші установи, організації та підприємства, в тому числі іноземні юридичні і фізичні особи, які залучаються до проведення екологічної експертизи; окремі громадяни в порядку, передбаченому цим Законом й іншими актами законодавства (ст. 9 Закону).

Законодавство України про екологічну експертизу класифікує порушення з боку наступних учасників експертного процесу: замовник документації, що підлягає ЕЕ, й особи, зацікавлені у певному змісті висновку експертизи; керівники спеціально уповноважених державних органів в області ЕЕ; керівники експертних комісій та експерти ДЕЕ; посадові особи державних органів виконавчої влади й органів державного нагляду і контролю; посадові особи органів місцевого самоврядування. Порушеннями законодавства про ЕЕ замовником документації та зацікавленими особами є: не надання документації на ДЕЕ; фальсифікація матеріалів, відомостей і даних, що надаються на ДЕЕ, а також відомостей про результати її проведення; примушення експерта до підготовки свідомо неправдивого висновку експертизи; створення перешкод організації й проведенню ДЕЕ; ухилення від надання спеціально уповноваженим державним органам в області ЕЕ і громадським організаціям, що організовують і проводять експертизу, необхідних матеріалів, відомостей і даних; реалізація об'єкта без позитивного висновку ДЕЕ; здійснення господарської діяльності, яка не відповідає документації, що отримала позитивний висновок ДЕЕ. Порушеннями законодавства в області ЕЕ керівниками спеціально уповноважених державних органів в області екологічної експертизи, експертних комісій та експертами ДЕЕ є: порушення встановлених діючим законом правил і порядку проведення ДЕЕ; порушення порядку формування й організації діяльності експертних комісій; невиконання встановлених діючим законом для спеціально уповноваженого державного органу в області екологічної експертизи обов'язків; порушення встановленого порядку витрачання перерахованих замовником документації коштів на проведення експертизи; невідповідність оплати виконаних робіт їх об'єму та якості; порушення вимог законодавства про екологічну експертизу й інших нормативно- технічних документів; необґрунтованість і фальсифікація висновків ДЕЕ; необґрунтованість матеріалів з обліку висновків ГЕЕ й аргументованих пропозицій, що надійшли від органів місцевого самоврядування, громадських організацій, громадян щодо екологічних аспектів господарської діяльності, яка підлягає ДЕЕ. Порушеннями законодавства про ДЕЕ посадовими особами державних органів виконавчої влади і державного нагляду та контролю, а також органів місцевого самоврядування є: порушення встановленого законодавством порядку проведення ЕЕ; надання свідомо неправдивих відомостей про екологічні наслідки діяльності об'єкта; надання дозволів на спеціальне природокористування; фінансування та реалізація проектів і програм чи діяльності, які . можуть негативно впливати на стан довкілля без позитивного висновку ЕЕ; здійснення ЕЕ неправоздатними підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян й іншими формуваннями; недотримання під час реалізації об'єкта експертизи вимог щодо охорони довкілля, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки відповідно до висновку ДЕЕ; незаконне втручання будь-кого у проведення ЕЕ; ухилення від надання на законну вимогу державних еколого-експертних органів і формувань необхідних відомостей і матеріалів; підготовка свідомо неправдивого висновку ДЕЕ; незаконна відмова від державної реєстрації заяв про проведення громадської екологічної експертизи. Особи, винні в порушенні законодавства в галузі екологічної експертизи, притягаються відповідно до дисциплінарної, адміністративної, цивільної чи кримінальної відповідальності.

Фінансування об'єктів ДЕЕ здійснюється /її замовником (об'єктів, що реалізуються за рахунок державних капіталовкладень, - за рахунок державного бюджету). Замовники інших екологічних експертиз, особи, зацікавлені в проведенні додаткових експертиз, а також підприємства, установи й організації, що експлуатують екологічно небезпечні об'єкти, проводять ЕЕ за свій рахунок згідно з договорами. ДЕЕ проводиться за умови її попередньої оплати замовником у повному обсязі й у встановленому порядку документації. Проведення ДЕЕ починається після її оплати і прийому комплекту необхідних матеріалів і документів у повному обсязі. Після визначення вартості проведення ДЕЕ відповідальний виконавець готує повідомлення замовникові про прийом матеріалів на експертизу і необхідності оплати експертизи матеріалів (до 30 днів з дня отримання повідомлення з додатком рахунку на оплату і кошторису витрат; за відсутності документа, що підтверджує оплату проведення ДЕЕ, протягом 30 днів з дня отримання замовником документації повідомлення про необхідність оплати експертиза представлених матеріалів не проводиться, а самі матеріали повертаються замовникові із супроводжуючим листом про повернення матеріалів). Перераховані замовником фінансові кошти витрачаються виключно на проведення ДЕЕ. Спеціально уповноважений державний орган несе відповідальність за цільове використання цих коштів. Вартість робіт з організації й проведення ДЕЕ документації визначається для кожного об'єкта експертизи окремо, виходячи з витрат, пов'язаних з проведенням експертизи документації й матеріально-технічним забезпеченням позаштатних експертів.

Розглянемо особливості ДЕЕ різних об'єктів. У всіх випадках ДЕЕ виступає як процедура оцінювання достатності екологічного обґрунтування проектів. При цьому експертна комісія виходить як з формальних ознак, визначених нормативною базою, так й із змістовного співставлення існуючої екологічної ситуації та тієї обстановки, яка складеться при створенні й експлуатації планованого об'єкта. До формальних ознак відносяться: наявність всіх необхідних матеріалів, передбачених законом та їх достовірність; адекватність методів збору, дослідження й обробки інформації стосовно завдань проекту; наявність всіх необхідних узгоджень владних і наглядових структур відповідного рівня; дотримання санітарно-гігієнічних нормативів, технологічних норм використання сировини й енергії, нормативів використання території й Інших природних ресурсів, коректність розрахунків ССЗ тощо; результати громадських слухань і облік інтересів всіх зацікавлених сторін. Змістовний аналіз спирається на оцінки існуючих техногенних навантажень на компоненти довкілля й перевірку прийнятності розрахованого рівня екологічного ризику. Цей аналіз покликаний підтвердити допустимість появи нових впливів (за складом і кількістю) у вже існуючій (чи виниклій) природно-технічній системі, а також правильність обґрунтування географічного розміщення об'єкта й окремих частин його інфраструктури з погляду оптимізації їх шкідливого впливу на екосистеми і населення. Побічно при цьому повинен розглядатися й очікуваний позитивний соціально-економічний ефект (без нього рішення про допустимість планованої діяльності взагалі неможливе). І екологічна експертиза якраз є процесом перевірки екологічного обґрунтування чи результатів оцінки впливу. Природно, що екологічна експертиза промислових об'єктів різних галузей має виразну специфічність, пов'язану з несиметричністю впливу на окремі компоненти навколишнього середовища - ресурсоємні, водоємні, землеємні тощо виробництва.

Гірничовидобувні й гірничопереробні підприємства за ступенем і незворотністю порушень природної рівноваги в екосистемах займають одне з провідних місць серед всіх виробничих комплексів. До негативних наслідків відносять трансформацію ландшафтів, погіршення стану атмосфери, зменшення придатних для сільськогосподарського використання площ земель, забруднення ґрунтового покриву, розвиток ерозійних процесів, зміну стану і властивостей гірських порід, а також гідрологічного і гідрогеологічного режиму району. Одним з технологічних процесів на гірничовидобувних, збагачувальних і теплоенергетичних підприємствах є відвалоутворення, що передбачає транспортування й укладання на частини земельного відведення гірської породи, що попутно видобувається, неконденційних корисних копалини, шлаку, золи. З видобутої мінеральної сировини 90-95% практично безповоротно втрачається у вигляді твердих, рідких і газоподібних відходів, утворюючи техногенні геологічні тіла, які є джерелами екологічного забруднення. Для цих відходів загальними є такі проблеми екологічно безпечного складування: геомеханічні (збереження стійкості відкосів, прогноз ущільнення відкладі та деформацій слабоводопроникних відкладів); гідрологічні й гідрогеологічні (запобігання поверхневому змиву техногенних відкладів і міграції забруднювачів у поверхневі й підземні води, а також створення захисних споруд - протифільтраційних завіс, екранів тощо; збереження водного балансу території); аерологічні (закріплення поверхонь, що виділяють пил); рекультиваційні. До відходів гірничого виробництва відносяться також ґрунти природного походження, що гідравлічно намиваються, та техногенні наноси: гідровідвали, що формуються при складуванні вскришних порід гідравлічним способом; хвостосховища для відходів збагачення твердих корисних копалини; золовідвали, що акумулюють золошлаки теплоенергетичної галузі; шлаконакопичувачі, призначені для тривалого зберігання.

У зв'язку з підвищеною екологічною небезпекою експлуатації намивних території їх розрізняють за класами відповідальності залежно від об'єму складованих хвостів, інженерно-геологічних характеристик складованих матеріалів і ґрунтів основи, конструкції сховища відходів, умов експлуатації, положення породного масиву у рельєфі й відносно інших промислових і цивільних об'єктів. Намивні гірничотехнічні споруди є об'єктами підвищеної екологічної небезпеки, оскільки можуть - бути джерелами забруднення повітря, підземних і поверхневих вод, ґрунтового покриву на значних територіях. При традиційній технології намивання у внутрішніх зонах гідровідвалів і хвостосховищ формуються потужні (до 50-100 м) товщі тонкодисперсних матеріалів, які знаходяться протягом десятиліть у неущільненому стані, що визначає їх низьку несучу здатність і виключає можливість раціонального використання намивних територій. Водонасичені слабоущільнені масиви можуть створювати загрозу затоплення прилеглих площ. Техногенні наноси формуються на територіях великих промислових центрів і за їх межами. З інфільтруючими водами поллютанти потрапляють у ґрунтово-рослинний шар і ґрунтові води, а потім поглинаються і накопичуються в рослинах.

Головна умова, виконання якої в матеріалах проекту гірничо- видобувного виробництва повинен встановити експерт, - застосування таких способів вилучення чи використання природних ресурсів, які взаємно економічно й екологічно виправданні, тобто запобігають порушенню і забрудненню довкілля при оптимальних витратах на процес. Потім він повинен зосередитися на питаннях аварійності гірничого виробництва (необхідно зазначити, що вугільна промисловість є найбільш небезпечною галуззю). Високий рівень травматизму й аварійності в гірничо-видобувних галузях пов'язаний з об'єктивними і суб'єктивними причинами (до перших відносяться умови проведення робіт, висока концентрація енергоспоживаючих процесів і механізмів, значні об'єми робочих зон і недостатня інформація про властивості й поведінку навколишнього середовища; суб'єктивні причини пов'язані із застарілими технологіями, незадовільною організацією охорони праці, порушенням правил і норм праці тощо). Системи екологічної

Таблиця 5.3

Допустимий нормами узагальнений ризик реалізації граничних станів для гребель основних типів, 1/рік

Клас

споруд

Верхня межа ризику

Нижня межа ризику

бетонні гравітаційні й контрфорсні греблі

арочні

греблі

греблі 3 ґрунтових матеріалів

І

5ˑ10ˉ5(10ˉ4)

2ˑ10ˉ5(4ˑ10ˉ5)

10ˉ5(2 ˑ10ˉ5)

3 -10ˉ5 (7ˑ10ˉ5)

ІІ

5ˑ10ˉ4(10ˉ3)

2,5ˑ 10ˉ4 (5ˑ 10ˉ1)

10ˉ4(2 ˑ10ˉ4)

4 ˑ10ˉ4 (8ˑ10ˉ4)

III

4ˑ10ˉ3 (7ˑ10ˉ3)

2ˑ10ˉ3 (4-10ˉ3)

9ˑ10ˑ4 (2 ˑ10ˉ3)

3 ˑ10ˉ3 (5 ˑ10ˉ3)

IV

6ˑ10ˉ3(1,2ˑ10ˉ2)

3ˑ10ˉ3(6ˑ10ˉ3)

2 ˑ10ˉ3 (4 ˑ10ˉ3)

5ˑ10ˉ3 (9ˑ10ˉ3)

Примітка. У дужках - ризик для періоду тимчасової експлуатації

безпеки на шахтах і копальнях повинні охоплювати не тільки простір робочої зони, але й всю територію (при необхідності - прилеглу акваторію) шахтного двору, місць транспортування і складування продукції й відходів. У проектах копалень, що сильно обводнені, а також при розробці руд, схильних до розчинення, повинні передбачатися спеціальні заходи з ізоляції гірничих робіт від водоносних горизонтів. Вирішення гідрогеологічних проблем на стадії проектування дозволить зберегти екологічну рівновагу, що склалася. Численність і різноманіття джерел виділення попутних, як правило, забруднюючих навколишнє середовище мас речовини й енергій при видобуванні, переробці, транспортуванні та використанні мінеральної й енергетичної сировини вимагають наявності у проекті результатів ризик-аналізу та прогнозу впливів об'єктів гірничо-видобувного виробництва, створення і підтримки широкої мережі отримання безперервної інформації про інтенсивність впливів і відгук об'єктів довкілля, встановлення екологічних обмежень на технологічні процеси та створення системи екологічної безпеки як для самого об'єкта, так і для пов'язаних з ним екосистем, включаючи населення, що тут проживає.

Підприємства теплоенергетики, чорної й кольорової металургії ще значніші, ніж вище згадані, джерела забруднень. Нині виплавка 1 т чавуну супроводжується утворенням в середньому 1,2 т відходів збагачення і 0,9 т золи. У кольоровій металургії на 1т продукції утворюється 100-200 т і більше відходів. Найважливіша особливість кольорової металургії - утворення у процесі переробки сировини токсичних речовин, що забруднюють відходи - сполук сірки, миш'яку, сурми, селену, телуру тощо. До екологічних особливостей технології металургійного виробництва відносяться його водоємність, що породжує проблеми очищення стічних вод, і енергоємність, що побічно впливає на забруднення атмосферного повітря. Досить складною є експертиза гідроенергетичних проектів, екологічні аспекти яких пов'язані з їх технологічними і конструктивними особливостями, гідрологічним режимом споруди. ГЕС відносяться до об'єктів підвищеного екологічного ризику залежно ВІД типу греблі (табл. 5.3). При перевірці розрахунків узагальненого ризику необхідно проаналізувати повноту переліку чинників ризику, що враховуються, і створюваних ними небезпек за наступною схемою (рис. 5.3). Вплив водосховищ на ландшафти прилеглої території різний в районі верхнього б'єфу (зміна рівня, гідродинамічний вплив на переформовування берегів, затоплення ґрунтів , гідрогеологічні явища у вигляді фільтрації й підпору ґрунтових вод, у перспективі - кліматичні зміни, замулювання й евтрофікація водосховища) і нижнього б'єфу (ерозія русла і берегів, перешкода міграції риби, накопичення загиблого фіто- і зоопланктону).

Необхідність проведення після проектної екологічної оцінки випливає з того, що навіть вірно оцінені впливи ще не означають, що будуть автоматично розроблені й виконані заходи щодо їх мінімізації. Основні причини, за яких рекомендації ОВНС і висновки ДЕЕ можуть виявитися неефективними чи зовсім не виконуватися, такі: неповний облік екологічних рекомендацій при введенні в експлуатацію і функціонування господарських об'єктів; можлива непередбачена зміна зовнішніх умов, зокрема стану довкілля чи виникнення іншої господарської діяльності; помилки прогнозних моделей; дуже загальні й невизначені прогнозні висновки; неповнота знань про вплив будь-якої діяльності на довкілля. Тому найважливішим є те, як висновки ОВНС і ДЕЕ виконуватимуться при здійсненні проекту, тобто наскільки складені програма моніторингу і план природоохоронних заходів реалістичні. Завданнями післяпроектних стадій ЕО при цьому виявляються: забезпечення виконання рекомендацій, розроблених і сформульованих у процесі ОВНС для запобігання і зменшення впливів; оцінка, аналіз фактичних впливів і співставлення їх характеру і величини з раніше визначеними, а також коректування (якщо необхідно) заходів щодо запобігання і зменшення впливів; розвиток системи ЕО шляхом збору й аналізу інформації про адекватність зроблених прогнозів і ефективності запропонованих заходів. Важливим механізмом забезпечення виконання перелічених завдань слугують плани екологічного менеджменту (ПЕМ; Environmental Management Plans), включення яких у підсумкові документи ЕО вимагається зростаючим числом національних систем і міжнародних організацій. За визначенням Світового банку, ПЕМ - взаємопов'язана ієрархічна система організаційних, технічних і моніторингових заходів, необхідних на стадії виконання проекту для усунення негативних екологічних і соціальних ефектів, їх компенсації чи зменшення до прийнятних значень (важливість складання ПЕМ, зокрема, полягає у тому, що вони зводять в єдиний документ вимоги до природоохоронних заходів, полегшуючи таким чином контроль над їх виконання). ПЕМ - це механізм, що забезпечує передачу відповідальності за виконання заходів зі зменшення впливів від розробника проекту і дозвільного державного органу до власника/керівника об'єкту і контролюючого державного органу. Одними з найпоширеніших вимог до ПЕМ у складі документації з ЕО є вимоги Світового банку. Його фахівці надають ПЕМ таке велике значення, що пропонують зробити їх основним документом, який підсумовує процес ЕО, і використовувати традиційну ОВНС як обґрунтовуючий додаток до ПЕМ. Основу ПЕМ складає опис заходів з моніторингу. Післяпроектний моніторинг широко застосовується у міжнародній практиці й точніше описує діяльність, направлену на виконання двох основних завдань - визначення відповідності здійснюваних проектних рішень затвердженому плану (у тому числі ПЕМ) та коректування (при необхідності) заходів із запобігання і зменшення впливів.

Перетворення небезпек при оцінці узагальненого ризику

Рис. 5.3. Перетворення небезпек при оцінці узагальненого ризику

Післяпроектний аналіз (у широкому сенсі) може розглядатися як діяльність, незалежна від ПЕМ, і включати періодичні й епізодичні спостереження за проектом і параметрами довкілля, інспекції й аудити, що проводяться самим замовником, його підрядниками чи зовнішніми сторонами (наприклад, державними органами, громадськістю й іншими учасниками процесу ЕО). Після проектний аналіз охоплює нагляд і контроль (зокрема державний) за здійсненням проекту (наприклад, за дотриманням умов природокористування і виконанням запланованих заходів із зменшення впливів) і моніторинг впливу на довкілля, який може надавати інформацію для коректування раніше ухвалених рішень, а також вносить внесок у формування інформаційної бази для ЕО аналогічних проектів. Враховуючи різноманітність форм І методів післяпроектного аналізу і пов'язану з цим складність його організації й використання отриманої інформації, рекомендується складати окремий план післяпроектного аналізу в складі ПЕМ чи окремо. Післяпроектний аналіз має на увазі взаємодію декількох сторін. Співпраця між підприємствами, державними службами, неурядовими організаціями громадськістю дає додаткові можливості для ефективного зниження негативних впливів на довкілля. Дані післяпроектного аналізу (як і висновки ОВНС) тільки надають інформацію для здійснення заходів зі зменшення впливів на довкілля. Для того, щоб ці заходи втілилися у реальність, необхідні визначення відповідальності, виділення ресурсів, підготовка персоналу і створення організаційних структур і механізмів для забезпечення виконання цих заходів. Зазначенні елементи повинні детально описуватися у ПЕМ.

У систематичному вигляді процедури післяпроектного аналізу перетворюються у систему екологічного менеджменту. Будь-яка система менеджменту має на увазі план менеджменту, тому СЕМ і ПЕМ пов'язують відносини загального й окремого. Міжнародний стандарт ІБО 14001 визначає СЕМ як частину загальної системи менеджменту, що включає організаційну структуру, планування діяльності, розподіл відповідальності, практичну роботу, а також процедури, процеси і ресурси для розробки, впровадження, оцінки досягнутих результатів реалізації й вдосконалення екологічної політики, цілей і завдань. Розробка і включення ПЕМ в ОВНС застосовуються рідко. Ще рідші є вимоги про створення СЕМ. Наприклад, закон Естонії називається "Про екологічну оцінку й екологічний аудит". Його положення, що стосуються екологічного аудиту, можуть звучати і в сенсі післяпроектного аналізу, хоча основний зміст аудиту трактується як джерело даних для ОВНС. Серед прикладів вимог до післяпроектних стадій ЕО в національних законодавствах і болгарська система, в якій проекти, що її пройшли, також проходять обов'язковий екологічний аудит через 5 років після схвалення проекту. У Чилі власник підприємства, що було об'єктом ЕО, зобов'язаний провести незалежний екологічний аудит за свій рахунок і надати його результати державним органам. При цьому пропонується три альтернативні фірми, що спеціалізуються в області екологічного аудиту, а державний орган вибирає одну з них і призначає як аудитора. Більшість інших міжнародних організацій, у тому числі Агентство міжнародного розвитку США та ЄБРР, пред'являють до своїх клієнтів тільки вимогу надавати у складі ЗВНС план моніторингу. "Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті" вказує на можливість включення у ЗВНС "Короткого змісту програм моніторингу й управління і всіх планів післяпроектного аналізу" (при необхідності).

В Україні є чимало об'єктів, для яких необхідно провести екологічну експертизу (насамперед, промислові підприємства, транспортні депо тощо). Навіть поверховий погляд дає всі підстави стверджувати, що переважна більшість таких об'єктів діє в не правовому полі з точки зору екологічного законодавства. Ціла низка таких чинників, як економічна криза, низька виконавська дисципліна, недостатні асигнування на природоохоронні цілі, недостатні можливості технологічного переоснащення виробництв, невідпрацьованість економічних механізмів природокористування, становлять сьогодні реальну загрозу подальшого погіршення стану довкілля в країні.

Відповідно до Конституції України, ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про екологічну експертизу", Конвенції "Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступу до правосуддя з питань, що стосуються довкілля" тощо та з метою забезпечення прав громадськості щодо участі у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля МЕПР було затверджено "Положення про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля". Згідно цього Положення наведені нижче терміни вживаються в такому значенні. Громадськість - одна або більше фізичних чи юридичних осіб, їх об'єднання, організації або групи, які діють згідно з чинним законодавством України або практикою. Зацікавлена громадськість - громадськість, на яку впливає реалізація рішень з питань, що справляють чи можуть справити негативний вплив на стан довкілля. Громадське обговорення (публічне слухання або відкрите засідання) - процедура виявлення громадської думки з метою її урахування при прийнятті органами виконавчої влади рішень з питань, що справляють чи можуть справити негативний вплив на стан довкілля (розміщення, проектування, будівництво або реконструкція об'єктів; розробка проектів нормативно-правових актів тощо). Суб'єкти громадського обговорення - органи державної влади; підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, суб'єкти підприємницької діяльності, які планують або здійснюють господарську діяльність; ЗМІ; зацікавлена громадськість. Особа, яка приймає рішення (ОПР) з питань, що справляють чи можуть справити негативний вплив на стан довкілля, - орган державної влади, до компетенції якого входить прийняття таких рішень; підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, на які законодавством України покладено виконання інформаційних чи інших обслуговуючих функцій у сфері охорони довкілля. Замовник проекту рішення з питань, що справляють чи можуть справити негативний вплив на стан довкілля - будь-який суб'єкт, який звертається з клопотанням щодо запровадження господарської діяльності до ОПР.

Державна і громадська екологічні експертизи в Україні регулюються тими самими законами, однак функції цих процедур, а також їх місце у системі прийняття рішень істотно різняться. При цьому процедура ГЕЕ практично не регламентована підзаконними актами. Право українських громадян на участь у проведенні ГЕЕ є одним із елементів закріпленої у ст. 8, 9, 10, 11 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" системи екологічних прав громадян. Законодавче закріплення правових засад ГЕЕ (ст. 26) зумовлене підвищеною зацікавленістю громадськості у безпосередньому вирішенні екологічних проблем, в усуненні прогалин, які мають місце в законодавстві, а також, у кінцевому результаті - у відверненні аварій і катастроф техногенного походження, попередженні й ліквідації проявів стихійних сил природи. Ст. ЗО визначає, що ГЕЕ здійснюється незалежними групами фахівців з ініціативи громадських об'єднань, а також місцевих органів влади за рахунок їх власних коштів або на громадських засадах. ГЕЕ проводиться незалежно від ДЕЕ. Висновки ГЕЕ можуть враховуватися органами, які здійснюють ДЕЕ, а також органами, що зацікавлені у реалізації проектних рішень або експлуатують відповідний об'єкт. З прийняттям ЗУ "Про екологічну експертизу" реалізація громадянами права на участь у проведенні ГЕЕ та обнародування її результатів законодавчо гарантована (ст. 10). Порушені права громадян у галузі охорони довкілля мають бути поновленні, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України. Ст. 16 цього Закону визначає, що ГЕЕ може здійснюватися в будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обґрунтування, за ініціативою громадських організацій чи інших громадських формувань. Вона може проводитися шляхом створення на добровільних засадах тимчасових або постійних еколого-експертних колективів громадських організацій чи інших громадських формувань. Повноваження громадських організацій екологічного спрямування на проведення ГЕЕ є одним з видів їх статутної діяльності (ст. 21). Громадські природоохоронні об'єднання мають право: а) брати участь у розробці планів, програм, пов'язаних з охороною довкілля, розробляти і пропагувати свої екологічні програми; б) утворювати громадські фонди охорони природи; за погодженням з місцевими Радами за рахунок власних коштів і добровільної трудової участі членів громадських об'єднань виконувати роботи з охорони і відтворення природних ресурсів, збереження та поліпшення стану довкілля; в) брати участь у проведенні спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони довкілля перевірок виконання підприємствами, установами та організаціями природоохоронних планів і заходів; г) проводити ГЕЕ, обнародувати її результати і передавати їх органам, уповноваженим приймати рішення; д) вільного доступу до екологічної інформації; е) виступати з ініціативою проведення державного І місцевих референдумів з питань, пов'язаних з охороною довкілля, використанням природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки; є) вносити до відповідних органів пропозиції- про організацію територій та об'єктів ПЗФ; ж) подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону довкілля; з) брати участь у заходах міжнародних неурядових організацій з питань охорони довкілля; и) брати участь у підготовці проектів нормативно-правових актів з екологічних питань; І) оскаржувати в установленому законом порядку рішення про відмову чи несвоєчасне надання за запитом екологічної інформації або неправомірне відхилення запиту та його неповне задоволення. Діяльність громадських об'єднань в галузі охорони довкілля здійснюється відповідно до законодавства України на основі їх статутів.

До форм участі громадськості в прийнятті рішень належать: робота в складі експертних і робочих груп, комісій, комітетів з розробки програм, планів, стратегій, проектів нормативно-правових актів, оцінок ризиків; робота в складі державних еколого- експертних комісій; громадське обговорення проектів рішень центральних органів виконавчої влади та їх органів на місцях, що справляють чи можуть справити негативний вплив на стан довкілля, під час проведення парламентських слухань, конференцій, семінарів, круглих столів, обговорення результатів соціологічних досліджень, зборів громадян за місцем проживання тощо; організація та проведення ГЕЕ; обговорення заяв про екологічні наслідки запланованої діяльності й можливих альтернативних варіантів проектів рішень щодо цих видів діяльності при проведенні ОВНС; підготовка звернень до органів виконавчої влади з актуальних екологічних проблем з пропозиціями та рекомендаціями щодо їх вирішення в порядку, установленому Законом "Про звернення громадян"; виступи в ЗМІ з екологічних питань; інші форми, передбачені законодавством України.

Порядок проведення громадського обговорення полягає в наступному. Замовник проекту рішення повідомляє ОПР та розміщує в ЗМІ заяву про екологічні наслідки запланованої діяльності, зміст якої визначається ст. 35 ЗУ "Про екологічну експертизу". ОПР визначає тривалість громадського обговорення в залежності від виду запланованого рішення, яка не може перевищувати: 3 місяців - для міждержавних, державних, регіональних програм, планів, стратегій, концепцій, проектів нормативно-правових актів; здійснення діяльності, яка справляє чи може справити негативний вплив на стан довкілля, або рішень щодо витрат, пов'язаних із здійсненням природоохоронних заходів за рахунок Державного фонду охорони довкілля; 2 місяців - для місцевих програм, планів дій, стратегій; прийняття рішень щодо витрат, пов'язаних із здійсненням природоохоронних заходів за рахунок місцевих фондів охорони довкілля; 1 місяця - для видачі відповідних документів на використання природних ресурсів, на нависне вивільнення генетично змінених організмів у довкілля, а також рішень щодо діяльності, яка справляє чи може справити негативний вплив на стан довкілля. З власної ініціативи або на прохання громадськості ОПР може продовжити тривалість громадського обговорення, якщо будь-які дані, інформація чи докази, що надійшли протягом громадського обговорення, призвели до виникнення принципово нових обставин, на термін, необхідний для врахування цих обставин, але не більше 1 місяця. На пропозицію громадськості або замовника проекту рішення ОПР обирає форму громадського обговорення. З метою врахування інтересів суб'єктів громадського обговорення за рішенням ОПР при необхідності створюються представницькі консультативні або дорадчі органи, до складу яких на добровільних засадах можуть входити представники громадськості, замовника проекту рішення й ОПР. ОПР призначає дату та місце проведення громадського обговорення та повідомляє про це суб'єктів громадського обговорення не пізніше ніж за 30 днів до моменту його проведення через ЗМІ (радіо, телебачення, пресу, Інтернет, спеціальні видання тощо).

У повідомленні про проведення громадського обговорення міститься інформація про: передбачувану процедуру, місце, дату та час його проведення; короткий зміст проекту концепції, стратегії, програми, місцевого плану дій, нормативно-правового акта або заяви замовника проекту рішення щодо намірів розміщення, будівництва, реконструкції об'єкта чи здійснення іншої діяльності, яка справляє чи може справити негативний вплив на стан довкілля; особу, яка приймає рішення; адреси, за якими можна ознайомитися з додатковою інформацією та надіслати інформаційні запити, пропозиції, зауваження і рекомендації щодо запланованого розгляду питання; терміни подання Інформаційних запитів, зауважень і пропозицій; можливість участі громадськості. Громадське обговорення розпочинається з доповіді замовника проекту рішення, у якій повинні бути висвітлені такі питання; зміст проекту рішення щодо запланованої діяльності (або нормативно-правового акта); можливий негативний вплив на стан довкілля (або необхідність розгляду проекту нормативно- правового акта); заходи для запобігання та/або зменшення такого впливу; короткий зміст проекту рішення (або проекту нормативно- правового акта); зміст зауважень і пропозицій громадськості, які надійшли до початку громадського обговорення; інші відомості щодо проекту рішення.

Під час проведення громадського обговорення громадськості надається можливість вільно висловлювати в усній та письмовій формі свої думки, зауваження, пропозиції, рекомендації щодо винесених на розгляд питань. Матеріали громадського обговорення фіксуються із застосуванням стенографічних або аудіовізуальних методів. Представники замовника проекту рішення зобов'язані забезпечити відповіді на запитання громадськості в усній формі під час громадського обговорення або в письмовій формі після їх закінчення. Хід І результати громадського обговорення оформлюються протоколом, який підписується головою і секретарем, обраними на час проведення громадського обговорення його учасниками. Результати повинні бути максимально враховані при підготовці проекту рішення. ОПР, після визначення відповідного рішення щодо розглянутого питання інформує про нього громадськість через ЗМІ у термін, який не повинен перевищувати 30 календарних днів. На письмовий запит громадськості їй можуть надаватися для ознайомлення стенограми, аудіо-, відеозаписи, повний текст прийнятого рішення з його обґрунтуванням й інші матеріали, що мають відношення до громадського обговорення. Матеріали громадського обговорення зберігаються в архівах. Громадськості надається можливість надсилати свої зауваження та пропозиції до представницьких консультативних і дорадчих органів у терміни, оголошені в пресі. Рішення, прийняте з порушенням норм розглянутого вище Положення, може бути оскаржене зацікавленими особами у передбаченому законом порядку.

Організовувати участь громадськості у процесі екологічної оцінки може ініціатор діяльності або державні органи. За українським законодавством заходи щодо участі громадськості можуть проводитися з ініціативи самої громадськості й організовуватися у формі ГЕЕ. Вона організовується і проводиться з ініціативи громадян і громадських організацій (об'єднань), а також органів місцевого самоврядування громадськими організаціями, основним напрямком діяльності яких відповідно до їх статутів є охорона довкілля (у тому числі організація і проведення ЕЕ) та які зареєстровані у порядку, встановленому українським законодавством. Громадяни і громадські організації в області ЕЕ мають право: висувати пропозиції стосовно проведення ГЕЕ господарської діяльності, реалізація якої зачіпає екологічні інтереси населення, що проживає на даній території; направляти у письмовій формі спеціально уповноваженим державним органам в області ЕЕ аргументовані пропозиції з екологічних аспектів планованої господарської діяльності; одержувати від спеціально уповноважених державних органів, що організовують проведення ДЕЕ конкретних об'єктів, інформацію про результати її проведення; здійснювати інші дії в області екологічної експертизи, що не суперечать законодавству.

Розглядаючи загальні принципи проведення екологічної експертизи, в Україні, можна визначити, що до ГЕЕ можна застосувати більшість із них, а саме: визнання презумпції потенційної екологічної небезпеки будь-якої планованої господарської діяльності; комплексність оцінки впливу на довкілля господарської діяльності та його наслідків; обов'язковість обліку вимог екологічної безпеки при проведенні ЕЕ; достовірність і повнота інформації, що надається на ЕЕ; незалежність експертів при здійсненні ними своїх повноважень в області ЕЕ; наукова обґрунтованість, об'єктивність і законність висновків екологічної експертизи; гласність, участь громадських організацій, врахування громадської думки; відповідальність учасників і зацікавлених осіб за організацію, проведення, якість ЕЕ.

Громадську екологічну експертизу повинні проводити представники громадськості чи їх об'єднання при цьому необхідно, щоб чітко був визначений об'єкт вивчення та еколого-експертної оцінки відповідної форми і методи дослідження. ГЕЕ проводиться до проведення ДЕЕ чи одночасно з нею. Найбільш ефективне проведення ГЕЕ ще на стадії обґрунтування інвестицій. Вона здійснюється за умови державної реєстрації заяви громадських організацій про її проведення, в якій повинні бути наведені назва, юридична адреса, характер передбаченої статусом діяльності, відомості про склад експертної комісії, відомості про об'єкт експертизи, терміни її проведення. Заява про проведення ГЕЕ, у реєстрації якої в зазначений термін не було відмовлено, вважається зареєстрованою. При наявності заяв про проведення експертизи одного об'єкта від двох і більше громадських організацій допускається створення єдиної експертної комісії. З метою інформування населення та погодження дій з іншими об'єднаннями громадян суб'єкти ГЕЕ оголошують через ЗМІ Заяву про проведення ГЕЕ, в якій зазначаються відомості про склад громадського еколого-експертного формування, перелік фахівців, залучених до участі в експертизі, об'єкт ЕЕ, терміни її проведення. Заява про проведення ГЕЕ подається до відповідних місцевих Рад, органів державної виконавчої влади та ДЕЕ. Громадські організації, що здійснюють ГЕЕ у встановленому діючим законом порядку, мають право: одержувати від замовника в необхідному обсязі документацію, що піддягає ЕЕ; одержувати від структурних підрозділів МЕПР, що спеціалізуються в області екологічної експертизи, для ознайомлення нормативно-технічні документи, які встановлюють вимоги до проведення ДЕЕ; приймати участь як спостерігачі через своїх представників у засіданнях експертних комісій ДЕЕ та в обговоренні висновків ГЕЕ, що проводиться ними.

Одержавши звернення громадян чи громадських організацій, орган державної влади створює тимчасову комісію Із проведення громадського обговорення об'єкта ГЕЕ й організує збори представників зацікавлених сторін, на яких затверджуються терміни і регламент громадських слухань. У регламенті підготовки І проведення громадських слухань визначаються: 1) мета проведення громадських слухань - інформування громадськості про об'єкт ГЕЕ і його можливого впливу на довкілля, а також виявлення громадських інтересів та їх облік у процесі ОВНС; 2) правова основа - перелічуються всі необхідні нормативно-правові акти щодо проведення ЕЕ; 3) принципи проведення громадських слухань ґрунтуються на повній інформації про плановану діяльність та її можливих екологічних наслідках; громадські слухання проводяться у формі відкритого процесу обговорення експертних висновків, виступів експертів, у тому числі представників замовника, органів державної влади і місцевого самоврядування, державних природоохоронних і санітарно-епідеміологічних служб, громадських організацій; будь-яка людина може брати участь в обговоренні на рівних умовах; 4) результат громадських слухань - список учасників, стенограма, протокол і висновок; за результатами громадських слухань Збори представників приймають рішення; 5) організатори й учасники громадських слухань - Тимчасова комісія зборів представників з вивчення думки населення для підготовки і проведення громадських слухань щодо оцінки впливу на довкілля об'єкта ГЕЕ відповідно до рішення муніципального утворення; самі збори представників муніципального утворення й ініціатор проекту; на слухання запрошуються представники органів державної влади і місцевого самоврядування, державних природоохоронних і санітарно- епідеміологічних служб, громадських організацій і ЗМІ; 6) документи, що надаються громадськості для ознайомлення, - документація проекту, в яку входять попередній варіант матеріалів ОВНС та їх резюме нетехнічного характеру; документація надасться ініціатором/інвестором проекту; доступ громадськості для ознайомлення з матеріалами ОВНС організовується у приміщеннях місцевої адміністрації, бібліотеках тощо (будь-який бажаючий має право за вказаними адресами час знайомитися з документацією і робити свої зауваження й пропозиції стосовно проекту); 7) порядок інформування населення і запрошених сторін про проведення слухань - не пізніше, ніж за ЗО днів до проведення громадських слухань в офіційних виданнях органів виконавчої влади тощо розміщується оголошення, що містить інформацію про терміни і місце доступності документації стосовно проекту, дати і місця проведення громадських слухань; 8) основні питання, що виносяться на слухання, - про вплив планованої діяльності на довкілля, здоров'я населення і соціально- економічну ситуацію у регіоні, допустимість реалізації планованої діяльності на даній території; 9) порядок проведення слухань - у президію громадських слухань входять голова, члени президії та секретар (призначаються тимчасовою комісією); слухання проводить президія на основі виступів і відповідей експертів й учасників слухань, а також представленої документованої інформації, письмових заяв, пропозицій і зауважень, готує висновок на основі громадських слухань; членами президії призначаються особи, що мають відповідну кваліфікацію у сфері охорони довкілля; членом президії не може бути представник замовника/інвестора чи розробника проекту, а також особа, яка є в трудових чи інших договірних відносинах із зазначеним замовником чи розробником, представник юридичної особи, який є із зазначеним замовником чи розробником у таких договірних відносинах; членом президії не може бути представник органів державної влади, місцевого самоврядування й інших державних служб, що мають відношення до видачі дозволів на реалізацію планованої діяльності; в обов'язки секретаря слухань входять реєстрація учасників, складання списку учасників, ведення стенограми і складання на її основі протоколу, громадських слухань; експертами є фахівці, що володіють достатньою кваліфікацією для відповіді на основні питання слухань; вони заздалегідь знайомляться з основними питаннями слухань і готують відповіді на них, використовуючи наявні матеріали ОВНС й іншу достовірну інформацію; 10) регламент громадських слухань - виступ замовника з характеристикою проекту, коментарі експертів з основних питань слухань і відповіді на питання президії, відповіді експертів на питання учасників слухань, виступи учасників; підведення підсумків головою президії й оголошення дати готовності тексту висновку і протоколу слухань; висновок публікується у ЗМІ й затверджується зборами представників; 11) підсумкові документи слухань - список учасників слухань, стенограма слухань і протокол слухань; у протоколі відображаються основні факти, які були представлені у ході публічної дискусії; передані секретареві слухань документи реєструються й оформляються як додатки до протоколу; протокол підписується головою громадських слухань і секретарем; копії протоколу направляються замовникові, в адміністрацію муніципального утворення та збори представників, у відповідний державний орган з охорони довкілля, а також у місцеві загальнодоступні бібліотеки; копія протоколу надаються на вимогу будь-яким зацікавленим особам; оригінал з усіма додатками зберігається в зборах представників, де до нього забезпечується вільний доступ всіх зацікавлених осіб; 12) висновок президії із громадських слухань проекту - основний результат громадських слухань, що повідомляється широкій громадськості й всім зацікавленим особам; висновок готується президією громадських слухань і підписується кожним членом президії та передасться секретареві слухань (якщо члени президії не прийшли до єдиної думки, то оформляється особлива думка); у висновку президією даються відповіді на основні питання слухань; секретар направляє копії висновку президії замовникові, органу державної влади, відповідному державному органу з охорони довкілля, а також у місця, де організований доступ громадськості для ознайомлення із проектними матеріалами. 13) результати громадських слухань - тимчасова комісія зборів представників з вивчення думки населення для підготовки і проведення громадських слухань зобов'язана ознайомити широку громадськість з висновком президії громадських слухань. У державній реєстрації заяви з проведення ГЕЕ може бути відмовлено, якщо: вона раніше була двічі проведена відносно об'єкта; порядок державної реєстрації громадської організації та її статут не відповідає встановленому порядку і вимогам діючого законодавства; вимоги до змісту заяви про проведення ГЕЕ, передбачені діючим законодавством, не виконані. Посадові особи органів місцевого самоврядування відповідають за незаконну відмову від державної реєстрації заяви про проведення ГЕЕ.

Експерти, що приймають участь в ГЕЕ, одержують від замовника технічне завдання, подібне до завдання на ДЕЕ. Експерт зобов'язаний: ознайомитися з матеріалами обґрунтування інвестицій і ОВНС проекту; визначити достовірність і достатність представленої інформації; у разі невиконання цих умов надалі не використовувати такі дані, а перейти до даних об'єктів-аналогів; розглянути якість проведення ОВНС і достовірність цих оцінок, (зокрема: достатність опису існуючих природних умов для цілей ОВНС; правильність інвентаризації й характеристики джерел і чинників впливу на довкілля на всіх стадіях проектного циклу (будівництво, розвиток інфраструктури, експлуатація, висновок з експлуатації, аварії); достовірність оцінки значимості впливів з урахуванням відповідності стандартам і реакції екосистем; правильність прогнозу планованих впливів у часі й просторі; адекватність оцінки запропонованих альтернатив, у тому числі з розміщення й планованим технічним рішенням; адекватність запропонованих заходів зі зниження впливів; достатність планованої системи моніторингу і після проектного аналізу); проаналізувати відповідність технічних рішень сучасним вимогам; оцінити економічну ефективність запропонованих природоохоронних рішень; визначити відповідність планованої діяльності нормативно-правовим актам України; зробити обґрунтовані висновки про допустимість реалізації планованої діяльності щодо екологічних вимог. Висновок ГЕЕ (Додаток 6)

направляється спеціально уповноваженим державним органам в області екологічної експертизи, що здійснює ДЕЕ, замовникові документації, що підлягає ГЕЕ, органам, що приймають рішення про реалізацію об'єктів ЕЕ, органам місцевого самоврядування і може передаватися іншим зацікавленим особам. Висновки ГЕЕ можуть бути висвітлені у ЗМІ та надіслані відповідним Радам, органам виконавчої влади на місцях, органам ДЕЕ, іншим зацікавленим органам й особам і замовникам об'єктів екологічної експертизи, стосовно яких вона проводилася. При підготовці висновку ДЕЕ експертною комісією й ухваленні рішення про реалізацію об'єкта експертизи повинні розглядатися матеріали, які направлені в експертну комісію ДЕЕ і відбивають громадську думку. Врахування думки населення при формуванні й обговоренні висновку ГЕЕ важливе з наступних точок зору: участь громадськості може забезпечити узгодження інтересів різних груп, залучених у планування і здійснення пропонованої діяльності чи її можливих впливів; протиріччя між інтересами цих груп, які виникають при цьому, є найбільш частим джерелом конфліктів, що розвиваються навколо проекту, і тому однієї з основних цілей участі населення у процесі ГЕЕ слугує вироблення взаемоприйнятих рішень і зменшення конфліктності проекту в цілому; участь громадськості може використовуватися як. інструмент вирішення різних завдань ЕО (зокрема, виявлення можливих впливів, вивчення соціальної значимості проекту й визначення найбільш значимих впливів, вивчення альтернатив, планування природоохоронних заходів тощо); у цілому громадська участь повинна сприяти поліпшенню якості прийнятих рішень; участь громадськості у процесі ЕО - інструмент здійснення прав громадян.

Фінансування ГЕЕ здійснюється за рахунок власних коштів громадських організацій, громадських екологічних й інших фондів, цільових добровільних внесків громадян і організацій, а також за рахунок коштів, що виділяються згідно рішення відповідних органів місцевого самоврядування. Процес взаємодії із зацікавленими сторонами під час екологічної оцінки включає консультації, які мають на увазі співпрацю із зацікавленими сторонами чи джерелами Інформації - державними органами, науково-дослідними організаціями тощо.

Сучасні інформаційні технології дозволяють проводити громадські слухання Декларацій про наміри, екологічні обґрунтування проектів, результати ОВНС чи безпосередньо ГЕЕ у віртуальному просторі, шляхом телеконференцій, обговорень в Інтернеті тощо. Використання сучасних форм електронних комунікацій (аж до телеконференцій), безумовно, здатне підвищити ефективність громадських слухань, забезпечити всебічне кваліфіковане обговорення сильних і слабких сторін проекту і навіть удосконалює процедурні аспекти, що значно полегшить проведення і ДЕЕ.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші