Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Питання оцінки впливу на навколишнє середовище
< Попередня   ЗМІСТ

ВИСНОВКИ

У 1990-91 -х роках в Україні почала формуватися екологічна політика перехідного періоду, зорієнтована на розвиток економічних методів регулювання природокористування і децентралізацію управління охороною довкілля, розширення прав і повноважень місцевих органів самоврядування. Важливе значення мало введення обов'язкової плати за використання всіх природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища. Було створено умови для запровадження і вдосконалення екологічної оцінки - оцінки впливу на навколишнє середовище й екологічної експертизи, та забезпечення відповідної законодавчої бази. В подальшому в Україні сформувалася система екологічного права та реорганізовувалася система державного управління в галузі охорони довкілля, яка і до нині перебуває в постійній реорганізаційній динаміці (створюються або ліквідовуються ті чи інші державні комітети, департаменти тощо, до відання яких належать питання управління і контролю в галузі охорони та використання різних природних ресурсів).

Проблеми, які нині сформувались в екологічній сфері, зумовлюють нагальну необхідність ефективного екологобезпечного функціонування національної економіки та її переведення на модель сталого розвитку, а також прискореного вирішення завдань екологічної безпеки соціально-економічного розвитку країни. Необхідність цілеспрямованого й ефективного вирішення екологічних проблем в Україні зумовлена як внутрішніми (нераціональне природокористування, надмірні забруднення й деградація довкілля, які майже в усіх регіонах досягла надзвичайних темпів), так і зовнішніми чинниками (Україна повинна рухатись шляхом гармонізації національного природоохоронного законодавства і стандартів екологічної безпеки господарської діяльності із законодавством країн ЄС). Екологічні проблеми сьогодні мають загальнодержавний характер, проте вирішуватися вони повинні на регіональному та локальному рівнях.

Для реалізації екологічних пріоритетів у практиці господарювання необхідне посилення дії економічних важелів стимулювання раціонального природокористування в господарському механізмі на основі розроблення єдиних для всіх структурних рівнів еколого-економічних оцінок, що передують прийняттю стратегічних рішень. Сьогодення вимагає, щоб стан довкілля розглядався як чинник, що визначає рівень екологічного потенціалу, від якого залежать довгострокові темпи економічного | зростання. Тобто, подальший розвиток суспільного виробництва г повинен супроводжуватися екологізацією всіх його ланок. При цьому для стимулювання ефективного природокористування, охорони довкілля, утвердження екологічної безпеки І І підтримання екологічної рівноваги на території України необхідне створення ефективної державної системи реалізації природоохоронних функцій, яка гарантуватиме право громадян на екологічну безпеку та здорове довкілля. У зв'язку з цим постає проблема нового підходу до розроблення системи екологічної І оцінки господарської діяльності - оцінки впливу на навколишнє середовище й екологічної експертизи, екологічного контролю та юридичної відповідальності за екологічні правопорушення, що спрямовані на вирішення трьох основних завдань: забезпечення екологічного благополуччя екосистем; збереження природними об'єктами умов відновлення життєвого середовища, сприятливого для всього живого; збереження природних ресурсів за кількісними та якісними параметрами І, по можливості, їх відновлення. У цьому випадку система екологічної оцінки господарської діяльності спроможна забезпечити нормативну основу створення і функціонування державної системи управління екологічною безпекою, досягнення балансу між рівнями шкідливого впливу на довкілля і його спроможностями на відновлення, створення системи екологічно збалансованого управління сталим розвитком суспільства. Тому автором сформульовано напрям врахування екологічних вимог при проведенні господарської діяльності та внесено пропозиції щодо розвитку екологічної оцінки - ОВНС, ЕЕ та екологічного контролю такої діяльності. Очевидно, що їх впровадження потребує прийняття та доповнення відповідних законів і системи, деякі основні положення яких приведені у книзі.

Теоретичні основи монографії ґрунтуються на положеннях теорії екологічної безпеки,' фундаментальними складовими якої є теорії ризику, стійкості (резистентності) екосистем різного рівня ієрархічної організацій, їх індикаторного реагування на природно- кліматичні й антропогенні впливи та закономірності відновлення біоти при компенсації пригнічуючих чинників чи при знятті навантажень. Чимале місце при цьому займають ідентифікація шкідливих впливів, питання моніторингу й екологічного нормування. Предметом екологічної оцінки - ОВНС та ЕЕ - є вплив планованої діяльності на довкілля, ті зміни в його компонентах, які повністю чи частково є результатом цієї діяльності. Прогноз і розробка заходів з їх пом'якшення складають основні елементи процесу ЕО. Її систематична, комплексна природа дозволяє виявляти ті впливи, які можуть неадекватно враховуватися стандартами, встановленими для окремих середовищ і джерел впливу, - насамперед, непрямі й кумулятивні впливи. Для того, щоб був можливий систематичний аналіз джерел і чинників впливу, а його результати можна було застосовувати на практиці не тільки для "обґрунтування" вже ухвалених проектних рішень і розробки спеціальних природоохоронних заходів, але й для ухвалення ключових рішень з вибору технології й місця розміщення об'єкта, ЕО повинна бути сконцентрована на найважливіших впливах і починатися на самих ранніх стадіях розробки проекту й проходити паралельно з процесом проектування.

Автор сподівається, що його напрацювання, викладені в цій монографії, сприятимуть створенню в Україні ефективної системи оцінки впливу на навколишнє середовище та екологічної експертизи, й отже, не тільки виконання нею міжнародних зобов'язань, а і бази даних для реалізації сучасних методів прийняття екологічно орієнтованих управлінських рішень з реалізації планованої господарської діяльності як на регіональному, так і національному рівнях. Стан дослідження та збереження археологічних пам 'яток у зоні затоплення Олександрівського водосховища.

Недостатнє фінансування археологічних робіт з боку замовника і надання з боку проектних організацій неправдивої, спотвореної інформації щодо хвостової частини водосховища, не дозволили Інституту археології на час затоплення повністю дослідити археологічні пам'ятки, що були включені до плану розкопок. Внаслідок цього на частині з них дослідження не були завершені, або не проводилися взагалі. Затоплення пам'яток, що входять до складу об'єкту національної культурної спадщини "Історичного ландшафту центру Буго-Гардівської паланки Війська Запорізького" відбулося з грубим порушенням ЗУ "Про охорону культурної спадщини". Подальше підвищення рівня Олександрівського водосховища до відмітки 16 м є недопустимим, оскільки це завдасть непоправної шкоди культурній спадщині національного значення: буде повністю затоплено гардовий поріг, урочище Ґард і розташовані в ньому пам'ятки історії й археології, Клепаний (Ґардовий) Острів, Паланкова Балка, Пугач 1 та 2. Всі ці пам'ятки входять до складу унікального об'єкту національної культурної спадщини "Історичного ландшафту центру Буго-Гардівської паланки Війська Запорізького", що підлягає охороні на підставі ст. 37 ЗУ "Про охорону культурної спадщини".

ТАКИМ ЧИНОМ, експлуатація Ташлицької ГАЕС при піднятті рівня Олек-сандрівського водосховища вище НПР-8м суперечить низці законодавчих актів, викличе значне затоплення особливо цінних земель каньйону р. Південний Буг і підтоплення прилеглих територій. Беручи до уваги сучасний критичний стан водних ресурсів, слід розглянути альтернативний варіант експлуатації Ташлицької ГАЕС без створення Олександрівського водосховища. Такий варіант роботи Ташлицької ГАЕС вже розглядався і навіть отримав позитивний висновок ДЕЕ. Ним передбачено експлуатацію гідроакумулюючої станції (2-х гідроагрегатів) на відвідному та підвідному каналах без підняття рівня р. Пд. Буг, затоплення цінних земель, знищення флори і фауни.

Голова Миколаївської філії

Національного екологічного центру України Л. Патрушева

А

АБІОТИЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ - неорганічна основа середовища біоценозу (сонячне світло, тепло, материнська порода, повітря, вода та ін.).

АБІОТИЧНІ (фізико-хімічні) ФАКТОРИ - температура, світло та інша променева енергія, вологість і газовий склад повітря, атмосферний тиск, опади, сніговий покрив, вітер, сольовий склад води, ґрунтові (едафічні); орографічні і гідрологічні. Всі ці фактори неживої природи прямо чи опосередковано впливають на живі організми, визначаючи їх існування.

АБІСАЛЬ - морський глибоководний шар, який відповідає глибинам океанічного ложа з відносно малою рухливістю води, незмінною температурою і який характеризується відсутністю світла.

АБОРИГЕНИ, автохтони - корінні мешканці даної місцевості.

АБОРИГЕННІ РОСЛИНИ - рослини, що ростуть там, де вони виникли в процесі еволюції.

АБРАЗІЯ - процес руйнування гірських порід хвилями і течіями у береговій зоні моря, озера чи водосховища.

АБСОРБЕНТ - рідке чи тверде тіло, яке поглинає газ, розчинену речовину або енергію в усьому своєму об'ємі.

АБСОРБЦІЯ - поглинання речовини або енергії всією масою (об'ємом), обсягом поглинаючого тіла (іншої речовини): газу - рідкою або твердою речовиною; послаблення світла при проходженні через речовину, поглинання звуку тілами.

АБСОРБЦІЯ СВІТЛА, світлопоглинання - ослаблення світла під час проходження його крізь певну речовину внаслідок перетворення світлової енергії в різні форми внутрішньої енергії речовини.

АВАРІЯ ЕКОЛОГІЧНА (іт. avaria, від ар. авар - пошкодження, шкода) - значне пошкодження, вихід із ладу різних механізмів, агрегатів, споруд і т.д., що спричиняє екстремальне забруднення довкілля й завдає великої шкоди, збитків. Напр., до А. належать викиди виробничими об'єктами в атмосферу шкідливих речовин у таких обсягах, що це становить загрозу для навколишнього середовища, біоти, здоров'я людей та матеріальних цінностей.

АВТОГЕНЕЗ - узагальнена назва теоретичних напрямів, за якими організми розвиваються незалежно від зовнішніх умов, лише під впливом внутрішніх сил, властивих організмам.

АВТОТРОФИ - організми, які самостійно утворюють органічні речовини з неорганічних - вуглекислоти, води і мінеральних солей за рахунок енергії сонячного світла (фотосинтез) чи хімічних перетворень (хемосинтез). До А. належать усі зелені наземні і водні рослини та деякі групи водних та ґрунтових бактерій.

АВТОТРОФІЯ - живлення організмів (автотрофів) неорганічними речовинами, що здійснюється через фотосинтез або хемосинтез. Завдяки автотрофи утворюється первинна продукція, яка дає початок трофічним зв'язкам.

АВТОТРОФНІСТЬ - здатність організмів (зелених рослин у процесі фотосинтезу, бактерій у процесі хемосинтезу) утворювати органічні речовини з неорганічних - вуглекислоти, води та мінеральних солей.

АВТОХТОНИ, аборигени - організми, що живуть там, де вони виникли і розвивалися в процесі еволюції.

АГРЮФІТИ - рослини-антропохори, що розселилися в природних місцезростаннях і пристосувалися до нових умов. Напр., елодея канадська.

АГРОБІОГЕОЦЕНОЗ - екосистема із штучно створеним біотичним угрупованням для одержання сільськогосподарської продукції. Характеризується нестійкістю, нездатністю до тривалого існування без підтримки діяльністю людини.

АГРОБІОЦЕНОЗИ - угруповання організмів (рослин і тварин), штучно створювані людиною. Кожен вид культурної рослини формує свій характерний А. із рядом константних і домінуючих видів. А. - одна із найпоширеніших форм штучного

біоценозу, що характеризується нездатністю до тривалого самостійного існування в результаті різкого послаблення саморегуляторних процесів. Його тимчасова сталість підтримується діяльністю людини.

АГРОЕКОЛОГІЯ - розділ прикладної екології, який вивчає структуру і динаміку агробіогеоценозів, вплив чинників середовища на їх продуктивність.

АГРОЕКОСИСТЕМА - нестала система агроценопопуляцій культивованих рослин на оброблюваних ґрунтах. Має певним склад, структуру й режим, які підтримуються і регулюються людиною. При відсутності контролю з боку людини поступово втрачає свої властивості.

АГРОКЛІМАТИЧНІ РЕСУРСИ - сукупність кліматичних показників (світло, тепло, волога), які визначають ріст і розвиток рослин.

АГРОЛІСОМЕЛІОРАЦІЯ - система лісогосподарських заходів, спрямованих на поліпшення ґрунтових, гідрологічних та кліматичних умов місцевості, що сприяє веденню сільського господарства.

АГРОТЕХНІКА - науково обґрунтовані прийоми обробітку сільськогосподарських культур (методи обробітку ґрунту, внесення добрив, підготовка посівного і посадкового матеріалу, сівба, догляд, збирання врожаю).

АГРОФІТИ - рослини, вирощувані людиною.

АГРОЦЕНОЗИ - штучно створені з метою одержання сільськогосподарської продукції й регулярно підтримувані людиною біотичні угруповання. Мають особливі, підтримувані й регульовані людиною склад і структуру. Нестійкі, при відсутності контролю з боку людини поступово втрачають свої особливості. Відзначаються малою екологічною надійністю, проте мають високу врожайність (продуктивність) одного або кількох вибраних людиною видів (сортів, порід) рослин чи тварин.

АДАПТАЦІЯ - пристосування організму до умов навколишнього середовища із змінами його психологічних, фізіологічних властивостей, зовнішньої і внутрішньої будови.

АДВЕНТИВНІСТЬ - прихід (імміграція) виду у дану місцевість із області його поширення.

АДСОРБАТ - речовина, яка накопичилася на поверхні адсорбенту.

АДСОРБЕНТ - тіло з великою внутрішньою чи зовнішньою поверхнею, на якій накопичуються (адсорбуються) речовини із газів чи розчинів, що до нього дотикаються.

АДСОРБЦІЯ - вбирання будь-якої речовини з газоподібного середовища або розчину поверхневим шаром рідини або твердого тіла, відбувається під дією молекулярних сил поверхні речовини. Може бути фізичною або хімічною (з утворенням хімічних сполук), часто супроводжується виділенням тепла. Має велике значення в процесах обміну живих організмів, зокрема в надходженні речовин у клітину. Залежить від умов зовнішнього середовища. Виконує важливу роль в обміні речовин в екосистемах, особливо між біотичним середовищем та організмами.

АЕРАЦІЯ - природне або штучне надходження повітря в будь-яке середовище (ґрунт, воду тощо). А. ґрунтів залежить від механічного складу, їх структури. Добре аерованими є, наприклад, чорноземи та легкі піщані ґрунти; недостатньо аеровані важкі оглеєні й торфові ґрунти. А. водних середовищ теж неоднакова: газообмін стоячої води боліт дуже сповільнений, проточна вода рік багатша на кисень. А. можна забезпечити за допомогою технічних засобів або усуненням перепони (льоду, маслянистої плівки та ін.), що перешкоджає природному доступу повітря до поверхні води.

АЕРАЦІЯ ВОДИ -збагачення води киснем.

АЕРОБИ - організми, які для своєї життєдіяльності потребують вільного молекулярного кисню, їм властивий кисневий тип одержання енергії, необхідної для виконання життєвих функцій, окиснення органічних речовин, що відбувається в організмі з вбиранням кисню. Частина з них облігатні (обов'язкові, безумовні) А., які гинуть без кисню: більшість рослин, тварин, людина, багато мікроорганізмів. Серед мікроорганізмів є факультативні (умовні) А., здатні жити при дуже малій кількості- вільного кисню або й без нього, напр., дріжджі. Деякі є збудниками заразних хвороб людини і тварин (напр., туберкульозу, туляремії), інші використовуються у промисловості та с.-г. виробництві.

АЕРОФІТ - 1) рослина, якій необхідний добре аерований ґрунт, тобто з інтенсивним газообміном між атмосферним і ґрунтовим повітрям; 2) рослина, всі органи якої знаходяться в повітряному середовищі (епіфіти, частина лишайників).

АКВАКУЛЬТУРА - розведення корисних (харчових і технічних) організмів у водному середовищі, в тому числі марі- культура (морська аквакультура) - вирощування корисних водоростей, молюсків, риб та інших організмів у морях, лиманах, річкових естуаріях, І водосховищах, ставках.

АКЛІМАТИЗАЦІЯ - 1) комплекс заходів із заселення певного виду в нові місця проживання, які здійснюються з метою збагачення природних або штучних угруповань, корисних для людини; 2) пристосування виду до нових умов існування, в які він потрапив у зв'язку з штучним його переселенням.

АКТИВНІСТЬ ҐРУНТУ БІОЛОГІЧНА - інтенсивність ґрунтових процесів. Виражається загальною кількістю мікроорганізмів на 1 грам ґрунту чи кількістю вуглекислоти, яка виділяється за одиницю часу ("дихання ґрунту").

АКУМУЛЯЦІЯ - 1) нагромадження в екосистемі органічних, органо-мінеральних і мінеральних речовин у процесі життєдіяльності організмів; 2) нагромадження в організмах-і середовищі їх існування хімічних речовин-забрудників; 3) відкладання продуктів руйнування гірських порід на нижче розташованих ділянках.

АЛОТРОФНІ РОСЛИНИ - рослини, що живляться готовими органічними сполуками (сапрофіти і паразити).

АЛОХТОНИ - організми, що населяють не ту місцевість, де вони виникли в процесі еволюції. В область сучасного поширення вони потрапили в результаті розселення із своєї батьківщини.

АЛОХТОННІ РОСЛИНИ - рослини, що зустрічаються в даній місцевості, типи рослинності чи формації, які, проте, виникли за їх межами.

АЛЬБЕДО - відношення кількості променевої енергії Сонця, відбитої від поверхні будь-якого тіла, до кількості енергії, ідо падає на цю поверхню. Виражається у процентах.

АЛЬГЩИД - хімічна речовина яка використовується для знищення водоростей.

АЛЬТЕРНАТИВНЕ ЗЕМЛЕРОБСТВО (віл лат. аііето - чергую, змінюю) - форма землеробства, орієнтованого на екологічно чисті агротехн. прийоми (відмова від застосування синт. мінеральних добрив, пестицидів, регуляторів росту тощо). Всі поживні речовини, які виносяться разом із урожаєм, мають бути знову повернені в ґрунт через внесення компосту, гною, кісткового борошна, золи водоростей, рибної емульсії тощо. Для боротьби зі шкідниками й хворобами рослин також застосовують лише прир. засоби (часник, піретрум та ін.) і біол. методи (розведення комах, бактерій, вірусів-ворогів) шкідників). Аби запобігти ущільненню ґрунту, його ерозії, порушенню ґрунт, мікрофлори, за А. з. проводять мех. культивації із застосуванням полегшеного с.-г. реманенту. Головна мета А. з. - якнайдовше зберегти родючість ґрунту.

АЛЬТЕРНАТИВНІ ДЖЕРЕЛА ЕНЕРГІЇ - збірне поняття, що охоплює відновлювані джерела енергії: енергію вітру, морів та океанів (припливів і відпливів, морських течій, різниці температур у різних шарах води), внутрішнього тепла Землі, сонячну енергію.

АЛЬФА-ВИПРОМІНЮВАННЯ - випромінювання частинок з позитивно заряджених ядер гелію.

АМОНІФІКАЦІЯ - процес розкладу мікроорганізмами органічних азотистих речовин з виділенням аміаку. Має велике значення в колообігу азоту в природі й живленні рослин. Внаслідок А. важкозасвоюваний азот органічних сполук ґрунту (гумусу, торфу, органічних добрив, рослинних і тваринних решток) переходить у доступну для рослин форму. Цей процес здійснюють поширені в ґрунті гнильні бактерії, актиноміцети, гриби. А. відбувається в аеробних і анаеробних умовах.

АМПЛІТУДА ЕКОЛОГІЧНА - межі пристосованості виду чи угруповань до умов середовища.

АМФІБІОНТ - організм, що живе в одних вікових фазах розвитку (зазвичай - личинки) у воді, а в інших - на суші.

АМФІФІТИ - водяно-повітряні, або земноводні, рослини, тобто рослини, органи яких знаходяться як у водному, так і в повітряному середовищі.

АНАБОЛІЗМ - сукупність хімічних процесів у живому організмі, спрямованих на засвоєння поживних речовин і утворення складових елементів його власного тіла. Відомі два типи А. - фотосинтез і хемосинтез.

АНАЛІЗ ЗАБРУДНЕННЯ - визначення фізико-хімічних властивостей забруднювальних речовин, які надходять із джерел забруднення (викидів відпрацьованих газів автомобілів, відходів підприємств тощо).

АНАЕРОБНІ ОРГАНІЗМИ, анаероби - організми, здатні жити без вільного кисню.

АНАЛІЗ УГРУПОВАННЯ - 1) якісний А. у. - визначення систематичної належності окремих організмів конкретного угруповання; 2) кількісний А. у. - визначення кількості або біомаси організмів на одиницю простору в межах угруповання.

АНТРОПІЧНІ ФАКТОРИ - внесені в природу людською діяльністю зміни, що впливають на органічний світ. Розрізняють непрямі та прямі, позитивні й негативні А. ф. Непрямий вплив здійснюється шляхом зміни фізичного й хімічного стану атмосфери і водойм, будови поверхні Землі, ґрунтів та ін. Прямий вплив спрямований безпосередньо на живі організми. Негативні А. ф. зумовлюють пригнічення або вимирання організмів; позитивні - створюють сприятливі умови для розвитку тих чи інших організмів.

АНТРОПОГЕННЕ НАВАНТАЖЕННЯ - реєстрований рівень прямого чи опосередкованого впливу діяльності людини на природу в цілому або її екологічні компоненти чи елемент (ландшафти, ресурси природні, види рослин і тварин тощо).

АНТРОПОГЕННИЙ (АНТРОПІЧНИЙ) ВПЛИВ - будь- який вплив технічної і господарської діяльності людини на довкілля, що, як правило, спричиняє незворотне порушення складу й структури екосистем. А. в. уже призвів до деградації та руйнування багатьох із них, наприклад, тропічних лісів, зникнення багатьох видів рослин і тварин. (Див. також Фактори антропогенні, Забруднення антропогенне).

АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ НА БІОСФЕРУ - зміни у зв'язку з діяльністю людини складу й режиму атмосфери, рік, морів і океанів внаслідок забруднення продуктами технології та радіоактивними речовинами, порушення складу і структури екосистем, повне руйнування багатьох з них, знищення продуктів еволюції - багатьох видів тварин і рослин, їх біоценозів.

АНТРОПОГЕННІ ЗМІНИ - зміни, викликані діяльністю людини.

АНТРОПОГЕННІ РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ - рослинні угруповання, створені або змінені людиною.

АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ - фактори, зумовлені діяльністю людини.

АНТРОПОСФЕРА - 1) земна сфера, де живе чи куди проникає людина; 2) частина біосфери, яка використовується людиною; 3) сфера Землі та найближчого космосу, в найбільшій мірі прямо чи опосередковано видозмінена людиною в минулому або буде змінена людьми в найближчому майбутньому.

АРЕАЛ - територія чи акваторія, в межах якої поширений вид або інша таксономічна група рослин чи тварин.

АСИМІЛЯЦІЯ - процес вбирання і засвоєння організмом речовин із навколишнього середовища і утворення з них більш складних органічних речовин. Відбувається з поглинанням енергії. Забезпечує ріст, розвиток, нагромадження запасів речовин і енергії.

АУДИТ СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ - процес систематичної документованої перевірки й оцінки об'єктивним шляхом встановлених показників, що починається з метою встановлення відповідності характеристик EMS спеціально зазначеним організацією критеріям такої оцінки; результати аудиту EMS мають бути доведені до менеджерів.

АФІЦИД - хімічна речовина, яка використовується для боротьби з тлею.

АТМОСФЕРА ЗЕМЛІ (від гр. аІтоБ - пара та БрЬаіга - куля) - газова оболонка, що оточує Землю й обертається разом із нею. Основні компоненти атмосфери: азот (78,084%), кисень (20,946%) та аргон (0,934%). Важливу роль відіграють також вуглекислий газ, гелій, неон, криптон, метан та інші домішки. Маса А. - 5,15*1015 т. А. складається з таких шарів (знизу вгору): тропосфера (висотою до 18 км), стратосфера (до 50), мезосфера (до 80), термосфера (1000), екзосфера (1900), геокорона (ум. до 20 тис. км). У тропосфері зосереджено 90% повітря атмосферного. Тут міститься основна маса водяної пари, формуються хмари, виникають опади атмосферні. У тропосфері зосереджене все наземне життя планети. Температура тропосфери, особливо її нижніх шарів, непостійна (знижується приблизно на 6°С із підйомом на кожні 1000 м). Стратосфера характеризується майже сталою температурою й містить у собі озоновий шар (максимальна концентрація озону - на висоті 20-30 км), що захищає все живе на Землі від "жорсткого" ультрафіолетового випромінювання Сонця. Мезосфера характеризується зниженням температури від 0°С на нижній межі до -90°С - на верхній, що сприяє розвитку турбулентності. Термосфера - розріджений шар верхньої А., для якого характерне швидке підвищення температури з висотою (до 1500°С). В екзосфері ще виявляються гази А. і відбувається поступовий перехід до міжпланетного простору. Геокорона - зовнішня частина А., звідки рівновагу екосистеми (наприклад, для зростання лісу потрібні певні умови вологість і ґрунт, які, у свою чергу, залежать від наявності лісової рослинності).

Б

БАЛАНС ВОДНИЙ - кількісне співвідношення прибутку, витрат і акумуляції води за певний час (рік, сезон, місяць) для будь-якої території або водного об'єкта.

БАЛАНС ҐРУНТУ ВОДНИЙ - сукупність усіх видів надходження вологи в ґрунт і її витрати в кількісному вираженні за певний проміжок часу та для певного шару ґрунту. Виражається в міліметрах водного шару або кубометрах на гектар.

БАЛАНС ЕКОЛОГІЧНИХ КОМПОНЕНТІВ - кількісне співвідношення екологічних компонентів, що забезпечує стійку

БАГАТСТВО ВИДОВЕ (флористичне) - чисельність видів, що входять до складу угруповання; визначається відносною або абсолютною кількістю видів.

БАКТЕРІЇ - група мікроскопічних одноклітинних організмів. За типом дихання поділяються на аеробні і анаеробні, за типом живлення - на автотрофні і гетеротрофні. Беруть участь у колообігу речовин в природі, виконують функцію редуцентів.

БАКТЕРІОФАГ - вірус, що поглинає (знешкоджує) і мікроорганізми.

БАКТЕРИЦИД - хімічний засіб для знищення бактерій.

Б

БАЛАНС ЗВОЛОЖЕННЯ - різниця між кількістю опадів і випаровуваністю за певний період часу та в певному місці.

БАЛАНС ПОЖИВНИХ РЕЧОВИН (ґрунту) - кількісне вираження надходження і засвоєння речовин, необхідних для живлення рослин, за певний проміжок часу.

БАЛАНС РАДІАЦШНИИ - алгебраїчна сума радіації що поглинається І випромінюється в атмосфері. Баланс радіаційної території (радіаційний баланс підстилаючої, або земної, поверхні )- різниця між поглинутою сумарною радіацією і ефективним випромінюванням земної поверхні:

R = (I + і)(I-a)-(Еs-QЕS)

де І - пряма, і - розсіяна сонячна радіація, а - альбедо поверхні, Еб - власне випромінювання поверхні, Еа - зустрічне випромінювання атмосфери, 0 - відносний коефіцієнт поглинання довгохвильової радіації поверхнею. Вимірюється в ,Дж/см2 горизонтальної поверхні за 1 с (або іншу одиницю часу). Б. р. може бути додатнім і від'ємним.

БАТІАЛЬ - верхній шар абісалі, переважно від 200-500 до 1000-1500 метрів від поверхні води, що відповідає материковому схилу.

БЕЗВІДХОДНЕ ВИРОБНИЦТВО - процес створення кінцевого продукту, що передбачає повну комплексну переробку сировини за відсутності шкідливих для природи відходів виробництва у замкненому технологічному циклі.

БЮСФЕРНІ ЗАПОВІДНИКИ, ЕТАЛОННІ ЗАПОВДНИКИ - найхарактерніші еталонні ділянки біосфери (території, акваторії) в різних географічних зонах світу, де діє режим абсолютного заповідника, що охороняється. Б. з. призначені для збереження природних екосистем та їх генофонду, постійного здійснення екологічного моніторингу. Концепцію Б. з. розроблено в рамках Програми ЮНЕСКО "Людина і біосфера" для формування міжнародної мережі територій, що підлягають особливій охороні, обміну інформацією щодо охорони природи та раціонального використання екосистем, а також для забезпечення можливості зіставлення результатів досліджень, аналогічних проблем і природних комплексів у різних регіонах світу. На нашій планеті близько 350 Б. з., три з них: Асканія-Нова, Чорноморський і Карпатський - розташовані на території України.

БЕККЕРЕЛЬ (Бк) - одиниця радіоактивності, що дорівнює розпаду одного атома за секунду. В тисячу разів більша одиниця - кілобеккерель (кБк); в мільйон - мегабеккерель (МБк).

БЕР - стара одиниця еквівалентної дози; дорівнює 0,01 зіверта.

БЕНТОС - сукупність організмів (рослин, тварин, бактерій), що населяють дно морських і материкових водойм.

БЕТА-ВИПРОМІНЮВАННЯ - це випромінювання позитивних або негативних електронів.

БІОГЕНИ - 1) речовини (в т.ч. хімічні елементи), необхідні для існування живих організмів; 2) речовини, що виникли в результаті розкладу решток організмів, але ще не повністю мінералізовані.

БІОГЕННА РЕЧОВИНА - речовина, що її виробляють живі організми.

БІОГЕННЕ СЕРЕДОВИЩЕ - середовище, що виникло в результаті життєдіяльності організмів.

БІОГЕННІ ЕЛЕМЕНТИ - хімічні елементи, що є необхідними складовими частинами організмів, без яких неможливе їх існування (вуглець, кисень, азот, водень, кальцій, фосфор та ін.).

БІОГЕОЦЕНОЗ - сукупність рослинності, тваринного світу, мікроорганізмів і певної ділянки земної поверхні, які пов'язані між собою обміном речовин та енергії.

БІОІНДИКАТОРИ - група особин одного виду або угруповання, наявність, кількість або інтенсивність розвитку яких у тому чи іншому середовищі є показником певних природних процесів або умов зовнішнього середовища.

БІОЛОГІЧНА ПРОДУКТИВНІСТЬ - кількість відтвореної організмами біоценозу біомаси за одиницю часу. Під Б. п. часто розуміють: 1) загальну кількість біомаси даної популяції па даний момент часу; 2) частину продукції, яку вилучає людина з природної популяції без порушень її нормального функціонування; 3) щільність енергетика якої зумовлені минулою і сучасною діяльністю всієї сукупності живих організмів на Землі. Б. виникла близько 3,5 млрд. років тому. Включає верхній шар земної кори (ґрунт та геологічні відклади органічного походження), нижні шари атмосфери (зокрема, всю тропосферу) й гідросферу. Нижня (термічна) межа Б. зумовлена високими температурами глибинних верств земної кори, верхня (промениста) - наявністю короткохвильового ультрафіолетового проміння, від якого живі організми захищені озоновим шаром. Потужність Б. змінюється від ІЗ км у полярних широтах до 22 км на екваторі. Б. є складною, цілісною, організованою і саморегульованою екологічною системою, в якій під дією живих організмів відбувається акумуляція, трансформація й перерозподіл величезних ресурсів речовини та енергії.

БІОТА - (від грец. biote - життя) - сукупність рослин і тварин на певній території, що склалася історично; система живих організмів, система життя на Землі.

БІОТЕХНОЛОГІЯ (від біо..., гр. techne - вміння, майстерність та logos - учення) - напрям сучасної науки й техніки, населення, яка являє собою результат відтворення організмів. Б. п. - один з важливих показників ресурсовідтворювальних можливостей і стану екосистеми.

БІОЛОГІЧНА МЕЛІОРАЦІЯ - поліпшення умов місцезростання, підвищення родючості й продуктивності земель біологічними заходами - внесенням біологічних добрив, сівбою фітомеліорантів (напр., буркунів, люцерни) тощо.

БІОЛОГІЧНЕ ОЧИЩЕННЯ СТІЧНИХ ВОД - спосіб очищення побутових і промислових стічних вод, який ґрунтується на біохімічному руйнуванні органічних речовин, розчинених і емульгованих у стічних водах. Здійснюється за допомогою аеробних і анаеробних бактерій. Для цього використовуються мілководні водойми (біофільтри або аеротенки).

БІОЛОГІЧНЕ СПОЖИВАННЯ КИСНЮ (БСК) - показник забруднення води, який характеризується кількістю кисню (у мг), що витрачається за певний період часу (в більшості за 5 діб, БСК5) на окиснення хімічних забрудників, які містяться в одиниці об'єму води (1 л або дм3) при певній температурі (як правило при 20°С).

БІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ВОДИ - аналіз води за складом тваринних і рослинних організмів, що живуть у ній. Широко застосовується в санітарній медицині для перевірки якості води. Існують показові організми (біоіндикатори), які розвиваються у воді з певною кількістю органічних речовин.

БІОЛОГІЧНИЙ ФІЛЬТР, біофільтр - споруда для біологічного очищення стічних вод, де стоки проходять через товщу фільтрувального матеріалу, покритого активною мікробіологічною плівкою, або через ділянку штучного угруповання рослин-очищувачів (напр., очерету).

БІОМ - 1) сукупність біоценозів, видів рослин і тварин однієї природної зони, характеризується певним типом структури угруповань, що є відбитком комплексу адаптації видів до умов середовища. Схожі біоми об'єднуються в типи. Термін вживається головним чином у зарубіжній екологічній літературі; 2) увесь зональний тип рослинності з властивою йому фауною.

БІОМАСА - виражена в одиницях маси або енергії кількість речовини живих організмів (популяцій, видів, групи видів, окремих живих компонентів екосистем, угруповань в цілому), що припадає на одиницю площі або об'єму (напр., г/м2 або г/м3). Визначається для сирого або сухого стану. Кількість та інтенсивність ЇЇ збільшення характеризують біологічну продуктивність виду, угруповання або екосистеми. Вивчення закономірностей географічного розподілу і продукування Б. має велике значення для розв'язання питань раціонального використання біологічної продуктивності й охорони біосфери Землі.

БІОНТ - окремо взятий організм (Індивід), що в ході еволюції пристосувався до певного середовища (біотопу). Розрізняють ценобіонти (існують у певному ценозі, угрупованні), аеробіонти (мешканці суходолу й повітря), гідробіонти (води)* геобІонти (ґрунту), паразити (живуть в інших організмах) та деякі ін.

БІООЧИЩЕННЯ, біологічне очищення - вилучення сторонніх або шкідливих агентів за допомогою живих організмів, що сприяють фільтрації чи розкладу їх та відновленню первинних властивостей середовища.

БІОСФЕРА — загапьнопланетарна оболонка, склад, будова й головне завдання якого використання фундаментальних біологічних процесів (генетичних, біохімічних, фізіологічних) для створення різних технологій (наприклад, біосинтезу, виробництва ферментів, амінокислот). Кінцева мета Б. - поліпшення умов життя людини: її здоров'я, харчування, довкілля.

БІОТИП - сукупність особин даного виду, однорідна генетично та екологічно.

БІОТИЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ, біосередовище - усі живі організми навколишнього середовища.

БІОТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ - внутрішньо властива здатність популяції до збільшення чисельності при стабільному віковому складі і оптимальних умовах середовища.

БІОТИЧНІ ФАКТОРИ - сукупність факторів органічного світу, які впливають на організми через зміну абіотичних факторів, визначаючи умови існування організмів у тій або іншій місцевості.

БІОТОП - ділянка земної поверхні з однотипними умовами середовища, яку займає певне угруповання організмів (біоценоз).

БІОТРОФИ - організми, що живляться біомасою інших організмів. Напр., паразити, хижаки, симбіонти.

БІОФІЛЬТР, біологічний фільтр - споруда для біологічного очищення стічних вод, яка діє за принципом поступового проходження мас, що очищуються, або через товщу фільтруючого матеріалу, вкритого активною мікробіологічною плівкою, або через простір, зайнятий штучно створеним угрупованням організмів-очищувачів, наприклад очеретом.

БІОЦЕНОЗ - стала система разом існуючих на певній ділянці суші або водойми організмів (біоти) і створеного ними біоценотичного середовища.

БІОЦЕНОТИЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ - внутрішнє середовище біоценозу, створене в процесі обміну й колообігу речовин сукупним впливом організмів на зовнішнє середовище (повітря, воду, ґрунт тощо). Б. с. є невід'ємною частиною біоценозу.

БІОЦЕНОТИП - місцезнаходження біоценозу або фітоценозу, фізичне середовище, в умовах якого знаходиться угруповання.

БЮЦИД - 1) речовину здатна знищувати все живе; 2) винищування живого на великих територіях (наприклад, у військових цілях).

БЛАГОПОЛУЧЧЯ ЕКОЛОГІЧНЕ - (водного об'єкта) - звичайне відтворення основних ланок екологічної системи водного об'єкта. До основних ланок відносяться пелагіальні і придонні ракоподібні та риби.

БОГАРА - землі в районах зрошувального землеробства, на яких сільськогосподарські культури вирощуються без штучного поливання.

БОНІТЕТ - умовний показник (бал), який застосовують для оцінки природних ресурсів і порівняльної характеристики земельних угідь, фунтів, лісу, тваринного світу, природного територіального комплексу тощо. Визначається в розрахунку на конкретний вид використання ресурсу.

БОНІТЕТ ҐРУНТУ - сумарний показник родючості та властивості ґрунту, виражений в балах. Розраховується за урожаями основних культур з урахуванням параметрів властивостей фунту. Виділяється за природними зонами та за регіонами. При оцінці земельних масивів, окремих ланів і ділянок важливо брати до уваги не тільки родючість ґрунтів , а й особливості структури фунтового покриву того чи іншого масиву. Наявність у межах масиву фунтів нижчого рівня родючості, що є підлеглими компонентами фунтової комбінації, знижує бонітет усього масиву.

БОНІТУВАННЯ - якісна оцінка окремих природних ресурсів (вод, земель, лісів, тваринного світу, ґрунтів та ін.), їх територіальних поєднань або окремих господарських цінностей.

БОРОЗНУВАННЯ - агротехнічний прийом для затримання вологи на полях шляхом прокладання борозен.

В

ВЕГЕТАЦІЯ — стан активної життєдіяльності рослин, який проявляється у живленні, рості й розвитку.

ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ОРГАНІЗМІВ - вплив організмів один на одного. Розрізняють дві групи взаємовідносин: а) які не супроводжуються передачею речовин і енергії - синойкія; б) супроводжуються передачею речовин і енергії від одного організму до іншого - алелогонія.

ВИВІТРЮВАННЯ - процес руйнування і зміни мінералів гірських порід механічним (фізичним) або хімічним шляхом; обидва процеси пов'язані з атмосферними умовами - температурою і водним режимом. Руйнують гірські породи також і органічні агенти. Згідно з цим розрізняють механічне (фізичне), хімічне і органічне вивітрювання.

ВИВІТРЮВАННЯ МЕХАНІЧНЕ (фізичне) - руйнування гірських порід при різких коливаннях температури, коли мінеральні зерна з різними коефіцієнтами теплового розширення відділяються один від другого (температурне вивітрювання), або при довготривалому впливові низьких температур, коли зерна мінералів розпадаються через постійне зменшення їх* об'єму (снігове вивітрювання).

ВИВІТРЮВАННЯ ОРГАНІЧНЕ (біологічне) руйнування гірських порід в результаті життєдіяльності організмів. Рослини, потрапляючи в тріщини і виростаючи там руйнують не тільки м'які, але й дуже міцні породи. Руйнують гірські породи і тварини, що населяють при поверхневу частину Землі. Ходи червів, багаточисленні нори не тільки руйнують, але й полегшують дію процесів вивітрювання,вид - генетичне відокремлена, потенційно здатна до розвитку форма існування живої природи; основна одиниця (таксон) біологічної систематики.

ВИКИД - короткочасне або за певний період часу надходження у навколишнє середовище будь-яких забрудників.

ВИКИД АВАРІЙНИЙ - викид внаслідок порушення технологічного процесу чи аварії.

ВИКИД ГРАНИЧНО ДОПУСТИМИЙ (ВГД) - викид шкідливої речовини в атмосферу (г/сек; т/рік), який встановлений для кожного організованого джерела забруднення за умов, що приземна концентрація шкідливої речовини не перевищує гранично допустиму концентрацію (ГДК).

ВИКИД ПРОМИСЛОВИЙ - відходи промислового виробництва, які забруднюють навколишнє середовище, часто створюючи несприятливі умови для існування живих організмів.

ВИЛУГОВУВАННЯ ҐРУНТУ - вимивання з нього розчинних речовин.

ВИЛУГОВУВАННЯ ДОБРИВ - вимивання з них легкорозчинних компонентів при зберіганні під відкритим небом, що призводить до забруднення середовища і знецінення самих добрив.

ВИМИРАННЯ - зникнення популяції чи виду живого внаслідок природних процесів або дії людини.

ВИПРЯМЛЕННЯ РІЧОК - ліквідація криволінійності окремих ділянок великих і малих рік з метою покращення судноплавства і меліорації. Часто супроводжується небажаними змінами в екосистемах.

ВИРУБКА - лісова площа, на якій деревостій вирубаний, а молоде покоління ще не відновилось.

ВИРУБУВАННЯ ЛІСУ - вирубування дерев та вилучення їх з лісу з метою отримання деревини, а також відновлення, оздоровлення і підвищення продуктивності деревостою. В лісокористуванні розрізняють чотири основні В. л.: головного користування - вирубування достиглого лісу; догляду - рубка проміжного користування, видалення нестандартних або малоцінних дерев для поліпшення складу і форми деревостою; комплексна - поєднує особливості рубки головного користування і рубки догляду; санітарна, яка проводиться з метою оздоровлення лісу, тобто звільнення його від сухостою, пошкоджених пожежами, шкідниками, хворих або повалених вітром дерев.

ВИСНАЖЕННЯ ВОД - зменшення мінімально допустимого стоку вод поверхневих або скорочення запасів вод підземних. В. в. відбувається внаслідок забруднення антропогенного річок, морів та океанів, а також посиленого споживання води для промислових і господарських потреб.

ВИСНАЖЕННЯ ҐРУНТУ - зниження родючості ґрунту внаслідок неправильних агротехнічних, сівозмін тощо.

ВИСНАЖЕННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ невідповідність між їх доступними запасами чи безпечними нормами вилучення (використання) і потребами людства (країни, району) при даних Історичних і технічних умовах.

ВІДНОВЛЕННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ - створення необхідних умов (за допомогою штучних заходів і цілеспрямованої господарської діяльності) для максимального відтворення відповідних ресурсів природних після їх виснаження в через антропогенний вплив (наприклад, реінтродукція рослин, реакліматизація тварин, відновлення лісів тощо).

ВІДХОДИ ВИРОБНИЦТВА - залишки сировини, матеріалів або напівфабрикатів, що утворилися в процесі виготовлення продукції і втратили цілком або частково корисні чи фізичні властивості: продукти, що утворилися в результаті" фізично-хімічної переробки сировини, добування й збагачення корисних копалин, одержання яких не є метою даного виробничого процесу, речовини, що вловлюються під час очищення газів, що відходять, стічних вод. В. в. - серйозна екологічна проблема.

ВІДХОДИ ПОБУТОВІ - усі відходи сфери споживання, які утворюються в житлових кварталах, організаціях і установах, торгівельних підприємствах, відходи опалювальних установок у житлових будинках, сміття з вулиць, будівництв, ремонтованих будинків тощо. Існує тенденція збільшення кількості В. п., що загострює проблему їх вивезення, поховання або утилізації на смітгєпереробних чи сміттєспалювальних заводах.

ВІДХОДИ ТВЕРДІ - промислово-побутові відходи, які не можна вилучити системами каналізації і які підлягають вивезенню з подальшим похованням або частковою утилізацією (напр., пакувальні матеріали, вже непридатні побутові й промислові прилади, папір, консервні банки, бите скло, сміття, старий одяг і взуття, уламки будматеріалів тощо). У містах В. т. щороку становлять понад 1000 кг на душу населення.

ВОДИ АРТЕЗІАНСЬКІ - підземні води, що знаходяться під тиском, містяться між водотривкими пластами і заповнюють породи, що розміщені між ними, або циркулюють тріщинами.

ВОДИ ҐРУНТОВІ - підземні води верхнього водоносного горизонту, що залягають над першим водотривким шаром гірських порід. В. г. - одне з джерел водопостачання. Утворюються головним чином унаслідок просочування вологи опадів атмосферних, надходження вод річок, озер, ставків, каналів, штучних водосховищ.

ВОДИ ПІДЗЕМНІ - води, що містяться у верхній частині земної кори в рідкому, твердому й газоподібному стані. Заповнюють пори й проміжки уламкових порід (пісків, галечників), тріщини в скельних породах (гранітах, пісковиках), карстові порожнини в розчинних породах (вапняках, доломітах, гіпсах). Є напірні й безнапірні В. п. За мінералізацією В. п. поділяються на прісні, мінералізовані й розсоли. В. п. - джерело водопостачання; в посушливих районах використовуються для зрошення; мають лікувальні властивості. За характером використання поділяються на питні, технічні, промислові, мінеральні і термальні. В. п. - важливий фактор екологічний, що спричиняє заболочування й підтоплення територій, зсуви, осідання ґрунтів під інженерними спорудами, ускладнюють гірські виробки тощо.

ВОДИ ПОВЕРХНЕВІ - води, які постійно або тимчасово знаходяться на земній поверхні: річки й тимчасові водотоки, озера, водосховища, болота, льодовики, а також сніговий покрив.

ВОДИ СТІЧНІ - води, які були у виробничо-побутовому або сільськогосподарському використанні, а також ті, що пройшли забрудненою територією; промислові, сільськогосподарські, комунально-побутові, зливові стоки й т.ін. В Україні більш як половину загального скиду таких вод становлять В. с. житлово- комунальних підприємств, що містять, крім залишків їжі, також фекалії, мийні засоби, які важко піддаються очищенню й знезараженню. Промислові В. с. залежно від галузі виробництва мають різний хімічний склад. В. с. становлять велику загрозу здоров'ю людини й мешканцям водного середовища. Для їх знезараження й очищення застосовують різні методи: механічні, хімічні, біологічні.

ВОДИ ТЕРМАЛЬНІ - підземні води з підвищеною порівняно із звичайною для даної місцевості температурою, можуть мати ступінь нагрівання до кипіння.

ВОДНИЙ ОБ'ЄКТ - річка, озеро, водосховище, болото, льодовик або інша форма нагромадження води на поверхні суші.

ВОДНІ РЕСУРСИ - поверхневі і підземні води, які використовуються в народному господарстві і побуті.

ВОДОЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ - міра відповідності потреби у воді фактичному забезпеченню водоспоживача (біотичного угруповання, місцевості, підприємства тощо).

ВОДОЗАБІР - вилучення води із водойм або водного потоку для задоволення господарських чи побутових потреб.

ВОДОЗАТРИМАННЯ - заходи, що здійснюються на водозборах. - лісонасадження, терасування схилів, снігозатримка, поперечна оранка - з метою зменшення поверхневого стоку, збільшення просочування води в ґрунт і зниження схилової ерозії ґрунтів. В. надає великі переваги для розвитку сільського господарства.

ВОДОЙМА - постійне, або тимчасове скупчення безстічних чи з уповільненим стоком вод у природі (озера, струмки, річки) або штучних (водосховища, ставки тощо) пониженнях рельєфу.

ВОДОЙМИ ДИСТРОФНІ - неглибокі внутрішні водойми (прісноводні екосистеми) з темно-коричневим забарвленням води, збагачені гуміновими кислотами, що зв'язують і роблять нерухомими мінеральні речовини. Донні відклади тут повністю не мінералізуються, що є причиною утворення і нагромадження торфу. Це, як правило, невеликі лісові озера в зоні мішаних і хвойних лісів.

ВОДОЙМИ ЕВТРОФНІ - внутрішні водойми (прісноводні екосистеми), багаті на поживні для рослин речовини. Вода малопрозора. Відмерлі рослини нагромаджуються у вигляді потужних відкладів органічної маси, мінералізація яких нерідко відбувається з участю анаеробів. Кисень у воді поширений дифузно. Колообіг мінеральних речовин загальмований і неповний. В. е. багаті на рибу, яка витримує нестачу кисню (короп та ін.).

ВОДОЙМИ ОЛІГОТРОФНІ - внутрішні водойми (прісноводні екосистеми), бідні на мінеральні речовини. Глибокі, з твердим дном і прозорою водою. Водяна рослинність добре розвинута, а мертва органічна речовина у воді І на дні мінералізується з участю аеробної мікрофлори. Завдяки цьому тут підтримується повний колообіг речовин. В. о. багаті на лососеві, форель, окунь, щуки.

ВОДОНОСНІСТЬ РІЧОК - кількість води, яку приносять річки за будь-який проміжок часу (декаду, місяць) в порівнянні із середнім значенням за багато років.

ВОДООБМІН (ГЛОБАЛЬНИЙ) - процес випаровування води з поверхні океану і суші, перенесення водяних парів; їх конденсація з опадів, усіх видів стоків, що в результаті приводить до повернення води в океан.

ВОДООЧИЩЕННЯ - комплекс технологічних процесів, спрямованих на очищення води, що надходить у водопровідну мережу з природних джерел. Під час В. з води вилучаються сторонні домішки (в т.ч. мікроорганізми), що досягається мех., фіз., хім. і біол. методами.

ВОДОПРОВІД - комплекс обладнань для транспортування води по трубах. Розрізняють технічний В. і комунальний В .

ВОДОСПОЖИВАННЯ - споживання води із водного об'єкта або із систем водопостачання. Розрізняють поворотне В. - з поверненням зібраної води у водні об'єкти, і безповоротне В. - з використанням її на фільтрацію, випаровування.

ВОДОСХОВИЩЕ - водойма з практично стоячою водою, як правило значних розмірів, штучно створена в руслі річки або в пониженні земної поверхні шляхом будівництва греблі, перемички, виймання ґрунту тощо. В, має важливе значення з погляду охорони ресурсів водних: удається досягти раціонального водокористування, регулювати річковий стік. До негативних явищ належить знижена здатність В. до самоочищення порівняно з проточними водами. В. сприяє заболочуванню й засоленню ґрунтів унаслідок піднімання ґрунтових вод.

ВОДЯНІ РОСЛИНИ - рослини, що населяють водойми (ріки, озера, моря, океани), прикріплені до дна або вільноплаваючі. Особливість екологічних умов призвела до утворення ознак, спільних для багатьох із них: великі тонкі листки, видовжені стебла, слаборозвинута коренева система. Листки часто гетерофільні: нижні, що у воді, розсічені на дрібні частини, верхні - цілі; підводні листки без продихів. Запилення у більшості відбувається над водою за допомогою комах, вітру, води. Насіння пристосоване для розповсюдження водою, птахами, рибою. В. р. відіграють значну роль у самоочищенні водойм, хоч іноді й самі можуть бути шкідливими при значному розростанні їх у водоймах, особливо у водосховищах.

ВОДЯНІ ТВАРИНИ - тварини, що живуть у воді. Поділяють на дві основні групи: морських І прісноводних. За місцем проживання розрізняють планктонні (живуть у товщі води й пасивно переміщуються), нектонні (живуть у товщі води й активно пересуваються), бентосні (живуть у ґрунті або на ньому), плейстонні (пов'язані з поверхневою плівкою води).

ВОЛОГОЄМНІСТЬ ҐРУНТУ - здатність його утримувати воду. Розрізняють багато форм В. г.: польову, загальну, капілярну, найменшу, повну, граничну.

ВОЛОГОЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ РОСЛИН - 1) відношення наявного в ґрунті запасу продуктивної вологи до запасу ЇЇ при нормальній вологоємності ґрунту; 2) відношення наявного в ґрунті запасу продуктивної вологи до запасу оптимального для даної фази розвитку сільськогосподарської культури.

ВОЛОГООБІГ ҐРУНТОВИЙ - сукупність всіх процесів надходження вологи в ґрунт і її виходу з ґрунту (випаровування, інфільтрація і т.п.).

ВОЛОГІСТЬ ҐРУНТУ - вміст вологи в фрунті в твердому, рідкому та газоподібному станах. Розрізняють абсолютну В.г. (кількість вологи в ґрунті, що виражена у відсотках до її ваги) і відносну В.г., що відображає ступінь насиченості ґрунту водою, що визначається за формулою: Швідн = Уабс х І00/Упол, де УП0Л - польова вологоємність ґрунту. Кількість води в ґрунті часто виражається в міліметрах водного стовпа, що зручно для порівняння з кількістю випадаючих опадів.

ВОЛОГІСТЬ ПОВІТРЯ - вміст водяної пари в повітрі: одна із найсуттєвіших характеристик погоди і клімату. Характеризується рядом величин: абсолютною і відносною вологістю, дефіцитом вологості, відношенням суміші (маси водяної пари до маси сухої пари в тому ж об'ємі).

ВПЛИВ АНТРОПОГЕННИЙ - вплив, зумовлений технічною І господарською діяльністю людини на довкілля та його ресурси шляхом неконтрольованоїзміни складу й режиму.

ВПЛИВ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ - будь-яка зміна в навколишньому середовищі (як негативна, так і позитивна), яка повністю чи частково є результатом діяльності організації чи вироблених нею продукції й послуг; як будь-які потоки речовини, енергії й інформації, що безпосередньо утворюються в навколишньому середовищі чи заплановані в результаті антропогенної діяльності і що призводять до негативних змін навколишнього середовища та наслідків цих змін.

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА - затверджений Конференцією ООН із довкілля (Стокгольм, 1972 р.) і відзначається щорічно 5 червня, аби привернути увагу світової спільноти до проблем охорони довкілля.

ВСЕСВІТНІЙ ФОНД ОХОРОНИ ПРИРОДИ (ВФОП) - міжнародна організація, яка опікується проблемами охорони живої природи та екосистем.

ВСЕСВІТНЯ ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я (ВООЗ) - спеціалізована установа ООН, головне завдання якої - досягнення всіма народами високого рівня здоров'я. ВООЗ організовує боротьбу з хворобами, їх ліквідацію, здійснює епідеміологічний нагляд, опікується підготовкою й удосконаленням наукових медичних працівників тощо. ВООЗ розглядає екологічну освіту як важливу частину програми з оздоровлення довкілля.

Г

ГАЗИ ВИХЛОПНІ - автомобільні гази, то містять близько 200 шкідливих для біоти компонентів, найнебезпечніші з яких - чадний газ, бензпірен, оксиди азоту й діоксид сірки, сполуки свинцю та ртуті, альдегіди. У разі систематичного вплину Г. в. у рослин, напр., порушується процес фотосинтезу, в людей і тварин підвищується чутливість до різних хвороб (у т.ч. онкологічних).*

ГАЗИ ДИМОВІ - гази, що утворюються під час спалювання різних видів палива (вугілля, нафта, торф, гази природні). Містять багато шкідливих речовин, радіоактивні елементи. їх необхідно піддавати очищенню. Причина кислотних дощів - викиди Г. д. в атмосферу

ГАЗООБМІН ҐРУНТОВИЙ - обмін газів між твердою, газоподібною і живою фазами ґрунту, а також між останньою й атмосферою.

ГАЗООЧИЩЕННЯ - вилучення з викидів промислових шкідливих твердих, рідких і газоподібних домішок. Тверді (напр., пил) і рідкі (у вигляді бризок, туману) домішки видаляють за допомогою мех. або електричних фільтрів, газоподібні - фізично- хімічними методами. Розрізняють промислове Г. для утилізації викидів, враховуючи повернення у виробництво продукту, виділеного з газу й переведеного в нешкідливий стан, а також санітарне Г. від залишкового вмісту в газах шкідливих інгредієнтів, що забезпечує їхню високу технологічну якість (газ природний у газопроводі), дотримання ГДВ. захист атмосфери від забруднення промисловими газами, охорону довкілля.

ГАЛОБІОНТИ - організми, які населяють солоні озера. Наприклад, зелена водорість дуналісла. рачок, артемія.

ГАЛОКСЕРОФ1ТІІ - солестійкі, посухостійкі рослини.

ГАЛОМЕЗОФІТИ - солестійкі рослини середніх за зволоженням місцезростань.

ГАЛОФІЛИ - солелюбні тваринні організми, пристосовані до життя в умовах високої концентрації солей. Живуть в океанах, морях, солоних озерах.

ГАЛОФІЛЬНІСТЬ - пристосованість організмів до існування у ґрунтах і водах, більш чи менш багатих на легкорозчинні солі. Солестійкі організми діляться на галофіти (рослини) і галофілн (тварини).

ГАЛОФІТИ - солестійкі рослини, що ростуть на дуже засолених ґрунтах - солонцях і солончаках, у засолених водоймах. Є добрими індикаторами на засолення ґрунтів . Див. Солонцеві рослини.

ГАММА-ВИПРОМІНЮВАННЯ часто супроводжує процеси розладу і виникає, коли енергетично збуджене ядро знову віддає ввібрану енергію і повертається в основний стан (0,001-10 МсВ).

ГАРМОНІЯ - (від грец. Ііатюпіа - зв'язок, упорядкованість, співмірність) - струнка >згоджсність частин органічного цілого. Гармонізація - процес упорядкування частин, подолання розладу між ними, приведення до сміврозмірності,

ГЕНЕЗИС - походження видів, угруповань чи будь-яких інших систематичних і ценотичних одиниць.

ГЕНОТИП - сукупність всіх спадкових механізмів, рис та факторів організму.

ГЕОЕКОЛОГІЯ - розділ географії, що досліджує геосистеми високих ієрархічних рівнів - до біосфери включно. Часто вживають як синонім терміна ландшафтна екологія.

ГЕОСИСТЕМА - 1) матеріально-енергетична система, що складається із взаемообумовлених природних компонентів, а за деякими поглядами. - включає територіально-промислові комплекси і системи розселення людей. Уся сукупність складових в взаємозв'язана у своєму розміщенні; в розвитку і в часі. Вони еволюціонують як частими єдиного цілого. Термін близький до екосистеми, що включає як системне ціле діяльність людини. Найбільша Г. - географічна (ландшафтна) оболонка Землі. Найменша - фізико-географічна фація; 2) особливий клас керованих систем; земний простір усіх розмірностей, де окремі компоненти природи знаходяться в системному зв'язку один з одним і як певна цілісність взаємодіють з космічною сферою та людським суспільством.

Г

ГЕОФІЛИ - тварини, що мешкають у ґрунті, мулі, іноді і в щільних породах (напр., дощовий черв'як).

ГЕРБІЦИД - речовина, що використовується для вибіркового знищення трав'янистих рослин. У високих концентраціях Г., як правило, небезпечний для здоров'я і життя людей та тварин.

ГЕРМІЦИД - загальна назва речовин бактерицидної дії.

ГЕТЕРОТРОФНІ ОРГАНІЗМИ, гетеротрофи - організми, які для живлення використовують готові органічні речовини. До Г. о. належать вищі паразитичні рослини, гриби, багато мікроорганізмів, усі тварини, а також людина. Розрізняють Г. о. тваринні, сапрофітні і паразитичні. У біоценозах вони виконують роль консумептів, що виробляють вторинну продукцію, та редуцентів, що розщеплюють органічні речовини до простих. Г. о. відіграють значну роль у колообігу речовин у природі.

ГЕТЕРОТРОФНІСТЬ - нездатність до самостійного синтезу будь-яких речовин.

ГІГРОСКОПІЧНІСТЬ - властивість речовин поглинати пароподібну вологу.

ГІДАТОФІТИ - водяні рослини, цілком або більшою своєю частиною занурені у воду. Одні з них не прикріплені коренями до ґрунту (ряска, елодея), інші - прикріплені (латаття).

ГІДРОБІОНТИ - організми, що живуть у воді.

Г1ДРОБІОСФЕРА - це обжиті простори гідросфери (моря, прісноводні озера, ріки).

ГІДРОСТАТИЧНИЙ ТИСК. Гідростатичний тиск кожні 10 м водяного стовпа збільшується приблизно на 105Па (1 атм), отже, у глибоководних западинах зиск досягає понад 100 МПа.

Розподіл живих організмів на зони за глибиною залежно від тиску ще не доведено. Проте встановлено, що види, які живуть близько від поверхні, мають високу чутливість до тиску; адже перепад тиску подвоюється у разі опускання з поверхні на глибину І Ом. Фізіологія пристосування до тиску майже не досліджена. Тиск змінює активність обміну речовин, напр.. через підвищення вмісту СО2 у протоплазмі. Молекули білка під тиском деформуються, внаслідок чого змінюються функція ензимів та проникність мембрани. Збільшення тиску підвищує активність плавання. Стенобатні види реагують на мінімальну зміну тиску, і ці зміни впливають на їх розвиток. Еврибатні види, такі як щетинковий черв'як АтрЬісіеіх %штегк рухаються і на великих глибинах (20- 5000 м). риби на глибині до 400 м. раки - до 200 м. У них немає наповнених газом порожнин, тому вони при глибокому занурюванні не деформуються, оскільки вода і рідина тіла під тиском майже не стискаються. Тварини з плавальним міхуром повинні врівноважувати зовнішній тиск внутрішнім тиском. У глибоководних ссавців легені стискаються й повітря витискується в зміцнілі бронхи та трахеї. Забезпечення О2 гарантується вивільненням із міоглобіну мускула. Серцевий мускул китоподібних і ластоногих (глибина занурення: кашалоти - 100, тюлені - 30 м) містить 8% міоглобіну, що накопичує кисень (людина - 0,5%). Ці тварини зменшують витрату СЬ завдяки імпульсному опусканню І обмежують периферійний кровообіг настільки, що забезпечується тільки мозок. "

ГІДРОСФЕРА (від гідро... та гр. зріїаіга - куля) - водна оболонка Землі, що охоплює океани, моря, озера, річки, болота, льодовики. сніговий покрив, води підземні. Г. вкриває близько 71% земної поверхні. Товщина Г. мінлива й у деяких місцях досягає понад 11 км.

ГІДРОФІЛИ - тварини, які живуть у воді (деякі лише у стадії личинки).

ГІДРОФІТИ - рослини, що живуть у водному середовищі.

ГІДРОХОР - рослина, зародки якої поширюються водою або по воді.

ГОМЕОСТАЗ - стан внутрішньої динамічної рівноваги природної системи, що підтримується регулярним відновленням основних її структур і речовинно-енергетичного складу, а також постійною функціональною саморегуляцією у всіх її ланках. Характерний і необхідний для всіх природних систем - біоценозу, окремого організму тощо. Напр., Г. біоценозу - це його стійкість, стабільність, здатність регулярно підтримувати оновлення ценопопуляцІй і стабільність біотичного середовища, протистояти (до певних меж) впливу факторів зовнішнього середовища, зберігаючи пов'язану з ними ритміку. Адаптація у рослин - це комплексна реакція, спрямована до гомеостатичної рівноваги.

ГОСПОДАРСЬКА ЄМНІСТЬ БІОСФЕРИ - це гранично допустимий антропогенний вплив на біосферу (екосистему), перевищення якого переводить її в збуджений стан і з часом викликає в ній незворотні деградаційні процеси.

ГРАДІЄНТНІ ТЕЧИ виникають через охолодження та опускання шарів води, а також сильніше нагрівання та випаровування поверхневої води. Через це підвищуються вміст солей та густина води. Напр., у Мексиканській затоці; Гольфстрім, що має глибину 400 м та ширину 50 км, відводить надлишок води (нагрівання та розширення маси води). Вся система доповнюється Північною екваторіальною течією. Личинки вугрів, що вилупились у Саргасовому морі, використовують Гольфстрім для переміщення в Зх. та Пн. Європу.

ГРАНИЧНО ДОПУСТИМА КОНЦЕНТРАЦІЯ (ГДК) - максимальна кількість шкідливої речовини (забрудника) в одиниці об'єму чи маси водного, повітряного або ґрунтового середовища, яка практично не впливає на здоров'я людини. Встановлюється в законодавчому порядку або рекомендується як норматив. Останнім часом, нормуючи ГДК, беруть до уваги не лише вплив концентрації забруднювачів на здоров'я людини, а й з їхнього впливу на диких тварин, рослини, гриби, мікроорганізми, природні угруповання в цілому, а також на клімат, прозорість атмосфери та санітарно-побутові умови життя.

ГРАНИЧНО ДОПУСТИМА КОНЦЕНТРАЦІЯ ЗАБРУДНЕННЯ (ГДКЗ) - максимальний вміст забруднювальної (ґрунт, повітря, водний басейн) хімічної речовини, яка не викликає прямого або опосередкованого негативного впливу (включаючи віддалені наслідки) на навколишнє середовище і здоров'я людини.

ГРАНИЧНО ДОПУСТИМЕ НАВАНТАЖЕННЯ (ГДН) - максимальне значення господарського чи рекреаційного навантаження на природне середовище, що встановлюються з урахуванням ємності середовища, його ресурсного потенціалу, здатності до саморегуляції та відтворення з метою охорони довкілля від забруднення, виснаження й руйнування.

ГРАНИЧНО ДОПУСТИМИЙ ВИКИД (ГДВ) - обсяг (кількість) забруднювачів, що надходять в атмосферу, водойми, ґрунт за одиницю часу з виробничо-господарських об'єктів, перевищення якого негативно виливає на довкілля й загрожує здоров'ю людини. Екологічно доцільно встановлювати ГДВ для кожного підприємства або джерела забруднення.

ГРАНИЧНО ДОПУСТИМИЙ РІВЕНЬ (ГДР) - вплив на людину факторів довкілля - шуму, вібрації, забрудників, температури тощо - періодично або протягом усього її життя (прямо чи опосередковано - через екосистеми), який не спричиняє соматичних або психічних розладів, а також змін стану здоров'я, працездатності, поведінки, що виходять за межі пристосувальних реакцій.

ГРАНИЧНО ДОПУСТИМИЙ СКИД (ГДС) - максимальна с маса речовин забрудників, що дозволена до надходження зі стічними водами у водний об'єкт й наступним відведення з нього за одиницю часу для забезпечення норм якості води в контрольному пункті. Встановлюється з урахуванням ГДК забруднювальної речовини в місцях водокористування, асимілювальної здатності водного об'єкта та оптимального розподілу маси забрудників, що скидаються водоспоживачами разом Із стічними водами.

ГУМУС - органічні речовини ґрунту, що утворюються за рахунок розкладу рослинних і тваринних залишків, продуктів життєдіяльності (перегній).

ГУСТОТА РІЧКОВОЇ МЕРЕЖІ - відношення суми довжин всіх річок будь-якої території (басейну), вираженої в кілометрах, до площі території, вираженої в кілометрах квадратних.

Д

ДАМБА - гідротехнічна споруда, аналогічна земляній греблі. Розрізняють напірні (для захисту від затоплення, обвалювання каналів) і безнапірні (для регулювання річкових русел).

ДЕБІТ (витрата) - об'єм води, що надходить з будь-якого водного джерела за одиницю часу.

ДЕГРАДАЦІЯ (від лат. degradatІo зниження, рух назад) - 1) спрощення будови й функцій організмів унаслідок зміни умов існування; 2) збіднення, виродження, погіршення, втрата якості (напр., зниження родючості ґрунту, необоротні зміни ландшафту).

ДЕГРАДАЦІЯ ҐРУНТУ - поступове погіршення властивостей ґрунту, що супроводжується зниженням умісту гумусу, порушенням ґрунтові структури та зниженням родючості. Може зумовлюватися природними причинами (напр., зміною клімату, насуванням лісу чи сухого степу на чорнозем) або господарською діяльністю людини (недотримання правил агротехніки).

ДЕГРАДАЦІЯ ЛАНДШАФТУ - його антропогенне спрощення, зниження господарського і естетичного потенціалу.

ДЕГРАДАЦІЯ СЕРЕДОВИЩА - погіршення природного середовища життя людини.

ДЕГРАДАЦІЯ ПРИРОДИ - порушення екологічної рівноваги, що спричиняється природними факторами (землетруси, урагани, тайфуни, повені, виверження вулканів, пожежі тощо), або факторами антропогенними (забруднення атмосфери, водойм, ґрунту, вирубування лісів, браконьєрство, перевипас тощо).

ДЕЗАКТИВАЦІЯ - комплекс заходів з очищення та вилучення поверхневих радіоактивних забруднень.

ДЕЗИНФЕКЦІЯ - всі форми знезаражування за допомогою фізичних або хімічних методів.

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДОВКІЛЛЯ Й РОЗВИТОК - документ, прийнятий Конференцією ООН із питань довкілля й розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992), в якій брали участь глави 179 держав світу. Це сукупність принципів, які визначають права народів на розвиток та їхні обов'язки щодо збереження нашого спільного дому - Землі. В документі зазначено, що єдиний шлях забезпечення довгострокового екон. прогресу - його узгодженість з охороною довкілля. Це може бути досягнуто лише тоді, коли країни світу розпочнуть нове й рівноправне співробітництво, укладуть міжнародні договори, які захистять цілісність навколишнього середовища в глобальних масштабах і системи економічного розвитку. Люди мають право на здорове й плідне життя в гармонії з природою. Мир, економічний розвиток і охорона довкілля взаємопов'язані й неподільні.

ДЕЛЬТА - гирло річки у вигляді віяла, багато чисельних рукавів і приток.

ДЕМОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ - стан, що склався у певній територіальній групі населення, співвідношення величин народжуваності, смертності, міграційних рухів і тенденцій, їх зміни.

ДЕНДРОПАРК (від гр. dendron - дерево та англ. park) - ландшафтний парк, створений на базі природних ділянок лісу та штучного дендрарію. Зазвичай у Д. є мальовничі водойми, печери, гроти, споруди садово-паркової архітектури (павільйони, альтанки) тощо.

ДЕНІТРИФІКАЦІЯ - 1) руйнування групою ґрунтових і водних бактерій солей азотної кислоти (нітратів), нітритів, молекулярного азоту і аміаку, що призводить до збіднення ґрунту; 2) енергетичний процес окиснення мікроорганізмами органічних речовин в анаеробних умовах, при якому кінцевими акцепторами ("приймачами") електронів служать нітрати, нітрити і сульфати.

ДЕСТРУКЦІЯ ЛАНДШАФТУ - руйнування ландшафту в результаті фізичної, хімічної і біологічної дії.

ДЕТЕРГЕНТИ - активні синтетичні речовини, що використовуються в промисловості й побуті та разом з стічними водами потрапляють у водойми. Це основні хімічні забрудники водойм, оскільки майже не піддаються розкладу мікроорганізмами.

ДЕТЕРМІНАНТ - види, що визначають умови середовища в угрупованні. Розрізняють Д. зволоження, засолення, родючості ґрунту і т.д.

ДЕТРИТ - І) мертві органічні речовини, частково мінералізовані; 2) замулені у воді частки мертвої мінеральної речовини або донні відклади водойм, характерний елемент біотичного середовища водяних угруповань.

ДЕФІЦИТ ВОЛОГИ в ґрунті - різниця між повною вологоємністю ґрунту і його фактичною вологістю в певний момент часу.

ДЖЕРЕЛА ЗАБРУДНЕННЯ ПІДЗЕМНИХ ВОД - місце зберігання й транспортування пром. продукції та відході виробництва; місця акумуляції відходів побутових і комунальний сільськогосподарські угіддя, на яких застосовуються мінералів добрива, пестициди та інші хімічні речовини; забруднені ділянки поверхневих водних об'єктів, що живлять підземні води забруднені ділянки водоносного горизонту, суміжні з іншим водоносними горизонтами; ділянки інфільтрації забруднених опадів атмосферних; майданчики промислових підприємств, полфільтрації, бурові свердловини тощо. Виокремлюють мікробіологічне і хімічне забруднення підземних вод.

ДЖЕРЕЛА ЗАБРУДНЕННЯ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД об'єкти природи, природні й штучні процеси та явища, як спричиняють забруднення поверхневих водойм. Основними Д. з п. в. є неочищені або погано очищені стічні води з мінеральними органами, бактеріальними, біологічними забрудниками поверхнево-активні речовини, пестициди, що надходять д< водойм із дощовими й талими водами, тваринницькі комплексі тощо.

ДИКА ПРИРОДА - сукупність неодомашнених (диких тварин і некультивованих рослин, а також незайманий ландшафт (якого не торкнулася людська діяльність).

ДОБРИВО БАКТЕРІАЛЬНЕ - бактерії, які переводять органічні чи важкозасвоювальні мінеральні речовини у форми, щ легко засвоюються рослинами.

ДОБРИВО МІНЕРАЛЬНЕ - хімічна сполука, добута і надр чи промислове отримана, яка містить у великій кількості оди або кілька основних елементів живлення (азот, фосфор, калій мікроелементи чи продукти типу вапна, золи, що здатні поліпшувати хімічні або структурні характеристики і ґрунтів.

ДОБРИВО ОРГАНІЧНЕ - перегній, торф, гній, компості зелені добрива, бактеріальні добрива, будь-які продукт напіврозкладу рослинних решток або як біологічні добавки, щ сприяють розвитку корисної мікрофлори ґрунтів .

ДОВКІЛЛЯ, НАВКОЛИШНЄ ПРИРОДНЕ

СЕРЕДОВИЩЕ - сукупність елементів неживої та живої природи, що оточує організм. Див. також Середовище природне.

ДОЗА ЛЕТАЛЬНА - мінімальна кількість речовини, потрапляння якої в організм неминуче призводить до смерті.

ДОЗА ПОГЛИНУТА (опромінення) (Д) - енергія опромінення, поглинута одиницею маси опромінюваного середовища. У СІ одиницею поглинутої дози є грей (Гр): 1 Гр =1Дж/кг (джоуль на кілограм). Позасистемна одиниця поглинутої дози - рад (ерг/г): 1 рад (ерг/г) = 0,01 Гр = 1 сГр (сантигрей). Потужність поглинутого іонізуючого випромінювання (Р) - поглинута доза за одиницю часу: 1 Гр/с = 100 рад/с.

ДОЗА ПОГЛИНУТА ІНТЕГРАЛЬНА (опромінення) - середня енергія іонізуючого випромінювання, поглинута певною масою тканин паталогічного осередку опромінюваного органу, частини всього тіла - Гр-кг (кг-рад).

ДОМШАНТНІСТЬ - здатність деяких видів в угрупованні займати панівне становище й помітно впливати на хід біоценотичних процесів.

ДОЩУВАННЯ - зрошення сільськогосподарських угідь шляхом імітації дощу за допомогою дощувальних пристроїв, струмені яких розбризкуються на 80-100 м.

ДРЕНА - підземний штучний водотік (свердловина) для забору і відводу Ґрунтових вод та аерації ґрунту. Д. можуть бути відкритими і закритими, мілкими (до 1 м) та глибокими (більше 2м).

ДРЕНАЖ - 1) осушення місцевості шляхом штучного зниження дзеркала ґрунтових вод або їх відводу з допомогою каналів, труб і т.п. дрен, 2) осушення, вентиляція або зрошення ґрунтів за допомогою відкритих або закритих дрен; 3) відвід підземних вод.

ДУСТ (ДДТ) - пиловий препарат, який містить мінеральний наповнювач і тверду чи рідку токсичну речовину (пестицид). Наповнювачем, як правило, служить каолін (біла глина).

Е

ЕВОЛЮЦІЯ - незворотний історичний розвиток живої природи, що веде, як правило, до ускладнення її організації й супроводжується зміною генетичного складу популяцій, формуванням адаптацій, видоутворенням біоценозів і біосфери в цілому.

ЕВОЛЮЦІЯ БІОСФЕРИ - незворотний і спрямований історичний розвиток біосфери та її компонентів. За мільярди років існування біосфера пройшла складний шлях розвитку. Першим етапом цієї еволюції було виникнення життя із неживої матерії. Історія життя на Землі охоплює бер і 17 періодів загальною тривалістю близько 3,5 млрд. років. З них лише близько 1,5 млн. пов'язано з діяльністю людини. Зараз антропогенний вплив став потужною природною силою, що змінює довкілля, включаючи космічний простір. Сьогоднішній етап еволюції живого слід розглядати як період розвитку розуму, розумного регулювання взаємовідносин людини і природи.

ЕВРИБІОНТНІ ОРГАНІЗМИ, еврибіонти - організми, що можуть жити в досить різноманітних умовах навколишнього середовища або при значних їх змінах. Ім властиві широкі ареали. Напр., очерет, вовк.

ЕВРИБІОНТНІСТЬ - здатність організмів існувати в різних умовах.

ЕВРИТЕРМ - організм, здатний жити в умовах значних коливань температури навколишнього середовища.

ЕВРИТРОФ - "багатоїд", організм, який живиться багатьма кормовими об'єктами. ЕВРИФАГ - всеїдний організм.

ЕВТРОФІКАЦІЯ - 1) збагачення водойм органічними поживними речовинами під впливом антропогенних (скидання стічних вод тощо) і природних факторів; 2) підвищення біологічної продуктивності екосистем внаслідок збагачення їх на поживні речовини.

ЕВТРОФНІ РОСЛИНИ, евтрофи - рослини, що нормально розвиваються лише на родючих ґрунтах, багатих на поживні речовини (гумус, елементи мінерального живлення).

ЕКОКЛІН(А) - 1) градієнт структури рослинності, пов'язаний з одним або кількома поступово змінюваними факторами середовища; 2) серія біотипів, генетично пристосованих до середовища, які в межах ареалу виду змінюються поступово, відповідно до градієнта будь-якого фактора і тому не розчленовані на екотипи.

ЕКОЛОГІЗАЦІЯ - процес проникнення ідей, знань, законів екології, екологічного мислення в інші сфери науки, виробництва, в життєдіяльність суспільства, держави.

ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА - регульований стан навколишнього середовища, за якого, згідно з чинним законодавством, нормами та нормативами, забезпечується запобігання погіршенню екологічного стану та виникненню небезпеки для здоров'я людей.

ЕКОЛОГІЧНА ДЕКЛАРАЦІЯ - задокументована заява організації, установи (держави, міжнародної спільноти) про свою екологічну політику, а також про свої екологічні наміри і принципи; вона створює основу для діяльності й функціонування системи екологічного управління, для визначення екологічної мети і завдань.

ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА (від лат. ехрегШя “ дослідний) - оцінка впливів на довкілля й здоров'я людей усіх видів господарської діяльності та відповідності цієї діяльності чинним нормам і законам про охорону природи, вимогам екологічної безпеки суспільства. Діють державні, громадські, відомчі, змішані Е. е. За призначенням вони бувають первинні та вторинні, за масштабами - локальні (об'єктні), районні, регіональні (обласні й міжобласні), державних, міждержавних Процес Е. е. передбачає оцінку й аналіз технологій, техніки, проектів підприємств, проектів перетворення природи, стану здоров'я людей, якості повітряного середовища, води, продуктів харчування, виявлення аномалій фізичних полів тощо. Закон України про екологічну експертизу прийнято в 1995 р.

ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА ПРОЕКТІВ - система комплексної оцінки можливих екологічних наслідків здійснення проектів будівництва і реконструкції народногосподарських об'єктів, дотримання при їх розробці встановлених правил і норм раціонального природокористування та охорони природи.

ЕКОЛОГІЧНА ЄМНІСТЬ ТЕРИТОРІЇ - узагальнена характеристика, що кількісно відповідає максимальному техногенному навантаженню, яке може витримувати впродовж тривалого періоду сукупність реципієнтів та екологічних систем території без порушення їхніх структурних і функціональних властивостей.

ЕКОЛОГІЧНА ІНДУСТРІЯ - обладнання, технології природоохоронного або природоресурсного призначення та супутні маркетингові й інжинірингові роботи, послуги екологічного спрямування.

ЕКОЛОГІЧНА ІНСПЕКЦІЯ (від лат. іікресгіо - огляд) - 1) державні органи, що здійснюють нагляд і контроль за використанням ресурсів природних, їх охорону, збереження; 2) система нагляду й контролю за правильністю дій і дотриманням підприємствами й установами, а також фізичними особами встановлених державою правил, еколого-правових норм, законодавчих актів щодо природокористування. Є також громадські Є. і.

ЕКОЛОГІЧНА КАТАСТРОФА (від лат. каїазігорЬе - переворот) — надзвичайна кризова екологічна ситуація (локального, регіонального або глобального масштабу). Бувають природні Е. к., що спричиняються зовнішніми навколоземними або космічними факторами (наприклад, урагани, цунамі, сильні посухи тощо) та внутрішніми силами Землі (наприклад, землетруси, виверження вулканів), а також антропогенні, тобто пов'язані з людською діяльністю Е. к. хімічного, фізичного, інженерно- геологічного, мілітаристичного й комплексного характеру. Е. к. призводять до повного порушення екологічної рівноваги в екосистемах, масової загибелі організмів, мають несприятливі екологічні, економічні та соціальні наслідки для регіонів.

ЕКОЛОГІЧНА КРИЗА (від лат. кгіБІБ - поворотний пункт, кінець) - 1) ситуація, що виникає в екосистемах через порушення екологічної рівноваги під впливом стихійних природних явищ (повені, посухи тощо) або антропогенних факторів (забруднення атмосфери, гідросфери, вирубування лісів тощо.); 2) напружені взаємовідносини між людиною та природою, що характеризуються невідповідністю розвитку виробництва в суспільстві ресурсно- екологічних можливостям біосфери. Сучасна Е. к., наприклад, пов'язана з інтенсифікацією виробництв і порушенням рівноваги в екосистемах унаслідок надмірного забруднення промисловими відходами.

ЕКОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА (лат. сиКига) — поведінка й життя суспільства (окремого індивіда) на основі пізнання та раціонального використання законів розвитку природи з урахуванням близьких і віддалених наслідків змін середовища природного під впливом людської діяльності.

ЕКОЛОГІЧНА МЕРЕЖА - єдина територіальна система, яка охоплює ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортно-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні території та об'єкти інших типів, що визначаються законодавством України і є часткою структурних територіальних елементів, природних регіонів, природних коридорів, буферних зон.

ЕКОЛОГІЧНА МЕТА - загальна екологічно значима мета діяльності організації, встановлена екологічною політикою цієї організації, ступінь досягнення якої оцінюється в тих випадках, коли це практично можливо.

ЕКОЛОГІЧНА МОДЕРНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА - розробка і впровадження комплексу управлінських, технологічних, інвестиційних та господарських заходів, які поліпшують екологічні характеристики структурних елементів виробничої системи.

ЕКОЛОГІЧНА НАДІЙНІСТЬ ~ здатність екосистеми безвідмовно виконувати енергопродукційну роботу, самовідновлюватися й саморегулюватися в межах певних, природних для неї коливань екологічних факторів протягом еволюційного періоду її існування.

ЕКОЛОГІЧНА НІША - фізичний простір з властивими йому екологічними умовами, що визначають існування будь-якого організму; місце виду в природі, яке включав не лише положення його в просторі, а й функціональну роль у біоценозі та ставлення дО абіотичних факторів середовища існування. Е. н. характеризує ступінь біологічноїспеціалізаціїданого виду.

ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА - система навчання, спрямованого на опанування базових понять з екології для формування в кожного члена суспільства усвідомлення тісного взаємозв'язку всіх природних і соціальних процесів, необхідності захисту

довкілля та його поліпшення, природокористування раціонального. Е. о. нині - один з основних факторів екологізації всіх видів людської діяльності та необхідний елемент загальної культури.

ЕКОЛОГІЧНА ПАРАДИГМА - (від грец. paradeigma - приклад, взірець) - домінуючий спосіб екологічного мислення; зразкова модель, прийнята як екологічно зорієнтований взірець вирішення проблем розвитку суспільства, який набув певної завершеності та відносно узгодженої системи поглядів на навколишні явища й речі. Відповідно до екологічної парадигми, екосистема, екосистемний підхід є домінантами сучасної екології і збалансованого розвитку.

ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА (від гр. роїібке - державна діяльність) — система заходів, пов'язаних із впливом суспільства на природу. Е. п. невіддільна від соціально-економічної політики держави. Завдання Е. п. - задоволення дедалі більших потреб населення в довкіллі, якість якого відповідала б цим потребам. Одна з важливих складових Е. п. - охорона природи (охорона окремих природних об'єктів, раціональна експлуатація природних ресурсів, захист довкілля). Важливий елемент Е. п. - екологічне виховання.

ЕКОЛОГІЧНА ПРОГРАМА - система задокументованих і затверджених урядом, адміністрацією заходів та напрямів дій із визначеними пріоритетами досягнення екологічних цілей та організаційно-правовим і еколого-економічним механізмом забезпечення здійснення таких програмних заходів та напрямів.

ЕКОЛОГІЧНА РІВНОВАГА - баланс природних або змінених людиною компонентів, що утворюють середовище, та природних процесів, який забезпечує тривале (умовно-нескінченне) існування даної екосистеми: стан екосистеми, за якого її видовий склад, чисельність популяцій, продуктивність, розподіл у просторі, сезонні зміни й, як наслідок, баланс речовин та енергії протягом достатньо великого періоду часу коливаються навколо деякого середнього значення. При цьому йдеться про динамічну рівновагу, що регулюється постійними змінами ємності екосистеми. Підтримання Е. р. - одне з основних завдань екологічного моніторингу.

ЕКОЛОГІЧНА СВІДОМІСТЬ - глибоке, доведене до автоматизму розуміння нерозривного зв'язку людини з природою, залежності добробуту людей від цілісності й порівняної незмінності


середовища їх проживання. У світоглядному плані Е. с. - вищий рівень усвідомлення людиною свого місця та значення в еволюції біосфери і наслідок бурхливого розвитку науки й технологій. Формування Е. с. - головне завдання екологічної освіти.

ЕКОЛОГІЧНА СИСТЕМА (ЕКОСИСТЕМА) - будь-яка спільнота живих істот і середовища їх існування, об'єднана в одне функціональне ціле обміном речовини, енергії та інформації. За розміром розрізняють мікроекосистеми (окремі невеликі об'єкти - гнилий пень, живий організм), мезоекосистеми (ліс, озеро, болото, сад) і макроекосистеми (океани, континенти). Глобальною (єдиною) екосистемою є біосфера. Синонім екосистеми - біогеоценоз.

ЕКОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ, екоситуація — просторово- часове співвідношення природних, економічних, соціальних і політичних умов, які створюють відносно стійку систему життєзабезпечення людини і суспільства. Вона може бути позитивною або негативною.

ЕКОЛОГІЧНА СТАНДАРТИЗАЦІЯ (англ. standard) - комплекс юридичних, економічних, технічних заходів, спрямованих на дотримання певних стандартів якості довкілля (чистоти вод, повітря атмосферного, ґрунтів та ін.). Е. с. - важлива складова природоохоронної діяльності. Екологічні стандарти - єдині й обов'язкові для всіх об'єктів даного виду та рівня системи норм і вимог стосовно ставлення до навколишнього природного середовища. Недотримання стандартів карається законом. Є стандарти міжнародні, державні, галузеві й стандарти підприємств.

ЕКОЛОГІЧНА СУКЦЕСІЯ - упорядкований процес розвитку екосистеми, пов'язаний із зміною з часом її видової структури й функцій, відбувається в результаті зміни фізичного середовища під впливом самого угруповання, водночас фізичне середовище визначає характер сукцесії, швидкість змін і нерідко межі розвитку.

ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ — формування у людини свідомого сприйняття навколишнього природного середовища, почуття особистої соціальної відповідальності за свою діяльність, що так чи інакше пов'язана з перетворенням навколишнього середовища, упевненості в необхідності бережливого ставлення до природи, розумного використання її багатств, усвідомлення важливості збагачення природних ресурсів.

ЕКОЛОГІЧНЕ ЗАКОНОДАВСТВО - система законодавчих та підзаконних актів, що закріплюють екологічні права та обов'язки громадян, екологічні інтереси держави та юридичних осіб, механізми їх реалізації і захисту; регулюють відносини в галузі використання, відновлення й охорони земельних, водних та інших природних ресурсів; визначають режими території та об'єктів особливої охорони; забезпечують вимоги екологічної безпеки.

ЕКОЛОГІЧНЕ МИСЛЕННЯ - аналіз усіх господарських рішень, які приймаються, з точки зору збереження довкілля. Е. м. необхідне при розробці будь-яких проектів освоєння та перетворення різних територій.

ЕКОЛОГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ - системна складова загальної системи управління, що передбачає здійснення екологічної політики й досягнення екологічних цілей і яка містить організаційну структуру, діяльність із планування, функціональні обов'язки, відповідальність, методології і методи, процедури та ресурси, а також професійно підготовлені кадри. Екологічне управління є процесом підготовки, ухвалення й реалізації рішень, спрямованих на досягнення екологічних цілей із використанням різних спеціальних і загальносистемних, адміністративних і економічних методів та механізмів.

ЕКОЛОГІЧНА ЦІНА - еколого-економічні витрати поточного й перспективного часу, екологічна рента, вартісна оцінка екологічної шкоди від використання ресурсів.

ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ - формування в людини свідомого сприйняття навколишнього світу, почуття особистої відповідальності за діяльність, що так чи інакше пов'язана з перетворенням навколишнього природного середовища, впевненості в необхідності дбайливого ставлення до природи, розумного використання її багатств.

ЕКОЛОГІЧНЕ ЗАВДАННЯ (ЗАВДАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ) - детальна вимога щодо екологічних показників діяльності організації в цілому чи її підрозділів, яка випливає із встановленої екологічної мети діяльності організації і підлягає виконанню задля досягнення цієї мети.

ЕКОЛОГІЧНЕ ЛІЦЕНЗУВАННЯ - процес підготовки і надання дозволу, у якому вказані види, обсяги, ліміти господарської діяльності з використанням природних ресурсів, а також екологічні вимоги до їх використання із зазначенням наслідків у разі невиконання цих вимог. Екологічні ліцензії видаються також як дозвіл на викиди для контролю забруднювача на конкретний час.

ЕКОЛОГІЧНЕ МАРКУВАННЯ -добровільна процедура, що проводиться на багатокритеріальній основі уповноваженою установою і яка надає право на присвоєння продукції позначки, що свідчить про перевагу цієї продукції щодо екологічної чистоти серед певної групи однорідних товарів.

ЕКОЛОГІЧНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО - ринково- орієнтована діяльність підприємств, фірм, підприємців на екологічному ринку для гарантування екологічної безпеки, збереження, відновлення і раціонального використання навколишнього природного середовища, поліпшення якості життя людей, задоволення їхніх екологічних потреб з отриманням екологічної вигоди (прибутку).

ЕКОЛОГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ - це визначення можливих шляхів, етапів і обмежень досягнення екологічних цілей та реалізації екологічної політики, а також оцінка засобів реалізації певних варіантів у межах встановлених норм природокористування.

ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО - комплексна галузь юриспруденції; сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини з раціональне використання, відтворення ресурсів природних та охорони довкілля для задоволення потреб суспільства з урахуванням інтересів сучасного й майбутніх поколінь. Основний законодавчий акт у галузі охорони природи в нашій державі - Закон України про навколишнє природне середовище (1991).

ЕКОЛОГІЧНЕ СТИМУЛЮВАННЯ - комплекс заходів, спрямованих на раціональне використання природних ресурсів і охорону навколишнього природного середовища шляхом надання пільг, пов'язаних з оподаткуванням підприємств і громадян у разі

реалізації ними заходів щодо раціонального природокористування; надання на пільгових умовах кредитів для реалізації заходів щодо забезпечення раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища; встановлення підвищеної норми амортизації основних виробничих природоохоронних фондів; звільнення від оподаткування фондів охорони навколишнього природного середовища.

ЕКОЛОГІЧНЕ СТРАХУВАННЯ - добровільне,

обов'язкове державне та інші види страхування громадян та їхнього майна, доходів підприємств на випадок шкоди, завданої внаслідок забруднення навколишнього середовища та погіршення якості природних ресурсів.

ЕКОЛОГІЧНИЙ АУДИТ (англ. audit, від лат. auditus - слухання, вислуховування) - екологічне обстеження підприємства, визначення екологічної ефективності управління ним з метою збереження навколишнього середовища природного; перевірка здатності виробничих систем до самоочищення й випуску екологічно безпечної продукції. Характерні особливості Е. а. - його незалежність, конфіденційність, об'єктивність, компетентність, ліцензійність та відповідність цілям, що визначаються замовником під час укладання договору на проведення Е. а. Організовується з ініціативи керівника чи власника об'єкта, має характер самоконтролю й сприяє здійсненню природоохоронних заходів та узгодженню дій державних і громадських органів, місцевих органів влади та підприємств.

ЕКОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ - зміни, що відбуваються в навколишньому середовищі і негативно впливають на здоров'я людини внаслідок прояву дії екологічного аспекту (хімічні, фізичні та біологічні забруднення середовища, виснаження природних ресурсів тощо).

ЕКОЛОГІЧНИЙ ЗБИТОК - масова загибель живих організмів, руйнування екосистем І деградація природних територіальних комплексів (ПТК).

ЕКОЛОГІЧНИЙ МАРКЕТИНГ (англ. marketing, від market - ринок, збут) - управлінська функціональна діяльність у складі загальної системи менеджменту підприємства, спрямована на визначення, прогнозування та задоволення споживацьких потреб таким чином, щоб не порушувати екологічної рівноваги в довкіллі й не завдати шкоди здоров'ю людей. У завдання Е. м. входить вивчення попиту на екологічно безпечну продукцію, технології створення нових очисних об'єктів, освоєння природних ресурсів, установлення цін на товари та послуги екологічного призначення тощо.

ЕКОЛОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ (від англ. management - управління, завідування, організація) - підсистема загальної системи управління будь-яким об'єктом, діяльністю, виробництвом, котра гармонізує роботу й розпиток підприємства, галузі в навколишньому середовищі та екологічному правовому полі. Е. м. є частиною загальної системи менеджменту, яка передбачає організаційну структуру, планування, розподіл відповідальності, практичну діяльність, процедури, процеси й ресурси, необхідні для розробки, впровадження й досягнення основних цілей екологічної політики, її коригування, оновлення, розширення (залежно від змін екологічної ситуації). Це не лише ринковий інструмент, що сприяє розвиткові виробництва, а й фактор сучасної екологічної культури.

ЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ (англ. monitoring, від лат. monitor - той, що попереджає, остерігає) — комплексна система спостережень, оцінки й прогнозу стану довкілля (на локальному, регіональному або глобальному рівні) для вироблення заходів на його захист, раціональну експлуатацію природних ресурсів, передбачення критичних екологічних ситуацій та запобігання їм, прогнозування масштабів можливих змін.

ЕКОЛОГІЧНИЙ ПАСПОРТ (фр. passport) - 1) розгорнута характеристика певної території, ділянки, природного об'єкта; 2) складова частина основної проектно-технологічної документації, комплексний документ, що містить характеристику взаємовідносин будь-якого об'єкта (підприємства, ферми, підстанції, навчального закладу) з навколишнім середовищем: загальні відомості про об'єкт, використовувану сировину (її вид, обсяги, екологічність), споживану енергію, займану площу, кількість працівників, про технологічні схеми виробництва (роботи), види продукції, про схеми охорони) природи (очищення викидів і скидів забруднювальних речовин), про зберігання відходів (їхню токсичність, кількість, утилізацію) тощо; 3) розгорнута характеристика для кожного сорту сільськогосподарської культур, де вказано екологічні особливості, які забезпечують оптимальні або прийнятні умови для виробничого вирощування. Е. п. розробляються також для рідкісних видів. Них зазначаються дані про ареал виду, чисельність популяцій, їхню структуру, особливості розмноження, трофічні зв'язки, наявність шкідників, паразитів та ворогів, чутливість до різних антропогенних впливів.

ЕКОЛОГІЧНИЙ ПОДАТОК - еколого-політичний інструмент, який приписує кожному забруднику довкілля відповідною шкідливою речовиною абсолютно граничну межу викидів, скидів забруднювальних речовин.

ЕКОЛОГІЧНИЙ ПОПИТ - попит на задоволення екологічних потреб.

ЕКОЛОГІЧНИЙ РИЗИК - імовірність навмисних або випадкових, поступових та катастрофічних антропологічних змін природних об'єктів, ресурсів або факторів із несприятливими екологічними наслідками.

ЕКОЛОГІЧНИЙ РИНОК - складова загального ринкового середовища, яка характеризується конкурентним обміном усім тим, що спрямоване на збереження, відновлення і раціональне використання навколишнього природного середовища, поліпшення якості життя людей та забезпечення їх екологічної безпеки. Екологічний ринок - це ринок екологічних технологій, робіт, товарів, послуг, знань, екологічної інформації.

ЕКОЛОГІЧНИЙ СЕРТИФІКАТ (СЕРТИФІКАТ ВІДПОВІДНОСТІ) - документ, що засвідчує відповідність системи екологічного управління, об'єкта вимогам стандартів і додаткової нормативної документації.

ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ - аспекти діяльності, продукції або послуг організацій, які можуть мати сприятливий чи негативний вплив на навколишнє середовище, здоров'я людини (скиди, викиди, забруднення, споживання, повторне використання матеріалу, шуми тощо).

ЕКОЛОГІЧІ ВИМОГИ - обов'язкові вимоги, що визначені в законодавчих чи нормативних актах і спрямовані на забезпечення раціонального природокористування, охорону навколишнього природного середовища та екологічну безпеку.

ЕКОЛОГІЧНІ ВИТРАТИ - сумарні кошти, які підприємство може вкласти в запобігання емісії, а також різні платежі за виробниче споживання ресурсів та відшкодування за забруднення навколишнього середовища.

ЕКОЛОГІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ - сукупність об'єктивно існуючих екологічних законів, принципів, правил функціонування різного класу екосистем, системи "людина (суспільство)-природа", на основі яких функціонує будь-яка система забезпечення життєдіяльності. Порушення цих закономірностей призводить до деградації природного середовища, розвитку екологічних криз.

ЕКОЛОГІЧНІ ІНВЕСТИЦІЇ - Інвестиції природоохоронного і природоресурсного призначення з еколого-економічним ефектом.

ЕКОЛОГІЧНІ ІНДИКАТОРИ - компоненти й елементи екосистем, природно-територіальних комплексів, за якими можна оцінювати екологічні режими (ґрунти, рослинність, рельєф тощо).

ЕКОЛОГІЧНІ НОРМАТИВИ - рівні максимально допустимого втручання людини в екосистеми, що забезпечують збереження їхньої структури, і динамічних властивостей. Система екологічних нормативів містить такі вимоги екологічної безпеки: гранично допустимі концентрації забруднювальних речовин у навколишньому середовищі; гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого впливу на навколишнє середовище; гранично допустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування; гранично допустимі викиди та скиди в навколишнє середовище забруднювальних хімічних речовин; рівні шкідливого впливу фізичних і біологічних чинників.

ЕКОЛОГІЧНІ ЛІЦЕНЗІЇ (від лат. ІісеШіа - право, дозвіл) - цінні папери, що дають право на викиди конкретного забрудника на певний проміжок часу й у конкретних обсягах. Е. л. можуть продаватися державним органом підприємствам і одним підприємством іншому. Ціна Е. л. залежить від добового часу, сезону, ситуації в регіоні. Торгівля квотами на забруднення - найбільш гнучкі з усіх відомих методів економічного регулювання якості природного середовища. Додатком до Е. л. є страхування екологічного невизначеності. Останнім часом уводяться ліцензії на родовища - цінні папери, що дають право на видобування й продаж корисних копалин.

ЕКОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ - вимірювані результати функціонування системи екологічного менеджменту, що стосуються питань контролю впливу на навколишнє середовище відповідно до цілей і завдань організації, встановлених її екологічною політикою.

ЕКОЛОГІЧНІ ПОСЛУГИ - послуги з екологічного менеджменту, консалтингу, маркетингу, інжинірингу, страхування, маркування і сертифікації продукції, екологічної освіти, інформації та інші види послуг в еколого-підприємницькій діяльності на ринку екологічних послуг.

ЕКОЛОГІЧНІ РОБОТИ - роботи, пов'язані з екологічним оздоровленням і відновленням природних об'єктів (водних, ландшафтних та інших).

ЕКОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ - вимірювані результати функціонування продукційних систем, систем екологічного управління, які ґрунтуються на екологічній політиці, цілях та завданнях організації і встановлюються під час контролю екологічних аспектів.

ЕКОЛОГІЧНІ ЦІЛІ - переважні екологічні наслідки, результати, що можуть бути досягнуті протягом запланованого періоду шляхом здійснення екологічної політики; бажані граничні екологічні значення (характеристики), яких сподіваються досягти.

ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ - будь-які фактори середовища і умов, на які живі організми реагують пристосувальними реакціями.

ЕКОЛОГІЯ (від еко... та гр. logos - слово, вчення, наука) - комплексна наука про виживання в довкіллі, завдання якої - пізнання законів розпитку й функціонування біосфери як цілісної системи під впливом природних і, головне, антропогенних факторів, а також визначення шляхів ефективного співіснування техносфери й біосфери. Об'єкти досліджень Е. - екосистеми планети та їхні елементи; головний предмет досліджень - взаємозв'язки (їхні особливості й розвиток) організмів, їх груп різних рангів, живих і неживих компонентів екосистем, а також характеру впливу природних і факторів антропогенних на функціонування екосистем і біосфери в цілому.

ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИЙ ПРОДУКТ - продукт найвищої споживчої якості і конкурентоспроможності, що відповідає стандартам якості й екологічним вимогам, належним чином сертифікований із наданням прийнятої відповідної екологічної позначки маркування.

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА - система взаємозв'язків і взаємозумовленостей процесів, що відбуваються в економіці та природі, яка складається з природних і антропогенних елементів і зв'язків (потоків інформації) між ними. Основні елементи (реципієнти) системи такі: екологічні компоненти, сукупність яких утворює навколишнє природне середовище (повітря, вода, земля, рослинність, тварини); природні ресурси (енергетичні, сировинні); виробничі фонди, комплекси, транспорт, система життєзабезпечення.

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ ЕФЕКТ - порівняння витрат на здійснення природоохоронних заходів із досягнутим завдяки цим заходам економічним результатом. Це також максимально можлива еколого-економічна результативність від проведення комплексу заходів щодо забезпечення якості навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів.

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ЗБИТКИ - збитки, завдані внаслідок забруднення навколишнього середовища та виснаження природних ресурсів.

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ КАДАСТР (ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ, СЕРЕДОВИЩА) - систематизований аналітико- нормативний документ, який виконує контрольні функції при купівлі або продажу знарядь і засобів виробництва на тій чи іншій території. Кадастр містить певні кількісні та якісні показники фізичних обсягів природних ресурсів та їх використання, оцінку якості екологічного стану території в сукупності з вартісною оцінкою рівня забруднення навколишнього природного середовища, без яких неможливо здійснити купівлю або продаж.

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ МЕХАНІЗМИ - економіко- фінансові важелі та планово-організаційні заходи, що містять: механізм зборів за забруднення природного середовища та за спеціальне використання природних ресурсів; механізм відшкодування збитків, заподіяних унаслідок порушення екологічного законодавства, природоохоронних норм і стандартів; механізм державного бюджетного фінансування природоохоронних заходів; механізми екологічних фондів; механізми стимулювання, у тому числі ринкові і страхування.

ЕКОЛОГО-УПРАВЛШСЬКІ МЕХАНІЗМИ

(МЕХАНІЗМИ ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ) - це адміністративні, законодавчі, нормативно-правові, організаційні, методологічні, економічні, ринкові, інформаційні та науково- освітні засоби забезпечення функціонування систем екологічного управління відповідно до екологічних закономірностей та біотичних механізмів регулювання.

ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ - нова галузь науки, що вивчає методи найефективнішого впливу людини па природу, експлуатації природних ресурсів раціональної для підтримання динамічної рівноваги, колообігу речовин у природі. Витрати, пов'язані з підтриманням цієї рівноваги, йдуть на збереження економічно найсприятливіших умов відтворення матеріальних благ як нині, так і в майбутньому.

ЕКОСИСТЕМА (від еко... та гр. вузіеша - сполучення, поєднання), екологічна система - сукупність організмів, які спільно проживають, та умов їх існування, що перебувають у закономірному взаємозв'язку й' утворюють систему взаємозумовлених біотичних і абіотичних явищ та процесів. Це відкриті, цілісні й стійкі системи, які склались історично й мають однонапрямлений потік енергії, зовнішніх і внутрішніх колообігів речовин і здатні регулювати всі ці процеси. Е. - елементарна функціональна одиниця біосфери.

ЕКОСФЕРА (від еко... та гр. зрЬаіга - куля) - глобальна система, що об'єднує екосистеми Землі. Е. - сукупність усього живого на планеті з його безпосереднім оточенням та ресурсами. Просторово Е. охоплює атмосферу, біосферу, гідросферу та біофункніональну частину літосфери. Верхня межа Е. проходить на висоті не більш як ЗО м над поверхнею рослинного покриву на суходолі або рівнем океану. Нижня межа в наземних умовах визначається глибиною першого водотривкого горизонту в ґрунт, товщі або максимальною глибиною проникнення коренів рослин і ходів рійних тварин. У водному середовищі нижня межа Е. відповідає максимальній глибині збереження біол. активності в донних відкладах. Е. неперервною оболонкою обгортає земну кулю; її протяжність по вертикалі змінюється від часток метра в місцях украй бідного життя (арктичні й антарктичні пустелі та і до десятків метрів у лісах на суходолі та від одиниць до тисячі метрів - у морях і океанах).

ЕКОТИП - 1) внутрішньовидова систематична категорія, генетично пристосована до певних умов середовища; 2) група біотипів одного виду, що характеризується певною комбінацією алель.

ЕКОТОН - перехідна смуга між сусідніми угрупованнями, як правило, має підвищену чисельність видів. Напр., узлісся.

ЕКОТОП - сукупність абіотичних умов даного місцезнаходження.

ЕКСПЛУАТАЦІЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ РАЦІОНАЛЬНА - максимально повне й багатоцільове використання природних благ із мінімальним вилученням нових ресурсів із природи, що передбачає реутилізацію, найвищу економічну віддачу за збереження екологічної рівноваги, яка забезпечує тривалий еколого-економічний баланс між динамічною системою господарства та необхідними йому природними ресурсами.

ЕКСТРЕМАЛЬНІ УМОВИ (від лат. ехїгетиз - крайній, кінцевий) - граничні (мінімальні або максимальні), жорсткі умови існування організмів. Е. у. визначають діапазон толерантності виду до факторів екологічних (наприклад, до граничних значень температури, вологості, солоності води).

ЕКТОТРОФНІ ОРГАНІЗМИ - паразитні організми, що живуть на тілі інших організмів як тварин, так і рослин.

ЕНДОТРОФНІ ОРГАНІЗМИ - організми (переважно паразити і сапрофіти), що існують усередині інших організмів, т.з. хазяїнів, їх ендоконсорти.

ЕНДОФІЛИ - тваринні організми, що існують усередині інших організмів чи предметів.

ЕНДОФІТИ - рослинні організми, що живуть усередині інших рослин чи тварин або в кам'яних породах.

ЕНЕРГЕТИКА - отримання енергії для соціально- економічних потреб, справляє суттєвий вплив на якість навколишнього середовища.

ЕНЕРГЕТИКА АЛЬТЕРНАТИВНА - отримання енергії не з традиційних корисних копалин і її джерел (вугілля, нафти, сланців, природного газу і т.д.), а від Сонця, геотермальних джерел, вітру і т.п.

ЕНЕРГЕТИКА ТРАДИЦІЙНА - отримання енергії з викопного палива - вугілля, нафти, природного газу, торфу, сланців, а також дров, текучої води. До Е. т. відносять також атомну (ядерну) енергетику.

ЕНЕРГЕТИЧНА КРИЗА (від гр. кгіяія - поворотний пункт, кінець) - гостра нестача енергоносіїв.

ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ - заходи, спрямовані на заощадження теплової та електричної енергії, а також використання альтернативних джерел енергії.

ЕНТРОПІЯ - величина, що характеризує міру зв'язаної енергії (АБ), яка в ізотермічному процесі не може бути перетворена в роботу; по-іншому, - якісне вираження рівня неорганізованості в системі (екосистемі).

ЕПІДЕМІЯ - швидке і безперервне поширення інфекційного захворювання в межах будь-якого регіону. При всесвітньому поширенні говорять про пандемії.

ЕПІПЕЛАГІАЛЬ - поверхневий шар океану (до 200 м) на межі з атмосферою.

ЕРОЗІЯ - сукупність всіх процесів, які призводять до руйнування земної поверхні. Розрізняють вітрову, водну, пасовищну, транспортну, хімічну та інші види Е.

ЕСТУАРІЙ - широке, воронкоподібне гирло річки, що впадає в океан або море.

Є

ЄМНІСТЬ ВОДОСХОВИЩА - об'єм водосховища в метрах кубічних чи кілометрах кубічних.

ЄМНІСТЬ ЛАНДШАФТУ - здатність ландшафту задовольняти будь-які потреби людини (в кількісних показниках).

ЄМНІСТЬ СЕРЕДОВИЩА - 1) кількість особин, потреби яких можуть бути задоволені ресурсами даного місцеперебування без істотної шкоди для його подальшого існування; 2) здатність середовища природного або середовища природно-антропогенного зазнавати соціально-економічного навантаження без істотного порушення виконуваних ним функцій життєзабезпечення.

Ж

ЖИВА РЕЧОВИНА - сукупність організмів нашої планети. Поняття "Ж. р." ввів у науку В.І. Вернадський. Ж. р. виконує найважливіші функції: протидіє хаосу й ентропії, концентрує в земній корі, руйнує й агрегує неживу матерію, окиснює, відновлює й перерозподіляє хімічні сполуки. Суха маса Ж. р. оцінюється в 2- 3 трлн. т - приблизно в 1 млрд. разів менше за масу Землі. Проте Ж. р. відрізняється від неживої надзвичайно високою активністю, зокрема дуже швидким колообігом речовин. Основні властивості Ж. р.: високоорганізована внутрішня структура; здатність уловлювати із зовнішнього середовища й трансформувати речовини та енергію, забезпечуючи ними процеси своєї життєдіяльності; здатність підтримувати сталість власного внутрішнього середовища попри коливання умов довкілля; здатність до самовідтворення шляхом розмноження. Ж. р. існує у формі організмів (індивідів), які, у свою чергою, групуються у види.

ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ - послідовність взаємопов'язаних складових продукційної системи, починаючи від процесу видобування сировини або відновлення природних ресурсів до кінцевої стадії - поводження з відходами.

З

ЗАБОЛОЧЕНІСТЬ - 1) заростання водойм болотною рослинністю; 2) перезволоженість Ґрунтів внаслідок збільшення рівня ґрунтових вод, утрудненого стоку, близького залягання до поверхні водоносних пластів, а також в результаті зміни режиму випаровування; супроводжується зміною в складі рослинності. 3. часто призводить до утворення заболочених, болотних ґрунтів і нагромадження на поверхні органічних речовин, що не розклалися, і торфу. 3. погіршує агрономічні властивості ґрунтів і знижує продуктивність лісів.

ЗАБРУДНЕННЯ середовища - потрапляння в якесь природне чи антропогенне середовище або виникнення в ньому нових, не характерних для нього фізичних, хімічних чи біологічних речовин, агентів, що шкідливо впливають на організми, або перевищення природного середньо-багаторічного рівня концентрації зазначених агентів у середовищі. 3. класифікують так: за походженням - 3. природне, 3. фонове й 3. антропогенне; 3. матеріальне, 3. енергетичне; за об'єктами - 3. водойм, 3. атмосфери, 3. біосфери. 3. ґрунту й т.д.; за джерелами - 3. біологічне, 3. механічне, 3. фізичне, 3. хімічне; за тривалістю дії - 3. тимчасове, 3. постійне; за масштабом поширення - 3. регіональне, 3. глобальне, 3. локальне; за характером - 3. навмисне, 3. супутнє, 3. аварійно-випадкове.

ЗАБРУДНЕННЯ АНТРОПОГЕННЕ - забруднення, яке виникає в результаті господарської діяльності людей, зокрема їх прямого або опосередкованого впливу на склад та інтенсивність забруднення природного, що в сукупності призводить до порушення рівноваги в природі. Рівень 3. а. не завжди можна контролювати ГДК, ГДВта ін. нормативами.

ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРИ - надходження в атмосферу різних за походженням і хімічним складом забрудників у кількостях і концентрації, що змінюють склад і властивості значних об'ємів повітряних мас і шкідливо впливають на організми. 3. а. може бути локальним і глобальним, природними (надходження космічною пилу, наслідок вулканічної діяльності, вивітрювання гірських порід, ерозії Ґрунту вітрової, лісових пожеж) та антропологічне (пов'язане зі спалюванням твердого, рідкого й газоподібного палива, роботою промислових підприємств, особливо металургійних і хімічних, авто- й авіатранспорту, космічних апаратів, господарсько-побутовою діяльністю людей, палінням і т.д.). Одне з головних джерел викидів у атмосферу енергетичне обладнання. До найпоширеніших і найнебезпечніших забруднювачів атмосфери належать оксид вуглецю, оксиди азоту, діоксид сірки, вуглеводні (шкідливі), сполуки хлору, фтору, свинець, ртуть. У глобальному масштабі шкідливим для атмосфери стає забруднення радіоактивне.

ЗАБРУДНЕННЯ БІОЛОГІЧНЕ - випадкове або пов'язане з діяльністю людини проникнення в екосистему сторонніх їй видів тварин чи рослин.

ЗАБРУДНЕННЯ БІОСФЕРИ - комплекс різноманітних антропогенних впливів на біосферу, що спричиняють збільшення рівня вмісту в ній шкідливих речовин, появу нових хімічних сполук, частинок і чужорідних агентів (у т.ч. трансгенних організмів), надмірне підвищення температури, рівня шуму, радіоактивності тощо. Причини 3. б. - не збалансований розвиток промисловості, енергетики, транспорту, широка хімізація с. г., побуту, швидке зростання народонаселення й урбанізація планети. 3. б. загрожує здоров'ю людей і стану довкілля, обмежує можливості розвитку людського суспільства. Масштаби 3. б. настільки великі, що природі процеси в окремих районах неспроможні нейтралізувати шкідливий вплив господарської діяльності людини: природні комплекси

втрачають здатність до саморегуляції та самоочищення. Боротьба із 3. б. полягає в екологізації економіки, права й свідомості людей. Глобальний характер 3. б. потребує укладання міжнародних угод щодо забезпечення сталого розвитку й охорони довкілля.

ЗАБРУДНЕННЯ ВОД - потрапляння у водойму різних забрудників (хімічних речовин, мікроорганізмів, фізичних агентів тощо).

ЗАБРУДНЕННЯ ВОДОЙМ - надходження у водойми різних забрудників у кількостях і концентраціях, здатних порушиш норм, умови середовища. Серед 3. в. розрізняють забруднення фізичне, забруднення хімічне, забруднення біологічне, забруднення теплове. До найстійкіших і найпоширеніших забрудників водойм належать нафтопродукти, води стічні целюлозно-паперової промисловості, відходи хімічної, гірничодобувної промисловості, пестициди, нітрати, фосфати, калійні добрива, синтетичні мийні засоби. Найбільшу небезпеку становить забруднення радіоактивне.

ЗАБРУДНЕННЯ ГЛОБАЛЬНЕ - фоново-біосферне забруднення, що виявляється в будь-якому місці планети далеко від його джерела. Напр., ДДТ в яйцях пінгвінів у Антарктиці.

ЗАБРУДНЕННЯ ҐРУНТУ - надходження в ґрунт різних забрудників (нагромадження пестицидів, незасвоєних мінеральних

добрив, відходів тваринництва, рільництва, промисловості, патогенних організмів, нафтопродуктів тощо), що не розкладаються в процесі самоочищення ґрунту й змінюють його фізично-хімічної і біологічної властивості. Це значно знижує родючість ґрунту, технологічну, поживну й санітарно-гігієнічну цінність вирощуваних рослин та якість інших природних об'єктів.

ЗАБРУДНЕННЯ ДОВКІЛЛЯ - надходження в середовище природно-антропогенне будь-яких забрудників у кількостях, що спричиняють зміну властивостей компонентів природи та (або) шкідливо впливають на біоту, в т.ч. на людину. Див. також Забруднення.

ЗАБРУДНЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНЕ - теплові викиди, шуми," вібрації, електромагнітні поля, ультра- та інфразвукове, світлове, лазерне випромінювання, випромінювання інфрачервоне, випромінювання ультрафіолетове, йонізуюче випромінювання та Ін.

ЗАБРУДНЕННЯ ПРИРОДНЕ - забруднення середовища та його компонентів, що виникає внаслідок природних процесів та явищ (вулканічна діяльність, урагани, селі, пилові бурі тощо) без вплину людини.

ЗАБРУДНЕННЯ РАДІАЦІЙНЕ - форма фізичного забруднення, пов'язана з перевищенням природного рівня вмісту в середовищі радіоактивних речовин.

ЗАБРУДНЕННЯ ТЕПЛОВЕ - форма фізичного антропогенного забруднення внаслідок підвищення температури середовища, головним чином у зв'язку з промисловими викидами (нагрітого повітря, газів, води) або як вторинний наслідок зміни хімічного складу середовища.

ЗАБРУДНЕННЯ ФІЗИЧНЕ - забруднення середовища, пов'язане із зміною його фізичних параметрів: температурно- енергетичних, хвильових, радіаційних тощо.

ЗАБРУДНЕННЯ ХІМІЧНЕ - 1) зміна природних хімічних властивостей середовища, що перевищує середньо-багаторічні коливання кількості будь-яких речовин для даного періоду; 2) проникнення в середовище хімічних речовин, яких, як правило, у ньому не було, або підвищення нормальної концентрації речовин.

ЗАБРУДНИК, ПОЛЮТАНТ - будь-який (природний чи антропологічний) фізичний агент, хімічна речовина або біологічний

вид (головним чином мікроорганізми), котрий потрапляє в довкілля чи виникає в ньому в кількостях, що виходять за межі звичайної наявності - граничних природних коливань або середнього фону природного. У найзагальнішому вигляді 3. класифікуються так: за походженням - механічні, хімічні, фізичні, біологічні; 3. первинні, 3. вторинні; матеріальні, енергетичні; за тривалістю дії - 3. стійкі, 3. нестійкі, напівстійкі, середньої стійкості; за впливом на біоту - 3. прямої дії та 3. непрямої дії. Нині довкілля забруднюють більш як 7 тис. хімічних сполук, що виділяються в процесі промислового виробництва, багато з яких токсичні, мутагенні й канцерогенні. До найпоширеніших і найнебезпечніших 3. довкілля належать оксид вуглецю, оксиди азоту, вуглеводні (шкідливі), діоксид сірки, сірководень, сірковуглець, сполуки хлору, фтору, свинець, кадмій, ртуть.

ЗАБРУДНИК ВТОРИННИЙ - забрудник, що утворюється в результаті хімічних реакцій між забрудниками первинними та природними агентами або в ході хімічного розкладання первинного забрудника.

ЗАБРУДНИК ПРЯМОЇ ДІЇ - фізичний, хімічний або біологічний забрудник, який, потрапляючи в довкілля, безпосередньо впливає на його компоненти й спричиняє реальне забруднення.

ЗАВОДЬ - невелика затока в руслі річки з повільною, часто зворотною течією.

ЗАКАЗНИК - територія або акваторія, на якій охороняються окремі види рослин або тварин чи природні комплекси (озера, болота, ділянки лісу або степу з видами рідкісними рослин чи тварин, печери, унікальні геологічні утворення та ін.). На території 3. дозволяється обмежена господарська діяльність, що не завдає шкоди охоронюваним об'єктам (налр., заготівля сіна, збирання трав, регламентоване полювання).

ЗАКОНИ ПРО ОХОРОНУ ПРИРОДИ - найвищі законодавчі акти (державні і міжнародні), що становлять правову основу охорони природи й відображають комплексний підхід до правового регулювання відносин у сфері взаємодії суспільства з довкіллям. Містять обов'язкові для всіх громадян вимоги, спрямовані на забезпечення норм, умов функціонування екосистем та експлуатацію природних ресурсів раціональну.

ЗАКОНОДАВСТВО ПРИРОДООХОРОННЕ - сукупність нормативно-правових актів (законів), що визначають порядок та умови охорони природи, діяльність у цьому напрямі державних і громадських організацій, права та обов'язки природо-користувачів, їхню відповідальність за порушення природоохоронних норм і правил. 3. п. є юридичною основою системи правової охорони природи та екологічної безпеки біосфери. Основний законодавчий акт у галузі охорони природи в нашій державі - Закон України про навколишнє природне середовище (1991). До важливих державних документів належать також: Земельний кодекс України (1992), Водний кодекс України (1995), Лісовий кодекс України (1994), кодекси "Про надра" (1994), "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (1995), закон "Про природний-заповідний фонд України" (1992). На підставі цих документів відповідні відомства створюють підзаконні акти (наприклад, правила полювання, правила ведення бурових робіт тощо), в яких установлюються конкретні вимоги щодо користування ресурсами природними.

ЗАКРІПЛЕННЯ ПІСКІВ - стабілізація поверхні пісків закріпляючими речовинами або засівом і посадкою рослин.

ЗАЛІСЕННЯ - створення лісового покриву шляхом висіву насіння лісових порід, садіння їх саджанців або сприяння природному відновленню лісу.

ЗАЛУЖЕННЯ - система заходів створення (або поліпшення) продуктивного трав'яного покриву на малопродуктивних або позбавлених рослинності ділянках.

ЗАМОР — масова загибель водяних тварин, головним чином риб, спричинювана зменшенням кількості розчиненого у воді кисню або появою в ній отруйних речовин. Відбувається через природне погіршення аерації водойми або внаслідок його антропогенного забруднення.

ЗАМУЛЕННЯ - 1) відкладання в зрошувальних каналах, водосховищах завислих наносів (мулу, піску, глини); 2) відкладання на заплаві річок повеневого наносу або яружного алювію; 3) метод меліорації піскових земель.

ЗАПОБІГАННЯ ЗАБРУДНЕННЮ - використання процесів, матеріалів, практичних прийомів, продукції таким чином, щоб уникнути, чи скоротити забруднення внаслідок вживання контрольних заходів щодо забруднення; включає рециклювання, переробку, зміну технологічних процесів, механізмів контролю (виділення забруднювальних речовин, уловлювання, очищення), ефективне використання ресурсів, заміну сировини і матеріалів. Вигідність запобігання забрудненню визначається можливістю скорочення впливу на навколишнє середовище, збільшенням ефективності й зменшенням витрат на виробництво (продукції, послуг тощо).

ЗАПОВІДНА ТЕРИТОРІЯ (від лат. ІеїтіЮгіиш) - просторовий природній об'єкт, що має свої статус, призначення та використання. На 3. т. охороняються як окремі об'єкти природи (популяції, види, екосистеми), так і середовище проживання в цілому. 3. т. є еталонами певних ландшафтів та їхніх екологічних компонентів. Ранг 3. т. визначається науковою значущістю охоронюваних об'єктів і площею. Серед 3. т. найвищий ранг мають заповідники, заповідні стації та національні природні парки, потім - заказники, заповідно-мисливські господарства, заповідні урочища, а також пам'ятки природи. 3. т. вилучаються з господарського користування й є центрами акліматизації рослин і тварин.

ЗАПОВІДНИК - виділена державою територія або акваторія, в межах якої охороняються природні об'єкти, що становлять особливу екологічну, генетичну, наукову, чи культурну цінність (типові або рідкісні ландшафти, еталонні ділянки середовища природного, рідкісні геол. утворення, угруповання рослин і тварин із характерним генофондом та ін.). 3. беруться під охорону закону. На території 3. категорично забороняються всі види господарської діяльності (полювання, риболовля, вилов тварин, заготівля сіна, збирання трав, грибів, плодів), туризм, застосування будь-яких хімічних засобів, шумові дії. В Україні налічується 24 заповідники.

ЗАПОВІДНИК БІОСФЕРНИЙ - ділянка біосфери, яка знаходиться під особливим наглядом, та використовується як еталон малозмінених господарською діяльністю людини природних комплексів.

ЗАРЕГУЛЬОВАНИИ СТІК - стік якого регулюється будівництвом на водотоках водосховищ, ставків та інших, або підтримується за рахунок акумулюючої дії озер і боліт.

ЗАСОЛЕНІ ҐРУНТИ - ґрунти з підвищеним вмістом легкорозчинних у воді солей (хлоридів, сульфатів тощо) на глибині менше 1,5 м. Напр., солончаки, солонці, деякі лучні, лучно-степові ґрунти та ін.

ЗАСОЛЕННЯ ВОД - підвищення звичайної концентрації солей у воді під впливом природних чи антропогенних факторів.

ЗАСУХА - довготривала відсутність атмосферних опадів і, як наслідок, вологи в ґрунті та повітрі, що супроводжується підвищенням температури середовища. Призводить до погіршення росту і загибелі рослин, висихання водойм, різкого коливання чисельності багатьох видів тварин і т.д.

ЗАТОПЛЕННЯ - покриття ділянки території водою в результаті дії природних чи антропогенних факторів. Може бути постійним, довго- і короткочасним.

ЗАХИСНІ ЛІСОСМУГИ - штучно створені або збережені смуги природних деревних і чагарникових насаджень, які використовуються для захисту сільськогосподарських угідь, доріг, водних та інших об'єктів від негативної дії несприятливих факторів (ерозії та суховіїв), а також у санітарно-гігієнічних цілях.

ЗАХИСТ АТМОСФЕРИ ВІД ЗАБРУДНЕННЯ - одна з основних проблем сучасної екології в галузі охорони довкілля. Передбачається насамперед поліпшення технологій виробництва й спалювання палива, розробка безвідходних (або маловідходних) промислових і сільськогосподарських технологій (див. Безвідходне виробництво). Радикальні заходи - створення замкнених технологічних циклів, за яких унеможливлюються викиди шкідливих речовин в атмосферу, відбуваються утилізація та повернення у виробництво пінних продуктів, сировини й матеріалів, а також використання альтернативних джерел енергії. Важливий захід - будівництво газоочисних споруд.

ЗАХИСТ ДОВКІЛЛЯ - комплекс міжнародних, національних (державних), регіональних і локальних адміністративних, правових, технологічних, економічних, соціальних, політичних та громадських заходів, спрямованих на охорону довкілля загалом або середовища проживання людини.

ЗАХИСТ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА - форма охорони природи, спрямована на забезпечення оптимальних умов

життя людей у змінених (трансформованих) господарським впливом екологічних системах.

ЗАХИСТ РОСЛИН - система заходів (агротехнічних, хімічних, фізичних, біологічних, механічних тощо), спрямованих на боротьбу з хворобами І шкідниками рослин.

ЗАЦІКАВЛЕНА СТОРОНА - особистість чи група осіб, зацікавлених чи таких, що потрапили під вплив, пов'язаний з екологічними показниками діяльності організації.

ЗБАЛАНСОВАНИЙ РОЗВИТОК - найбільш адекватний синонім поняття "Sustainable development", який перекладають як "сталий", "стійкий", "усталений", "стабільний" розвиток тощо. Це розвиток суспільства, держави, що ґрунтується на системі балансів їх соціально-економічних потреб і можливостей природи задовольняти ці потреби без завдання їй шкоди і зі збереженням екологічної рівноваги. Стратегічна мета збалансованого розвитку полягає в досягненні сталості суспільства з оптимальною якістю життя як для сучасного, так і для прийдешніх поколінь.

ЗЕЛЕНА ЗОНА - відведена в установленому порядку і вкрита зеленими насадженнями територія навколо міст, що має санітарно-гігієнічне і рекреаційне значення.

ЗЕЛЕНЕ БУДІВНИЦТВО - система планових заходів зі створення, збереження й збільшення площ зелених насаджень у містах, населених пунктах, що сприяє поліпшенню якості середовища проживання міських і сільських мешканців.

ЗЕЛЕНІ ДОБРИВА - внесення в ґрунт зелених рослин з метою його збагачення поживними речовинами, поліпшення його структури і Т.П.

ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ - 1) порядок, умови і форми користування земельними масивами чи ділянками, що надані підприємствам, товариствам, об'єднанням, кооперативам та господарствам; 2) сукупність територій, що експлуатуються землекористувачем.

ЗЕМЛЮВАННЯ - комплекс робіт із знімання, транспортування і нанесення шару ґрунту та потенційно родючих земель на малопродуктивні угіддя з метою їх покращення.

ЗНЕЗАРАЖЕННЯ ВОДИ - санітарно-технічні заходи, спрямовані на знищення в питній воді хвороботворних мікроорганізмів. Залежно від якості води, її хімічного складу, технічних умов водогінних споруд, санітарної та епідеміологічної ситуації використовують той чи інший метод 3. в. Найчастіше воду хлорують, озонують, обробляють йонами міді.

ЗНЕШКОДЖЕННЯ ВІДХОДІВ - обробка відходів виробництва (пром. та с.-г.) з утворенням порівняно нешкідливих сумішей, що не діють токсично на організми та їх середовище проживання.

ЗНЕШКОДЖЕННЯ ВІДХОДІВ біохімічне - руйнування відходів мікроорганізмами.

ЗНЕШКОДЖЕННЯ ВІДХОДІВ термічне - обробка відходів при температурах 500-1000°С в спеціальних печах.

ЗНЕШКОДЖЕННЯ ВІДХОДІВ фізичне - дія на відходи фізичними агентами - радіацією, світлом - з метою знищення шкідливих чи небезпечних компонентів.

ЗНЕШКОДЖЕННЯ ВІДХОДІВ хімічне - зв'язування або перетворення шкідливих речовин Із відходів в нешкідливі сполуки в ході хімічних реакцій.

ЗОНА БУФЕРНА (від англ. buff - пом'якшувати поштовхи), зона охоронна - простір навколо охоронюваної природної території (наприклад, заповідника), в межах якого регламентується господарської діяльність для поліпшення охорони й підтримання більш стійкішої екологічної рівноваги на основній охоронюваній території.

ЗОНА ВОДООХОРОННА - територія, що виділена для охорони підземних або вод поверхневих від забруднення, на якій зазвичай забороняється або обмежується господарська діяльність і проводяться лісовідновлювальні роботи.

ЗОНА ЕКОЛОГІЧНОГО РИЗИКУ - ділянки на поверхні суходолу та в акваторіях Світового океану, де людська діяльність може спричинити небезпечні екологічні ситуації з катастрофічними наслідками (наприклад, шельфові зони підводного видобування нафти).

ЗОНА ЗАТОПЛЕННЯ - територія, що призначена для використання в якості ложа майбутнього водосховища. Інколи під 3. з . розуміють територію, яка затоплюється в період повені.

ЗОНА ЗАХИСНА - частина природного земельного чи водного простору, в якому дотримується режим особливої охорони для запобігання шкідливому впливові на природні об'єкти й здоров'я людини наслідків господарської діяльності та стихійних явищ природи. Найбільш поширеними є санітарно-захисні зони, що охоплюють території навколо промислових підприємств.

ЗОНА ЗЕЛЕНА - 1) територія за межами міста, покрита лісами й лісопарками, які виконують захисні й санітарно-гігієнічні функції і слугують місцем відпочинку населення; 2) широкий (50- 80 км) пояс зелених насаджень навколо міста (населеного пункту), де охороняються рослинність і тваринний світ з метою створення умов для очищення довкілля від забруднення, збагачення атмосферного повітря киснем.

ЗОНА ОХОРОННА - 1) те саме, що й Зона буферна; 2) смуга землі вздовж ліній електропостачання, транспортних комунікацій, яка охоплює певну відстань від них.

ЗОНА РЕКРЕАЦІЙНА (від лат. recreatio - відновлення), зона відпочинку - частина простору середовища природного, призначена для відпочинку й туризму. 3. р. зазвичай розташовані в межах зелених зон.

ЗОНА САНІТАРНО-ЗАХИСНА - простір із рослинністю (завширшки від 50 м до кількох кілометрів), що відділяє промислові об'єкти від житлових масивів, передбачений для охорони здоров'я людей.

ЗОНА СЕЛІТЕБНА, ЖИТЛОВА ЗОНА - район населеного пункту, в межах якого розміщено житлові будинки й де заборонено будівництво будь-яких підприємств, що забруднюють довкілля.

ЗООПАРК, ЗООЛОГІЧНИЙ ПАРК - культурно-просвітня й науково-дослідна установа, призначена для утримання, показу, вивчення й розведення, як правило, диких тварин. У 3. ведеться також робота зі збереження генофонду видів рідкісних і видів, що зникають. Історично 3. передували звіринці.

ЗООФАГ - організм, який живиться тваринами.

ЗООЦЕНОЗ - частина біогеоценозу, яка представлена сукупністю взаємозв'язаних тваринних організмів, які населяють певний біотоп.

ЗООЦИДИ - хімічні речовини, які знищують тваринні організми.

І

ІЄРАРХІЯ ЕКОСИСТЕМ - структурна й функціональна супідрядність екосистем різного рівня організації в системі: біогеоценоз - біогеоценотичний комплекс-біом, або ландшафтна провінція - пояс фізико-географічний - зона географічна - екосистеми (суходолу, океану, атмосфери, літосфери) - біосфера. Екосистеми різних рівнів організації мають власні колообіги речовин. Систематизувальним фактором для біосфери є екосфера планети в цілому.

ІЗОТОПИ - атоми одного і того ж хімічного елемента, ядра яких містять однакову кількість протонів (позитивно заряджених частин), але різну кількість нейтронів (нейтральних частин з масою, що дорівнює масі протона). Наприклад, маса атомів кисню може дорівнювати 16,17 і 18 одиницям, їх відповідно називають Кисень-16, Кисень-І7, Кисень-18. Всі вони мають однакову кількість протонів, а відповідно й електронів, тому проявляють однакові хімічні властивості. Оскільки кількість нейтронів в їх ядрах не однакова, атоми відрізняються за фізичними властивостями.

ІНГІБІТОР - речовина або інший агент, що гальмує якийсь процес.

ІНДЕКС ЯКОСТІ ВОДИ - 1) перелік показників властивостей води, які характеризують ЇЇ придатність для господарсько-промислових або побутових цілей; 2) кількісна оцінка якості води за сукупністю основних показників, які розглядаються в залежності від форм використання води.

ІНДЕКС ЯКОСТІ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА - показник якості середовища, який виражений в абсолютних умовних одиницях (балах), що характеризують кожен із параметрів середовища. Сумарне значення цих балів показує стан середовища вданій місцевості. В СПІА І. я. п. с. існує з 1969 р. Максимальне його значення - 700 балів. Бальна оцінка дає можливість щорічно встановлювати, за рахунок якого фактора знижується я. п. с.

ІНДИКАТОР - фізичне явище, хімічна речовина або організм, наявність, кількість чи зміна стану якого свідчать про характер або зміну властивостей навколишнього середовища.

ІНДИКАТОР ЗАБРУДНЕННЯ - фізичний, хімічний чи біологічний індикатор, що сигналізує про наявність, кількісну чи якісну зміну складу забрудників у довкіллі.

ІНДИКАТОРНІ РОСЛИНИ - рослини, яким властива різко виражена пристосованість до певних умов навколишнього середовища і які є виразниками цих умов. За наявністю таких рослин можна якісно або кількісно оцінити умови зовнішнього середовища. Так, наявність біловуса, хвоща, дикої редьки свідчить про кислу реакцію ґрунтового розчину, содник - про засоленість ґрунту хлоридами.

ІНСЕКТИЦИД - загальна назва препаратів для боротьби з комахами.

ІНТЕНСИВНІСТЬ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ - ступінь використання природних ресурсів. Зовнішнім проявом І. п. служить величина перетворення природних систем в агро- і урбокомплекси або частка корисної продукції, яку вилучають із природних систем, від всього її потенційного запасу.

ШТРОДУЦЕНТ - організм (вид), який випадково або цілеспрямовано введений у місцеві природні чи антропогенні комплекси (угруповання).

ІНФІЛЬТРАЦІЯ - просочування поверхневої (іригаційної) води в ґрунт, гірські породи і рух їх капілярними порами та порожнинами до рівня ґрунтових вод.

ІРИГАЦІЯ - штучне зрошення полів та інших агроценозІв.

ІХТІОФАУНА - сукупність видів риб будь-якої водойми, а також будь-якого відрізку часу в історії Землі.

ІХТІОЦИД - речовина, яку використовують для знищення небажаної риби у водоймі.

К

КАНЦЕРОГЕНИ - речовини або фізичні агенти, здатні викликати утворення злоякісних пухлин або сприяти їх розвиткові. КАТАРОБНІ ВОДОЙМИ - чисті, незабруднені водойми.

КИСЛІ ДОЩІ - дощі, викликані забрудненням атмосфери оксидами сірки, азоту та іншими сполуками, які легко утворюють з водою кислоти, мають біоцидну дію, призводять до загибелі організмів, зокрема риби.

КЛАСИФІКАЦІЯ ВОДНИХ ОБ'ЄКТІВ (загальна) - поділ водних об'єктів за основними ознаками, характеристиками, категоріями, що відображають природні особливості водного об'єкта, які враховуються при його комплексному використанні і охороні, виражаються якісними (порівняльними і кількісними показниками). До основних ознак, що характеризують особливості водних об'єктів, відносять: фізико-географічні (загальні); режимні (водний, льодовий, термічний); морфометричні. Ознаки водного об'єкта виражаються набором характеристик: площа (водозабору, водного дзеркала та ін.), довжина, глибина; витрата та об'єм води, швидкість течії; рівень води; температура води, тривалість несприятливих за водністю і умовами водообміну періодів (межень, льодостав, відсутність стоку тощо); показники умов водообміну; фільтраційні властивості ґрунтів і гірських порід.

КЛАСИФІКАЦІЯ ШКІДЛИВИХ РЕЧОВИН (забрудників) - перелік шкідливих речовин за класами небезпечності, агрегатним станом, характером дії на людину, на господарські об'єкти.

КЛІМАТИЧНІ ФАКТОРИ - основні елементи клімату: сонячна радіація (світло, тепло), атмосферні опади, атмосферний тиск, вологість повітря тощо. К. ф. зумовлюють розвиток біоценозів.

КЛІНИ - поступові зміни будь-якої ознаки або властивості екотопу, популяції, угруповання, ценоекосистеми у зв'язку із зміною того чи іншого фактора середовища. Клінальна (безперервна) зміна характерна для екологічних факторів і ценозів.

КЛОН - невелика популяція, що являє собою потомство однієї особини, яка розмножується вегетативно. У ширшому розумінні - потомство організму, що утворюється внаслідок вегетативного або нестатевого розмноження.

КОЛООБІГ ВОДИ (в природі) - циркуляція води на Землі, яка відбувається за умовною схемою: випадання атмосферних опадів, поверхневий і підземний стік, Інфільтрація, випаровування, перенесення водяної пари в атмосферу, її конденсація, повторне випадання атмосферних опадів.

КОЛООБІГ РЕЧОВИН - багатофазова участь речовин у процесах, які відбуваються в атмосфері, гідросфері і літосфері, у тому числі в тих їх шарах, які входять до біосфери планети.

КОЛООБІГ РЕЧОВИН БІОЛОГІЧНИЙ - послідовна безперервна циркуляція хімічних елементів, яка відбувається за рахунок сонячного випромінювання і підтримується сукупністю організмів, об'єднаних через ланцюги живлення (продуценти- консументи-редуценти). Проявляється в процесах живлення, дихання, розмноження, смерті, розкладу, і складній взаємодії живих істот, що знаходяться на різних ступенях організації. К. р. б. складається з процесів утворення органічних речовин з елементів, що містяться в повітрі, ґрунті, воді, і наступного розкладу цих речовин, внаслідок якого елементи переходять у мінеральну форму. Через живі організми відбувається колообіг вуглецю, магнію, заліза та ін. К. р. б. забезпечує потрібні елементи зовнішнього І внутрішнього середовища живим організмам і підтримує їх сталість.

КОМЕНСАЛ - один із сумісно існуючих організмів різних видів, що має з цього певну користь, не завдаючи Іншому організмові прямої шкоди.

КОМЕНСАЛІЗМ - особлива форма взаємин між двома видами тварин, коли один з них (коменсал) користується якимись перевагами за рахунок іншого, не завдаючи йому прямої шкоди. Коменсал може використовувати господаря як місце оселення, засіб пересування або може живитися рештками його їжі. К. дуже поширений у природі. Взаємодоповнення екологічних ніш також можна розглядати як форму К.: зміни середовища, які спричиняються одним організмом, можуть бути корисними для розвитку іншого.

КОМПОНЕНТ ЕКОЛОГІЧНИЙ - основні матеріально- енергетичні складові екологічних систем: енергія, газовий склад, вода, ґрунт, рослини-продуценти, організми-консументи і реду центи.

КОНКУРЕНЦІЯ ОРГАНІЗМІВ - суперництво, антагонізм, активна взаємоборотьба між двома чи кількома організмами за засоби існування, що охоплюють спільну для них субстанцію чи спільні фактори середовища. Один з проявів боротьби за існування. К.

відбувається між організмами, які заселяють одні й ті самі екологічні ніші. Це боротьба за умови життя, місцезнаходження ресурсів живлення, способи використання їх тощо. Виділяють внутрішньовидову, міжвидову, пряму й непряму конкуренції.

КОНСУМЕНТИ - організми, що живляться готовими органічними речовинами, створеними фотосинтезуючими або хемосинтезуючими видами (продуцентами). До К. належать всі тварини, живі істоти, частина мікроорганізмів, паразитичних і комахоїдних рослин.

КОНТРОЛЬ ВМІСТУ ШКІДЛИВИХ РЕЧОВИН - спостереження за кількістю забрудникІв у повітрі, ґрунті, воді, харчових продуктах і реєстрація відхилення їх кількостей від прийнятих норм.

КОНТРОЛЬ ЗА НАВКОЛИШНІМ СЕРЕДОВИЩЕМ - система заходів (глобального, регіонального й локального рівня), шо передбачає спостереження за станом і зміною характеристик особливо важливих для біоти й людини компонентів середовища (повітря, води, фону радіоактивного тощо), зіставлення отриманих даних із нормативами, стандартними характеристиками, виявлення джерел і факторів негативних змін та інформування керівних органів про стан довкілля.

КСЕНОБІОТИК - будь-яка створена, не властива для організму або угрупуванню організмів, речовина.

КСЕРОФІЛ - організм, який пристосований до життя в посушливих умовах (пустелях, напівпустелях, сухих степах).

КУЛЬТУРНИЙ ЛАНДШАФТ - антропогенна модифікація природно-територіального комплексу (ПТК), цілеспрямовано змінена діяльністю людини для задоволення її потреб.

КЮРІ (КІ) - стара одиниця радіоактивності. ІКі = 3,7 х Ю10Бк, що відповідає кількості розпадів за секунду в І грамі радію.

Л

ЛАГУНА - 1) відділений від моря піщаним валом мілководний простір з опрісненою, солонуватою чи надто солоною водою; характеризується високою біологічною продуктивністю; 2) ділянка моря, що знаходиться між кораловими рифами і сушею або всередині атола.

ЛАНДШАФТ - генетичне однорідна ділянка ландшафтної сфери з єдиним геологічним фундаментом, однотипним рельєфом, гідрокліматичним режимом, поєднання ґрунтів і біоценозів та характерною для неї морфологічною структурою.

ЛАНДШАФТ антропогенний - ландшафт, значно змінений господарською діяльністю людини настільки, що порушився зв'язок природних (екологічних) компонентів.

ЛАНДШАФТ природний - ландшафт, не змінений людською діяльністю, а тому має природний саморозвиток.

ЛАНЦЮГ ЖИВЛЕННЯ - послідовність груп організмів, кожна з яких (ланка живлення) є їжею для наступної ланки, тобто зв'язана відношенням їжа-споживач (хижак-жертва, паразит- господар та ін.).

ЛІМІТУЮЧІ ФАКТОРИ - нестача або надмір якогось фактора, що обмежує існування виду чи популяції. Лімітуючими факторами можуть бути, світло, тепло, вода, хімічні речовини, а також забруднене середовище.

ЛІСИСТІСТЬ - відношення площі, вкритої лісом, до всієї площі території району, області, краю, держави. Використовують як економічний показник - лісистість території, тобто відношення всієї лісовкритої площі до площі району

ЛІСОВІДВЕДЕННЯ - створення лісового рослинного покриву в місцях, де ліс зник з тих чи інших причин.

ЛІСОУСТРІЙ - облік лісового фонду і розробка систем заходів з організації та ведення лісового господарства на перспективний період (здійснюється, як правило, раз на 10 років).

ЛІСОСІКА - 1) ділянка лісу, відведена для вирубування; 2) вирубана ділянка лісу.

ЛІТОРАЛЬ - 1) екологічна зона океану (моря), що займає прибережну зону мілководдя, яка затоплюється під час припливів і висихає під час відпливів; 2) берегова зона водойми, де можуть рости вищі водяні рослини.

ЛІТОРАЛЬНА ФАУНА - тварини, що населяють літораль. Характерною особливістю їх є пристосованість до періодичного перебування на повітрі, коливань температури, солоності, дії прямого сонячного проміння та до механічних впливів. Напр., види молюсків, губок, ракоподібних тощо.

ЛІТОРАЛЬНА ФЛОРА - рослинний світ літоралі - зелені, бурі, червоні та синьо-зелені водорості, прикріплені до ґрунту, та деякі квіткові рослини.

ЛІТОСФЕРА - верхня "тверда" оболонка Землі, яка поступово переходить з глибиною в сфери з меншою міцністю речовини. Включає земну кору І верхню мантію Землі. Потужність Л. - 50-200 км, в т.ч. земної кори - до 30-60 км на континентах і 5-10 км на дні океану.

М

МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ екологічна (фр. model, від лат. modulus - міра) — числове (у вигляді рівнянь) вираження парних зв'язків (напр., залежності чисельності популяції рослиноїдної тварини від чисельності популяції хижака). Змінюючи числове значення одного з показників, уведених у М. м., можна спостерігати, як змінюватимуться ін., тобто як поводитиметься змодельована система в певних умовах. Передумовою створення правильної М. м. слугують накопичені дані й точна інформація про модельовані явища чи процеси.

МІГРАЦІЯ - періодичний (неперіодичний) рух тварин на відстань, що перевищує індивідуальну територію існування даної особини чи популяції в певний сезон або рік.

МІЖНАРОДНА СПІЛКА ОХОРОНИ ПРИРОДИ ТА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ (МСОП) - неурядова науково- консультативна організація, основна мета якої - сприяти збереженню природних багатств та їх раціональному використанню. Створена з ініціативи ЮНЕСКО в 1948 р. Видає міжнародну Червону книгу.

МІЖНАРОДНИЙ СТАНДАРТ - документ, що ухвалений міжнародним уповноваженим органом із питань стандартизації і доступний для широкого кола користувачів.

МІКРОЕЛЕМЕНТ - хімічні елементи, які знаходяться в рослинних і тваринних організмах в незначній кількості (наприклад, мідь, бор, молібден та ін.) і необхідні для їх життєдіяльності.

МІКРООРГАНІЗМИ - тваринні і рослинні організми, які можна побачити лише під мікроскопом. Напр., віруси, бактерії, плісеневі гриби та ін. Поширені у воді, ґрунті, органічних рештках, кишечнику. Беруть активну участь у колообігу речовин на земній кулі. Розкладаючи рослині і тваринні рештки, вони здійснюють мінералізацію органічних речовин, є фактором родючості ґрунту і продуктивності водойм.

МІКРОФЛОРА - сукупність мікроорганізмів у певному середовищі існування (в ґрунті, воді, повітрі тощо). Визначається умовами середовища і пристосованістю до них окремих видів мікроорганізмів.

МІНЕРАЛІЗАЦІЯ - 1) процес перетворення органічних речовин (решток рослин і тварин) у мінеральні, що відбувається за допомогою мікроорганізмів; 2) концентрація солей у водах.

МІНЛИВІСТЬ - 1) властивість організмів набувати нових ознак або втрачати попередні під впливом різних факторів. Розрізняють М. організмів генотипну (спадкову) й фенотипну (неспадкову), індивідуальну, групову тощо; 2) наявність різнорідності й відмін між особинами одного виду; 3) виникнення змін у процесі історичного розвитку систематичної групи або біотичного угруповання (популяції, виду, біоценозу).

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ - просторово обмежена сукупність абіотичних і біотичних умов середовища, яка забезпечує весь цикл розвитку особини, популяції або виду в цілому. Наприклад: відкрита прісноводна водойма та її мілководдя, де щука і короп нагулюються й метають ікру; деревні насадження і поля, де граки роблять гнізда та знаходять поживу, а також їх місце зимівлі. Вся сукупність місцезнаходження виду складає його ареал.

МЕЗОТЕРМИ - організми, які надають перевагу помірним температурам середовища.

МЕЗОФІЛ - організм, який надає перевагу середнім показникам вологості повітря і ґрунту.

МЕЗОФІТ-рослина мезофіл, наприклад, більшість листопадних дерев і чагарників, лучних і лісових трав, основні с. г. культури.

МЕЛІОРАЦІЯ - система організаційних, господарських і технічних заходів, що спрямована на докорінне поліпшення Ґрунтових, кліматичних та гідрологічних умов земельних угідь.

МЕТАБОЛІЗМ - обмін речовин та енергії в живих організмах, сукупність процесів асиміляції та дисиміляції.

МЕТАБОЛІТИ - речовини, що утворюються в результаті обміну речовин, які входять до складу організмів й беруть участь в процесах обміну.

МЕТАЛ ВАЖКИЙ - метал з густиною 8 тис. кг/м3 і більше (крім благородних і рідких). До М. в. відносять: свинець, мідь, цинк, нікель, кадмій, кобальт, сурму, олово, вісмут, ртуть. Іноді до списку М. в. включають платину, срібло, вольфрам, залізо, золото і марганець. Майже всі М. в. високотоксичні. Антропогенне розсіювання М. в. (в т.ч. у вигляді солей) в біосфері призводить до отруєння або загрожує отруєнню організмів.

МЕТАЛ ЛЕГКИЙ - метал, густина якого менша 8тис. кг/м3. До М. л. відносять: літій, берилій, натрій, магній, алюміній, калій, кальцій, титан, рубідій, стронцій, цезій, барій. Розсіюючись на поверхні землі, М. л. самі (натрій, алюміній) або в складі утворених сполук несприятливо впливають на живе, але як правило, вони нетоксичні.

МЕТОД ЗАХИСТУ РОСЛИН (боротьби з шкідниками, бур'янами) агротехнічний - знищення або запобігання зростанню чисельності небажаних у сільському господарстві видів за допомогою особливої агротехніки. Наприклад, створення полівидових угруповань, оптимізація розмірів окремих полів і т.д.

МЕТОД ЗАХИСТУ РОСЛИН (боротьби з шкідниками, бур'янами) біологічний - заходи, спрямованні на скорочення чисельності небажаних у сільському господарстві організмів за допомогою інших видів (хижаків, паразитів) або збудників захворювань, а також шляхом стерилізації самців "шкідливого" виду і витіснення ними фертильних (здатних до запліднення) особин.

МЕТОД ЗАХИСТУ РОСЛИН (боротьби з шкідниками, бур'янами) мікробіологічний - використання для боротьби з небажаними для людини видами патогенних мікроорганізмів.

МЕТОД ЗАХИСТУ РОСЛИН (боротьби з шкідниками, бур'янами) фізичний - знищення шкідників штучними фізичними факторами (радіацією, вібрацією, ультразвуком і т.д.).

МЕТОД ЗАХИСТУ РОСЛИН (боротьби з шкідниками, бур'янами) хімічний - застосування для боротьби з шкідниками і бур'янами всіх вид пестицидів.

МЕХАНІЗМ БІОТИЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ - науково аргументовані регулятивні принципи підтримки життєдіяльності навколишнього середовища, спрямовані на збереження природної біоти Землі, стабілізацію довкілля, дотримання значень усіх параметрів його екологічної рівноваги.

МОДЕЛЬ - 1) фізична (речовина натурна) або знакова (математична, логічна) подібність (як правило, спрощена) реального об'єкта, явища або процесу; 2) зменшена подібність реального об'єкта. Відрізняють діючу М; і тільки імітуючу форму будь-чого (макет); 3) схема зображення або опису будь-якого явища чи процесу в природі та суспільстві.

МОДЕЛЬ ДИНАМІЧНА (екологічного моніторингу) - базується на постійному, безперервному стеженні за динамікою всіх змін у системах (еко- чи геосистемах) або за екологічною ситуацією на підприємстві чи на певній території. М. д. будується на основі комп'ютерного банку даних і повинна включати максимально можливу кількість інформації, відповідно до розробленої методики та програми екологічних досліджень систем.

МОДЕЛЬ СТАТИЧНА (екологічного моніторингу) - базується на одноразово вивчених параметрах навколишнього середовища, які характеризують екологічний стан системи (еко- або геосистеми) на будь-який заданий момент. Така модель будується, якщо немає даних для динамічної моделі, як перша черга на шляху до створення динамічної моделі.

МОДЕЛЮВАННЯ екологічне (віл лат. modulus - міра, зразок) - метод вивчення складних екологічних об'єктів, явищ І процесів шляхом їх спрощеного Імітування - лабораторного, логічного (математичного) або натурного. Застосовується тоді, коли з якихось причин важко або неможливо вивчати об'єкт у природних умовах.

МОДЕЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНЕ - імітація екологічних явищ за допомогою лабораторних, логічних (математичних) або натурних моделей.

МОНІТОРИНГ (англ, спостереження) - система спостереження, контролю і прогнозу стану навколишнього середовища.

МОНІТОРИНГ АВІАЦІЙНИЙ - моніторинг, який здійснюється з літаків, гелікоптерів та ін. літальних апаратів (включаючи повітряні кулі і т.п.), що не піднімаються на космічні висоти (в основному, в межах тропосфери).

МОНІТОРИНГ БАЗОВИЙ - спостереження за загально- біосферними природними явищами без накладання регіональних антропогенних впливів.

МОНІТОРИНГ БІОЛОГІЧНИЙ - 1) спостереження за біологічними об'єктами (наявністю видів, їх станом, появою випадкових інтродуцентів і т.д.); 2) моніторинг з допомогою біоіндикаторів (як правило, на базі біосферних заповідників).

МОНІТОРИНГ ГЛОБАЛЬНИЙ - спостереження за загальносвітовими процесами і явищами в біосфері Землі, включаючи всі їх екологічні компоненти і застереження від можливих екстремальних ситуацій.

МОНІТОРИНГ ЕКОЛОГІЧНИЙ - система спостережень і контролю за змінами у складі екосистеми різного рангу комбінацій природних ресурсів і складових екологічних компонентів - один Із рівнів моніторингу.

МОНІТОРИНГ РЕГІОНАЛЬНИЙ - спостереження за процесами та явищами в межах будь-якого регіону, де ці процеси і явища можуть відрізнятись і за природним характером, і за антропогенним впливом від базового фонду, характерного для всієї біосфери.

МОНОКУЛЬТУРА - єдина товарна культура, яка виробляється в господарстві.

МОРСЬКІ ТЕЧІЇ - утворені на поверхні води постійними вітрами дрейфуючі течії, що супроводжуються протилежними, зрівноважувальними або компенсаційними течіями на глибині. Напрямок течії залежить від обертання Землі, конфігурації морських берегів, форми континентів, припливів та відпливів. Через обертання Землі (коріолісову силу) течія на Північній півкулі відхиляється вправо, на Південній півкулі - вліво, причому найменші відхилення - на мілководді та поблизу екватора. Там, де морські течії зустрічаються (напр., течії Гольфстрім та Лабрадорська), холодна, багата на кисень вода з поверхневого шару опускається під теплу (конвергенція). На західних сторонах континентів відігнана вітрами поверхнева вода змінюється глибинною водою (підйомні течії). Холодна, багата на поживні речовини вода компенсує втрати цих речовин через осідання детриту на великих морських глибинах і може увібрати 02 більше, ніж тепла вода поверхневого шару. Зони вертикального підйому вод Перуанської, Бенгальської та Канарської течій належать до найпродуктивніших морських акваторій Землі. В них відбувається масове утворення планктону (цвітіння водоростей, "червона течія"). Вони утворюють ланцюг живлення аж до птахів, які, напр., на Перуанських прибережних островах відкладають величезну кількість посліду (гуано).

МОРСЬКІ УЗБЕРЕЖЖЯ - це перехідні області (екотопи) між суходолом і морем з переважно вертикальним поділом на зони. Мінливість фіз. та хім. факторів (вміст 02, вміст солей, склад седименту, суспензійних частинок), а також біотичного навколишнього середовища (конкуренція, відносини хижак- жертва) призводить до місцевої диференціації паралельних до берега вертикальних зон. У зоні бризок супраліторалі панують екстремальні екологічні умови через постійне випаровування і накопичення солей за умов посухи та вимивання прісної води опадами. Евліторапь через зміну припливів та відпливів зазнає щоденних ритмічних змін. Коли настає посуха, живі організми страждають від втрати води й можуть через дегідратацію загинути. Немає ні органів, пристосованих до дихання повітрям, ні органів, пристосованих до дихання у воді. Тварини, що дихають киснем з повітря, населяють верхні граничні смуги літоралі або можуть створювати запас повітря, напр. ногохвістки (Anurida maritime) - між волосками на тілі. Тварини уникають сухої фази, відшукуючи постійно вологі місця (калюжі, розщілини скель, густі зарості водоростей), або повертаються в береговий седимент (мул, пісок).

МУТАГЕНИ - фізичні, хімічні та інші фактори, що викликають мутації. Ними можуть бути різні випромінювання, хімічні сполуки, віруси тощо. Ефективність дії М. значно варіює залежно від їхнього типу, дози, фізіологічного стану організму і багатьох зовнішніх факторів.

МУТАГЕННІСТЬ - здатність того чи іншого фактора (температури, різних випромінювань, хімічних сполук тощо) спричинювати раптові спадкові зміни організму - мутації.

Н

НАВАНТАЖЕННЯ НА ПРИРОДУ - співвідношення сили антропогенного впливу і ступеня відновних процесів у природі.

НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ - середовище, у якому організація функціонує, враховуючи повітря, воду, землю, природні ресурси, флору, фауну, людське суспільство та їхні взаємозв'язки. Поняття "навколишнє природне середовище" трактується як природне середовище перебування людини, біосфера, що слугує умовою, засобом і місцем життя людини та інших живих організмів; у широкому розумінні включає природу (природні екосистеми) і навколишнє середовище як ту частину природного середовища, що перетворена в результаті людської діяльності. Таким чином, у контексті ІБО 14000 навколишнє середовище розуміється як середовище, що оточує власне організацію (підприємство), а суспільство (жителі) розглядається як елемент середовища, на який здійснюється, як і на інші елементи, вплив.

НАДІЙНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА - здатність екосистеми повністю самовідновлюватися й саморегулюватися (у межах природних для системи добових, сезонних, річних та вікових коливань) протягом сукцесійного чи еволюційного відрізка її існування. Важливою характеристикою Н. є. є збереження структура, функцій і напряму розвитку екосистеми.

НАДІЙНІСТЬ ПРИРОДНОЇ СИСТЕМИ - здатність природної системи (біогеоценозу, ландшафту тощо) практично нескінченно функціонувати (в межах природних коливань) без різких змін структури та функцій.

НАДРА - верхня частина земної кори, що охоплює глибину від нижньої межі гумусного шару до рівня проникнення техн. засобів, де ще можливе видобування корисних копалин. Н. містять ресурси мінеральні - основу провідних галузей світового господарства. Із Н. дістають вугілля, нафту, газ, руди, лікувальні води тощо. Останнім часом загострюється проблема раціонального, використання й охорони Н.

НАЦІОНАЛЬНА СИСТЕМА ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ - консолідована система екологічного управління, що складається з систем державного, корпоративного, регіонального (місцевого) і громадського екологічного управління та має на меті здійснення національної екологічної політики і захист національних інтересів.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ОХОРОНЮВАНИЙ ПРОСТЕР - сукупність природних та природно-історичних територій держави, що охороняються законом.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК - охоронювана територія (акваторій), на якій збереглися природні, історично- культурні комплекси, що становлять особливу екологічну, естетичну або історичну цінність завдяки поєднанню природних і культурних ландшафтів. У Н. п. п. проводиться робота з відновлення ландшафтів, охорони рідкісних і зникаючих видів тощо. На відміну від заповідників, уся або значна частина площі Н. п. п. відкрита для регулярного відвідування. Із додержанням заповідного режиму на території Н. п. п. можуть здійснюватись організований туризм і різні форми відпочинку. В Україні є одинадцять Н. п. п. (Карпатський, Шацький, Азово-Сиваський, Вижницький, Синевир, Подільські Товтри, Святі гори, Яворівський, Сколівські Бескиди, Деснянсько-Старогутський, Ужанський).

НЕЙСТОН - сукупність організмів, що плавають на поверхні води або прикріплені до її поверхневої плівки. Як правило, це найпростіші, одноклітинні водорості, клопи, личинки комарів та ін. Входить до складу особливого бІогоризонту водної екосистеми.

НЕКРОФАГИ, трупоїди - організми, що живляться мертвими тваринами.

НЕКРОФІТ - організм, що розвивається на мертвому органічному субстраті.

НЕКТОН - організми пелагіапі, здатні до активного руху на значні відстані з допомогою мускульних зусиль (від дрібних ракоподібних до китоподібних). У водяних екосистемах разом з планктоном утворює загальний біогоризонт.

НЕЛІМІТОВАНЕ СЕРЕДОВИЩЕ - сприятливе для організму середовище, де для нього не існує лімітуючи факторів.

НЕРЕСТИЛИЩЕ - місце викидання рибами і круглоротими ікри та молок. Забруднення, засмічення і знищення Н. недопустимі, оскільки це може підірвати відновлення рибних запасів.

НІТРАТИ - солі азотної кислоти (по-іншому, селітри), які широко застосовуються в якості азотних мінеральних добрив. При недотриманні норм внесення і незбалансованості ґрунту за іншими елементами живлення рослин здатні накопичуватися в сільгосппродукції і викликати отруєння. Допустима норма споживання нітратів з продуктами харчування - 5 мг на кг маси людини.

НІТРИФІКАТОРИ - група автотрофних мікроорганізмів, які здатні одержувати енергію для життєдіяльності за рахунок окиснення неорганічних сполук азоту (аміаку, амонійних солей). Напр., нітрозомонас, нітробактер.

НІТРИФІКАЦІЯ - процес перетворення азотовмісних речовин у форму, доступну вищим рослинам (наприклад, окиснення в ґрунті аміаку до азотистої кислоти аеробними нітрозними бактеріями, а потім перетворення азотистої кислоти в азотну нітратними бактеріями).

НІША ЕКОЛОГІЧНА - місце виду в природі, яке включає не лише положення його в просторі, а й функціональну роль у біоценозі та ставлення до абіотичних факторів середовища існування. Н. е. характеризує ступінь біологічної спеціалізації даного виду.

НООСФЕРА - (від грец. noos - розум, sphaira - куля) - соціоприродна система, у якій мають бути забезпечені пріоритети розумного співіснування суспільства і природи, Інтелектуально- Інформаційних етичних цінностей, екогуманізму, а також реалізовані світоглядні принципи гармонії людини, суспільства і природи, їх безпечний і довготривалий спільний розвиток на основі екологічної освіти та духовного збагачення.

НООСФЕРОГЕНЕЗ - процес формування ноосферного стану шляхом безперервних системних трансформацій усіх сфер життєдіяльності людини, суспільства, держави. Характерною рисою ноосферогенезу є надання переваги культурним і екологічним перетворенням, порівняно з технологічними й економічними, з подальшим напрацюванням нових екогуманістичних цінностей.

НОРМА ВИКИДУ - сумарна кількість рідких і (або) газоподібних відходів, дозволених підприємству для скиду в навколишнє середовище. Обсяг Н. в. визначається із розрахунку, що акумуляція шкідливих викидів від усіх підприємств даного регіону не створить в ньому концентрацій забрудників, які перевищують гранично допустимі концентрації (ГДК).

НОРМА ВОДОСПОЖИВАННЯ - встановлена кількість води на одного жителя або умовну одиницю виробленої продукції (одиницю вимірювання в сфері обслуговування).

НОРМА ЗАБРУДНЕННЯ - гранична концентрація речовини, що надходить або міститься в середовищі, яка дозволена нормативними актами.

НОРМА САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНА - якісно-кількісний показник стану навколишнього середовища, дотримання якого гарантує безпечні або оптимальні умови існування якості води тощо.

НОРМАТИВ ЕКОЛОГІЧНИЙ - 1) обов'язкові рамки збереження структури і функцій екосистеми певного ієрархічного рівня - від елементарного біогеоценозу до біосфери в цілому, а також усіх екологічних компонентів, що враховуються (точніше, які життєво необхідно враховувати) в ході господарської діяльності; 2) ступінь максимально допустимого втручання людини в природні процеси, який забезпечує збереження екосистем бажаної структури і динамічних якостей (напр., який не веде до опустелювання).

НОРМУВАННЯ В ОХОРОНІ ПРИРОДИ - встановлення показників (стандартизація) якості природного середовища, а також гранично допустимих концентрацій, викидів і фізичного впливу на середовище, обсягів вилучення природних ресурсів чи допустимих величин інших форм антропогенного впливу на природу.

НОРМУВАННЯ ЯКОСТІ СЕРЕДОВИЩА (води, повітря, ґрунту) - встановлення меж, в яких допускається зміна природних властивостей. Як правило, норма визначається за реакцією найчутливішого до змін довкілля виду організмів (організми- індикатори), але можуть встановлюватися також санітарно- гігієнічні і економічно доцільні нормативи.

НУКЛІДИ - атоми з різним числом протонів або нейтронів в ядрі чи різним енергетичним станом ядра. Зараз відомо близько 1700 Н., з яких 200 - стабільні, тобто мають стійке ядро, яке визначає їх постійну масу. В інших Н. (близько 1400) ядра знаходяться в нестійкому стані, вони спонтанно розпадаються з виділенням радіоактивного випромінювання.

О

ОБ'ЄКТНІ СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ - це системи управління природними об'єктами: водними басейнами річок, морів, каналів, екологічними мережами, природно-заповідним фондом, ландшафтами. Вони ставлять за мету здійснити комплекс заходів щодо екологічного оздоровлення, домогтися екологічної рівноваги. Об'єктами управління можуть бути також відходи, біорозмаїття, мінеральні ресурси.

ОБМІН РЕЧОВИН - процес надходження речовин із зовнішнього середовища й перетворення їх на складові компоненти організму та виведення з нього кінцевих продуктів життєдіяльності; основна ознака життя. Завдяки обміну речовин забезпечуються всі прояви життя - ріст, розмноження, рухомість, подразливість, сталість внутрішнього середовища організму, пристосування до різних функціональних станів та умов існування.

ОЗЕЛЕНЕННЯ - культивування рослин на вільних від будівель і шляхів територіях населених пунктів, промислових підприємств для поліпшення якості довкілля.

ОЗОНОВА "ДІРА" - локальна ділянка озоносфери, де концентрація, озону (густина озонового шару) істотно (на 40-50%) менша за звичайну. Однією з основних причин зменшення густини озонового шару є руйнування молекул озону внаслідок хімічних руйнацій з атомами хлору й брому, що вивільняються під час фотохімічного розпаду молекул фреонів, які широко використовуються в багатьох галузях промисловості й у побуті (хладагенти в холодильниках, аерозолі тощо), а також з оксидами азоту (продуктами спалювання ракетного палива). Поява О. "д." становить реальну екологічну небезпеку для відповідного регіону у зв'язку з послабленням захисту всього живого від згубної дії "жорсткого" ультрафіолетового випромінювання. В разі підвищення УФ-фону пригнічується ріст рослин, знижується врожайність багатьох культур, розвиваються серйозні захворювання в тварин і людей, збільшується кількість шкідливих мутацій тощо.

ОЗОНОВИЙ ШАР, ОЗОНОВИЙ ЕКРАН, ОЗОНОСФЕРА - шар стратосфери на висоті 10-50 км із максимумом концентрацією озону (03) на висоті 20-25 км (тут вона в 10 разів більша, ніж біля поверхні Землі). О. ш. затримує проникнення до земної поверхні "жорсткого" ультрафіолетового випромінювання, згубного для всього живого, тому має виняткове значення для розвитку життя на Землі. Спостереження за загальним вмістом озону над територією України здійснюються на шести озонометричних станціях. Ці спостереження свідчать, що за останні 10 років товщина О. ш. зменшилася приблизно на 5%, а це стає реальною загрозою здоров'ю населення й біосфері України.

ОЛІГОСАПРОБІОНТИ - організми, що живуть у водоймах з чистою водою, не забрудненою органічними речовинами. Напр., зелені та діатомові водорості, деякі квіткові рослини, ряд тварин (форель, стерлядь і т.п.)

ОЛІГОТРОФИ - організми, маловибагливі до наявності поживних речовин у середовищі існування. Напр., сфагнові мохи, журавлина, багно, верес та ін. Оліготрофні мікроорганізми для живлення в більшості використовують прості органічні сполуки - спирти, органічні кислоти.

ОЛІГОТРОФНІ РОСЛИНИ - рослини, що ростуть на неродючих, бідних на мінеральні речовини ґрунтах. Напр., біловус, сосна звичайна.

ОКСИД ВУГЛЕЦЮ - чадний газ (СО); утворюється в результаті неповного згоряння викопного палива в умовах нестачі кисню й за низької температури. В повітрі О. в. перетворюється на вуглекислий газ. У разі вдихання він блокує надходження кисню в кров, спричиняє головний біль, а за вищих концентрації - навіть смерть. Такі екстремальні концентрації часто спостерігаються в районах підвищеного антропогенного навантаження на довкілля, в години пік на транспорті, за наявності смогу та ін.

ОКСИДИ АЗОТУ - газоподібні моноксид (N0) та діоксид (N0^) азоту; утворюються піл час усіх процесів горіння в результаті сполучення азоту й кисню повітря. З діоксиду азоту утворюється нітратна кислота, що бере участь у формуванні кислотних опадів. Під впливом сонячного світла О. а. утворюють фотооксиданти, до яких належить озон, токсичний пероксиацетилнітрат та ін. О. а. спричиняють гострі захворювання органів дихання.

ОПРІСНЕННЯ ВОДИ - процес знесолення води, тобто повне або часткове вилучення з неї йонів солей та інших мінеральних речовин з допомогою фізичних, хімічних і біологічних методів (випаровування, виморожування, йонування, діаліз та ін.).

ОПТИМАЛЬНІ УМОВИ - найбільш сприятливі для життєдіяльності певного організму умови зовнішнього середовища.

ОПТИМІЗАЦІЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА - система заходів з приведення навколишнього середовища в стан, найбільш відповідний потребам життя і діяльності людини.

ОПТИМУМ БІОЦЕНОТИЧНИЙ - найкращі умови, в яких популяція даного виду може виконувати найбільшу ценотичну роль (наприклад, може бути домінантою), зберігаючи нормальну життєвість і досягаючи великої чисельності та продуктивності.

ОПТИМУМ ЕКОЛОГІЧНИЙ - 1) умови, в яких

спостерігається найкраща життєвість виду (пристосованість до екологічних факторів, здатність до розмноження, перевага в міжвидових відносинах тощо); 2) динамічно-балансове поєднання компонентів середовища, яке забезпечує в межах їхніх природних циклічних коливань рівновагу в екосистемі.

ОПУСТЕЛЮВАННЯ - 1) втрата місцевістю повністю рослинності в результаті ерозії ґрунтів; 2) зменшення або зникнення біологічного потенціалу Землі, яке в кінцевому результаті може призвести до виникнення умов, аналогічних умовам пустелі.

ОРГАНІЗАЦІЯ - компанія, корпорація, фірма, підприємство, установа, орган влади, їхня частина чи комбінація, об'єднана з іншими, приватна чи державна, яка виконує свої функції і має систему управління. У тому випадку, якщо в організацію входять кілька структурних одиниць, такі одиниці (підрозділи) можуть розглядатися як організації.

ОРГАНІЗМ - будь-яка жива істота. Розрізняють багатоклітинні (багато тварин, вищі рослини тощо), одноклітинні (найпростіші, одноклітинні водорості, бактерії“) і неклітинні (віруси) О. Основними властивостями багатоклітинних і одноклітинних О. є подразливість, здатність рости, розмножуватись, мінливість і спадковість, пристосованість до умов існування, а головне - безперервний обмін речовинами з навколишнім середовищем, який зумовлює самооновлення.

ОРГАНІЗМ-ШДИКАТОР - 1) організм з вузькими межами екологічної пристосованості, який своєю поведінкою, зміною фізіологічних реакцій, зовнішнього вигляду або самою наявністю може вказувати на зміни середовища, або на певні його характеристики (природні чи антропогенні). Напр., може бути показником властивостей ґрунту; 2) біоценотичний стенобіонт, пристосований до життя лише в певній екосистемі, біоценозі, що дає можливість відрізняти одне природне утворення від іншого.

ОСОБИНА - окремий живий організм, що має всі ознаки, властиві виду, до якого він належить, і в той же час має морфологічні й фізіологічні особливості, що відрізняють його від інших організмів того самого виду.

ОСУШЕННЯ - комплекс гідротехнічних та інших заходів з вилучення надлишкової води із ґрунту. Здійснюється з метою підвищення родючості ґрунту, покращення водного і повітряного режимів, скорочення болотистих територій.

ОТРУТОХІМІКАТ - отруйна хімічна речовина, яка використовується для боротьби з небажаними в господарському чи медичному відношенні організмами.

ОХОРОНА АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ - система заходів, спрямованих на запобігання забрудненню атмосферного повітря вище за допустимі норми в процесі господарської діяльності й на відновлення та збереження його якості. Передбачається контроль за викидами промисловими, транспортними й комунальними в атмосферу. Нормовано понад 400 забрудників повітря. Низка проблем О. а. п. потребує міжнародно-правового регулювання у зв'язку з перенесенням забруднень атмосферними потоками з території однієї держави на територію іншої або в міжнародний простір. Ця проблема не має кордонів, тому для її розв'язання необхідні величезні ресурси й скоординовані довготривалі зусилля всієї світової спільноти.

ОХОРОНА ВОД - система заходів, спрямованих на запобігання забрудненню, засміченню й виснаженню вод та ліквідацію наслідків цього, на відновлення й самовідновлення якості води відповідно до її початкових властивостей, які відповідали б потребам екосистем. О. в. у нашій державі регулюється Водним кодексом України (1995).

ОХОРОНА ҐРУНТІВ - комплекс заходів, спрямованих на збереження цілісності ґрунтового покриву і родючості ґрунту (в тому числі, гумусу в них).

ОХОРОНА ДОВКІЛЛЯ - система міжнародних., державних, регіональних і локальних наукових, технічних, правових, адміністративно-господарських, соціально-політичних і громадських заходів щодо забезпечення оптимального фізичного, хімічного і біологічного параметрів функціонування природних систем. У промислово розвинених країнах у поняття "О. д." входить система державних заходів, спрямованих на поліпшення умов довкілля, боротьбу з його забрудненням та іншими негативними явищами. Головне для О. д. - управління якістю середовища, що визначається санітарно-гігієнічними, будівельними та іншими нормативами, врегульованими правом у процесі господарської діяльності підприємств, установ та організацій. О. д. - необхідний елемент соціального та економічного розвитку. Вона зумовлена не лише екологічними, а й соціально-економічними інтересами суспільства, що тісно взаємопов'язані. Світова соціально-екологічна ситуація загострилася внаслідок того, що зростання виробничо- господарської і соціально-культурної діяльності людства не поєднувалося з адекватними природоохоронними заходами. Історично в діяльності суспільства не враховувалися екологічні фактори, й біосфера розглядалась як невичерпне джерело матеріально-енергетичних ресурсів.

ОХОРОНА ЕКОСИСТЕМ - комплекс заходів, спрямованих на збереження цілісності екосистем, включаючи запобігання різним змінам екологічних компонентів та виключаючи можливість зникнення окремих елементів екосистеми і який забезпечує підтримання екологічної рівноваги в екосистемах всіх рівнів - від біогеоценозу до біосфери.

ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ - комплекс правових, агротехнічний, економічних та інших заходів, спрямованих на охорону ґрунтів від виснаження, забруднення, руйнування їхнього родючого шару, раціональне використання земельних ресурсів. О. з. та раціональне використання ґрунтів - важливі глобальні проблеми й складова частина охорони природи. Основним нормативним документом, що регулює О. з. у нашій державі, є Земельний кодекс України (1992).

ОХОРОНА ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ - система науково- обґрунтованих заходів - біологічних, лісотехнічних, адміністративних, правових та ін., - закріплених в лісовому законодавстві і спрямованих на збереження, раціональне використання та відтворення лісів для посилення їх природоохоронних і захисних, кліматорегулюючих, господарських та інших корисних природних властивостей.

ОХОРОНА ПРИРОДИ - система міжнародних, державних та громадських заходів, спрямованих на раціональне використання, відтворення й охорону природних ресурсів, захист середовища природного від забруднень і руйнувань на благо як сучасного, так і прийдешніх поколінь. Як комплексна наука О. п. на базі досліджень екології та ін. наук, напрямів розробляє теоретичні засади й практичні заходи найефективнішого й різностороннього використання й охорони всіх природних багатств. О. п. передбачає екологічні, технічні, виробничі, економічні та адміністративні заходи, спрямовані на збереження чистоти повітря атмосферного, вод, ґрунтів, охорону рослинного світу, охорону тварин, пам'яток неживої та живої природи з вихованням дбайливого ставлення до природних ресурсів. О. п. - глобальна проблема, актуальна для всіх країн світу.

ОХОРОНЮВАНІ ОБ'ЄКТИ ПРИРОДИ - будь-які об'єкти природного середовища, котрі взято піл охорону. Згідно Із законодавством природоохоронним охороні підлягають земля, надра, води, повітря атмосферне, ліси, типові або рідкісні ландшафти, унікальні геогологічні утворення, тваринний світ, рослинний світ тощо.

ОХОРОНА СЕРЕДОВИЩА ЖИТТЯ - система заходів, спрямованих на збереження природи Землі в стані, який би відповідав еволюційним: потребам біосфери та людини.

ОЦІНКА ВІДПОВІДНОСТІ - діяльність, пов'язана з визначенням того, що продукція, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідають вимогам, встановленим законодавством, стандартами.

ОЦІНКА ВПЛИВУ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ (ОВНС) - процес ідентифікації, прогнозування і кількісної оцінки ймовірного впливу на природне середовище в результаті реалізації того чи іншого продукту, інвестиційної пропозиції.

ОЦІНКА ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ - облік та оцінка вхідних і вихідних потоків матеріалів, речовин, енергії продукційної системи, її впливу на навколишнє середовище на всіх стадіях життєвого циклу.

ОЦІНКА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ - 1) еколого-

економічна — визначення екологічно-економічної цінності ресурсів природних із погляду доцільності й ефективності їх економічного використання та впливу господарської і рекреаційної експлуатації на стан, якість і перспективи довкілля; 2) кадастрова - визначення грошової ціни природного ресурсу на підставі теоретичних досліджень і підрахунків; 3) соціальна - соціальне визначення цінності ресурсів природних із погляду їхнього економічного, екологічного, культурного, естетичного, оздоровчого, психологічного значення для суспільства.

ОЦІНКА ХАРАКТЕРИСТИК ЕКОЛОГІЧНОСТІ - процес вимірювання, аналізу, оцінки та опису характеристик екологічності відповідно до узгоджених критеріїв і норм для відповідних цілей управління.

ОЧИЩЕННЯ - вилучення небажаних (шкідливих для середовища) речовин із поверхні або об'єму певного об'єкта (повітря, води, ґрунту тощо) або знешкодження відходів твердих, рідких чи газоподібних.

ОЧИЩЕННЯ БІОЛОГІЧНЕ - 1) знезаражування відходів за допомогою біологічних об'єктів (пропускання через зарості

водних рослин, активний намул, деревну стружку тощо); 2) вилучення сторонніх або шкідливих агентів за допомогою живих організмів, що сприяють фільтрації чи розкладу їх та відновленню первинних властивостей середовища.

ОЧИЩЕННЯ ВОДИ - вилучення сторонніх домішок з води механічними, фізико-хімічними (хлоруванням, озонуванням і т.п.) і біологічними методами.

ОЧИЩЕННЯ МЕХАНІЧНЕ - вилучення завислих у повітрі або рідині речовин за допомогою механічних засобів (піщаних, гравійних фільтрів і т.п.).

ОЧИЩЕННЯ ПОВІТРЯ - видалення з повітря пилу, рідких і газоподібних шкідливих домішок. Очищенню піддають забруднене повітря, яке відводиться з виробничих приміщень або від промислового обладнання, повітря, що подається в приміщення або інший об'єкт системами припливної вентиляції та кондиціонування, а також повітря, що використовується в технологічних процесах (наприклад, у виробництві кисню, азоту, інертних газів, напівпровідників, харчових продуктів, у доменному та мартенівському виробництвах). О. п. - важливий захід, спрямований на охорону довкілля, насамперед атмосфери в містах і промислових центрах. О. п. забезпечує необхідні санітарно-гігієнічні умови в приміщеннях і на підприємствах. Найпоширеніші пристрої для О. п. в приміщеннях повітряні фільтри, пиловловлювачі, а на промислових підприємствах - скрубери, циклони, електрофільтри та інші.

ОЧИЩЕННЯ СТІЧНИХ вод - вилучення із стічних вод організмів, завислих і розчинених речовин, які можуть негативно впливати на здоров'я людини і природу.

ОЧИЩЕННЯ СТІЧНИХ ВОД БІОЛОГІЧНЕ - вилучення з них забрудників, переважно органічних речовин, шляхом розведення спеціальних мікроорганізмів, які харчуються органічними домішками, наявними в стічних водах (органічними кислотами, білками, вуглеводами, фенолами), розкладаючи їх на прості нешкідливі сполуки (воду, вуглекислий газ, мінеральні солі).

ОЧИЩЕННЯ СТІЧНИХ ВОД МЕХАНІЧНЕ - вилучення із стічних вод нерозчинених речовин (піску, намулу, глини), а також жирів (нафтопродуктів, смол) технічними засобами і методами. Для цього використовують решітки, піскоуловлювачі, сита, відстійники, а також спеціальні фільтри і центрифуги.

ОЧИЩЕННЯ СТІЧНИХ ВОД НА БІОФІЛЬТРАХ - пропускання їх через товщу фільтрувального матеріалу, покритого активною мікробіологічною плівкою, або через ділянку штучного угруповання рослин-очищувачів (наприклад, очерету), які затримують і розкладають забрудники.

ОЧИЩЕННЯ СТІЧНИХ ВОД ПРИРОДНЕ - руйнування забрудників у ході самоочищення вод або за допомогою полів зрошування, полів фільтрації, ділянок підґрунтового зрошення, аеробних і анаеробних біологічних ставків та окиснювальних каналів.

ОЧИЩЕННЯ СТІЧНИХ ВОД ХІМІЧНЕ - вилучення зайвих часток за допомогою спеціальних речовин-реагентів, які, вступаючи в реакцію із забрудниками, утворюють нешкідливі сполуки або нерозчинні речовини, що випадають в осад і вилучаються. Очищення стічних вод хімічне дуже часто доповнюють фізико-хімічним, таким, як випарювання, екстракція, нейтралізація, поглинання домішок спеціальними речовинами - сорбентами і т.п.

ОЧИЩЕННЯ СТІЧНИХ ВОД ШТУЧНЕ - очищення стічних вод за допомогою спеціального технологічного обладнання. Очищення стічних вод штучне відбувається швидше, ніж природне самоочищення вод.

ОЧИЩЕННЯ ХІМІЧНЕ - зв'язування шкідливих речовин хімічними реагентами.

П

ПАРНИКОВИЙ ЕФЕКТ, ТЕПЛИЧНИЙ ЕФЕКТ - нагрівання нижніх шарів атмосфери внаслідок того, що порівняно короткохвильове сонячне випромінювання видимого діапазону проникає в атмосферу й поглинається тільки на поверхні Землі, нагріваючи її. Вторинне теплове випромінювання, що йде від Землі, поглинається компонентами атмосфери (вуглекислий газ, водяна пара) значно більшою мірою, ніж те, що надходить. Тому збільшення концентрації в повітрі зазначених компонентів перешкоджає тепловому випромінюванню Землі вночі, проте не впливає на поглинання енергії сонячної ЇЇ поверхнею вдень. Як наслідок порушується тепловий баланс, що проявляється в підвищенні температури поверхні Землі та приземного шару повітря. Цей феномен і називається "П. е." за аналогією з парником, скляний дах якого пропускає всередину більше сонячних променів видимого діапазону, ніж назовні довгохвильового випромінювання з парника. Збільшення концентрації вуглекислого газу в атмосфері (внаслідок спалювання вугілля, торфу, нафти, газу природного, знищення лісів) може призвести до підсилення П. є. з наступним глобальним підвищенням температури Землі. Так, за останні 200 років уміст вуглекислого газу в атмосфері зріс майже па 25%, а температура підвищилася на 0,5°С. Якщо цей процес триватиме, то вже до середини XXI ст. температура на Землі може зрости ще на 5°С. Це спричинить танення льодовиків і полярних шапок, підйом рівня Світового океану на 1-2 м, затоплення низовин, а ураганний суховій перетворить значну частину суходолу на пустелі. З'ясувалося також, що, крім вуглекислого газу, П. є. спричиняють ще й ін. гази - метан, оксиди азоту, фреони, вміст яких в атмосфері через людську діяльність стрімко зростає.

ПАСПОРТ РІЧКИ - сукупність даних, що всебічно характеризують якість води, властивості й особливості річкових водних ресурсів, їх сучасне і перспективне використання.

ПАРАЗИТ - організм, який живе на поверхні або в органах і Тканинах інших живих істот (живителів), живиться за їх рахунок, одержуючи від них готові органічні речовини, та завдає їм певної шкоди. Розрізняють ендопаразити, що селяться всередині живителя, та ектопаразити, що існують на поверхні організму живителя. П. є серед багатьох груп тварин і рослин, бактерій, вірусів. Типовими рослинами-паразитами є повитиця, вовчок, петрів хрест та Ін.

ПАТОГЕН - організм, що спричинює захворювання іншого організму.

ПЕДОСФЕРА - ґрунтова оболонка Землі, частина біосфери, що є продуктом сумісного впливу клімату, рослинності, тварин і мікроорганізмів на поверхневі шари гірських порід.

ПЕЛАГІАЛЬ - товща моря або озера, яка служить середовищем існування видів, не пов'язаних з дном водойми.

ПЕРВИННА ПРОДУКТИВНІСТЬ - біомаса надземних і підземних органів рослин, а також енергія та біогенні леткі речовини, що продукують продуценти екосистеми на одиницю площі за одиницю часу.

ПЕРВИННА ЧИСТА ПРОДУКЦІЯ (ПЧП) - біомаса, яка залишається в екосистемі без урахування речовин, що були використані під час дихання (ПЧП = чиста частка асиміляції х індекс листової поверхні х тривалість вегетаційного періоду).

ПЕРЕКИДАННЯ ВОД - передача частини стоку однієї ріки в басейн іншої. Слід розрізняти П. в. внутрішньоландшафтне і міжландшафтне. В першому випадку П. в. майже не змінює регіонального екологічного басейну, в другому - ця зміна буває різкою і може мати суттєві негативні екологічні наслідки.

ПЕРЕНЕСЕННЯ ЗАБРУДНЕНЬ - їх рух внаслідок дифузії чи турбулентних потоків повітря і води. Сьогодні має глобальний масштаб і перетворюється в проблему транскордонного забруднення.

ПЕРЕНЕСЕННЯ ЗАБРУДНЕНЬ ТРАНСКОРДОННЕ - поширення забруднень з території однієї країни на площу іншої. Необхідні міждержавні угоди про припинення забруднення довкілля.

ПЕРЕРОБЛЕННЯ ВІДХОДІВ - механічне, фізико-хімічне і біологічне їх перетворення з метою нейтралізації шкідливих речовин або вилучення із відходів корисних компонентів, які придатні для повторного використання.

ПЕРЕТВОРЕННЯ ПРИРОДИ - антропогенна зміна сформованої екологічної рівноваги для підвищення біологічної або господарської продуктивності природних комплексів. Може бути пов'язаним з господарським освоєнням нових територій або відновленням біологічної чи іншої продуктивності природних систем.

ПЕРІОД НАПІВРОЗПАДУ - час, протягом якого активність радіоактивної речовини зменшується в 2 рази. П. н. є константним фізичним показником, який не можна ні прискорити, ні сповільнити.

ПЕСТИЦИДИ - загальна назва хімічних речовин (отрутохімікатів), що використовуються для знищення або зменшення чисельності патогенних бактерій (бактерициди), грибів (фунгіциди), нематод (нематоциди), шкідливих комах (інсектициди), кліщів (акарициди), хребетних тварин (зооциди),

бур'янів (гербіциди). Можуть нищити корисну фауну ґрунту, а при надмірному нагромадженні - і її мікрофлору.

ПІДСИСТЕМА - система більш нижчого рівня, ніж та, що розглядається (досліджується).

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВІДПОВІДНОСТІ - діяльність, результатом якої є офіційне свідоцтво (декларація про відповідність, сертифікат, позначка доступу на ринок); надає впевненості, що продукція або послуга відповідають стандартним чи нормативним вимогам якості, екологічної чистоти.

ПІРАМІДА БІОМАСИ - співвідношення між продуцентами, консументами та редуцентами в екосистемі, відбите в їхній біомасі й зображене у вигляді графічної моделі.

ПЛАНКТОН - сукупність організмів (рослин, тварин і бактерій), які населяють товщу води і пасивно переноситься течією. Ці організми характеризуються відсутністю або недорозвиненістю органів руху. П. займає у водній екосистемі окремий біошар 50-100 м завглибшки. Видовий склад П. є показником ступеня забрудненості водойм. Має значення в живленні водяних тварин і в процесах самоочищення води. Розрізняють П. тваринний (зоопланктон) і П. рослинний (фітопланктон).

ПЛАТА ЗА ЗАБРУДНЕННЯ ДОВКІЛЛЯ - відшкодування підприємствами, які забруднюють довкілля, соціально-економічної шкоди, яку наносять господарству і здоров'ю людей. Повинна сприяти формуванню еколого-економічного підходу у природокористуванні.

ПЛЕИСТОН - сукупність рослин і тварин, що пристосувались до життя в поверхневому шарі (до 15 м) води в океанах, морях, внутрішніх водоймах, де утворюються особливі умови середовища внаслідок безпосередньої взаємодії атмосфери і гідросфери.

ПОВІНЬ - раптове підняття рівня води в річці, викликане зливовими дощами, швидким таненням снігу або льодовиків; може багаторазово повторюватися в різні сезони року.

ПОВІТРЯ АТМОСФЕРНЕ - суміш газів, що утворюють атмосферу Землі й є життєво необхідними для всіх сухопутних організмів, які використовують їх для дихання. П. а. - природний об'єкт, що охороняється законом і виконує середовищетвірну, екологічну, економічну, оздоровчу функції. П. а. необхідно охороняти від забруднення, виснаження запасів кисню, руйнування озонового шару, шкідливих випромінювань. П. а. впливає на організми газовим складом, рухом, вологістю.

ПОЖИВНІ РЕЧОВИНИ - доступні для рослин сполуки, в яких є необхідні для живлення рослин елементи. Мають першочергове значення для життя рослин. Розрізняють макроелементи й мікроелементи.

ПОКАЗНИК - характерна, типова ознака. Напр., для води відрізняють водневий П. (рН) - величину термодинамічної активності йонів водню у воді або розчині, П. жорсткості - вміст розчинених солей кальцію і магнію (утворюючи накип при кипінні), П. лужності - концентрація у водному розчині гідроксильних йонів (ОН) та ін.

ПОКАЗНИК ЛІМІТУЮЧИЙ - гранична норма не сприятливих властивостей або шкідливого впливу.

ПОКАЗНИК ЯКОСТІ ВОДИ - сукупність біологічних і фізико-хімічних характеристик води: трофосапробності, солоності і жорсткості, водневого показника рН, концентрація шкідливих речовин і т.п.

ПОЛЕ ЗРОШУВАННЯ - ділянка землі, яка використовується одночасно для природно-біологічного очищення стічних вод і вирощування сільськогосподарських культур.

ПОЛЕ ФІЛЬТРАЦІЇ - територія, що призначена для біологічного очищення стічних вод шляхом її фільтрації через шар ґрунту і яка не застосовується в інших цілях.

ПОЛІСАПРОБИ - анаеробні організми, що живуть у дуже забруднених органічними речовинами водах. Виконують важливу роль у процесах самоочищення води.

ПОЛІСАПРОБІОНТИ - див. Полісапроби.

ПОЛІСАПРОБНІ ВОДОЙМИ - водойми, дуже забруднені органічними речовинами, з майже повною відсутністю вільного кисню, наявністю у воді не розкладених білків, значною кількістю сірководню та вуглекислого газу, відновним характером біохімічних процесів. Самоочищення їх відбувається, в основному, за рахунок бактерій, олігомет та деяких видів водоростей.

ПОЛЮТАНТ - забрудник (як правило, хімічний) навколишнього середовища.

ПОПУЛЯЦІЯ - сукупність особин одного виду, які відтворюють себе протягом великої кількості поколінь і тривалий нас займають певну територію, функціонуючи й розвиваючись в одному або ряді біоценозів. Елементарна еволюційна одиниця. Екологічними ознаками П. є щільність, розподіл особин за віком, характер розміщення в межах екосистеми чи угруповання, тип росту та ін. У екосистемах П. може мати положення ценопопуляції, поліценотичної популяції, інвазійної або регресивної популяції.

ПОРЯДОК ДЕННИЙ XXI СТОЛІТТЯ - програмний документ, ухвалений Конференцією ООН із питань довкілля й розпитку (Ріо-де-Жанейро, 1992), в якій брали участь глави та повноважні представники 179 держав світу. Це програма всесвітнього співробітництва, спрямованого на гармонійне досягнення двох цілей - високої якості довкілля та здорової економіки для всіх народів планети. В документі сформульовано основоположні принципи сталого розвитку із соціальних,

економічних та екологічних поглядів. Наголошується, що рушійними силами глобальних негативних змін у стані довкілля є ріст народонаселення, споживання й розвиток технологій. Передбачаються варіанти запобігання погіршенню стану ґрунтів , повітря, води, збереження лісів та біорізноманітності. Запропоновано програму досягнення стійкої рівноваги між споживанням, населенням та здатністю Землі підтримувати життя; зазначено деякі методи й технології, які необхідно розробити й упровадити для задоволення потреб людства за експлуатації природних ресурсів раціональної. Документ закликає уряди всіх країн прийняти національні стратегії сталого розвитку; наголошується, що тільки партнерство в глобальному масштабі може забезпечити всім народам безпечніше й благополучніше майбутнє.

ПОСУХА - довготривала відсутність атмосферних опадів і, як наслідок, вологи в ґрунті та повітрі, яка часто супроводжується підвищенням температури середовища. Призводить до погіршення росту і загибелі рослин, висихання водойм, різкого коливання чисельності багатьох видів тварин і т.д.

ПОСТІЙНЕ ПОЛІПШЕННЯ (ПОСТУПОВЕ) - процес поліпшення системи екологічного менеджменту (далі - EMS), спрямований на досягнення кращих екологічних показників діяльності організації відповідно до її екологічної політики. Передбачається, що процес такого поліпшення не обов'язково має відбуватися у всіх сферах діяльності організації одночасно.

ПОТЕНЦІАЛ ТРОФІЧНИЙ ступінь здатності екосистеми створювати органічну речовину за рахунок діяльності живих організмів відносно одиниці площі або об'єму за одиницю часу.

ПРАВИЛА ЕКОЛОГІЧНІ - сукупність законів і правил, що визначають функціонування екосистем або реакцій організмів, популяцій і видів на стійкі зміни природного середовища.

ПРЕС АНТРОПОГЕННИЙ - тиск посиленого впливу багатогранної діяльності людини на природні системи різних рівнів, що спричинює значні зміни у них аж ,до порушення природної рівноваги.

ПРИРОДА 1) у широкому розумінні (П. - з великої літери) - весь матеріально-енергетичний та інформаційний світ; об'єктивна реальність, результат еволюційного розвитку матеріального світу, що існує незалежно від свідомості людини. Людство - також частина П., хоча традиційно протиставляється їй: 2) (П. - з малої літери) — сукупність природних умов існування людського суспільства; об'єкт правової охорони; 3) сукупний об'єкт природознавства.

ПРИРОДА "ДИКА" - природні ділянки, не порушені господарською діяльністю людини.

ПРИРОДНА РІВНОВАГА - баланс природних компонентів середовища та природних процесів, що спричиняє тривале існування екосистем.

ПРИРОДНА СИСТЕМА (від гр. Бузїета^- ціле, складене з частин) - система, що складається з природних структур та утворень (наприклад, популяція, біогеоценоз, біом, біосфера).

ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ - сукупність абіотичних та біотичних факторів, що впливають на організми.

ПРИРОДНИЙ ПОТЕНЦІАЛ (від лат. рШепїїа - сила) - міра потенційної здатності якоїсь природної системи (біогеоценозу, природного об'єкта й т.д.) задовільняти окремі чи взяті в комплексі екологічно-соціальні та соціально-економічні потреби суспільства. Про П. п. тієї чи ін. території судять в основному за ступенем різноманітності її природних умов, набором, кількісним і якісним складом та доступністю ресурсів природних, відповідністю показників якості середовища природного чинним нормам і стандартам.

ПРИРОДНІ БАГАТСТВА - в широкому розумінні - блага природи, що слугують інтересам і потребам людини; у вузькому - сукупність природних ресурсів як джерела матеріального виробництва.

ПРИРОДНІ ЕКОСИСТЕМИ - історично сформовані без втручання людини на тій чи іншій території або акваторії функціональні системи живих організмів (біоти) і неживих компонентів (біоценотичного середовища).

ПРИРОДНІ РЕСУРСИ - компоненти і сили природи, які на даному рівні розвитку продуктивних сил та вивченості використовуються або можуть бути використані для задоволення потреб суспільства.

ПРИРОДНІ УМОВИ - тіла і сили природи, які впливають на діяльність людського суспільства, але безпосередньої участі у виробничій діяльності не беруть.

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД (від фр. fond - основа) - сукупність природних об'єктів та комплексів, вилучених із господарського або рекреаційного використання й наділених режимом заповідання.

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД УКРАЇНИ - ділянки суходолу й водойм, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу екологічну, наукову, естетичну та ін. цінність для збереження різноманітності ландшафтів, генофонду видів, підтримання екологічної рівноваги. Відтворення й використання територій, які є національним надбанням, здійснюються згідно із Законом України про природно-заповідний фонд (1992). Мережа П.-з. ф. У. налічує 728 територій та об'єктів загальною площею 2354 тис. га (3,3% території України).

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ - сукупність усіх форм експлуатації природних ресурсів ти задоволення екологічних, економічних, культурно-оздоровчих потреб теперішнього і майбутніх поколінь з урахуванням близьких і віддалених наслідків змін довкілля під впливом господарської діяльності й росту населення. Головним принципом П. в наш час має стати еколого- економічний: одержання максимальних матеріальних благ із мінімальними витратами й мінімальними порушеннями природного середовища.

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ НЕРАЦІОНАЛЬНЕ - господарювання, у результаті якого природа втрачає здатність до самовідтворення, самоочищення й саморегуляції, порушується екологічна рівновага, вичерпуються матеріальні ресурси, погіршуються рекреаційні, оздоровчі та курортні умови, естетичні характеристики ландшафтів, умови проживання загалом. Це екстенсивне, хижацьке господарювання, перепромисел, перевипас, перезабруднення повітря, води й ґрунтів викидами промисловими, транспортними, енергетичними та отрутохімікатами, П. н. може бути як навмисним, так і випадковим, або супутнім (наприклад, спустошення, зруйнування чи пожежі, пов'язані з воєнними діями).

П. н. може бути зумовлене стихійними лихами, планово- економічними й проектними прорахунками, недбалими обліком та оцінкою ресурсів природних, недосконалістю законодавства природоохоронного, вузьковідомчими підходами в розвитку економіки, недосконалістю технологій виробництв, браконьєрством, самовільною забудовою та ін.

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ РАЦІОНАЛЬНЕ високоефективне, екологічно обґрунтоване господарювання, що не призводить до різких змін природного-ресурсного потенціалу, а підтримує й підвищує продуктивність і привабливість природних комплексів або окремих об'єктів, спрямоване на забезпечення умов існування людства й стабільного одержання матеріальних благ.

ПРИРОДООХОРОННА ОСВІТА - система навчання, спрямована на засвоєння основних положень теорії та практики охорони природи, на формування в людини екологічного світогляду, природоохоронної свідомості. П. о. починається в середній школі, де її елементи вміщено в усі дисципліни й продовжується у вищих навчальних закладах. У багатьох із них є кафедри охорони природи.

ПРИРОДООХОРОННЕ ВИХОВАННЯ - процес систематичного й цілеспрямованого формування в людини екологічного світогляду, що базується на свідомому, дбайливому ставленні до природного середовища, знанні теоретичних основ і практичних способів охорони природи.

ПРИРОДООХОРОННІ ЗАХОДИ - науково обґрунтована планова діяльність державних органів, державних, громадських підприємств, організацій, установ, що здійснюється в галузі охорони природи, раціональне використання ресурсів природних, захисту довкілля з метою- запобігання шкідливим наслідкам рекреаційної та господарської діяльності людини й усунення їх і відтворення природних ресурсів.

ПРОГРАМА ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ ІЗ ДОВКІЛЛЯ (ЮНЕП) - спеціалізована установа ООН, створена за рекомендацією Стокгольмської конференції ООН із довкілля (1972). Програма координує зусилля держав щодо боротьби із забрудненням і деградацією довкілля, спустелюванням, втратою родючості ґрунту, погіршенням якості води тощо. З ініціативи ЮНЕП створюється всесвітня система екологічного моніторингу. Здійснюється просвітня діяльність у галузі охорони природи.

ПРОДУКТИВНІСТЬ БІОЦЕНОЗУ - кількість біомаси, що продукується організмами біоценозу протягом певного часу (року, місяця тощо) на одиницю поверхні або об'єму води.

ПРОДУКТИВНІСТЬ ЕКОСИСТЕМИ - КІЛЬКІСТЬ ЖИВОЇ речовини, що утворюється в екосистемі протягом року на одиницю площі чи об'єму води.

ПРОДУКТИВНІСТЬ ФІТОЦЕНОЗУ - кількість органічної маси (біомаси), що продукується рослинами даного фітоценозу на одиницю площі за рік.

ПРОДУКЦІЙНА СИСТЕМА - сукупність матеріально й енергетично пов'язаних процесів, що реалізують одну або більше визначених функцій. Під терміном "продукція" мається на увазі як продукційна система, так і система послуг.

ПРОДУКЦІЙНИЙ ПРОЦЕС - сукупність процесів створення, нагромадження й трансформації органічної речовини, поглинання й проходження енергії через біо- і екосистеми різних рівнів організації.

ПРОДУЦЕНТИ - автотрофні організми (переважно земні рослини), що утворюють первинну продукцію органічних речовин.

Р

РАД - стара одиниця поглинутої дози, 1 рад відповідає поглинанню 100 ерг енергії іонізуючого випромінювання в 1 грамові речовини.

РАДІАЦІЯ - потік корпускулярної і електромагнітної енергії.

РАДІАЦІЯ АТОМНА - властивість атомного ядра радіоактивного ізотопу хімічного елемента спонтанно перетворюватися в ядро іншого елемента, що, як правило, супроводжується іонізуючими випромінюваннями.

РАДІАЦІЯ ЙОНІЗУЮЧА - природні випромінювання, які призводять до іонізації атомів і молекул. Діє руйнівно на речовину й викликає широкий спектр змін живих організмів (нові мутації, променеву хворобу тощо). Від Р. і. поверхня Землі захищена озоновим екраном.

РАДІАЦІЙНА БЕЗПЕКА - комплекс заходів, які забезпечують безпечну роботу з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань.

РАДІАЦІЙНЕ ЗАРАЖЕННЯ - концентрація штучних радіоактивних речовин у живих організмах, продовольчих і фуражних продуктах та ґрунті. Небезпека його полягає в тому, що радіоактивні речовини своїм випромінюванням зумовлюють складні зміни в живих організмах внаслідок іонізації та радіоактивних перетворень.

РАДІОАКТИВНІ ВІДХОДИ - побічні продукти, які утворюються при роботі з радіоактивними речовинами з вмістом радіоактивних ізотопів понад норму радіаційної безпеки Р. в. бувають рідкими, твердими й аерозольними; з високим, середнім і низьким рівнями радіоактивності.

РАДІОАКТИВНІ ІЗОТОПИ - нестійкі різновидності певних хімічних елементів із характерними радіоактивними властивостями - спонтанним перетворенням ядер в ядрах ізотопів іншого елемента, супроводжуванням гама-випромінюванням, виділенням елементарних альфа-частинок.

РАДІОАКТИВНІ ОПАДИ - продукти радіоактивного розпаду, що випадають на землю у вигляді пилу або з дощем.

РАДІОАКТИВНІ РЕЧОВИНИ - нестійкі ІЗОТОПИ ХІМІЧНИХ елементів, які самочинно зазнають радіоактивного розпаду з утворенням інших нуклідів.

РАДІОАКТИВНІСТЬ - здатність до самочинних ядерних перетворень, при яких відбувається вивільнення енергії у вигляді випромінювання і утворення нового ядра із зміненою кількістю протонів, в деяких випадках, із зміненою кількістю нейтронів.

РАДІОАКТИВНІСТЬ ПРИРОДНА, фонова

радіоактивність - 1) присутність в земній корі, ґрунті, повітрі, рослинних і тваринних організмах радіоактивних ізотопів природного походження, а також радіонуклідів, що безперервно утворюються при взаємодії космічного проміння з ядрами атомів; 2) космічне і радіоактивне випромінювання природних довгоіснуючих ізотопів, яке характерне для даної місцевості.

РАДІОНУКЛІДИ - радіоактивні елементи І їх нестійкі ізотопи, що самочинно розпадаються на інші нукліди із швидкістю, яка визначається їх періодом напіврозпаду.

РАДІОСТІЙКІСТЬ - ступінь стійкості клітин і тканин або організмів проти дії іонізуючих випромінювань. Р. характеризується величиною дози іонізуючого випромінювання, яка призводить до загибелі певної частини опромінених клітин або організмів.

РЕГУЛЮВАННЯ РІЧОК - сукупність заходів і робіт з впорядкування русел річок для підтримання необхідного рівня води у водозабірних спорудах, створення сприятливих умов для судноплавства, нересту і життя риб, лісосплаву і т.п.

РЕГУЛЮВАННЯ СТОКУ - штучний перерозподіл в часі об'єму річкового стоку, зміни його режиму у відповідності до потреб водопостачання, гідроенергетики, зрошення, водного транспорту тощо, а також з метою більш раціонального його використання.

РЕДУЦЕНТИ - організми, які перетворюють у процесі своєї життєдіяльності складні органічні речовини (відмерлі рештки) в прості неорганічні сполуки, що засвоюються іншими організмами. До цієї групи належать головним чином бактерії і гриби. Р. - завершальна ланка в харчовому ланцюгу та екологічній піраміді.

РЕЖИМ ВОДНИЙ БІОЦЕНОТИЧНОГО СЕРЕДОВИЩА - поступові зміни в надходженні, стані, вмісті та втраті води біоценотичного середовища.

РЕЖИМ ПРИРОДНО-АНТРОПОГЕННИЙ - поєднання природних і антропогенних факторів, що створює нові екологічні умови існування організмів і угруповань.

РЕКРЕАЦІЙНА ТЕРИТОРІЯ - територія, що використовується для оздоровлення, м;к "ОГО відпочинку людей, туризму та екскурсій. За призначенням г.ідокремлюють дві групи Р. т.: для короткотермінової рекреації (лісопарки, зони зелені, приміські ліси, водойми тощо) та тривалої (приморські райони, лікувально-санаторні території, курорти й курортні райони, туристичні комплекси).

РЕКРЕАЦІЯ (від лат. гесгеаїїо - відпочинок, підновлення) - система заходів; пов'язаних із використанням вільного часу людей для оздоровлення, культурно-пізнавальної діяльності на спеціалізованих територіях поза місцями їх постійного проживання; вплив людини на довкілля під час відпочинку. Інтенсивність впливу оцінюється як рекреаційне навантаження. Необхідна умова Р. - наявність рекреаційного потенціалу.

РЕКУЛЬТИВАЦІЯ - штучне відновлення ґрунтового і рослинного покриву після техногенного порушення природи.

РЕКУЛЬТИВАЦІЯ ЗЕМЕЛЬ - комплекс заходів, спрямованих на відновлення продуктивності, народногосподарської цінності порушених земель, а також на поліпшення умов навколишнього середовища. На діючих підприємствах, зв'язаних з порушенням земель, рекультиваційні роботи повинні бути невід'ємною частиною технологічного процесу.

РЕКУЛЬТИВАЦІЯ ТЕХНІЧНА - етап рекультивації земель, що становить підготовчі роботи (планування, переформування, знімання й нанесення ґрунту, будівництво доріг, гідротехнічних і меліоративних споруд тощо) для наступних цілеспрямованих її напрямків.

РЕКУПЕРАЦІЯ (від лат. гесирегабо - зворотне одержання) - повернення частини матеріалів та енергії для повторного використання в тому самому технологічному процесі. Передбачається роздільне збирання компонентів побутового сміття (макулатури, склотари, металолому, текстилю, пластмас) та його рециклінг (повторне використання). Р. - основа безвідходного виробництва.


РЕЛЬЄФ (фр. relief, від лат. relevo - піднімаю) - сукупність форм (нерівностей) земної поверхні, різноманітних за обрисами, розмірами, віком, походженням та історією розвитку. Форми можуть бути позитивними (підняття) й негативними (западини). Окремі форми Р. змінюються або створюються в результаті діяльності людини (яри, терикони, дамби та ін.).

РЕСУРСИ (від фр. ressource - допоміжний засіб) - речовини або об'єкти, необхідні організму, популяції, угрупованню для підтримання нормального існування, росту й розмноження. Будь- яке джерело одержання необхідних людям матеріальних і духовних благ, які можна реалізувати за існуючих соціально- економічних відносин. Розрізняють три головні групи Р.: матеріальні, трудові та Р. природні.

РЕСУРСИ ВИЧЕРПНІ - ресурси природні, безпосередня чи непряма експлуатація яких може призвести до їх виснаження (викопні мінеральні ресурси, багато видів промислових тварин, лікарські рослини тощо).

РЕСУРСИ ВІДНОВЛЮВАНІ - природні ресурси, здатні до самовідновлення в процесі колообігу речовин у біосфері за терміни, порівнянні з темпами їх використання в процесі господарської діяльності людини. До Р. в. належать вода, кисень атмосфери, ґрунт, рослинний світ, тваринний світ та інші, здатні поновлюватися в природних процесах і підтримуватися в певній постійній кількості. Стан Р. в. значною мірою залежить від господарської діяльності людини. Розрізняють кількісну та якісну відновлюваність ресурсів, хоча й не абсолютну: вид живого кількісно відновлюється шляхом розмноження, але не відновлюється якісно в разі його втрати.

РЕСУРСИ ВОДНІ - води річок, озер, каналів, водосховищ, морів і океанів, води підземні, ґрунтова волога, вода (льодовики) льодовиків, водяна пара атмосфери, які придатні для використання в народному господарстві.

РЕСУРСИ ЕКОЛОГІЧНІ - сукупність компонентів середовища, що забезпечує екологічну рівновагу в біосфері та її підрозділах.

РЕСУРСИ ЗЕМЕЛЬНІ - землі, які систематично використовуються або придатні для використання в господарських цілях і відрізняються за природно-історичними ознаками.

РЕСУРСИ ЛІСОВІ - лісові багатства, які включають деревину, а також продукти побічного користування лісом (промислові тварини, лісове господарство, лісова промисловість), в поєднанні з суспільно-корисними і захисно-ресурсоохоронними функціями лісу, в т.ч. рекреаційними.

РЕСУРСИ МІНЕРАЛЬНІ - ресурси надр Землі у вигляді корисних копалин або мінеральної сировини, які становлять основу сучасної індустрії та енергетики. Багато галузей промисловості цілком або частково базуються на мінер, сировині: чорна й кольорова металургія, хімічна промисловість, енергетика та інші. Нині всі копалини (тверді, рідкі, газоподібні) та геотермальна енергія використовуються людиною й належать до джерел значного забруднення біосфери.

РЕСУРСИ НЕВИЧЕРПНІ - кількісно невичерпна частина природних ресурсів (випромінювання сонячне, повітря атмосферне, води, клімат, морські припливи та відпливи). В разі необоротного забруднення атмосфери, гідросфери можуть переходити в категорію ресурсів вичерпних.

РЕСУРСИ НЕВІДНОВЛЮВАНІ - частина природних ресурсів, які не самовідновлюються в процесі колообігу речовин у біосфері або відновлюються в сотні й тисячі разів повільніше, ніж використовуються (кам'яне вугілля, нафта, більшість ін. корисних копалин, багато осадових порід, видовий склад організмів). Р. н. мають скінченні запаси й практично невідновлювані на Землі; їх поповнення неможливе через відсутність умов, у яких вони виникли мільйони років тому. Використання Р. н. неминуче призводить до їх виснаження.

РЕСУРСИ ПРИРОДНІ - природні багатства (об'єкти й сили природи), що використовуються (або потенційно придатні для використання) як засоби праці (земля, водні шляхи, вода для зрошення), джерела енергії (гідроенергія, атомне паливо, запаси горючих копалин), сировина й матеріали (мінерали, ліси, вода), безпосередньо для споживання (дикорослі ягоди, плоди, питна вода), рекреації (місця відпочинку й оздоровлення), як банк генофонду, джерела інформації про довколишній світ (керівні палеонтологічні форми, біоіндикатори та ін.). Р. п. поділяються на ресурси вичерпні та ресурси невичерпні, ресурси замінні та ресурси незамінні. Вичерпні Р. п. підрозділяються на ресурси відновлювані та ресурси невідновлювані, невичерпні на ресурси водні, ресурси кліматичні та ресурси космічні.

РЕСУРСИ РЕКРЕАЦІЙНІ - об'єкти та явища природного й антропологічного походження, що використовуються для оздоровлення людей, відпочинку й туризму. Розрізняють Р. р. природні (природно-територіальні комплекси, їхні компонент й окремі властивості) та культурно-історичні (різні пам'ятки природи, історії, архітектури, археології, мистецтва тощо).

РЕСУРСИ СВІТОВОГО ОКЕАНУ - всі природні ресурси, які знаходяться в тій частині гідросфери Землі, що представлена світовим океаном. Інколи в -поняття "Р. с. о." включають мінеральні ресурси дна океану.

РЕЧОВИНА АНТРОПОГЕННА - хімічна сполука, яка включена в земні сфери завдяки діяльності людини. Розрізняють Р. а., яка входить в природний колообіг, а тому рано чи пізно утилізується в екосистемах, і штучні сполуки, які дуже повільно руйнуються організмами і абіотичними агентами й залишаються поза природним обміном речовин.

РЕЧОВИНА БІОГЕННА - 1) хімічна сполука, яка виникає в результаті життєдіяльності організмів; 2) хімічний елемент чи сполука, необхідна для підтримання життя.

РЕЧОВИНА ШКІДЛИВА - 1) хімічна сполука, яка при контакті з організмом людини може викликати виробничі травми, професійні захворювання чи відхилення в стані здоров'я; 2) хімічна речовина, яка викликає порушення в рості, розвитку чи стані здоров'я організмів, в тому числі і в ланцюзі поколінь.

РИЗИК ЕКОЛОГІЧНИЙ - можливість несприятливих для екологічних ресурсів наслідків будь-яких антропогенних змін існуючих природних об'єктів і факторів.

РИМСЬКИЙ КЛУБ - міжнародна наукова неурядова організація, заснована в 1968 р. у Римі з ініціативи групи західних учених на чолі з італійським економістом А.Печчеї для дослідження розвитку людства в епоху науково-технічного прогресу. Об'єднує близько 100 чоловік, у т.ч. видатних учених із більш як ЗО країн світу, політичних і громадських діячів, представників ділових кіл західної Європи та деяких країн, що розвиваються. Р. к. здійснює глобальні наук, дослідження, заохочує й фінансує дослідні проекти та публікує доповіді Р. к., то привертають увагу до планетарних проблем (виснаження природних ресурсів, забруднення довкілля, нестачі продовольства тощо).

РІВЕНЬ РАДІОАКТИВНОСТІ - сумарна інтенсивність саморозпаду радіоактивних елементів у навколишньому середовищі. Залежить від природного фону радіоактивності й кількості антропогенних радіоактивних забрудників середовища.

РІВНОВАГА ЕВОЛЮЦІЙНА - рівновага в еволюційному процесі, яка наступає за тривалий проміжок часу, коли присутні види можуть еволюціонувати на шляху мінімізації швидкості їх вимирання.

РІВНОВАГА ПРИРОДНА - первинна екологічна рівновага природної системи, що склалася на основі балансу незмінених або мало змінених людиною компонентів середовища й природних процесів. Одна з найхарактерніших рис живих систем.

РІВНОВАГА ПРИРОДНО-АНТРОПОГЕННА - вторинна екологічна рівновага, що утворюється на основі балансу зміщених людиною компонентів середовища й природних процесів.

РОСЛИНИ - одна із двох основних груп світу живих організмів на Землі, одне із царств живої природи. Р. властиві прикріпленість до субстрату з допомогою кореневої системи або ризоїдів, осмотичний спосіб поглинання води і деяких розчинених в ній речовин, розселення з допомогою зачатків (насіння, спори), ріст протягом життя, своєрідність циклів і спосіб закладки органів, наявність в клітинах специфічних органел (пластид, вакуолів), формування на їх поверхні відносно жорсткої оболонки, яка складається головним чином з целюлози. В живих клітинах більшості Р. містяться зелені (хлорофіли) і жовті (каротиноїди) пластидні пігменти, за допомогою яких здійснюється фотосинтез в результаті поглинання світлової енергії і перетворення її в енергію хімічних зв'язків створюваних органічних речовин. За рахунок цієї енергії зелені Р., поглинаючи із навколишнього середовища воду, мінеральні речовини і вуглекислий газ, виробляють первинний синтез складних органічних речовин, в зв'язку з чим відносяться до групи автотрофів і є в біосфері первинними продуцентами. В процесі фотосинтезу Р. виділяють вільний кисень, який використовується при диханні тваринами і самими Р., в той же час вуглекислий газ, що виділяється в процесі дихання, робить можливим фотосинтез. Відносна сталість в атмосфері кисню і вуглекислого газу обумовлена безперервністю і взаємопов'язаністю процесів створення органічних речовин і їх руйнування при диханні, бродінні, гнитті. Збалансованість цих процесів виникла в результаті тривалої сумісної еволюції Р. і тварин. Накопичення вільного кисню призвело до появи кисневого дихання, властивого більшості нині живучих організмів - аеробів. Завдяки кисневому диханню зросли - енергія життєвих процесів і швидкість нагромадження біомаси організмів. Наявність вільного кисню прискорила процеси хімічного вивітрювання гірських порід і накопичення у верхніх шарах земної кори мінеральних сполук, необхідних для кореневого живлення Р., поліпшило майбутню екологічну обстановку в біосфері. При цьому Р. здійснюють безперервний колообіг не тільки кисню і вуглекислого газу, але й мінеральних речовин, які активно поглинаються з ґрунту і включаються до складу тіла Р. Відмираючі Р. і трупи тварин руйнуються гетеротрофними (грибами, бактеріями) і зазнають мінералізації. Природний рослинний покрив відіграє першочергову, регулюючу роль у загальному газообміні і водному балансі Землі. Він захищає від буйнівної ерозії ґрунт, збагачує його елементами живлення, створює харчову і енергетичну базу для всього живого на планеті, підтримуючи функціонування біосфери на Землі. Поряд з цим існування людства цілком залежить від використання ним як природного рослинного покриву, так і продуктів землеробства та рослинництва.

РОСЛИННІСТЬ - сукупність рослинних угруповань (фітоценозів) Землі або окремих її регіонів. Характеризується видовим складом, певним їх спів відношенням та екологічними зв'язками. Відіграє важливу роль як компонент біосфери в первинному синтезі органічної речовини та в колообігу речовин в екосистемах.

РОСЛИННІСТЬ АЗОНАЛЬНА - рослинність, що не утворює самостійної зони, зустрічається в кількох зонах. Напр., рослинність заплавних лук, боліт, пісків і т.д.

РОСЛИННІСТЬ АНТРОПОГЕННА - 1) рослинність, створена людиною; 2) фітоценози, які виникли під впливом господарської діяльності людини.

С

САМООЧИЩЕННЯ - сукупність природних процесів знешкодження забрудників, що потрапляють у природне середовище або в організми.

САМООЧИЩЕННЯ ПРИРОДНИХ ВОД - сукупність взаємопов'язаних процесів, що призводять у природних умовах до відновлення первісного стану водойми. Механізми С. п. в. поділяються на фізичний, хімічний та біологічний. У С. п. в. беруть участь усі гідробіонти, але головну роль відіграють бактерії, потім гриби, найпростіші, водорості. Вони залучають забруднювальні речовини до обмінних процесів, руйнують або переводять в інші, не токсичні форми сполук.

САМООЧИЩЕННЯ ДОВКІЛЛЯ - здатність природного середовища руйнувати, переробляти або переводити в індиферентний стан забруднювальні компоненти техногенного і побутового походження, що потрапляють у нього.

САМОРЕГУЛЯЦІЯ - автоматичне підтримання сталого стану в біологічних системах; здатність природних систем до відновлення внутрішніх властивостей будь-якого природного або антропогенного впливу. Базується на принципі зворотного зв'язку окремих підсистем і екологічних компонентів, що складають природну систему.

САНІТАРНА ОХОРОНА ВОДОЙМ - система законодавчих, організаційних і санітарно-технічних заходів, спрямованих на запобігання забрудненню джерел питного водокористування.

САНІТАРНА ОХОРОНА ҐРУНТІВ - система законодавчих, організаційних і санітарно-технічних заходів, спрямованих на запобігання забрудненню ґрунту стічними водами, промисловими і побутовими, а також твердими відходами.

САНІТАРНА ОХОРОНА ТЕРИТОРІЇ - комплекс адміністративних і санітарно-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання занесенню в країну і поширенню

карантинних та деяких інших інфекційних захворювань людини і тварин (чума, холера, віспа і т.д.).

САПРОБІОНТИ - організми, що існують у водах, забруднених органічними речовинами. Завдяки мінералізації органічних речовин відіграють велику роль у самоочищенні води.

САПРОБНІСТЬ - 1) комплекс фізіолого-біохімічних властивостей організму, що зумовлює його здатність існувати у водах, забруднених органічними речовинами; 2) забруднення води органічними речовинами. Встановлюється за видовим і кількісним складом сапробіонтів.

СВІТОГЛЯД ЕКОЛОГІЧНИЙ - глибоке усвідомлення життєвої необхідності збереження загального для всього людства середовища життя. Складова частина екологічної культури.

СЕРЕДОВИЩЕ - сукупність зовнішніх умов, у яких існують організми та їхні угруповання. Окремі елементи С. - фактори екологічні - поділяються на абіотичні, біотичні та антропогенні фактори. Взаємодія організму із С, тобто їхня єдність, має історичний характер і забезпечує колообіг речовин на Землі.

СЕРЕДОВИЩЕ АБІОТИЧНЕ - всі сили і явища неживої природи, які створюють умови життя рослинних і тваринних організмів, впливаючи на них прямо або опосередковано. До С. а. відносяться і такі елементи неорганічної природи, як материнська порода ґрунту, хімічний склад і вологість останньої, сонячне світло, теплота, вода і її хімічний склад, повітря, його склад і вологість, барометричний і водний тиск, природний і радіаційний фон та ін.

СЕРЕДОВИЩЕ АЕРОБНЕ - місце існування, яке характеризується наявністю вільного кисню, що забезпечує протікання окиснювальних процесів як в організмі, так і в середовищі. С. а. властиве аеробам, які представлені абсолютною більшістю живих організмів - багатьма мікроорганізмами, зеленими рослинами, безхребетними і хребетними тваринами.

СЕРЕДОВИЩЕ АНАЕРОБНЕ - середовище, де відсутній вільний кисень, до умов якого адаптовані лише анаероби. В С. а. успішно живуть, напр., багато бактерій, деякі гриби та інші.

СЕРЕДОВИЩЕ АНТРОПОГЕННЕ - природне середовище, яке прямо чи опосередковано, навмисно або

ненавмисно змінене людиною (відкриті родовища, магістральні канали, зони будівництва тощо).

СЕРЕДОВИЩЕ БІОТИЧНЕ - сукупність живих організмів, які своєю життєдіяльністю впливають на інші організми. Одні з них можуть служити їжею для інших (жертва - для хижака, трав'яниста рослинність - для копитних), бути середовищем життя (напр., господар для паразита), сприяти розмноженню (напр., комахи-запилювачі квіткових рослин), впливати хімічним, механічним та іншим чином.

СЕРЕДОВИЩЕ ВНУТРІШНЄ - середовище абіотичне, яке у випадку організму господаря є визначальним для розвитку і життєдіяльності ендопаразитів і деяких мікроорганізмів.

СЕРЕДОВИЩЕ ВОДНЕ - частина гідросфери, умови якої забезпечують існування в ній різноманітних організмів.

СЕРЕДОВИЩЕ ЗОВНІШНЄ - сукупність сил і явищ природи, її речовина і простір, включаючи атмосферу, водне середовище, материнську породу, ґрунти, загальний клімат місцевості, теплоту, світло, оточуючий біоценоз або фітоценоз.

СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ - умови існування (сукупність абіотичних і біотичних факторів) окремого організму або біоценозу в цілому, що впливають на їхній ріст і розвиток.

СЕРЕДОВИЩЕ ПРИРОДНЕ - сукупність природних тіл, речовин, умов, які оточують організми; середовище, що оточує людину незалежно від безпосередніх контактів із нею.

СЕРЕДОВИЩЕ ПРОЖИВАННЯ - частина природи, що безпосередньо оточує організми (тобто все те, серед чого вони живуть) і здійснює на них прямий або непрямий вплив. С. п. організму або біоценозу охоплює сукупність факторів абіотичних та факторів біотичних, які впливають на його ріст і розвиток.

СЕРЕДОВИЩЕ РОЗВИТКУ - усі модифікації природного середовища, створені людиною (господарські угіддя, зелені насадження, рекультивовані землі і т.п.), споруди, транспортні і промислові об'єкти, світ речей, що оточує людину й впливає на неї. Характеризується відсутністю властивостей самовідновлення й саморегуляції, поступово порушується без постійного регулюючого впливу з боку людини. _

СЕСТОН, СЕЙСТОН - сукупність завислих у воді органо- мінеральних часток (детрит) і планктонних організмів, які уловлюються дрібновічковою планктонною сіткою.

СИСТЕМА - (від грец. systema - ціле, складене з частин; сполука) - сукупність елементів, що перебувають у тісних зв'язках і відносинах між собою, утворюючи певну цілісність, єдність.

СИСТЕМА ГРОМАДСЬКОГО ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ - складова національної системи екологічного управління, яка здійснюється громадськими об'єднаннями й організаціями та функціонує відповідно до чинного законодавства України й міжнародних регламентів, маючи на мету здійснення громадської екологічної політики і гармонізацію суспільно- природних відносин.

СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ - складова національної системи екологічного управління та загальної системи державного управління, що функціонує згідно з чинним законодавством України та має за мету здійснення державної екологічної політики і гармонізацію суспільно-природних відносин на державному рівні.

СИСТЕМА ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ (EMS) - частина загальної системи менеджменту, що містить організаційну структуру, планування, розподіл відповідальності, практичну діяльність, процедури (прийоми), процеси і ресурси, необхідні для розробки, впровадження, досягнення цілей екологічної політики, її перегляду і коректування.

СИСТЕМА КОРПОРАТИВНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ - складова національної системи екологічного управління і загальної системи корпоративного управління, яка, згідно з чинним законодавством України і міжнародними стандартами та регламентами, функціонує і ставить за мету здійснення корпоративної екологічної політики та гармонізацію суспільно-природних відносин на корпоративному рівні.

СИСТЕМА МІСЦЕВОГО ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ - складова національної системи екологічного управління і загальної системи місцевого самоврядування й управління, яка, згідно з чинним законодавством України, функціонує та ставить за мету здійснення місцевої екологічної

політики та гармонізацію суспільно-природних відносин на місцевому рівні.

СИСТЕМА ПРИРОДНА - система, що складається з природних структур і утворень, які на вищих рівнях організації згруповуються в функціональні, екологічні компоненти. Напр., природні системи вищих рівнів організації - популяція, синузія, консорція, біоценоз, біом.

СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ - широка стратегія наукового пошуку, яка використовує математичний апарат і математичні концепції в рамках систематизованого наукового підходу до вирішення складних проблем. Останнім часом методи С. а. використовуються для вирішення проблем екології й охорони довкілля.

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД - підхід до процесу підготовки, ухвалення і здійснення рішень, вирішення проблем та досягнення цілей, який ґрунтується на нормативній методологи системного аналізу й здібностей системного мислення управлінського персоналу з використанням системної моделі об'єкта управління.

СИСТЕМА ПРИРОДНИХ ОХОРОНЮВАНИХ ТЕРИТОРІЙ (від гр. Букета - ціле, з'єднане, сукупність) - мережа особливо охоронюваних природних територій, що забезпечує підтримання екологічної рівноваги в межах великого регіону.

СИСТЕМА СТАНДАРТІВ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ПРИРОДИ - комплекс взаємопов'язаних стандартів, спрямованих на збереження, відновлення та раціональну експлуатацію природних ресурсів.

СКИДАННЯ ГРАНИЧНО ДОПУСТИМЕ (речовин у водний об'єкт) (ГДС) - маса речовини у стічних водах, яка максимально допустима до відновлення у встановленому режимі в даному пункті водного об'єкта за одиницю часу з метою забезпечення норм якості води у контрольному пункті. ГДС встановлюється з врахуванням ГДК речовин в місцях водокористування, самоочищувальної властивості водного об'єкта і найбільш раціонального розподілу маси речовин, що скидаються між водокористувачами, які скидають стічні води.

СМЕРТНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА - загибель особин у даних умовах середовища. Змінюється залежно від умов довкілля та стану популяції. Часто С. е. наводиться в порівнянні з теоретичною мінімальною смертністю - сталою величиною, що характеризує загибель особин в ідеальних (оптимальних) умовах, коли максимальна тривалість життя збігається з фізіологічною тривалістю.

СМУГА ЗАХИСНА - лісові й нелісові площі, виділені для захисту доріг від снігових, піщаних, пилових заносів, для використання санітарно-гігієнічних та естетичних функцій. Відрізняються екологічними умовами й особливостями популяцій і угруповань, що тут формуються.

СМУГА ЛІСОВА ПОЛЕЗАХИСНА - штучні лісові насадження у формі смуг, призначені для захисту ґрунту від вітрової ерозії, поліпшення водного режиму, захисту культурних рослин від шкідливого впливу суховіїв, збереження агроценозів тощо.

СОЛЕСТІЙКІСТЬ - здатність рослин І тварин жити в умовах засоленості середовища існування.

СОЛОНІСТЬ ВОДИ - градація вмісту розчинних солей у природних водах: прісна вода - до 0,5-1 г/л, солонувата вода - від 1 до 3, слабо-солона вода - від 3 до 10, солона і дуже солона вода - від 10 до 50, розсіл або ропа - понад 50 г/л.

СОЛОНЧАКИ - група типів ґрунтів , на поверхні яких утворюються вицвіти І шкірки солей або пухкі, дуже засолені шари 0.5-1 см завтовшки. Формуються в різних зонах, але найбільш поширені в сухих степах, пустелях І напівпустелях.

СОРБЦІЯ - процес поглинання однієї речовини (сорбтиву) іншою (сорбентом), незалежно від механізму поглинання. В залежності від механізму поглинання розрізняють адсорбцію, абсорбцію, хемсорбцію і капілярну конденсацію.

СОЩОЕКОСИСТЕМА, соціально-екологічна система - техногенно-природне середовище області або міста разом з населенням, яке об'єднує природну і соціально-економічну підсистеми; остання складається із багатьох компонентів, а кожен компонент - із декількох факторів.

СТАНДАРТ -документ, який розроблено на підставі спільної згоди з найсуттєвіших питань більшості зацікавлених сторін і прийнято уповноваженим органом. У ньому встановлюються для загального й систематичного використання правила, загальні принципи чи характеристики щодо різних видів діяльності або їх результатів. Документ спрямований на досягнення "оптимального ступеня впорядкування в зазначеній галузі.

СТЕНОБАТНІ ОРГАНІЗМИ - водяні тварини і рослини, існування яких можливе лише на певній глибині, при певному водяному тискові. Це мешканці прибережної, припливно- відпливної смуги морів, приповерхневої зони водойм, найбільших глибин океанів.

СТЕНОБІОНТНІ ОРГАНІЗМИ, стенобіонти - організми, що можуть жити лише в певних умовах середовища, при дуже незначному коливанні його факторів (температури, солоності, вологості, кислотності тощо). Напр., форель, яка може жити лише у водоймах з дуже швидкою течією і холодною, багатою на кисень водою. С. о. є хорошими індикаторами відповідних умов.

СТЕНОГІГРОБІОНТ - організм, який не переносить значних коливань вологості середовища (ґрунтові водорості, деякі гриби).

СТИХІЙНЕ ЛИХО - потенційно небезпечний природний процес (ураган, землетрус, цунамі, смерч, виверження вулкана, посуха і т.д.), властивий певному району і географічній зоні земної кулі. С.л. часто виникають на межі поділу фізично різних природних середовищ (море і суша, атмосфера та йоносфера і т.д.) і, як правило, наносять значні матеріальні збитки, супроводжуються людськими жертвами.

СТІК - стікання, переміщення вільної води по земній поверхні або в ґрунтовій товщі. Виділяють такі основні типи С.: поверхневий, внутршньоґрунтовий, дренажний, підземний.

СТОКИ КОМУНАЛЬНО-ПОБУТОВІ - стічні води населених пунктів (усі рідкі відходи сфер побуту й споживання, деяких промислових підприємств) Системами каналізації С. к.-п. перекачуються на поля зрошення, поля фільтрації для очищення та знезараження.

СТРУКТУРА БІОГЕОЦЕНОЗУ - поділ біогеоценозу на горизонтальні і вертикальні підрозділи, консорції, парцели, синузії, а також структури фітоценозу.

СТРУКТУРА ЕКОСИСТЕМИ - природний функціонально-морфологічний поділ екосистеми на підсистеми, які в екосистемах відіграють роль "цеглинок". В С. е. входять популяції, консорції, синузії, яруси рослинності і т.д.

СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЇ - статевовіковий, генетичний, феногипічний (за індивідуально набутою зовнішністю) та інший склад популяції. Різке порушення С. п. може призвести до поступової її деградації, наприклад, надмірний вилов статевозрілих особин може сповільнити або навіть зупинити розмноження популяції риб.

СТРУКТУРА ФІТОЦЕНОЗУ - поділ рослинного угруповання головним чином на горизонтальні і вертикальні підрозділи - шари, яруси.

СУБЛІТОРАЛЬ - мілководна прибережна зона для океанів і морів від нульового рівня води до нижньої межі поширення донних фотосинтезуючих рослин.

СУБСТРАТ - опорний екологічний компонент, а в ряді випадків одночасно поживне середовище для рослин, мікроорганізмів. Напр., ґрунт, дерево, каміння, до яких прикріплені і на яких розвиваються рослинні організми.

СУКЦЕСІЯ - послідовна зміна, біоценозів, яка переважно виникає на одній і тій же території в результаті впливу природних факторів (в т.ч. внутрішніх протиріч розвитку самих біоценозів) або на перелогах через луки, чагарники, листяний ліс, мішаний ліс. Розрізняють багато форм С.

СУКЦЕСІЯ АНТРОПОГЕННА - сукцесія, викликана господарською діяльністю людини, її прямим або непрямим впливом на екосистему (вирубування лісу, загазованість атмосфери і т.д.).

СУКЦЕСІЯ ВТОРИННА - зміна угруповань на ділянках, де рослинний покрив був порушений або знищений не повністю (напр., в результаті пожежі, посухи, ерозії та ін.).

СУКЦЕСІЯ ЕКОЛОГІЧНА - послідовна зміна одного біоценозу іншим в певному районі.

СУМІСНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА - здатність двох або кількох популяцій різних видів існувати в межах дуже близьких екологічних ніш.

СУХОВІЙ - сухий гарячий вітер, зона дії якого характеризується низькою відносною вологістю (температурою повітря +25°С і більше).

Т

ТВАРИННИЙ СВІТ - тваринне населення земної кулі - історично сформована сукупність особин одного або багатьох видів тварин у межах якоїсь території (акваторії'). Характеризується видовим складом (фауна) й чисельністю особин.

ТЕПЛОВИЙ РЕЖИМ БІОГЕОЦЕНОЗІВ - характер змін кількості довгохвильової сонячної радіації, що надходить до біогеоценозів, закономірна зміна теплообміну і температури їх протягом доби, вегетаційного періоду, року чи ряду років.

ТЕМПЕРАТУРА - і) фізична величина, яка характеризує тепловий стан тіла або системи; 2) один із важливих абіотичних факторів довкілля, який прямо або опосередковано впливає на живі організми. В залежності від характеру теплообміну з довкіллям тварини поділяються на дві еколого-фізіологічні групи - гомойотермні і пойкілотермні. Для багатьох організмів Т. є лімітуючим фактором.

ТЕМПЕРАТУРА АКТИВНА - температура повітря, яка перевищує мінімум, необхідний для проходження даної фази розвитку с/г культур чи для всього періоду їх вегетації.

ТЕМПЕРАТУРА ЛЕТАЛЬНА - температура, при якій гине живий організм.

ТЕМПЕРАТУРНИЙ МАКСИМУМ - верхня межа толерантності організму до температурного фактора.

ТЕМПЕРАТУРНИЙ ОПТИМУМ - нижня межа толерантності організму до температурного фактора.

ТЕПЛОВИЙ РЕЖИМ - кількісні показники динаміки температурного фактора, які мають першочергове значення для життєдіяльності організмів. Т. р. визначається широтою місцевості, висотою над рівнем моря і порою року.

ТЕРИТОРІЯ - частина поверхні суші (з присутніми їй природними і антропогенними властивостями та утвореннями). Характеризується протяжністю (площею), особливостями географічного положення, ресурсного потенціалу для людини і т.д.

ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ - сукупність фізіологічних процесів, які забезпечують підтримання оптимальної для даного виду температури тіла в умовах змінної температури довкілля.

ТЕРМОФІЛ - організм, який надає перевагу високим температурам довкілля. До Т. відносяться багато бактерій (температура росту 70-90°С і вище), мікроскопічні гриби і водорості (55-60°С), найпростіші (45-50°С), комахи аридних зон, багато тропічних птахів, антилопи. Тварини-термофіли не можуть існувати при зменшенні температури нижче певного порогу (напр., мадрепорові корали зустрічаються лише в районах, де нижче 20°0 температура води не опускається).

ТЕРМОФОБ - організм, здатний нормально жити і розмножуватися тільки при відносно низьких температурах (не вище 10°С). Т. - мешканці високих широт, високогір'їв, глибин океанів, морів, озер, печер і т.п.

ТЕХНОГЕНЕЗ - процес зміни природних комплексів під впливом виробничої діяльності людини. Полягає в перетворенні біосфери, що викликається сукупністю агротехнічних, геофізичних і геохімічних процесів, пов'язаних з сільськогосподарською, технічною і технологічною діяльністю людини з вирощування рослин і тварин, вилучення, концентрації та перегрупування цілого ряду хімічних елементів, їх мінеральних і органічних сполук в ході розвитку промисловості.

ТЕХНОГЕННЕ НАВАНТАЖЕННЯ - ступінь вплину техногенних факторів на довкілля. З антропогенних впливів найбільшої шкоди завдають скидання вод стічних, викиди твердих і газоподібних забруднювальних речовин в атмосферу, складування твердих відходів, хімізація аграрного виробництва, розробка родовищ корисних копалин, звалища побутовою сміття, відстійники, поля фільтрації, поля зрошення тощо. Про рівень Т. н. свідчить значення такого інтегрального показника, як модуль Т. н. - річний обсяг стічних вод і відходів твердих, віднесений до площі конкретної території.

ТЕХНОГЕННИЙ ФОН ВИПРОМІНЮВАННЯ - фон випромінювання, який виникає в результаті діяльності людини і пов'язаний з переробкою та переміщенням землі і гірських порід, спалюванням вугілля та ін. матеріалів для виробництва енергії, природною радіоактивністю, випробуванням ядерної зброї.

ТЕХНОЕКОЛОГІЯ (від гр. іесіїпе - мистецтво, майстерність та екологія) - прикладний екологічний напрям, пов'язаний із такими об'єктами людської діяльності, як енергетика, промисловість, с. г., транспорт, військова справа, наука, космос. Т. визначає обсяги, механізми й наслідки впливів на довкілля та здоров'я людини різних галузей і об'єктів, особливості використання ними ресурсів природних, розробляє регламентації природокористування й технічні засоби охорони природи, опікується проблемами утилізації відходів виробництва та відтворення зруйнованих екосистем, екологізацією виробництв.

ТЕХНОЛОГІЯ - сукупність методів обробітку, виготовлення, зміни властивостей, форм сировини, матеріалів, яка застосовується в процесі виробництва для отримання готової продукції.

ТЕХНОЛОГІЯ ЕКОЛОГІЧНА, екотехнологія технологія, яка побудована за типом процесів, характерних для природи, інколи як пряме їх продовження. Напр., контурне землеробство, ґрунтозберігаючі прийоми обробітку земель і т.п. Т. е. - поняття, близьке до безвідходного виробництва.

ТЕХНОЛОГІЯ МАЛОВІДХОДНА - технологія, яка дозволяє отримувати технічно досягнутий мінімум твердих, рідких, газоподібних і теплових відходів та викидів.

ТЕХНОСФЕРА (від гр. іесіїпе - мистецтво, майстерність та БрИаіга - куля, сфера) - частина біосфери, охоплена впливом діяльності людини, її технічних засобів, об'єктів, що діють або споруджуються (міста, села, заводи, фабрики, залізниці, водойми тощо). Т- неприродний стан біосфери, що характеризується прогресуючим забрудненням усіх компонентів довкілля.

ТЕЧІЇ ПРИПЛИВІВ ТА ВІДПЛИВІВ - виникають у мілководних частинах морів, бухтах та гирлах річок через зміну протилежних течій, впливають на живі організми літоральних біотопів. Вони зумовлюють дуже інтенсивний обмін речовин і можуть постійно переносити живі організми.

ТИП БІОГЕОЦЕНОЗУ - сукупність окремих біогеоценозів, однорідних за компонентами середовища та їх динамікою.

ТИП БІОЦЕНОЗУ - сукупність біоценозів, однорідних за біотичною частиною та її динамікою.

ТИП ЛАНДШАФТУ - вища таксономічна одиниця типологічної класифікації ландшафтів, яка об'єднує ландшафти, спільні за генезисом, фізико-географічними процесами, морфологічною структурою і т.п. ознаками.

ТОКСИКАНТ - речовина, яка проявляє токсичний ефект відносно живих організмів будь-яких таксономічних груп в різних середовищах життя.

ТОКСИНИ - отруйні речовини білкової природи, що їх виділяють деякі тварини (отруйні змії, павуки, скорпіони, комахи) та утворюють хвороботворні мікроорганізми, які спричиняють токсикоінфекційні захворювання людини й тварин. З екологічної точки зору Т. служать для самозахисту тварин від ворогів й добування їжі. Т. можуть викликати пригнічення фізіологічних функцій і навіть загибель тварин та рослин.

ТРАНСПІРАЦІЯ - випаровування води надземними органами рослин, перш за все листям.

ТРОПОСФЕРА - нижній, прилягаючий до земної поверхні шар атмосфери (16-18 км на екваторі, 10-12 - над помірними широтами і 8-10 км над полюсами), в якому відбувається більшість метеорологічних процесів І зосереджене все наземне життя планети.

ТРОФІЧНА СТРУКТУРА - складні харчові взаємовідношення рослинних і тваринних організмів в угрупованнях, які проявляються у вигляді структурної організації трофічної сітки і ланцюга живлення.

ТРОФІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ - зв'язки живлення організмів у біоценоз. Розрізняють Т. з. прямі і опосередковані. Прямі - коли організми одних видів самі є їжею або постачають їжу іншим видам. Опосередковані виникають тоді, коли особини двох видів конкурують між собою за їжу або один з них створює доступні чи недоступні умови для живлення іншого.

ТРОФІЧНІ РІВНІ - положення організмів у ланцюгу живлення, що визначаються кількістю етапів передачі енергії, характеризуються певною формою організації та утилізації енергії.

ТРОФНІСТЬ - абсолютне й відносне багатство екотопів на поживні речовини, яке визначається характером ґрунтів, гірських порід і відкладів, вмістом розчинних солей, доступних рослинам.

ТРОФОТОПИ - місцезростання, екотопи, що характеризується в своїх межах певним багатством (трофністю) субстрату, однаковою родючістю.

У

УГІДДЯ - ділянка території, яка використовується людьми в господарських цілях, наприклад, земельні, лісові, мисливські У.

УГРУПОВАННЯ - сукупність видів, об'єднаних певними взаєминами між собою, певною територією проживання, впливом комплексу умов існування. Можуть розглядатись окремо рослинне угруповання, або фітоценоз і угруповання тварин, або зооценоз.

УРБАНІЗАЦІЯ (від лат. игЬапиБ - міський) - зростання міст і підвищення питомої ваги міського населення в країні, регіоні, світі.

УРБАНІЗАЦІЯ ПРИРОДИ - перетворення природних ландшафтів на штучні, антропогенні ландшафти під впливом міської забудови. Урбанізований ландшафт - один із найперетвореніших, оскільки значна частина території міст покрита асфальтом, бетоном, каменем, зайнята будівлями, промисловими підприємствами, транспортними магістралями тощо.

УРБАНІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЇ - процес перетворення природних ландшафтів у штучні (антропогенні), який розвивається під впливом міської забудови.

УРБОЕКОЛОГІЯ (від лат. игЬапиз - міський та екологія) - розділ екології, що вивчає проблеми міст і їхніх мешканців у взаємозв'язку з довкіллям. У. опікується також питаннями проектування й пошуками екологічно оптимальних варіантів будівництва міських структур, проблемами виживання людини в умовах наступу міст на середовище природне та прогресуючого погіршення його якості.

УТИЛІЗАЦІЯ (від лат. ЩіІиБ - корисний) - використання чогось для переробки, зокрема господарсько цінних речовин або ресурсів, що потрапляють у відходи.

УТИЛІЗАЦІЯ ВІДХОДІВ - залучення відходів до нових технологічних циклів або використання їх в інших корисних цілях.

УТИЛІЗАЦІЯ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ - вилучення з побутових відходів цінних (метали) та негорючих (скло) компонентів із наступним спалюванням або зброджуванням органічних речовин з метою добування енергії (біогаз), а також сировини для виробництва будматеріалів, компостів тощо.

УТИЛІЗАЦІЯ ПРОМИСЛОВИХ ВІДХОДІВ - залучення відходів виробництва в нові технологічні цикли або використання їх в інших корисних цілях (як вторинну сировину, паливо, добрива тощо).

Ф

ФАЗА - І) один із якісних чи функціонально відмінних ступенів розвитку природної системи; 2) певний етап у циклі росту й розвитку організму.

ФАКТОР, чинник - рушійна сила процесів або умова, що впливає на них, суттєва обставина в будь-якому процесі, явищі.

ФАКТОР БІОГЕННИЙ - група факторів, пов'язаних як з прямим, так і побічним впливом живих організмів на середовище нині і в минулі епохи.

ФАКТОР БІОЛОГІЧНИЙ - фактор, джерелом якого є безпосередньо живий організм або будь-яка сукупність організмів.

ФАКТОР БІОЦЕНОТИЧНИЙ - фактор, джерелом якого є спільна діяльність організмів, що становлять біоценоз, прямий і побічний вплив їх на середовище.

ФАКТОР МУТАГЕННИЙ - фактор, який прямо або побічно викликає мутації організмів.

ФАКТОР ПРИРОДНИЙ - будь-який фактор природи або вплив природного середовища, що діє без участі людини.

ФАКТОР ШКІДЛИВИЙ - виробничий фактор, вплив якого на працюючого в певних умовах призводить до травми або до різкого погіршення здоров'я.

ФАКТОРИ АНТРОПОГЕННІ, фактори антропічні - сукупність впливів господарської діяльності людини на органічний світ, що змінюють стан середовища існування різних видів живих істот, зокрема й самої людини (вирубування лісу, обробіток земель, викиди в атмосферу, забруднення водойм відходами виробництва тощо).

ФАКТОРИ ЕКОЛОГІЧНІ - компоненти й умови довкілля, що впливають на організми, їхні угруповання та на саме середовище (температура, вологість, освітленість, вітер, склад ґрунту чи повітря, рельєф місцевості та ін.). Ф. є. поділяються на фактори абіотичні, фактори біотичні та фактори антропогенні.

ФАКТОРИ СЕРЕДОВИЩА - органічні і неорганічні елементи довкілля, що зумовлюють зміни стану біологічної системи.

ФАКУЛЬТАТИВНІ АНАЕРОБИ - організми, здатні жити і розвиватись при відсутності і при наявності кисню. Напр., кишкова паличка, круглі й плескаті черви та ін.

ФАЦІЯ - 1) об'єднання схожих біогеоценозів; 2) частина асоціацій, що відрізняється одним домінуючим диференціальним видом; 3) однорідний за своїми компонентами природний комплекс, приурочений до одного елемента рельєфу.

ФІТОПЛАНКТОН - сукупність рослинних організмів, в основному водоростей, що вільно плавають у товщі води морських і прісноводних водойм. Багато видів Ф., а також кількісний склад його є Індикаторами умов середовища.

ФІТОЦЕНОЗ - частина біоценозу, яка представлена сукупністю взаємозв'язаних рослинних організмів, що населяють певний біотоп.

ФТОРУВАННЯ ВОДИ - добавлення у водопровідну систему фтору для запобігання карієсу зубів у районах, де у воді мало фтору.

ФУНГІЦИД - хімічна речовина, яка застосовується для боротьби з грибками - збудниками хвороб рослин, які руйнують дерев'яні конструкції чи ушкоджують матеріальні цінності, що зберігаються.

ФУНКЦІОНАЛЬНІ СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ - системи екологічного управління, об'єктом яких є функціональна структура національної системи екологічного управління: охорона навколишнього природного середовища, екологічна безпека, відновлення і раціональне використання природних ресурсів тощо.

Ц

ЦВІТІННЯ ВОД - масовий розвиток фітопланктону, який викликає зміну забарвлення води; незначне цвітіння вод - 0,5-0,9 мг/л біомаси водоростей, помірне - 0,9-9,9 мг/л, інтенсивне - 10,0- 99,0 мг/л.

ЦЕНОБЮНТИ - індивідууми або особини як члени популяції, угруповання чи біоценозу. Можуть бути лабільними, тобто вільно пересуватися, і стабільними - прикріпленими до субстрату. Особливості останніх зумовлені, зокрема, належністю до тієї чи іншої екобіоморфи. Можуть мати свої едасфери та індивідуальні консорції.

ЦЕНОЗ - угрупування живих організмів (біоценоз, фітоценоз, зооценоз).

ЦІНА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ - економічна, соціально- економічна, культурна вартість ресурсів, що визначається сумою економічних й позаекономічних оцінок, які базуються переважно на затратах різної кількості праці щодо обмежених ресурсів природних різних якості й місцезнаходження.

Ч

ЧЕРВОНА(І) КНИГА(И) - список видів рідкісних і видів, що зникають, тварин і рослин, які потребують охорони. Ч. к. - офіційні документи неурядових міжнародних і національних адміністративних. Організацій, що містять систематизовані відомості про тварин і рослин світу або окремих регіонів, стан яких викликає побоювання за їхнє майбутнє. На підставі Ч. к. розробляють наукові й практичні заходи, спрямовані на збереження, охорону, відтворення й раціональне використання цих видів. Першу Міжнар. Ч. к. було видано МСОП у 1966 р. Робота над книгою триває. Види, занесені до Міжнародної Ч. к., мають охоронятися на території всіх без винятку держав. Види, які потребують охорони в межах певної країни, вносять до Національної Ч. к. окремих держав. Крім видів, занесених до Міжнародної Ч. к., до Національної Ч. к. включають і такі, які мають значну чисельність і поширені в інших регіонах планети, але є видами рідкісними або видами, що зникають, у даній країні. Види, що потребують охорони на території країн Європи, вносять до Європейського Червоного списку видів.

ЧЕРВОНА КНИГА УКРАЇНИ - державний документ, що характеризує сучасний стан видів тварин і рослин України, які перебувають під загрозою зникнення, й містить заходи щодо їх збереження, охорони та науково обґрунтованого відтворення.

Положення про Ч. к. У. затверджено в 1992 р. відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". До Ч. к. У. заносяться види тварин і рослин, які пост, чи тимчасово проживають у природних умовах на території України або в межах її територіальних вод. Ч. к. У. вперше було видано в 1980 р.; в незалежній Україні здійснено ще два випуски, присвячені видам рідкісним і видам, що зникають: тварин (1994), а також рослин і грибів (1996). Про кожний вид, занесений до Ч. к. У., наведено такі дані: характерні риси будови, поширення, екологічні особливості, чисельність, ужиті або заплановані заходи охорони тощо. До Ч. к. У. внесено 409 видів судинних рослин, 28 - мохоподібних, 17 - водоростей, 27 - лишайників і ЗО - грибів; 382 види тварин: гідроїдні поліпи - 2, круглі черви - 2, кільчасті черви - 7, ракоподібні - 26, павукоподібні - 2, багатоніжки - 3, комахи - 173, молюски - 12, круглороті - 2, риби - 32, земноводні - 5, плазуни - 8, птахи - 67, ссавці - 41. Види, занесені до Ч. к. У., залежно від стану їхніх популяцій та ступеня загрози їх зникнення, поділено на такі категорії: зниклі (види, не виявлені в дикій природі після неодноразових пошуків, проведених у місцях їхнього можливого проживання); такі, що зникають (види, які перебувають під загрозою зникнення, збереження яких малоймовірне, якщо триватиме вплив факторів, котрі негативно позначаються на стані їхніх популяцій); уразливі (види, які в недалекому майбутньому можуть бути віднесені до категорії видів, що зникають, якщо не вжити екстрених заходів для їх збереження); рідкісні (види, яким нині не загрожує зникнення, хоча внаслідок їхньої незначної чисельності або обмеженого ареалу така загроза може виникнути через несприятливі зміни середовища проживання); невизначені (види маловідомі, які, вочевидь, потребують охорони, але відсутність достовірної інформації про них не дає змоги оцінити стан їхніх популяцій); відновлені (види, стан популяцій яких, завдяки вжитим заходам охорони, не викликає занепокоєння, проте вони не підлягають використанню й потребують пост, контролю).

ЧУТЛИВІСТЬ - властивість живих організмів реагувати на дію факторів навколишнього середовища. Найменша сила фактора, яку відчуває організм, є порогом його чутливості; чим нижчий цей поріг, тим вища чутливість організму.

Ш

ШЕЛЬФ - узбережне океанічне мілководдя, обмежене з одного боку береговою лінією, а з іншого - помітним перегином материкового схилу дна океану.

ШКАЛА ЦВІТІННЯ - умовні індекси для певного кольору води із попередньо заготовленим набором кольорів.

ШОК ЕКОЛОГІЧНИЙ - різке порушення стану популяції аж до вимирання, яке виникає при раптовій зміні біотичних (переселення) або абіотичних (забруднення середовища) умов. Термін має і ін . тлумачення.

Я

ЯКІСТЬ ЖИТТЯ - суб'єктивний показник задоволеності особини довкіллям. Я. ж. розглядається в природному, природно- соціальному та соціально-економічному аспектах. Цей показник має важливе значення в демографічних процесах.

ЯКІСТЬ ПРИРОДНИХ ВОД - ступінь відповідності фізико-хімічних і біологічних характеристик вод потребам людини.

ЯКІСТЬ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА - стан природних і перетворених людиною екосистем, що зберігає їхню здатність до постійного обміну речовин та енергії й відтворення життя. В природних екосистемах Я. п. с. забезпечується дією законів розвитку природи, в перетворених - дотриманням міри відповідності довкілля потребам організмів та екологічним інтересам суспільства.

ЯКІСТЬ СЕРЕДОВИЩА - ступінь відповідності якісних показників природних умов потребам людини або інших організмів.

ЯР - ерозійна заглибина в рельєфі без постійного водного потоку.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші