Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Геоекологічне обґрунтування проектів природокористування
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Загальні закономірності антропоґенно-техногенних змін геосистем

Зміни природних геосистем визначаються, з одного боку, дією антропогенно-техногенних і природних факторів, з іншого - властивостями самих геосистем. Антропогенно-техногенні фактори - це вплив інженерних споруд, технології виробництва, характеру використання території. Природні фактори звичайно характеризуються ритмічністю та розмахом коливань, що дуже рідко здатні вивести геосистему зі стійкого стану. Техногенні фактори частіше за все аритмічні і можуть досягати такої сили впливу, яка викликає незворотні зміни в природі.

Розрізняють пасивні та активні впливи техногенних факторів (технічних засобів, споруд) на навколишні геосистеми. Пасивні впливи виражаються в "ефекті присутності", коли технічні споруди (напр., будівлі), займаючи будь-яку територію, не справляють на неї великого впливу, тобто обмін речовиною та енергією між ними близький до нуля. У деяких випадках пасивний вплив здатний перейти в активний. Так, за певних гідрогеологічних умов схилів будівництво на них будинків може порушити нестійку рівновагу і призвести до зсувних явищ. Таким чином проявляється "ефект поштовху".

Активний вплив технічних засобів на геосистеми виявляється у безпосередньому вилученні з природи або привнесенні до неї значної кількості речовини та енергії. Наприклад, внесення у ґрунт вологи дощувальними машинами призводить до істотних змін ґрунтових процесів та умов зростання рослин; порушення ландшафтів торф'яних боліт при видобуванні торфу гідродинамічними установками є результатом дії вод під великим тиском, тобто речовини та енергії одночасно.

За характером ареалів виявлення антропогенно-техногенні впливи на геосистеми поділяють на площові та осередкові. Площові впливи пов'язані з галузями господарства, які використовують відновні ресурси, розповсюджені на великих територіях (насамперед ґрунти і рослинність). За рахунок цих ресурсів існує землеробство, пасовищне тваринництво, лісове господарство. У розміщенні цих галузей та відповідних впливів на геосистеми простежується природна зональність. Осередкові (точкові та лінійні) впливи пов'язані найчастіше з безпосереднім використанням азональних за своєю природою ресурсів, що мають осередкове розповсюдження. Прикладами є невідновні мінеральні ресурси, до яких приурочені осередки гірничодобувної промисловості, локальні джерела поверхневих і підземних вод, на основі яких розвивається іригація, енергетика та інші галузі господарства.

"Реакції" геосистем на техногенні впливи визначаються як їхніми властивостями (стійкістю, мінливістю тощо), так і ступенем і тривалістю цих впливів. При короткочасних впливах або тривалих техногенних навантаженнях, далеких від критичних величин, порушені геосистеми можуть відновлювати свій вихідний стан, тобто залишаються досить стійкими. При цьому зберігаються їхня структура і тип функціонування, а невеликі кількісні зміни матимуть зворотний характер.

Якщо техногенні навантаження наближуються до критичних, але не перевищують їх, порушується функціонування, змінюються інтенсивність природних процесів і характеристики деяких компонентів. Але ці зміни чиняться у межах попередньої структури, тому заміни ландшафтів не відбувається, з'являються лише їхні нові модифікації. У випадку припинення впливу можливе повернення модифікацій у колишній (або близький до нього) стан. Якщо навантаження перевищують критичні величини, відбувається руйнування вихідної структури, що призводить до глибокої перебудови геосистем у результаті взаємопов'язаної трансформації їхніх компонентів. Перебудова носить не лише кількісний, але й якісний характер та обумовлює незворотну заміну одного ландшафту іншим, тобто по суті - техногенну еволюцію геосистем. Вона продовжується до тих пір, поки компоненти природи не прийдуть у відповідність із зовнішніми умовами, що формуються, та між собою.

Особливо помітні зміни в геосистемах відбуваються в перші роки експлуатації інженерних споруд, коли найбільш активно йде процес адаптації компонентів природи до нових умов середовища. Наприклад, у зоні впливу гідротехнічних споруд виділяють такі стадії формування техногенних змін геосистем:

  • - різкого порушення їхнього вихідного стану;
  • - "прискорено" направленої трансформації, коли спостерігаються найбільш високі швидкості змін;
  • - уповільнення швидкості змін, коли трансформація продовжується, але темпи її знижуються і поступово наближаються до природних (фонових);
  • - установлення нового стійкого стану. Поряд із часовою структурою істотно змінюється і просторова структура геосистем. У прилеглих до інженерних об'єктів геосистемах значно активізуються горизонтальні й вертикальні зв'язки, що призводить до формування зони впливу. Зміни природи в її межах мають комплексний характер і відбуваються нерівномірно не лише в часі, але й у просторі. Так проявляється одна із закономірностей диференціації ландшафтів - зональність антропогенно-техногенних змін природних геосистем. Зона впливу — це ареал, який виділяється за певним каналом впливу рухомого компонента або за ареалом перетвореного компонента геосистеми (напр., зона кліматичного впливу). Цю зону залежно від ступеня зміни природних умов можна поділити на підзони впливу.

Зональність змін геосистем чітко проявляється у сфері впливу водосховищ, меліоративних систем, каналів, металургійних підприємств, теплоелектростанцій, великих кар'єрів та інших інженерних споруд. Так, на пологих берегах рівнинних водосховищ можна виділити такі зони: а) періодичного затоплення, б) підтоплення, в) кліматичного впливу. А залежно від ступеня зміни природних умов виділяють підзони підтоплення: а) сильного, б) помірного, в) слабкого. Кліматичний вплив водосховищ чітко проявляється в зоні підтоплення, а в багатьох випадках він розповсюджується далеко за ЇЇ межі.

Таким чином, під впливом людини природні геосистеми зазнають істотних, а в багатьох випадках і докорінних змін. Загальну схему порушення геосистеми від механічного" термічного та хімічного впливів зображено на рис. 3. У деяких випадках трансформація геосистем досягає такої стадії, що подальший розвиток їх за зональним типом є нереальним.

Загальна схема порушення геосистеми від різних зовнішніх впливів (механічного, термічного та хімічного)

Рис. 3. Загальна схема порушення геосистеми від різних зовнішніх впливів (механічного, термічного та хімічного)

У наш час процеси виснаження природних ресурсів, забруднення середовища та порушення структури геосистем часто сполучаються в межах однієї території. їхнє накладання один на одного створює антропогенні навантаження, які багатократно перевищують допустимі межі, що призводить до спустелення ландшафтів і виникнення гострих ландшафтно-екологічних ситуацій. Термін спустелення трактується значно ширше свого буквального змісту. Під ним розуміють сукупність природних і антропогенних процесів, що призводять до порушення рівноваги в ландшафтно-екологічних системах і деградації всіх форм органічного життя. У різних фізико-географічних умовах процеси спустелення проявляються по-різному. Вони можуть бути приуроченими до невеликих територій (тобто мати локальну розмірність) і захоплювати регіони площею в десятки та сотні квадратних кілометрів.

Поняття гостра ландшафтно-екологічна ситуація розглядається як стан порушення геосистем, який негативно впливає на життя і діяльність людини. Саме це поняття характеризує негативний аспект взаємовідносин людини і ландшафту. Як наслідок нераціонального природокористування такі ситуації формуються в межах територій різного призначення - сільськогосподарських, урбанізованих, гірничопромислових та ін. Гострі ландшафтно-екологічні ситуації можуть виділятися за різними критеріями - сполученням (набором) видів впливів, ступенем проявлення окремих видів порушень (забруднення середовища, виснаження ресурсів тощо), ступенем зниження природно-ресурсного потенціалу, стану здоров'я населення.

Найбільш розповсюдженою ознакою класифікації ландшафтно-екологічних ситуацій є ступінь "критичності" стану природних геосистем. Виділяють три основні рівня гострих ситуацій:

  • - На першому рівні перевищення екологічних нормативів, як правило, не приводить до порушення структури природних геосистем. Тому при зменшенні або припиненні антропогенних впливів та проведенні природоохоронних заходів можлива нормалізація екологічної обстановки, підвищення якості окремих ресурсів, часткове відновлення ландшафтів.
  • - Другий рівень характеризується порушенням структури природних геосистем і розвитком незворотних змін у природі. На даній стадії необхідні інтенсивні заходи зі стабілізації екологічної обстановки, розв'язання протиріч природокористування, прийняття

управлінських рішень.

- На третьому рівні незворотні зміни структури геосистем призводять до руйнування природних комплексів і відповідно системи природокористування, що склалася. Тут уже необхідні "пожежні" заходи з тим, щоб призупинити різко негативні процеси. Наприклад, райони Чорнобильської катастрофи можна оцінити саме як третій рівень гострої ландшафтно-екологічної ситуації.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші