Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Геоекологічне обґрунтування проектів природокористування
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Основні шляхи реалізації геоекологічних принципів при проектуванні промислових природно-технічних геосистем

Головним, фундаментальним принципом проектування, що визначає створення і можливість оптимального функціонування промислових ПТГС, є принцип проектування не технічної споруди як такої, а просторово часової геотехсистеми з урахуванням цілісності і взаємопов'язаності технічних і природних елементів та особливостей функціонування п як у момент формування, так і в майбутньому. Цей принцип розкривається через інші геоекологічні принципи: профілактичності, територіальної даференційованості, управління і контролю (рис. 28).

Виходячи зі специфіки впливу промислових ГТС, провідним геоекологічним принципом їхнього проектування слід вважати принцип профілактичності - пріоритет має віддаватися заходам запобігання негативного впливу на природну складову. Основним шляхом реалізації цього принципу є розробка ресурсо та середовище зберігаючих технологій. Конкретно це виявляється у таких основних напрямах застосування технологічних заходів:

  • - створення та впровадження мало- та безвідходної технології, основаної на частково або повністю замкнутих циклах (сировинних, водних тощо);
  • - очищення та уловлювання промислових викидів за допомогою найбільш досконалого очисного обладнання;
  • - комбінування виробництва з метою комплексного використання води та багатокомпонентної сировини, сумісного очищення, запобігання синергічних ефектів забруднення.

Загальна схема сполучення геоекологічних принципів та основні шляхи їхньої реалізації при проектуванні промислових геотехсистем

Рис. 28. Загальна схема сполучення геоекологічних принципів та основні шляхи їхньої реалізації при проектуванні промислових геотехсистем

Безвідходна технологія являє собою сполучення організаційно-технічних заходів, технологічних процесів і таких засобів підготовки сировини та матеріалів, що забезпечує максимальне і комплексне використання їх і дозволяє виключити або звести до мінімуму негативний вплив на природне середовище. Головним принципом безвідходного виробництва є таке виробництво, в якому вся вихідна сировина перетворюється в ту чи іншу продукцію. Звичайно, концепція безвідходної технології умовна, оскільки більшість промислових підприємств виробляють і ще довгий час вироблятимуть достатньо велику кількість різних відходів. Тому іншим основним напрямом природоохоронних заходів є підвищення ефективності існуючих методів очищення промислових відходів.

Ще одним шляхом реалізації геоекологічного принципу профілактичності є комбінування промислових підприємств на основі комплексного використання сировини та послідовного використання продукту одного підприємства як сировини для іншого. Наприклад, оскільки часто повторне використання стічних вод на одному підприємстві неможливе, вони можуть бути застосовані і на інших підприємствах; при цьому скорочується потреба у свіжій воді та зменшується кількість стоків.

Принцип територіальної диференційованості передбачає врахування регіональної специфіки території та особливостей природних геосистем. При виборі територій для промислових комплексів необхідним є всебічний аналіз варіантів розміщення. Пріоритет геоекологічних факторів у сучасному проектуванні промислових ГТС пов'язаний зі зростаючою виробничою і територіальною концентрацією та збільшенням частки витрат на природоохоронні заходи.

До основних геоекологічних факторів і умов розміщення та проектування промислових ПТГС можна віднести такі:

  • - наявність простору для розміщення виробничого об'єкта та його інфраструктури;
  • - наявність експлуатаційних мінерально-сировинних і лісових ресурсів;
  • - водозабезпеченість регіону та дотримання припустимої якості води;
  • - забезпечення охорони потрібної якості атмосферного повітря;
  • - виключення негативного впливу на рекреаційні та інші унікальні ландшафти, забезпечення охорони надр і відновлення лісових ресурсів.

Потрібно зазначити, що в наш час усе більше земель потребується для майданчиків під промислові об'єкти. Наприклад, під будівництво підприємств хімічної промисловості відводять до 500 га, нафтопереробної - 300-550 га, чорної металургії 600-970 га. Найбільш землеємною галуззю промислового виробництва є гідроенергетика. Гідротехнічні та водогосподарські об'єкти щорічно вилучають більше 10 % усіх площ, відведених під промислове виробництво. Також значні площі земель відводять під інфраструктуру, очисні споруди, санітарно-захисні зони промислових об'єктів. Критерієм для обґрунтування доцільності відводу земель під розміщення промислових об'єктів є розрахункова економічна оцінка сільськогосподарських угідь. Якщо немає можливості використання непридатних земель, відводять сільськогосподарські угіддя з мінімальною економічною вартістю.

Значення водозабезпеченості для розміщення багатьох промислових підприємств посилюється такими проблемами, як обмеженість водних ресурсів окремих регіонів, збільшення масштабів водоспоживання із зростанням концентрації виробництва. Найбільшою водоємністю (більше 1000 м3 на 1 т продукції) відрізняються підприємства хімічної і нафтохімічної промисловості. Важливою вимогою до розміщення водоємних виробництв є можливість водойм зберігати здатність до самоочищення, оскільки при дефіциті водних ресурсів може збільшитися концентрація забруднення поверхневих і підземних вод. Здатність водних джерел до самоочищення визначається як можливість розсіювання забруднювальних речовин у поверхневих водах з урахуванням річного стоку.

Також важливим геоекологічним фактором проектування та розміщення промислових геотехсистем є здатність атмосфери розсіювати шкідливі домішки виробничих відходів. При розміщенні промислових об'єктів, які здійснюють переважний вплив на повітря (металургійні комплекси, нафтохімкомбінати, теплоелектростанції тощо), небезпека забруднення природного середовища зростає в регіонах з низькою здатністю атмосфери до розсіювання - переважання слабких вітрів, незначна кількість опадів та ін.

Принцип управління геотехсистемою і контролю за її функціонуванням передбачає вирішення організаційних питань із забезпечення оптимального функціонування промислових ГТС. Розширення діапазону природоохоронних заходів дозволяє гнучко та своєчасно вирішувати складні завдання управління промисловими геотехсистемами. Залежно від типу промислової ПТГС та її стану регулювання режиму функціонування здійснюється такими шляхами:

  • - оперативне впровадження нових ефективних ресурсо та середовище зберігаючих технологій у виробництві;
  • - застосування вдосконалених способів очищення і уловлювання відходів виробництва та їхньої утилізації;
  • - комбінування виробництв на основі комплексного використання сировини.

За надмірної територіальної концентрації промислових виробництв у складних несприятливих природних умовах (напр., при дефіциті водних ресурсів) одним із шляхів оптимізації функціонування промислових геотехсистем, поряд з технологічними заходами, є також територіальне розосередження (вивід) деяких виробництв і проектування промислових підприємств в інших, сприятливіших умовах. При високій виробничій концентрації (металургійні комплекси, хімічні комбінати) дуже важливим є встановлення (або збільшення) санітарно-захисних зон, розміри яких мають відповідати перспективній потужності підприємств, технології виробництва, виду, кількості та дальності розповсюдження викидів, а також реальній можливості їхнього очищення від шкідливих речовин.

У зв'язку з високим розвитком добувної промисловості (особливо відкритого добування руд, торфу, вугілля, будівельних матеріалів тощо) необхідними є заходи з відновлення порушених земель. Рекультивація земель - це складне комплексне завдання. На першому етапі комплексної рекультивації земель (етапі технічної рекультивації) вирівнюють поверхні, засипають кар'єри, підготовляють родючий шар ґрунту; на другому етапі проводять біологічну рекультивацію - відновлюють родючість ґрунту. Рекультивовані землі використовують залежно від природних умов для різних цілей: посіву сільськогосподарських культур, під лісові насадження, організації місць відпочинку.

У системі контролю та управління якісним станом природного середовища головну роль відіграють екологічні нормативи чистоти повітря, води та інших компонентів природи, які служать засобом обмеження негативного впливу на природу. Верхньою межею є критичний рівень забруднення (КРЗ), а нижньою - критичний рівень чистоти (КРЧ). Між ними встановлюються гігієнічні нормативи наявності забруднювальних речовин у повітрі, воді, ґрунті у формі гранично допустимих концентрацій (ГДК) та норми викидів у формі гранично допустимих викидів (ГДВ).

Показники ГДК використовуються, головним чином, для контролю стану природного середовища у промислових центрах. ГДК - це така концентрація хімічної сполуки, яка при щоденному впливі протягом довгого часу на організм людини не викликає будь-яких патологічних змін або захворювань, а також не порушує біологічний оптимум для людини. Організація системи контролю джерел забруднення природного середовища основана на принципі встановлення підприємствам технічних нормативів - гранично допустимого викиду (ГДВ) для повітря та гранично допустимого скиду (ГДС) для водних об'єктів. В основі встановлення цих величин лежать ГДК. ГДВ установлюються для кожного стаціонарного джерела викидів на тому рівні, за якого ці викиди з урахуванням перспективного розвитку не призведуть до перевищення ГДК відповідних речовин.

Нормативи якості природного середовища характеризують не оптимальний стан об'єктів природи, а верхній гранично допустимий рівень вмісту шкідливих домішок у природних компонентах.

Таким чином, оскільки промислові геотехсистеми є найбільш сильними та небезпечними джерелами впливу на природу, механізм взаємодії їхніх підсистем проявляється в ланцюзі процесів: вплив техніки на природу - вилучення природних ресурсів і привнесення техногенних речовин - відходів виробництва; зміни властивостей і якостей природних комплексів у результаті впливу; наслідки (негативні), що відбуваються в результаті змін, які впливають на функціонування самого технічного об'єкта, на умови життєдіяльності населення, а також на функціонування сусідніх природно-технічних геосистем.

Кожен тип промислових геотехсистем має свою специфіку впливу, зумовлену галузевим видом виробництва. При цьому найбільш різноманітний характер впливу притаманний підприємствам добувної промисловості з початковими стадіями обробки сировини, де відбувається не тільки вилучення і порушення земель, а й забруднення відходами виробництва всіх компонентів ландшафту. Крім цього, специфічними особливостями промислових ПТГС є переважний вплив на повітря і воду, здатність розповсюджувати його на далекі відстані, а також значні територіальна концентрація та інтенсивність впливу.

Саме тому провідним геоекологічним принципом проектування промислових ГТС є принцип профілактичності природоохоронних заходів, який реалізується через надання пріоритету заходам запобігання негативному впливу на природне середовище.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші