Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Геоекологічне обґрунтування проектів природокористування
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Використання й охорона ресурсів біосфери та основні категорії територій особливої охорони

Використання людиною біосфери (її головного компонента - живих організмів) почалося з моменту П становлення та безперервно посилювалося з ростом кількості і потреб людства. Найбільш поширеними є пряже використання живих організмів і вироблених ними продуктів (їжа, сировина, будівельні матеріали) та опосередковане використання (джерело кисню для дихання та технологічних процесів, зв'язування вуглекислоти, регуляція стоку, захист полів від дії вітру, естетичні потреби тощо).

Якщо говорити про цінність природної біоти для людини, то, по-перше, біота є основою сільського та лісового господарства; по-друге, багато живих організмів можуть бути ресурсами для медицини; по-третє, рослинний покрив є фактором запобігання ерозії, збереження орного шару ґрунту, забезпечення інфільтрації й поповнення запасів ґрунтових вод, зниження поверхневого стоку, підтримки кругообігу біогенів в екосистемах та ін. Крім цього, саме жива природа дає людству необмежені можливості для відпочинку, задоволення естетичних і наукових потреб.

Слід відзначити, що рослинність жодної природної зони не підлягала такому катастрофічному впливу людини, як рослинність степів, особливо за останні 150-200 років, коли зовнішній вигляд цієї ландшафтної зони докорінно змінився. Вплив господарської діяльності людини на степовий травостій упродовж тисячоліть відбувався за такими напрямами: 1) випас худоби; 2) повне знищення цілинної рослинності при оранні; 3) сінокосіння; 4) будівництво міст, промислових об'єктів, транспортних магістралей та ін. Результатом знищення природного рослинного покриву в степовій зоні стало висушування ґрунтів, а річковий стік у результаті розорювання в цілому зменшився на 10-20 %. Саме тому основними завданнями збереження рослинності степів є вивчення біологічного кругообігу степових формацій, виявлення можливостей практичного використання степової флори, а також створення охоронних територій на ділянках цілинного степу.

Крім степів, охороні та раціональному використанню підлягають також луки і пасовища, болотні масиви (як важливі гідрологічні і кліматичні регулятори), а також дикорослі види рослин. У господарських цілях використовується лише незначна частина величезної кількості видів дикорослих рослин - приблизно 2,5 тис. із 300 тис. видів світової флори вищих рослин. Основними напрямами використання дикорослих рослин є: виготовлення лікарських препаратів, отримання масел, меду та інших продуктів. За останній час кількість видів дикорослих рослин значно скоротилася, а багато видів стали рідкісними та зникаючими.

Рослини - найбільш беззахисні перед діяльністю людини, тому їхня охорона є комплексним міжнародним завданням. У 1948 р. при ООН було створено спеціальну постійну Комісію з охорони зникаючих видів рослин і тварин, а згодом - Міжнародну Червону книгу, куди заносилися усі рослини і тварини, яким загрожувало вимирання. У 1978 р. така книга була видана і в колишньому СРСР. Нині під загрозою зникнення на Землі знаходиться близько 20-25 тис. видів рослин.

Комісія з рідкісних і зникаючих видів при Міжнародному союзі охорони природи (МСОП) прийняла таку класифікацію видів рослин, які наражаються на небезпеку:

  • 0 - види, які, мабуть, уже зникли (не зустрічались у природі впродовж ряду років);
  • 1 - види, що перебувають під загрозою (подальше існування неможливе без спеціальних заходів охорони);
  • 2 - рідкісні види (ті, які не наражаються на пряму загрозу зникнення, але зустрічаються в такій невеликій кількості або в таких обмежених за площею місцях, що вони можуть швидко зникнути);
  • 3 - види, які скорочуються (кількість видів скорочується, а ареал звужується упродовж певного часу);
  • 4 - невизначені види (ті, які, можливо, перебувають під загрозою, але нестача відомостей не дозволяє дати достовірну оцінку їхнього сучасного стану).

Велику роль в охороні дикорослих видів рослинності відіграють території, що спеціально охороняються, де проводяться роботи з ідентифікації, наукової паспортизації, розмноження та випробування рідкісних і зникаючих видів. Також важливим заходом збереження дикої флори може бути переведення рослинних видів у культуру –лісові-культури, штучні сінокоси, пасовища - з метою збереження їхнього генофонду.

Охорона біосфери (її біологічних ресурсів) є складовою частиною інтегрованої охорони природи; це система державних і міжнародних заходів зі збереження важливого значення біосфери у природному комплексі Землі та управління її розвитком в умовах впливу людини на природу, що з часом посилюється. Таке управління включає: відтворення корисних видів, обмеження кількості шкідливих, збереження зникаючих видів, регламентацію прямого та опосередкованого використання біологічних ресурсів, регулювання еволюції видів і біоценозів.

Що стосується охорони тварин, то вона складається з декількох основних груп заходів. По-перше, йдеться про охорону тварин від прямого необмеженого знищення, у тому числі обмеження обсягу та засобів добування промислових видів. З метою правильного ведення промислу тварин визначається припустима норма вилучення з популяції певного виду, установлюється оптимальна структура популяцій, за якої життєздатність певних видів зберігається на високому рівні та забезпечується отримання максимальної продукції.

По-друге, необхідно здійснювати охорону тварин від різних опосередкованих впливів, що включає охорону місць проживання видів і боротьбу зі шкідливими видами. Це пов'язано з дуже великим ступенем антропогенної перетвореності сучасних ландшафтів - знищенням лісів, розораністю, меліорацією, забрудненням. Порушення місць помешкань тварин відбувається також у результаті стихійних лих. У таких випадках здійснюється їхній вилов і випуск у безпечні місця. При боротьбі зі шкідливими видами слід пам'ятати, що в природі не існує абсолютно шкідливих та абсолютно корисних тварин, що кожен вид взаємопов'язаний з іншими через ланцюги живлення, які можуть бути порушені при знищенні будь-якого виду. Ці питання не можна вирішувати однозначно на користь знищення шкідливих видів, наприклад хижаків; отже, необхідно обґрунтоване регулювання їхньої кількості.

По-третє, велике значення мають роботи з перетворення фауни акліматизація, одомашнювання. Акліматизація - це заселення певних регіонів новими видами, а реакліматизація - це заселення певних територій видами, які мешкали тут раніше. Усі роботи з перетворення фауни мають вестися на науковій основі. Крім того, фауна диких тварин є невичерпним джерелом для одомашнювання, наприклад, хутрові звірі, лосі, сайгаки та ін.

Охорона природи, зокрема рослин і тварин, потребує встановлення особливого режиму охорони на окремих територіях. Ретельні еколого-економічні розрахунки свідчать, що нормальне функціонування та самовідновлення біосфери можливе лише за умови наявності в будь-якому регіоні не менше 10-15 % площі, зайнятої природно-заповідними територіями. При створенні таких об'єктів для їхнього виділення керуються, як правило, такими критеріями:

  • - Характер та основна мета режиму використання території - абсолютне вилучення з господарського використання, обмеження експлуатації в інтересах науки і туризму, відновлення природних ресурсів, охорона об'єктів, які мають освітнє або меморіальне значення тощо.
  • - Ступінь складності охоронюваного об'єкта - окремий компонент природного ландшафту або ландшафт у цілому, вид природних ресурсів.
  • - Тривалість введення обмежувального режиму - на необмежений термін або використання лімітується певними термінами.

За ступенем суворості заповідного режиму розрізняють декілька основних категорій об'єктів природно-заповідного фонду. Так, природні заповідники (резервати) - це ландшафті, де зберігаються, охороняються і вивчаються усі компоненти екосистем: повітря, ґрунти, гірські породи, природні води, рослинний і тваринний світ, пам'ятники природи та культури. У заповідниках повністю заборонені всі види господарського використання природних ресурсів, кількість тварин не регулюється, біотехнічні заходи не проводяться, туризм обмежений або повністю заборонений.

Заповідання - це вилучення певної території зі сапери звичайної господарської діяльності з метою підтримки екологічної рівноваги, збереження еталонів недоторканої природи, наукових досліджень характеру взаємозв'язків між екологічними факторами екосистем для збереження і відтворення ландшафте. Заповідники також є формою збереження генофонду нашої планети. В основу організації заповідників покладаються такі принципи:

  • - території мають бути якнайменше змінені господарською діяльністю людини;
  • - природні ландшафті цих територій мають включати рідкісні види флори і фауни;
  • - заповідники мають бути еталонами природних зон або більш дрібних таксономічних одиниць;
  • - розміри території заповідників мають бути достатніми для саморегуляції природних процесів;
  • - у першу чергу заповідаються еталони тих ландшафте, яким загрожує зникнення.

У національних природних парках завдання охорони природи сполучаються з туризмом, рекреацією. їхньою основною метою є організація відпочинку там, де природні ландшафті добре збережені. Але рекреаційні завдання природних національних парків не повинні переважати над природоохоронними. Національні парки створюються з метою збереження репрезентативних екосистем планети; підтримки біорізноманіття на певному рівні; збереження генетичних ресурсів тварин і рослин; проведення наукових досліджень і моніторингу; організації туризму і відпочинку.

Принципова відмінність національних природних парків від заповідників при проектуванні полягає в необхідності їхнього функціонального зонування. При цьому виділяють такі основні функціональні зони національних природних парків:

  • - Заповідна - призначена для збереження природних комплексів і об'єктів в їхньому природному стані; тут заборонені будь-яка господарська діяльність і рекреаційне використання.
  • - Особливо охоронна - тут забезпечуються умови для збереження природних комплексів, але допускається суворо регульоване відвідування.
  • - Пізнавального туризму - призначена для організації екологічної освіти й ознайомлення з визначними об'єктами національного парку.
  • - Рекреаційна - призначена для відпочинку.
  • - Зона охорони історико-культурних об'єктів.
  • - Зона обслуговування відвідувачів - призначена для розміщення місць нічлігу, наметових таборів, культурного, побутового та інформаційного обслуговування відвідувачів.
  • - Зона господарського призначення - тут здійснюється господарська діяльність, необхідна для забезпечення функціонування НПП. У повних довготермінових заказниках охороняється лише частина природного комплексу, наприклад дикі тварини. У них можуть бути дозволені вирубка лісу або знищення шкідливих хижаків. Метою створення заказників є збереження, відтворення і відновлення окремих компонентів природи та підтримка загальної екологічної рівноваги. Тимчасові заказники організуються для охорони мисливських тварин; коли термін заповідання закінчується, у них дозволяється мисливство.

Пам'ятки природи - це природні об'єкти, які є унікальними або типовими, цінними в науковому, культурно-освітньому та оздоровчому відношенні. Це можуть бути невеликі урочища, окремі об'єкти (водоспади, печери, мінеральні джерела, місця історичних подій тощо), а також природні об'єкти штучного походження (кар'єри, ставки та ін.).

Створення біосферних заповідників у межах планети почалося в 70-ті рр. XX ст. за ініціативою ЮНЕСКО, ЮНЕП і МСОП. Біосферні резервати міжнародного значення здійснюють такі функції: 1) виконання державного або глобального екологічного моніторингу, 2) прогнозування техногенного впливу на біосферу, 3) порівняльних багаторічних екологічних досліджень, 4) міжнародного співробітництва у сфері контролю, охорони та забезпечення генофонду біосфери.

Головне завдання біосферних резерватів планети полягає в охороні природних ресурсів, а також у розвитку концепції створення і функціонування біосферних резерватів як економічної категорії охорони природи та раціонального поводження з її ресурсами. Це дає підстави розглядати біосферні резервати як науково обгрунтовані управлінські осередки, їхня головна мета може бути реалізована лише за умови збереження і розвитку відповідних форм землекористування на територіях резерватів. Маються на увазі такі форми землекористування, що забезпечують своєчасне та якісне відтворення природних основ життя типового для даного регіону природного ареалу видів і екосистем.

Функції біосферних заповідників (збереження і захист генетичних ресурсів, видів, екосистем і ландшафтів; проведення наукових досліджень і моніторингу на локальному, регіональному, національному та глобальному рівнях) можуть ефективно проявляти свою дію за умови оптимальної організаційної структури кожного біосферного резервату. Така структура має грунтуватися на виділенні відповідних функціональних зон, а саме:

  • - одна або декілька територій ядра, які зберігають і захищають біологічне різноманіття, дають можливість здійснювати моніторинг і наукові дослідження, а також інші заходи з мінімальним впливом на рівновагу екосистем цих територій;
  • - обґрунтовано визначена буферна зона, що безпосередньо оточує чи межує з територією ядра і може використовуватися для спільної діяльності, сумісної з екологічною практикою в галузі освіти, рекреації, екотуризму, прикладних чи базових досліджень;
  • - вільні перехідні зони або зони спільних антропогенних впливів, де можлива обґрунтовано керована господарська діяльність і поселення людей. На територіях цих зон місцеві спільноти, управлінські структури, учені, неурядові організації разом здійснюють цілеспрямовані заходи щодо управління і сталого використання їхнього природно-ресурсного потенціалу.

Таким чином, живі організми та вироблені ними продукти використовуються людиною прямо та опосередковано Найсильнішого впливу людини зазнала рослинність степів.

Охорона та відновлення природи, зокрема рослин і тварин, потребує встановлення особливого режиму охорони на окремих територіях. За ступенем суворості заповідного режиму розрізняють декілька основних категорій об'єктів природно-заповідного фонду (природні заповідники, національні парки, заказники, біосферні резервати та ін.).

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші