Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Екосистемологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Провінційні екосистеми

Провінційну екосистему можна характеризувати як сукупність ландшафтних екосистем у межах фізико-географічної провінції, або як екологічну систему, яка за просторовими межами співпадає з межами згаданої провінції. За аналогією з визначенням фізико-географічної провінції, її можна описати як частину бромної екосистеми (яка просторово співпадає з фізико-географічною зоною) в межах певної рівнинної або гірської країни. Її виділяють за ознаками геолого-геоморфологічної будови території, співвідношення низовин і височин, гірських хребтів та улоговин між ними, віддаленості від океанів і ступеня континентальності клімату, а також за видовим складом, будовою та співвідношенням площ плакорних екосистем, особливостями неплакорних угруповань, наявністю ендемічних видів і раритетних екосистем. На доцільність вирізнення провінційних екосистем звертають увагу американські екологи (Smith, 1990). Характерними для провінційної екосистеми є особливості трансформації сонячної енергії, повітряних мас та атмосферних опадів, зумовленої рельєфом території, просторовою структурою біогеоценотичного покриву і глибиною його антропогенних перетворень, а також речовинно-енергетичного обміну в екосистемах і між ними, що визначає структур ґрунтового покрова, величину запасів вільної енергії, темпи геохімічного та біотичного кругообігів і біотичну продуктивність екосистем. Вертикальні межі провінційних екосистем певно можна розсунути до 2-3 км, відмежовуючи ними простір, в якому відбувається латеральний і радіальний рух біотичних (пилок, діаспори, комахи, птахи) та абіотичних {повітряні маси, волога, пил) п компонентів і мас.

За взірцем фізико-географічного районування (Маринич, Шищенко, 1993), в межах України можна виділити 12 провінційних екосистем (Поліська, Західно-Українська лісостепова, Дністровсько-Дніпровська лісостепова, Лівобережно-Дніпровська лісостепова, Середньоросійська лісостепова, Дністровсько-Дніпровська північностепова, Донецька північностепова, Задонецько-Донська північностепова, Причорноморська середньостепова, Причорноморсько-Приазовська сухостепова і Кримська степова) та дві гірські країни - Кримські гори и Українські Карпати (рис. 2.8). Вони за межами в значній мірі співпадають з геоботанічними підпровінціями (Геоботанічне районування.., 1977).

Для прикладу наведемо хоча б скорочені характеристики Поліської і Карпатської провінційних екосистем. Поліська аграрно-лісова екосистема охоплює прикордонні території України, Білорусі та Російської Федерації. Характерною особливістю Українського Полісся є те, що воно розташоване на обширні пониженій (абсолютні висоти - до 160-180 м н.р.м.) рівнині правобережжя Прип'яті, порізаній руслами багатьох її приток, вкритій водно-льодовиковими і давньоалювіальними піщаними відкладами. На них формувалися переважно бідні на поживні речовини дерново-підзолисті ґрунти під сосновими і дубово-сосновими лісами. Лише островами трапляються лесові острови зі сірими опідзоленими ґрунтами і широколистяними лісостанами. Клімат - помірно-континентальний, вологий з додатнім балансом вологи, що зумовлює значну заболоченість і наявність у структурі біогеоценотичного покриву великої кількості озерних, лучних і болотних екосистем. За рисами структури первинного біогеоценотичного покриву Поліська провінційна екосистема належить до зони мішаних лісів Східно-Європейської рівнини. Її лісистість становила не менше 85-88%, 6-7% займали заболочені і болотні екосистеми, стільки ж території могло знаходитися під луками. На сьогодні лісистість не перевищує 30%, розораність сягає 35%, значна частина боліт осушена. Лісистість зменшується, а розораність збільшується в напрямку з півночі на південь і заходу на схід. Значні площі займають похідні березняки. Основними сільськогосподарськими напрямками є льонярство, картоплярство і зернове господарство.

Незважаючи на сприятливі кліматичні умови (пересічна температура січня -3,0 - -3,5 , липня - +17,0 - +19,5°, вологе літо, сума опадів 550-700 мм коефіцієнт зволоження - 1.8-2,8), продуктивність лісових екосистем, збереглися на бідних, легких за механічним складом або перезволоСхематична карта біомних, провінційних та гірськокраїнних екосистем України (на основі карти фізико-географічного районування О.М.Маринича, П.Г.Шищенка, 1993).

Рис. 2.8. Схематична карта біомних, провінційних та гірськокраїнних екосистем України (на основі карти фізико-географічного районування О.М.Маринича, П.Г.Шищенка, 1993).

Схематична карта біомних, провінційних та гірськокраїнних екосистем України (на основі карти фізико-географічного районування О.М.Маринича, П.Г.Шищенка, 1993).

Рис. 2.8. Схематична карта біомних, провінційних та гірськокраїнних екосистем України (на основі карти фізико-географічного районування О.М.Маринича, П.Г.Шищенка, 1993).

1 - пояс закарпатських передгірських дубових лісів; 2 - пояс букових лісів зі смугами: 2а - закарпатських грабово-букових і чистих букових лісів, 26 - передкарпатських ялицевою букових і буково-ялицевих лісів, 2в - ялицево-смереково-букових лісів; 3 - пояс смерекових лісів зі смугами: За - ялицево-буково-смерекових лісів, 36 - чистих смерекових лісів; 4 - пояси субальпійської та альпійської рослинності; 5 - межі поясів, 6 - межі смуг жених ґрунтах, - невисока. Середній бонітет поліських сосняків не перевищує II класу. Видовий склад рослинних угруповань - небагатий. У Поліському заповіднику, загальною площею 20,1 тис.га, налічується лише дещо більше 600 видів судинних рослин, серед яких - 39 рідкісних, і 139 видів мохоподібних. Трапляються також рідкісного складу лісові й лучні екосистеми (Раритетні.., 1998). Багатший і різноманітніший тваринний світ, представлений лісовими, водно-болотними, лучними і польовими комплексами. Характерними їх представниками є звичайний і гребінчастий тритони, озерна, ставкова й деревна жаби, червоночерева і жовточерева кумки, звичайний вуж, гадюка, мідянка, прудка ящірка, болотна черепаха, багато водоплавних птахів, глухар, тетерук, чорний дятел, сови, голуби, дрозди, бурий ведмідь, рись, козуля, дика свиня, благородний олень, лось, лісова куниця, борсук, тхір, лисиця, заєць- біляк, вовк, у водоймах багато риб. Унаслідок обезлісення території, меліоративних робіт і сільськогосподарської діяльності деякі звичайні для описуваного регіону види (бурий ведмідь, рись, вовк, видра, чорний лелека) стають рідкісними.

Даючи узагальнену оцінку Поліської провінційної екосистеми, яка займає близько 20% території України, слід відзначити, що з екосистемологічної точки зору її провідними функціями є водоакумуляційна і водоресурсна. В її надрах, озерних і болотних екосистемах та лісових ґрунтах накопичуються великі запаси води, які цілорічно живлять праві притоки Прип'яті та Дніпро. Важливою є також функція збереження різноманітності рослинного і тваринного світу, особливо водних і болотних, аборигенних і міграційних видів, рідкісних для інших регіонів України раритетних борових, болотних і лучних екосистем з рідкісним поліським поєднанням консорційних і біогеоценозних комплексів.

Ще однією немаловажною функцією є лісопродукційна та водотрансформаційна. В лісах Полісся накопичено приблизно 180 млн. тон рослинної маси (в абсолютно сухому стані), в т. ч. понад 210 млн.куб.м деревини. Середній щорічний приріст деревини становить 2,5 куб.мта'1. Болотні і заболочені екосистеми багаті на журавлину та лохину, лісові - на чорницю, малину, ожину, різні види їстивних грибів, лікарські рослини. Лісова рослинність є потужним трансформатором вологи як унаслідок затримання опадів деревним ярусом і зворотного її випаровування в атмосферу, так і транспірації, продуцентом кисню і фітонцидів. Вона також виконує важливу ґрунтозахисну роль на піщаних і супіщаних ґрунтах, вразливих до дефляції.

Українські Карпати фізико-географичні (Маринич, Шищенко, 1993) піднімають до рангу фізико-географічної провінції Карпатської гірської країни. Ми в геоботанічному плані трактуємо Українські Карпати як частину Східно-Карпатської гірської підпровінції, що належить до Карпатської гірської провінції. Разом з іншими гірськими країнами Середньої Європи вони знаходяться в складі Середньо-Європейської широколистяною - лісової провінції з переважанням букових і дубових лісів, а в горах - шпилькових лісів, субальпійської та альпійської рослинності (Голубец, 1978).

Характерною особливістю Українських Карпат як Карпатської гірської провінційної екосистеми є, передовсім, висотна зональність (поясність) кліматичних умов, ґрунтового і рослинного покриву з чітко виявленими поясами дубових, букових і смерекових лісів, субальпійських гірськососнових і зеленовільхових криволісь, рододендронників, лук і кам'янистих розсипищ та альпійським поясом з переважанням угруповань костриці лежачої (Festuca supina Schur), ситника трироздільного (Juncus trifidus L.), осок зігнутої та вічнозеленої (Carex curvula All.,Є. sempervirens Vill.); рис. 2.9).їм властиві специфічні геологічні та геоморфологічні риси: в їх межах Карпатська гряда найвужча і найбільше висунена на північний схід, з південного заходу вона глибоко вигризена Середньо-Дунайською низовиною.

На їх території майже повністю зникає внутрішня кристалічна смуга, а гірські хребти складені потужними товщами крейдового и палеогенового сланцево-піщаникового флішу. їм властива поздовжня геоструктурна зональність, гірські хребти розділені поздовжніми улоговинами і розчленовані поперечними долинами. Абсолютні висоти гірського підніжжя знаходяться на 120-400 м, міжгірських улоговин - 500-800 м, гірських хребтів - 1400-206їм н.р.м.

Клімат перехідний від помірного атлантично-континентального західноєвропейського до континентального східноєвропейського. Його специфіка значною мірою зумовлена тим, що гірська споруда розташована поперек руху атлантичних і континентальних повітряних течій, що спричиняє істотну відмінність температурного режиму та умов зволоження північно-східних (сухіших і холодніших) і південно-західних (вологіших і тепліших) макросхилів. Перші з них знаходяться в “тіні опадів", на другі - вузьким коридором Верхньотиської низовини, обмеженої з півночі Татрами, а від півдня - Західними Румунськими Карпатами і Мармороським кристалічним масивом спрямовується рух вологих теплих атлантичних і середземноморських повітряних мас (середня річна повторюваність південно-західних вітрів на метеостанції Пожижевська - 46%). На південно-західних схилах плювіометричний градієнт становить 80-150 мм, на північно-східних - лише 30-70 мм на 100 м. У середньому на передгір'ях випадає щорічно до 700-800 мм, а на високогір'ї - до 1600 мм опадів, гідротермічний коефіцієнт становить 4,2.

Температурні умови Карпатської провінційної екосистеми характеризують дані таблиці 2.9. За М.С.Андріановим (1957, 1968), у теплій зоні, де сума активних температур сягає 3100°, а період активної вегетації перевищує 180 днів, можна вирощувати навіть пізньостиглі сорти винограду. Помірна зона є сприятливою для домінування букових лісів, прохолодна й помірно-холодна - для мішаних і чистих смерекових лісів, а холодна, в якій період загальної вегетації не перевищує 90 днів, а сума активних температур 600°, домінують субальпійські та альпійські ландшафтні екосистеми.

У ґрунтовому покриві панують бурі гірськолісові ґрунти (буроземи на елювіо-делювії щільних порід), а в високогір'ї - дерново-буроземні та гірсько- лучні. Передгір'я вкриті дерново-підзолистими, дерново-глеєвими и лучно-болотними ґрунтами.

Ця гірська провінційна екосистема дуже багата за видовим складом флори та фауни, запасами біотичних, особливо лісових ресурсів, продуктивністю лісових екосистем. Тут зростає понад 2 тис. видів квіткових і вищих спорових рослин ,у тому числі 26 загально карпатських і 74 східно Карпатських ендемів, багато реліктових, декоративних, лікарських рослин. Головними лісотворними видами є бук лісовий, смерека

Таблиця 2.9.

Температурні показники термічних зон Українських Карпат (за Андріановим, 1957)

Температурні показники термічних зон Українських Карпат (за Андріановим, 1957)

європейська, ялиця біла і дуб звичайний, невеликі площі займають лісові екосистеми з домінуванням дуба скельного, сосни звичайної, кедрової сосни європейської, сірої і чорної вільх.

У корінному біогеоценотичному покриві чисті, широколистяно-букові та шпильково-букові ландшафтні комплекси вкривали майже 72% чисті й мішані смерекові - понад 16%, дубові - коло 10%, а субальпійські та альпійські - менше 2% території Українських Карпат (рис.2.9). Узагальнені висотні межі висотних екологічних комплексів (рослинних поясів) наведені в таблиці 2.10. У корінному біогеоценотичному покриві за домінуванням основних лісоутворювальних порід покриті лісом площі розподілялися таким чином: букові екосистеми (з домінуванням бука - чисті й мішані) займали 54,9%, смерекові - 31,8%, ялицеві - 9,6%, дубові - 3,7%, лісистість, включаючи гірськососнове криволісся, становила 95- 98%. Під впливом господарської діяльності протягом кількох століть лісистість зменшилась майже вдвічі (55,4%), площа букових лісів зменшилася на 40%, ялицевих - на 30%, а смерекових зросла в 1,7 раза, в тому числі чистих смерекових - у 2,5 раза. Смерекоманія, яка триває протягом останніх двох століть, спричинилася до того, що навіть на закарпатських макросхилах, де в природних лісових екосистемах домішка смереки була незначною, площа мішаних смереково-букових лісостанів збільшилася майже в 2,5 раза, а в Східних Бескидах площа лісових угруповань з домінуванням смереки зросла в 6 разів. Розвиток полонинського господарства спричинився до значного зниження верхньої межі лісу (місцями 200-250 м по вертикалі), а урбанізація та розвиток промислів і сільського господарства на передгір'ях - до істотного (в 3-4 рази) зменшення їх лісистості.

Карпатська провінційна екосистема - унікальна, за своїми екологічними й господарсько-економічними функціями. У ній зосереджено 15,7% площі і 33,4% запасів деревини України, середній запас деревини на 1 га покритої лісом площі наближається до 250 куб.м, середній річний приріст становить 5,1 куб.мта1, а середній поточний приріст усієї деревини - 5,6 млн.куб.м, тобто є приблизно в 1,9 раза більшим, ніж у середньому по Україні. У вологих евтрофних буково-ялицево-сме- рекових пралісах висота смереки перевищує 40м, діаметр - 120 см, а запас стовбурової деревини сягає 900-1000 куб.м на 1 га. Високопродуктивними є також букові біогеоценозі!: вологі евтрофні чисті бучини Уельського заповідника накопичують 600-700 куб.мта-1 стовбурової деревини (480-620 т рослинної маси в абсолютно сухому стані).

На територію Українських Карпат і їх передгір'їв щорічно випадає близько 33 млрд.куб.м опадів. За умов первинного, не зміненого людиною бюгеоценотичного покриву майже 95% цих опадів трансформувалося екосистемою. 27,3/о затримувалося в кронах дерев і випаровувало

Таблиця 2.10.

Узагальнені висотні межі ландшафтних екологічних комплексів (рослинних поясів) в Українських Карпатах м.н.р.м

 Узагальнені висотні межі ландшафтних екологічних комплексів (рослинних поясів) в Українських Карпатах, м.н.р.м.

зворотно в атмосферу, 19,3% просочувалося в ґрунт і живило ріки, 7,1% випаровувало з поверхні ґрунту, а 41,1% - рослинним покривом у процесі транспірації. Лише 5,2% опадів поверхневим стоком потрапляло до річок і потоків. За сучасного біогеоценотичного покриву, в котрому лісами вкрито коло 55% території, а решта знаходиться під луками, ріллею, населеними пунктами, дорогами та іншими непокритими лісом угіддями, а корінні мішані й складні лісостани на переважній більшості площ замінені смерековими монокультурами, простими одновіковими бучняками, яличниками, сіровільшняками, водний режим гірської екосистеми значно погіршився: поверхневий стік збільшився в 2,8 раза, просочування в ґрунт зменшилося на 5,6%, фізичне випаровування з поверхні рослинного покриву також зменшилося на 12,4%, а транспірація - на 2,9%. У сучасному біогеоценотичному покриві, порівняно з первинним, втрачається 107,3-1015 к Дж год. (1 )сонячної енергії, або коло 3,5% від її надходження на цю територію. А втрати річної біотичної продукції становлять не менше 8-10 млн. т сухої речовини, або близько 25% від можливої.

Виробнича діяльність людини на гірських схилах спричинилася до інтенсифікації речовинно-енергетичного виносу (ерозія ґрунту, сповзання мертвої органіки, вимивання поживних речовин з ґрунту, заготівля деревини, деревної зеленої маси, лучних трав, плодів, лікарської сировини тощо, без компенсації органічними і мінеральними добривами) і біогеохімічного зубожіння гірських екосистем.

Зменшення лісистості, великі переруби протягом 1945-1960 років, які перевищували у 2-3 рази розрахункову лісосіку, руйнування гідротехнічних споруд, передовсім водойм для лісосплаву спричинилися до численних руйнівних повеней, зсувів, селів тощо (Генсирук, 1979; Стойко, 1993). Розвиток деревообробної, хімічної, машинобудівної, нафтопереробної і харчової промисловості призвів до забруднення вод Дністра і Тиси та їх приток (Украинские Карпатські, 1988; Екологічна ситуація.., 1998).

За даними К.А.Татаринова та ін. (1988) з Карпатською провінційною екосистемою пов'язано 60 видів ссавців, у тому числі 7 видів комахоїдних, 16 видів рукокрилих, 19 видів гризунів, 13 видів хижаків, 4 види ратичних. Тут гніздує, зимує або знаходиться під час перелетів 250 видів птахів. У складі фауни - також 8 видів плазунів, 33 види земноводних, 53 види круглоротих і риб, 80 видів наземних і 65 видів прісноводних молюсків, не менше 20 тис. видів комах. Серед них - велика кількість рідкісних, реліктових та ендемічних видів, які приглушують спалахи шкідників лісів і полів, виконують незамінну функцію деструкції органічної речовини та інтенсифікації біотичного кругообігу. Промислові види тварин (олень, козуля, дика свиня, ведмідь, лисиця, вовк, заєць, глухар, рябчик, куріпка та ін.) становлять ресурси мисливського господарства, хоча їх чисельність тепер є на порядок нижча від оптимальної. Незважаючи на низьку лісистість України і значний дефіцит деревини, біопродукційну та лісосировинну функції карпатської гірської екосистеми не можна вважати визначальною. Екосистемологічний аналіз свідчить про те, що її першорядними функціями є ґрунтозахисна, водотрансформаційна, кліматорегуляційна, природоохоронна та рекреаційна, а біопродукційну та лісосировинну доречніше трактувати як допоміжні та підтримувальні. Рослинний покрив захищає рихлі буроземні ґрунти схилів від руйнівної дії дощових вод, які на свіжих лісосіках чи рільних землях можуть змивати за рік понад 400 тон ґрунту з гектара, а суцільносічні зруби на стрімких кам'янистих схилах за кілька років перетворювати у вторинні кам'янисті розсипища (Юркевич, 1956). Натомість, під наметом лісу навіть на дуже стрімких схилах зовнішніх ознак ерозії ґрунту немає.

Рослинний покрив Карпатської провінційної екосистеми, з одного боку, сприяє постійному підтримуванню вологи у ґрунтах і живленню рік, з другого - щорічному поверненню в атмосферу шляхом фізичного випаровування й транспірації до 24 млрд.куб.м вологи, яка переноситься повітряними масами на прилеглі рівнинні території, зумовлює пом'якшення їх кліматичних умов, поліпшення гідротермічного режиму і родючості землі.

Природоохронне значення цієї екосистеми підтверджує факт існування в ній майже половини видового різноманіття рослин і тварин України, наявність сотень рідкісних, реліктових та ендемічних видів (Чопик, 1976; Малиновський, 1980; Татаринов та ін., 1988), рідкісних за видовим складом і продуктивністю лісових, субальпійських лучних, чагарникових і чагарничкових угруповань (Украинские Карпатські.., 1988; Раритетні фітоценози.., 1998).

Українські Карпати багаті лікувальними та рекреаційними ресурсами. їх рекреаційний потенціал становить 29,2% загальноукраїнського потенціалу. Тут виявлено близько 800 джерел мінеральних вод, функціонують десятки санаторіїв, пансіонатів, профілакторіїв, будинків відпочинку, установ туризму і спорту. Сумарний добовий дебет джерел мінеральних вод перевищує 57 тис.куб.м. Крім цього Прикарпаття багате лікувальними грязями (Моршинське родовище має їх запас у 239 тис.- куб.м), озокеритом (щорічно Бориславське озокеритно-воскове рудоуправління виробляє понад 700 т цього лікувального матеріалу). Для лікування астми ефективно використовують Солотвинські соляні шахти. Багаті за лікувальними властивостями кліматичні і ландшафтні ресурси. За даними М.С.Нудельмана (1988), враховуючи оптимальну рекреаційну ємність, лише для теплого періоду року природно-ресурсний потенціал туризму й тривалого відпочинку становить 12,8 млн. осіб. Великі також можливості розвитку санно-лижного спорту. Особливої уваги в межах Карпатської провінційної екосистеми заслуговує розвиток мережі природоохоронних об'єктів, передовсім, заповідників, національних і регіональних ландшафтних парків.

За зразком фізико-географічної систематизації території та за наукової або виробничої потреби поряд з провінційними можна виділяти також підпровінційні екосистеми. Не виключена також можливість виділення країнних (за просторовими межами відповідає фізико-географічній країні) екосистем.

Назви згаданих екосистем найдоцільніше творити, використовуючи назву фізико-географічної одиниці (для визначення просторової розмірності) та додаючи термін “екосистема (для підкреслення її структурно- функціональної суті та необхідності її екосистемологічної характеристики), наприклад, Карпатська гірська екосистема (яка об'єднує Західно- Карпатську, Східно-Карпатську і Південно-Карпатську провінційні екосистеми). До цієї категорії, певно, доречно зарахувати й морські екосистеми, наприклад, Чорноморську морську.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші