Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Медицина arrow Травматологія та ортопедія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Пошкодження зв'язок, сухожилків та м'язів

Пошкодження м'яких тканин є найбільш розповсюдженими наслідками травм органів опори і руху. Переважна більшість таких пошкоджень діагностується та лікується амбулаторно. Залежно від механізму пошкодження та тих анатомічних і функціональних порушень, які при цьому виникають, виділяють закриті та відкриті пошкодження. До закритих належать забої, стиснення, розтягнення та розриви м'яких тканин, до відкритих – рани шкіри та підшкірних структур. Переважне ураження тієї чи іншої тканини призводить до пошкоджень шкіри, зв'язок, сухожилків та м'язів.

При короткочасній, частіше прямій дії травмуючого агента на поверхню тіла виникає забій м'яких тканин (contusio), тяжкість якого залежить від виду, маси та швидкості ранячого предмета, кута і площі його контакту з тканинами, ступеня їх кровопостачання, загального стану, віку хворого та низки інших факторів. При кутових ударах часто виникає відшарування шкіри від підлеглих тканин з формуванням порожнин, заповнених кров'ю.

Часткове ушкодження дрібних підшкірних судин, яке виникає при забої, проявляється крововиливом у тканини, інколи утворюються значні підшкірні гематоми. Клінічно забій проявляється болями в місці травми, місцевим набряком, синцем, при локалізації на кінцівках – частковим порушенням їх функції.

Лікування забоїв містить у собі створення спокою пошкодженій ділянці тіла, місцеве прикладання холоду, призначення знеболюючих препаратів. Із 3-ї доби призначають УВЧ-терапію, електрофорез з анестетиками, пізніше – теплові процедури. При виникненні значних підшкірних гематом проводиться пункція для евакуації вмісту порожнини. Після цього на рану накладають стискаючу пов'язку.

При дії на тканини сили у вигляді тяги, яка незначно перевищує фізіологічні властивості та не порушує анатомічну безперервність еластичних утворень (зв'язок, сухожилків, м'язів), виникає їх розтягнення (distorsio). Найчастіше розтягнення виникає в зоні суглобів – надп'ятково-гомілкового, променево-зап'ясткового, колінного.

До пошкоджень, які виникають при забої, доповнюється часткове розволокнення та розрив окремих волокон травмованих тканин, тому в клінічній картині буде часткове порушення функції пошкодженого сегмента, локальний біль, набряк, болючі активні рухи.

У випадку розтягнення м'яких тканин у зоні суглобів необхідно проводити рентгенологічне обстеження для оцінки кісткових структур, а для візуалізації м'яких тканин застосовують МРТ або ультразвукове дослідження.

Лікування включає вищенаведені заходи та іммобілізацію пошкодженого сегмента.

Якщо на тканини діє сила, яка перевищує їхні еластичні можливості, виникає порушення анатомічної цілості – розрив (ruptura). При цьому виникає повне механічне пошкодження анатомічної структури, що проявляється локальним болем, набряком, значним крововиливом, різким порушенням функції травмованого сегмента. Якщо пошкоджені навколосуглобові тканини, може з'явитися патологічне збільшення об'єму пасивних рухів у суглобі, різке обмеження або неможливість активних рухів, різке порушення функції кінцівки, гемартроз. Зв'язки досить міцні, тому звичайно рвуться у місцях прикріплення до кістки, іноді разом з кортикальною пластиною. Найчастіше пошкоджуються зв'язки надп'ятково- гомілкового, колатеральні зв'язки колінного суглоба, ротаторна манжета плеча.

При неповних розривах зв'язок показане консервативне лікування – циркулярна гіпсова іммобілізація пошкодженого сегмента з фіксацією одного або двох суміжних суглобів у положенні максимального розслаблення травмованих структур терміном 3-4 тижні. Призначають місцеву гіпотермію, знеболюючі, протизапальні препарати, при необхідності проводиться пункція суглоба. З 2-ї доби призначають УВЧ. Після закінчення іммобілізації показане обмеження навантажень на сегмент протягом 1 -2 тижнів, лікувальна фізкультура, масаж м'язів, теплові процедури.

У випадку повного анатомічного пошкодження зв'язок (як приклад – розрив дельтоподібної зв'язки з підвивихом стопи назовні) показане оперативне лікування в ранні терміни, яке включає в себе відновлення пошкодженої структури шляхом зшивання або виконання різних пластичних методик.

Розрив сухожилків найчастіше виникає на рівні його переходу в м'язове черевце або в місці його фіксації до кістки, інколи з невеликою кістковою пластинкою. Пошкодження сухожилків та м'язів бувають закритими та відкритими, якщо є пошкодження м'яких тканин над травмованою зоною. Вони виникають у результаті прямої (удар по напруженому сухожилку) або непрямої травми – різке перенапруження. Також підшкірні розриви сухожилків та м'язів ділять на травматичні (внаслідок дії зовнішніх причин) та патологічні (внаслідок втрати тканиною своїх властивостей).

Найчастіше зустрічаються підшкірні розриви п'ятого (ахіллового) сухожилка, довгої головки двоголового м'яза плеча, сухожилків розгиначів та згиначів пальців кисті та сухожилка чотириголового м'яза стегна.

Розрив сухожилка двоголового м'яза плеча спостерігається переважно справа у чоловіків працездатного віку, оскільки виникає при підйомі вантажу або різкому вимушеному розгинанні зігнутої в ліктьовому суглобі руки. При цьому виникає різкий біль, іноді тріск у момент розриву, ослаблення сили м'яза, рухи болючі. При огляді виявляється відсутність тонусу та западіння м'яких тканин під дельтоподібним м'язом, куляста припухлість по передній поверхні дистального відділу плеча, яка збільшується при згинанні передпліччя (рис. 1.48).

Лікування тільки оперативне – дистальний кінець відірваного сухожилка фіксують трансосально в зоні міжгорбкової борозни. Кінцівку іммобілізують на клиноподібній подушці гіпсовою пов'язкою терміном на 4 тижні.

Розрив сухожилка чотириголового м'яза стегна частіше виникає при різкому

Типові види деформації при проксимальному пошкодженні–розриві сухожилка довгої головки двоголового м'яза плеча – А, та дистальному розриві сухожилка двоголового м'яза плеча – Б

Рис. 1.48. Типові види деформації при проксимальному пошкодженні–розриві сухожилка довгої головки двоголового м'яза плечаА, та дистальному розриві сухожилка двоголового м'яза плечаБ

скороченні м'яза при повністю розігнутій у колінному суглобі кінцівці, або при прямому ударі. Підшкірний розрив сухожилка чотириголового м'яза стегна буває повним та неповним. Сухожилок звичайно рветься дещо вище наколінка або біля його верхнього полюса, іноді з кортикальною пластинкою.

Характерними ознаками є локальний біль, западіння м'яких тканин над наколінком, порушення опорної функції кінцівки, неможливість її утримання у випрямленому положенні та активного розгинання зігнутої в колінному суглобі ноги, нестабільність у колінному суглобі, зменшення сили та обсягу рухів у ньому. Для збереження опори хворі змушені робити максимальну ротацію кінцівки назовні. При відриві сухожилка від верхнього полюса наколінка з кортикальною пластинкою виникає гемартроз колінного суглоба.

Лікування оперативне. Здійснюють зшивання сухожилка, в пізні терміни – його пластику. Кінцівку іммобілізують циркулярною гіпсовою пов'язкою до б тижнів. Далі застосовують відновне лікування – фізіопроцедури, ЛФК, механотерапію.

Розрив п'яткового (ахіллового) сухожилка. Пошкодження ахіллового сухожилка виникає внаслідок прямого удару, некоординованого перенапруження триголового м'яза гомілки, поранення (рис. 1.49).

Характерними ознаками є локальний різкий біль, неможливість згинання стопи, набряк і порушення контурів гомілки в ділянці сухожилка, западіння шкіри в ділянці ушкодження, відсутність руху стопи при

Локалізація пошкоджень ахіллового сухожилка та триголового м'яза гомілки

Рис. 1.49. Локалізація пошкоджень ахіллового сухожилка та триголового м'яза гомілки

Ознака Томпсона: при стисканні триголового м'яза гомілки при пошкодженні ахіллового сухожилка стопа не рухається, в нормі виникає підошовне згинання

Рис. 1.50. Ознака Томпсона: при стисканні триголового м'яза гомілки при пошкодженні ахіллового сухожилка стопа не рухається, в нормі виникає підошовне згинання

УЗД при пошкодженні ахіллового сухожилка

Рис 1.51. УЗД при пошкодженні ахіллового сухожилка

МРТ при пошкодженні ахіллового сухожилка

Рис 1.52. МРТ при пошкодженні ахіллового сухожилка

Стискані литкового мяза - ознака Томпсона (рис. 1.50).

Для додаткового обстеження можна виконати ультразвукове дослідження та МРТ, які дозволяють уточнити діагноз та встановити точну локалізацію пошкодження (рис. 1.51,1.52).

Лікування. При неповних розривах у ділянку пошкодження вводять 20 мл 1% розчину новокаїну та накладають гіпсову пов'язку до колінного суглоба в еквінусному положенні стопи на 4 тижні.

При повному пошкодженні ахіллового сухожилка лікування здійснюється виключно хірургічним шляхом. В амбулаторній практиці можна використати через- шкірне зшивання або відкритий сухожилковий шов.

При відриві в місці кріплення сухожилка до п'яткової кістки в результаті дегенеративно-дистрофічного ураження, виконують черезкісткову фіксацію товстим шовним матеріалом, що не розсмоктується. При розриві на протязі або в місці переходу в м'язове черевце дефект сухожилка відновлюють за Чернавським або за Красновим.

За методикою Чернавського з апоневротичного розтяжіння литкового м'яза викроюють язикоподібний шматок шириною 2 см з основою в дистальному відділі. Шматок перевертають і вшивають у розріз дистального кінця сухожилка у вигляді містка. Дефект апоневрозу литкового м'яза ушивають (рис. 1.53).

Особливістю методу відновлення ахіллового сухожилка за Красновим є відновлення втраченого натяжіння та тонусу постраждалого м'яза (тонізуюча аутоміотенопластика), збереження паратенона разом із навколишньою рубцевою тканиною й занурення в нього сухожильного аутотрансплантата. Це зберігає навколишнє сухожилля, судини та нерви, а також ковзний апарат, забезпечуючи нормальні умови для регенерації.

Пластика п'яткового сухожилка за Чернавським

Рис. 1.53. Пластика п'яткового сухожилка за Чернавським

Після відновлення п'яткового сухожилка накладають циркулярну гіпсову пов'язку від верхньої третини стегна до пальців сто* пи в положенні її підошовного згинання й згинання гомілки під кутом 100-120° на 6 тижнів. Призначають ЛФК, фізіотерапію. Дозоване навантаження показане через 6-8 тижнів, повне – через 2,5-3 місяці. Працездатність відновлюється через 3-4 місяці. Обмеження навантаження протягом 8 місяців слід рекомендувати особам, у яких розрив сухожилка відбувся у зв'язку з дегенеративно-дистрофічним ураженням.

Пошкодження сухожилків згиначів пальців кистей рук можуть бути закритими (у випадку піднімання важких плоских предметів – скла, листів металу тощо) та відкритими (при різних пораненнях долонної поверхні кисті).

Закриті розриви виникають достатньо рідко, зустрічаються пошкодження глибокого згинача Ні та IV пальців або довгого згинача І пальця. Як правило, розрив сухожилків згиначів виникає при різкому насильницькому розгинанні та перерозгинанні зігнутого пальця або при різкому його згинанні з подоланням значного опору. У момент травми характерний біль, втрата згинальної функції пальців кисті, які знаходяться в розігнутому положенні. При повному розриві дистальна фаланга займає положення розгинання, активне згинання її неможливе.

Відкриті пошкодження сухожилків пальців кисті достатньо поширені. При них також втрачається функція згинання, у рані визначаються дистальні кінці сухожилків, оскільки проксимальні під дією скорочених м'язів зміщуються в проксимальному напрямку (рис. 1.54).

Лікування пошкоджень сухожилків згиначів пальців кисті тільки оперативне (рис. 1.55-1.58). Найбільш сприятливий первинний сухожилковий шов за однією

Типове положення III пальця при пошкодженні сухожилка згинача

Рис. 1.54. Типове положення III пальця при пошкодженні сухожилка згинача

Види сухожилкових швів: А – Кюнео; Б – Блохо то Бонне; В – Казакова; Г – Розово

Рис. 1.55. Види сухожилкових швів: АКюнео; ББлохо то Бонне; ВКазакова; ГРозово

Пошкодження сухожилка згинано V пальця правої кисті

Рис 1.56. Пошкодження сухожилка згинано V пальця правої кисті

Той же хворий, виконано відділення сухожилків поверхневого та глибокого згиначів

Рис. 1.57. Той же хворий, виконано відділення сухожилків поверхневого та глибокого згиначів

Той же хворий, виконаний сухожилковий шов глибокого згинача, сухожилок поверхневого згинача утримується пінцетом

Рис. 1.58. Той же хворий, виконаний сухожилковий шов глибокого згинача, сухожилок поверхневого згинача утримується пінцетом

з методик. При відкритих пошкодженнях проводять хірургічну обробку рани, а залежно від рівня та характеру пошкодження виконують тенорафію або пластику сухожилка. Після операції виконується іммобілізація на 3-4 тижні в положенні максимального розслаблення пошкодженого сухожилка. Після іммобілізації призначають ЛФК, масаж, фізіопроцедури.

Розриви сухожилків розгиначів пальців кисті виникають при прямому ударі по тилу пальця або при різкому навантаженні

Підшкірне пошкодження сухожилка розгинача пальця на рівні проксимального міжфалангового суглоба: А – фото; Б – схема деформації (контрактура Ванштейна); В–стрілкою вказана локалізація розриву на рівні проксимального міжфалангового суглоба, при цьому за рахунок тяги червоподібних м'язів виникає така деформація: Г–консервативне лікування накладанням спеціальних шин

Рис. 1.59. Підшкірне пошкодження сухожилка розгинача пальця на рівні проксимального міжфалангового суглоба: Афото; Бсхема деформації (контрактура Ванштейна); В–стрілкою вказана локалізація розриву на рівні проксимального міжфалангового суглоба, при цьому за рахунок тяги червоподібних м'язів виникає така деформація: Г–консервативне лікування накладанням спеціальних шин

по поздовжній осі м'яза з надмірним натягом сухожилка. Він може бути на двох рівнях: на рівні проксимального міжфалангового суглоба (І тип) та на рівні кінцевої фаланги (II тип). Якщо говорити про закриті пошкодження, то частіше травмуються IV та V пальці, потім II та III, рідше І палець.

При пошкодженні І типу в момент травми виникають біль, набряк і типова деформація – згинання в проксимальному та розгинання в дистальному міжфаланговому суглобах (рис. 1.59). Пасивне випрямлення пальця вільне, але при припиненні впливу знову виникає попереднє положення (подвійна контрактура Вайнштейна). При II типі кінцева фаланга займає положення згинання, її активне розгинання відсутнє, пасивне – в повному обсязі (рис. 1.60).

Лікування. При свіжих пошкодженнях І та II типів можливе консервативне лікування – фіксація пальця спеціальними шинами. Термін фіксації – б тижнів.

В усіх інших випадках показане оперативне втручання, яке включає первинний сухожилковий шов або один із видів пластики та подальшу іммобілізацію терміном 4 тижні. Реабілітація після фіксації або операції полягає в призначенні ЛФК, масажу, теплових та водних процедур.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші