Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Медицина arrow Травматологія та ортопедія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Деформуючий спондильоз та спондилоартроз

Спондильоз характеризується первинним ураженням тіл хребців з подальшим ураженням елементів заднього опорного комплексу (дуговідросткових суглобів і зв'язок) з виникненням і повільним прогресом дегенеративних змін МХД.

Частіше ця патологія зустрічається у літньому та похилому віці. Серед причин розвитку спондильозу відзначають травми хребта різного генезу, тривалу сидячу роботу (тривале статичне навантаження), порушення постави, остеохондроз. Часто провокуючим чинником виявляється переохолодження або надмірне фізичне навантаження. Процес може бути ізольованим або мати поширений характер.

Патогенез. Основна ознака спондильозу – формування масивних остеофітів у зоні апофізів тіл хребців. В результаті дистрофічно-деструктивних змін гіаліновий хрящ розволокнюється і заміщається сполучною тканиною, внаслідок чого втрачається його протидія до навантажень і травм. У процес залучається і фіброзне кільце, що супроводжується надривами його волокон у місці кріплення до кісткових крайових кантів (апофізів) суміжних хребців (спереду, з боків та ззаду). В ділянці надриву фіброзного кільця зміщується тканина периферичного відділу диска, яка втратила міцність, що травмує передню або задню поздовжні зв'язки хребтового стовпа. Передня поздовжня зв'язка відшаровується від місця кріплення біля лімбуса тіла хребця, а потім і від тіла хребця. Будучи для тіла хребця також окістям, передня поздовжня зв'язка реагує на постійну травму і подразнення, що виявляється формуванням крайових кісткових розростань на передній або боковій поверхні одного чи двох суміжних хребців. Характерною межею цих осифікатів є їх симетричність – взаємна спрямованість один до одного. Нерідко вони зливаються, утворюючи блок із двох або кількох суміжних хребців по передній або бічній їх поверхні. Залежно від переважного розташування остеофітів спондильоз ділиться на вентральний і дорсальний (останній може викликати стеноз хребтового каналу). Розрізняють шийний (найпоширеніший), грудний і поперековий спондильоз. Морфологічні зміни в хребті підтверджуються додатковими методами дослідження (рис. 7.26).

Клініка спондильозу

Шийний спондильоз клінічно проявляється болем у шиї та плечовому поясі, порушеннями кровообігу у вертебробазилярному басейні (запаморочення, шум у вухах, порушення зору, перепади артеріального тиску). При локалізації процесу в грудному або поперековому відділах хворі відзначають біль, який може поширюватися на грудну клітку, сідниці і стегна, супроводжуватися обмеженням рухливості, відчуттям скутості, дискомфортом. При пальпації виявляються больові ділянки уздовж хребта з іррадіацією в грудну клітку, область черевної стінки, крил таза, сідниці і стегна. Дорсальні остеофіти можуть викликати стеноз хребтового каналу і каналів корінців спинного мозку з іритацією, рідше – компресією корінців, компресійно-ішемічну мієлопатію при локалізації процесу в шийному або грудному відділах хребта. У пацієнтів з поперековим спондильозом неврологічні порушення можуть виявлятися синдромами радикулоген- ної або каудогенної "переміжної кульгавості" (симптом уявної переміжної кульгавості).

Спондилоартроз

Спондилоартроз (артроз дуговідросткових суглобів, facet syndrome) – дегенеративне ураження дійсних синовіальних суглобів хребта. У цю групу також включають реберно-хребтові (головки ребра і реброво-поперечний) суглоби. Частіше спондилоартроз поєднується із спондильозом і остеохондрозом хребта. Розвиток остеохондрозу супроводжується деструкцією гіалінового покривного хряща, субхондральним склерозом, утворенням крайових остеофітів, гіперплазією суглобових відростків, дистрофічними змінами суглобової капсули, її ослабленням.

Класифікація спондилоартрозу (В. А. Радченко, О. І. Продан):

I. Дистрофічно-деструктивний:

• дислокаційний (при остеохондрозі, сколіозі, гіперлордозі, остеохондропатії, післятравматичний);

• диспластичний;

• дисгормональний;

II. Запально-деструктивний.

Рентгенограма шийного відділу хребта (бокова проекція). Шийний спондильоз у сегментах С4-С1 C5-C6. Вентральні і дорсальні остеофіти зі стенозом хребтового каналу

Рис. 7.26. Рентгенограма шийного відділу хребта (бокова проекція). Шийний спондильоз у сегментах С41 C5-C6. Вентральні і дорсальні остеофіти зі стенозом хребтового каналу

Клініка спондилоартрозу При шийному спондилоартрозі пацієнтів турбує біль у шиї, який може іррадіювати в надпліччя, міжлопаткову ділянку, в ділянку лопатки, у верхню кінцівку, в потиличну ділянку. Кістково-хрящові розростання з боку суглобів також можуть призводити до звуження міжхребцевих отворів і подразнення шийних корінців спинного мозку (корінцевий синдром), вдавлюватися в канал хребтової артерії і викликати розвиток синдрому хребтової артерії.

Грудний і поперекові спондилоартрози клінічно проявляються двостороннім болем, який, на відміну від дискогенного болю, зазвичай локалізується паравертебрально, а не по середній лінії. Біль нерідко іррадіює в грудну клітку, крижово-клубове з'єднання, сідницю, стегно, можливе і дистальніше розповсюдження болю аж до стопи. Як правило, він має інтермітуючий характер і посилюється при тривалому стоянні і розгинанні, зменшується при нахилі вперед, сидінні і ходьбі, а також у положенні лежачи на спині. Пперплас- тичні зміни в дуговідросткових суглобах можуть призводити до стенозу хребтового каналу і каналів корінців спинномозкових нервів, що залежно від рівня ураження клінічно виявляється різними варіантами неврологічних порушень.

Додаткові методи дослідження при спондильозі та спондилоартрозі включають: рентгенографію хребта (спостерігається звуження міжсуглобових щілин, субхондральний склероз, деформація і гіпертрофія суглобових фасеток), МРТ і спіральна комп'ютерна томографія хребта, при підозрі на синдром хребтової артерії – доплерографія артерій голови і шиї, МРТ- ангіографія (рис. 7.27).

Лікування спондильозу і спондилоартрозу

Лікування спондильозу і спондилоартрозу має бути комплексним і патогенетичним.

При вираженому больовому синдромі лікування повинне бути спрямоване на усунення болю і запалення. Це досягається застосуванням медикаментозних засобів: протизапальні засоби, при вираженому м'язовому спазмі – міорелаксантів центральної дії, місцеве застосування протизапальних мазей, пластирів. При стійких болях ефективні блокади дуговідросткових суглобів під контролем рентгенівського апарата або КТ-флюороскопії – проводиться блокада або самого суглоба, або нерва, який іннервує (забезпечує нервовими закінченнями) відповідний суглоб. Для блокади використовують місцеві анестетики, наприклад, лідокаїн, і глюкокортикоїди у вигляді суспензії, що мають виражену протизапальну дію. Блокада є не тільки лікувальною, але також і діагностичною процедурою: при отриманні позитивного ефекту лікар може констатувати, що за розвиток больового синдрому у даного хворого відповідальні патологічні зміни в заблокованих суглобах. При стенозі хребтового

N.B. Артроз міжхребцевих суглобів є причиною болю в спині приблизно у 20% випадків, а у літніх людей (віком старше 65 років) спондилоартроз – найчастіша причина хронічного болю в спині.

Спондилоартроз може виникати:

• в результаті перевантаження задніх відділів ХРС (наприклад, у зв'язку з порушенням статики хребта, особливо в осіб літнього віку);

• при поширеному остеоартрозі, що уражує суглоби хребта і кінцівок;

• внаслідок дегенерації і зменшення висоти диска, взаємовідношень суглобових відростків, що призводять до зміни, підвивиху в суглобах з ущемленням суглобової капсули, запаленням суглобових тканин.

Рентгенограма попереково-крижового відділу хребта (коса проекція). Спостерігається зменшення висоти міжхребцевих проміжків L3-L4 L4-L5 L5-S1 звуження міжсуглобових щілин, субхондральний склероз, деформація і гіпертрофія суглобових фасеток

Рис. 7.27. Рентгенограма попереково-крижового відділу хребта (коса проекція). Спостерігається зменшення висоти міжхребцевих проміжків L3-L4 L4-L5 L5-S1 звуження міжсуглобових щілин, субхондральний склероз, деформація і гіпертрофія суглобових фасеток

каналу застосовують епідуральне введення анестетиків і глюкокортикоїдів, що мають значну анальгезуючу і протизапальну дію. В комплекс лікування включають масаж, фізіопроцедури (електрофорез з новокаїном на уражену ділянку, діадинамічні струми, ультразвук на область хребта), лікувальну фізкультуру для зміцнення м'язового корсета хребта, корекцію положення таза, зменшення поперекового лордозу. При неефективності консервативного лікування показане проведення оперативного втручання. Вони підрозділяються на декомпресивні (декомпресія нейросудинних утворень хребтового каналу), стабілізуючі (передній і задній спондилодез) і декомпресивно-стабілізуючі (рис. 7.28).

Після проходження стаціонарного етапу лікування пацієнти потребують реабілітаційних заходів, що включають санаторно-курортне лікування, ЛФК, лікувальний масаж, раціональну організацію робочого режиму.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси