Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Логістика arrow Логістичні системи і ланцюги поставок
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ

Ключові поняття: логістична система, елементи логістичної системи, властивості, закупівля, склади, запаси, транспорт, виробництво, розподіл, збут, інформація, кадри, межа фізична, умовна ринкова межа, критерій проектування, життєвий цикл, тривалість життєвого циклу.

Ключові питання розділу

  • 3.1. Загальне трактування терміну "система".
  • 3.2. Логістична система: визначення, структура.
  • 3.3. Властивості й зв'язки логістичних систем.
  • 3.4. Класифікація логістичних систем.
  • 3.5. Межі логістичної системи.
  • 3.6. Узагальнений критерій проектування логістичних систем.
  • 3.7. Сучасні підходи до побудови логістичних систем.
  • 3.8. Життєвий цикл логістичної системи.
  • 3.9. Встановлення оптимальної тривалості життєвого циклу логістичної системи.
  • 3.10. Режим функціонування логістичної системи.
  • 3.11. Потужність логістичної системи та способи її оптимізації.
  • 3.12. Способи підвищення надійності функціонування логістичних систем.

Рівень освоєння матеріалу розділу:

знати й розуміти: сутність логістичної системи; важливість застосування логістики в організації і управлінні логістичними системами, сучасні підходи до побудови логістичних

систем, аналогову модель життєвого циклу логістичної системи, режим функціонування логістичної системи;

уміти: в першому наближенні теоретично формалізувати логістичну систему; формулювати економічні завдання та ставити цілі для підсистем логістичних систем, розраховувати узагальнений критерій доцільності проектування логістичної системи, описувати режим функціонування логістичної системи, визначати потужність логістичної системи.

Загальне трактування терміну "система"

У Великому енциклопедичному словнику термін "система" трактується як об'єктивна єдність закономірно зв'язаних один з одним предметів, явищ, а також знань про природу і суспільство. У системній теорії надійності "система" визначається як сукупність спільно діючих елементів, що призначена для самостійного виконання заданих функцій. У техніці під "системою" мають на увазі об'єкт, призначений для самостійного виконання заданих функцій. Що стосується промислово-економічної сфери діяльності суспільства, то термін "система" має на увазі замовлення і настроювання. Таким чином, в основу поняття "система" закладено певну єдність, що укладається в наявності зв'язків між поєднуваними в систему елементами. І на інтуїтивному рівні "людина розумна" розуміє, що ці зв'язки визначаються якимись загальними законами, правилами, описуються "єдиними" алгоритмами і формуються певними властивостями.

Розрізняють штучні, створені для досягнення лише конкретних цілей (цілеспрямовані) і природні (нецілеспрямовані) системи. На практиці менеджмент, а особливо операційний, використовує тільки цілеспрямовані системи. Залежно від цілей аналізу і рівня абстрагування відомі різні підходи до формалізації систем. На сьогоднішній день найбільш загальним і досить обґрунтованим є теоретико-множинний опис. Суть його полягає в тому, що у ході дослідження зв'язків конкретної системи їх розподіляють на зовнішні (Þ, →) і внутрішні (Û, ↔). Зовнішніми називають зв'язки, що виходять за межі системи, а внутрішніми – з підпорядкованими підсистемами Sj', елементами Мiп або між ними. За рис. 3.1, зв'язки із зовнішнім середовищем Ω мають різновекторне спрямування: зв'язок від зовнішнього середовища Ω до системи S (або її елемента), позначений на рис. 3.1 як wi→, називається "входом", а спрямований назовні, позначений Þ, називається "виходом". На внутрішньосистемному рівні кожний зв'язок між елементами (–) системи є входом для одного з них і виходом – для іншого.

Чи можна систему формалізувати з метою її вивчення, проектування, реконструкції тощо? У загальному випадку на теоретико-множинному рівні абстракції поняття "система" можна визначити як упорядковану масу елементів М, відносин (зв'язків) між ними R і властивостей Р:

(3.1)

де – середнє за часом зазначених випадкових величин. Індекс s означає, що елементи, зв'язки між ними і властивості елементів характерні тільки для конкретної проектованої або досліджуваної системи S.

Графічно-формалізована загальна схема системи із внутрішніми і зовнішніми зв'язками:

Рис. 3.1. Графічно-формалізована загальна схема системи із внутрішніми і зовнішніми зв'язками:

Ω – зовнішнє середовище; ωі – чинники впливу зовнішнього середовища; Sсистема; Sv Sv ..., St – підсистеми; Міп – елементи;зв'язки між елементами системи; Û – зв'язки між підсистемами; → "вхідний" зв'язок із зовнішнім середовищем; Þ "вихідний" зв'язок із зовнішнім середовищем

За такої формалізації системи можна припускати, що нескінченне число властивостей Р, яких набула система, задається (або формується) зовнішнім середовищем (метасистемою). Метасистема – це сукупність зовнішніх елементів, що потенційно можуть впливати на стан системи S(t) у тимчасовому масштабі. Тут слід зазначити, що S(t), зрозуміло, не може не залежати як від внутрішнього стану r(t), так і від стану метасистему тобто від зовнішнього оточення (середовища) w(t). Отже, стан системи може характеризуватися значенням функціонала, що досягається:

(3.2)

де ri(t) – параметри системи і її елементів, тобто стан внутрішнього середовища;

wn (t) – стан метасистеми чи зовнішнього середовища.

За аналізом S (t) можна виділити, наприклад, на стадії формування технічного завдання на проектування системи, ряд відповідних властивостей PS. Відображення ж PS на універсуми MS, RS дає, відповідно, підмножини елементів Мс і відношень RC, на яких можна побудувати систему із заданими властивостями, тобто визначити сферу існування системи. А вже виходячи з технічних, економічних, евристичних трактувань, сферу існування системи можна згорнути до бажаних меж, задавши певне число

Межі системи визначаються в залежності від ступеня взаємної адаптації і спрямованості об'єктів (підсистем, ланок): дуже високим ступенем взаємної адаптації компонентів – об'єктів усередині системи, та істотно більш низькою – між компонентами системи і зовнішнім середовищем – об'єктами її оточення.

У ряді наукових праць висловлюється думка про неможливість досліджувати, а тим більше проектувати систему, границі якої не визначені. Визначення ж їх і аналіз функціонала S (t), Ps, Ms і Rs дають можливість локалізувати систему, більш чітко окреслити її кордони. Практично це здійснюється за допомогою додаткових формалізованих методик керування, методичних матеріалів, типових рішень тощо. У даному випадку важливим моментом є встановлення найбільш істотних зв'язків R у системі. На жаль, формалізовані способи виділення останніх у системі на сьогоднішній день відсутні. Тому операційному менеджерові необхідно переглядати повний спектр зв'язків і виділяти з нього ті, за зміни характеристик яких система істотно змінює свої показники.

Відомо, що найважливішими якостями і властивостями систем є функціональні та структурні. Функціональні якості системи – це характеристики процесів взаємної адаптації системи із зовнішнім середовищем. Структурні якості – це характеристики процесів взаємної адаптації внутрішніх компонентів системи між собою. Останні досягають високих значень при відтворенні оптимальної структури системи.

Структура системи – це відображення визначеної закономірності процесу взаємної адаптації її внутрішніх компонентів. Структура систем може бути різною, але все ж вони частіше організовані по ієрархічному принципу. Система, яка має ієрархічну структуру організована як ансамбль взаємодіючих частин, який складається із послідовно вкладених одна в одну взаємодіючих субодиниць. Сьогодні велика увага ієрархічним структурам приділяється в менеджменті. У даному випадку має місце ієрархія підпорядкованості, в якій системи ранжовані за рівнями субординації і можуть взаємодіяти лише одна з одною, не включаючи низові позиції у склад вищих структур. Тому в процесі проектування, модернізації системи необхідно керуватися принципом "від простого до складного", дотримуючись принципів і правил ієрархії і композиції. Під "ієрархією" мається на увазі певний порядок, що встановлює в системі різні рівні і ранги підсистем та їхніх елементів. Композиція – об'єднання елементів, підсистем таких рівнів і рангів у цілісність, тобто в систему.

Звертаючи увагу на склад і структуру системи (рис. 3.1), зручно її аналізувати у вигляді схеми, наприклад, як граф переходів, що відбиває функціональні зв'язки, або як структурну схему, що визначає конфігурацію тієї ж логістичної системи (далі див. рис. 3.2).

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші