Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Інвестування arrow Іноземні інвестиції
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Структура управління офшорною фірмою

Стандартний механізм структуризації офшорної компанії такий. При реєстрації компанії її акціонерами стають номінальні власники (зазвичай не менше двох), при цьому оформлюють документи, що гарантують інтереси фактичного власника фірми. Готують документи про проведення загальних зборів; на зборах обирають директора компанії (це також може бути номінальна особа). Найчастіше сам власник є директором компанії.

У ситуації, коли власник компанії з якихось причин не зацікавлений у тому, щоб бути одночасно директором своєї офшорної компанії, то на нього оформляють генеральне доручення на право здійснення угод від імені компанії (право підпису). Власник компанії одержує право користуватися банківським рахунком корпоративного типу, відкритим в іноземному банку. Він має право також робити будь-які юридичні дії від імені компанії. Власник компанії може бути і менеджером офшорної компанії. В офшорній компанії функції директора в багатьох випадках формально виконує номінальний директор. Послуги номінальних директорів зазвичай забезпечує секретарська компанія. Відповідно до прийнятої в офшорному бізнесі практики, номінальний директор бере на себе зобов'язання не робити будь- яких дій без відповідного погодження із власником офшорної компанії. Таким чином, номінальний директор функціонує пасивно, тобто строго відповідно до інструкцій власника компанії, або взагалі утримується від яких-небудь дій.

Існує досить надійний механізм, що гарантує інтереси власника. Такий механізм діє, коли за статутом потрібні одночасно два або навіть три підписи, один із яких – підпис фактичного власника, що має статус менеджера компанії. Таким чином, контракт або платіжний документ заздалегідь недійсний, якщо він не має підпису власника. Взагалі доручення – досить гнучкий інструмент управління офшорною компанією. Залежно від прийнятої схеми доручення на дії з управління банківським рахунком може передаватися одним особам, а право підпису контрактів – іншим. Обмежені територіально доручення можуть видавати представникам компанії в різних регіонах. Маючи у своєму розпорядженні доручення на право підпису від імені компанії, власник, де б він не перебував, має напоготові зручний інструмент ведення бізнесу. У його розпорядженні постійно перебувають банківські рахунки компанії. Основні складнощі організації управління офшорною компанією через систему доручень пов'язані з тим, що номінальний директор відповідно до свого статусу несе персональну відповідальність за дії компанії (навіть якщо вони здійснюються незалежно від нього на підставі права підпису, переданого третім особам). Іншими словами, проти нього може бути подано позов про відшкодування збитків від неналежних дій директора або відсутності таких дій. Відповідно, у випадку судового розгляду він не може послатися на свою неінформованість про незаконні або несумлінні операції компанії. Однак і на випадок цієї негативної обставини в офшорному бізнесі розроблено протидію. Річ у тім, що послуги номінальних директорів в офшорних юрисдикціях розглядають як особливий сектор професійних послуг. Відповідно, вони користуються страхуванням професійних ризиків, що є ще одним чинником стабільності офшорної схеми. Таким чином, механізм управління компанією містить низку специфічних аспектів. Деталі відносин усіх зацікавлених сторін зазвичай уточнюють на переговорах між секретарською компанією і клієнтом. Необхідно, однак, зауважити, що багато зазначених складнощів не виникнуть при проведенні типових для офшорних фірм операцій, особливо якщо вони не пов'язані з ризикованими інвестиціями, що зачіпають інтереси третіх осіб. У деяких юрисдикціях директорами можуть бути юридичні особи. Це означає: секретарська компанія може виконувати функції директора, що діє за договором із клієнтом. Завдяки механізму номінального володіння акціями і паями забезпечують конфіденційний характер володіння офшорною компанією. У реєстраційних документах зазначають тільки імена номінальних власників компанії; договір між номінальним власником і власником має характер доручення і є конфіденційним документом; довірена особа – у цьому випадку номінальний власник – із юридичного погляду для третіх осіб нічим не відрізняється від власника.

Договір, що підписує номінальний власник, виключає здійснення будь-яких несанкціонованих дій із його боку, крім того, підписують спеціальну угоду про відмову номінальних акціонерів від усіх своїх прав на користь реального власника. Такий документ оформляють і зберігають у власника вже з моменту реєстрації фірми. Таким чином, усі дії номінальних власників у будь-який момент можуть бути оголошені юридично неправомірними. Окремою, навіть найважливішою, гарантією є позитивна репутація секретарської компанії, що надала послуги номінального власника.

Істотну увагу варто приділити становищу агента або секретаря компанії. Відповідно до законодавства більшості юрисдикцій кожна компанія повинна мати зареєстрований офіс, у якому присутній агент. З офісом ототожнюють юридичну адресу компанії. Через зареєстрований офіс здійснюють офіційні контакти, зокрема на його адресу надсилають судові позови й інші офіційні документи, в офісі зберігають і документацію офшорної фірми. Найважливіша функція агентів полягає в аналізі судових позовів. При надходженні позовів агент інформує про них власників або діє відповідно до інструкцій останніх. Необхідно мати на увазі, що в офшорній практиці нерідко трапляються випадки, коли немає можливості відповісти на судовий позов тільки через те, що секретарю (або секретарській компанії) не вдалося вчасно проінформувати про нього власників. Це відбувається, наприклад, у тому випадку, якщо вони не залишили точних даних про своє місцезнаходження або не попередили про його зміну. Наприклад, за американськими законами такий позов автоматично задовольняють у повному обсязі, оскільки суддя має право прийняти надане в цьому підтвердження (enter default judgement).

Дещо іншу роль відіграє секретар офшорної компанії. До його обов'язків входить ведення внутрішньої документації компанії, реєстри акціонерів, оформлення протоколів загальних зборів акціонерів. Будь-які рішення про зміну уставу, реестра акціонерів і деяких інших документів недійсні без підпису секретаря. Якщо зареєстрований агент не передбачений законодавством, то через секретаря здійснюють також офіційні контакти; він виконує в таких випадках й інші функції зареєстрованого агента. Послуги секретарів, як і зареєстрованих агентів, забезпечують секретарські компанії, що спеціалізуються на офшорному бізнесі.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші