Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Інвестування arrow Іноземні інвестиції
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Ділові операції холдингових компаній

Існує чотири групи типових ділових ситуацій, при яких створення посередницьких холдингових фірм у зонах податкових пільг забезпечує зниження податкових витрат. Створення холдингових компаній відповідає таким головним цілям:

  • • значне скорочення податку "біля джерела" на репатріацію дивідендів, банківських відсотків, платежів роялті;
  • • управління і розпорядження нерухомістю й іншою власністю, придбаною за кордоном;
  • • акумулювання доходів за кордоном на сприятливих податкових умовах й усунення валютних обмежень, а також негативних наслідків коливання валютних курсів у країні місцезнаходження дочірньої та материнської фірм;
  • • зниження рівня оподатковування закордонних доходів на основі усереднення високих і низьких ставок податків кількох дочірніх фірм при переказі доходів через посередницьку холдингову компанію. Це можливо в межах системи податкового кредиту при ввезенні доходів із країн із різною ставкою податків.

Розглянемо детальніше зазначені вище способи використання холдингів, прийняті в міжнародному бізнесі.

  • • Посередницькі холдингові компанії найчастіше створюють у країнах, що підписали угоди про усунення подвійного оподаткування й у багатьох випадках при переказі дивідендів із країни А у країну Б їх обкладають істотним податком. Якщо ж дивіденди "проходять” проміжну інстанцію – холдингову компанію в країні С, наприклад у Нідерландах, то відбувається зна чне зниження втрат. Його уможливлюють податкові угоди, підписані Нідерландами з кожною із цих країн.
  • • Холдингові компанії доцільно також використовувати для торгівлі нерухомістю і розпорядження (продажу, ліквідації) пайовими внесками в капіталі дочірніх фірм. Торгівлю нерухомістю здійснюють шляхом продажу (купівлі) не самої нерухомості, а контрольного пакета акцій фірми, якій вона належить. У юрисдикції, де передбачено розмістити холдингову компанію щодо операцій із нерухомістю, податки на доходи від розпорядження капіталом (тобто від продажу або ліквідації участі на паях, фірми, нерухомості) мають бути мінімальними або відсутніми взагалі.
  • • Холдингові компанії дозволяють вивозити доходи із країн із нестабільною економічною і політичною ситуацією, нестійким курсом національної валюти і не ввозити їх у райони з високими податками на прибуток. У цьому випадку, будучи вивезеними з нестабільних країн, вони надходять у зони з низьким податком на прибуток. Надалі накопичені доходи можуть бути реінвестовані в будь-якій країні світу.
  • • У ситуації, коли юрисдикція, що приймає доходи, застосовує систему кредитування (credit system) для компенсації закордонних податків, розмір кредитування обчислюють на індивідуальній основі, тобто щодо кожної країни місцезнаходження дочірніх фірм. Це означає: перевищення рівня податку в країні-джерелі над ставкою, що існує в країні-одержувачі, не може бути перенесене на дочірню фірму в іншій країні, де ця ставка нижча. У підсумку збільшуються податкові втрати. Якщо ж доходи дочірніх фірм попередньо централізують у посередницькій холдинговій компанії, то відбувається усереднення ставок податків, що дозволяє перебороти цей негативний ефект. Зазначені схеми одержали у світовій практиці назву міксерних схем (mixer schemes), оскільки в холдингу ніби змішуються фінансові потоки, що надійшли з різних країн. Усі схеми можуть зустрічатися в діловій практиці вітчизняних підприємців, що створили дочірні фірми за кордоном. Розглянемо, наприклад, конкретну ситуацію, за якою рекомендують створення посередницьких холдингових компаній для скорочення податкових втрат. Допустимо, підприємство відкрило від імені своєї офшорної фірми в Гібралтарі дочірню фірму у Швейцарії. При вивезенні дивідендів зі Швейцарії у країну, податкові відносини з якою не врегульовані (той же Гібралтар), податок "біля джерела" може становити 35 %. У випадку, коли дивіденди переказують по ланцюжку "швейцарська компанія – посередницький холдинг у Нідерландах – офшорна компанія в Гібралтарі", податкові втрати становитимуть 25 %. Ця величина відповідає податку "біля джерела" на етапі переказу дивідендів із Нідерландів в офшорну компанію в Гібралтарі. Податок "біля джерела" на вивезення дивідендів зі Швейцарії в Нідерланди відповідно до підписаної між цими країнами угоди відсутній. Економія при переказі дивідендів за маршрутом Швейцарія – Нідерланди – Гібралтар порівняно із прямим шляхом Швейцарія – Гібралтар буде 10 %. Зрозуміло, втрати у 25 % однаково досить значні.

Підприємці, особливо в Україні, зазвичай прагнуть уникнути всяких втрат. Однак у деяких випадках вони неминучі і є ціною легального та респектабельного способу ведення бізнесу. Зазначена схема ілюструє лише принципи маршрутизації міжнародних розрахунків і платежів. Реальні схеми набагато складніші. Між материнською фірмою і холдингом часто вбудовують ще одну ланку – офшорну компанію. У підсумку, володіння холдингом стає конфіденційним, а дивіденди, переказані через нього, виводять з-під податку на прибуток. Умови створення і функціонування холдингів у різних юрисдикціях неоднакові. Кожна з них має свою специфіку, сприяє прибутковому здійсненню операцій конкретних типів.

Наприклад, порівняємо діяльність холдингової компанії в Люксембурзі і на Кіпрі. Люксембурзький офшорний холдинг звільняють від будь-яких податків на прибуток. Кіпрська офшорна компанія платить податок за ставкою 4,25 %. Однак при детальнішому розгляді з'ясовують, що люксембурзький холдинг має право здійснювати тільки певні види операцій, і насамперед володіння "портфельними” (не контрольними) пакетами акцій. Це робить його зручною формою для діяльності на європейських ринках цінних паперів. Якщо ж операції холдингу виходять за межі дозволеного переліку, то він втрачає всі свої податкові пільги. Крім того, люксембурзькі офшорні холдинги виключені зі сфери дії угод про усунення подвійного оподаткування. Кіпрський офшорний холдинг, навпаки, має право займатися будь- якою діяльністю за межами Кіпру. Його офшорні фірми входять до сфери дії більшості податкових угод. Крім того, тут відсутній податок на доходи від розпорядження нерухомістю й іншими активами. Це робить кіпрські холдинги зручним інструментом для проведення операцій із капіталомісткими активами.

Після набрання чинності з 1 січня 1992 р. директив Європейського Співтовариства 90/436/ЄЕС і 90/435/ЄЕС ''географія" холдингового бізнесу істотно змінилася. Такі податкові директиви встановлюють єдині правила оподатковування для всіх країн ЄС і покликані упорядкувати податкову систему нової Європи. Уніфікації піддалися лише окремі аспекти європейської податкової системи, зокрема, зазначені директиви встановлюють правила оподатковування материнської фірми і її дочірніх компаній, що перебувають на території ЄС. Зміст нових директив полягає в тому, що дивіденди, які надійшли на адресу материнської компанії, звільняють від податків "біля джерела" і виключають з її оподатковуваної бази. Це правило поширюється на дивіденди дочірньої фірми в тому випадку, якщо материнська компанія володіє як мінімум 25 % акцій. Директиви були введені з метою поліпшення умов функціонування європейських транснаціональних структур і діють винятково для країн ЄС. Наприклад, якщо центр управління і контролю нідерландської компанії перебуває на Мальті (схема Нідерланди – Мальта є однією з розповсюджених схем податкового планування в Європі), то така компанія не може користуватися пільгами, передбаченими директивами. Для міжнародного корпоративного планування це означає, що холдингові схеми за участю європейських компаній стали ефективнішими. Відповідно до багатьох європейських податкових угод мінімальний розмір податку "біля джерела" становить 5-10%. Після запровадження в дію директив, втрати холдингів на податок "біля джерела" скорочуються до нуля (при дотриманні умов директиви). Наприклад, відповідно до податкових угод Великої Британії з Бельгією, Нідерландами, Францією, Італією і Люксембургом податок "біля джерела" становить 5 %. Нові директиви ці втрати взагалі усунули. До наслідків нововведень належить і те, що згідно зі своїм податковим статусом дочірня фірма в Європі наблизилася до статусу філії. З податкового погляду вони стали практично еквівалентними (раніше вибір між ними вимагав особливого обгрунтування). Завдяки введенню в дію директив переказ капіталів у формі дивідендів у деяких випадках став перспективнішим порівняно з переказом доходів від продажу активів.

При плануванні інвестиційного проекту розроблювані мають розглянути обидва варіанти: як реалізацію доходів шляхом наступного продажу активів (дохід зазвичай включають у прибуток, що оподатковують), так і переказ прибутку у формі дивідендів (умови якого поліпшилися завдяки директиві). Раніше пріоритет надавали зазвичай першому варіанту. Взагалі нові європейські директиви сприятливо позначилися на становищі холдингових компаній у Нідерландах. Дивіденди виключалися з податкової бази нідерландських компаній і раніше, однак для цього була потрібна кваліфікована участь (25 %). Крім того, вкладення повинні мати не портфельний, а активний характер. Тепер цю умову щодо країн ЄС скасовано. За межами ЄС, а також поза сферою дії нових директив податкові механізми залишилися без змін. Директиви 90/436/ЄЕС і 90/435/ЄЕС доповнює директива 90/434/ЄЕС (Mergers Directive), що регулює й уніфікує умови конструювання холдингових об'єднань у Європі, причому її дія поширюється на злиття і поглинання, на поділ компаній, переказ активів, обмін акцій. Зміст цієї директиви полягає в тому, що від оподатковування звільняють прибутки, що нараховують податкові інспекції при проведенні певних операцій. Зокрема, обмін акцій у процесі злиттів і роз'єднання компаній, а також продаж активів тепер у деяких випадках можуть здійснювати за номінальною вартістю. Важливе й те, що при проведенні таких операцій на європейській арені усувають подвійне оподаткування.

Юрисдикції, що використовують у міжнародній діловій практиці для розміщення посередницьких холдингових компаній, поділяють на дві основні групи. Холдингову компанію можна створити в певній офшорній зоні, оскільки холдинги тут діють у безподаткових умовах. Однак вони не мають можливості скористатися будь-якою угодою про усунення подвійного оподаткування. Використання юрисдикції цього типу доцільне, якщо посередницька холдингова компанія буде заснована з метою одержання пакетів акцій у країнах, у яких або відсутній додатковий податок на вивезення дивідендів, або він не може бути істотно знижений відповідно до будь-яких угод про усунення подвійного оподаткування. Холдинговими юрисдикціями цього типу є Багами, Бермуди, Гібралтар й інші популярні офшорні зони, які умовно можна зарахувати до першої групи холдингових юрисдикцій.

У певній ситуації дочірню холдингову компанію доцільно створити у країнах другої групи. Для них характерна наявність великої кількості підписаних угод про усунення подвійного оподаткування. Податки тут не усунуті, але в низці випадків холдинги користуються значними пільгами. Холдинги в країнах цієї групи забезпечують істотне зниження податкових втрат при міжнародному переказі доходів і ця обставина робить їх зручною основою для проведення інвестиційних і фінансових операцій у промислово розвинених країнах. Є багато юрисдикцій, які важко однозначно віднести до однієї з перерахованих вище груп. Наприклад, Кіпр є радше юрисдикцією першого типу, однак його офшори підпадають під деякі угоди про усунення подвійного оподаткування. За однією угодою такі офшорні зони, як о. Мен (з Великою Британією) і Нідерландські Антіли (з Нідерландами), Гібралтар й о. Мадейра входять до сфери дії директив ЄС, з іншого боку, компанії штату Делавер (США) і доміцильовані компанії Швейцарії користуються всіма податковими угодами цих країн, незважаючи на пільговий податковий статус.

Таким чином, картина досить заплутана і це потребує аналізу особливостей регулювання діяльності холдингових компаній у країнах другої групи, до якої належать Нідерланди, Швейцарія, Австрія, а також, із застереженнями, Нідерландські Антіли, Кіпр і деякі ін. Специфіку узгоджують із загальними рисами податкового законодавства цих країн, основними з яких є:

  • • мінімальний рівень податку на репатріацію і переказ прибутку у вигляді дивіденду, а в деяких випадках банківського відсотка і платежів роялті;
  • • відсутність податків на дивіденди від участі в капіталі дочірніх компаній;
  • • відсутність податків на продаж або ліквідацію дочірніх фірм або участі в них, а також на дохід від операцій за розпорядженням із нерухомістю, що належить дочірнім фірмам.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші