Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Інвестування arrow Іноземні інвестиції
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Офшорні банки з резидентним статусом

Офшорні банки цього типу можуть мати резидентний (реально функціонуючий) офіс у юрисдикції, де вони офіційно зареєстровані, однак послуги він може робити тільки на офшорній основі, тобто винятково іноземним (для даної території) фізичним і юридичним особам. Найтиповішим представником цього класу банківських підприємств є офшорне банківське відділення (OBU – Offshore Bank Unit), яке реєструють в офшорній юрисдикції. Воно не розглядається законодавством як самостійний комерційний банк, а є дочірньою структурою, створеною материнським банком. Переговори про видачу ліцензії ведуть представники цього основного банку. Потрібен також спеціальний "комфортний" лист (Letter of Comfort) від центрального банку заявника. Разом з тим за своїми функціями таке банківське відділення мало чим відрізняється від повноцінних комерційних банків. Наприклад, офшорний банк на Кіпрі – досить солідне банківське підприємство, яке відрізняється від неофшорного банку головним чином клієнтурою – її обмежено нерезидентами Кіпру. В усьому іншому він аналогічний звичайному банку, за винятком можливості виконання низки операцій із центральним банком Кіпру. Лише невелика кількість банківських компаній світу мають можливість розраховувати на одержання банківської ліцензії на Кіпрі.

Офшорні банківські центри

Практика створення банків в офшорних територіях стала популярною після Другої світової війни. Основними причинами, що обумовили підвищення інтересу до офшорних банківських центрів, варто вважати введення валютних обмежень і валютного контролю, жорсткість правил банківської діяльності і високі ставки податків на доходи банків у розвинених і країнах, що розвиваються. У сучасних умовах практично жодне велике міжнародне банківське об'єднання не може обійтися без створення або філії, або дочірнього банку в зонах із пільговим оподатковуванням. Валютні обмеження і валютний контроль у тих або інших формах існують практично в усіх розвинених країнах, що скорочує можливості з розширення сфери послуг, що надають національним клієнтам, а також обмежує можливості банків в участі у міжнародних фінансових операціях.

У країнах Західної Європи найбільшого поширення валютні обмеження набули в 50-60-ті pp. минулого століття. Обмеження на валютні операції клієнтів призводили до того, що ці операції почали здійснювати за кордоном. Поступове скасування валютних обмежень у розвинених країнах сприяло зниженню значення цього чинника, однак він продовжує залишатися серед основних у зв'язку з тим, що потенційна небезпека повернення до валютних обмежень для резидентів залишається в багатьох країнах.

Так, у Франції із приходом до влади уряду соціалістів валютний контроль і валютні обмеження були відновлені у значних масштабах. Особливе значення валютний контроль і валютні обмеження як чинник, що стимулює перенесення частини банківських операцій за межі сфери дії національних юрисдикцій, мас у країнах, які розвиваються і тих, що вважалися соціалістичними країнах Східної Європи і колишнього СРСР. Зв'язок нестабільності внутрішнього економічного становища і численних заборон заохочують відплив капіталів із цих країн. Побоюючись конфіскаційних заходів із боку держави за порушення правил валютних операцій, багато учасників економічної діяльності прагнуть розмістити свої капітали в банках тих країн, які не дозволяють допустити санкції таким порушникам.

Жорсткість правил здійснення банківської діяльності є загальною тенденцією і для розвинених, і для країн, що розвиваються. До цього чинника належать завищені вимоги до мінімального статутного капіталу банків і кредитних установ, жорсткі умови одержань ліцензії на банківську діяльність, високі стандарти з розкриття інформації, додаткові вимоги до банків, що залучають внески фізичних осіб, обмеження на інвестиційну діяльність, заборони на здійснення певних операцій, на установу дочірніх підприємств в окремих сферах економіки. Банки змушені надавати великий обсяг звітності в багатьох країнах. Практично в усіх країнах існує обов'язковість аудиторського підтвердження податкової і спеціальної банківської звітності. Регулювання центральними банками діяльності кредитних установ нерідко має форми, що обмежують самостійність комерційних банків з ухвалення економічних рішень, а система обов'язкових нормативів часто передбачає алогічні тверді санкції. Обов'язкові відрахування, які мають здійснювати банківські установи в різні спеціальні фонди, істотно обмежують їх кредитні й інвестиційні можливості, знижують рентабельність їх операцій. Створення офшорного банку дозволяє повністю або частково розв'язувати вищезазначені проблеми. Податковий чинник, безумовно, € основним для перенесення частини банківських операцій в офшорні центри. При виборі конкретного місця для створення банку особливу увагу варто приділяти не тільки режиму оподатковування самої кредитної установи, але і тим податковим умовам, що існують для клієнтів цього банку. Основні переваги банків, заснованих в офшорних зонах такі:

  • • доступ на міжнародні ринки із залучення і розміщення коштів, минаючи обмеження, встановлені національним законодавством;
  • • пільговий режим оподаткування прибутку створює можливість акумуляції ресурсів і наступного їх розподілу відповідно до мети і завдань засновників;
  • • кредити, надавані офшорним банкам, активно використовують для мінімізації оподатковування в країнах із високими ставками податку на прибуток;
  • • відсотки, що нараховують, і ті, що виплачують за депозитами в банках, зареєстрованих в офшорних зонах, не підлягають обкладанню податками "біля джерела";
  • • на ці банки не поширюють валютні обмеження в тих випадках, коли їхня діяльність здійснюється за межами країни реєстрації;
  • • можливість істотної економії коштів при створенні такого банку і підтримки його поточної діяльності.

Особливий додатковий сенс створення банку в офшорній зоні полягає в тих випадках, коли значну частину фінансових операцій у межах будь-якої міжнародної фінансово-промислової групи здійснюють через офшорні центри. У цьому випадку банк, який реєструють на офшорній території може здійснювати обслуговування підприємств своєї групи. Усі банки і кредитні установи, яких реєструють на офшорних територіях, можна розділити на три категорії залежно від цілей створення:

  • • повноцінні банківські установи, які створюють для надання повного комплексу послуг незалежним клієнтам;
  • • банки для проведення операцій головним чином усередині однієї фінансово-промислової групи (кептивні банківські установи);
  • • банківські установи для проведення окремих видів операцій або управління активами засновника.

Вибір конкретного місця для створення офшорного банку завжди варто здійснювати з урахуванням його мети і завдань. Банківські установи для виконання обмежених функцій у податкозберігаючій схемі зазвичай створюють у тих країнах, які мають сприятливі умови угод про запобігання подвійному оподаткуванню доходів із тими країнами, у яких передбачено одержання доходу. Банки, що призначаються для реальних операцій і послуг незалежним клієнтам засновують у країнах із мінімальним рівнем оподаткування і відсутністю норм валютного регулювання, створюють тільки для цілей мінімізації податкових зобов'язань засновників, реєструють у тих країнах, що одночасно відповідають таким умовам;

  • • доходи нерезидентів не обкладають податками;
  • • відсутнє оподатковування джерел доходу, що розподіляють;
  • • відсутні валютні обмеження на операції банків з особливим статусом (офшорних банків);
  • • витрати з реєстрації і поточного обслуговування банку є прийнятними;
  • • існує можливість проведення широкого кола операцій через повноцінні банківські установи.

Окремі офшорні центри не є незалежними країнами, вони можуть входити до складу держави, що уклала спеціальну угоду із цією країною, резидентом якої є потенційний засновник банку, про співпрацю у сфері оподаткування і взаємному наданні інформації, а особливий статус конкретної самокерованої території не буде істотною перешкодою для розголошення конкретної інформації. Переважна більшість офшорних територій далеко розташовані від міжнародних фінансових центрів і не мають достатньо розвиненої інфраструктури для того, щоб створювати умови для проведення певних операцій. Зокрема, може бути відсутній достатньо кваліфікований спеціальний персонал, необхідні офісні площі тощо. Спеціальними вимогами засновників можуть бути наявність зрозумілої системи діючого цивільного законодавства, можливості зі створення класичного трасту, офісу, залучення персоналу, придбання об'єктів нерухомості. З огляду на це з'явилися офшорні центри, що спеціалізуються на створенні сприятливих умов для банківської діяльності, інакше кажучи, спеціальні банківські офшори.

Умови діяльності в таких центрах можуть істотно відрізнятися, тому особливу увагу варто звернути на ті правові підстави, відповідно до яких заснований банк звільняють від оподаткування, або на підставі яких він одержує свій пільговий статус. Так, Кайманові о-ви є класичним офшором – тут повністю відсутня система оподатковування доходів. Це, зокрема, виключає можливість застосування штрафних податкових санкцій у тих випадках, коли заснований банк вийде за встановлені провила при здійсненні своєї діяльності. О-ви Джерсі і Гернсі – це території, що застосовують пільгові податкові режими для обкладання доходів нерезидентів у тих випадках, коли їхню діяльність здійснюють за межами відповідних територій.

Якщо буде доведено, що підприємство, зареєстроване в такій офшорній зоні, одержало доходи із джерел на цій території, то ці доходи будуть підлягати оподаткуванню за встановленими загальними правилами. Слід зазначити, що максимальна ставка податку на доходи резидентів – фізичних осіб на о. Джерсі становить 20 %, таку ж ставку застосовують щодо прибутку юридичних осіб резидентів на Кіпрі, тобто у країні із загальним високим рівнем оподаткування, особливі податкові статуси здобувають підприємства й організації, зареєстровані у спеціальному порядку. Порушення, аналогічне розглянутому вище, на Кіпрі може бути пов'язане із втратою підприємством свого особливого статусу, що відповідно може спричинити штрафні санкції, передбачені загальними нормами податкового законодавства країни.

Істотно можуть відрізнятися обов'язкові умови, виконання яких необхідне для одержання ліцензії на банківську діяльність. Спеціальні офшорні банківські зони зазвичай дають можливість одержати ліцензії різних типів, при цьому кожному типу ліцензії відповідають певні умови, проте повні або необмежені ліцензії може одержати тільки банк, заснований іноземним банком, що має солідну репутацію. Ліцензія для проведення обмеженого кола операцій із клієнтами – юридичними особами – може бути отримана ними в тих випадках, коли засновниками банку не є іноземні банки. Повна або необмежена ліцензія в одних офшорних центрах дозволяє власнику здійснювати діяльність і на самій офшорній території, а в інших країнах одержання ліцензії такого типу дозволяє ведення повноцінної банківської діяльності, але тільки щодо клієнтів- нерезидентів або компаній з особливим статусом – звільнених від податків компаній. Загальним правилом практично для всіх офшорних банківських центрів є жорсткіші умови ліцензування і реєстрації банків порівняно з компаніями в інших галузях економіки. Так, на засновані банки можуть не поширюватися загальні можливості з емісії акцій на подавця, для них значно ширший обсяг обов'язкової інформації, що надають для реєстрації й одержання ліцензії. У багатьох офшорних банківських центрах для банків передбачено одночасну процедуру реєстрації й одержання ліцензії і часто спочатку не можна одержати ліцензію типу повної або розширеної. Для одержання таких ліцензій можуть встановлювати обов'язковий термін функціонування банку з обмеженою ліцензією.

Обсяг обов'язкової звітності офшорних банків ширший аналогічної звітності, яку надають звичайні офшорні компанії. Можуть бути встановлені правила надання не тільки щорічної, але і щоквартальної, а в деяких банківських центрах і щомісячної фінансовій звітності банків, тобто, чим ширші можливості заснованого банку зі здійснення різних операцій, тим жорсткіша вимога до звітності. Так, обов'язковою умовою для видачі ліцензії, що дозволяє відкривати фізичним особам депозитні рахунки, є надання регулярної фінансової звітності, підтвердженої незалежним ліцензованим аудитором. У багатьох офшорних банківських центрів допускають не тільки створення банків з особливим статусом, але і відкриття філій іноземних банків. У зв'язку з тим, що філія не є самостійною юридичною особою, податкові наслідки при здійсненні певних операцій можуть бути іншими. У деяких випадках можна використовувати поєднання пільгового оподаткування доходу в офшорному центрі з тими можливостями, що надають угоди про запобігання подвійному оподаткуванню доходів і майна, укладені тією країною, у якій зареєстровано кредитну установу, що відкрила свою філію. Вимоги й обмеження на діяльність філій іноземних банків на території окремого банківського офшорного центра можуть також різнитися: в окремих офшорних центрах встановлено обов'язкову вимогу з надання підтвердження того, що законодавство країни реєстрації засновника не забороняє своїм резидентам створювати філії за межами країни.

Офшорні банківські центри розрізняють також і за умовами вимог про мінімальний статутний капітал банку або кредитної установи. Для одержання ліцензії, що дає власнику право здійснювати ширший спектр послуг, завжди потрібен більший розмір статутного капіталу, а величина статутного капіталу визначає розміри як реєстраційних податків і зборів, так і щорічних обов'язкових відрахувань (у формі податку або збору).

Для цілей мінімізації податкових зобов'язань за допомогою заснованого банку можуть бути використані і класичні офшорні території, і високорозвинені країни – провідні світові та регіональні фінансові центри. Дійсно, створення банку в західноєвропейській країні обійдеться набагато дорожче, ніж на острові в Тихому або Атлантичному океанах. Однак, навіть незважаючи на високий рівень реєстраційних витрат, досить значні видатки з підтримки діяльності кредитної установи, вибір країни із жорсткими спеціальними вимогами і високим рівнем оподаткування може бути виправданим у зв'язку з тим, що такі країни широко практикують угоди про запобігання подвійному оподаткуванню як на двосторонній, так і на багатосторонній основі.

Класичні офшорні центри досить рідко надають можливості використовувати переваги угод про запобігання подвійному оподаткуванню доходів. У тих випадках, коли такі угоди існують, особливу увагу слід звернути на питання щодо поширення конкретної норми угоди на банк зі спеціальним податковим статусом (офшорні банки, звільнені від оподатковування банки, банки, зареєстровані у вільній економічній зоні). Угода про запобігання подвійному оподаткуванню доходів може бути укладена із країною, у яку входить автономна територіальна одиниця з особливим статусом (колонія, протекторат, заморська територія, залежна територія тощо). У цьому випадку одні конкретні норми угоди в принципі застосовані до підприємств, що зареєстровані на території з особливим статусом, а застосування інших норм може бути виключене як у самій угоді, так і в будь-якому додатковому документі (угоді про внесення змін і доповнень, протоколі до угоди, в обміні листами між уповноваженими особами). Неможливість застосування конкретної норми угоди може випливати з положень національного законодавства метрополії прямо або опосередковано. Крім того, заборона будь-якого виду пільгового режиму згідно з угодою про запобігання подвійному оподаткуванню, може не бути згаданою в законодавчих актах або інших міжнародних угодах країни джерела доходу.

Нарешті, банківські офшорні центри істотно різняються за своєю репутацією. Висока репутація тієї країни або території, у якій передбачено реєстрацію банку, особливе значення має у тих випадках, коли планують здійснення реальних операцій із залученням фінансових коштів третіх осіб. Такою офшорною територією, зокрема, є Кайманові о-ви. З погляду корпоративної структури, банк – це звичайна корпорація, що одержала банківську ліцензію. Саме корпорація, тому що банки у формі товариств уже майже ніхто не створює – цьому перешкоджає властива товариствам необмежена відповідальність засновників.

Офшорний банк може емітувати чеки (в іноземній валюті), за допомогою яких в Україні можна організувати схему законного одержання готівкової валюти і гривень. Він може відкрити в українському банку кореспондентський рахунок (привілей, що недоступний простим компаніям), за допомогою якого, крім особливих фінансових операцій, можна швидко організовувати платежі (в офшорного банку буде коррахунок у вашому банку й інших банках, у т. ч. іноземних, з якими здійснюють розрахунки).

Якщо бізнес зосереджено в одній-двох країнах, але він пов'язаний з операціями на великі суми, то офшорний банк теж може виявитися корисним. На базі офшорного банку можна організувати надання для клієнтів в Україні унікальної послуги: видача кредитів під заставу грошей, експортованих раніше за кордон. Ви одержуєте можливість працювати на капіталі, який вивезли, при цьому не заявляючи його як свій в Україні і не сплачуючи податків за його "повернення". Становий депозит розміщують в офшорному банку, де гарантують його повну конфіденційність.

Частину валютних кредитів, які невигідно давати від імені українського банку через нормативи, коефіцієнти тощо, можна надати клієнтам українського банку через офшорний банк. При одержанні від позичальника відсотків це заощаджує до 40% прибутку (якщо кредит надати від українського банку, то від 20 до 40 % прибутку банку від отриманих відсотків іде на податки; якщо кредит від офшорного банку, то позичальник просто отримує 15 % із суми відсотків, а в деяких випадках не робить і цього – якщо вміло використовувати договір про запобігання подвійному оподаткуванню).

Офшорний банк (за методиками, що використовують на практиці) може виявитися дуже корисним при роботі за такими схемами:

  • • безготівкова гривня на рахунку українського підприємства – готівкова гривня зазначеній особі в Україні;
  • • безготівкова гривня на рахунку українського підприємства
  • – безготівкову валюту зараховують на будь-який іноземний рахунок;
  • • безготівкова гривня на рахунку українського підприємства
  • – готівкова валюта зазначеній особі в Україні;
  • • безготівкова гривня на рахунку українського підприємства – безготівкову гривню зараховують на будь-який рахунок у гривнях;
  • • готівкову гривню акцептують в Україні – безготівкову гривню зараховують на будь-який рахунок у гривнях;
  • • безготівкова валюта на рахунку українського підприємства-готівкову валюту видають зазначеній особі в Україні;
  • • готівкову валюту акцептують в Україні – безготівкову валюту зараховують на будь-який іноземний рахунок.

Для деяких зі згаданих операцій офшорний банк просто необхідний, для інших досить простої офшорної компанії, однак офшорний банк додасть операціям більшої гнучкості. Якщо необхідно мати іноземний рахунок для себе або для своєї офшорної компанії для конфіденційних міжнародних розрахунків, то можна відкривати рахунки безпосередньо в офшорному банку. Технічно гроші будуть перебувати на одному із коррахунків в іноземному банку й усі платежі на користь третіх осіб банк буде здійснювати, оперуючи залишком на коррахунку, за необхідності від свого імені, що важливо, якщо необхідно зберегти конфіденційність платежу. Крім цього, офшорний банк може відкривати номерні, кодовані рахунки, рахунки із псевдонімом тощо. Про особливості практики організації й управління офшорними банками в окремих офшорних юрисдикціях дивись у дод. 3.

Офшорний банк може відкривати рахунки і проводити операції у гривні й інших валютах СНД – досягається повна аналогія прибалтійським банкам, тільки без традиційних мінусів прибалтійського банкінгу. Офшорний банк є дуже зручним інструментом при розробці нових послуг для клієнтів українського банку, як наприклад, пластикові картки, гра на міжнародному ринку Forex (валютний дилінг), акредитиви, підтверджені першокласними банками на Заході, тощо. Таким чином, офшорні банки можна використовувати для дуже широкого спектра фінансових операцій.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші