Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Інвестування arrow Іноземні інвестиції
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Глобальний рівень регулювання офшорних зон і територій

Стрімке зростання офшорного бізнесу не могло залишити байдужими уряди розвинених країн, з яких капітал став емігрувати в території зі сприятливішими умовами. Тому в цих країнах почали застосовуватися спеціальні "антиофшорні" закони, покликані знизити відплив капіталів, звести до мінімуму переваги ведення бізнесу через офшорні зони. Останнім часом в офшорному бізнесі з'явилися "неприємні" моменти, що відштовхує значну кількість ділових структур. Наприклад, органи фінансового контролю США та Європи уважно відстежують усі угоди за участю офшорного капіталу. Крім того, у деяких країнах набуває чинності спеціальне законодавство щодо зниження податкових втрат від подібних фірм. До офшорних компаній із крайньою недовірою ставляться також державні та банківські структури, що спричиняє складнощі із кредитуванням.

Лондонська міжнародна конференція підприємців "Offshore- 2000" суттєво вплинула на хід розвитку світової економіки. Учасники конференції висловили заклопотаність стрімким розширенням офшорних зон, міжнародними фінансовими махінаціями, розглянули шляхи їх обмеження. У роботі конференції взяли участь законодавці з більшості офшорних територій світу, представники провідних банківських кіл, адвокатських контор, ЄС і Європейської комісії із фінансових злочинів.

Останнім часом спостерігається досить стійка тенденція до жорсткості проведення метрополіями податкового і банківського законодавства у своїх острівних територіях (під тиском промислово розвинених країн). Фінансові махінації в офшорних зонах здатні дестабілізувати світову фінансову систему. Протистояти їм передбачається шляхом обмеження в цих юрисдикціях особливого податкового режиму, що допомагає зберігати повну анонімність вкладника, уведення єдиної світової системи зв'язків між банками й інвестиційними компаніями. Єдина комп'ютерна програма зв'язку дозволить автоматично виявляти підозрілі трансакції, блокувати їх і доводити необхідну інформацію до слідчих органів.

Один із негативних проявів глобалізації – різке посилення криміналізації національних економік і міжнародних господарських відносин у сфері відмивання капіталів незаконного походження. За різними оцінками, обсяг брудних доходів, які щорічно легалізують у світі, досягають астрономічних сум 0,5- 1,3 трлн дол США. Критичне наростання цих тривожних тенденцій стимулювало протидію їм світового співтовариства, що знайшло свій вираз, зокрема, у створенні спеціалізованих міжнародних організацій.

Так, у липні 1989 р. на паризькій нараді Великої сімки було створено Спеціальну групу з боротьби зі злочинністю у фінансовій сфері (Financial Aetion Task Force on Money Laundering (FATF); в укр. транскрипції – ФАТФ), метою якої € всебічний аналіз результатів оперативних заходів із запобігання використанню банківської системи і фінансових установ для відмивання грошей, на розробку модельних (еталонних) законодавчих актів і превентивних заходів у цій сфері, а також підвищення рівня координації відповідних спільних зусиль країн-учасниць.

ФАТФ координує свою роботу з ООН, яка в останні роки безпосередньо бере участь у боротьбі з легалізацією брудних грошей. Так, у червні 1998 р. на 20-й спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН, присвяченій боротьбі зі злочинністю у фінансовій сфері та протидії обороту наркотиків у світі, було схвалено План дій проти відмивання грошей (Action Plan against Money Laundering). У зв'язку із цим у грудні 1998 р. спеціальною брошурою було випущено документ "Глобальна програма ООН проти відмивання грошей", де подано розгорнуті правові визначення і характеристики багатьох злочинів у фінансовій сфері. У преамбулі підкреслено, що припинення відмивання грошей має ґрунтуватися на загальній для всіх держав світу концептуальній основі.

Фахівці ООН вважають ключовим моментом виявлення операцій із відмивання грошей через аналіз етапу зростання злочинних капіталів у кредитно-фінансовій сфері, пропонуючи зосередити основну увагу на відстеженні саме стадії інтеграції брудних грошей із національної у світову фінансову систему. Саме так було поставлено питання на Саміті ООН із проблем боротьби з організованою транснаціональною злочинністю, що відбувся у грудні 2000 р. й у роботі якого брали участь делегації понад 140 країн. Саміт ухвалив Конвенцію ООН з боротьби із транснаціональною організованою злочинністю. Одна із її цілей – урегулювання питань конфіскації власності, здобутої злочинним шляхом, і скасування банківської таємниці, якщо фінансовий внесок або фінансова операція пов'язані з відмиванням брудних капіталів.

На міжнародному рівні боротьбу з відмиванням грошей здійснюють також у межах створених подібних до ФАТФ регіональних організацій. Це, зокрема, Азіатсько-Тихоокеанська група, Група країн Карибського басейну, Група країн Південної та Східної Африки і Комітет експертів Ради Європейського Співтовариства з оцінки заходів протидії відмиванню грошей. Група експертів з питань відмивання грошей Міжамериканської комісії з контролю над зловживанням використання наркотичних речовин відслідковує уведення Плану дій щодо боротьби з відмиванням грошей, прийнятого на зустрічі міністрів країн західної півкулі в Буенос-Айресі в 1995 р. Особливе місце в системі відповідних міжнародних організацій посідає Інтерпол – потужна й авторитетна міжнародна організація, що докладає значних зусиль у боротьбі з відмиванням грошей, займаючись розслідуванням різноманітних міжнародних економічних злочинів, а також збираючи й аналізуючи інформацію про найбільші махінації, що мають місце в різних країнах. Співпрацю так званих фінансових розвідок (тобто національних органів з боротьби з відмиванням грошей) ведуть у межах Групи "Егмонт” (Egmont Group), створеної в 1995 р.

Серед інших впливових міжнародних організацій зазначеного профілю слід назвати такі:

  • Організація країн ЄС із боротьби з комерційною злочинністю (Commonwealth Commercial Crime Unit (CCCU)), що об'єднує 49 країн, які забезпечують її необхідною інформацією міжнародного характеру про правопорушення в галузі економіки.
  • Офшорна група з банківського контролю ("Offshore Group of Banking Supervisors"), що організовує співпрацю в боротьбі з відмиванням грошей у міжнародних офшорних центрах й у вільних економічних зонах.
  • Бернський клуб, до якого входять представники правоохоронних органів низки західноєвропейських держав (основний напрям роботи – забезпечення ефективного обміну інформацією між учасниками).
  • Міжнародна організація контролю у сфері обігу цінних паперів (International Organization of Securities Commissions (IOSC)), що об'єднує представників органів, які контролюють ринки цінних паперів (136 членів із понад 70 країн).
  • Міжнародне морське бюро (International Maritime Bureau (ІМВ)), що протидіє економічним злочинам на морському транспорті, насамперед контрабанді, у тому числі валюти.
  • Служба із забезпечення безпеки бізнесу при Міжнародній торговельній палаті (Business Security Services of the International Chamber of Commerce), що веде боротьбу з різними видами злочинів у сфері міжнародної торгівлі та банківських рахунків.
  • Міжнародна асоціація слідчих із боротьби з підробками кредитних документів.
  • Міжнародна асоціація професійних офіцерів безпеки банків.

Діяльність цих організацій забезпечила формування досить великої нормативної бази, що регламентує міжнародну взаємодію з розглянутих питань. Дійсно, у кругообігу грошових коштів офшорна зона є головним фільтром, де відмивають брудні гроші, отримані від торгівлі людьми, продажу та розповсюдження наркотиків, контрабанди зброї.

Процес легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, має таку схему. Спочатку брудні кошти "підмішуються" до "чистих" через сфери з послабленим податковим контролем – казино, шоу-бізнес, нічні клуби, реклама. Після цього готівкою або цінними паперами їх доставляють в офшорні зони (частіше на більш-менш законних підставах). Далі через офшорні банки за допомогою платіжних електронних систем грошові кошти переказують до країни з підвищеною банківською конфіденційністю – до Гонконгу, Швейцарії, Сингапуру. І тільки після зазначених операцій відмиті гроші потрапляють до міжнародного фінансового обігу. Офшорні юрисдикції зацікавлені не тільки у грошових коштах, але й у нелегальному товарі – не даремно більшість офшорних зон розташовано на островах, а острови – на перехресті шляхів торгівлі наркотиками (Карибський басейн), або контрабанди зброєю (Середземне море). Кораблі, що заходять в офшорні порти, звільнено від митного контролю, плата за постій є суто символічною.

Дійсно, масштабна боротьба з відмиванням грошей почалася лише після терактів 11 вересня 2001 р., коли в уряді США всерйоз вирішили позбавити міжнародний тероризм фінансового підживлення. Уже 25 жовтня 2001 р. казначейство США розпочало масштабну операцію "Зелений похід" (Operation Green Quest). Упродовж чотирьох місяців американцям удалося вилучити понад 10 млн дол США готівкою і на 4,3 млн дол США цінних паперів. Паралельно американська дипломатія почала активно тиснути на країни та території, відомі офшорними традиціями і непрозорою банківською системою.

Що стосується відносин цих організацій з Україною, то їх визначають, насамперед, критично високою часткою тіньової економіки і безпрецедентно незаконним вивезенням із нашої країни капіталу, широкомасштабним використанням для приховування прибутків і податків офшорних схем. Звідси і включення України у щорічний "чорний список" ФАТФ як країни, що не здійснює цілеспрямованих заходів із запобігання відмиванню злочинних капіталів. ФАТФ рекомендувала міжнародному співтовариству проявляти особливу обережність у відносинах з українськими компаніями і фінансовими інститутами, а також заявила про можливий розгляд питання про застосування до України фінансових санкцій. Перегляд відносин цієї й інших міжнародних організацій із нашою країною залежить від ефективності дій української влади із прозорості економіки та із припинення відпливу нелегального капіталу. Відповідні концептуально-програмні розробки існують і їхнє втілення – проблема прояву політичної волі.

Після квітневого 2009 р. саміту Великої двадцятки ОЕСР опублікувала список офшорів, який складається із трьох розділів. У першому містяться юрисдикції, які, на думку ОЕСР, досягли значних успіхів у застосуванні розроблених міжнародних стандартів податкової співпраці. У другому перераховано юрисдикції, які узяли на себе зобов'язання перейти на встановлені стандарти, але ще не здійснили цього. У третьому міститься перелік країн, які не відповідають стандартам і до яких, найімовірніше, застосують певні санкції. В окрему підгрупу – "інші фінансові центри" – виділено Австрію, Бельгію, Бруней, Чилі, Гватемалу, Люксембург, Сингапур, Швейцарію.

  • 1. Країни, які відповідають міжнародним податковим стандартам: Аргентина, Австралія, Американські Віргінські Острови (США), Барбадос, Велика Британія, Угорщина, Німеччина, Греція, Гернсі, Данія, Джерсі, Ісландія, Ірландія, Іспанія, Італія, Канада, Китай, Кіпр, Корея, Мальта, Маврикій, Мексика, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Острів Мен, ОАЕ, Польща, Португалія, Російська Федерація, Сейшельські Острови, Словацька Республіка, Туреччина, Фінляндія, Франція, Чеська Республіка, Швеція, Південна Африка, Японія.
  • 2. Країни, що узяли на себе зобов'язання привести у відповідність власну податкову систему до міжнародного податкового стандарту, але в недостатній мірі його виконують: Андорра, Ангілья, Антигуа і Барбуда, Аруба, Багами, Бахрейн, Беліз, Бермуди, Британські Віргінські Острови, Кайманові Острови, Острови Кука, Домініканська Республіка, Гібралтар, Гренада, Ліберія, Ліхтенштейн, Маршаллові Острови, Монако, Монтсеррат, Науру, Нідерландські Антильські Острови, Ніуе, Панама, Сент-Кіттс і Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадини, Самоа, Сан-Марино, Теркс і Кайкос, Вануату.
  • 3. Країни, що не відповідають міжнародним стандартам податкової співпраці: Коста-Ріка, Лабуан, Філіппіни й Уругвай.

Використання офшорів надає можливість планувати організацію бізнесу, його фінансову й організаційну структуру, що законно дає змогу не переплачувати податки та максимізувати прибутки. Однією з головних ідей забезпечення національних інтересів є інформованість державних податкових і правоохоронних органів. Так, в усіх офшорних юрисдикціях існують спеціальні вимоги до назв офшорних компаній. Наприклад, не можна без спеціального дозволу влади включати в назву компанії слів Bank, Royal, Insurance, University, College, Institute – список можна продовжити і далі. До основних рис офшорних зон слід віднести: політичну й економічну стабільність, гарантію дотримання фінансової і банківської таємниці; відсутність валютних обмежень, сучасні засоби зв'язку та добре обладнану мережу комунікацій; зручну правову систему; виконання індивідуальних потреб інвесторів. В офшорних зонах дуже популярними є фінансові операції. Адже банк, який зареєстровано в одній із зон, сплачує клієнтам відсотки поза податкових схем і може вільно "грати" своїм капіталом, увозячи або вивозячи його.

В Україні трансферт капіталу до офшорних зон і юрисдикцій стимулює комплекс чинників: значне податкове навантаження і неефективність фіскальної політики, несприятливий інвестиційний клімат, високі інвестиційні ризики і приховування факту володіння інвестиційними об'єктами в Україні через використання офшорних схем, криміналізація економіки і використання офшорних схем для відмивання прибутків, отриманих злочинним шляхом. Проблема полягає в тому, що діяльність злочинців, які здобули свої капітали злочинним шляхом та перевели їх за межі України, потрапляє в поле зору правоохоронних органів лише через деякий час після вчинення злочину, а злочинець встигає виїхати за кордон. Лише законодавчими актами в цьому разі не обійтися, необхідні кардинальні рішення:

  • • держава повинна максимально запобігти незаконному збагаченню та вивезенню коштів з України;
  • • має діяти експертиза договорів;
  • • необхідним є чіткий перелік випадків, коли кожна особа зобов'язана подавати декларацію щодо прибутків, контроль за ними, врешті-решт, необхідно передбачити кримінальну відповідальність за легалізацію тіньових прибутків.

В іншому разі всі вжиті заходи виявляються неефективними.

Останнім часом стала популярною реєстрація компаній на Кіпрі, що значною мірою пов'язане із широкомасштабною рекламною кампанією із просування Кіпру на ринок СНД. Реєстрація на Кіпрі вигідна компаніям, що ведуть бізнес в Україні, оскільки між двома цими країнами існує договір про уникнення подвійного оподаткування. У даний час на Кіпрі зареєстровано величезну кількість банків, інвестиційних фондів, відомих фірм. Обов'язкова звітність, потрібна в цій юрисдикції, підвищує ступінь довіри до кіпрських компаній із боку ділових партнерів. Водночас деякі експерти звертають увагу на той факт, що Кіпр, як і Латвія, має угоду про правову взаємодопомогу з Україною. Крім того, Кіпр – досить дорога юрисдикція, у середньому вартість реєстрації компанії становить 2900 дол США.

Працювати ж безпосередньо через офшор стає дедалі більш незручно. Річ не тільки в удосконаленні української податкової системи, але й в охолоджуванні європейського співтовариства до компаній з офшорних юрисдикції. Якщо рекомендації міжнародних фінансових організацій щодо офшорів будуть прийняті, то для ефективного ведення експортно-імпортних операцій незабаром знадобляться оншорні компанії.

Дійсно, американські компанії також дедалі частіше використовують в офшорних структурах. Цьому багато в чому сприяє те, що компанії з обмеженою відповідальністю не здійснюють операцій і не мають активів на території США, не є суб'єктами американської податкової системи. Оншорні компанії зазвичай діють разом з офшорними компаніями, проте зараз роль останніх відіграють в основному не компанії, що розташовані на о- вах Гернсі, Джерсі або Мені, а карибські фірми, розташовані на о-вах Теркс і Кайкос, на Британських Віргінських або Багамських о-вах. Тобто, останнім часом компанії, розташовані на Гернсі, Джерсі і Мені, використовують лише в разі особливого побажання клієнта або ж для розв'язання яких-небудь суто специфічних завдань.

Практика офшорного бізнесу виділила три основні напрями у формуванні компаній:

  • • належать компанії холдингового типу (оперативно-холдингові, інвестиційні, судновласницькі, промислові та компанії, що працюють із нерухомістю;
  • • фінансові компанії, до яких входять і банки, і посередницькі структури, і страхові фірми;
  • • торговельно-посередницький бізнес.

Фахівці в межах цих трьох генеральних напрямів виділяють і вужчі спеціалізації. Найбільшу зацікавленість правоохоронних органів викликає реєстрація подібних структур, яку на комерційній основі здійснюють спеціалізовані секретарські компанії, що забезпечені необхідними технологіями, освоїли юридичні процедури та мають кваліфікований персонал.

Останнім часом з'явилося багато дійсно нових офшорних зон, головним завданням яких є обслуговування капіталів, придбаних останнім часом у країнах колишнього СРСР й Азіатсько- тихоокеанського регіону. До цих офшорних зон входять Самоа, о-ви Кука, Кіпр, Ніуе. Проте після важких криз і в Росії, і в Азіатсько-тихоокеанському регіоні майбутнє цих офшорних центрів опинилося під загрозою. Фінансова криза ще більше загострила недоліки нових офшорних зон: нерозвиненість інфраструктури, недосконалість законодавства, відсутність надійної ділової репутації, недостатньо ефективні ділові зв'язки із провідними країнами, наприклад США, нарешті, різниця в часових поясах. Усі ці недоліки відштовхують від співпраці з компаніями з нових офшорних зон потенційних клієнтів із країн Західної Європи, які віддають перевагу карибським територіям, позбавленим усіх цих недоліків. Не виключено, проте, що в разі реалізації численних пропозицій із посилювання фінансового контролю на о-вах Гернсі, Джерсі і Мен, а також на основних карибських територіях, підприємці, прагнучи уникнути високого оподаткування, будуть змушені шукати менш контрольовані офшорні зони, знову звернувшись до тихоокеанських територій.

Проте цілком можливий й інший варіант розвитку подій – поступово офшорні компанії дедалі менше відрізнятимуться від оншорних (в умовах постійного зниження рівня оподаткування в розвинених країнах це не так уже й нереально). Для досягнення максимального ефекту підприємці дедалі активніше поєднуватимуть застосування офшорних й оншорних компаній, використовуючи переваги і тих, й інших. Водночас незалежно від того, які тенденції переважатимуть на офшорних територіях у найближчому майбутньому, офшорним зонам доведеться міняти свою політику в бік більшої прозорості фінансових операцій. Інакше ці країни можуть зіштовхнутися із серйозними проблемами, особливо якщо міжнародні фінансові організації і політики порозуміються в боротьбі з незаконними фінансовими операціями.

У 2007-2010 pp. набули чинності угоди Великої Британії про уникнення подвійного оподаткування із Саудівською Аравією (2009), Словенією (2008), Молдовою (2008), Швейцарією і Новою Зеландією (2008), Нідерландами, Францією, Лівією, Мексикою і Каймановими о-вами. Велика Британія прискорила діяльність над Угодою про обмін податковою інформацією з майже 20 оншорними й офшорними юрисдикціями, включаючи Австралію, Австрію, Бельгію, Британські Віргінські о-ви, Кайманові о-ви, Хорватію, Ефіопію, Німеччину, Угорщину, Ізраїль, Люксембург, Нову Зеландію, Оман, Катар, Іспанію, Швейцарію, Таїланд й особливо із трьома офшорними територіями – Ангільєю, Гібралтаром й о-вами Теркс и Кайкос щодо прийняття міжнародного податкового стандарту прозорості й обміну інформацією в податкових цілях, встановлених ОЕСР. Угода TIEА між Великою Британією і Бермудами почала діяти з 2008 р., о-вами Мен, Гернсі і Джерсі із 2009 р.

Власники офшорів у низці престижних європейських офшорних зон у 2009 р. вже змогли випробувати на собі дію багатьох рекомендацій міжнародних фінансових організацій. Так, на о. Мен, а також в Ірландії прийняті положення, що скасовують статус нерезидента. Внаслідок цього Ірландія взагалі перестала виконувати функції офшорної зони. На Нормандських о-вах й о. Мен був посилений контроль за номінальними директорами й уведено ліцензування компаній, що надають трастові, секретарські і реєстраційні послуги. Орієнтація на стандарти ОЕСР, а також розмови про необхідність уведення норм фінансової інформації, що не підлягає конфіденційності, дозволяють зробити висновок, що ці юрисдикції використовуватимуть тільки для солідного і надійного бізнесу.

Серед напрямів інформаційно-технічної протидії сучасній злочинності, що здійснює свою діяльність безпосередньо за допомогою офшорних зон, необхідно виділити особливий комплекс заходів (аналітична та комп'ютерна розвідка). Сутність аналітичної розвідки можна визначити як розвідку в інформаційному середовищі, метою якої є отримання нових знань про розвідувальний об'єкт або явище на підставі аналітичного опрацювання наявної розвідувальної інформації і тверджень про відомі факти. Аналітична розвідка передбачає вивчення матеріалів прихованого спостереження, оперативних розробок, повідомлень негласних співробітників, даних перехоплення з різних каналів зв'язку, а також аналіз повідомлень, публікацій і виступів у засобах масової інформації, статистичних даних, інформації, що міститься в державних і недержавних автоматизованих банках даних й інформаційних мережах. Можна розглянути дві обставини, що виводять інформаційно-аналітичну діяльність (аналітичну розвідку) за межі традиційної оперативно-розшукової діяльності (ОРД) і відкривають якісно нові можливості для розв'язання оперативних завдань з боротьби з організованою злочинністю.

Перша обставина, що наповнює аналітичну розвідку новим змістом, полягає в тому, що нині уже створено і створюють сотні електронних банків даних, що містять найрізноманітніші відомості. Мають на увазі банки даних як державних органів, так і приватних підприємств. Це, насамперед, банки даних різних служб правоохоронних органів, податкових і митних служб, реєстраційних органів, фондів медичного і соціального страхування, медичних закладів, банків і фінансових компаній, транспортних підприємств, авіа- і залізничних кас, банки даних з електронними версіями періодичних видань і банки даних приватних підприємств, що надають інформаційні послуги охоронних структур, служб безпеки тощо.

Друга обставина, що виділяє аналітичну розвідку в самостійний вид діяльності, полягає в тому, що нині уже створені, застосовують й удосконалюють дуже ефективні методи опрацювання різноманітної інформації. Багато таких методів, що дозволяють виявити латентні зв'язки між об'єктами і за виявленими зв'язками оцінювати роль і статус будь-якого члена злочинного співтовариства, уже перебувають на озброєнні інформаційно- аналітичних підрозділів правоохоронних органів. Аналітична розвідка, побудована на застосуванні останніх досягнень у розвитку інформаційних технологій, є одним із центральних напрямів діяльності Інтерполу в боротьбі із транснаціональною організованою злочинністю.

Загалом аналітична розвідка, а конкретніше, застосування інформаційних технологій в аналітичній розвідці, забезпечуючи ОРД, одночасно виходить за її межі, є паростком нового перспективного напряму в діяльності правоохоронних органів. Нині існують окремі приклади створення об'єднаних інформаційно- аналітичних центрів у системі органів внутрішніх справ, відчутних результатів аналітичної розвідки, забезпечення спеціалізованих підрозділів кримінальної міліції стратегічною і тактичною інформацією про стан організованої злочинності. У свою чергу, комп'ютерна розвідка полягає в пошуку й отриманні інформації з комп'ютерних систем і мереж. За допомогою апаратно-програмних комп'ютерних засобів, шляхом застосування логічних операцій і прийомів здійснюють комп'ютерну розвідку. Чинники, що обумовлюють необхідність комп'ютерної розвідки у правоохоронних органах такі:

  • • усі великі обсяги інформації, що може мати оперативний інтерес, переводять на машинні носії. Практично вся інформація про фінансову діяльність підприємств і фірм уже міститься в електронному вигляді в комп'ютерних системах;
  • • комп'ютерні телекомунікації дедалі частіше виявляються засобами зв'язку для злочинних формувань. Вони стають засобом неконтрольованого кримінального переведення фінансових коштів, зокрема в закордонні банки й офшорні зони;
  • • глобальна комп'ютерна мережа Інтернет, що свідчить не тільки про досягнення, але і про практично всі відомі недоліки людського суспільства, стає носієм кримінальної інформації і загрозою її поширення.

Нині одним із завдань правоохоронних органів стає відстежування кримінальних явищ у мережі Інтернет. Таку роботу здійснюють за кордоном, зокрема в США (ФБР) й у Німеччині (ВКА), де створено спеціальні підрозділи комп'ютерної розвідки в мережі Інтернет. Нарешті, комп'ютерна розвідка є одним із найефективніших засобів профілактики, протидії і боротьби з найрізноманітнішими комп'ютерними злочинами, оскільки до завдань комп'ютерної розвідки входить і пошук зловмисників у комп'ютерних мережах.

У правовому полі комп'ютерну розвідку можна вважати різновидом таких оперативно-пошукових заходів, як зняття інформації із технічних каналів зв'язку, спостереження, дослідження предметів і документів, оперативний огляд. Якщо йдеться про телекомунікаційний зв'язок між комп'ютерними системами, то це переривання зв'язку може означати активний вплив на комп'ютерну систему, зокрема з метою виведення її з ладу. Це також входить до функцій комп'ютерної розвідки, що в разі потреби стає засобом інформаційного нападу.

Говорячи про надзвичайну необхідність організації комп'ютерної розвідки в мережі Інтернет, необхідно мати на увазі те, що інформація розташована і циркулює в цій мережі, не потрапляє до зони правового регулювання. Практично не передбачено відповідальності за введення і поширення інформації. Інтернет абсолютно не підлягає цензурі. Більше того, розміщену інформацію легко знеособлюють. Зокрема, інформація кримінального характеру може бути розташована на сайтах, що належать як юридичним, так і фізичним особам. Саме поняття належності сайта є розмитим. Інформаційний сайт може бути фізично розміщеним на комп'ютері, що знаходиться на іншому континенті, але при цьому забезпечено його доступ по всій території країни.

Інформація, отримана завдяки комп'ютерній розвідці, у деяких випадках потребує аналітичного опрацювання, тобто застосування апарата аналітичної розвідки. Водночас застосування методів комп'ютерної розвідки істотно підвищує ефективність розвідки аналітичної, тому що відкриває можливість здобувати інформацію з банків даних і комп'ютерних систем, що мають, зокрема, вихід в Інтернет. Зауважимо, що в мережі Інтернет нині можна знайти електронні версії практично всіх періодичних видань, що забезпечує легший доступ і наступне автоматизоване опрацювання відкритої інформації, яку отримують в електронному вигляді. Ці обставини виокремлюють комп'ютерну розвідку в самостійний напрям діяльності правоохоронних органів, а в поєднанні з аналітичною розвідкою дозволяють вести розмову про комплекс розвідувальних заходів, заснованих на сучасних інформаційних технологіях.

Ідея офшору нічого кримінального та незаконного в собі не містить. Більше того, подібні схеми дійсно допомагають у послабленні тягаря податків, але абсолютно уникнути їх не дозволяють. Сучасний розвиток глобального офшорного бізнесу має такі особливості:

  • • Міжнародному співтовариству доведеться створювати законодавчу базу, що дозволятиме контролювати фінансові операції, які набувають глобальних масштабів, а також запобігати можливості використання офшорних зон нерезидентами для ухилення від виконання законів своєї держави. Законодавством має передбачатися застосування жорсткіших заходів із моніторингу та контролю офшорного фінансового сектора, запровадження проти країн і компаній спеціальних штрафів і серйозних санкцій у випадках порушення встановлених правових норм щодо боротьби з незаконними фінансовими операціями з відмивання грошей і кримінальних прибутків.
  • • Від держав, занесених до "чорного списку", слід вимагати проведення масштабних реформ правової і контролюючої систем регулювання фінансового сектора. Визначальною для успішного розв'язання цього питання буде ефективність співпраці міжнародних фінансових організацій і політичних кіл країн. Багато країн приділяють велику увагу роз'яснювальній роботі і не так щодо створення в населення негативного ставлення до офшорного бізнесу взагалі, як щодо формування неприйняття факту обдурювання держави шляхом несплати податків навіть у тих випадках, коли це роблять видатні спортсмени або діячі мистецтва. Слід відзначити успішність цієї роботи, внаслідок якої в розвинених країнах серйозні компанії та бізнесмени не підписують контрактів з офшорними компаніями.
  • • Отже, міжнародне регулювання офшорної діяльності – нове явище у світовій економіці. На практиці його здійснюють за двома напрямами: боротьба з несумлінною податковою конкуренцією і протидія фінансуванню кримінальної діяльності. Регулювання офшорного бізнесу з метою запобігання несумлінній податковій конкуренції є наслідком глобальної конкуренції між промислово розвиненими країнами, а також країнами, які володіють багатими ресурсами, та країнами, що розвиваються, і таких ресурсів не мають. За своєю суттю воно є інструментом політичного тиску і тому викликає протидію з боку офшорних держав. На міжнародному рівні в цьому напрямі працює ОЕСР, діяльність якої полягає в моніторингу як власне офшорних юрисдикцій, так і преференційних податкових територій промислово розвинених країн, у тому числі США. На національному рівні антиофшорне регулювання в цій сфері полягає в такій побудові законодавства, щоб суттєво знизити втрати від застосування методу офшора.
  • • Антиофшорне регулювання з метою запобігання відмиванню капіталів і фінансуванню тероризму, навпаки, зустрічає цілковиту підтримку з боку більшості офшорних юрисдикцій, що добровільно погодилися внести необхідні зміни в національне законодавство. Органом, який координує міждержавні зусилля в цьому напрямі, є ФАТФ, що відслідковує схеми легалізації незаконних капіталів, ініціює відповідні заходи протидії, а також створює спеціалізовані підрозділи федеральних служб США. На національному рівні необхідно забезпечити прозорість ведення бізнесу загалом, а насамперед фінансових розрахунків. Основними наслідками жорсткості державного і міждержавного регулювання офшорного бізнесу у глобальному масштабі стали:

■ зниження рівня банківської таємниці;

■ розширення можливості доступу органів влади до інформації про реальних власників офшорних інструментів;

■ обмеження застосування акцій на подавця;

■ розширення міжнародного обміну інформацією в частині оподатковування;

■ істотне обмеження офшорного банківського бізнесу;

■ зміни у структурі офшорного бізнесу: відхід з нього одних юрисдикцій, істотна зміна інших і прихід нових.

  • • Водночас аналіз методів боротьби провідних держав з податковими гаванями свідчить про певну обмеженість і декларативний характер прийнятих рішень. Політика G-20 у жодному разі серйозно не вплине на рентабельність офшорного бізнесу, адже усуне лише одну з багатьох переваг офшорних юрисдикцій – конфіденційність фінансової інформації. При цьому безперешкодний доступ до даних надаватимуть винятково компетентним державним органам на вимогу. Такі переваги офшорних зон, як низькі податкові ставки, полегшений валютний контроль і можливість вільного переміщення капіталу і надалі приваблюватимуть бізнес. Оскільки в короткотерміновій перспективі не залишиться жодного секретного офшору, жодна гавань не втратить своєї конкурентоспроможності. Саме на цьому наголошує Швейцарія, яка контролює понад третину офшорних потоків і погоджується повністю прийняти єдині податкові стандарти за умови, що такі кроки зроблять усі без винятку податкові гавані.
  • • Для розвинених країн, особливо США, розкриття інформації дасть можливість краще контролювати рух надлишкової ліквідності в межах монетарної політики, наповнювати бюджет ресурсами без допомоги друкарського станка, а також боротися зі світовим тероризмом і відмиванням коштів, арештовуючи рахунки окремих юридичних і фізичних осіб в офшорних банках будь-якої юрисдикції. З іншого боку, уряди недемократичних країн можуть використати винятковість повноважень державних органів в отриманні конфіденційної інформації як спосіб боротьби з окремими олігархічними групами, проводячи вибіркове полювання на офшорні угоди бізнесових і політичних конкурентів. Таким чином, нова схема прозорості на вимогу дозволятиме урядам багатьох країн заплющувати очі на одні офшорні схеми і публічно викривати інші. Конфіденційність і надалі захищатиме інформацію офшорних компаній від поглядів сторонніх спостерігачів.

Нині відбувається стрімка адаптація політики офшорних юрисдикцій до умов жорсткості контролю.

До країн, що припиняють свою діяльність у сфері офшорного бізнесу, належать ті:

  • • що не змогли пристосуватися до нового, жорсткішого міжнародного регулювання: Науру, Теркс і Кайкос, Ангілья, Вануату, Західне Самоа, Острови Кука, Сент-Кіттс і Невіснув;
  • • уряд яких ухвалює рішення відмовитися від ведення у країні офшорного бізнесу, тому що вони вже реструктурували свою економіку: Британські Віргінські Острови, Острови Гернсі і Джерсі, Остів Мен, Гібралтар, Мадейра.
  • • що залишають офшорний бізнес через природні катаклізми, політичний колапс тощо: Монтсеррат, Нідерландські Антильські Острови, Гренада, Ніуе, Республіка Палау.

Країни, що продовжують свою діяльність в офшорному секторі економіки:

  • • без трансформації внаслідок політичної підтримки: Панама, Беліз;
  • • трансформувавши своє законодавство й офшорний сектор відповідно до вимог міжнародних організацій, або ж знайшовши нову нішу в офшорному бізнесі: Кіпр, Антигуа і Барбуда, Багамські Острови, Бермудські Острови, Кайманові Острови, Сент-Вінсент і Гренадіни, Ліхтенштейн, Барбадос, Маврикій, Сейшельські Острови, Ламбуан, Бахрейн.

Країни, що знову виходять в офшорний бізнес: Чорногорія, Угорщина.

У сучасних умовах чинниками успіху для офшорної юрисдикції будуть:

  • • стабільність внутрішньої політичної й економічної ситуації;
  • • політична гнучкість, готовність іти на компроміс;
  • • співпраця з міжнародними організаціями (ОЕСР і ФАТФ);
  • • реформи національного законодавства в бік досягнення більшої прозорості офшорного сектора;
  • • використання доходів від реєстрації офшорних компаній для розвитку інших галузей національної економіки.

Можна припустити, що в майбутньому будуть найактивніше розвиватися юрисдикції, які вже зараз провели реформи національного законодавства. Країни, що зберегли законодавство щодо реєстрації офшорних компаній без змін, мають нестійку конкурентну перевагу (політичні зв'язки) і надалі їх позиції на ринку можуть погіршуватися.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші