Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Інвестування arrow Іноземні інвестиції
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Офшорні зони в Європі

Країни і території Західної Європи, де розташовані офшорні центри, можна згрупувати як території з пільговим і помірним оподатковуванням. До першого типу належать Ірландія, Гібралтар та розташовані поблизу Великої Британії о-ви Мен, Гернсі, Джерсі, Адерней і Сарк. Основні вимоги до офшорних фірм, які не платять податків у цих центрах, полягає в тому, що, по- перше, господарську і фінансову діяльність в офшорній зоні можуть вести тільки фірми-нерезиденти і, по-друге, ці фірми можуть діяти в зоні тільки за наявності особливого статусу, який надає їм законодавство того або іншого офшорного центру.

До територій із пільговим оподатковуванням, що успішно розвиваються в останні десятиліття, належить о. Мен, англомовний острів між Англією й Ірландією із населенням у 70 тис. осіб. Згідно з конституцією він є самоврядною територією в Об'єднанім Королівстві й асоційованим членом ЄС за особливим договором, у який не входять питання податкової політики. Важливе значення має той факт, що діяльність компаній на острові регламентують законодавчі акти, прийняті понад 50 років тому (з 1931). За час їх дії вони були не тільки апробовані, але й удосконалені. Це значно спрощує діяльність офшорних компаній. Залежно від типу компанії визначають особливості оподаткування та розмір ставок або фіксованих платежів. Оголосивши себе в середині 1970-х pp. офшорним центром, о. Мен перетворився в один із найважливіших фінансових центрів Європи, на ньому розмістилися компанії, трасти, банки й інші установи, а загалом цей фінансовий сектор забезпечує приблизно 25 % національного доходу острова.

Острів Мен має правову систему типову до англійського публічного права, а суди застосовують англійську модель, що досить важливо, наприклад, при заснуванні трастів. Він має добре розвинену юридичну й інші служби, а центральне місце в репутації острова як серйозного офшорного центру займає його система контролю, що має великий досвід у сфері нагляду і регулювання делікатних фінансових питань. Острів має систему сучасних комунікацій, у тому числі телефонний, факсимільний і телексний зв'язки першого класу, тісні авіазв'язки з аеропортом Хітроу в Лондоні.

Острів Мен можна охарактеризувати як стабільну, добре розвинену офшорну юрисдикцію. Витрати на реєстрацію компаній на основі загального права нижчі, порівняно з юрисдикціями Джерсі і Гернсі. На острові відсутній валютний контроль, клієнтам забезпечують таємність ведення операцій, реєстрація компаній займає 10-12 днів. Відсутні також податки на переказ капіталу, додатковий дохід, реєстрацію, майно, прибуток від реалізації, спадщину і дарування. Формально офшорні фірми мають вести бухгалтерський облік, але водночас вони не зобов'язані його нікому надавати.

На о. Мен реєструють фірми трьох типів:

  • • фірми-резиденти, які мають право діяти на території самого острова і сплачують 20-відсотковий прибутковий податок. Однак треба пам'ятати, що будь-яку первісно зареєстровану на острові фірму вважають фірмою-резидентом доти, поки вона не подала клопотання про одержання іншого статусу і не оплатила відповідні річні збори;
  • • фірми-нерезиденти, які є безподатковими, якщо сфера їх діяльності перебуває поза о. Мен. Вони самі визначають для себе місця проживання директорів, акціонерів і секретаря фірми. Щорічний урядовий збір із такої фірми становить 600 англ. ф. ст.
  • • фірми-винятки, які також є безподатковими, проте для них потрібно, щоб хоча б один із директорів фірми і її секретар проживали на о. Мен. Державний річний податок 300 англ. ф. ст.

Термін існування трастів – 80 років. Трастовий реєстр відсутній. Є спеціальні інструкції для довірених осіб, встановлено обмеження щодо мінімальної кількості директорів й акціонерів офшорної компанії, дозволено випуск акцій на пред'явника, не ведуть відкритий реєстр акціонерів, обов'язкові щорічні збори директорів і річні звіти. Створення та діяльність офшорних компаній на о. Мен регламентують Закони про довірених осіб, про форми трастів, про майновий статус і накопичення, про довірче розпорядження майном, про прибутковий податок, про збори з компаній нерезидентів. Порівнюючи о. Мен із територіями Гібралтару або Панами, можна констатувати, що він перебуває у сприятливіших для офшорного бізнесу умовах.

Наразі на о. Мен розробляють закони, які спрощують формальності для безподаткових фірм. Замість фірм-винятків будуть так звані міжнародні компанії, створення яких викликане вимогами ЄС і наразі їм пророкують відносне довголіття. Що стосується фірм-резидентів, то після ухвалення нового закону цей тип фірм, найімовірніше, зникне, і їх необхідно буде перетворювати в міжнародні компанії.

Острів Гернсі розташований у протоці Ла-Манш, має територію 43,2 кв. км, населення 60 тис. осіб. Територія входить до складу Великої Британії, але має незалежну судову та виконавчу владу і користується автономією в усіх внутрішніх питаннях. Податки, які сплачують на о. Гернсі, включають: податок на передачу майнових прав, податки на дивіденди та передачу ліцензійних прав. Не сплачують: прибутковий податок із нерезидентів, податок із трастів нерезидентів, податок на прибуток із нерезидентів і звільнених компаній. Валютні обмеження не існують як для резидентів і нерезидентів.

До 1993 р. включно зареєстровані на острові компанії могли бути звільненими або звичайними. Звичайну компанію обкладали податком на прибуток у розмірі 20 %. Нині ставлення до оподаткування стало гнучкішим. Місцева адміністрація може визначати прибутковий податок у діапазоні від 0 до 30 %, встановлюючи пільгові умови для міжнародних компаній.

На о. Гернсі існують сприятливі умови щодо формування трастів – цей острів вважають найбільшою європейською юрисдикцією з реєстрації компаній внутріфірмового страхування. Цьому сприяє встановлений спрощений порядок реєстрації та ліберальні умови страхової діяльності, тому тут створюють офшорні інвестиційні та пенсійні фонди.

Термін існування трастів – до 100 років. Трастовий реєстр відсутній. Обмеження стосуються кількості директорів й акціонерів офшорної компанії. Не дозволяють випуск акцій на пред'явника, обов'язковими є включення до відкритого реєстру акціонерів. Обов'язкове проведення щорічних зборів директорів, потрібно подавати річні звіти. Створення та діяльність офшорних компаній на о. Гернсі регламентовано Законами про компанії 1980-1990 pp., Законом про трасти 1989 р. з поправками 1990 р.

Іншим прикладом податкового раю є Гібралтар, остання колонія Великої Британії в Європі. Гібралтар, у якому проживає ЗО тис. осіб, є самоврядним утворенням із 1965 р. й асоційованим членом ЄС, але з певними винятками: на його території не застосовують угоду про загальне землекористування і податок з обігу. У ролі офшорного центру Гібралтар зростав швидкими темпами, водночас розвивалися юридична й інші служби. Це швидке зростання у значній мірі вплинуло на телекомунікації: в останні роки в дію було введено нову вдосконалену телефонну систему, основні авіазв'язки здійснюють з Лондоном кількома щоденними рейсами, але є також авіалінії з Африкою й іншим світом через іспанські аеропорти в Севільї і Малазі.

Гібралтар підписав Гаазьку конвенцію 1961 р., тому документи, оформлені тут, достатньо завірити апостилем. Гібралтар не підписував договорів про уникнення подвійного оподаткування з жодною країною світу. Він не входить до "чорного списку" ФАТФ. Успішному розвитку і процвітанню офшорного бізнесу в Гібралтарі сприяє активна підтримка з боку держави. Валютою є гібралтарський фунт, що котирується на одному рівні з англійським фунтом, валютного контролю не існує, а нинішній банківський сервіс можна вважати абсолютно сучасним, причому він поліпшується завдяки переїзду сюди міжнародних банків. Таємність у банківській справі заснована на загальному праві, відсутні вимоги оприлюднення імен бенефіціарів до реєстрації компанії, навіть у випадку заяви про звільнення компанії від податків. Податкова система Гібралтару є аналогом британської, однак існує низка досить важливих відмінностей. Ключовими перевагами є:

  • • відсутність ПДВ і податків із продажів,
  • • відсутність податку на приріст капіталу,
  • • відсутність податку на майно,
  • • відсутність податків і зборів на спадщину і дарування,
  • • податкові пільги для міжнародного бізнесу,
  • • податкові пільги для високооплачуваних осіб і наявність професійних управляючих.

Гібралтар пропонує два типи компаній, особливо вигідних з погляду оподатковування: нерезидентні і звільнені від податків компанії.

Нерезидентну компанію реєструють у Гібралтарі, але централізовано управляють і контролюють правлінням, що перебуває поза Гібралтаром. Якщо така компанія не має доходів у межах Гібралтару і не є посередником при переказуванні прибутків у Гібралтар, то вона не сплачує жодних податків. На практиці це означає, що нерезидентна гібралтарська компанія повинна мати банківський рахунок тільки поза Гібралтаром. На відміну від інших юрисдикцій, тут із нерезидентних компаній не стягують щорічний збір. Компанія із правлінням у Гібралтарі, якою володіє нерезидент, може при цьому клопотати про звільнення від сплати прибуткового податку. Гібралтар пропонує гарантоване звільнення від податків терміном на 25 років за умови, що компанією чудово управляють і вона дотримується правил, пов'язаних зі звільненням від податків.

Звичайна гібралтарська компанія може одержати статус звільненої від податків за щорічний внесок у 225 англ. ф. ст. Перевага звичайної звільненої компанії в тому, що її не вважають резидентною в інших країнах. Для звільнених від податків гібралтарських компаній діють особливі правила. Наприклад, вони не повинні мати справи з резидентними компаніями або особами, що проживають у Гібралтарі, а тільки з іншими звільненими від податків компаніями. Жодні зміни, що стосуються власників акцій або бенефіціарів, не можуть бути внесені без дозволу гібралтарської влади. Крім того, звільнені компанії за допомогою щорічних ревізій мають засвідчувати, що компанія діяла відповідно до правил про звільнення від податків, тобто бухгалтерія є необхідною умовою діяльності компаній.

У 2005 р. згідно з угодою між урядом Гібралтару і ЄС, було оголошено, що безподаткові компанії припиняють своє існування. Податковий режим для кваліфікованих компаній на Гібралтарі було скасовано із січня 2005 р., а місяцем пізніше було оголошено про граничний термін існування безподаткових компаній. Діючі безподаткові компанії Гібралтару зберігали свій статус до 31 грудня 2010 р., а, починаючи із липня 2006 р., припинили приймання заяв на реєстрацію безподаткових компаній. Після зміни законодавства гібралтарські нерезидентні компанії є діючою альтернативою безподатковим компаніям. На відміну від безподаткових компаній, до нерезидентної компанії не застосовують ті ж критерії юридичної експертизи, що є перевагою в податковому плануванні.

Отже, щоб користуватися пільгами, зареєстрована компанія на Гібралтарі має відповідати таким критеріям:

  • • компанія має бути об'єктом власності нерезидентів, а також управлятися й контролюватися нерезидентами Гібралтару;
  • • компанія не повинна вести бізнес на території Гібралтару;
  • • компанія не повинна переводити прибуток на Гібралтар.

Якщо компанія задовольняє зазначеним вище критеріям, то

вона не підпадає під податкову систему Гібралтару і не реєструється з метою стягнення податків на Гібралтарі. У випадку, якщо компанія одержить дохід на території Гібралтару, або переведе туди прибуток ззовні, то необхідно буде сплатити корпоративний податок. Витрати нерезидентної компанії менші ніж безподаткової, тому що вона не сплачує щорічне фіксоване мито й інші збори, які стягують із безподаткової компанії. Процес управління компанією дещо складніший, тому що згідно з вимогами, компанією мають управляти нерезиденти, а банківські рахунки компанії повинні бути відкриті поза Гібралтаром. Водночас нерезидентна компанія може управляти рахунками, відкритими в інших офшорних юрисдикціях, наприклад на о. Мен. З міркувань практичності корисно відкрити рахунок в офшорному банку, найближчому до розташування діючого бізнесу компанії, або до місця проживання її бенефіціарів.

Гібралтарські компанії мають безперервний статус. Вони можуть бути зареєстровані як акціонерні товариства в багатьох інших офшорних зонах, включаючи Мальту, Британські Віргінські о-ви і США. Відповідно, зареєстровані офшорні компанії на цих територіях можуть одержати юридичну адресу на Гібралтарі.

Варто зазначити й інші чинники, що впливають на діяльність компанії:

  • • Нерезидентна компанія повинна мати зареєстрований офіс і секретаря компанії на Гібралтарі.
  • • Процедура інкорпорації компанії на Гібралтарі займає чотири-п'ять днів.
  • • Структура гібралтарських компаній не підходить для випуску акцій на подавця.
  • • Персональні дані директорів й акціонерів вносять до Реєстру гібралтарських компаній, однак можна користуватися послугами номінальних директорів й акціонерів.
  • • Для гібралтарської компанії потрібно призначити одного директора й одного акціонера, як фізичну, так і юридичну особу.
  • • Директор може бути будь-якої національної приналежності.
  • • Починаючи із 2001 р., потрібно щорічно представляти основний баланс компанії без аудиторського висновку (якщо тільки це не звичайне мале підприємство).

Нерезидентна компанія на Гібралтарі може бути досить зручною в таких випадках:

  • Конфіденційність і захист активів. В активах балансу компаній може перебувати готівка, акції й інші інвестиційні продукти, тому що вкладений капітал й отримані доходи не с об'єктом оподатковування.
  • Володіння власністю у вигляді яхти або морського судна, що належить компанії. Усі доходи, отримані від експлуатації судна або здачі його в чартер, не обкладають податком.
  • Придбання власності компанією поза Гібралтаром, її експлуатація і перепродаж шляхом продажу акцій компанії, а не самої власності, що не призводить до необхідності сплачувати податок на приріст капіталу й інші збори в юрисдикції, де перебуває дана власність.

Можливі закінчення назви компанії, яку реєструють: Limited, тип компанії – Gibraltar non Resident Company, час інкорпорації – реєстрація нової компанії зазвичай займає два тижні. "Готові" компанії надають негайно.

Вимоги до компанії:

  • • Мінімальна кількість директорів – один.
  • • Вимоги до резидентності директорів – відсутні.
  • • Дозволені директори – юридичні особи.
  • • Необхідна наявність місцевого зареєстрованого секретаря й офісу.
  • • Мінімальна кількість акціонерів – один.
  • • Номінальні акціонери і директори дозволені.
  • • Стандартний статутний капітал компанії 2 тис. дол США.
  • • Оплату статутного капіталу не вимагають.
  • • Акції на пред'явника не дозволені.
  • • Тип акцій із номіналом.

Загалом, зупиняючи свій вибір на користь Гібралтару, як податкової гавані, інвестор одержує гарантії економічної і політичної стабільності, дохід і корпоративний прибуток, який не оподатковують.

На відміну від країн податкового раю, у яких діяльність іноземних компаній обкладають тільки реєстраційним і невеликим щорічним збором, у Європі є низка країн, які стягують із зареєстрованих у них фірм певні види податків. До країн із помірним оподатковуванням належать Швейцарія, Люксембург, Ліхтенштейн, Кіпр, Мальта, Монако.

Ліхтенштейн – дорога, респектабельна європейська юрисдикція, що найкраще підходить для захисту активів. Князівство Ліхтенштейн розташоване в Центральній Європі між Швейцарією й Австрією, столиця – м. Вадуц. Країна здобула незалежність у 1806 р. і є однією з найменших держав у світі: її площа – 160кв.км, населення – близько 33,4 тис. осіб. Ліхтенштейн – конституційна монархія, юридичну систему побудовано на основі швейцарського й австрійського права. Валюта – швейцарський франк. Державна мова – німецька. Вигідне розташування, добре розвинені комунікації, наявність високопрофесійної юридичної служби, пільги іноземним компаніям сприяли швидкому розвитку цього офшорного центра. Наразі в Ліхтенштейні зареєстровано понад 60 тис. іноземних фірм, доходи від яких становили понад ЗО % бюджету країни. Серед іноземців популярні фірми, що управляють власністю інших фірм, а також холдингові компанії, які володіють акціями інших фірм й одержують із цього дохід. Такі фірми не платять Ліхтенштейну жодних податків, крім низького податку на статутний капітал, вони також звільнені від аудиторського контролю, а їх мінімальний акціонерний капітал – від 30 до 50 тис. швейцарських франків. Фірмі потрібно як мінімум один місцевий директор, термін реєстрації – два тижні, а її вартість – 6 тис. дол США, приблизно таким є щорічний внесок.

Найефективніша і найпопулярніша форма бізнесу в Ліхтенштейні – акціонерне товариство (AT; Aktiengesellschaft (AG)), аналог акціонерного товариства і майже точна копія німецького і швейцарського AT, яке створюють відповідно до PGR Code 1926 р. і нерезиденти Ліхтенштейну використовують його як звичайну компанію міжнародного бізнесу. Мінімальний оголошений статутний капітал такої компанії – ЗО тис. швейц. франків. Мінімальний оплачений капітал може бути 50 швейц. франків, але у випадку банкрутства учасники несуть відповідальність у межах оголошеного капіталу. Можливі акції на подавця, однак їх вартість має бути сплачена повністю.

Особливості реєстрації AT у Ліхтенштейні:

  • • юридична адреса компанії має перебувати на території Ліхтенштейну;
  • • компанія може мати адміністративний офіс на території держави;
  • • мінімальна кількість директорів – один (допускають корпоративного директора; директор має бути резидентом);
  • • поняття секретаря компанії в Ліхтенштейні відсутнє;
  • • мінімальна кількість акціонерів – один;
  • • інформація про акціонерів недоступна третім особам;
  • • можливі акції на подавця.

Інші структури, що використовувані для ведення міжнародного бізнесу в Ліхтенштейні: Установа (Anstalt). Це корпоративна форма, властива тільки Ліхтенштейну. Установа не має членів або акціонерів і за своєю суттю, це незалежний фонд, у якого с бенефіціари. Зазвичай, установу використовують як холдингову компанію, для одержання доходу у вигляді роялті і для управління майновими правами. У компанії є засновник або засновники, які не обов'язково мають бути бенефіціарами. Якщо капітал компанії не розділено на частки, то власники засновницьких прав мають у компанії значні повноваження. Права засновників можуть бути передані іншій особі і щодо цього компанія схожа із фондом. Інші особливості компанії:

  • • мінімальний оплачений статутний капітал компанії (якщо він не розділений на частки) – ЗО тис. швейц. франків;
  • • якщо статутний капітал поділений на частки, то його мінімальний розмір – 50 тис. швейц. франків;
  • • наявність хоча б одного директора. Зазвичай він має значні повноваження.

Фонд (Stiftung). Серед найбагатших людей світу дуже популярні зареєстровані в Ліхтенштейні фонди, у яких мінімальний акціонерний капітал становить 2 млн швейц. франків, а у випадку сімейного фонду – 10 млн швейц. франків. Фонди використовують для управління капіталами та цінними паперами. Хоча його власником є фізична особа, усе ж гроші фонду йому не належать, а це означає: якщо основне підприємство даної особи збанкрутує, то капітал, що належить фонду, залишиться недоторканим. Фонд створюють для виконання певних некомерційних намірів засновника відповідно до положень акта про створення фонду і статуту. Фонд є самостійною юридичною особою, його створює засновник, він не має членів або акціонерів. Найчастіше подібну форму використовують для передачі активів у спадщину. У фонді є бенефіціари, які можуть визначатися різними способами. Основні характеристики фонду:

  • • публічна реєстрація фонду необов'язкова. Достатньо передати органам влади акт про створення фонду, який містить найзагальніші відомості про мету фонду. Докладно правила діяльності фонду визначено в конфіденційному статуті;
  • • засновники мають право закрити фонд або змінити його статут;
  • • права засновників можуть бути передані іншій особі;
  • • фонд не може здійснювати комерційну діяльність;
  • • управляє фондом рада довірених осіб;
  • • мінімальний оплачуваний статутний капітал фонду – 30 тис. швейц. франків.

Траст (Trust). Це гнучкий й ефективний інструмент для податкового планування, захисту активів і передачі їх у спадщину. Трастце особлива форма договірних відносин, у яких беруть участь три сторони: засновник (Settlor), довірчий власник

(Trustee), бенефіціар (Beneficiary). Основний документ трасту – трастова угода (Trust Deed). Її можуть укладати як у письмовій, так і в усній формі. Згідно із цією угодою засновник передає активи, що йому належать, довірчому власнику (юридичній або фізичній особі). Довірчий власник зобов'язаний управляти цими активами або на користь третьої особи – бенефіціара, або для досягнення певної мети (у цільовому трасті). Довірчий власник не має права одержувати доходи від використання активів. Засновник може призначити бенефіціаром і самого себе. Засновник також може стати довірчим власником.

Траст може бути відкличним або безвідкличним. Якщо траст відкличний, то засновник може повернути активи, передані трасту. Якщо траст безвідкличний, то вилучити активи, передані у траст, засновник не може. Траст не є юридичною особою і його реєстрація не обов'язкова. У багатьох юрисдикціях термін існування трасту обмежений. Відповідно до умов трастової угоди бенефіціар має право одержувати дохід від активів трасту, у трастовій угоді також можна передбачати передачу бенефіціару самих активів. Бенефіціар має право в судовому порядку вимагати від довірчого власника належного виконання умов трастової угоди. Додатково у трастовій угоді може призначатися протектор, який може мати право контролювати дії довірчого власника і заміняти одного довірчого власника іншим. Проте не слід надавати протектору занадто великі повноваження, інакше він може бути визнаний фактичним власником активів, а траст буде визнано фіктивним.

Крім того, щоб траст не міг бути визнаним фіктивним, він має бути дискреційним. Недавно офшорні юрисдикції стали розбудовувати особливу форму трасту – цільовий траст, якого створюють для досягнення певної мети. У такому трасті бенефіціара немає, що дозволяє досягти ще більшої захищеності активів.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші