Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Інвестування arrow Іноземні інвестиції
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Нова Зеландія

Нова Зеландія – це один із кращих міжнародних фінансових центрів, який також є привабливою юрисдикцією для ведення бізнесу завдяки бездоганній міжнародній репутації, прогресивній податковій системі, сприятливому інвестиційному клімату і наявності міжнародних угод про запобігання подвійному оподаткуванню. Таким чином, новозеландська компанія, як інструмент податкового планування, набуває особливого інтересу для підприємств, що працюють із фірмами, зареєстрованими в інших країнах.

Нова Зеландія завдяки своєму специфічному законодавству може запропонувати підприємцю можливість користуватися усіма перевагами класичного офшора. Той факт, що Нова Зеландія не є офіційно визнаною офшорною юрисдикцією, – дуже позитивний момент, тому що її не внесено в ''чорні списки". Тут існують такі основні переваги офшора:

  • • прибуток і капіталізацію не оподатковують;
  • • процедура заснування проста, а ціна її розумна;
  • • трастова декларація, що містить ім'я засновника офшорного трасту, є секретним документом, який гарантує повну конфіденційність;
  • • трастове законодавство в Новій Зеландії стабільне, його не переглядають у бік обмеження прав іноземного підприємця.

Крім суто офшорних переваг, у Новій Зеландії на відміну від класичних офшорів, на території яких будь-яка ділову активність офшорних компаній заборонено, при дотриманні деяких правил можна вести бізнес.

Технологія використання новозеландського офшорного трасту така. Зазвичай одночасно із трастом засновують новозеландську компанію, яка відповідно до трастової декларації є управляючою трасту, при цьому засновник трасту може бути акціонером і директором створеної компанії. Така проста схема не підходить, якщо потрібна конфіденційність й у цьому випадку її доповнюють включенням номінального директора. Застосування офшорного трасту для податкового планування практично не викликає питань – тут можна використовувати більшу частину напрацьованих схем класичного офшора.

Нова Зеландія не є офшорною юрисдикцією, однак спеціально створена структура може бути зручним інструментом для організації міжнародної торгівлі з мінімальним оподаткуванням прибутку. Компанія, зареєстрована в Новій Зеландії, має право здійснювати підприємницьку й інвестиційну діяльність, а також відкривати банківські рахунки в будь-якій країні світу. Порядок, згідно з яким здійснюють реєстрацію компанії в Новій Зеландії, визначено Законом про компанії 1993 р., основна мета прийняття якого полягала в тому, щоб зробити операцію за назвою "реєстрація компанії в Новій Зеландії" однією із найлегших і навіть найприємніших операцій у світі.

Підсумовуючи, можна сказати: якщо вам потрібна компанія із престижної юрисдикції, яка ні в кого і ніколи не буде асоціюватися з поняттями офшор і відмивання брудних грошей, і водночас із широкими можливостями законної податкової оптимізації, швидким й ефективним сервісом інститутів державної влади, то одним із найімовірніших рішень цього завдання буде реєстрація компанії в Новій Зеландії.

Щодо Росії, то вперше російські бізнесмени отримали можливість відкривати офшорні компанії в 1991 р., коли швейцарська компанія "Riggs Walmet Group" оголосила, що виходить на радянський ринок із пропозицією з організації таких компаній. Пропонувалася не тільки допомога у створенні безподаткових компаній "під ключ", але і підтримка їх діяльності – унесення щорічних внесків до бюджету країни базування, забезпечення секретарських послуг з обробки пошти, організація щорічних зборів акціонерів, складання балансів тощо. За міжнародними стандартами вартість послуг була достатньо високою: 4800 дол США за реєстрацію офшорної компанії і по 1100 дол США щорічно за її підтримку.

Ідея формування на території Росії вільних (у т. ч. офшорних) зон, тобто, територій, які російські податківці зараз називають чорними дирками, отримала підтримку бізнесових кіл і владних структур на рубежі 80-90-х pp. XX ст. – коли почала розгортатися системна економічна криза й усі республіки колишнього СРСР масово вдалися до господарських експериментів. Із 1994 р. пільгами щодо місцевих податків почала привертати увагу інвесторів Калмикія. Розв'язуючи загальні питання створення і діяльності ВЕЗ у Росії в 1994-1995 pp. органи державної влади й управління поряд з іншими типами зон створили дві офшорні зони. Першою була зона економічного сприяння "Інгушетія", друга – комплексна зона Кабардино-Балкарії у складі локальних вільних зон і Міжнародного офшорного центру.

Зону економічного сприяння "Інгушетія" було засновано Постановою Ради Міністрів Російської Федерації від 19 червня 1994 р. № 740 терміном на один рік з орієнтацією на залучення вітчизняного і зарубіжного капіталу, забезпечення виконання програми соціально-економічного розвитку, становлення ринкової інфраструктури. Для реалізації поставлених цілей дозволили створення і реєстрацію на офшорній території до 15 тис. підприємств із пільговим митним і податковим режимами. Намагання російських підприємців шляхом повторної реєстрації на території офшорної зони позбутися обов'язкових податкових витрат змусило уряд заборонити повторну реєстрацію, але визнати експеримент загалом ефективним. Термін діяльності зони було подовжено на 1,5 роки – до кінця 1996 р.

Із 30 січня 1996 р. зону економічного сприяння було перетворено в центр міжнародного бізнесу "Інгушетія". Метою діяльності центру було проголошено залучення іноземного капіталу, технологій, управлінського досвіду в галузі зовнішньоекономічної діяльності, зростання податкових надходжень та забезпечення зайнятості. На території центру були зареєстровані компанії міжнародного бізнесу (КМБ), тобто компанії, що діяли за нормами російського законодавства та не були резидентами Російської Федерації. Оскільки процедура реєстрації й умови діяльності КМБ в Інгушському центрі мали бути тотожними до умов в аналогічних зарубіжних центрах, то відповідним чином тут були відрегульовані і нормативно-правові акти. Згідно з ними забезпечувалося збереження анонімності, комерційної таємниці, конфіденційності діяльності, упровадження низки адміністративних послаблень щодо реєстрації компаній та умов їх діяльності. У 1999 р. центр міжнародного бізнесу "Інгушетія" було ліквідовано спеціальною постановою Кабінетом Міністрів РФ без будь-який суттєвих обґрунтувань.

Першим серед регіонів, що отримали статус вільної економічної (офшорної) зони став "Алтай”. Це єдиний регіон, який має особливий міжнародний статус, визнаний ЮНЕСКО. "Алтай" - не тільки вільна економічна зона чи податкова гавань, але й унікальний природно-економічний комплекс, на території якого запроваджено розгалужену систему податкових пільг. Еколого- економічний район (ЕЕР) "Алтай" має право звільняти на п'ять років підприємства, банки, фінансові організації та їх філії від податків, зборів і платежів (у т. ч. ПДВ й акцизів), які стягують до бюджету республіки.

Компанії в офшорній зоні звільняють від оподаткування в обмін на зобов'язання сплачувати незначні фіксовані платежі. В ЕЕР "Алтай" існує дві групи підприємств, що мають пільги з оподаткування. До першої групи належать компанії, зареєстровані в ЕЕР, що здійснюють прямі інвестиції в економіку краю. Вони отримують податкові пільги терміном до 10 років. Другу групу утворюють компанії, зареєстровані в ЕЕР "Алтай", засновниками яких є фізичні та юридичні особи, що не проживають на території краю. Результати діяльності ЕЕР "Алтай" були такими: за період 1997-1998 pp. зареєстровано близько 4 тис. підприємств – суб'єктів регіону. Інформацію про стягнені податкові платежі, структуру компаній, переважаючі види діяльності тощо – не наводили. У 1999 р. вільну економічну (офшорну) зону "Алтай" тією ж постановою, що й ЦМБ "Інгушетія", було ліквідовано теж без будь-який суттєвих обґрунтувань.

У 1997 р. було створено офшорне ffЗолоте кільце" в м. Угличі. Трохи згодом офшори з'явилися в Туві, Смоленську, Евенкії. Нині законодавчі акти, що дозволяють за бажанням оголосити регіони офшорами, прийняті в Ульяновській обл., Якутії, Бурятії, Татарії, Башкири і навіть у Підмосков'ї. Що стосується зональних адміністративно-територіальних округів (ЗАТО), то їх історія розпочинається з 1996 р. і першим із них став секретний Снежинськ (колишній Челябінськ-70). Зараз у Росії закритих ЗАТО близько сорока, і половину з них Міністерство фінансів вважає офшорними зонами (серед російських міст-офшорів м. Саров (колишній Арзамас-16) і м. Трьохгірський (колишній Златоуст-36).

За неофіційними даними, до 40 % зареєстрованих у російських офшорах фірм – підприємства, що реально працюють у

Москві. При цьому переважна більшість російських офшорів займаються торгово-посередницьким бізнесом, працюють на ринку цінних паперів і здійснюють факторингові та трастові операції. Зазвичай російські офшорні компанії не самостійні організації, а є частиною великих структур. Вони виконують роль такого собі гаманця, у якому холдинги акумулюють кошти (більшість банків і багато великих московських торгових мереж).

Пільгові компанії в податкових оазисах Росії за своїм правовим становищем й організаційним механізмом багато в чому аналогічні іноземним фірмам офшорного типу, хоча діють повністю в межах російського законодавства. Головна відмінність полягає в тому, що від податків вони звільнені не повністю, а тільки від місцевої складової. У багатьох питаннях сфера ділового застосування і фінансовий механізм російської пільгової компанії також аналогічні зарубіжним оф- шорним фірмам. У російського й іноземного варіантів офшору є свої переваги і недоліки.

Переваги російських офшорів:

  • • Російська компанія має сприятливіший імідж, ніж іноземний офшор. Інформацію про володіння іноземним офшором можуть розглядати як компрометуючу, що неприйнятно для осіб, яким важливий чинник громадської думки (для політичних діячів, великих підприємців тощо). Іноземні офшори дають переваги зазвичай при активній зовнішньоекономічній діяльності, пов'язаній з експортом товарів (робіт, послуг), кредитуванні тощо. Проте застосування таких організацій пов'язане з пильною увагою контролюючих органів (напр. заходи ЦБ щодо офшорів: Вказівка ЦБ РФ №500 від 12.02.99). Із січня 1999 р. будь-яка операція російської організації з іноземним офшором може бути причиною податкових перевірок. У такому ж руслі ухвалено й закон "Про протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом". При відкритті ж внутрішнього офшору найбільший ризик полягає у протидії місцевих адміністрацій, які недружньо ставляться до немісцевих підприємств.
  • • Російська пільгова компанія, як і будь-яке інше російське підприємство має право користуватися укладеними Росією угодами про усунення подвійного оподаткування й іншими міжнародними пільгами, встановленими для російських фірм. Звичайний іноземний офшор цієї переваги позбавлений. Так, заснувавши представництво російської пільгової компанії у будь-якій країні, з якою в Росії є податкові угоди (напр. у США), компанія платитиме податки тільки у РФ за пільговою ставкою. При цьому збережено головний характер бізнесу (у схемі відсутні офшорні фірми в регіонах із "гучною" репутацією таких як Барбадос, Багами і Невіс). Ця схема може служити своєрідним мостом між внутрішньою й іноземною частиною бізнесу російської компанії.
  • • На діяльність російської офшорної компанії не поширено дію інструкції ГНС № 34 про оподаткування прибутків і доходів іноземних юридичних осіб. З огляду на це порівняно з іноземною компанією значно знижено сферу податкової відповідальності. Зокрема не утримують додатковий податок "біля джерела" на низку видів доходів. Оскільки ставку податку на прибуток знижено, то кредитні і страхові схеми дозволяють списувати на витрати значну частину доходів.
  • • Досить серйозною перешкодою на шляху використання іноземних офшорних компаній є російське податкове законодавство, направлене не тільки проти офшорних компаній, але і проти будь-якої іноземної компанії. Річ тут у тім, що російська фірма при перерахуванні доходу на користь іноземної компанії зобов'язана утримати і перерахувати до бюджету податок на доходи іноземних юридичних осіб і ПДВ, якщо іноземна компанія не стала на облік у податковому органі РФ і не отримала там індивідуальний податковий номер (ІПН). Крім того, російський офшор доступніший територіально. Відсутній мовний бар'єр. Реєстрацію і супровід компаній здійснюють структури, у яких добре налагоджені зв'язки з місцевою адміністрацією.
  • • На відміну від іноземних офшорів компанії, зареєстровані в російських офшорних зонах, мають набагато більші можливості для поточної господарської діяльності, оскільки є звичайними російськими підприємствами, що здійснюють діяльність на території РФ, керуючись загальноросійським законодавством і не мають митниць, валютних й інших обмежень у русі товару територією Росії. Російське законодавство простіше і зрозуміліше підприємцям, при використанні російських фірм менше шансів зробити фатальну помилку, бути обдуреним, а якщо це все- таки відбудеться, то легше розшукати і повернути викрадене або, наприклад, захистити свої права в суді.
  • • За російськими законами, у тому числі "Про валютне регулювання і валютний контроль" для володіння цінними паперами в інших країнах (у т. ч. акціями іноземних компаній) і користування рахунками в іноземних банках необхідний дозвіл Центрального банку Росії або відповідної держави СНД, резидентом якої є дана особа (фізична або юридична). Процедура отримання такого дозволу в переважній більшості випадків така складна, що простіше буде назвати її неможливою. Водночас не заборонено працювати (служити) в будь-якій іноземній компанії, отримуючи за це зарплату, зокрема будучи її директором, тобто керівником бізнесу. Проте дуже делікатним моментом тут є те, що директор зобов'язаний декларувати і платити податки зі своєї зарплати, якщо таку отримує, як російський громадянин. Таким чином, володіти акціями, а отже і самою іноземною компанією, не вступаючи у конфлікт із російським законодавством, принципово неможливо. Способи розв'язання цієї проблеми засновані радше на іноземних законах, ніж на російських. На відміну від цього російські "низько податкові" компанії при якісному юридичному і бухгалтерському оформленні їх діяльності працюють у повній відповідності з російським законодавством.
  • • На відміну від іноземного, російський офшор представляє куди менший інтерес і для органів державної безпеки, оскільки йдеться лише про розподіл фінансових потоків усередині Росії, а не про переказ валюти за її межі. Таким чином, якщо не припускати наперед кримінальний інтерес частини підприємців, то в російського офшору немає інших ворогів, окрім місцевих податкових органів високоподаткових регіонів.
  • • На відміну від договорів за участю російських пільгових компаній, зовнішньоекономічні контракти, неодмінним учасником яких є іноземний офшор, відповідно до п/п 3 п. 2 ст. 40 Податкового Кодексу РФ є самостійною підставою проведення податкових перевірок щодо правильності застосування цін (у межах боротьби із трансфертним ціноутворенням і витоком капіталів). Якщо податковий орган ухвалить рішення, що ціни товарів (робіт або послуг), застосовані сторонами контракту відхиляються на понад 20 % від ринкових цін на ідентичні товари (роботи, послуги), то податковий орган має право донарахувати податки і пені, виходячи з ринкових цін. Проте для багатьох операцій, пов'язаних із міжнародною торгівлею і вивезенням капіталу, іноземні офшори просто незамінні.

Недоліки російських офшорів:

• Відповідно до п. 10 ст. 1 і п. 2 ст. 5 Закону РФ "Про валютне регулювання і валютний контроль" операції, пов'язані з придбанням будівель, споруд, землі й іншої нерухомості, що перебуває на території іноземних держав, або прав на зазначену нерухомість (включаючи права на користування і розпорядження нерухомістю на терміни, що виникають із договорів про купівлю-продаж так званих "таймшеар"), реєстрації компанії у країнах із пільговим оподаткуванням, зокрема в офшорних зонах, купівля акцій і внесення внесків у статутні капітали іноземних підприємств, відкриття рахунків у банках за межами РФ, належать до операцій, пов'язаних із рухом капіталу, їх мають здійснювати в порядку, який встановлює Банк Росії.

Нині, за деякими оцінками, через офшорні компанії російські корпорації не оподатковують від 2/5 до 4/5 своїх реальних доходів. Приблизно 4 млрд дол США щомісяця переказують в офшорні компанії через так звані фірми одного дня. Загалом, від 70 до 90 % приватних компаній Росії належать комерційним структурам, що в тій або іншій формі зареєстровані в офшорних юрисдикціях. І це не дивно: Росія займає 123-є місце у світі за умовами для розвитку бізнесу і 154-е – за рівнем корупції, тоді як на Кіпрі, де зареєстровано 25 тис. компаній із російським капіталом, дивіденди оподатковують лише в розмірі 5 %!

  • • З метою обмеження вивезення капіталу із країни Банком Росії встановлено ліцензійний порядок на здійснення зазначених операцій. Такий же порядок визначено Банком Росії на підставі п. 2 ст. 5 зазначеного закону і для відкриття рахунків у банках за межами РФ російськими підприємствами, організаціями, установами і громадянами (останніми – за винятком відкриття рахунків на час перебування за кордоном). Таким чином, усі вищезгадані операції є законними тільки за наявності в російського підприємства, установи, організації або громадянина відповідного дозволу (ліцензії) Банку Росії.
  • • Відповідно до п. V ст. 13 "Закону" резиденти, що здійснили валютні операції, пов'язані з рухом капіталу, зобов'язані вести облік і складати звітність щодо здійснених ними валютних операцій. Звичайно, не маючи відповідної ліцензії Центрального банку Росії, складати таку звітність не має сенсу, що веде до ще одного порушення російського валютного законодавства, і, як наслідок – порушенню податкового законодавства. Можна відзначити ще одне порушення, яке належить радше до сфери митного права. Це ввезення акцій іноземних підприємств до Росії без дотримання існуючих митних правил, тобто, коли акції просто не декларують при перетині митного кордону РФ й увозять контрабандним шляхом.
  • • За російським валютним законодавством операції, пов'язані з порушеннями чинного законодавства, є недійсними (п. 4 ст. 2 "Закону"). Особи, що здійснили такі операції, несуть адміністративну, кримінальну й іншу відповідальність. Найчастіше застосовують такі санкції (п. 1 ст. 14 "Закону"):

■ стягнення в дохід держави всього отриманого зиску з недійсних операцій;

■ стягнення в дохід держави необгрунтовано придбаного майна через операції та внаслідок незаконних дій.

Ці санкції накладають органи валютного контролю (Центральний банк Росії, уряд Росії в особі Федеральної служби РФ з валютного й експортного контролю, Державний митний комітет РФ), які мають право на стягнення вищезгаданих сум штрафів й інших санкцій із юридичних осіб – у примусовому порядку, а з фізичних – у судовому.

Проте це не лякає російських бізнесменів. Так, значного поширення в Росії останнім часом набули схеми, що використовують існуючі міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування. Наприклад, відповідно до кіпрсько- британського договору і з додатковими роз'ясненнями британської сторони при виконанні певних умов компанія, зареєстрована у Великій Британії, може виявитися податковим резидентом Кіпру і платити податок за кіпрською офшорною ставкою 4,25 %. Таким чином, зовні цілком надійна англійська фірма, по суті, є кіпрським офшором. Основна умова, яку потрібно виконати, – це реєстрація реального центру управління компанією на Кіпрі і для цього необхідно, серед іншого, лише призначити її директорами кіпріотів.

Відома також схема під назвою "голландський бутерброд", що складається з нідерландського холдингу, акціями якого володіє компанія з Нідерландських Антильських о-вів. Цю схему використовують для мінімізації податків "біля джерела" при отриманні дивідендів від компаній із країн, пов'язаних із Нідерландами угодами про уникнення подвійного оподаткування. При виплаті дивідендів до Нідерландів податки "біля джерела" малі через таку угоду, при виплаті на Антіли вони малі через податковий договір між Нідерландами і Нідерландськими Антильськими о-вами. До того ж нідерландський холдинг звільнено від податку на доходи у вигляді дивідендів (при дотриманні низки умов), а Антильська компанія платить податок на такий дохід за низькою ставкою.

Алогічні обмеження, які вводять у Росії не зможуть викоренити офшорний бізнес. З'являтимуться нові офшорні зони і нові схеми роботи, проте посилення обмежень до реєстрації і реєстраторів офшорних фірм або відкриття банківських рахунків лише віддалить економіку Росії на периферію світового господарства.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші