Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Соціологія arrow Технології соціальної роботи
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

СОЦІАЛЬНА РОБОТА ЯК ВИД НАУКОВОГО ЗНАННЯ

Категорії та закономірності теорії соціальної роботи. Основні принципи соціальної роботи

Найважливішим компонентом системи логічно упорядкованого знання є понятійний апарат науки, який включає в себе сукупність понять, категорій і термінів, що дозволяють в узагальненій формі відбити явища, які вивчаються даною наукою.

Взагалі, поняття є дуже важливою логічної формою, що виявляє суттєві, найбільш стійкі і повторювані зв'язки між явищами і процесами в соціальній роботі. Саме за допомогою понять в соціальній роботі, як і в інших науках, представляється можливим домогтися однаковості в розумінні сутності явищ, виразити тенденції та закономірності розвитку соціальної дійсності [105, с.67].

Прийнято розрізняти поняття двох рівнів. По-перше, це поняття, що відображають емпіричний досвід соціальної роботи, результати спостережень і експериментів. їх зазвичай називають первинними. По-друге, поняття, які утворюються шляхом інтерпретації первинних понять і логічних операцій над ними. Вони складають рівень другого порядку і відносяться до теоретичних понять.

Найбільш важливі, ключові поняття будь-якої науки, що становлять основу її, апарату, називаються категоріями. Питання про категорії соціальних наук досить складне, тому що соціальні явища і процеси, що відображаються ними, дуже мінливі, різноманітні, їх аспекти тісно переплетені один з одним, вони по-різному інтерпретуються окремими галузями соціального знання, що обумовлює відносність і проникність кордонів між самими цими категоріями, поліпарадигмальність теорії соціальної роботи [104, с.69].

Найважливішим структурним елементом соціальної роботи, як і будь-якої інший галузі соціального знання, є її закономірності. Результативність та ефективність вирішення завдань соціального захисту населення багато в чому визначаються оптимальним рівнем будови і функціонування закладів соціального обслуговування, науковою обґрунтованістю вибору змісту і технологічних прийомів взаємодії з клієнтами, врахуванням у практиці роботи з людьми безпосередніх і опосередкованих зв'язків і взаємовпливів потреб та інтересів, настроїв і мотивів поведінки індивідів у різних життєвих обставинах. Закономірності соціальної роботи найбільш повно виражають в інтегрованому вигляді характер і спрямованість сукупності соціальних зв'язків і явищ, що мають відношення до соціальної ситуації клієнта.

Закономірності соціальної роботи як логічні форми відображення дійсності недоступні безпосередньому чуттєвому сприйняттю. Вони можуть бути осягнути лише на основі абстрактного мислення, використання операцій аналізу і синтезу [105, с.45].

Світовий і вітчизняний досвід діяльності з надання соціальної допомоги свідчить, що закономірності соціальної роботи носять об'єктивний характер і проявляють себе незалежно від волі і бажання людей, знання або незнання їх фахівцями. Слід зауважити, що саме по собі теоретичне знання закономірностей ще не гарантує їх систематичного використання у повсякденній практиці фахівців з соціальної роботи.

Принципи соціальної роботи є найважливішими структурними елементами логічних форм наукової теорії і основоположними правилами емпіричної діяльності. Саме через застосування принципів здійснюється безпосереднє співвідношення теоретичних положень, втілених в категоріях і закономірностях, з практикою соціальної роботи.

Виділяються наступні групи принципів теорії соціальної роботи.

Загальнофілософські принципи, що лежать в основі всіх наук про суспільство, людину і механізми їх взаємодії. До них відносяться: принцип детермінізму, принцип відображення, принцип розвитку, принцип єдності свідомості і діяльності, принцип історизму, принцип нерозривного взаємозв'язку індивіда та його соціального середовища.

Вужчими за змістом, але такими, що також охоплюють різні сторони соціальної роботи, є принципи соціально-політичні, організаційно- діяльнісні, психолого-педагогічні та ін. Складність і різноманіття взаємодіючих факторів, прояв різних субординаційних, координаційних та кореляційних зв'язків і відносин відбивається у взаємопроникненні елементів системи принципів, що регулюють діяльність з надання соціальної допомоги населенню.

Соціально-політичні принципи виражають вимоги, обумовлені залежністю змісту і спрямованості соціальної роботи від соціальної політики держави. До основних принципів цієї групи можна віднести: єдність державного підходу в поєднанні з регіональними особливостями соціальної роботи, демократизм її змісту та методів, врахування конкретних умов життєдіяльності особистості чи соціальної групи при виборі змісту, форм і методів соціальної роботи з ними, законність і справедливість діяльності соціального працівника.

Серед організаційних принципів слід особливо виділити такі, як: соціально-технологічна компетентність кадрів, принцип контролю і перевірки виконання, принцип функціональної визначеності, принцип єдності прав і обов'язків, повноважень і відповідальності.

Велике місце в структурі логічних форм наукової теорії займають психолого-педагогічні принципи. Вони зумовлюють вимоги до вибору засобів психолого-педагогічного впливу на клієнтів соціальних служб, необхідність врахування індивідуальних характеристик при здійсненні будь-яких соціально-технологічних процедур. До основних принципів цієї групи слід віднести: комплексний аналіз оцінки умов життєдіяльності клієнтів і вибору форм і методів роботи з ними; індивідуальний підхід; цілеспрямованість і адресність соціальної роботи [176, 89].

Нарешті, специфічні принципи соціальної роботи визначають основні правила діяльності у сфері надання соціальних послуг населенню.

Принцип універсальності вимагає виключити дискримінацію при наданні соціальної допомоги за ознаками ідеологічного, політичного, релігійного, національного, расового, вікового характеру. Сприяння має забезпечуватися для кожного клієнта з єдиної причини – його потреби в допомозі.

Принцип охорони соціальних прав свідчить, що надання допомоги клієнтові не може бути обумовлене вимогою до нього відмовитися від своїх соціальних прав або від їх частини. Наприклад, відповідно до чинного законодавства, не можна пов'язувати допомогу, яку надають багатодітній сім'ї, з вимогою до неї обмежити свою дітородну активність.

Принцип соціального реагування передбачає усвідомлення необхідності вживати заходів за виявленими соціальними проблемами, діяти у відповідності з конкретними обставинами соціальної ситуації індивідуального клієнта, а не обмежуватися тільки стандартним набором заходів, орієнтованих на "середнього" споживача соціальних послуг [81, с. 134].

Принцип профілактичної спрямованості припускає здійснення заходів з превенції виникнення соціальних проблем і життєвих труднощів клієнтів або з попередження обтяження вже виниклих проблем. Практика показує, що попередити соціальне лихо завжди легше, ніж згодом докладати зусилля для ліквідації його різноманітних наслідків. Скажімо, збереження сімейних і шкільних зв'язків дітей, які опинились у стані дезадаптації, для них самих, для їхніх близьких і для суспільства в цілому незрівнянно сприятливіше і прагматичніше, ніж згодом боротьба з дитячим бродяжництвом, злочинністю тощо.

Принцип клієнтоцентризму означає визнання пріоритету прав клієнта в усіх випадках, крім тих, де це суперечить правам та інтересам інших людей. Традиції тоталітарного суспільства змушують нас у багатьох випадках висувати на перший план інтереси держави і суспільства.

Принцип опори на власні сили підкреслює суб'єктну роль клієнта, його активну позицію у вирішенні своїх проблем.

Принцип максимізації соціальних ресурсів виходить з того, що кожна соціальна система виділяє мінімум коштів на надання соціальної допомоги своєму населенню.

Принцип конфіденційності пов'язаний з тим, що в процесі діяльності соціальному працівнику стає доступною інформація про клієнта, яка, будучи розголошена, може завдати шкоду йому або його близьким, дискредитувати і зганьбити їх. Це відомості про хвороби, негативні звички, психічні захворювання, сімейні конфлікти, кримінальне минуле або сьогодення. Така інформація може використовуватися тільки в професійних цілях, вона не повинна розголошуватися, крім випадків, передбачених законом і пов'язаних з можливістю насильства, нанесення шкоди будь-якій особі, насамперед дітям.

Принцип толерантності обумовлений тим, що соціальна робота ведеться з різними категоріями клієнтів, у тому числі з особистостями, які можуть не вселяти симпатії фахівцеві. Політичні, релігійні і національні особливості індивідів, які потребують допомоги, їх поведінкові стереотипи і сама їх зовнішність може виявитися незвичною для осіб, які займаються соціальною роботою. Певні елементи ксенофобії, тобто неприязні і страху перед проявами чужих традицій, поширені в нашому суспільстві. Соціальні працівники не вільні від ілюзії вважати свою точку зору, свій стереотип поведінки, свої уявлення про хороше і погане єдино вірними і нормативними. Тим часом, різноманітність людських типів, національно-культурних традицій, звичаїв поведінки є запорукою життєздатності розвитку всього людства. Ніхто не повинен осуджувати дії іншої людини до тих пір, поки вона не представляє небезпеки і не завдає шкоди оточуючим. Соціальний працівник не може сортувати клієнтів на "хороших" і "поганих", "зручних" і "незручних". Кожен, хто потребує допомоги, повинен отримати її. Професійна толерантність фахівця з соціальної роботи означає визнання закономірності різноманітності клієнтів і терпимість до проявів цього розмаїття [81, 143].

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші