Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Самоочищення природного середовища після чорнобильської катастрофи
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Біогеохімічні потоки 137Cs у лісових екосистемах

Біогеохімічні потоки в лісових екосистемах значною мірою відрізняються від лучних, оскільки біомаса лучної трави щорічно повертається на поверхню ґрунту, створюючи шар трав'яної повсті, а сосна здатна накопичувати радіонукліди протягом тривалого часу з частковим поверненням радіонуклідів з опадом і створенням лісової підстилки.

Геохімічний профіль для соснового лісу було закладено в зоні переважно конденсаційних випадінь Луганського держлісгоспу Житомирської обл. Він являє собою найтиповішу для регіону систему спряжених ландшафтів в умовах розсіченого дюнного мезорельеєфу, в якій від верхньої частини дюни донизу закономірно змінюються такі біогеоценози: сосновий ліс лишайниковий на слабопідзолистих піщаних ґрунтах або слабогумусованих пісках (едафотоп А1) – сосновий ліс зеленомохівниковий на дерново-середньопідзолистих піщаних ґрунтах (едафотоп A2) – сосновий ліс чорнично-зеленомохівниковий на дерново-середньопідзолистих супіщаних глибинно оглеєних ґрунтах (едафотоп В3) – сосновий ліс пухівково-чагарничково-сфагновий на мезооліготрофних торф'яних ґрунтах із ступенем розкладу торфу 10–15 % (едафотоп A5). Як і для лучних екосистем, у лісах Українського Полісся з усіх екологічних факторів середовища провідне значення має режим ґрунтової вологи, що визначає розвиток ґрунтотвірних процесів і розподіл лісової рослинності у мезорельєфі регіону. Слід також зауважити, що малий (біологічний) колообіг елементів мінерального живлення, в тому числі і l37Cs, у згаданій системі спряжених ландшафтів істотно відрізняється. За об'ємом цього колообігу (сумарною активністю радіонукліда, яка мігрує у системі ґрунт–сосна та накопичується у її деревостані), вищенаве- дені екосистеми можна розмістити у такому ранговому ряду: В3> А2> А1> > А5, проте за відносною інтенсивністю міграції радіонукліда у згаданій системі спряжені ландшафти утворюють протилежний ряд: А5 > А2 > А1 > В3.

Едафотоп А1 (сухий бір)

Екосистема розміщується на верхівці високої піщаної дюни заввишки 12 м, глибина рівня ґрунтових вод становила близько 13,5 м. Деревостан моновидовий, із сосни звичайної (Pinus sylvestris L.), віком 50 років, середньою висотою 10 м та середнім діаметром 12 см, середньою повнотою 0,65. Ярус підросту розріджений, виключно із Pinus sylvestris, 220 шт./га. Ярус підліску негустий (зімкнутість < 0,1), заввишки до 50 см, складається із зіноваті руської (Chamaecytisus ruthenicus (Fisch. ex Woloszcz) Klaskova). Трав'яно-чагарничковий ярус також розріджений, нерівномірний, із загальним проективним покриттям 15–17 %. Основу його утворюють ксерофітні види псамофітону – піонери заростання пісків, для яких характерне куртинне розміщення: булавоносець сіруватий (Coryneforus canescens (L.) Р. Beauv.) – 5–7 %, костриця овеча (Festuca ovina L.) – 3–5, чебрець звичайний (Thymus serpyllum L.) – 1–3, цмин пісковий (Helichrysum arenarium (L.) Moench.) – 1, щавель горобиний (Rumex acetosella L.) – 1–3, верес звичайний (Calluna vulgaris (L.) Hull) – 3–5 % та ін. Лишайниковий ярус представлений двома під'ярусами – епігейним та епіфітним. Під'ярус епігейних лишайників суцільний, з проективним покриттям 85–90 % та фі- томасою близько 0,2 кг • м~2. Основу його створює Cladina arbuscula ssp. mitis (Sandst.) Ruoss (60–65 %), меншу частку – Cladonia uncialis (a.) F. Weber ex F. H. Wigg. (10–15 %), Cl. gracilis (a.) Willd. (5–7 %) та Cl. subulata (a.) F. Weber ex F. H. Wigg. (3–5 %). Під'ярус епіфітних лишайників виявлений значно слабше, він складається переважно з Hypogymnia physodes (a.) Nyi, яка зростає на корі дерев у середніх частинах стовбурів. На найбільш сухих і порушених ділянках дюни трапляються фрагменти епігейного мохового покриву із Polytrichum piliferum Hedw., проективне покриття якого становить 3–5 %.

Ґрунти у згаданій екосистемі досить типові для Українського Полісся – слабопідзолисті піщані на давньоеолових відкладах. Профіль їх укорочений, слабкодиференційований на генетичні горизонти. Сучасний опад незначний, знаходиться на поверхні ярусу епігейних лишайників. Безпосередньо під лишайниковим покривом розміщується специфічний шар лісової підстилки, слабкодиференційованої на фракції (напіврозкладену та розкладену). Він має товщину 0,5-0,8 см і складається переважно із шпильок сосни та решток епігейних лишайників, які створюють основу нижніх ярусів рослинності. Лісова підстилка різко переходить у гумусово-елювіальний горизонт (НЕ) завтовшки 8–10 см, від світло-сірого до сірого кольору, піщаний, густо пронизаний дрібними корінцями сосни звичайної, його нижня межа звивиста, із окремими затьоками гумусу у нижні горизонти. Згаданий горизонт поступово переходить в ілювійовану материнську породу (Рі), жовто- рудуватого кольору, піщану, завтовшки 30–40 см, яка донизу світлішає та поступово переходить у материнську породу (Р) – світло-жовту піщану свіжу, складену грубозернистим кварцовим піском.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші