Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка енергетики
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Особливості енергетичної галузі та основні показники енергетичного розвитку країни

Енергетика як галузь національного господарства охоплює складну сукупність процесів перетворення, розподілу і використання всіх видів енергетичних ресурсів від їх видобутку до приймачів енергії включно.

Провідне значення енергетичної галузі полягає в тому, що вона істотно формує основні народногосподарські пропорції, а багато в чому (переважно через електроенергію) і технологічні процеси. На її розвиток витрачається 15–20 % усіх капіталовкладень промисловості, у ній зайнято більше 15 % усіх працюючих.

Глибоке проникнення енергетики в усі галузі економіки та соціальну сферу визначає особливу роль енергетики у забезпеченні безпеки розвитку сучасного суспільства. Особливості енергетики, що відрізняють її від інших галузей народного господарства України, полягають у такому:

  • 1) технологічні особливості, обумовлені фізичною сутністю процесів виробництва, розподілу і споживання енергії (взаємозамінність використовуваних ресурсів; послідовність фаз перетворення енергії; безперервність процесу виробництва електроенергії, її розподілу і використання);
  • 2) внутрішньогалузеві особливості (висока капіталомісткість енергетичних об'єктів, тривалі терміни їх спорудження й експлуатації);
  • 3) характер зв'язку з іншими галузями (широке використання енергії у всіх галузях народного господарства, різноманітність її видів і параметрів, наявність зворотних зв'язків між енергетикою й іншими галузями);
  • 4) істотний вплив на довкілля.

До факторів, що визначають рівень споживання ПЕР і впливають на розвиток енергетики, належать:

  • 1) коливання кон'юнктури та метеоумов;
  • 2) динаміка народонаселення;
  • 3) зміни у відносному енергоспоживанні окремих груп споживачів;
  • 4) міжнародний поділ праці;
  • 5) порівняльна ефективність різних енергоносіїв з точки зору задоволення певних потреб.

Складність сучасних енергетичних систем і вплив на них зазначених факторів, які значною мірою залежать від економічної ситуації, що складається на світових ринках, обумовлюють необхідність застосування наукового підходу до економічних проблем енергетики і виділення у зв'язку з цим окремої галузі економічної науки – економіки енергетики.

Економіка енергетики оперує системою економіко-енергетичних показників, що належать до різних рівнів управління: макроекономічного, галузевого (регіонального), мікроекономічного. Основні макроекономічні показники енергетичного розвитку подані в табл. 1.1.

Аналізуючи розглянуті показники розвинених країн та України, можна виділити такі тенденції.

Європа послідовно йде шляхом зниження енергоємності своєї економіки. Сьогодні середній європеєць споживає щорічно 140 ГДж – майже вдвічі менше, ніж середній американець. З урахуванням усезростаючої ролі екологічної проблеми ЄС узяв курс на скорочення використання твердого палива та ядерної енергії. Екстраполяція існуючих тенденцій дозволяє зробити висновок, що до третього десятиліття XXI століття приблизно половина електроенергії вироблять за рахунок використання природного газу. Як і раніше, велику увагу передбачається приділяти розвитку і впровадженню поновлюваних джерел, частка яких у загальному енергобалансі на сьогодні становлять приблизно 8-10 % (У Європі, 2011).

Таблиця 1.1 – Основні макроекономічні показники енергетичного розвитку (Мельник та ін., 2006)

Показник

Алгоритм розрахунку показника

Загальне споживання ПЕР (млн т ум. п.)

-

– Споживання енергії на душу населення (кг ум. п./осіб або КНЕ/осіб)

Загальне споживання ПЕР / кількість населення

- Імпорт енергоресурсів, нетто, % від загального енергоспоживання

(Кількість імпортованих енергоресурсів – кількість експортованих енергоресурсів) / кількість спожитих енергоресурсів • 100 %

– Установлена потужність електростанцій (млн кВт•од), зокрема гідро-, теплових, атомних

– Частка електроенергії, що виробляється за допомогою вугілля (%)

Електроенергія, вироблена за допомогою вугілля / загальний обсяг виробництва електроенергії • 100 %

– Частка електроенергії, що виробляється за допомогою нафти (%)

Електроенергія, вироблена за допомогою нафти / загальний обсяг виробництва електроенергії • 100%

– Частка споживання поновлюваних ПЕР (%)

Кількість спожитих поновлюваних ПЕР / загальна кількість спожитих ПЕР • 100 %

– Енергоємність ВВП (КНЕ/ дол. США, або т ум. п./дол. США)

Кількість спожитих ПЕР / величину ВВП

– Повна енергоємність промислової продукції (КНЕ / дол. США, або т ум. п./осіб)

Повні енергетичні витрати на виробництво промислової продукції / вартість промислової продукції

– повна енергоємність сільськогосподарської продукції (КНЕ / дол. США, або т ум. п./осіб)

Повні енергетичні витрати на виробництво сільськогосподарської продукції / вартість сільськогосподарської продукції

– ВВП на душу населення (дол. США / осіб)

Величина ВВП / кількість населення

Що стосується України, то з урахуванням зазначених показників енергетичного розвитку наша країна, за оцінками фахівців, відстає від розвинених країн у своєму економічної розвитку на 27 років. Низька енергоефективність є одним із основних чинників низької конкурентоспроможності економіки України на світовій арені. У 2012 році енергоємність ВВП України становила 0,36 КНЕ на один долар США з урахуванням паритету реальної купівельної спроможності, що значно перевищує середньосвітовий рівень енергоємності (0,16 КНЕ / дол. США) (Key, 2014).

Цифри та факти

У 1990 році енергоємність ВВП України у натуральному вираженні перевищувала енергоємність ВВП розвинених країн у 1,5–13 разів. Упродовж 90-х рої сів минулого століття в умовах економічного спаду загальний обсяг споживання енергетичних ресурсів в Україні помітно знизився, однак енергоємність ВВП у натуральному вираженні зросла на 40-45 %. Згідно з офіційними даними, пік зростання енергоємності ВВП припав на 1997 рік (табл. 1.2). Протягом наступних років спостерігалися тенденції поступового зниження енергоємності ВВП (Сотник, 2010). Сьогодні енергоємність ВВП України перевищує енергоємність ВВП країн Європи на величину від 1,9 до 3,3 раза та середньосвітовий рівень – у 2,25 раза (станом на 2012 рік) (Key, 2014).

Серед факторів, що обумовлюють високий рівень енергоємності ВВП України порівняно з розвиненими країнами, можна виділити такі: збереження протягом останніх 20 років орієнтації на енергоємну структуру національного виробництва; високий рівень морального і фізичного зношення основних виробничих фондів; природний дефіцит власних енергоресурсів та зростання цін на використовувані у країні ПЕР; монопольне становище енерговиробників тощо.

Так, упродовж 1990-2012 pp. була збережена орієнтація на енергоємну структуру національного виробництва, що й обумовило зростання енергоємності ВВП країни у першій половині 90-х pp. XX століття, а потім уповільнене порівняно з прогнозами зменшення цього показника.

Важливою причиною підвищеного рівня енергоємності ВВП України є значний ступінь зношення основних фондів підприємств паливно-енергетичного комплексу й енергоємних галузей у 1991–2012 pp.

Таблиця 1.2Макроекономічні показники енергетичного розвитку України в 1991-2012 pp. (Мельник та ін., 2006; Статистичний, 2014)

Показник

1991

1996

2000

2005

2010

2011

2012

Споживання ПЕР, млн т ум. п.

340,1

217,9

176,2

205,6

180,0

182,6

171,9

Темп зміни до попереднього року, %

97,3

99,1

94,1

107,4

106,1

101,4

94,1

Виробництво ВВП (у порівняльних цінах), млрд грн

202,9

95,5

95,8

130,8

137,4

144,5

144,9

Темп зміни до попереднього року, %

91,2

89,9

105,8

102,7

104,1

105,2

100,3

Енергоємність ВВП, кг ум. ц./ грн

1,676

2,282

1,839

1,572

1,310

1,263

1,186

Темп зміни до попереднього року, %

106,8

110,2

89,3

104,6

101,9

96,4

93,9

Цифри та факти

Зношення первинної вартості основних фондів підприємств Мінпаливенерго України складає у середньому 40 %. При цьому зношеність фондів НЕК "Укренерго" становить 54 %. По НАК "Енергетична компанія України" коефіцієнт зношеності складає 75 %. Коефіцієнт зношеності основних фондів компаній НАК "Нафтогаз України" дорівнює 47 %, а НАЕК "Енергоатом" – 33 %. Поряд із цим 90 % енергоблоків теплових електростанцій вичерпали свій розрахунковий ресурс роботи – 100 тис. годин; 51 % виробили прийнятну у світовій практиці граничну межу фізичної зношеності – 200 тис. годин. Протягом найближчих років усі блоки можуть дійти до межі, коли почнеться некерована ситуація у тепловій генерації. Що стосується стану газотранспортної системи, то 80 % газоперекачувальних агрегатів морально й технічно застаріли, 60% трубопроводів перебуває на критичному рівні зношеності (Зношеність, 2014; Про схвалення, 2013).

Таким чином, використання морально й фізично зношеного устаткування обумовило збільшення питомих витрат палива на виробництво кінцевої продукції. Враховуючи високу капіталоємність енергетичного виробництва та існуючий дефіцит фінансових коштів, ситуація не змінилася на краще навіть дотепер.

Природний дефіцит власних ПЕР та необхідність закупівлі споживаних Україною ПЕР за світовими цінами після розпаду Радянського Союзу викликали стрімке зростання енергоємності ВВП країни у вартісному вираженні. Сьогодні Україна змушена імпортувати до 60-65 % необхідних енергетичних ресурсів, витрачаючи щорічно понад 25 % ВВП. Енергетичні витрати у собівартості кінцевої продукції українських виробників сягають 35–70 %, загострюючи питання раціонального та ефективного використання енергетичних ресурсів на виробництві (Сотник, 2010).

Перехід України до ринкових відносин забезпечив одержання економічної незалежності енергетичними підприємствами-монополістами. Однак у процесі трансформації економіки не було створено ефективного антимонопольного законодавства, що регулює діяльність цих утворень. Отже, недоліки державного регулювання діяльності монополій в енергетичному секторі призвели до того, що на сьогодні ця категорія суб'єктів господарювання має можливість (і її використовує!) перекладання всіх витрат, пов'язаних із нераціональним використанням ПЕР, на споживача, обумовлюючи необгрунтоване підвищення енергоємності кінцевої продукції.

Неповне завантаження виробничих потужностей українських підприємств, викликане економічною кризою 1990-х років, а потім і фінансовою кризою 2008–2009 pp., спричинило додаткове зростання питомих витрат, зокрема й енергетичних, на виробництво продукції. Так, на машинобудівних підприємствах України неповне завантаження потужностей обумовило

підвищення паливно-енергетичної складової до 40 % у собівартості продукції, забезпечивши збільшення енергоємності останньої.

На сьогодні перед енергетикою України постає завдання структурної перебудови у напрямку оновлення й інтенсифікації енергетичного виробництва, підвищення рівня його енергоефективності у складних кризових умовах. Здійснення такої перебудови неможливе без знання економічної бази енергетики.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші